У Тернопільскій облраді сьогодні кулачні бої

Народні обранці не поділили портфелі, які дають можливість дерибану.

Сьогодні під час засідання сесії Тернопільської обласної ради виникла бійка між депутатами від ВО “Свобода” та Партії регіонів.

Бійка виникла після того, як голова обласної організації Партії регіонів, депутат облради Орест Муц, під час свого виступу на трибуні, почав критикувати кадрову політику голови облради.

Він висловив застереження щодо того, що багатьох професіоналів апарату облради переводять у резерв, натомість замість них працевлаштовують безробітних представників ВО “Свобода”.

“Непрацюючий Дулеба Ігор став керуючим справами. Та такого ще світ не бачив: керуючий справами – це ж, по суті, друга людина в облраді!”, - заявив Муц.

Також він розкритикував депутатів від “Свободи” з інших регіонів, заявивши, зокрема, що кримчанин Едуард Леонов у себе в регіоні «навіть не пройшов би в сільраду».

Муц також висловив невдоволення кадровою політикою представників “Свободи”, які на посаду голови облради запропонували вихідця з Бердянська, який останнім часом працював у Львові, Олексія Кайду.

Коли ж Муц почав висловлювати застереження щодо призначення на керівну посаду в апараті облради голови волинської облорганізації ВО “Свобода” Анатолія Вітіва, депутати від “Свободи” вийшли до трибуни і забрали мікрофон. Одразу після цього почалася бійка, що супроводжувалась нецензурними висловами. Під час бійки депутати перекинули державний прапор України, який стоїть біля трибуни.

Одразу з початком бійки голова облради Олексій Кайда оголосив 30-хвилинну перерву, після чого уся президія облради покинула залу засідань.

АРАТТА

Россия угрожает Беларуссии

Как известно начальник Генштаба ВС РФ Николай Макаров Сообщил: Широкомасштабные учения "Запад" пройдут 8-29 сентября, когда на территорию Белоруссии будут введены две наших армии в полном составе.
Беларуссия же не сообщает не о каких "ДВУХ АРМИЯ В ПОЛНОМ СОСТАВЕ". Вместо этого пресс-служба министерства обороны Беларуси собщает: В учениях "Запад-2009" примут участие около 13 тыс. военных, включая и российскую и белорусскую сторону .

Сообщение начальника Генштаба ВС РФ Николая Макарова это намек и угроза белоруссии.

Между Россией и Белоруссией вспыхнула молочная война –в субботу Роспотребнадзор запретил ввоз в Россию порядка 500 видов белорусской молочной продукции


Лукашенко накануне введения запрета заявил, что Москва хочет добиться участия в белорусской приватизации: «Дошло до того, что молоко не будем у вас покупать, пока не отдадите молокоперерабатывающие заводы. И это на уровне правительства!.. Так разговаривать мы не позволим. Будем, говорю, выливать это молоко, но вы так вопрос ставить не будете».

На прошлой неделе Лукашенко дал интервью ряду изданий, в которых рассказал не только о ситуации в молочной отрасли. По словам белорусского президента, уже несколько месяцев Москва шантажирует его, требуя признать независимость Абхазии и Южной Осетии и заявляя, что только в этом случае он может рассчитывать на кредит в $500 млн.

Дойдя до темы возможного присоединения Белоруссии к России, он заявил, что если Москва попытается это сделать, то получит «еще одну Чечню».

Министр финансов России Алексей Кудрин в свою очередь отметил, что «с точки зрения российской экономики Белоруссию можно сравнить с крупным регионом, не самым большим». Кудрин добавил, что «суверенитет Белоруссии является для нее тяжким беременем».

Кавказский конфликт

У Верховній Раді і коло неї :)

9 червня, біля Верховної Ради одночасно відбувалися одразу дві акції. Представники ВО «Свободи» пікетували ВР, вимагаючи її розігнати, а інші громадяни – навпаки, замурувати. Самі депутати , незважаючи на спекотну погоду, були мляві і небагаточисельні.


«Свободівські» гасла: «Україна має бути президентською республікою!», «Свобода» не дасть ПРиБЮТи Україну!», «ПРиБЮТь? Ні, їхня карта бита!», «Раби, подножки, грязь Москви!», «На їхню узурпацію – наша люстрація».





Уривки із заяви Політвиконкому «Свободи» з приводу коаліції ПРиБЮТ:
"ПР і БЮТ додумалися разом упасти в ноги кремлівським держимордам з благанням посприяти новітньому закріпаченню українців. Повноважним представником Москви був призначений Віктор Медведчук, який заходився перекроювати Конституцію України під малоросійське генерал-губернаторство. Україна зупинилася за півкроку від національної катастрофи.
На жаль, у Верховній Раді не знайшлося жодної партії, яка б дієво і твердо стала на захист держави і прав українців.
І якби не готовність нації до спротиву, то вже цього тижня таємні плани путчистів стали б явною дійсністю.
Після заяв лідерів ПР і БЮТ про відступ від своїх, вчасно викритих умислів, громадськість полегшено зітхнула. А даремно. Адже у своїх театральних промовах ні Віктор Янукович, ні Юлія Тимошенко навіть не каялися.
Повзучий державний переворот зупинено. Однак змовники навряд чи зреклися своїх марень про повне закабалення України і своє довічне правління. Тепер безчесні лідери разом зі своїми «кнопкодавами» і найманими політологами показують чудеса словесної еквілібристики, аби знову втертись у довіру до народу. Але українці здобули гіркий досвід - вірити пройдисвітам не можна.
З метою недопущення у подальшому подібних спроб узурпації влади Всеукраїнське об'єднання «Свобода» звернулось до Служби безпеки України із заявою про змову, спрямовану на насильницьку зміну влади та повалення конституційного ладу в Україні, і з вимогою притягнути учасників цього злочину до кримінальної відповідальності.
Наші вимоги незмінні:
-достроково припинити повноваження Верховної Ради і оголосити позачергові парламентські вибори;
-провести всеукраїнський референдум щодо визначення форми правління в Українській державі (президентської, парламентської чи змішаної) та проведення люстрації в органах влади".

Крім «свободівської», біля ВР відбулася ще одна весела акція: Вікторія Омельченко (ідея, інформаційний розголос) та ГО «Воля народу» (все інше) за широкої участі української громадськості будували навколо ВР Велику Українську стіну.



Ось уривки з їхнього прес-релізу:
«…дії депутатів Верховної Ради становлять небезпеку для державності України, її суспільного устрою та прав громадян. Можновладці, користуючись своєю недоторканністю та розтлумачивши свої права народних обранців, як вседозволеність у правовому полі, таємно ведуть перемови щодо прийняття антинародних законів та фактично стали творцями антидержавного заколоту.



З метою убезпечити країну і громадян від наслідків їх злочинної законотворчої діяльності, громадські організації, партії та окремі громадяни України ініціювали побудову Великої Української стіни навколо території Верховної Ради України з метою ізолювати заколотників-законотворців від суспільства. Наявність депутатської недоторканності у народних обранців не дозволяє пересічним громадянам вигнати депутатів з Верховної Ради, але дозволяє спільними зусиллями збудувати мур і тримати депутатів Верховної Ради в облозі доти, доки вони осягнуть свою відповідальність перед народом України.






…Закладання 1-ї цеглини муру є початковим етапом будівництва і превентивним заходом, котрий може бути подовжено у будь-який день з достатнім розмахом. У подальшому планується запросити кожного громадянина України покласти цеглину у цей народний мур і викарбувати на ньому своє ім'я… Якщо можновладці не отямляться і далі провадитимуть антидержавну законотворчу діяльність, громадськість буде ініціювати процес утворення ізольованої держави-палацу на зразок Ватикану, аби недоторканні депутати ВР жили всередині муру за власними законами в режимі самозабезпечення, а народ України провадив необхідні державотворчі зміни силами інших інституцій держави».


Вікторія Омельченко: "Громадськість вирішила оточити їх цегляним муром, щоб вони зрозуміли, що вони вільні обирати себе прем’єрами, царями, феодалами і ким завгодно ще - виключно на цій замкненій території Верховної Ради України. Кожен українець прийде з цеглиною, покладе її у мур навколо Верховної Ради, щоб сиділи там до скону віків і вирішували, що завгодно. А український народ знайде, яким чином утворити інші інституції і започаткувати справді українську владу і українські закони".

"Вулична політика" стає все більш веселою і стьобною. Щоб нам не плакати потім...
Олена Білозерська

В Севастополе пойманы 135 нарушителей из числа военнослужащих ЧФ РФ

С начала 2009 года милиция Севастополя выявила 135 нарушителей миграционного законодательства Украины из числа военнослужащих Черноморского флота России.


Об этом сообщил отдел по связям с общественностью Управления МВД Украины в Севастополе.

Напомним, на прошлой неделе командование Черноморского флота России выразило протест против действий украинской милиции, которая проводила, якобы, "массовые проверки" документов российских военнослужащих. В заявлении, распространенному пресс-службой ЧФ России, эти случаи были названы "неуважением" к статусу военных формирований Российской Федерации и "недружественным шагом, направленным на ухудшение российско-украинских отношений".

Согласно информации правоохранителей, в прошлом году работники МВД выявили 277 нарушителей из числа российских моряков. В целом военнослужащие Черноморского флота составляют десятую часть от всех выявленных в Севастополе нелегальных мигрантов. Задокументированные правонарушения рассматриваются в территориальных судах.

Газета по-киевски

Червоненко приємно запрягати Україну і їздити на ній верхи

Луганська “Свобода” вимагає надати правову оцінку українофобним витівкам Червоненка.

7 червня 2009 року в програмі "Козирне життя" на телеканалі ICTV народний депутат Євген Червоненко повідомив, що його улюблену кобилу звуть "Україна". Також він зазначив, що йому дуже приємно запрягати "Україну" і їздити на ній верхи, повідомляє офіційний сайт ВО "Свобода".

На думку ВО "Свобода", подібні витівки в країні, де українці становлять близько 80% населення, є неприпустимими і можуть бути кваліфіковані як тяжка образа національних почуттів десятків мільйонів людей. Також подібними діями Євген Червоненко розпалює антисемітські настрої в суспільстві.

Луганська обласна організація ВО "Свобода" звернулась До Генеральної Прокуратури з вимогою надати правову оцінку витівкам Євгена Червоненка і порушити кримінальну справу за фактом розпалювання міжнаціональної ворожнечі.

АРАТТА

Немецкие правые радикалы заполучили депутатские мандаты

На коммунальных выборах в некоторых частях ФРГ заметных успехов добилась правоэкстремистская НДПГ. География ее присутствия в местных советах расширилась, причем речь идет о востоке страны, т.е. территории бывшей ГДР.

Лейпциг, Дрезден, Шверин, Росток, Эрфурт - в этих крупных городах восточной Германии в результате выборов, прошедших 7 июня, в местные советы были избраны представители праворадикальной Национал-демократической партии Германии (НДПГ). Многие эксперты прямо называют ее активистов неонацистами, а сама партия находится под надзором Федерального ведомства по охране конституции как правоэкстремисткая организация.

Хольгер Апфель (Holger Apfel), один из руководителей НДПГ, лидер ее фракции в ландтаге (земельном парламенте) Саксонии, выступая на одном из недавних собраний в Лейпциге, прямо заявлял, что его партия выступает за уничтожение "обанкротившегося либерально-капиталистического строя".

Не удивительно, что во временя кризиса, да еще на территории бывшей ГДР, где во многих регионах безработица за последние двадцать лет ни разу не опускалась ниже 20 процентов, такие призывы находят поддержку.

В Тюрингии НДПГ получила 21 место в различных местных советах, причем во всех округах, где она выставляла своих кандидатов. В этой федеральной земле ее представители набрали в среднем три процента голосов. А ведь еще на прошлых коммунальных выборах (пять лет назад) НДПГ не получила ни одного мандата.

В Саксонии правоэкстремистская партия получила более 70 мест в советах, утроив свое представительство. Причем на сей раз НДПГ сумела выставить на выборы более 300 кандидатов, то есть существенно больше, чем в 2004 году. В ландтаге Саксонии НДПГ присутствует уже три года.

В федеральной земле Мекленбург-Передняя Померания НДПГ получит в четыре раза больше мест, чем пять лет назад. Ее представители будут заседать теперь почти во всех местных советах. Есть городки, где за НДПГ проголосовала чуть ли не половина жителей. Правда, по сравнению с выборами в ландтаг (2006 год) число голосов, отданных в этой земле за НДПГ, сейчас уменьшилось.

В Саксонии-Анхальт число местных советов, в которых впредь будут заседать депутаты от НДПГ, увеличилось в четыре раза.

Примечательно, что в западных федеральных землях, в которых проводились сейчас коммунальные выборы, электорат НДПГ не увеличился, партия в большинстве регионов даже не выставляла своих кандидатов.

НДПГ действует по плану

Результаты этих выборов вызывают серьезную озабоченность демократических партий и экспертов, ведь теперь НДПГ представлена в местных советах практически повсюду на территории бывшей ГДР. Именно к этому она и стремится.

По мнению ростокского политолога Штефена Шена (Stephan Schön), поскольку НДПГ нигде не только не утратила свои позиции, а только расширила свое присутствие, можно говорить, что на востоке Германии за правых радикалов люди голосуют, наверное, не только из чувства протеста. НДПГ уже имеет там свой постоянный неонацистский электорат, голосующий из идеологических соображений, уверен политолог.

Иными словами, все большая часть населения на востоке считает, что НДПГ способна дать им работу и успех в жизни. Особое беспокойство вызвано тем, что сторонники НДПГ становятся все моложе. Причем далеко не всегда молодые люди начинают поддерживать НДПГ из идеологических соображений. Профессор Кристиан Пфайфер (Christian Pfeiffer), руководитель криминологического института в Ганновере, приходит к выводу, что в основном в НДПГ и ее молодежные группировки приходят прежде всего ребята из социальных низов, не сумевшие ничего добиться в школе и привыкшие все свои проблемы решать силой. Не имея признания среди сверстников, не видя альтернативы, молодые люди находят и друзей, и поддержку в правоэкстремистской среде, говорит Пфайфер.

Поражает, что тяга к НПДГ медленно, но растет, несмотря на постоянные скандалы, которые доказывают неспособность представителей правоэкстремистской партии к повседневной политической работе. НДПГ имеет огромные долги и не гнушается финансовыми злоупотреблениями.

Автор: Виктор Агаев
Редактор: Вячеслав Юрин
dw-world.de

Тимошенко не исключает раскола Украины на президентских выборах

Премьер-министр Украины Юлия Тимошенко не исключает раскола страны во время президентских выборов. Об этом она заявила на пресс-конференции.

"Я пыталась сделать все возможное во время последних трех-четырех месяцев, чтобы уберечь страну от раскола, чтобы объединить страну под цель европейской интеграции, европейских ценностей … Я думаю, что эту попытку я продолжу", - сказала она.

"А то, что президентская кампания расколет Украину и будет сеять разлад между политиками и между частями территории, это, к сожалению, является фактом нашей реальной политической жизни. Я хотела это предотвратить, но, к сожалению, это не получилось", - отметила глава правительства.

Напомним, ранее Ю. Тимошенко заявила, что видит своим главным конкурентом на президентских выборах Виктора Януковича.

ЛIГА.Новости

Олег Ольжич

Народився у Житомирі 8 липня 1907. Батько — поет Олександр Олесь (Кандиба), мати — Віра Свадковська, гімназійна вчителька.

В 1917-23 здобував середню освіту, мешкаючи в Пущій Водиці поблизу Києва, та закінчити її довелося лише в Празі. 1923 року він виїздить разом із матір’ю з України, охопленої чадом класової ненависті, у Берліні нарешті зустрівся з батьком, який ще 1919 вимушений був емігрувати до Чехословаччини та склав обов'язки повпреда УНР у Будапешті. Незабаром родина Кандиб переїхала до Горніх Черношинець під Прагою.

В 1924-29 навчався в Карловому університеті у Празі, на літературно-історичному факультеті Українського Педагогічного Інституту, вивчав археологію в Українському Вільному Університеті. Восени 1930 захистив докторську дисертацію на тему «Неолітична кераміка Галичини». В 1930—1931 — асистент кафедри археології УВУ. Працюючи в археологічному відділі Національного музею, здійснив наукові експедиції по західноукраїнських землях, Німеччині, США і Балканських країнах, брав участь у міжнародних археологічних конференціях. У 1938 читав лекції у Гарвардському університеті. Опублікував ряд праць з антропології та археології. В історичній науці — послідовник школи Л. Нідерле.

З поч. 1930-х рр. О. Кандиба заявив про себе як самобутній і оригінальний поет. Співпрацював у львівських періодичних виданнях: «Літературно-Науковий Вістник», «Вістник», «Обрії», «Напередодні» празьких «Студентський вістник», «Пробоєм».

З молодих літ О. Кандиба став учасником українського націоналістичного руху. В 1929 — член Організації Українських Націоналістів. Виконував ряд відповідальних завдань Проводу Українських Націоналістів ОУН, особисто Є. Коновальця. В 1937 очолив культурно-освітню референтуру Проводу Українських Націоналістів. В кін. 1930-х рр. редагував часопис «Самостійна думка», перетворивши його на орган ПУН. В 1938-39 О. Кандиба брав активну участь у становленні державності Карпатської України та в збройній боротьбі проти угорських загарбників, через що поет потрапив до хортистської в’язниці. Протягом 1939—1941 очолював Революційний Трибунал ОУН, член Проводу Українських Націоналістів.

На початку радянсько-німецької війни 1941—1945 переїхав до України разом з Буковинським куренем, прийняв участь у формуванні місцевої адміністрації та поліції. В 1941—1942 О. Кандиба жив у Києві, налагоджував підпільну мережу ОУН в Україні. В жовтні 1941 О. Кандиба став одним з організаторів політично-громадського центру — Української Національної Ради у Києві.

З початком гітлерівських репресій проти українських націоналістів Кандиба переїздить до Львова. У травні 1942 Почаївська конференція ОУН обрала Олега Кандибу заступником голови ПУН та головою Проводу на українських землях. У січні 1944 після арешту А. Мельника перебрав посаду Голови ПУН ОУН. У Львові одружився з дочкою літературознавця Л. Білецького Катериною (Калиною), та шлюб був недовгим.

25.5.1944 заарештований гестапо у Львові. Був ув'язнений у концентраційному таборі Заксенгаузен. Загинув під час чергового допиту в ніч з 9 на 10.6.1944, закатований гестапівською трійкою (Вольф, Вірзінг, Шульц).

О. Кандиба — автор поетичних збірок «Рінь» (1935), «Вежі» (1940) та посмертно виданої «Підзамче» (1946), перевиданих у збірках «Поезії» (1956) та «Величність» (1969), ряду праць з археології, серед яких «Schipeniz-Kunst und Gerete eines neolitisches Dorfes» (1937).

Вікіпедія

ПІХОТИНЕЦЬ

Душа відділилась від тіла
Ще там, на майдані міськім.
Врочиста така, білокрила,
Літає і в’ється над ним

А тіло, струнке і спокійне,
Ступає в холодних рядах.
Довіку його не обійме
Ні сумнів, ні згадка, ні страх.

І радісно духу дивиться,
Як тіло тяга кулемет,
Стискає гарячу рушницю
І вперто повзе наперед.


* * *

Спраглим серцем жадібно лови
Рокіт сурми, що зове до бою,
Ще пройдуть по вулицях Москви
Наші сотні пружною ходою!

Ще настане невблаганний день,
Коли буде, квилячи, тулиться
До козацьких кованих стремен
І зрадлива Західна столиця.

Тільки душі, тільки стиски рук
Злить в одному дужому хотінні
І осліплять все живе навкруг
Перемоги вії полумінні.

Вірші О. Ольжича

Якби Янукович не втік із ширки, це зробила б Тимошенко?

Політична співпраця між Юлією Тимошенко та Віктором Януковичем у черговий раз зірвалася. Проте, якщо у попередні рази і переговори, і їх зриви трималися у секреті, то тепер самі учасники про розрив говорять голосно і вселюдно.

Політичний експерт Кость Бондаренко переконаний, що об’єднання між Януковичем і Тимошенко просто не могло бути. І якби першим про розрив не заявив Янукович, це зробила би Тимошенко.

«Розрив відбувся би. Цього об’єднання не могло б бути з тієї простої причини, що сторони ставили на перший план особисті інтереси. Інтереси, які пов’язані із президентською кампанією. Не було єдиної ідеологічної бази, не було єдиного світоглядного моменту, не було вироблено спільної мови, а одразу почали говорити про розподіл владних інтересів, і про те, хто має бути прем’єром, хто президентом», – зазначає Кость Бондаренко.

На думку ж політолога Андрія Єрмолаєва , ніяких переговорів насправді не було, а були лише політичні консультації щодо реформування політичної системи та розподілу портфелів. Консультації зайшли у глухий кут, а переговори так і не розпочалися. Для Партії регіонів, каже пан Єрмолаєв, це нічого не означає. А от ситуація, у якій опинилася Юлія Тимошенко, зокрема, зважаючи на економічну кризу, складніша: «Янукович та ПР готуватимуться до наступних перегонів. Вони зберегли своє реноме, – каже Єрмолаєв. Для Юлії Тимошенко ситуація більш складна. Я не виключаю, що вона та її команда вибиратимуть між надзвичайно складним, ризикованим шляхом підготовки виборів на січень, та пошуком форсованого варіанту дочасних президентських виборів будь-якою ціною, щоб компенсувати ризики».

Що ж стосується змін до Конституції, то, на думку оглядачів, політики повернуться до цієї теми після президентських виборів. Не виключено, що знову йтиметься про можливість обирати президента в парламенті. Але, швидше за все, новообраний президент спробує відмінити політичну реформу 2004 року.

Радіо Свобода

ЄХАНУРОВА ВІДПРАВИЛИ У ВІДСТАВКУ

Верховна Рада проголосувала за відставку Юрія Єханурова з посади міністра оборони.

Відповідний проект постанови підтримали 363 депутати.

Зокрема, Партія регіонів – 161 голос, БЮТ - 152, "НУ-НС" - 4, Блок Литвина - 19, Компартія – 27 голосів.


Розгляд питання відбувався без заслуховування звіту міністра оборони.

"Юрій Єхануров не прибув на засідання Верховної Ради, оскільки віддав перевагу засіданню РНБО, яке зараз відбувається", - пояснив перший заступник голови Верховної Ради Олександр Лавринович.

Ініціатор проекту постанови, член фракції БЮТ Валерій Писаренко пояснив, що підставою для внесення постанови стали результати перевірки Міністерства оборони Головним контрольно-ревізійним управлінням.

Зокрема, зауважив Писаренко, органами ГоловКРУ були виявлені численні порушення у діяльності оборонного відомства.

Крім того, за словами депутата, Єхануров не виконав вимоги закону щодо чисельності Збройних сил України.

З рекомендаціями про відставку Єханурова з посади міністра оборони виступили комітет з питань нацбезпеки й оборони та комітет з питань державного будівництва і місцевого самоврядування.

Напередодні голосування голова Верховної Ради Володимир Литвин заявив, що його фракція не голосуватиме за відставку Єханурова.


Українська правда