понеділок, 30 листопада 2009 р.

Атака на німецьке посольство на захист Дем’янюка





Сьогодні, 30 листопада, о 16-ій годині, група представників Українського Автономного Спротиву атакувала посольство Федеративної Республіки Німеччина у Києві - на знак протесту проти суду над 89-річним Іваном Дем’янюком, що почався сьогодні.
Із вигуками "Свободу Івану Дем’янюку!" вони заблокували вихід із посольства ланцюгом із висячим замком на ньому і закидали посольство "димовухами". Затриманих немає.


Хлопці розкидали листівки, у яких заперечують право ФРН судити Дем’янюка - адже він не є її громадянином, а збройні сили цієї держави беруть участь у війнах в Афганістані та Іраку, в ході яких гинуть невинні люди. Вони вимагають негайного звільнення Івана Дем’янюка і зняття з нього усіх звинувачень.

Іван Дем’янюк - українець за походженням, що після війни проживав у США. Він звинувачується в геноциді євреїв у часи Другої світової війни, який він, за версією обвинувачення, вчинив, будучи охоронцем у нацистських концтаборах.

А як же, панове європейці, рівність усіх перед законом?
1 липня ц.р. Парламентська асамблея Ради Європи прийняла резолюцію "Возз’єднання розділеної Європи", у якій прирівняла сталінізм до нацизму і закликала до міжнародного засудження тоталітарних режимів.

ОТЖЕ:
Треба судити всіх - або нікого.
Або не судити охоронців німецьких концтаборів - або судити охоронців радянських.
Або не судити за Холокост - або судити за Голодомор.
Або зносити Леніна - або поруч і Гітлера встановити.


Олена Білозерська

Спокійна Швейцарія повстала проти мусульман




Швейцарські праві хочуть заборонити розміщення мінаретів на території країни, повідомляє Assocaited Press. Подібне рішення постане на всенародному голосуванні у неділю на референдумі.

Після нього відразу будуть очікуватися гострі дискусії про національну ідентичність та можливість насильницької реакції з боку мусульманських країн.

За останній тиждень напруга настільки зросла, що в четвер невідомі облили вхід в женевську мечеть рожевою фарбою. Це був вже третій інцидент з мусульманськими будівлями цього місяця.

Раніше автомобіль з гучномовцем проїхав через мусульманський район, імітуючи заклик муедзина до молитви. Кинули каменем по мінарету, завдавши шкоди мозаїці.

Толерастичні аналітики залякують, що заборона мусульманських мінаретів негативно відіб’ється на економічному становищі країни. Мовляв, заможні араби, які мають рахунки в швейцарських банках, перестануть створювати загальний добробут країни.

Опитування показали, що настрої всередині країни підігріваються антимігрантською риторикою Народної партії Швейцарії. Активісти цієї партії вже провели декілька кампаній проти іноземців, навіть закликаючи до виселення іноземних сімей з країни. Проте особливо дієвими є їхні расистські постери, де три білі овечки виштовхують за межі кордону одну чорну та політичним слоганом: "Мінарети вилізли з-під прапора, немов ракети".

Комітет ООН з прав людини вже заявив, що Швейцарія начебто порушує норми міжнародного права.

Загалом, нині на території Швейцарії проживає близько 400 тисяч мусульман із 7,5 мільйонів населення країни.

Газета.ua

неділю, 29 листопада 2009 р.

БЮТ хоче затягати по судах ветеранів УПА




В Україні питання визнання вояків національно-визвольних армій на державному рівні завжди стояло гостро. Одні партії намагалися це зацькувати, інші - підтримати. Пройшов час, але мало що змінилося. Багато нардепів робили спробу перетягнути мотузку на свою сторону, реєструвалися різноманітні законопроекти. Здається, останню спробу робив Президент, який виніс на розсуд ради законопроект «Про правовий статус учасників боротьби за незалежність України у 20-90-х роках ХХ сторіччя». Однак проукраїнським силам у ВР не вдалося бодай на крок наблизити вищезгаданий документ до прийняття.

Тепер, за 2 місяці до виборів, громадськість має змогу ознайомитись з черговою спробою визнання воїнів УПА на державному рівні. Цього разу ні від кого іншого, як БЮТ. Законопроект № 5373 знаходиться у вільному доступі на сайті Верховної Ради (http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=36582). Документ складається всього із семи статей і за змістом є зрозумілим навіть для кухарки чи свинопаса. Одразу виникають припущення, що складався він доволі швидко, адже ряд нюансів просто проігноровано. Не дивлячись на те, що №5373 має значну кількість чисто декларативних норм, слід зазначити два важливих положення. По-перше:

На колишніх воїнів Української Повстанської Армії поширюються пільги, передбачені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" як для учасників бойових дій. (ч.2 ст.4 Законопроекту №5373)

Тобто ветерани УПА окрім декларативного визнання отримають матеріальні преференції. А коли мова заходить за пільги, надбавки, субсидії тощо, знайдуться охочі видати себе за вояків і незаконно отримати матеріальні блага. Отже, виникає необхідність визначити ветерана УПА з-поміж інших категорій населення. Автори законопроекту пропонують нам наступний механізм:

Підтвердження належності особи до воїнів Української Повстанської Армії, які брали участь у національно-визвольній боротьбі проти німецько-фашистських загарбників та/або які проводили збройну боротьбу із тоталітарним режимом СРСР за відновлення незалежної Української Самостійної Соборної Держави, вирішується у судовому порядку. (ч.3 ст.4 Законопроекту №5373)

Особи з числа колишніх воїнів Української Повстанської Армії, мають право звернутися до суду з позовом про визнання їх воїнами Української Повстанської Армії.(ч.1 ст.5 Законопроекту №5373)

Ось тут в нібито гарну і правильну ініціативу шістьох бютівців закладена бомба уповільненої дії:

- законотворці від БЮТу пропонують українським патріотам здобувати своє визнання через судові інстанції, подаючи позови на державу УКРАЇНА.

- стареньких дідусів вирішили поганяти по судах. Позовні заяви, повістки, судові засідання, паперова возня, черги. Скільки відсотків з воїнів УПА, які все життя прожили без названого закону захочуть цим займатися? А скільки з них зможуть просто дійти до зали суду? Скажіть, а кому це більше потрібно, нам чи їм? Мені здається, що упівці уже своє відвоювали і їх визнання більше потрібне молодому поколінню українців, а особливо державі. Хто буде захищати державу, яка не вшановує своїх героїв? Риторичне питання...

- припустімо, що особливо настирливі ветерани все ж вирішили підтвердити статус у судовому порядку. Як вони це доведуть? Принесуть судді світлини, форму, автомат чи скальп москаля? Авторів законопроекту такі деталі не цікавлять. Мабуть хтось підгоняв скоріше склепати...

- погодьтеся, далеко не кожний пересічний громадянин взмозі скласти позовну заяву до суду, не маючи юридичної освіти або практики. Що вже казати про ветеранів війни. Добре, коли в когось знайдеться син юрист або сусід нотаріус. А якщо людина одинока, а її родичі на заробітках у Києві чи в тисячах кілометрів від Батьківщини? Законопроект №5373 нічого не пропонує з цього приводу. Отже частина вояків буде витрачати власну пенсію на юридичну допомогу. Як "шляхетно" з боку держави! Скільки ветеранів УПА погодиться віддати 200 грн. за складання позову до суду? Мені здається, що це є здирництвом і знущанням над особами похилого віку, які боролися за наш з вами добробут.

Я не розумію, навіщо штовхати людей у судово-бюрократичні шмарклі, якщо ми маємо архіви КДБ? Вони досі зберігаються в СБУ, ще й поступово розсекречуються. Треба просто скласти реєстр ветеранів згідно архівів і передати ці дані у в органи, що уповноважені на надання пільг. Все! Ніяких заяв, повісток, доказів, засідань та іншого буквоїдства більше не потрібно! Не слід перекладати на нещасних ветеранів роботу державних органів.

Підсумовую: в Законопроекті №5373 прописаний нереальний механізм підтвердження належності особи до воїна УПА. На жаль, така прогалина робить увесь майбутній закон фікцією. А високопарні вислови у преамбулі законопроекту є нічим іншим, як патетичним трьопом посереднього бютівського політтехнолога. Не здивуюсь, якщо документ будуть роздавати десь на вулиці разом з листівками "Вона - переможе". Йому і справді місце в білосердечних палатках, а не у стінах Верховної Ради.


Український погляд

Підрив «Невського експреса» визнаний диверсією. Серед убитих високі чини

Ватажок путінськой госкорпорації «Російські автомобільні дороги» Сергій Тараса і ватажок «агентства по державних резервах» (Росрезерв) Борис Евстратіков були убиті в результаті
диверсії на «Невськом експресі».

Замглаваря банди «Росрезерв» Гогин тільки поранений і потрапив до лікарні міста Бологоє. Убита також замначальника «управління науки» російської госбанды «Росриболовство» Мухіна.

Крім того, кількість убитих і поранених можливо вище, ніж заявляють російські власті. Про це, зокрема, пишуть незалежні джерела.

Загальне число втрат перевищує 200 чоловік, в основному представників забезпеченого класу чиновників, які користуються послугами елітної транспортної служби.


«Невський експрес» призначений виключно для перевезення еліти Росії з Москви до Пітера і назад. Квиток там в будь-якому вагоні на будь-яке місце коштує 3618 р. 50 к. (в один кінець). Це божевільні гроші для середнього росіянина, рівні його півмісячній зарплаті в провінції.



Російські блоггери пишуть, що в результаті диверсії убито більше 50 і поранено більше 160 чоловік. «Мені чоловік подзвонив увечері. Вони цей поїзд пропустили і через 20 хвилин він рвонув. І далі суцільні непонятки. по телеку і в новинних стрічках постійно плуталися — то поїзд слідував Пітер — Москва, то Москва — Пітер, то відомостей немає про загиблих, то їх 10, то 25, то причини не відомі, то теракт.



Чоловікові начальник поїзда відразу сказав, що їм передали по внутрішньому зв'язку, що поїзд рвонув, що вагони зм'яті, що більше 50 загинуло і 160 поранено, начальник поїзда, до речі, до цих пір хреститься, що пропустили вперед експрес», пише представниця чиновницької еліти.



Тим часом російські ЗМІ розповсюдили офіційну інформацію влади Росії про визнання «Невського експреса-2» диверсійною операцією: «За фактом краху поїзда «Невський експрес» збуджено кримінальна справа по частині 3 статті 205 (терористичний акт) і статті 222 (незаконний оборот вибухових пристроїв і вибухових речовин) УК РФ. Про це повідомили в Генпрокуратурі, передає ІТАР-ТАРС», указують офіціозні ЗМІ Росії і продовжують: «Що стосується причетності до події якої-небудь екстремістської організації, то слідчі органи поки не мають в своєму розпорядженні таких даних».



Потужність вибухового пристрою, за допомогою якого був підірваний «Невський експрес» склала 7 кг у тротиловому еквіваленті.



Раніше ЗМІ Росії розповсюдили помилкову інформацію, що один з лідерів поткинського «Руху проти нелегальної імміграції» в провокаційних цілях опублікував в своєму блозі свідомо помилкову заяву, зроблену їм від імені націоналістичної партизанської групи Combat 18, до якої він не має анінайменшого відношення, і повідомив, що ця група нібито бере на себе відповідальність за підрив «Невського експреса-2».



Відділ моніторингу КЦ

суботу, 28 листопада 2009 р.

Націоналістів, що облили Леніна фарбою, комуністи хочуть убити, а міліція – посадити


Виявляються все нові подробиці інциденту з побиттям українських націоналістів, що облили пам’ятник Леніну фарбою, - Ігоря Лісодіда та Григорія Тихого. Як стало відомо Українській Інформаційній Службі, обидвох патріотів невдовзі після інциденту було шпиталізовано з травмами середньої тяжкості. У Григорія Тихого зламано ніс, є черепно-мозкові травми. У Ігоря Лісодіда – також черепно-мозкова, забої в області нирок, підозра на перелом кількох ребер.

Втім, представники МВС відмовляються визнавати факт нападу комуністів на українських патріотів. Довгий час слідчі відмовлялися приймати заяви у потерпілих. Як виявилося потім, до військового шпиталю, де зараз перебуває І.Лісодід, приїжджав слідчий Шевченківського РУВС, який, за попередніми даними, намагався тиснути на лікарів, аби ті не фіксували документально факти тих побоїв, які реально отримали патріоти, натомість перекваліфікували на більш дрібні, незначні ушкодження.

За словами Ігоря Лісодіда, слідчий намагався відмовити його йти на судмедекспертизу, мовляв, „ви же самі віновати, ви самі началі...”.

„Я чітко пам’ятаю, як загони „Беркуту” під час побиття просто споглядали на бійку, не роблячи жодних кроків, аби її розборонити, вони не реагували ані на дії комуністів, ані на численні заклики добити нас (в ЗМІ вже з’явилися повідомлення про те, що під час інциденту деякі особи з боку нападників погрожували убити націоналістів і до цього безпосередньо закликали - УІС)”, - зазначає І. Лісодід.

Крім того, за словами потерпілого, в нього під час бійки з кишені куртки зник мобільний телефон, який могли просто викрасти нападники.

„Ми просто так це не залишимо, ми будемо звертатися до всіх інстанцій – прокуратури, суду, органів влади, МВС – з вимогою покарати нападників. Ми закликаємо всіх, хто має відеозаписи інциденту, посприяти в наданні інформації про тих, хто вчинив побиття патріотів”, - зазначив у спілкуванні з кореспондентом УІС адвокат потерпілих Сидір Кізін.

Український погляд

пʼятницю, 27 листопада 2009 р.

ПРО ПОДІЇ НА БЕСАРАБЦІ






За словами учасників, біля пам"ятника, розділені кордоном міліції, стояли патріотичні і комуністичні групи людей. Незважаючи на протести націоналістів, відкриття пам"ятника таки відбулося, але його тут же було облито фарбою. Це зробили: член спілки офіцерів, керівник комітету проти злочинів комуністів, Керівник Асоціації політичних партій Ігор Лісодід та Тихий Григорій. Озвірілий натовп червоних накинувся на них і зваливши на землю, довго бив, при повній бездіяльності міліції. Потім цих же патріотів забрали в відділок міліції Шевченківського району.
Після цього, організованою колоною, під прапорами, народ пішов до відділку міліції. Подорозі, зупинившись навпроти мерії, зробили невеличкий мітинг та закидали будинок яйцями. Проходячи мимо сітілайта із зображенням Симоненка, його теж закидали фарбою. Працівники міліції спробували затримати тих хто це зробив, але спільними зусиллями зі скандалом, затриманих удалось відбити. До відділку міліції нікого не пустили, у дворі перегородив дорогу кордон міліції. Але вийшов начальник відділку і після переговорів допустив до затриманих депутата Івана Зайця. Було викликано швидку допомогу і спершу Г. Тихого, а потім, після написаної заяви і І. Лісодіда забрали до лікарні.
Знаменно, що влада дозволила встановити пам"ятник організаторові голодомору, саме напередодні дня пам"яті жертв голодомору. Пам"ятник Леніну не представляє художньої цінності, знятий з обліку реєстрації пам"ятників міста. Є також указ Президента по демонтажу пом"ятників тотолітарного режиму, але неукраїнська влада ніяких указів виконувати не збирається.
За словами Олени Білозерської ввечері Вікторія Омельченко із сином Віталієм Омельченком закидали Леніна яйцями з фарбою. Їх затримали із застосуванням сили і в автозаку повезли, вочевидь, у Шевченківський райвідділок. Адвоката повідомлено.




За матеріалами Сварги


ВидеоНовости — Ленин восстановлен - Ленин снова пострадал

Українці діаспори протестуватимуть проти судового фарсу над Дем’янюком


Керівництво Світового конгресу українців висловилося у справі Дем’янюка. Діаспору закликають приєднатися до демонстрацій на підтримку вихідця з України, якого звинувачують у причетності до вбивства тисяч євреїв

Голова Центральної ради українців Німеччини Людмила Млош вважає, що виходом на подібні демонстрації можна викликати тільки здивування і недовіру до себе. Тому українці Берліна на демонстрацію на захист Івана Дем’янюка організовано не підуть. «Ми не хочемо визивати вогонь на себе. Для того щоб політичні акції якісь проводити, треба щоб люди були освідомленні хоча б трошки», - сказала вона в інтерв’ю «Німецькій хвилі».

У Німеччині можуть не зрозуміти
Автори заклику пишуть, що «суд над Іваном Дем’янюком, виглядає як акція перекладання вини на полоненого, щоб зменшити відповідальність за нацистське минуле та за амністію». Така подача історичних фактів може відбитися на ставленні німців до українців, що проживають у Німеччині, застерігає Млош. Поки що у Центральній раді українців збираються лише просити гуманного ставлення до старого Дем’янюка. «Ми будемо писати листа, щоб йому пом’якшили обвинувачення. Вирок йому вже життя винесло і ми будемо писати листа. На вулицю ми не будемо виходити» - додала Людмила Млош.

Суд – 30 листопада
Суд над Іваном Демґянюком розпочнеться 30 листопада у Мюнхені. Його хочуть притягнути до відповідальності за обвинуваченням у причетності до вбивства тисяч євреїв у концентраційному таборі Собібор, де він нібито був охоронцем. Багато років тому суд в Ізраїлі виправдав Демґянюка. Обвинуваченню не вдалося достеменно довести, що він є «Іваном Грозним» з концтабору «Треблінка».

Аратта

четвер, 26 листопада 2009 р.

НІЧОГО НЕ БІЙТЕСЯ! ЧАС ПРИЙШОВ!



П"ятниця 27 листопада о 9-00 - всі на Бесарабку!

Комітет декомунізації проведе 27 листопада 2009 року з 9-00 до 18-30 масову акцію з вимогою негайно демонтувати пам'ятник Леніну на бульварі Шевченка в м. Києві.
Збір о 9-00 на Бесарабці.

Від себе додам: Всіх повідомляю - хто не прийде на Бесарабку у пятницю, хай потім не заїкається про любов до України - бо плюватиму у вічі прилюдно. Особливо це стосується народних депутатів - є чудова нагода покористати свою недоторканність на користь Україні.

Для тих, хто йтиме - беріть з собою кувалди, петарди, яйця, пакети кефіру, балончики з масляною фарбою і надувні кульки з фарбою, все інще - що вважаєте за доцільне - ми їм покажемо "відкриття" ідола. До вечора ще й знесемо.

Хто має автомобілі - приїздіть о 9-й ранку на Бесарабку і ставайте на "ремонт" на площі, блокуйте рух транспорту. Безліч преси там буде також.

І нічого не бійтеся - час прийшов.

viaaaa

Братсво ОУН- УПА підтримує В.Ющенка. Текст заяви

ЗВЕРНЕННЯ
ВСЕУКРАЇНСЬКОГО БРАТСТВА ОУН-УПА ДО УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ, ДО ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ, ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ ТА БЕЗПОСЕРЕДНЬО ДО КАНДИДАТІВ НА ПОСАДУ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ, ЯКІ КЕРУЮТЬСЯ УКРАЇНСЬКМИ НАЦІОНАЛЬНИМИ ПРІОРИТЕТАМИ І Є ПАТРІОТАМИ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ



Україна вступила у передвиборний стан і обстановка склалася така, що, в залежності кого оберемо Президентом, насувається небезпека повністю або частково втратити свою суверенність, ба навіть незалежність.

Щоб цього не сталося, ми, учасники тяжкої-претяжкої боротьби за Незалежність України у 40-вих і 50-тих роках 20 століття, звертаємося до Тебе, український народе, до своїх онуків та своїх синів і дочок: не вірте в привабливі обіцянки, добре пригляньтеся, хто справжній патріот України, а хто лжепартіот, не дайте на себе одягнути нове ярмо. Згадайте, скільки мук довелося перемучити, згадайте скільки жертв віддано, скільки крові довелося пролити за нашу теперішню Незалежність!

Одиноким реальним виходом із цього стану є необхідність кандидатам у Президенти, яких ми уважаємо патріотами України, вступити в негайні переговори і об’єднатися з Президентом Віктором Ющенком на другу каденцію. Це забезпечить нашу незалежність на вступ у європейські структури, це забезпечить наше МАЙБУТТЯ. Пам’ятайте тепер про це! Іншого тепер нам не дано!

І до першого, що ми звертаємося, – це лідер Всеукраїнського Об’єднання «Свобода» Олег Тягнибок, який відверто називає себе націоналістом і у своїх виступах уміло опирається на героїзм і славу УПА. Одначе всі його знають як такого, що ні з ким не хоче об’єднуватися для перемоги і йде самотужки. Для парламентських виборів це невелика втрата, але для президентських – велика. І тепер порівнювати, що УПА нікого не питала про свої шанси, не дуже пасує, бо УПА сама собі творила шанси, тоді як кожний кандидат у Президенти не в силах це зробити. Нас дивує таке порівняння, адже це різні історичні обставини. УПА боролася не за Президента, а за Незалежність України, а тепер Незалежність маємо, але треба боротися за збереження та укріплення цієї незалежності від потужного сусіда, який час до часу потрясає мечем на нашу Незалежність.

Ми бачимо одинокий вихід, щоб здобути упевнену перемогу над лівими кандидатами в другий тур виборів, ще не пізно об’єднатися в потужну силу правиці, виробити спільну програму з програм об’єднантів і дати можливість здобути перемогу на другу каденцію діючому Президентові України Вікторові Ющенку, бо тільки він здатний ставити Медвєдєву і Путіну справедливий опір та гарантувати Україні НЕЗАЛЕЖНІСТЬ.

Всеукраїнське братство ОУН-УПА закликає кандидата Олега Тягнибока зняти з себе тавро «технічний» та приступити з іншими кандидатами, які приймуть нашу концепцію, до опрацювання збірної програми спільно з Ющенком. Якщо так станеться, то ВБ ОУН-УПА зі всім своїм членством в усіх областях України буде сприяти розбудові «Свободи», щоб на парламентських виборах пройти рубіж до Парламенту.

Не оминаємо зі своєї уваги і видатного політика, лідера УНП Юрія Костенка, пам’ятаємо, як він зумів зібрати мільйон підписів за визнання УПА і занести в зал Верховної Ради. Одначе, цього зовсім замало, щоб була підстава змагатися за Президентське крісло, не вносячи відчутної шкоди кандидату Ющенку. Тому ВБ ОУН-УПА безпосередньо звертається і до цього кандидата зрозуміти історичну необхідність та активно включитися у вироблення спільної програми, включення у свої цікаві напрацювання.

Рідні українці! Шановні кандидати, які тут не названі! Невже ви не розумієте, що на історичних терезах для Української Держави доля нашої Незалежності. Згадаємо всі разом воєнний 1944 рік: Україна у вогняному вирі схватки між Гітлером і Сталіним, а в середині героїчно бореться ОУН і УПА за нашу Незалежність. Але щоб надати цій боротьбі всеукраїнський характер, щоб зародити перші паростки демократії, Провід ОУН і Найвище Командування УПА поступаються своїми амбіціями супроти своїх опонентів і створюють Українську Головну Визвольну Раду – УГВР, а президентом обирають не члена ОУН, а видного патріота України з Полтавщини – Кирила Осьмака, який гідно проніс це звання і загинув на бойовому посту у Володимирській тюрмі. Ми звертаємося до всіх, кому дорога Україна, ПОВТОРІМО цей героїчний ЧИН наших попередників в ІМ’Я української НАЦІЇ, в ІМ’Я майбутньої УКРАЇНСЬКОЇ САМОСТІЙНОЇ СОБОРНОЇ ДЕРЖАВИ

ОБ’ЄДНАЙМОСЯ !!!
Слава Україні! Героям Слава!
Головна Булава Всеукраїнського Братства ОУН-УПА



Український погляд

середу, 25 листопада 2009 р.

Чиї інтернеси насправді захищає Тимошенко?



Багато інформаційного шуму наробила зустріч прем’єрів Росії та України в рамках засідання міжурядової комісії двох держав в Ялті 19 листопада.

Піарники Тимошенко відразу майже на всіх телеканалах розтрубили про мало не епохальні успіхи якихось підписаних документів про співпрацю по багатьох важливих напрямках промислового виробництва. А найбільше розхвалювали «успіхи» ті, хто жодного папірця в очі не бачив.

Звісно, що засідання міжурядової комісії справа звична. Але команда Тимошенко, звичайно ж, намагається використати цей привід для максимальної передвиборчої пропаганди.

Проте, є деякі конкурентні факти, що дозволяють черговий раз пересвідчитися про так звані «успіхи» Тимошенко на ниві захисту національних інтересів. Вони спливли під час прес-конференції двох прем’єрів. Найцікавіше було почути відповідь на запитання про оцінку газових угод між Україною і Росією, підписаних 19 січня поточного року.

Слухаючи відповідь Тимошенко, складалося враження, що це виступає представник Росії, а не України. Путін відпочивав! Ось деякі перли, які видала Тимошенко, вихваляючи січневі газові контракти: « в 2009р. ціни на газ для України були одні з найнижчих...», «Україна має між «Нафтогазом» і «Газпромом» стандартний контракт. Саме такий, як з «Газпромом» мають всі інші європейські країни».

Отже, брехня перша: ціна за російський газ для України не найнижча, а найбільша в Європі! Брехня друга:умови контрактів для України не стандартні, а набагато гірші ніж для інших європейських країн, бо вони зовсім не ринкові, не симетричні. Ціна на газ не ринкова і економічно необгрунтовано висока, а ставки за транзит у 2-3 рази нижчі ніж в інших европейських країнах і фактично є нерентабельними для «Укртрансгазу», отже теж не ринкові.

Штрафні санкції для європейських країн дорівнюють номінальній вартості невибраної частки. Для України штрафні санкції у літні місяці утричі(!!!) більші, а у зимові – у півтора рази більші вартості невибраної частки!

В контрактах зазначено, що всю відповідальність за транзит газу несе українська с торона, а за недопоставку газу російською стороною відповідальності не передбачено! Максимально жорсткі умови для України і по термінах щомісячної оплати за газ і прострочення хоч на один день передбачають теж жорсткі санкції.

Ще таке прозвучало з уст Тимошенко : « Так багатьом в Україні, у тому числі високопоставленим політикам , не подобаються ці контракти». Цікаво, якому громадянинові України, що знайомий з цими контрактами вони можуть сподобатися?
Невже не зрозуміло, що це тяжкий злочин проти України. Адже цими контрактами Тимошенко створила злочинну схему фінансового знекровлення України, заганяє державу у боргову яму, а цілі галузі економіки перетворює в конкурентнонеспроможні (в першу чергу хімічну) і штовхає до банкрутства, для інших створює дуже серйозні проблеми( наприклад, сільського господарства, де стрибок цін на на мініеральні добрива, робить їх недоступними для більшості ьалих і середніх підприємств).

Цими контрактами Тимошенко перетворила «Нафтогаз» України у банкрута, а левову частку кредитів МВФ транзитом переганяє на рахунки російського «Газпрому», залишаючи нам лише борги та «успіхи», через які Україна вже кров’ю починає відхаркувати. Не слід забувати, що ці «успіхи» серйозно ускладнили і соціальні проблеми, тобто позначилися на всіх сферах життєдіяльності країни.

Цікавим є ще й такий вплив п. Тимошенко: «Всі попередні роки, на жаль, була велика мегакорупція, яка працювала на газовому ринку. Ну і як «ВОНА» заявила разом з російською стороною спільними зусиллями з цими схемами покінчено. Правду сказала п.Тимошенко та тільки не всю і не до кінця.

Дійсно, всі роки на газовому рирку України діяли корупційні схеми мафіозних структур. Скромно промовчала п.Тимошенко лише про те, що одною з таких мегакорупційних схем і напевно найпотужнішою, було дитя п. Юлії « Єдині енергетичні системи»(ЄЕСУ). У свій час пані Юлія сама публічно заявляла, що річний оборот ЄЕСУ був 10 млрд. дол. щорічно. Це теж правда.

Правда й те, що п. Юлія купувала газ в Росії по ціні 30 дол. за 1000м3, а українським підприємствам продаавала по 80 дол.за 1000м3. В ті часи процвітав бартер і Ю.В., успішно цим користуючись, забирала продукцію підприємств за заниженими цінами, потім реалізуючи все це за завищеними, чим доводила їх до банкрутства, а вже далі вони опинялися в потрібних руках. Так творився український олігархат плоть від плоті якого є симпатична «леді Ю», яка отримала дуже влучне прізвисько «газова принцеса».

Звичайно, Ю.В.діяла не сама, а під прикриттям високих державних достойників, яких вона добре знає. Але де ж прибутки ЄЕСУ? Всі вони виведені за кордон і працюють на заморських дядечків. Чому б не перевезти ці мільярди в Україну і задекларувати. І п. Юлія, яка живе лише на зарплату не була б бідною і які були б інвестиції в українську економіку! Сподіваюся , шо рано чи пізно, але все таки вони повернуться в Україну, адже вони тут, в Україні награбовані, пардон «зароблені».

Тож, мабуть вже пора схаменутися і хоч в душі, перед Богом покаятися, перестати нахабно брехати, вважаючи українуів закінченими дурнями і не робити Україну заложником ваших, п.Юліє, авантюр. Недаремно ж п.Путін похвалив п.Ю: « нам с Тимошенко работать комфортно, отношения стабильные».

Ще б пак, отримати Україну в заложники за 450 мільйонів дол., вкрадених Тимошенко в Росії – це яка знахідка. Хто не вірить, нехай зробить запит до російської військової прокуратури (дивуюся чому так звані нардепи досі такого запиту не зробили). Адже, справа вже закінчена, «подельнички» Ю.В. – генерали з міністерства оборони пройшли через суд, визнані винними і навіть відмотали тюремний термін. А Ю.В. отримала індульгенцію, міжнародний розшук з неї знятий, справа закрита і «ВОНА» перетворилася з клієнта правоохороннних структур РФ на « комфортного партнера» В.В. і кандидата в генерал-губернатори, тобто президента України.

Якби ж то в нас правоохороннні органи працювали на державу, а «народні депутати» справді були б представниками народу, не треба було б президентові України звертатися до президента РФ з пропозицією переглянути дискримінаційні газові угоди, їх у такому вигляді просто не було б, а паост прем’єр-міністра України необіймала б «ВОНА» - комфортний представник прем’єра РФ в Україні.

Хто не знає нагадаю: Тимошенко вигнала з українського ринку «Росукренерго», але сором’язливо «забуває» сказати, що запустила іншу дочірню компанію «Газпрому» -
ТОВ «Газпромбут», якому дозволено бути оператором на 25% на промисловому ринку України.

І ще одна ваговита деталь, яка багато на що розкриває очі, була продемонстрована на прес-конференції двох прем’єрів. Хамський випад Путіна, який ухитрився образити одразу дві держави (Україну і Грузію) в особі їх президентів. А по-суті, немає чим чванитися Путін. Що це за така перемога, коли неспівставно великий хижак намагається проковтнути беззахисного кролика?

Саме так величезна російська військова потуга силою відірвала частину території від маленької Грузії. Якщо діяти за таким принципом, то це поворот до політики міждержавних відносин за законами джунглів: сильніший пожирає слабшого, якщо відчуває, що у відповідь не отримає по зубах. До чого це приводить – знаємо з не такої вже далекої історії і яким кінцевим результатом закінчилися перемоги для їх організаторів.

Щодо культури поведінки, етики в міждержавних відносинах, то, мабуть В.Путіну і не варто дивуватися. В КГБ його цьому не вчили. Хотілось би тільки поспівчувати тим представникам справжньої російської еліти, які зовсім по іншому уявляють захист національних інтересів Росії: на засадах добросусідства і взаємовигоди, а не шляхом мародерства і хамської поведінки. Чи можна було чекати чогось подібного, наприклад, від Михайла Касьянова (він теж був прем’єром РФ). Я не уявляю, бо це освічена, вихована особистість. Ну, Бог зним, з тим Путіном.

Але мені глибоко соромно і боляче за нас, українців, через прем’єр-міністра України п.Тимошенко, яка вислуховуючи образи на адресу нашої держави, хіхікала і навіть підтримала недоречною реплікою випад Путіна, замість того, щоб сприйняти образу і на свою адресу як представника найвищої влади нашої країни.

Степан Хмара

Український погляд

неділю, 22 листопада 2009 р.

Як козаки Кавказ воювали. Щоденник сотника Устима





“1993 року українські націоналісти активно підтримували Грузію в її боротьбі за незалежність та териториальну цілісність. До цього можна поставитись по-різному. Можна захоплюватись героїзмом наших хлопців, можна їх засуджувати, бути незгодними, але не можна лишатись байдужими. Це ще одна, написана кров`ю, сторінка Української історії” – Сотник Устим. (”Як козаки Кавказ воювали. Щоденник сотника Устима”)Завдякий видавництву “Зелений Пес” побачила Світ біографічна книга “Як козаки Кавказ воювали. Щоденник сотника Устима” – автор Валерій Бобрович , відомий також як сотник УНА-УНСО Устим, який на чолі загону українських добровольців воював у дев`яностих роках минулого сторічча за териториальну цілісність Грузії.

Книга про сучасну війну, блискучі операції, жорстокість і смерть, справжню чоловічу дружбу, тяжкі поранення і про “теплий прийом” українських спецслужб вдома, на рідній землі.

Це не кабінетні мемуари, а справжня хроніка війни. Книжка для тих, хто розуміє, що війна за власну свободу ніколи не закінчується.

(з анотації до книги Валерія Бобровича “Як козаки Кавказ воювали. Щоденник сотника Устима”).

Запитуйте цю книгу в книгарнях України та на книжкових ринках.

На подводной лодке ЧФ РФ «Алроса» у берегов Абхазии произошло ЧП?


Как стало известно «ФЛОТ2017» из источников в штабе ЧФ РФ, ночью с 20 на 21 ноября на борту единственной на сегодня боеспособной на Черноморском флоте РФ подводной лодки “Алроса” (Б-871) (видео здесь ) произошла внештатная ситуация. (ПЛ «Алроса» - подводная лодка проекта 877В, бортовой номер 554, входит в состав 247-го дивизиона подводных лодок, пункт базирования – 458-я береговая база г. Севастополь)



После того, как команда подводной лодки не смогла самостоятельно решить проблему, судно в 8.05 утра 21 ноября подало сигнал SOS. Подробности ЧП на данный момент неизвестны.



В это время подводная лодка находилась на расстоянии в 150 км от Сухуми.



Для решения внештатной ситуации на российской подводной лодке срочно были направлены два самолета «Ан» и один Бе-12 (318 ОПЛАП ВВС ЧФ на аэродроме Кача).



Спустя некоторое время российская сторона с целью «легализации» места нахождения подводной лодки заявила, что “Алроса” выполняет учебно-боевые задания в упомянутом районе. Ни о каких происшествиях на подводной лодке не сообщалось.

Заявку на выход в море подводной лодки “Алроса” командование ЧФ РФ украинской стороне не предоставляло.



По имеющейся у «ФЛОТ2017» информации, подводная лодка “Алроса” вышла вместе со спасательным судном “Эпрон”, входившего в состав 158-го дивизиона поискового и аварийного обеспечения и двигалась в подводном положении.



СПРАВКА «ФЛОТ2017». Дизель-электрическая ПЛ проекта 877В «Алроса» входит в состав 247-й отдельного Констанцкого ордена Ушакова дивизиона подводных лодок Черноморского Флота. В составе дивизона, кроме «Алросы», - также ПЛ Б-380, находящаяся на ремонте в Севастополе. Таким образом, ПЛ «Алроса» на сегодня – единственная боеспособная подводная лодка на всем Черноморском флоте России.



ПЛ "Алроса" входит в состав сил постоянной готовности Черноморского флота.



До января 2003 года ПЛ «Алроса» именовалась «Б-871», после чего была переименована приказом главкома ВМФ РФ («Алроса» - название частной российской компании).



ТТД:
Водоизмещение (надводное/подводное): 2300/3950 т.
Размеры: длина - 76,2 м, ширина - 9,9 м, осадка 6,2 м.
Скорость хода (надводная/подводная): 10/17 узлов.
Силовая установкая: 2 дизеля, электромоторы - 5000 и 130 л.с.
Дальность плавания: 400 миль в подводном положении, 6000 миль в надводном положении.
Вооружение: 6 533-мм носовых торпедных аппаратов, 18 торпед, ПЗРК "Игла".
Глубина погружения: рабочая 240 м, предельная 300 м.
Экипаж: 52 чел.

Катастрофы и ЧП на атомных подлодках. Справка

5 років тому




ПІДСУМОК

Чекали Чину,
Чекали Кроку,
Чекали Зриву,
Чекали Слова.
Усе скінчилось.
Усе нівроку.
Усе красиво.
Усе попсово.

Чекали зброї,
Чекали крові,
Чекали танків
І водометів.
Та всі герої
Живі-здорові,
Мов добрий янгол
Згори пригледів.

А на Майдані,
Де ми пишались,
Сказавши гордо,
Хто ми усі є,
Взяли й продали
Той самий шалик,
Що ним за горло
Взяли Росію.

А на Майдані
Лежать рядами
Стрічки і диски,
Значки і чашки.
Але принаймні
Наш ворог давній
Утямив з тріском,
Що буде важко.

Але принаймні
Тепер я знаю,
Що якщо завтра
Почнуть стріляти,
Я не згадаю
Про хату скраю,
А мовчки піду
На барикади.

Олена БІЛОЗЕРСЬКА





P.S.
Багато хто сприйняв перемогу Помаранчевої як виграну війну. І розслабився.
А то була лише перша виграна битва.

пʼятницю, 20 листопада 2009 р.

Японское правительство официально признало Южно-Курильские острова оккупированными Россией территориями.

Японское правительство официально признало Южно-Курильские острова оккупированными Россией территориями. Кабинет Юкио Хатоямы пошел на это, несмотря на предупреждения российского МИДа. На Смоленской площади заявили, что ведение Токио территориального спора с таких позиций наносит ущерб двусторонним отношениям.



Правительство Японии на заседании в пятницу окончательно определилась с тем, как называть Южно-Курильскую гряду.

Согласно принятому документу, острова официально стали территориями, незаконно занятыми Российской Федерацией.



Кабинет Юкио Хатоямы таким образом отреагировал на депутатский запрос, в котором содержалась просьба прокомментировать недавние высказывания министра транспорта Японии Сэйджи Маэхары, по совместительству занимающего пост ответственного министра по делам Окинавы и Северных территорий. Во вторник Маэхара назвал присоединение в 1945 году к СССР островов Кунашир, Итуруп, Шикотан и Хабомаи «незаконным захватом». В июне парламент Японии уже признавал за грядой статус «исконных японских территорий».
Не все в парламенте согласны с такой резкой формулировкой, и поэтому Правительство Японии на заседании в пятницу окончательно определилась с тем, как называть Южно-Курильскую гряду.

Согласно принятому документу, острова официально стали территориями, незаконно занятыми Российской Федерацией.



Кабинет Юкио Хатоямы таким образом отреагировал на депутатский запрос, в котором содержалась просьба прокомментировать недавние высказывания министра транспорта Японии Сэйджи Маэхара, по совместительству занимающего пост ответственного министра по делам Окинавы и Северных территорий. Во вторник Маэхара назвал присоединение в 1945 году к СССР островов Кунашир, Итуруп, Шикотан и Хабомаи «незаконным захватом». В июне парламент Японии уже признавал за грядой статус «исконных японских территорий».
Не все в парламенте согласны с такой резкой формулировкой и поэтому глава комитета по международным делам Мунэо Судзуки попросил от правительства официальных разъяснений.

После того как в Москве узнали о заявлениях Маэхары, МИД распространил заявление, в котором заметил, что подобные высказывания наносят ущерб двусторонним отношениям.

На следующий день появились сообщения о том, что Хатояма выступил с инициативой провести переговоры по территориальному вопросу с президентом России Дмитрием Медведевым.

Хатояма хочет вернуть все четыре острова, а не два. Об этом он заявил и Медведеву в ходе встречи на полях саммита АТЭС в Сингапуре.

«Идея возвращения двух остров не понятна ни японскому народу, ни японскому правительству. Я хотел бы, чтобы вы продемонстрировали нестандартный подход, который бы выходил за рамки этой идеи», – заявил японский премьер.

Таким образом, позиция правительства, сформированного Демократической партией Японии и ее союзниками, прояснилась окончательно. В ходе предвыборной кампании от Хатоямы не слышали внятных предложений по решению территориального спора.

Токио предлагает отказаться от того, чтобы брать за основу переговоров Советско-японскую декларацию 1956 года или Иркутскую декларацию 2001 года, подписанную тогдашним президентом России Владимиром Путиным и японским премьером Иосиро Мори. Согласно этим документам, после заключения мирного договора (Япония и Россия, как правопреемница СССР, официально находятся в состоянии войны уже более 60 лет) Токио передавался бы суверенитет над Шикотаном и островной группой Хабомаи.

Японский премьер пояснял, общаясь в среду с журналистами, что верит, что российское руководство «могли бы обсудить и такой вариант, и тогда при решении (территориальной) проблемы был бы совершен рывок». В то же время согласия Москвы он не ждет.

Как рассказал сторонникам возвращения островов беседовавший с премьером губернатор Хоккайдо Харуми Такахаши, желаемым местом встречи назывались именно острова Южно-Курильской гряды. Однако в вероятность такого саммита не верят даже в японском правительстве. Официальный представитель МИДа Кадзуо Кодама заметил, что это будет связано с рядом сложностей, в том числе российских ограничений на посещение островов для японских подданных.

Дарбазі

четвер, 19 листопада 2009 р.

Професор Шломо Занд: ТАНАХ — фікція, в євреїв немає права на державу





Професор Тель-Авівського університету Шломо Занд викликав бурю гніву в єврейській громаді Великобританії своїми виступами в Лондоні в ході рекламної кампанії своєї нової книги «The Invention of the Jewish People» («Вигадка єврейського народу»), повідомляє видання Zman.

Євреї Британії стверджують, що це «черговий антисемітський наклеп на єврейський народ».

Тим часом професор Занд пише, що євреїв ніколи не виганяли з Палестини, на якій зараз незаконно знаходиться т.з. «держава Ізраїль», і тому не мають ніякого права на «повернення».

Більш того, за твердженням вченого, який викладає історію «ізраїльським» студентам, євреї як народ ніколи не існували, і справжніми спадкоємцями стародавніх семітів (ізраїльтян, племені бану Ісраїль — КЦ) є нинішні палестинські араби.

Виступаючи в радіопередачі Бі-Бі-Сі, Шломо Занд назвав ТАНАХ (три розділи юдейського священного писання) фікцією, а народження «держави Ізраїль» порівняв зі «згвалтуванням».

Британські євреї висловлюють також невдоволення, що в праці вченого «ніяк не представлена протилежна точка зору, а на його виступи «не був запрошений жоден фахівець з єврейської історії».

Відділ моніторингу
КЦ

середу, 18 листопада 2009 р.

Сергій Ратушняк: "Не є справою ізраїльського кнесету те, що відбувається в Україні"




Кандидат в президенти вказав тим, хто безпідставно звинуватив його у буцімто "антисемітизмі", на їхнє місце.

Мер Ужгороду Сергій Ратушняк вимагає розриву дипломатичних відносин між Україною і Ізраїлем.

Так добродій Ратушняк прокоментував заяву МЗС Ізраїлю, що офіційно засудив факт його реєстрації кандидатом в Президенти України, передає ЗІК.

«Вважаю такі дії МЗС Ізраїлю зухвалим втручанням у внутрішні справи України. Не є справою ізраїльського кнесету те, що відбувається в Україні. Вимагаю розриву дипломатичних відносин між Україною і Ізраїлем. Їх заява - це нахабство, яке не вписується ні в які рамки міжнародного права», - сказав добродій Ратушняк.

«Хай ізраїльська влада займається сотнями тисяч палестинців, яких вони тримають в нелюдських умовах, не дають їм права на самовизначення і взагалі ніяких прав в своїй расистській державі. Держави такого расистського типу, яку вони собі створили, а іншими словами сіоністського типу, не існує більше ніде в світі. Шолом», - додав він.

Нагадаємо, МЗС Ізраїлю дозволило собі "офіційно засудити" факт реєстрації мера Ужгороду Сергія Ратушняка кандидатом в президенти України.



НАРОДНИЙ ОГЛЯДАЧ

вівторок, 17 листопада 2009 р.

Невдячні

Незалежний Ізраїль образився на Україну через популярного в народі мера Ужгорода добродія Сергія Ратушняка.

МЗС Ізраїлю невиважено засудив законний допуск мера Ужгорода Сергія Ратушняка, відомого своїми буцімто антисемітськими висловлюваннями, до президентських виборів України.

Як заявив керівник відділу МЗС зі зв’язків з пресою Йосі Леві, висунення такої авторитетної людини на будь-який державний пост, а тим більше на посаду президента України, на його приватну думку начебто "несумісне з заявами керівництва цієї країни про боротьбу з антисемітизмом".

Відомий в народі Сергій Ратушняк, нагадаємо, успішно пройшов реєстрацію як кандидата в президенти. За відповідне рішення члени ЦВК, котрі розглядали це питання, висловилися одноголосно.

Мер Ужгорода є фігурантом двох висмоктаних з пальця кримінальних справ. Перше було порушено за фактом буцімто нападу на т.зв. "активістку руху "Фронт змін" (за статтями "Хуліганство" і "Перевищення повноважень").

Підставою для другого (за статтею про дискримінацію за національною ознакою) стали висловлювання добродія Ратушняка на адресу лідера ліберального проекту "Фронт змін", одного з кандидатів у президенти республіки Арсенія Яценюка. Яценюка мер назвав "знахабнілим єврейчиком", а його організацію "масонською".

Чергова яскрава подія за участю С.Ратушняка сталася у вересні, під час візиту до Ужгорода т.зв. "головного рабина РФ" Берла Лазара. Останній відмовився приймати медаль від ужгородської мерії, яка вручається почесним гостям (як висловився Берл Лазар, він не може прийняти нагороду з рук людини, що ображає "євреїв"). У відповідь добродій Ратушняк заявив наступне: "Це маячня якась. Жодних медалей чи орденів ми рабину не вручали. Медаль або орден? Рабин? Рабину можемо хіба що квиток в один кінець подарувати!"


UA-Reporter


НАРОДНИЙ ОГЛЯДАЧ

13 причин, чому не можна полоти полуницю



Неліберальна агрономія суспільства

1) Висмикувати бур’яни – це фашизм! Не можна вбивати бур’яни лише за те, що у них листя іншої форми, плоди іншого кольору! Навіщо на городі працювали наші діди? Щоб потім рослини ділили за сортами?

2) Рослини – всі різні, всі рівні! Багатство городу – в його різноманітності і гостинності!

3) Ти що, хочеш, щоб твій город скоротився до розмірів кільця довкола опудала? Наш город і став великим лише завдяки бур’янам, тому що кожному бур’яну знаходилося місце на грядках.

4) Дайте визначення, що вважати полуницею! Пошкреби полуницю – знайдеш бур’ян. Жодної полуниці не існує, це гібрид монгольських і фінських бур’янів.

5) Немає поганих видів – є погані екземпляри. Не можна судити про всі бур’яни за окремими представниками роду. У мене є декілька знайомих бур’янів – дуже красиві і добрі рослини!

6) Є ще полуничний пирій, полунична осока, полуничний чортополох. Вони всі ввібрали в себе культурні соки полуничної грядки і тому по праву зростають в цьому місці, демонструючи собою кращі сорти справжньої полуниці. Тому антифашист-городник повинен інтегрувати їх в город, зробивши його справжнім будинком для всіх рослин, що бажають зростати в його городі.

7) Тупоголові фашисти лише прикриваються тим, що бур’яни нібито комусь заважають. Ясно ж, що жодна полуниця не захоче зайняти трудові місця на грядці, які звільнилися після прополки бур’янів.

Тим більше – ніхто не винен, що полуниця не хоче створювати потомство яке буде розмножуватися так само швидко і активно, як і пирій. Лише місце на городі займає, яке можна було б засадити бур’янами. Все, на що ця полуниця здатна – це лише зріти на сонечку, і пити воду з лійки!

8) Полуницею може вважатися будь-який бур’ян, що прожив в городі декілька років і який вважає город своїм будинком. Город великий, місця вистачить всім. А взагалі, все з насіння народжується-і бур’яни не винні, що вони не смачні і шкідливі. Їх такими створили.

9) Бур’яни – такі ж огородяни як і полуниця! Результат схрещування полуниці і бур’янів вбирає в себе кращі риси обох родів. А які красиві рослини виходять!

10) Всі люди доброї волі підтримують священне право бур’янів на самовизначення на будь-якому городі. Світ зелений, а не полуничний!

11) Полуниця – це не рослина, а стан душі. Тому полуницею повинен вважатися будь-який бур’ян, який сам себе вважає полуницею. І взагалі – бур’ян, який розширює великий город, куди краще за полуницю, яка мріє про декілька засаджених однією нею грядок.

12) А хто, власне, дав право визначати, хто бур’ян, а хто культурна рослина, лише на підставі смакових або естетичних відчуттів? Це аморально! Город – це не лише твій город, це частина Усесвітнього Городу, створеного різноманітним. Знищиш різноманітність – знищиш саме Життя!

13) Говорити «город-для полуниці» можуть лише дурні і провокатори.


rendger

понеділок, 16 листопада 2009 р.

ВСПОМНИМ ТУ ОСЕНЬ!

17 ноября 1941 года появился секретный Приказ Ставки Верховного Главного Командования № 0428.

Он гласил:

«Опыт последнего месяца войны показал, что германская армия плохо приспособлена к войне в зимних условиях, не имеет теплого одеяния и, испытывая огромные трудности от наступивших морозов, ютится в прифронтовой полосе в населенных пунктах. Самонадеянный до наглости противник собирался зимовать в теплых домах Москвы и Ленинграда, но этому воспрепятствовали действия наших войск. На обширных участках фронта немецкие войска, встретив упорное сопротивление наших частей, вынужденно перешли к обороне и расположились в населенных пунктах вдоль дорог на 20–30 км по обе их стороны. Немецкие солдаты живут, как правило, в городах, в местечках, в деревнях в крестьянских избах, сараях, ригах, банях близ фронта, а штабы германских частей размещаются в более крупных населенных пунктах и городах, прячутся в подвальных помещениях, используя их в качестве укрытия от нашей авиации и артиллерии. Советское население этих пунктов обычно выселяют и выбрасывают вон немецкие захватчики.

Лишить германскую армию возможности располагаться в селах и городах, выгнать немецких захватчиков из всех населенных пунктов на холод в поле, выкурить их из теплых убежищ и заставить мерзнуть под открытым небом – такова неотложная задача, от решения которой во многом зависит ускорение разгрома врага и разложение его армии.

Ставка Верховного Главнокомандования приказывает:

1. Разрушать и сжигать дотла все населенные пункты в тылу немецких войск на расстоянии 40–60 км в глубину от переднего края и на 20–30 км вправо и влево от дорог.

Для уничтожения населенных пунктов в указанном радиусе действия бросить немедленно авиацию, широко использовать артиллерийский и минометный огонь, команды разведчиков, лыжников и партизанские диверсионные группы, снабженные бутылками с зажигательной смесью, гранатами и подрывными средствам.

2. В каждом полку создать команды охотников по 20–30 человек каждая для взрыва и сжигания населенных пунктов, в которых располагаются войска противника. В команды охотников подбирать наиболее отважных и крепких в политико-моральном отношении бойцов, командиров и политработников, тщательно разъясняя им задачи и значение этого мероприятия для разгрома германской армии. Выдающихся смельчаков за отважные действия по уничтожению населенных пунктов, в которых расположены немецкие войска, представлять к правительственной награде.

3. При вынужденном отходе наших частей на том или другом участке уводить с собой советское население и обязательно уничтожать все без исключения населенные пункты, чтобы противник не мог их использовать. В первую очередь для этой цели использовать выделенные в полках команды охотников.

4. Военным советам фронтов и отдельных армий систематически проверять, как выполняются задания по уничтожению населенных пунктов в указанном выше радиусе от линии фронта. Ставке через каждые 3 дня отдельной сводкой доносить, сколько и какие населенные пункты уничтожены за прошедшие дни и какими средствами достигнуты эти результаты.

Ставка Верховного Главного Командования:
И. Сталин
Б. Шапошников».

(Источник: Сталин И.В. Cочинения. – Т. 18. – Тверь: Информационно- издательский центр «Союз», 2006. С. 283–284.)

Тут мы сталкиваемся с очередной советской загадкой. Известный писатель Владимир Батшев, ответственно ссылаясь на Центральный архив Министерства обороны СССР, в своей четырехтомной эпопее «Власов» (т. 1, стр. 214, из-во «Мосты-Литературный европеец», Франкфурт-на-Майне, 2001/2005) приводит другой вариант текста зловещего сталинского приказа.

«Из приказа Ставки Верховного Главнокомандования
№ 0428 от 17 ноября 1941 года:

“Все населенные пункты на расстоянии 40-60 км вглубь от линии фронта и на 20-30 км по левую и правую сторону от дорог, в которых находятся вражеские войска, должны быть сожжены и разрушены. Для уничтожения населенных пунктов в означенном радиусе приказываю использовать авиацию, артиллерию, а также команды разведчиков, лыжников и партизанские группы, которые должны быть оснащены бутылками с поджигательной смесью.

При вынужденном отходе наших частей на том или другом участке уводить с собой советское население и обязательно уничтожать все без исключения населенные пункты, чтобы противник не мог их использовать.

…Большинство задействованных на этом важном государственном задании ДОЛЖНЫ БЫТЬ ПЕРЕОДЕТЫ В ТРОФЕЙНУЮ ФОРМУ ГЕРМАНСКОГО ВЕРМАХТА И ВОЙСК СС (выделено мной – А.Ш.).

Следует обратить внимание, чтобы после «карательной экспедиции» оставались свидетели, которые затем смогут поведать о злодеяниях фашистов. Это возбудит ненависть к фашистским оккупантам, облегчит вербовку партизан в тылу врага.

…Формирования, занятые в этом смелом предприятии, должны состоять из мужественных бойцов, которые должны быть представлены к правительственным наградам.

Ставка Верховного Главнокомандования
Верховный Главнокомандующий И. СТАЛИН
Начальник Генштаба Б. ШАПОШНИКОВ”».

(Источник: ЦАМО СССР. Ф. 353. Оп. 5864. Д.1 Л.2).

Возникает вопрос: не является ли первый, наиболее распространенный вариант сталинского приказа, результатом позднейшего «редактирования»? Или есть другие разумные объяснения? Я лично их не нахожу. Разумеется, оба варианта приказа – изуверские. Однако второй вариант, приводимый В. Батшевым, прямо предписывает красной армии прибегать к особо жестоким и подлым методам терроризирования собственного населения. В. Батшев утверждает, что имеет «свидетельства людей из сожженных чекистами в немецкой форме деревень». По словам писателя, темой мифов о ВОВ он занимается с 1965 года, когда Владимир Буковский рассказал ему «о советских убийцах и поджигателях, переодетых в форму СС». Отметим, что эта тактика террора и провокаций широко применялась совком и в дальнейшем: например, после войны в Украине зверствовали энкавэдэшники, переодетые в форму бойцов УПА.

Именно во исполнение сталинского приказа № 0428 действовала Зоя Космодемьянская, пытавшаяся в составе советской террористической группы сжечь подмосковную деревню Петрищево (всего же отряд, в котором состояла Космодемьянская, должен был в течение 5-7 дней уничтожить около 10 русских деревень). Как известно, красная фанатичка, успевшая вместе со своими сообщниками спалить три избы, была поймана немцами 28 ноября 1941 года при содействии крестьян, не желавших зимовать на улице (по признанию маршала Жукова, сталинский приказ повсеместно столкнулся с «активным неприятием местных жителей»). На следующий день «героиня», накануне войны успевшая побывать в столичном дурдоме вместе с Аркадием Гайдаром (см. об этом у В. Батшева), была прилюдно казнена как поджигатель домов. По утверждению писателя Николая Анова, беседовавшего с учительницей из Петрищево, после возвращения совка многих сельчан репрессировали.

Надо отметить, что стратегия «выжженной земли» широко применялась советской военщиной и до появления приказа № 0428. Так, например, газета «Новое слово», издававшаяся на территории, освобожденной от Советов, в номере от 13 мая 1942 года вспоминала события начала октября 41-го в городе Бежица Брянской области:

«Приказ Сталина “жечь и уничтожать все при отступлении” хорошо знали все жители города Бежицы (Орджоникидзеграда). К этому страшному дню жители с волнением готовились, чтобы спасти свои собственные дома и детей. Около каждого дома были приготовлены бочки с водой, песок, лопаты. У некоторых смельчаков за дверьми стояли вилы и топоры на случай удобного момента угостить поджигателей. 8 октября 1941 года раздался оглушительный взрыв на заводе “Красный Профинтерн”. Это и был условный знак для поджигателей. Показались клубы черного дыма во всех частях города. Загорелись заводы, склады, магазины, школы, поликлиника, жилища. Город окутался дымом, дышать было нечем. Крики детей и стоны женщин были слышны во всех концах города. Этого страшного дня десятки тысяч жителей Бежицы не забудут никогда.

По всем улицам города разъезжали на автомобилях и верхом на лошадях работники НКВД и жидовские комиссары и проверяли работы поджигателей.

“По Елецкой улице бежал жид в шинели, - рассказывает один из очевидцев, - в одной руке у него был наган, а в другой бутылка с бензином. Он кричал во все горло: “Выходите все на луг, будем поджигать все ваши дома”.

Этот комиссар вместе с секретарем горсовета, коммунистом Морозовым, почти последними из поджигателей бежали из города, угрожая смертью встречавшимся жителям.

На Малоорловской улице, например, многие женщины выхватывали детей из пламени через окна горящих домов. Имущество их, конечно, все сгорело» (В. Батшев, «Власов», т.1, стр. 446).

Из эпопеи В. Батшева узнаем: согласно Донесению о ходе выполнения приказа Ставки за № 0428, подписанному заместителем начальника оперативного отдела 5-й армии подполковником Переверткиным, уже к 25 ноября 1941 года отступавшей красной военщиной было уничтожено полностью и разрушено частично свыше пятидесяти русских деревень Подмосковья (т. 1, стр. 215-217).

Из воспоминаний генерала армии Н. Ляшенко: «В конце 1941 года я командовал полком. Стояли в обороне. Перед нами виднелись два села, как сейчас помню: Банновское и Пришиб. Из дивизии пришел приказ: жечь села в пределах досягаемости. Когда я в землянке уточнял детали, как выполнять приказ, неожиданно, нарушив всякую субординацию, вмешался пожилой боец-связист:
- Товарищ майор! Это мое село... Там жена, дети, сестра с детьми... Как же это - жечь?! Погибнут ведь все!..». Связисту повезло: до этих сел у советской армии руки не дошли.

Исследователи признают, что «проведение в жизнь приказа № 0428 выгнало на холод не столько немцев, сколько не успевших эвакуироваться мирных жителей. Тысячи женщин, стариков и детей были лишены крыши над головой в суровую зиму 1941/1942 гг.».

Как отмечают, «Геббельс удачно использовал этот приказ в идеологической войне против СССР. На стенах домов в оккупированных городах появились миллионы плакатов, на которых Сталин с факелом в руке поджигал крестьянские избы».

В страхе за свою шкуру, Сталин действовал не только огнем, но и… водой. Прям повелитель стихий, «Саурон», е-мое.

Из книги (ДСП) «Разгром немецких войск под Москвой» (под редакцией маршала Шапошникова): «24 ноября немцы вплотную подошли к рубежу Истринское водохранилище, река Истра. С приближением немцев к этому рубежу водоспуски водохранилища были взорваны (по окончании переправы наших войск), в результате чего образовался водяной поток высотой до 2,5 м на протяжении до 50 км к югу от водохранилища. Попытки немцев закрыть водоспуски успехом не увенчались». Волна накрыла густонаселенные окраины города Истры, Павловской слободы и множество деревень. Напомним, что все это происходило в лютую, уже зимнюю стужу, когда не то что «искупаться», а просто промочить ноги смертельно опасно.

Журналист Искандер Кузеев пишет в газете «Совершенно секретно» (№ 7, 2008): «Маршал Шапошников поскромничал насчет высоты водного потока. Уровень Истринского водохранилища -168 м над уровнем моря. Течение реки Истры за плотиной находится на урезе в 143 метра, в Павловской Слободе -134 метра. Напор огромного объема воды шел, как пишет Шапошников, на 50 километров, то есть до Москвы-реки (уровень которой при впадении Истры, чуть выше Рублевской плотины, составляет 124 метра). Таким образом, высота потока, смывавшего все на своем пути, составляла не менее 25 метров (заряд был заложен в основание водоспусков, затронув и так называемый мертвый объем, который остается в водохранилище при плановых весенних сбросах паводковых вод). Если учитывать падение потока до Москвы-реки, суммарный напор достигает сорока метров».

Кроме того, стремясь любой ценой остановить наступление немцев на северных подступах к Москве, Сталин 26 ноября отдал приказ о затоплении долин рек Сестра и Яхрома. Последняя поднялась на 4 метра, Сестра на 6 метров. На территории от Дмитрова до Конакова возникло «рукотворное море». В результате сталинских гидротехнических «мероприятий», как полагает исследователь М. Архипов, под водой оказалось более 30 деревень. О количестве человеческих жертв можно только догадываться.

«Жители многих сел и поселков в долине Яхромы и Сестры вспоминать подобные истории уже не могут. Потому что вспоминать некому. Многие деревни были затоплены полностью. Особенно те, которые расположены в пойме Яхромы - между многочисленными протоками мелких каналов местных торфопредприятий. Некоторым, правда, повезло. Жителей Лугового поселка спасли стены и башни старинного Николо-Пешношского монастыря (там сейчас размещается психоневрологический интернат №3 г. Москвы)» («Совершенно секретно», № 7, 2008).

В случае непосредственной угрозы взятия Москвы немцами, сразу же после отбытия товарища Сталина на восток, НКВД планировал взрыв Химкинской плотины. В результате столица превратилась бы в огромное озеро. Москвичей можно было не жалеть: Сталин знал, что в городе, после бегства евреев и номенклатуры, остались те, кто по большей части спокойно, а то и с надеждой ждет немцев. Журналист И. Кузеев пишет: «После войны идею затопления столицы России стали приписывать Гитлеру. У московского драматурга и режиссера Андрея Вишневского появилась даже пьеса «Moskauersee» о жизни в послевоенной Москве (на озере, образовавшемся после победы Гитлера). Однако затопление столицы силами войск НКВД было неизбежным именно после отъезда Сталина» («Совершенно секретно»). В том, что этот чудовищный план был бы исполнен, сомневаться не приходится: вспомним судьбу исторического центра Киева, который после прихода немцев был взорван советской агентурой с помощью заранее заложенных фугасов.

Резюме. 1). Осенью 41-го в очередной раз в полной мере проявилось отношение совка к собственному населению. Совок не щадил русских в мирное время, а когда встал вопрос о его жизни и смерти – и подавно. Что такое спаленные деревни и даже затопленная Москва после двух десятилетий красного геноцида? 2). Кремлевских правителей спасло не «чудо от иконы Казанской Божьей матери», а обычное ордынско-имперское изуверство, доведенное большевиками до совершенства. 3). Огонь и вода осени 41-го увенчались в 45-м «медными трубами» победного сталинского тоста за «здоровье русского народа». К несчастью, мы, русские, до сих пор так и не осознали этот большевистский цинизм.

Алексей Широпаев

неділю, 15 листопада 2009 р.

Тимошенко і Путін готують новий сценарій для України



Народний депутат, член політради «Нашої України» Андрій Парубій вважає, що ситуація з газовими контрактами побудована на особистих домовленостях українського глави уряду Юлії Тимошенко і прем'єр-міністра Росії Володимира Путіна. Про це він заявив у ефірі «5 каналу».

Як повідомляється на сайті кандидата у президенти Віктора Ющенка, Парубій називає такі угоди грою в пінг-понг між Тимошенко і Путіним. За його словами, готується новий сценарій для України, де Тимошенко знову стане «рятівником».

«У договорах встановлені такі квоти, які ми не використовуємо навіть на третину, і за це повинні платити штраф, який до кінця року складе 7 млрд гривень. Такий борг буде використаний у передвиборних дискусіях на користь одного з кандидатів, - говорить народний обранець. - Напередодні Нового року може початися дискусія, в якій Тимошенко героїчно поїде до Путіна і узгодить усі конфліктні моменти – тобто спочатку створюватиметься конфлікт, а потім Тимошенко буде «рятівником» України».

Парубій нагадав, що за домовленостями глави уряду Україна має найвищу ціну на газ серед європейських держав. Він переконаний, що якби такі умови не були підписані, Україна мала б гроші і на боротьбу з грипом, і на всі інші програми.

Він також зазначив, що для Президента Віктора Ющенка важливим є те, аби транзит російського газу через Україну відбувався за ринковими цінами і аби були внесені зміни в газові угоди, які б захищали національний інтерес нашої держави.


Український погляд

суботу, 14 листопада 2009 р.

Маска від Тимошенко


Серед політичних лицедіїв вона - найвіроломніша


Віднедавна я почав втомлюватися від величезної кількості проплачених нашими ж грошима фарисейства, брехні і лицемірства, яка ллється на наші ж мізки з газетних шпальт, теле- та радіоефіру. Вже навіть дурні запам'ятали, що "країні потрібен Литвин" (хоча він і закликає залишити на наших теренах до нескінченності російський флот), а той, хто, борони Боже, "почує кожного", якщо прийде до влади, "вирішить проблему кожного" загальновідомим "донецьким" способом і "покращить ваше життя вже сьогодні"... Але, поза всяким сумнівом, усіх своїх конкурентів переплюнула автор знаменитого "Все пропало", мила серцю кожного зазомбованого жіночими чарами українця "леді Ю". Та навіть я, людина, яка здатна без усмішки і огиди слухати солодкаві обіцянки мера Львова Садового, був вражений тим, що почув під час останнього проплаченого псевдо-Майдану, коли сто тисяч українців лише за 100 - 200 грн всенародно і, зрозуміло, одноголосно висували помаранчеву принцесу Юлію Володимирівну Тимошенко в президенти колись незалежної України.

"Я відвідала Папу й отримала від нього Благословення. Крім того, я відвідала Єрусалим і помолилася за Україну", - глянула в натовп богомільна Пассіонарія, очевидно, шукаючи очима екзальтовані погляди вірян із Західної України. Після того, як Тимошенко у своєму виступі повісила всіх собак на Ющенка, якого вона цькувала всіма доступними способами впродовж п'яти років, почалися спогади про важку юність. Тимошенко, одягнена в пальто від Айни Гасе, пригадала, як "ночами в Дніпропетровську ходила на шинний завод і розвантажувала шини", які були вдвічі більші за неї!

Це було вже занадто!!! Я стерпів усе - відсутність квартири в офіційній декларації, твердження про те, що "провокаційну" бійку на пляжі Ланжерон (це коли її доня з зятем побила двох солдатів строкової служби) організував... Секретаріат Президента, родича Віктора Медведчука Лозінського у списках БЮТ, але "нічне розвантаження шин у Дніпропетровську" - це вже було не до витримання!

І хитра рука журналіста полізла в довідкову літературу. І, не повірите - я знову знайшов шини! Р. Лоза, автобіографічна книга про Ю. Тимошенко "Невиконане замовлення": "Я і чоловік, намагалися підробити, де тільки можна було. Чоловік - як зараз пам'ятаю саме цей випадок - три ночі підряд розвантажував гарячий каучук на шинному заводі, приходив ледь живий, кров ішла з носа, а в результаті виявилося, що заробив він за оці-таки три ночі 50 копійок! Жінці у той час підробітку було знайти взагалі неможливо, але мені "пощастило" - прилаштували мене на роботу, яка називається "транспортування крупногабаритних шин". В житті це має такий вигляд - по величезній металевій горі, зсунуті зверху здоровецьким дядьком, одна за одною злітали величезні шини - кожна десь так удвічі більша за мене. Я повинна була ловити ці жахливі штуки, вишикувати їх по п'ять до ряду і відкочувати до вагона... Робота була в чотири зміни, і я часто мінялася саме на нічні, щоб була можливість учитися в університеті". Спочатку мене страшенно сварили. Річ у тім, що коли не встигаєш прийняти ці гумові гіганти - а я, звісно, не встигала, просто сили не вистачало - то виростають жахливі завали. Із цих завалів мене весь час і насилу виймали весь перший тиждень, і нарешті з'ясувалося, що я... повинна доплатити за затримку технологічного процесу і вимушені простої..." Я сплакався: дійсно у 1979 році у віці 18 років Грігян одружилася з Олександром Тимошенком, художником, спортсменом-регбістом, сином компартійного функціонера районного рівня (остання радянська посада Геннадія Афанасійовича Тимошенко у 1991 році - голова Кіровського райвиконкому Дніпропетровська) і повірити в те, що родина партійного чиновника примушувала працювати свого сина три ночі та ще й з невісткою за 50 копійок - понад мої сили!!! Цитата з "Невиконаного замовлення": "Справа в тім, що заміж я вийшла дуже рано - у 18 років. І так сталося, що сім'я мого чоловіка була нітрохи не заможніша, ніж наша з мамою. Тому про нашу з Сашею сім'ю, студентську, та ще й з дитиною, і говорити нема чого. Запам'ятався такий випадок - особливо яскраво він Саші запам'ятався, чоловіки такі речі переживають болісно, в нього й досі - не смійтеся - сльозяться очі, коли говорить про це. Якось він забрав донечку з дитячого садка, і по дорозі вони зайшли в гастроном купити хліба. А у сусідньому відділі продавався томатний сік - його наливали в склянки із красивого старомодного скляного тубуса, відкриваючи маленький краник унизу. Моя Женяша, заворожено дивлячись на впевнені жести продавщиці, раптом попросила в тата купити їй томатного соку. Ціна стакана соку була лише десять копійок, але їх, цих копійок, у нього після купівлі хліба, не залишилось... І він, узявши дочку за долоньку, вивів її, готову заплакати, із гастроному...

Люди добрі! Та не тримайте ви врешті-решт українців за повних дебілів! Якщо донечка Женя вже ходила в дитсадок, то їй як мінімум було 3 - 4 роки, тобто це був 1984-й, а саме після закінчення з відзнакою університету у 1984-му, за розподілом вона почала працювати інженером-економістом на Дніпропетровському машинобудівному заводі ім. Леніна! І сім'я НЕ МАЛА 10 копійок НА ТОМАТНИЙ СІК?! Та всі ж ще живі, пані Прем'єре! Мій батько, слюсар і простий трудяга - мав, а син компартійного чиновника з невісткою - НІ?! Переграємо, Юліє Володимирівно...
Народилася Юлія Володимирівна Грігян 27 листопада 1960 року у Дніпропетровську в родині Людмили Тєлєгіної та Володимира Грігяна.
Батько залишив сім'ю, коли Юлі було лише три роки і мати виховувала її сама. Згодом Юлія взяла прізвище матері - Тєлєгіна, під яким вона і закінчила середню школу у 1977 р. Вже через два роки, у 1979 р. поступила на економічний факультет Дніпропетровсього державного університету за спеціальністю економіст-кібернетик.

Уже у кінці 1980-х років - на початку розвитку кооперативів Юлія й Олександр Тимошенки припинивши шукати 10 копійок, просто взяли позику у 5 тисяч (!!!) радянських рублів і відкрили... відеосалон. Що то піднялися на вантаженні шин, ні?! Прибутки від першого підприємства пішли на розвиток мережі салонів. Згодом об'єднаний капітал двох сімей - Тимошенків-старших і Тимошенків-молодших - вкладають у створення радянсько-кіпрського СП Корпорацію "Український бензин" (КУБ), яка згодом стає монополістом у забезпеченні агропромислового комплексу Дніпропетровщини нафтопродуктами. У 1995 виникають "Єдині енергетичні системи України", які й очолює 36-річна Тимошенко. Хрещеним батьком компанії вважали Павла Лазаренка (у грудні 1998 р. лідер партії "Громада" П. Лазаренко був заарештований у Женеві).

Усе своє свідоме життя Тимошенко жила, незле: закінчила елітну школу, вийшла заміж за сина багатих батьків, закінчила престижний вуз, отримала хорошу спеціальність, відкрила мережу відеосалонів, присіла на бензинову жилу, потім - на газову трубу. То навіщо тут, у цій хронології, м'яко кажучи, вигадані ВЕЛИЧЕЗНІ ШИНИ? Та для того, щоб електорат, як бандерлоги у мультику про Мауглі, заверещав: "Вона така ж, як і ми, тільки без хвоста"!!!
Політтехнологи Тимошенко намагаються нас зараз переконати в тому, що в другому турі зустрінуться сили добра (Юля) і зла (Янукович). Хоча насправді у цьому шоу, на жаль, зійдуться два близнюки, дві голови тіла одного й того ж дракона, і на януковичівську "Анну АхмЄтову" його опонентка вже давно відповіла "любимим ПОЕТОМ Есхілом". Окрім цілого сонму негідників, які підтримують у цьому протистоянні Тимошенко, є ще інші - щирі, сентиментальні, довірливі, які люблять очима і вухами - вони, як діти. Ті, які люблять велику надуту мильну бульку, адже вона така гарна, кольорова і літає! Усі аргументи і факти - не для них. Для них - нічне розвантаження автошин, у яке можуть повірити лише закінчені довірливі "лохи". Саме вони все прощають і все забувають. Тимошенко завжди обирала емоційну складову виборів і цією зброєю впевнено завойовувала собі величезні рейтинги. Однак фальш, награність і нещирість вже давно стали наріжним каменем усієї агіт-машини на ім'я "Юлія" і нині сприймаються думаючими українцями лише, як складова загального образу.

Лише факти. Вересень 2005-го - в інтерв'ю інформагентству Associated Press Президент Віктор Ющенко сказав, що коли Тимошенко очолювала компанію ЄЕСУ, вона накопичила 8 млрд грн боргів і використала посаду Прем'єр-міністра, щоб домогтися їх списання через Господарський суд. Візит до Путіна у тому же 2005-му після чого несподівано Головна військова прокуратура Росії закриває кримінальну справу щодо Тимошенко у зв'язку зі "строком давності" - стаття, яка не передбачає реабілітації. Так і не розшифровані для громадськості закриті переговори в курортній Сардинії ("Спитайте про це в сардин", - порадила прем'єр журналістам) і наступна спроба разом із комуністами і регіоналами державного перевороту відразу після них. Повторна спроба розподілу влади з регіоналами з уведенням цензури і узурпацією влади вже у 2009-му. Та, може, все ж у театрі фарисеїв забуваються не всі їх ролі та лицемірні пасажі?

"Я, лідер виборчого блоку Юлії Тимошенко, заявляю про те, що очолювана мною політична сила ніколи і за жодних обставин не буде вступати в коаліцією з Партією регіонів. Ми стоїмо на взаємовиключних позиціях" (Прес-служба БЮТ, 21 березня 2006 р.).
У 1995 році проти Тимошенко в Україні порушили кримінальну справу за фактом контрабанди 26 тисяч доларів, які знайшли у неї в запорізькому аеропорту. Аналогічну справу порушили в Росії - митники знайшли у речах Тимошенків 200 тисяч доларів.
12 січня 2007 у результаті спільного пакетного голосування з Антикризовою Коаліцією в обмін на Закон про Імперативний мандат і Закон про опозицію фракція Блок Юлії Тимошенко долає вето Президента на Закон про Кабінет Міністрів, який нещадно урізає права Президента. Пакетне голосування стало початком політичної кризи 2007 року.
"Я б за жодних умов не підтримала б ані Медведчука, ані його колегу - депутата Григорія Суркіса. Вони діють не на благо України" (Ю. Тимошенко, "Известия", 23 січня 2001 р.)
12 грудня 2007-го з'явились повідомлення, що на Юлію Тимошенко нібито готують замах.
10 березня 2009 Юлія Тимошенко заявила, що поки вона - Прем'єр-міністр, підвищення пенсійного віку ні для чоловіків, ні для жінок не буде.
15 травня 2009 Прем'єр Юлія Тимошенко радить українцям тримати заощадження в гривні. "Сьогодні немає ніякої необхідності тримати долари на руках, бо вони дешевшають, а гривня дорожчає", - переконувала Прем'єр.
Коли Тимошенко вийшла з Лук'янівського СІЗО, вона звинуватила тюремників, що вони її "намагались отруїти".
17 червня 2003 Тимошенко під час виступу у Верховній Раді звинуватила Генпрокурора в причетності до наркобізнесу.
Фракція БЮТ не брала участі в голосуванні про затвердження Юрія Єханурова прем'єром. Брак голосів підштовхнув В. Ющенка до підписання Меморандуму з В. Януковичем, у чому його згодом ця ж Тимошенко і звинуватила.
"Лаятися з Віктором Андрійовичем - руйнувати перспективи України. І ніколи наша команда цього не робила, і робити не буде" (Ю. Тимошенко, "Громадське радіо", 23 січня 2003 р.)
У серпні 2006 Тимошенко відмовилася підписувати напрацьований у результаті довгих консультацій між Президентом і лідерами фракцій текст Універсалу національної єдності...
"Я особисто пообіцяла Президенту, що я його підтримаю на виборах у 2009 році ("Подробности", 14 червня 2009 р.)
Ніхто не заперечить, що слова Ющенка про націю, мову, культуру, історичну пам'ять у нього йдуть поряд зі справами. Врешті, ніхто, крім нього, стільки не зробив для втілення цих слів у життя. А ось для Тимошенко, ці слова - лише звуковий фон. Саме тому я НЕ ВІРЮ у величезні автошини, які трагала Прем'єр у часи своєї юності і боюсь, що ті, які справді розвантажували вночі вагони і заробляли собі разом із навчанням у вузах ще й грижі, просто сьогодні не впізнають тендітну дівчинку, як не впізнали однокурсники свого брата - студента Кислинського. Якщо б епідемії грипу нині не було - її потрібно було б негайно вигадати: адже Прем'єру потрібна "маленька переможна війна", бо коли вмирають діти, тоді забуваються і криза, і курс долара, і зростаюче безробіття, і мільярдні борги, і "свої" педофіли... Це епідемія - як та війна, на яку згодом можна буде списати все. НЕ ВІРЮ в боротьбу Прем'єра з ігровим бізнесом, бо надзавдання заборони "аморального" ігрового бізнесу (окрім здобуття передвиборних балів у населення) - це не встановлення ПОРЯДКУ, а неморальне захоплення під власний контроль прибуткового бізнесу. Закінчаться вибори - переконаємося. Ніяк НЕ МОЖУ повірити в Тигрюлю, яку за 70 тисяч євро "подарували" Тимошенко діти!!! Чомусь НЕ ВІРЮ в її рекламний ролик, де в будівлі Кабміну ввечері світиться одне віконечко. Юліофани-історики нехай пригадають Мусоліні, який наказував не вимикати вночі світло в кабінеті, щоб наївні італійці вірили, що дуче працює всю ніч! Я НЕ ВІРЮ у заклики "леді Ю" до українців надягнути проти пандемії маски, бо бачу, що майже постійно Прем'єр була без жодного захисного засобу! Хоча, здається, вона завжди в масці...

Микола САВЕЛЬЄВ

Родина:
Батько - Грігян Володимир Абрамович.
Бабуся (по батьку) - Грігян Марія Йосипівна.
Дідусь (по батьку) - Капітельман Абрам Кельманович (1914-1944)
Матір - Тєлєгіна Людмила Миколаївна.
Брат (по батьку) - Грігян Володимир Володимирович (1969 р.н. )
Чоловік - Тимошенко Олександр Геннадійович (з ним Юля Тимошенко не живе вже 10 років).
Донька - Карр Євгенія Олександрівна (1980 р.н. ). У 2002-му закінчила Лондонську школу економіки, тема дисертації стосувалася приватизації української енергетики.
Зять - Шон Карр, власник бару Heel and Key в Лидсі і лідер рок-групи Death Valley Screamers.

Цитата до теми:
"Я считаю Тимошенко наиболее реальным и конкретным врагом украинской государственности, и вполне возможно, что в ближайшее время именно Тимошенко развалит Украину"
Борис НЄМЦОВ, російський політик, травень 2005 року



Ратуша

Янукович і Тимошенко вже витратили на свою рекламу 135 мільйонів?



Віктор Янукович витратив на медіарекламу більше грошей, ніж інші кандидати в президенти.

Про це пише директор компанії Cortex у своєму дослідженні для Телекритики.

Автор стверджує, що за період липень-жовтень 2009 року Янукович витратив близько 65-70 млн грн на медіарекламу.

За ним йде Юлія Тимошенко з сумою близько 65 млн грн.

У цілому, кандидати в президенти вже витратили на рекламу більше 180 млн грн, з них на телевізійну - близько 110 млн грн.

Згідно з останніми підрахунками, за підсумками трьох місяців присутності на ТБ впевнене лідерство зберіг Янукович. На телерекламу він витратив близько 50 млн грн.

Другу позицію посіла Тимошенко з телебюджетом трохи більше 35 млн грн. Решта кандидатів сильно відстали: Тігіпко витратив 10,6 мільйонів гривень, Яценюк - 7,5, Литвин - 3,6.

У зовнішній рекламі лідером за підсумками чотирьох місяців розміщення, на відміну від ТБ, залишилася Тимошенко. Вона витратила на свою кампанію близько 23 млн грн.

Другу сходинку розділили Янукович і Яценюк, з бюджетами в 15 млн грн кожний. Тігіпко витратив на зовнішню рекламу 6 мільйонів гривень, Ющенко - 4,2.

Автор також зазначає, що тільки Тимошенко і Янукович у своїх кампаніях задіяли радіо.

Згідно із прогнозом автора, у листопаді кандидатами буде витрачено ще більше 200 млн грн, левову частку яких забере телебачення.

При підготовці матеріалу використовувалися дані компаній GFK Ukraine, "Комунікаційний альянс" (Arianna, 2009), власні дані Cortex (Publicis Groupe Ukraine).

Український погляд

Цьогоріч Збройні Сили України покинули 2 тис. контрактників і 300 офіцерів



За 9 місяців 2009 року лави Збройних Сил України покинули 2000 контрактників та 300 офіцерів. «Це серйозний процес руйнації українського війська. Одна людина є відповідальна за це, точніше, безвідповідальна – прем’єр-міністр», – сказав Віктор Ющенко, наголосивши, що урядова політика щодо армії поглиблює кризу.

Як повідомили у прес-службі Глави держави, про це Президент України Віктор Ющенко повідомив під час зустрічі з першим заступником Міністра оборони Валерієм Іващенком, присвяченої стану Збройних Сил України та їхньому фінансуванню.

Глава держави наголосив, що рівень фінансування армії цього року є безпрецедентно низьким і приводить Збройні сили до незворотних кризових процесів. За його словами, з 12,8 млрд грн, передбачених у державному бюджеті на фінансування Збройних сил у 2009 році, за десять місяців було виділено лише 7,3 млрд. Це становить 0,78% від ВВП, що є найнижчим показником для європейських країн. На принизливо низькому рівні знаходиться матеріально-технічне забезпечення армії. "Це найбільш катастрофічне фінансування армії з 1991 року", – сказав Віктор Ющенко.

"Вона працює. Вона – це криза... Ми все маємо зробити, щоб ця криза з нами більше не жила. У нашому політичному чи економічному житті. Ми повинні побороти цю кризу", – закликав Глава держави.



"Змушений питання фінансування української армії поставити на РНБО на наступному тижні", – повідомив Президент.

Нагадаємо, Ющенко вимагає, щоб Тимошенко до 15 листопада виділила кошти на Збройні Сили України, передбачені у державному бюджеті України 2009 року.


Український погляд

четвер, 12 листопада 2009 р.

ДИКІ МОСКАЛІ. П’яний «донський козак» влаштував бешкет на російсько-українському кордоні




Прикордонники затримали п'яного 26-річного громадянина РФ, що представився «офіцером донського козацтва» і погрожував «навести порядок» в пункті пропуску силами козацтва за відмову прикордонників дозволити йому перетнути українсько-російський кордон без проходження паспортного контролю в Донецькій області.

Про це мовиться в повідомленні прес-служби Державної прикордонної служби, пише Кореспондент. Росіянин їхав до України на легковику, яким керував його співвітчизник.

Будучи в стані алкогольного сп'яніння, він став вимагати у прикордонників оформити його поза чергою і відноситися як до vip-персони, тому що він є «офіцером донського козацтва».

Прикордонники пропустили його через кордон лише завдяки клопотанню водія.

Тим часом, через 20 хвилин цей чоловік пішки повернувся в пункт пропуску і намагався пройти до Росії поза паспортним контролем.

На зауваження правоохоронців іноземець відповів нецензурною лайкою і погрожував «навести порядок» в пункті пропуску, викликавши донських козаків. Під час затримання порушник чинив опір.

Після медичного огляду на предмет вживання алкоголю або психотропних речовин в лікарні Амвросіївки затриманого передали в районне відділення міліції, де він посидить до рішення суду.

Як повідомлялося, раніше п'яний російський журналіст влаштував бійку в аеропорту Сімферополя. Після затримання громадянин РФ намагався вирватися з кайданок, а під час перевезення вкусив міліціонера за ногу.

Відділ моніторингу

КЦ

середу, 11 листопада 2009 р.

Екс-начальник ГУР МО Скіпальський: Армія має право втрутитися в політику


Армія може втрутитися в політичну гру, якщо того вимагатимуть обставини.

Про це в інтерв'ю сайту «ФЛОТ2017» сказав почесний голова правління «Об'єднання ветеранів розвідки України» генерал-лейтенант Олександр Скипальський.

На його думку сьогодні ситуація в Україні не сприяє військовим переворотам. «Цю страшилку (про військовий переворот, — прим. ФЛОТ2017) придумують ті, хто боїться реальних демократичних кадрових змін, вони прагнуть нівелювати конструктивні ідеї».

Він вважає, що «українська армія займе якусь сторону в тому випадку, якщо буде нав'язаний силовий варіант з боку тих керівників, які прийдуть у владу для реалізації своїх власних намірів».

«Армія, як мені здається, не повинна спостерігати за тим, як Україна втрачає свою незалежність», — підкреслив Скипальський.

«Нюанс полягає в тому, що в Конституції не вдалося прописати положення про те, на якій стадії армія має право виступати на захист державного суверенітету. Адже в Конституції записано, що збройні сили несуть відповідальність за збереження цілісності держави. Проте, немає механізму і горе-політики завжди кричатимуть, що армія лізе не в свою справу. Тому я прихильник того, щоб чітко прописати в Конституції, де є та межа, після якої армія має право і починає впливати на політичну ситуацію і за допомогою якого інструментарію», — резюмував генерал.

Нагадаємо, що 5 листопада генерал-лейтенант Олександр Скипальський запропонував Президентові України перебрати на себе функції Кабміну і ввести надзвичайний стан. Скипальський очолював Головне управління розвідки Міністерства оборони, був заступником голови Служби безпеки України.



Відділ моніторингу
КЦ
Пам’ятай про Крути Молодь пам’ятає Шухевича