Затримано активістів, що самотужки боролися з нелегальними гральним бізнесом

У Києві міліція затримала чотирьох активістів, що самотужки боролися з нелегальними гральним бізнесом. Їм інкримінують хулігаліганський напад з розбоєм на зал з гральними автоматів. Затримані активісти стверджують, що міліція ігнорувала їх неодноразові скарги на незаконну діяльність.
Міліція не реагує, тож громадські активісти вирішили самотужки – закрити підпільний зал гральних автоматів. Результат – самі поборники опинилися за гратами. Чому – обіцяють розповісти у Святошинській районній міліції. Півтори години очікування надворі, і до журналістів виходить речниця відділку. Та за кілька хвилин – керівництво її кличе всередину.

Повертається речниця за 15 хвилин. Звітує: правоохоронці оперативно зреагували … на заяву господаря салону – про напад.

На відео, яке відзняли журналісти, видно, що у залі стоять заборонені гральні автомати. У міліції стверджують…

Тетяна Малишева, речник Святошинського районного управління МВС: “В даному приміщенні знаходились термінали за допомогою, яких здійнювались миттєві державні лотереї”.

А ще два місяці тому за викриття такого закладу, що працював через дорогу від Святошинського райвідділу, активістам правоохоронці ДЯКУВАЛИ.

Микола Єременко, активіст: “Ми виявили гральний салон, тут я думаю все очевидно ,викоикали міліцію і будемо чекати від них те, що вони повинні робити по закону – тобто опорушення кримінальної справи і знищення цих гральних автоматів”.

Нині цей борець з нелегальним гральним бізнесом – за гратами. Спочатку Микола Єременко фігурував у справі як свідок. А сьогодні його схопили буквально на робочому місці – як підозрюваного у розбійному нападі. Однодумці Єременка впевнені: це помста.

Ігор Мазур: “Зараз буде показова розправа – ніби Ви залізли на наше поле з якого ми харчуємось. // В декого на квартирах вже засади зроблені і чекають, щоб ловити. Тобто головні бандити Києва – це люди, що боряться з гральними автоматами”.

За два дні правоохоронці затримали чотирьох учасників акції. Решта вирішила переховуватися. Приміщення, де у середу працювали автомати, нині на замку.

Андрій Ковальов, Іван Наконечний, 5 канал http://5.ua/newsline/232/0/91048/

Адвокати нарешті зустрілися зі своїми підзахисними, звинуваченими у нападі на підпільний гральний заклад. Як повідомив адвокат Микола Бірюк, їх після затримання 6 годин били. Його підзахисний, Ярослав Лагнюк, зізнався і підписав, що він був у гральному закладі і трощив там автомати. В ІТТ він написав заяву, що його побили, у якій просив зафіксувати тілесні ушкодження. Його забрали у медчастину для огляду. Чи не зникне ця заява і ці документи з матеріалів справи, каже адвокат, – невідомо.

Під час затримання, коли люди в цивільному витягали з кишені Лагнюка маску, підкинули лотерейний білет – начебто він його вкрав.

Орієнтовно о 16:30 Святошинський суд (вул.Якуба Коласа, 27а) обиратиме для хлопців запобіжний захід.

Справа ускладнюється: у міліції начебто є запис з камер відеоспостереження, на якому видно, що поки ті хлопці, які затримані, трощать автомати, хтось інший, невідомий, вкрав гроші із каси і втік.
Якщо це правда, того, хто зробив таку підставу нормальним хлопцям, треба зловити і дуже надовго закрити. І я заступатися за нього не буду.

http://bilozerska.livejournal.com/619674.html

Арийские косы.

Больше не бомбят. Почти тихо. Лишь ужасающая дрожь матери и попискивание Болдера. Дверь погреба открылась и Я услышала голос Анкеля. Он, на удивление спокойным голосом, позвал наверх, он должен был вытащить нас. 

 Выйдя на улицу, Болдер сразу заплакал. Все было в дыму, повсюду было плямя, трупы солдат. Кровь, вопли, стоны, плачь. Анкель взял восьмилетнего брата в руки и побежал к машине, Я с матерью - за ним. Не успели мы добежать, как началось опять. Рев самолетов, визг бомб, и этот ужасающий звук взрывов. Всё вокруг тряслось, кричало и вопило. Смерть была повсюду. Я никогда так не боялась. Казалось, вот-вот страх просто съест меня. Я даже хотела умереть. Каждый свист, каждый взрыв был как копье в серде. Я заткнула уши, закрыла глаза, закричала "Боже! За что?!"

 Когда все затихло, от гаража ничего не осталось, на машину не было надежды. Мы решили опять спрятаться в доме.

 Я не знаю сколько мы сидели, Болдер постоянно плакал, Анкель просто ушел на верх, вернее на то, что от него осталось. Мама сидела на полу. 

 Через некоторое время я услышала шаги брата. Он был бледен, его торс был весь в крови. Я увидела осколок у него в ребре и заплакала. Мне казалось, что это сон, что это неправда. Казалось, вот-вот я проснусь и снова буду ненавидеть свои уроки, своего парня, буду ссориться с мамой, просить Анкеля открыть под утро дверь, чтобы мать не слышала... Анкель сказал слабым, но резким голосом "Русские идут". 

 Мы снова спрятались в подвале. Здесь мокро, сыро и очень тесно. Болдер обмочился, стояла страшная вонь. Я снова заплакала.

 Я слышала голоса. Это были русские. Я понимали их, я любила русский язык, я хорошо его занала. Голоса солдат были такие... громкие. Они словно резали мне уши, словно стреляли в меня.

-Есть тут что, блять? 

-Да хлам один! 

-Сейчас разъебу портрет этого усатого урода! Смотри-ка! 

 Снова смех. Я никогда не слышала, чтобы так смеялись. Он был каким-то злым, каким-то нечеловеческим. Потом я услышала резкий голос.

-Обыщите здесь все, я должен доложить.

 Снова этот демонический страх, снова он. Я, сама того не понимая, заскулила.

-Что за хуйня?

-Не ругайся, отродье ты азиатское! Сейчас проверю. - Вот же гитлеровцы проклятые! Да у них подвал здесь!

  Все помутнело. Я отключилась.

 Открываю глаза. Анкель лежит в углу, пулевое отверстие в глазу. Мать сжимает Болдера. В комнате трое русских. Все тот же резкий голос.

-Они ваши. Сбор у ратуши в десять.

 Как только он вышел, какой-то азиат подлетел ко мне, схватил за волосы и ударил об пол с криком "Сейчас повеселимся, арийская косичка!". Болдер закричал и кинулся на него. Укусил его за ногу. Второй солдат, с таким большим ртом и огромной улыбкой, подошел и выстрелил в Болдера. Кровь брызнула мне в глаза. Я никогда в жизни так не кричала, никогда так не ненавидела. Я накинулась на азиата, но он, с своим демоническим смехом, ударим меня локтем. Я услышала крик матери: "Да что вы за люди?! Он же ребенок? Сгорите в аду, большевистские мрази!" На её крик все тот же, с большой улыбкой, выстрелил ей в глаз. 

 Азиат сорвал с меня платье, сорвал белье. Я так его ненавидела. Я готова была гореть в аду сама, лишь бы он был рядом. Я горела, Я кричала, Я царапалась. Вот Я вцепилась ему в глаза, Я уже надеялась, что убью его, но второй оттянул меня и отшвырнул к стене. Я металась из угла в угол, Я все время кричала. Все тот же страх. Он заполнял меня, он кипел во мне. Солдат взял трубу и направился ко мне. 

-Не хочешь по-хорошему -  будет по-русски! Хе-хе.

Удар по лицу. Я на полу. Он поднял мою правую руку, повернул, выпрямил и ударил. Эту боль невозможно передать, невозможно описать. Меня вырвало. Азиат бил меня лицом в пол в то место, где была рвота. Он постоянно кричал "Фашистская свинья! Я вас ненавижу!" 

 Перестал бить. Отошел, закурил.

-А хороша девчуха, а, Долин?

-Немки шлюхи, она наверняка с сифилисом или ещё с какой хуйней.

 Я почувствовала ещё один удар по голове. Справа, скорее всего ногой.

-Хочешь заразить меня, шалава? Думаешь, русские такие тупые, а, сука?

-Может хватит с неё. Давай пристрелим да пойдем, а?

-Я её в задницу отхуярю, а потом пристрелим, понял?

-Слушаюсь.

Он подошел, лег на меня сверху. Я почувствовала, как он вошел в меня. В ушах от боли засвистело, в глазах помутнело. Меня снова вырвало. Он входил снова и снова. Быстрей и быстрей. Я до сих пор слышу его кряхтенье, я до сих пор слышу, как он приговаривал "Чувствуешь, как у тебя течет кровь? В жопу не давала, сука, брезговала?" 

 Когда он закончил, он снова ударил меня головой об пол, на этот раз уже не сильно.

-А, к черту! Я тоже повеселюсь, хуй с ним!

-Не сдержался, Долин, да? Кха-кха-кха. Давай, пристраивайся, я уже проработал. Кха-кха-кха. Я пока бухла поищу. Если эти свиньи вообще пьют что-нибудь кроме еврейское крови. Кха-кха-ха.

 Второй был ещё мерзее. Он перевернул меня на спину и задрал мне ноги, положил их на плечи и подложил мне обломки кирпичей под спину. "Смотри, сука, я буду иметь тебя, а ты будешь смотреть" Он был ещё грубее, ещё настырнее и быстрее. Осколки постоянно резали мне спину. Кричать уже не было сил, слез не оставалось, я лежала практически молча. 

 Он закончил быстро. Поднялся и ударил меня. В школе мне рассказывали, что у них, у русских, избиение вызывает удовлетворение. 

-Ни бухла, ни табака! Поганые свиньи, нахуй они вообще живут? - азиат возратился.

-Надо валить, опаздываем уже.

-Кто стрельнет?

-Да нахуй добро переводить на гниль такую? Сама подохнет!

 Они оба помочились на меня, ещё несколько раз меня ударили и ушли. Тот, что с улыбкой, ещё крикнул "Мы вернемся, дорогая, ты только жди"

Мне было 17 лет.


http://perovo88.livejournal.com/2112.html

Сталін, що пісяє і не тільки

7 травня на вулиці Братській Подільского району столиці з´явився «пісяючий» пам´ятник Йосипу Сталіну. За словами організаторів, його встановлено на честь «перемоги Колими над Бухенвальдом». Щоправда, невдовзі пам´ятник було демонтовано працівниками міліції під приводом «порушення благоустрою району». За словами організаторів, подібні пам´ятники планують встановити також у Львові, Одесі та Днепропетровську.

Як в СРСР знищували ветеранів інвалідів війни.

У 1949 році, перед святкуванням 70-ти річчя ювілею Сталіна, у СРСР були розстріляні фронтовики, інваліди Другої світової війни. Частину їх розстріляли, частину вивезли на далекі острови Півночі та у глухі кутки Сибірі. Валаам -- табір інвалідів другої світової війни розташований на острові Валаам (північна частина Ладожського озера), куди після другої світової війни в 1950 -- 1984 звозили інвалідів війни. Заснований за вказівкою Верховної ради Карело-Фінської СРСР у 1950 році. Знаходився у старих монастирських будівлях. Зачинений в 1984 році. В ніч органи провели облаву, зібрали усіх київських інвалідів та ешелонами відправили на Соловки. Без вини та суду. Щоб вони своїм виглядом не бентежили громадян. Мені здається, що інваліди насамперед викликали злість у тіх, хто дійсно просидів війну у штабах. Ходили чутки, що цю акцію організував особисто Жуков. Інвалідів вивезли не тільки з Києва, їх вивезли з усіх великих міст СРСР.
«Зачистили» країну. Розповідали, що інваліди намагалися пручатися, кидалися на рельси але їх піднімали та везли. «Вивезли» навіть «самоваров» - людей без рук та ніг. На Соловках їх інколи виносили подихати свіжим повітрям та підвішували на шнурках на деревах. Інколи забували та вони замерзали. Це були зазвичай 20-ти річні хлопці.
З усього Києва в той раз вивезли декілька тисяч інвалідів. Інвалідів, які жили у сім'ях не чіпали. «Зачистка інвалідів» повторювалася наприкінці 40-х років. Але тоді інвалідів відправляли у інтернати, які теж нагадували в'язниці. С того часу на парадах ветеранів вже не було інвалідів. Їх просто прибрали, як неприємне згадування. А Родіна більше ніколи не згадувала своїх найкращих синів. У небуття пішли навіть їхні імена. Вже набагато пізніше ті інваліди хто залишився у живих, почали отримувати пільги та інші блага. А ті -- одинокі безногі та безрукі хлопчики були просто заживо поховані на Соловках.

12 РОЗСТРІЛЯНИХ СОЛДАТІВ.

 6 травня 1945 року в Баварії в 30 км. від містечка Бад-Райхенхалль, 12 французів, що служили в дивізії SS «Шарлемань», і лише що вийшли з госпіталю після поранень, без опору здалися американським військам. Наступного дня з'ясувалося, що 7 травня місто передається в зону відповідальності французьких частин із складу військ генерала Леклерка. До місця передачі військовополонених під'їхав генерал. Взнавши, що солдати в німецькій формі — французи, він прийшов в обурення і почав їх клясти, називати «Бошами» і «зрадниками».
 Коли ж він виголосив слова  -"Як же ви, французи, могли носити німецьку форму?"  один з полонених не витримав і зухвало відповів
 -"ТАК ЖЕ ЯК ВИ, ГЕНЕРАЛ, МОЖЕТЕ НОСИТИ АМЕРИКАНСЬКУ".

 Після цих слів Леклерк вибухнув і наказав розстріляти полонених. За однією з версій настільки жорстокий , що перечить законам і Женевській конвенції , наказ генерал віддав, знаходячись під обтяжливим враженням від огляду табору смерті до Дахау, де начебто Леклерк був напередодні.

Як би там не було, наступного дня 8 травня 12 французьких СС-івців вивели на розстріл. На їх прохання з ними поспілкувався католицький священик. Далі засуджені навідріз відмовилися від зав'язування очей і «гуманного" розстрілу в спину. Безпосередньо перед стратою вони почали співати Марсельєзу і кричати «хай жиє Франція!», дивлячись в обличчя розстрільної команди.  Запеклий «нерозкаяними» норовистими «шарлеманьцамі», генерал наказав не ховати тіла, а залишити їх на галявині.
Лише три дні опісля, за заявою місцевого населення, їх поховали американці.  У 1947 році німці перенесли прах до монумента. У декількох солдатів удалося з'ясувати імена. Їх вибили на гранітній дошці, де змальований один з символів Франції «королівська лілія», і написані слова «12-ти хоробрим синам Франції».
  Ось прізвища тих героїв, у кого знайшли документи:
Оберштурмфюрер СС Серж Кротофф, (Serg Krotoff) нащадок білоемігрантів.
 Унтерштурмфюрер СС Поль Бріффо, (Paul Briffaut)
Унтерштурмфюрер СС Робер Доффа (Robert Doffat).
 Гренадери Жан Робер (Jean Robert) і Раймонд Пайра (Raymond Pairas)
 Жак Панно (Jaques Ponnau)

Янукович подшутил над жертвами взрывов: "Ну что, попали под раздачу?". ВИДЕО.

Виктор Янукович в хорошем расположении духа пообщался с пострадавшими от взрывов в Днепропетровске.

Во время посещения больницы Президент смеётся и шутит: "Ну что, попали под раздачу?"

http://censor.net.ua

Питання без відповіді: хто не вперше влаштовує теракти у Дніпропетровську?

Радіо Свобода

Питання без відповіді: хто не вперше влаштовує теракти у Дніпропетровську?

У Дніпропетровську у п’ятницю вдень сталась серія вибухів на трамвайних зупинках у центрі міста. За останніми даними з міліції та МНС, у трьох вибухах постраждали 29 людей, четвертий обійшовся без постраждалих.

Прокуратура області порушила кримінальну справу за статтею «терористичний акт». Наразі в місті правоохоронці переведені на посилений режим служби, на вулицях міста з’явились війська МВС і БТРи. Міліція поки не оприлюднює свої версії того, що сталось. Дніпропетровська опозиція, яка через загрозу безпеці людей, була змушена згорнути одразу дві свої акції протесту, називає вибухи «провокацією». Тим часом за розпорядженням голови облдержадміністрації в місті на 6 днів заборонили проводити будь-які масові акції.

Перший вибух пролунав опівдні на трамвайній зупинці біля Оперного театру. За даними правоохоронців, саморобний вибуховий пристрій був закладений у сміттєву урну і спрацював, коли переповнений трамвай від’їздив від зупинки. У результаті цього вибуху уламками розбитого скла поранило п’ятьох людей. Невдовзі схожі вибухи лунали вже на інших зупинках у центрі.

Радіо Свобода розпитувало про пережите в очевидців цих подій:

– Я стояла на зупинці, чую позаду себе сильний вибух, все було розкурочене, все летіло, люди бігли…

– Почув сильний вибух, багато крові, троє постраждалих, діти плачуть, плачуть пенсіонери. Через 10 хвилин приїхали співробітники МНС, а через 5 хвилин – швидка допомога. Зачепило і трамвай, і зупинку, і дерева…

– На зупинці почув такий потужний хлопок. Люди з трамваю почали вибігати, кричати. Поки прийшов до себе, все задимлене. Заскочив у трамвай – а там жінці ноги побило. У двох ноги сильно побиті, у двох – лікті.

Після повідомлення про четвертий вибух місто запанікувало. Центральну частину Дніпропетровська майже повністю перекрили правоохоронці, туди прибула велика кількість медиків та МНСників Поранених шпиталізували до лікарень. Керівники шкіл призупинили заняття і попросили батьків терміново позабирати дітей додому. Мобільний зв’язок перестав працювати.

У прес-службі обласного управління міліції повідомили: створили оперативний штаб, який очолив міністр внутрішніх справ Віталій Захарченко. Правоохоронці працюють за посиленим варіантом несення служби, перевіряють громадські місця на наявність підозрілих предметів. Кримінальну справу порушили за статтею «терористичний акт», однак міліція наразі утримується від докладних коментарів.

«Вибухнули невідомі вибухові пристрої. Люди доправлені до лікарні. Не готовий поки більш нічого сказати. Це все, що сказали», – повідомив журналістам керівник прес-служби обласної міліції Олексій Щербатов.

Між тим дніпропетровська опозиція, яка через загрозу безпеці людей, у п’ятницю була змушена згорнути одразу дві свої акції протесту – проти медичної реформи і на підтримку Юлії Тимошенко, називає серію вибухів «провокацією». Виступаючи на мітингу, лідери місцевих осередків всеукраїнських об’єднань «Батьківщина» та «Свобода» заявили: надзвичайна подія може містити політичну складову.

«Дуже підозрілі обставини цих вибухів, коли об’єднана позиція проводить дві акції. І збирались третю провести біля Оперного театру. І раптом – гоп – і саме там вибух… Це може бути робота українофобів, які бажають зриву активної діяльності української опозиції, яка повстала нарешті одним фронтом», – сказав заступник голови обласної організації Всеукраїнського об’єднання «Свобода» Олександр Писаревський.

«Ми повинні бути готові, що проти тих, хто захищає інтереси народу, може бути влаштована велика кількість провокацій», – додав голова міської організації «Батьківщини» Максим Курячий.

Об’єднана опозиція розійшлась, домовившись провести свої акції протесту в інший день і попіклуватись про безпеку учасників.

Правоохоронні органи наразі розглядають наразі 6 робочих версій теракту в Дніпропетровську, заявив у п’ятницю увечері Генеральний прокурор України Віктор Пшонка, але сказав, що «говорити щось конкретно поки не буде».

Водночас голова СБУ Ігор Калінін зазначив, що оскільки вибухові пристрої були встановлені у сміттєвих урнах у багатолюдних місцях, то правоохоронці схиляються до того, щоб пов’язати цю серію вибухів із тим, що стався у Дніпропетровську восени минулого року. Калінін сказав: якщо експерти підтвердять ідентичність хімічного складу вибухівки, ці справи об’єднають.

Регіонал привітав українців з... Різдвом Христовим

Толерасти вчать українців бути збоченцями.

Суд виправдав громадянську активістку Катерину Чепуру

sotnyk

April 4th, 18:59

Сьогодні Печерський районний суд Києва слухав справу Катерини Чепури, яку міліція звинуватила у організації масовой акції. "Активістку звинувачують в організації без подачі повідомлення до місцевих органів влади мітингу 24 січня 2012 року біля Клубу Кабміну, який вона не те що не організовувала, але навіть не мала мотиву це робити і з’явилася на місці подій вже після того, як мітинг розпочався." - писав сайт http://maidan.org.ua/2012/04/u-seredu-hromadyansku-aktyvistku-sudytymut-za-te-choho-vona-ne-robyla/ Суддя І.В. Литвинова виправдала Катерину, оскільки не знайшла доказів вчинення нею якогось правопорушення.

Підтримати Катрусю прийшли ії друзі, знайомі та громадські активісти. Здавалося б - істина та Закон перемогли але, як кажуть, "осад залишився": людина, що її безглуздо звинуватили, змушена була просити допомоги адвоката, псувати собі нерви, давати пояснення... Це, замість того, щоб витратити свій час на щось більш корисне та приємне. Цікаво, чи зробить суддя окрему ухвалу щодо безглуздих та незаконних дій міліції?

Зліва направо: Володимир Чемерис, Ігор Мазур - "Тополя" та Катерина Чепура



























Катерина Чепура у коридорі суду.