неділя, 3 жовтня 2010 р.
пʼятниця, 1 жовтня 2010 р.
Конституційний суд скасував політреформу 2004 року і повернув у дію Конституцію 1996 року
Тепер немає жодного легітимного органу – ані Президента, який обирався з іншими повноваженнями, ані парламенту, який також обирався з іншими повноваженнями, ані місцевих адміністрацій, ані уряду, який так само призначений, згідно з рішенням Конституційного суду в нелегітимний спосіб.
Рішення оголосив голова Конституційного Суду Анатолій Головін.
Рішення складається з чотирьох пунктів:
1. Визнати таким, що не відповідає Конституції (є неконституційним) закон України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року № 2222-IV у зв’язку з порушенням конституційної процедури його розгляду та прийняття.
2. Закон України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року № 2222-IV втрачає чинність з дня ухвалення цього рішення.
3. Згідно з частиною 2 ст. 70 закону України «Про Конституційний Суд» покласти на органи державної влади обов’язок щодо невідкладного виконання цього рішення стосовно приведення нормативно-правових актів у відповідність до Конституції України від 28 червня 1996 року в редакції, що існувала до внесення до неї змін Законом України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року №2222-4.
4. Рішення Конституційного суду є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржено.
Таким чином форма правління в Україні перетворюється з парламентсько-президентської на президентсько-парламентську.
«У країні стався державний переворот, порушено Конституцію – Основний Закон країни», – так заступник голови фракції БЮТ Сергій Соболєв прокоментував Радіо Свобода рішення Конституційного Суду про скасування політреформи 2004 року.
«Розділ про внесення змін до Конституції ніхто не змінював, він був і в старій, і в новій редакції. Цей розділ передбачає, що виключно парламент має право змінювати Конституцію», – сказав Соболєв.
Після рішення Конституційного суду про скасування політреформи країна живе за умов, вважає Соболєв, «коли немає жодного легітимного органу – ані Президента, який обирався з іншими повноваженнями, ані парламенту, який також обирався з іншими повноваженнями, ані місцевих адміністрацій, ані уряду, який так само призначений, згідно з рішенням Конституційного суду в нелегітимний спосіб».
Єдиний вихід із цієї ситуації – дострокові президентські і парламентські вибори, вважає Соболєв. «Інакше в країні буде узаконена диктатура і антиконституційна влада», – зазначив Соболєв.
Конституційний Суд своїм рішенням про скасування політичної реформи 2004 року підтвердив, що мали місце порушення процедури при ухваленні Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року № 2222-IV. Про це Радіо Свобода заявив керівник Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко.
Конституційний суд визнав закон № 2222 неконституційним з моменту оголошення свого рішення. «З одного боку, він не мав права інакше вирішити, з другого боку, незрозуміло, як тоді у нас понад чотири роки діяла фактично «неконституційна» Конституція», – сказав Ігор Коліушко.
«Я не розумію, звідки взялися повноваження у Конституційного Суду змінювати своїм рішенням чинну Конституцію. З логіки цього рішення випливає, що до сьогоднішнього дня діяла Конституція 2004 року, а з сьогоднішнього дня Конституційний Суд сказав, що всі закони та інші законодавчі акти мають ухвалюватися відповідно до положень Конституції 1996 року. Це означає, що Конституційний суд перевищив повноваження, надані Конституцією», – сказав Радіо Свобода Ігор Коліушко.
Народний оглядач
Рішення оголосив голова Конституційного Суду Анатолій Головін.
Рішення складається з чотирьох пунктів:
1. Визнати таким, що не відповідає Конституції (є неконституційним) закон України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року № 2222-IV у зв’язку з порушенням конституційної процедури його розгляду та прийняття.
2. Закон України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року № 2222-IV втрачає чинність з дня ухвалення цього рішення.
3. Згідно з частиною 2 ст. 70 закону України «Про Конституційний Суд» покласти на органи державної влади обов’язок щодо невідкладного виконання цього рішення стосовно приведення нормативно-правових актів у відповідність до Конституції України від 28 червня 1996 року в редакції, що існувала до внесення до неї змін Законом України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року №2222-4.
4. Рішення Конституційного суду є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржено.
Таким чином форма правління в Україні перетворюється з парламентсько-президентської на президентсько-парламентську.
«У країні стався державний переворот, порушено Конституцію – Основний Закон країни», – так заступник голови фракції БЮТ Сергій Соболєв прокоментував Радіо Свобода рішення Конституційного Суду про скасування політреформи 2004 року.
«Розділ про внесення змін до Конституції ніхто не змінював, він був і в старій, і в новій редакції. Цей розділ передбачає, що виключно парламент має право змінювати Конституцію», – сказав Соболєв.
Після рішення Конституційного суду про скасування політреформи країна живе за умов, вважає Соболєв, «коли немає жодного легітимного органу – ані Президента, який обирався з іншими повноваженнями, ані парламенту, який також обирався з іншими повноваженнями, ані місцевих адміністрацій, ані уряду, який так само призначений, згідно з рішенням Конституційного суду в нелегітимний спосіб».
Єдиний вихід із цієї ситуації – дострокові президентські і парламентські вибори, вважає Соболєв. «Інакше в країні буде узаконена диктатура і антиконституційна влада», – зазначив Соболєв.
Конституційний Суд своїм рішенням про скасування політичної реформи 2004 року підтвердив, що мали місце порушення процедури при ухваленні Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року № 2222-IV. Про це Радіо Свобода заявив керівник Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко.
Конституційний суд визнав закон № 2222 неконституційним з моменту оголошення свого рішення. «З одного боку, він не мав права інакше вирішити, з другого боку, незрозуміло, як тоді у нас понад чотири роки діяла фактично «неконституційна» Конституція», – сказав Ігор Коліушко.
«Я не розумію, звідки взялися повноваження у Конституційного Суду змінювати своїм рішенням чинну Конституцію. З логіки цього рішення випливає, що до сьогоднішнього дня діяла Конституція 2004 року, а з сьогоднішнього дня Конституційний Суд сказав, що всі закони та інші законодавчі акти мають ухвалюватися відповідно до положень Конституції 1996 року. Це означає, що Конституційний суд перевищив повноваження, надані Конституцією», – сказав Радіо Свобода Ігор Коліушко.
Народний оглядач
субота, 25 вересня 2010 р.
Депутат-«регіонал» попросив СБУ підтримати його українофобство
Депутат від Партії регіонів Вадим Колесніченко просить главу СБУ Валерія Хорошковського перевірити законність проведення фестивалю «Гайдамака.UA».
Про це йдеться у зверненні «регіонала».
«Під час проведення фестивалю організаторами планується низка концертів українських музичних колективів з яскраво вираженою націоналістичної і ксенофобською спрямованістю», - зазначив Колесніченко у своєму звернені.
Також, йдеться у зверненні, плануються «презентації «повстанських книжок», лекції та зустрічі з відомими націоналістично налаштованими музикантами, письменниками, політиками та громадськими діячами, майстер-класи з українських традиційних бойових мистецтв. На думку організаторів саме формат вшанування української повстанської та бойової пісні має стати закликом до дії молодих українців, про що свідчить і афіша заходу», - вважає «регіонал».
За його словами, «музичні групи, виступ яких планується, відрізняються явно ксенофобською і націоналістичною спрямованістю текстів пісень».
«Фестиваль підбором своїх учасників явно спрямований на розпалювання міжнаціональної ворожнечі і людиноненависницьких настроїв», - наголосив Колесніченко.
Він зазначив, що «проведення фестивалю також може бути кваліфіковано як злочин, що підпадає під дію статті 4 Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації».
Колесніченко просить Хорошковського «перевірити на предмет законності проведення фестивалю «Гайдамака.UA» і забезпечити дотримання Конституції, законів» та повідомити його про вжиті заходи.
Як повідомляв Тиждень 24 вересня у місті Ірпінь, що під Києвом, стартував фестиваль повстанської та патріотичної пісні «Гайдамака.UA», який організувало творче об’єднання «Остання Барикада». Фестиваль присвячений 20-ій річниці «Студентської революції на граніті» та усім борцям за волю та Незалежність України.
Зокрема на фестивалі виступатимуть Тарас Компаніченко, Тарас Чубай, гурти «Рутенія», «ОтVіntа», «Мертвий півень», «Тартак», «ТНМК», «Гайдамаки», «Плач Єремії», Марія Бурмака та інші.
У літературній частині дійства – поетичний збір Сергія Пантюка, Олега Короташа та Олександра Демченка, казки від Сашка Лірника та сольний виступ Артема Полежаки.
Про це йдеться у зверненні «регіонала».
«Під час проведення фестивалю організаторами планується низка концертів українських музичних колективів з яскраво вираженою націоналістичної і ксенофобською спрямованістю», - зазначив Колесніченко у своєму звернені.
Також, йдеться у зверненні, плануються «презентації «повстанських книжок», лекції та зустрічі з відомими націоналістично налаштованими музикантами, письменниками, політиками та громадськими діячами, майстер-класи з українських традиційних бойових мистецтв. На думку організаторів саме формат вшанування української повстанської та бойової пісні має стати закликом до дії молодих українців, про що свідчить і афіша заходу», - вважає «регіонал».
За його словами, «музичні групи, виступ яких планується, відрізняються явно ксенофобською і націоналістичною спрямованістю текстів пісень».
«Фестиваль підбором своїх учасників явно спрямований на розпалювання міжнаціональної ворожнечі і людиноненависницьких настроїв», - наголосив Колесніченко.
Він зазначив, що «проведення фестивалю також може бути кваліфіковано як злочин, що підпадає під дію статті 4 Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації».
Колесніченко просить Хорошковського «перевірити на предмет законності проведення фестивалю «Гайдамака.UA» і забезпечити дотримання Конституції, законів» та повідомити його про вжиті заходи.
Як повідомляв Тиждень 24 вересня у місті Ірпінь, що під Києвом, стартував фестиваль повстанської та патріотичної пісні «Гайдамака.UA», який організувало творче об’єднання «Остання Барикада». Фестиваль присвячений 20-ій річниці «Студентської революції на граніті» та усім борцям за волю та Незалежність України.
Зокрема на фестивалі виступатимуть Тарас Компаніченко, Тарас Чубай, гурти «Рутенія», «ОтVіntа», «Мертвий півень», «Тартак», «ТНМК», «Гайдамаки», «Плач Єремії», Марія Бурмака та інші.
У літературній частині дійства – поетичний збір Сергія Пантюка, Олега Короташа та Олександра Демченка, казки від Сашка Лірника та сольний виступ Артема Полежаки.
субота, 11 вересня 2010 р.
ПРИХОДЬ — ЗДАВАЙСЯ!
1937 рік починався з першого стуку в двері, з першого "Гражданін, пройдьомтє", з першого страху "За ким?". Він набирав сили кожної ночі, коли хтось намагався не чути, що прийшли за його сусідом, коли хтось думав "А може, й справді є за що?", набирав сили з кожним полегшенням "Слава богу, не за мною".
І кожної ночі тих "не за мною" ставало все менше й менше. Каток репресій підім'яв під себе спочатку сотні, відтак тисячі, десятки, сотні тисяч. Сотні тисяч, які легко могли зупинити його на самому початку похилої, але були розчавлені поодинці.
Перетворення спецслужби на інструмент репресій стало найстрашнішим, а тому й найціннішим уроком радянського минулого. Уроком, який повинен застерігати від можливостей повторення подібного на багато років. Це щеплення, здавалося, мало б забезпечити вічний імунітет від тоталітаризму, проте його виявилося так багато, що воно перетворилося на отруту, яка вбила пам'ять кількох поколінь.
Тому, можливо, багато хто не хоче помічати у діях теперішньої СБУ жодних сумних аналогій. Знову спрацьовує кляте "Це мене не стосується", яке дуже швидко може перерости у "Слава богу, не за мною".
Втручання в роботу засобів масової інформації, пресування громадських активістів, затримання міжнародних експертів - все це засвідчило, що наліт демократизму та європейськості на Службі безпеки був дуже тонким, його зняло першим же подувом вітру змін. А під ним виявився вічно живий образ "чекіста" - хижака, наділеного владними повноваженнями.
9 вересня о 7.30 шестеро співробітників СБУ без жодних пояснень на вокзалі у Києві затримали історика, директора національного музею "Тюрма на Лонцького" Руслана Забілого. Далі чотирнадцять годин "розмов" (поки навіть не допитів і ще зовсім "бєз прістрастія"), без права на дзвінок (поки ще не "бєз права на пєрєпіску").
Причина такої завзятості нових чекістів, яка вилилася аж у понаднормовий робочий день, вкрай поважна. Забілий везе у комп'ютері державну таємницю. Тобто не те щоб зовсім усю таємницю, але, певно, якусь дуже важливу її частину, яка чомусь захована у документах УПА.
Саме матеріали понад півстолітньої давності виявилися секретом, на захист якого СБУ мобілізувала свої найкращі сили. Напевно, кляті бандерівці наперед знали усю інформацію про атомні об'єкти на території сучасної України, можливо, вони якимось чином отримали дані про її обороноздатність країни у 2010 році, у будь-якому випадку, вони мусили знати щось вкрай важливе саме для сучасної України, аби їхня інформація вважалася таємною.
Адже чинний в Україні закон визначає державну таємницю як інформацію, поширення якої може завдати шкоду національним інтересам України. Де знайшли таку в звітах про бої УПА з німцями та НКВД чи мистецько виконаних антисталінських листівках? Можливо, вона в сотнях кривавих сторінок, які розповідають про придушення визвольного руху?
Але тут у дію вступає ще одна цікава норма - державною таємницею не може бути інформація про порушення прав і свобод громадян, чим саме й були масові політичні репресії.
На жаль, інших документів у комп'ютері історика Забілого немає, тож треба, аби саме ці були видані за державну таємницю. Не особливо збентежив есбеушників той факт, що з цими ж документами можна ознайомитися в інформаційно-довідкових залах тієї ж СБУ у всіх областях.
Напевно, для того, аби вони врахували таку дрібницю, треба було про неї знати, тобто бодай раз відвідати електронний архів. Але думати - "удєл ботаніков", чекісти ж - діють.
Блискавична реакція української спецслужби на загрозу державності вилилася у те, що вже наступного дня після абсолютно неоформленого процесуально затримання і вилучення комп'ютера та жорстких дисків було порушено кримінальну справу.
З повідомлення сайту спецслужби: "Службою безпеки України порушено кримінальну справу за фактом готування до розголошення співробітником СБУ відомостей, що становлять державну таємницю, тобто за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 15, ст. 328 Кримінального кодексу України.
Встановлено, що співробітник СБУ Забілий Р. В. з метою передачі третім особам несанкціоновано зібрав відомості, що становлять державну таємницю. 8 вересня 2010 року після прибуття зі Львова до Києва він був затриманий із цими відомостями. Наразі встановлюється коло осіб, яким призначалась зазначена інформація".
Тепер шукатимуть третіх осіб, яким, власне, і призначалася "таємна інформація". Полегшимо слідчим роботу і відкриємо ще один секрет: ця інформація призначалася історикам, журналістам, студентам, жертвам репресій, їхнім дітям, всім, хто цікавиться українським минулим.
Саме на її базі, сподіваємося, станеться колись справжнє переосмислення минулого, яке позбавить нас від рецидивів тоталітаризму у сьогоденні. Тож коло третіх осіб дуже широке - це всі ми з вами.
Тому приходь і здавайся! Чесно скажи есбеушникам: "Забілий віз інформацію для мене!". Хай вони побачать, що "коло третіх осіб" здатне зупинити каток 37-го у 2010-му.
Зустрінемося у середу біля входу в будинок на Володимирській, 33 (чи, може, вже знов Короленка?). Прихопи диск із "таємною інформацію" для СБУ (її можна попередньо звантажити в електронному архіві на Ірининській, 4
Володимир В'ятрович, історик, екс-директор Архіву СБУ
Українська правда
І кожної ночі тих "не за мною" ставало все менше й менше. Каток репресій підім'яв під себе спочатку сотні, відтак тисячі, десятки, сотні тисяч. Сотні тисяч, які легко могли зупинити його на самому початку похилої, але були розчавлені поодинці.
Перетворення спецслужби на інструмент репресій стало найстрашнішим, а тому й найціннішим уроком радянського минулого. Уроком, який повинен застерігати від можливостей повторення подібного на багато років. Це щеплення, здавалося, мало б забезпечити вічний імунітет від тоталітаризму, проте його виявилося так багато, що воно перетворилося на отруту, яка вбила пам'ять кількох поколінь.
Тому, можливо, багато хто не хоче помічати у діях теперішньої СБУ жодних сумних аналогій. Знову спрацьовує кляте "Це мене не стосується", яке дуже швидко може перерости у "Слава богу, не за мною".
Втручання в роботу засобів масової інформації, пресування громадських активістів, затримання міжнародних експертів - все це засвідчило, що наліт демократизму та європейськості на Службі безпеки був дуже тонким, його зняло першим же подувом вітру змін. А під ним виявився вічно живий образ "чекіста" - хижака, наділеного владними повноваженнями.
9 вересня о 7.30 шестеро співробітників СБУ без жодних пояснень на вокзалі у Києві затримали історика, директора національного музею "Тюрма на Лонцького" Руслана Забілого. Далі чотирнадцять годин "розмов" (поки навіть не допитів і ще зовсім "бєз прістрастія"), без права на дзвінок (поки ще не "бєз права на пєрєпіску").
Причина такої завзятості нових чекістів, яка вилилася аж у понаднормовий робочий день, вкрай поважна. Забілий везе у комп'ютері державну таємницю. Тобто не те щоб зовсім усю таємницю, але, певно, якусь дуже важливу її частину, яка чомусь захована у документах УПА.
Саме матеріали понад півстолітньої давності виявилися секретом, на захист якого СБУ мобілізувала свої найкращі сили. Напевно, кляті бандерівці наперед знали усю інформацію про атомні об'єкти на території сучасної України, можливо, вони якимось чином отримали дані про її обороноздатність країни у 2010 році, у будь-якому випадку, вони мусили знати щось вкрай важливе саме для сучасної України, аби їхня інформація вважалася таємною.
Адже чинний в Україні закон визначає державну таємницю як інформацію, поширення якої може завдати шкоду національним інтересам України. Де знайшли таку в звітах про бої УПА з німцями та НКВД чи мистецько виконаних антисталінських листівках? Можливо, вона в сотнях кривавих сторінок, які розповідають про придушення визвольного руху?
Але тут у дію вступає ще одна цікава норма - державною таємницею не може бути інформація про порушення прав і свобод громадян, чим саме й були масові політичні репресії.
На жаль, інших документів у комп'ютері історика Забілого немає, тож треба, аби саме ці були видані за державну таємницю. Не особливо збентежив есбеушників той факт, що з цими ж документами можна ознайомитися в інформаційно-довідкових залах тієї ж СБУ у всіх областях.
Напевно, для того, аби вони врахували таку дрібницю, треба було про неї знати, тобто бодай раз відвідати електронний архів. Але думати - "удєл ботаніков", чекісти ж - діють.
Блискавична реакція української спецслужби на загрозу державності вилилася у те, що вже наступного дня після абсолютно неоформленого процесуально затримання і вилучення комп'ютера та жорстких дисків було порушено кримінальну справу.
З повідомлення сайту спецслужби: "Службою безпеки України порушено кримінальну справу за фактом готування до розголошення співробітником СБУ відомостей, що становлять державну таємницю, тобто за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 15, ст. 328 Кримінального кодексу України.
Встановлено, що співробітник СБУ Забілий Р. В. з метою передачі третім особам несанкціоновано зібрав відомості, що становлять державну таємницю. 8 вересня 2010 року після прибуття зі Львова до Києва він був затриманий із цими відомостями. Наразі встановлюється коло осіб, яким призначалась зазначена інформація".
Тепер шукатимуть третіх осіб, яким, власне, і призначалася "таємна інформація". Полегшимо слідчим роботу і відкриємо ще один секрет: ця інформація призначалася історикам, журналістам, студентам, жертвам репресій, їхнім дітям, всім, хто цікавиться українським минулим.
Саме на її базі, сподіваємося, станеться колись справжнє переосмислення минулого, яке позбавить нас від рецидивів тоталітаризму у сьогоденні. Тож коло третіх осіб дуже широке - це всі ми з вами.
Тому приходь і здавайся! Чесно скажи есбеушникам: "Забілий віз інформацію для мене!". Хай вони побачать, що "коло третіх осіб" здатне зупинити каток 37-го у 2010-му.
Зустрінемося у середу біля входу в будинок на Володимирській, 33 (чи, може, вже знов Короленка?). Прихопи диск із "таємною інформацію" для СБУ (її можна попередньо звантажити в електронному архіві на Ірининській, 4
Володимир В'ятрович, історик, екс-директор Архіву СБУ
Українська правда
вівторок, 24 серпня 2010 р.
Голі FEMENістки розважились із байкерами і потрапили до міліції
Активістки жіночого руху FEMEN розпочали святкування Дня Незалежності топлес-мотопробігом по центру Києва, а закінчили у міліції - підрозділ Беркута затримав дівчат.
Жіночий рух FEMEN спільно з українськими байкерами провели альтернативне святкування Дня Незалежності України - активістки осідлали потужні байки і прокотилися по центру Києва, стартувавши з Софіївською площі.
Дівчата скандували: "Незалежність - це ми!", "Незалежність - свято вільних!".
Жіночий рух FEMEN вважає, що традиційне святкування із промовами не має нічого спільного з незалежністю української держави. Це пережиток радянського пафосу, який в сучасних умовах виглядає безглуздо і служить скоріше для прикриття зовсім антипатріотичних прагнень влади, стверджують дівчата.
"Незалежність - це свобода слова і волевиявлення, це верховенство права, це рівні можливості, перспективи розвитку. Ми щасливі бачити, що незважаючи на всі репресії, ми, український народ, не опускаємо руки і доводимо свою належність до "козацького роду", а не бандитського кодла. Тіла і душі FEMEN належать тільки незалежній Україні!", - заявила Олександра Шевченко, активістка руху.
Вона наголосила, що активісти її руху вітають українок, з "нашим національним святом Днем Незалежності, святом вільного духу!" .
Опісля дівчат затримали і доставили в Шевченківське відділення міліції. Активісткам інкримінували адміністративне правопорушення за статтею дрібне хуліганство. Однак до суду справа не дійшла і дівчат відпустили з нагоди свята.
ТСН
Розкрито феномен російськомовних бандерівців
В Україні з'явились люди, які у побуті користуються російською мовою, але мислять як західно-українці.
В Україні з'явилась нова категорія людей – російськомовні бандерівці. Про це заявив політолог і письменник Володимир Цибулько.
Як він пояснив, "це люди, які у побуті користуються російською мовою, але мислять як західно-українці".
"Стався дивний феномен, коли мова – це лише спосіб передачі інформації. За роки незалежності виробилась система коректного білінгвізму, коли люди поділяють ті ж цінності і не зважають на мову спілкування. Мова перестає бути кодифікатором ідентичності. Свого чи чужого визначає не мова, а однакові цінності. Комплекс Батьківщини важливіший, ніж те, хто ти на Батьківщині – українець чи росіянин. Ти просто патріот України", - наголосив Цибулько.
Відповідаючи на запитання, чи є ці люди прихильниками поглядів Степана Бандери, політолог відповів, що вони розуміють і можуть пояснити, чому Бандера діяв так.
"Коли постсовок говорить, щоб встановити порядок і справедливість не вистачає Сталіна, то людина української ідентифікації може сказати, що не вистачає Бандери", - зазначив він.
Причиною появи російськомовних бандерівців Цибулько вважає антиімперські настрої і радянську несправедливість до українців і їхньої землі.
"Росіяни, які приїжджали сюди, здатні відчувати спосіб мислення українців. Розуміючи несправедливість системи щодо цілої нації, вони стали спочатку співчуваючими. Потім ці люди вбачали в Україні гаранта ліберального і демократичного суспільства. Це робило нових патріотів", - розповів письменник.
Цибулько також зауважив, що "регіонали" зараз бавляться у пострадянську ідентичність, а вона не виробляє ніяких ідей.
"Ця ідентичність тупо паразитує на російському імперському культурному продукті, але він покликаний обслуговувати російську, а не українську державу. Цей світогляд і спосіб ведення політики приречений на поразку", - підкреслив він.
Появу такої категорії людей політолог назвав "дуже позитивним явищем".
ТСН
В Україні з'явилась нова категорія людей – російськомовні бандерівці. Про це заявив політолог і письменник Володимир Цибулько.
Як він пояснив, "це люди, які у побуті користуються російською мовою, але мислять як західно-українці".
"Стався дивний феномен, коли мова – це лише спосіб передачі інформації. За роки незалежності виробилась система коректного білінгвізму, коли люди поділяють ті ж цінності і не зважають на мову спілкування. Мова перестає бути кодифікатором ідентичності. Свого чи чужого визначає не мова, а однакові цінності. Комплекс Батьківщини важливіший, ніж те, хто ти на Батьківщині – українець чи росіянин. Ти просто патріот України", - наголосив Цибулько.
Відповідаючи на запитання, чи є ці люди прихильниками поглядів Степана Бандери, політолог відповів, що вони розуміють і можуть пояснити, чому Бандера діяв так.
"Коли постсовок говорить, щоб встановити порядок і справедливість не вистачає Сталіна, то людина української ідентифікації може сказати, що не вистачає Бандери", - зазначив він.
Причиною появи російськомовних бандерівців Цибулько вважає антиімперські настрої і радянську несправедливість до українців і їхньої землі.
"Росіяни, які приїжджали сюди, здатні відчувати спосіб мислення українців. Розуміючи несправедливість системи щодо цілої нації, вони стали спочатку співчуваючими. Потім ці люди вбачали в Україні гаранта ліберального і демократичного суспільства. Це робило нових патріотів", - розповів письменник.
Цибулько також зауважив, що "регіонали" зараз бавляться у пострадянську ідентичність, а вона не виробляє ніяких ідей.
"Ця ідентичність тупо паразитує на російському імперському культурному продукті, але він покликаний обслуговувати російську, а не українську державу. Цей світогляд і спосіб ведення політики приречений на поразку", - підкреслив він.
Появу такої категорії людей політолог назвав "дуже позитивним явищем".
ТСН
субота, 21 серпня 2010 р.
"Кошерний" гімн України!!!)))
Українські євреї вітають Україну з Днем Незалежності та співають гімн України на рідній мові!
До свята Дня незалежності телеканал Інтер звернувся до 14 діаспор з проханням перекласти гімн України на їх рідну мову.
Україна - рідна Батьківщина для багатьох народів.
Ми різні, але ми єдині!
З Днем народження, Україно!
понеділок, 16 серпня 2010 р.
У Ющенка закликають до загальнонаціонального страйку
Про це повідомили у прес-службі партії «Наша Україна», а речник Президента України 2005-2010 Віктора Ющенка Ірина Ванникова прокоментувала останні події в медіа-просторі України.
За словами Ванникової, вперше в історії України відбувся попереджувальний ефірний страйк трьох телеканалів – «5 каналу», ТВі та ТРК «Чорноморська».
Вперше за останні п‘ять років в Україні зник головний редактор видання, що критикувало владу, – зокрема, українську міліцію: 15 серпня слідчий відділ Дзержинського райвідділу Харківського міськуправління ГУ МВС порушив кримінальну справу за статтею «умисне вбивство» за фактом зникнення головного редактора газети «Новий стиль» Василя Климентієва.
В той же день у Дніпропетровську невідомі побили журналіста Ю. Михайловича. На початку серпня була закрита його програма «Аргументи за та проти», яку він вів на «51 каналі». У зв’язку з цим він планував організувати прес-конференцію і оголосити про те, що керівництво області утискає свободу слова.
«Отже, немає жодного сумніву - війна влади проти незалежних ЗМІ перейшла на якісно новий рівень. Сьогодні йдеться вже не просто про можливість говорити правду в Україні, а про серйозну небезпеку для життя і здоров‘я журналістів, які насмілюються говорити правду», – наголосила Ванникова.
Вона зауважила, що сподіватися на владу, яка сама ж і нацьковує силові структури на ЗМІ, немає сенсу. «Тільки разом ми ще можемо не допустити остаточного знищення незалежних ЗМІ і журналістики в Україні. Тільки разом ми можемо не допустити нових загадкових зникнень чи нападів на журналістів», - підкреслила Ірина Ванникова.
«Самі журналісти також мають у своєму арсеналі достатньо засобів тиску на владу. Час використовувати їх – ігноруванням, бойкотом одіозних діячів, співпрацею у проведенні журналістських розслідувань і публікації їх результатів ставлячи владу на місце», - зауважила вона.
«Сьогодні вирішується майбутнє не тільки вільної журналістики. Сьогодні вирішується майбутнє України. Поки що медіа ще залишаються четвертою владою і тому мають пам‘ятати про свою відповідальність перед суспільством. Ті, хто думає відсидітися у провладних окопах, мають не обманювати себе. Сьогодні владі взагалі не потрібні журналісти. Тому усі, кому дорога Україна, демократія, свобода слова мають підтримати заклик Громадського руху «Стоп цензурі!» до загальнонаціонального страйку», - підсумувала речник Віктора Ющенка
Народний оглядач
За словами Ванникової, вперше в історії України відбувся попереджувальний ефірний страйк трьох телеканалів – «5 каналу», ТВі та ТРК «Чорноморська».
Вперше за останні п‘ять років в Україні зник головний редактор видання, що критикувало владу, – зокрема, українську міліцію: 15 серпня слідчий відділ Дзержинського райвідділу Харківського міськуправління ГУ МВС порушив кримінальну справу за статтею «умисне вбивство» за фактом зникнення головного редактора газети «Новий стиль» Василя Климентієва.
В той же день у Дніпропетровську невідомі побили журналіста Ю. Михайловича. На початку серпня була закрита його програма «Аргументи за та проти», яку він вів на «51 каналі». У зв’язку з цим він планував організувати прес-конференцію і оголосити про те, що керівництво області утискає свободу слова.
«Отже, немає жодного сумніву - війна влади проти незалежних ЗМІ перейшла на якісно новий рівень. Сьогодні йдеться вже не просто про можливість говорити правду в Україні, а про серйозну небезпеку для життя і здоров‘я журналістів, які насмілюються говорити правду», – наголосила Ванникова.
Вона зауважила, що сподіватися на владу, яка сама ж і нацьковує силові структури на ЗМІ, немає сенсу. «Тільки разом ми ще можемо не допустити остаточного знищення незалежних ЗМІ і журналістики в Україні. Тільки разом ми можемо не допустити нових загадкових зникнень чи нападів на журналістів», - підкреслила Ірина Ванникова.
«Самі журналісти також мають у своєму арсеналі достатньо засобів тиску на владу. Час використовувати їх – ігноруванням, бойкотом одіозних діячів, співпрацею у проведенні журналістських розслідувань і публікації їх результатів ставлячи владу на місце», - зауважила вона.
«Сьогодні вирішується майбутнє не тільки вільної журналістики. Сьогодні вирішується майбутнє України. Поки що медіа ще залишаються четвертою владою і тому мають пам‘ятати про свою відповідальність перед суспільством. Ті, хто думає відсидітися у провладних окопах, мають не обманювати себе. Сьогодні владі взагалі не потрібні журналісти. Тому усі, кому дорога Україна, демократія, свобода слова мають підтримати заклик Громадського руху «Стоп цензурі!» до загальнонаціонального страйку», - підсумувала речник Віктора Ющенка
Народний оглядач
субота, 14 серпня 2010 р.
Ингерманландский повстанческий марш
Сосны рдеют кровью на закате
Ветер вольный мчится над Невой
С москалями на борьбу вставайте,
Чтоб свободным был наш край родной
Припев: Друзья, поднимем флаг наш славный
Нам время верность делом подтвердить
Исполнить долг наш самый главный
родимый Край навек освободить
Седые волны бьются о гранит
И по весне прекрасен яблонь цвет
Тайны веков Угрюмый лес хранит
Встает над Ингрией победный наш рассвет
Припев: Друзья, поднимем флаг наш славный
Нам время верность делом подтвердить
Исполнить долг наш самый главный
родимый Край навек освободить
Пусть небеса прольют огонь возмездья
С кургана витязь нас благословит
От власти зла добьемся избавленья
Господня воля нам благоволит
Припев: Друзья, поднимем флаг наш славный
Нам время верность делом подтвердить
Исполнить долг наш самый главный
родимый Край навек освободить.
Ингерманландия
Ветер вольный мчится над Невой
С москалями на борьбу вставайте,
Чтоб свободным был наш край родной
Припев: Друзья, поднимем флаг наш славный
Нам время верность делом подтвердить
Исполнить долг наш самый главный
родимый Край навек освободить
Седые волны бьются о гранит
И по весне прекрасен яблонь цвет
Тайны веков Угрюмый лес хранит
Встает над Ингрией победный наш рассвет
Припев: Друзья, поднимем флаг наш славный
Нам время верность делом подтвердить
Исполнить долг наш самый главный
родимый Край навек освободить
Пусть небеса прольют огонь возмездья
С кургана витязь нас благословит
От власти зла добьемся избавленья
Господня воля нам благоволит
Припев: Друзья, поднимем флаг наш славный
Нам время верность делом подтвердить
Исполнить долг наш самый главный
родимый Край навек освободить.
Ингерманландия
Російськомовний гімн України обурив севастопольців (відео)
Севастопольці вважають, що телевізійний ролик, в якому росіяни співають гімн України, ображає російськомовне населення.
Лучшее видео на video.tochka.net - Русские поют гимн Украины
З 10 серпня на телеканалі "Інтер" транслюються соціальні ролики до Дня незалежності. За задумом авторів Марка і Ганни Гресь, представники 14 народностей, які населяють Україну, - євреї, вірмени, білоруси тощо - співають гімн України рідною мовою.
"Євреї показані в школі, вірмени за роботою, грузини на танцювальних підмостках, а цигани в полі, з гітарою, у всіх одухотворені, розумні обличчя і правильна мова. А росіяни навпаки - головний герой спить на вулиці, прокидається, чухає низ живота, сам зарослий, у сорочці й морському кашкеті, встає, йому підносять єндову з розсолом. А потім з'являється компанія з гармошкою. Гармоніст у якихось шортах, босоніж, неголений і обличчя в усіх, м'яко кажучи, неодухотворені", - скаржиться голова громадського руху" За єдину Русь "Володимир Тюнін.
Від імені жителів Севастополя організація вимагає від Віктора Януковича припинити трансляцію роликів на телеканалі "Інтер" і почати розслідування за фактом публічної образи національної гідності російськомовної частини України.
tochka
Лучшее видео на video.tochka.net - Русские поют гимн Украины
З 10 серпня на телеканалі "Інтер" транслюються соціальні ролики до Дня незалежності. За задумом авторів Марка і Ганни Гресь, представники 14 народностей, які населяють Україну, - євреї, вірмени, білоруси тощо - співають гімн України рідною мовою.
"Євреї показані в школі, вірмени за роботою, грузини на танцювальних підмостках, а цигани в полі, з гітарою, у всіх одухотворені, розумні обличчя і правильна мова. А росіяни навпаки - головний герой спить на вулиці, прокидається, чухає низ живота, сам зарослий, у сорочці й морському кашкеті, встає, йому підносять єндову з розсолом. А потім з'являється компанія з гармошкою. Гармоніст у якихось шортах, босоніж, неголений і обличчя в усіх, м'яко кажучи, неодухотворені", - скаржиться голова громадського руху" За єдину Русь "Володимир Тюнін.
Від імені жителів Севастополя організація вимагає від Віктора Януковича припинити трансляцію роликів на телеканалі "Інтер" і почати розслідування за фактом публічної образи національної гідності російськомовної частини України.
tochka
Підписатися на:
Дописи (Atom)
