середа, 31 березня 2010 р.
вівторок, 30 березня 2010 р.
Миколу Коханівського відправили в СІЗО
Всі уже знають, що вчора Миколу Коханівського залишили під вартою. Повідомляється, що на два місяці.
Уявіть собі: двоє хлопців побилися на дискотеці. Один другому губу роз’юшив. Два місяці в СІЗО, а потім строк до 4-х років? Звісно, з хлопцем такого не трапиться. А чому? Тільки тому, що він не Коханівський, не руйнував Леніна, а той, кому він роз’юшив губу, - не родич Табачника. Тобто - "заказуха" і розправа над політичним опонентом у чистому вигляді.
Засідання, оголошене як відкрите, було призначене на другу годину. Але почалося о 12:30. Так зробили навмисно, щоб не встигли зібратися преса і громадськість. Не повідомили навіть адвоката Сидора Кізіна і спробували провести процес без нього, але він якось зумів дізнатися, терміново виїхав і все-таки потрапив на процес.
Нікого, в т.ч. журналістів, не пропускали у будівлю суду, а пікетувальників взагалі залишили за воротами.
Під залою засідань, зокрема, стояли капітан І рангу Євген Лупаков і полковник у відставці Ігор Лісодід, якого 21 листопада минулого року за фарбу, кинуту у пам’ятник Леніну, по-звірячому побили комуністи. Він отримав струс мозку, довго лікувався, відомі імена нападників - але ніхто за скоєне не відповів. А Коханівський, виходить, має сидіти.
Журналістів і громадських активістів ставало все більше. Потроху вони "просочувались" у будівлю суду (більшість буквально по одному провели нардепи).
Незважаючи на подання трьох нардепів, щоб Коханівського віддали їм на поруки, незважаючи на те, що він ніколи не ховався і не ухилявся від слідства, незважаючи ні на що - 2 місяці СІЗО. Адвокат, звісно, подасть апеляцію. Звісно, будуть акції протесту.
Микола тримався молодцем, посміхався. Із зали засідання постійно було чути вигуки пікетувальників: "Свободу Коханівському!". На одному з їхніх плакатів було написано, що він - перший в’язень сумління за нової влади.
Коли Миколу автозаком вивозили з суду, всі кричали "Слава Україні! Героям слава!" і "Слава Нації!".
За матеріалами блогу Олени Білозерської
"Справа №4-868/10 ПОСТАНОВА
29 березня 2010 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді - Горб І.М.
при секретарі - Левківській Н.В.
з участю прокурора - Перловської Г.В.
адвоката - Кізіна СВ.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду подання слідчого СВ ТВМ-3 Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві про обрання запобіжного заходу - взяття під варту відносно
Коханівського Миколи Миколайовича, 25 травня 1971 року народження, уродженця смт. Приазовське Приазовського району Запорізької області, громадянина України, українця, з незакінченою вищою освітою, розлученого, працюючого заступником голови Святошинської організації партії «Конгрес українських націоналістів», проживаючого за адресою: Київська область...
зареєстрованого за адресою: Київська область...
раніше не судимого,
встановив:
слідчим СВ ТВМ-3 Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві за згодою із заступником прокурора Шевченківського району м. Києва внесено подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відносно Коханівського М.М., підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ст. 296 ч. 2 КК України.
Захисником Кізіним СВ. подано скаргу на незаконне затримання Коханівського М.М. з тих підстав, що на момент затримання Коханівського М.М. у слідчого Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві не було достатніх підстав для цього, оскільки Коханівського М.М. не застали при вчиненні ним злочину або безпосердньо після йото вчинення. Присутні під час інциденту працівники міліції, які були безпосередніми свідками події, не вбачали в діях Коханівського М.М. ознак злочину та не затримували його. В матеріалах справи, окрім заяви потерпілої особи, у якій вказується про вчинення злочину безпосередньо Коханівським М.М. повинні знаходитись пояснення семи очевидців події, з яких вбачається, що потерпілий ображав Коханівського М.М., напав на нього і спровокував бійку. У матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що на підозрюваному або на йото одягу, при ньому або в його житлі було виявлено явні сліди злочину. Крім того, затриманий Коханівський М.М. не вчиняв жодних спроб втечі або перешкоджання органам дізнання, суду щодо розслідування кримінальної справи, порушеної відносно нього. На момент затримання Коханівського М.М. слідчому було відомо про постійне місце проживання Коханівського М.М., а також, що останній є відомим активістом та громадським діячем, провідним членом опозиційної політичної партії і було встановлено особу підозрюваного у вчиненні злочину, то відсутня і така підстава для затримання, як не встановлення особи підозрюваного. Таким чином, на момент затримання слідчим Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві громадянина Коханівського М.М. не було достатніх і належних підстав для цього, передбачених ст. 106 КПК України.
Опитавши слідчого, який обґрунтовуючи подання, вказав на те, що Коханівський М.М. підозрюється у вчиненні злочину середньої тяжкості, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 4 років, відносно Коханівського М.М. порушена ще одна кримінальна справа за ч. 2 ст. 296 КК України, по якій йому обрано міру запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд, і вчинення нового злочину свідчить про продовження ним злочинної діяльності та те, що Коханівський М.М. може ухилитись від слідства та суду та продовжити злочинну діяльність, скаргу на затримання вважає необгрунтованою, оскільки підставою для затримання Коханівського М.М. став п. 2 ч. 1 ст. 106 КПК України, що очевидці прямо вказують на дану особу, що саме вона вчинила злочин; опитавши підозрюваного, який заперечував проти обрання відносно нього запобіжного заходу; заслухавши думку адвоката, який просив обрати Коханівському М.М. міру запобіжного заходу, не пов'язану з триманням під вартою, а у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання або особистої поруки народних депутатів України Шевченка А.В., Джоджика Я.І., Парубій А.В., заяви яких про те, що останні ручаються за належну поведінку Коханівського М.М. та за його явку за викликом і зобов'язання при необхідності доставити в органи дізнання, слідства чи суду на першу про те вимогу, було подано суду, з тих підстав, що Коханівський М.М. з моменту порушення стосовно нього кримінальної справи не вчиняв жодних спроб втечі та не вчинив жодної дії, спрямованої на перешкоджання органам дізнання, суду щодо розслідування кримінальної справи, а навпаки, з'являвся за першою вимогою, не вчиняв спроб ухилення від явки до органів дізнання, не переховувався, клопотав про відібрання пояснень у очевидців злочину, місце проживання Коханівського М.М. і його особу слідчому відомо, Коханівсьий М.М. не зловживає спиртними напоями, не вживає наркотичних засобів, не підтримує соціальні зв'язки негативного характеру і раніше ніколи не ухилявся від слідства, суду чи виконання судових рішень, характеризується позитивно та крім того, викладене в поданні слідчого є безпідставним, не підтвердженим ніякими доказами, а порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України, є безпідставним, оскільки слідчим не проведено належним чином дослідчу перевірку, без уваги останнього залишились поясненнями очевидців подій, не враховано, що саме неправомірні дії потерпілого Вороніна В. слугували причиною бійки між ним та Коханівським М.М., а також те, що Воронін В. добре знав Коханівського М.М. та мав з ним неприязні стосунки, тобто слідчий не з'ясував належним чином характер взаємовідносин підозрюваного та потерпілого, який є помічником та родичем Міністра освіти та науки України, а підозрюваний є відомим українським активістом, провідним членом опозиційної партії; вислухавши прокурора, який просив залишити скаргу на затримання без задоволення з тих підстав, що потерпілий прямо вказує на Коханівського М.М., як особу, яка вчинила відносно нього злочин і у слідчого були всі підстави для затримання Коханівського М.М,, а також підтримав подання про обрання міри запобіжного заходу та просив його задовольнити, враховуючи те, що Коханівський М.М. не мас постійного місця проживання в м. Києві, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, а також те, що, будучи притягнутим до кримінальної відповідальності, Коханівський М.М. знову вчинив аналогічний злочин, а тому може ухилитись від слідства та суду, продовжити злочинну діяльність; вивчивши матеріали подання та справи, вважаю необхідним обрати запобіжний захід відносно Коханівського М.М. у вигляді взяття під варту, виходячи з наступного.
18 березня 2010 року СВ ТВМ-3 Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві порушена кримінальна справа відносно Коханівського М.М. за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.
26 березня 2010 року Коханівський М.М. був затриманий в порядку ст. 115 КПК України, та допитаний в якості підозрюваного.
За наявною в справі постановою, 30.06.2009 року СВ ТВМ-4 Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві відносно Коханівського М.М. також порушено кримінальну справу за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.
Наведені в поданні та матеріалах справи обставини свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваний Коханівський М.М. скоїв злочин, і перебуваючи на волі, може ухилитися від слідства та суду, продовжити злочинну діяльність та перешкоджатиме встановленню істині по справі.
Враховуючи наведене, особу підозрюваного, те, що Коханівський М.М., хоча й не притягувався раніше до кримінальної відповідальності, що він має постійне місце проживання, однак, підозрюється у вчиненні злочину середньої тяжкості, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до чотирьох років, з урахуванням наявності ще однієї справи, порушеної СВ ТВМ-4 Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві щодо Коханівського М.М. за ч. 2 ст. 296 КК України та з метою запобігти підозрюваному ухилитись від слідства та суду, перешкодити встановленню істини по кримінальній справі та продовжити злочинну діяльність, суд вважає за необхідне обрати підозрюваному Коханівському М.М. міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
З огляду не вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяв народних депутатів України Шевченка А.В., Джоджика Я.І., Парубій А.В., а також голови Секретаріату ВГО «Молодий народний рух» Воронова С. та голови ВГО «Молодий народний рух» Іляша Я., керівника проекту «Конфлікти і закони» Котомкіної О.Ф. щодо застосування до Коханівського М.М. запобіжного заходу у виді їх особистої поруки.
Також суд не знаходить підстав для задоволення скарги адвоката Кізіна С.В. на незаконне затримання Коханівського М.М., оскільки як вбачається з протоколу затримання від 26.03.2010 року, Коханівського М.М. було затримано в порядку ст. 115 КПК України, як особу, на яку прямо вказали очевидці, в тому числі потерпілий, що саме вона вчинила злочин, мотивами для затримання є попередження можливості сховатися від слідства та суду, забезпечити виконання вироку,
а тому затримання Коханівського М.М. с законним, здійсненим у відповідності до вимог ст.ст. 106, 115 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 106,148, 150, 155,165, 165-1, 165-2 КПК України, суд постановив:
Обрати відносно Коханівського Миколи Миколайовича, 25 травня 1971 року народження, уродженця смт. Приазовське Приазовського району Запорізької області, громадянина України, українця, з незакінченою вищою освітою, розлученого, працюючого заступником голови Святошинської організації партії «Конгрес українських націоналістів», проживаючого за адресою: ,
раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді взяття під варту і утримувати в Київському СІЗО Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області.
Скаргу адвоката Кізіна С.В.на незаконне затримання…
Контроль за виконанням постанови покласти на прокурора Шевченківського району м. Києва.
На постанову протягом трьох діб з дня її винесення може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва.
Суддя підпис
Копія вірна".
понеділок, 29 березня 2010 р.
Російське суспільство шоковане. В будь-якому випадку винен Путін
За повідомленнями російських ЗМІ, в програмах московського радіо, присвячених вибухам в метро, пересічні громадяни висловлюють думку, що це справа рук російських спецслужб, метою яких є ще більше «закрутити гайки» суспільству, що «розперезалося», посміло критикувати і вимагати відставки Путіна.
Реакція на вибухи така, що навіть, якщо за атаками, що відбулися, дійсно стоять кавказькі моджахеди, російське суспільство сьогодні схильне до того, щоб звинуватити в цих вибухах Путіна і ФСБ.
10 років безперервного базікання про «перемогу» на Кавказі і «утихомиренні Чечні», під фактичне схвалення російським суспільством кампанії жахливого терору в Чечні, в результаті якої було вбито 250 тисяч мирних жителів, у тому числі і 42 тисячі чеченських дітей від немовлят до 11 річних, призвели до того, що війна розширилася далеко за межі Чечні.
Сьогодні все більше ознак того, що для російського суспільства наступив момент істини.
Цілком очевидно, що саме російське суспільство зовсім не хоче відповідати за скоєне лиходійство, за вбивство чверті мільйона людей. Тому, за законом жанру, повинен бути призначений головний винний. І ним, швидше за все, буде оголошений Путін, навіть, якщо із заявою про атаку в московському метро виступить бригада Шахідів «Ріядус Саліхийн».
Звідси й істерика Путіна, який після вибухів заявив, що терміново повертається до Москви і зажадав, як і 10 років тому, «замочити терористів в сортирі».
Проте грізне ворушіння білястими бровами і гіллястими рогами на лобі вже більше нікого не вражає. Виходить так, що за будь-яких обставин винен Путін.
«Якщо в результаті послідують заклики до влади про посилення і «закручування гайок», до збільшення фінансування силових структур, не залишиться і тіні сумніву, що ці вибухи — справа рук самих спецслужб, говорять пересічеі громадяни.
Рух суспільства до зміни неефективної, корумпованої системи путінської «вертикалі влади» наростає. Вимоги відставки Путіна звучать з усіх боків, зі усіх прошарків суспільства, навіть з його найближчого оточення. У цих умовах нинішня влада може зважитися на будь-які провокації і лиходійства, лише б залишитися при владі.
Довіри до нинішньої влади в багатьох громадян вже не залишилося», пишуть коментатори і журналісти.
«У Путінській Росії вибухи — це найважливіша складова частина політики. Путінська Росія почалася з вибухів будинків. І через 10 років ніякої зрозумілої версії цих вибухів, окрім «руки ФСБ», суспільство так і не дочекалося.
За 10 років так ніхто і не узяв відповідальність на себе, так і не сказав, мовляв, ми висадили, щоб добитися отого й отого. Дивовижна риса Путінської Росії — тероризм на умовах повної анонімності.
Відтоді тероризм в Путінській Росії здебільшого анонімний. Летять під укіс потяги, падають літаки, вибухають вагони метро — і ніхто не висуває ніяких вимог. Здогадайтеся, мовляв, самі, чого ми хотіли добитися. І ця голівудська страшилка триває вже 10 років.
Тепер навіть цікаво — чи скінчиться Путінськая Росія вибухами, як і почалася?», — запитує редактор опозиційною форму МСК Анатолій Баранов і укладає -
«Путінська Росія почалася з вибухів в Москві, Волгодонську і «навчань ФСБ» в Рязані. Путінська Росія висаджує себе 10 років з приводу і без.
Та заберіть же ж, нарешті, в дурня тротилову шашку!»
Відділ моніторингу КЦ
Теракт у московському метро. Бомбісти використовували гексоген
Федеральна служба безпеки вважає, що сьогодні в обох терактах в московському метро був підірваний гексоген, вибухи підготували і здійснили вихідці з Північного Кавказу.
Федеральна служба безпеки вважає, що сьогодні в обох терактах в московському метро був підірваний гексоген, вибухи підготували і здійснили вихідці з Північного Кавказу.
Як повідомив на нараді у Президента РФ Дмітрія Медвєдєва глава ФСБ Алєксандр Бортніков, за попередніми вискновками вибухотехнічної експертизи, вибуховою речовиною, застосованою при виготовленні бомб, був гексоген. Також глава ФСБ заявив, що, за попередньою версією слідства, теракти в столиці зробили терористичні угрупування з Північного Кавказу.
За словами Бортнікова, під час першого вибуху на станції метро "Луб'янка" спрацювала бомба потужністю до 4 кг, в другому теракті на станції "Парк культури" потужність вибухового пристрою склала від 1,5 до 2 кг. За даними розслідування, терористи, як вражаючі елементи, застосували нарубану на шматки арматуру і болти.
Відзначимо, що західні ЗМІ раніше повідомили, що російські власті покладуть відповідальність за вибухи в московському метро на чеченських терористів. За відомостями CNN, один з сайтів, пов'язаних з сепаратистами, вже розмістив заяву про відповідальність за ці вибухи. Який саме сайт це зробив, не повідомляється.
Як повідомив глава ФСБ на нараді у Президента, оперативні підрозділи ФСБ і МВС РФ у зв'язку з терактами переведені на посилений режим служби. По словах Бортнікова, здійснюється вся необхідна робота, щоб найближчим часом визначити коло осіб, які мали відношення до цього теракту, і зробити всі необхідні дії для виключення можливих провокацій в майбутньому.
Як додав Бортніков, працює федеральний оперативний штаб, здійснюються необхідні слідчі дії, порушена кримінальна справа за статтею 205 УК РФ (тероризм).
Як заявив Бортніков, версія про те, що теракти зробили терористичні угрупування, що мають відношення до північнокавказького регіону, поки вважається основною. Він пояснив ці висновки тим, що "на місці здійснення вибухів знайдені фрагменти двох террористок-смертниць". "За попередніми даними, вони мали відношення до місць мешкання Північного Кавказу", - заявив директор ФСБ.
Нагадаємо, що, по останнім даним МНС, два вибухи в метро забрали життя 37 чоловік, ще 73 отримали поранення різного ступеня тяжкості. В результаті вибуху на станції метро "Луб'янка" загинули 24 людини, 39 отримали поранення. Вибух відбувся в 07:56. В результаті вибуху на станції метро "Парк культури" (радіальна) загинули 13 чоловік, більше 30 отримали поранення. Другий вибух прогримів в 8:40.
Аратта
субота, 27 березня 2010 р.
Миколу Коханівського взято під варту!
26 березня 2010 р. в УНІАНІ відбулася прес-конференція з приводу репресій нової влади проти українських патріотів. Її провели Микола Коханівський, якого разом з адвокатом викликали до слідчого, адвокат Сидір Кізін, голова ГО «Люстрація» Олег Осуховський і нардеп Степан Хмара.
Приводом для прес-конференції було переконання адвоката, що Миколу сьогодні візьмуть під варту, що й справді відбулося двома годинами пізніше.
Коханівський, Кізін, Осуховський і кілька журналістів поїхали до слідчого у територіальний відділ міліції Шевченківського р-ну (вул.Баумана), де Миколу було заарештовано.
Начальник слідчого управління Шумейко Дмитро Олександрович дати коментар журналістам відмовився, порадив звертатися до прес-центру МВС (де відповіді після надіслання офіційного листа треба чекати 10 днів).
За матеріалами блогу Олени Білозерської.
понеділок, 22 березня 2010 р.
Волинським студентам хочуть «закрити рота»
Учасники «АнтиТабачної кампанії» на Волині, зокрема студенти волинських вишів, відчувають психологічний тиск у вигляді погроз про відрахування, – про це інтернет-видання «Волинська правда» повідомили у прес-службі кампанії.
«АнтиТабачна кампанія» на Волині згуртовує навколо себе членів різноманітних молодіжних організацій, зокрема «Опір молоді», «Центр ефективних комунікацій», «Національний Альянс» тощо, представників органів студентського самоврядування та просто активну молодь.
Дехто з учасників повідомляє, що, розповсюджуючи інформацію про кампанію у своїх навчальних закладах, зустрічає з боку адміністрації вузів опір або ж психологічний тиск у вигляді натяків чи погроз про відрахування, залякування студентів, поширення неправдивої інформації про організаторів акції, наголошуючи, що за ними неодмінно стоять певні політичні сили, – повідомили у прес-службі «АнтиТабачної кампанії» у Волинській області.
Організатори акції кажуть, що такі дії нагадують придушення інакодумності та свободи слова молодих людей за часів «кучмізму», коли лише за відстоювання власної активної позиції та висловлювання невдоволення до діючої влади через участь у різноманітних акціях, студентів-активістів відраховували з вузів чи позбавляли волі на декілька діб.
«Ми, студенти, члени молодіжних організацій, звертаємося до адміністративного корпусу волинських навчальних закладів та наголошуємо, що якщо такі прецеденти й надалі будуть мати місце, то змушені будемо звернутися із запитом до правоохоронних органів про те, чи такі дії є законні, виноситимемо запити на сесію облради, звертатимемось до Народних депутатів України тощо.
Все ж таки надіємось, що очільники навчальних закладів переступлять свій страх перед Міністром втратити «насиджене» місце роботи та лише сприятимуть розвитку кампанії.
Але найголовніше, ми будемо і надалі продовжувати поширювати правдиву інформацію про Міністра освіти і науки України українофоба Дмитра Табачника та вимагати його відставки, незважаючи на опір.
Адже є неприпустимим перебування на посаді Міністра освіти і науки України Дмитра Табачника, особи, котра провокує міжрегіональну і міжконфесійну ворожнечу, суб’єктивний погляд та висловлювання якого про історію України часто носить провокаційний характер і налаштовує населення східних і західних областей країни одне проти одного, діяльність якого може нанести невиправну шкоду вітчизняній науці, а також підвищити рівень корупції в українських університетах, як це було за часів роботи цього політика в Кабінеті Міністрів України протягом 2003-2004 років», – заявляють координатори акції.
волинська правда
неділя, 21 березня 2010 р.
Синя слизь замінила оранжеву чуму. Що далі?
Констатуємо результат: ніхто за підсумками виборів 2010 року не зміг би стати Президентом всієї України. Так воно сталося п’ять років тому, так воно залишилося і тепер. Переможець президентських виборів Віктор Янукович за офіційними результатами виборів переміг всього-навсього у дев’яти областях України. Той самий червоний пояс компактно проживаючих насильно зрусифікованих українців і українофобських росіян, яким нарешті перепало щастя, що їхній «зємєля» порулить Україною. За нього проголосувало в межах дванадцяти мільйонів, це при населенні в сорок шість мільйонів, з яких тридцять шість мають право голосувати, – результат чисто арифметичний, але не політичний.
Янукович – Президент частини України. Тобто кожний другий може сказати: «Це не мій президент, я його зневажаю, бо я його не вибирав» і тільки кожний третій може сказати навпаки. Ніхто з кандидатів другого туру так і не зміг набрати 50% плюс один голос, щоб заявити – мене вибрав український народ. Тобто, будь-хто з цих кандидатів набрав голоси менше половини народу, які не полінилися піти на вибори.
Українофоби радіють остаточній поразці «помаранчевої революції». Ті, хто вважає, що все тоді в 2004-му було недаремно, кажуть: «А чого ви радієте? Ми ще побачимо, чи вашому двічі несудимому з його чорноротою командою з Ганни Герман (Галини Стеців), Колі Азарова (Пахло) чи ефесбешних Коновалюка та Колісниченка вдасться забезпечити громадян європейським рівнем життя, подолати безробіття в країні, побудувати дороги, підняти соціалку, примусити своїх олігархів платити робочим нормальну зарплату, а не жебрацькі подачки. Ну і таке всяке. Президент - це той, хто повинен пахати на народ, а якщо такого не буде, а він буде собою самозакохано милуватись, то програє, як Ющенко чи Тимошенко.»
Оранжевою чумою були не люди, які вийшли на Майдан відстоювати свої права. Це сміливі і сильні люди. Оранжева чума - це всі ті політики, чиновники, перебіжчики, це вся та мерзота, яка примазалась до тих подій. Всі ті, що стояли на трибуні і тиснулись поближче до Ющенка, щоб потім після перемоги вимагати собі тепле місце. А якщо хтось з них не мав доступу запхати своє рило до державного корита так, як йому того хотілося, то тут же починав співати пісеньку про те, що Ющенко є нікчема, пасічник, глечечник, бандерівець, трипілець і так далі, і тому подібне. Оранжева чума - це ті, що прилипли, примазались до так званої «помаранчевої революції» і отруїли всі ці починання зсередини. Якщо я почну писати список всіх цих негідників, то це вже буде не стаття, а велика плахта розстрільного протоколу. І тому найголовніша помилка Ющенка, яка його згубила, - це питання роботи з кадрами. Він за своє життя так і не навчився працювати з людьми. Навіть його прем’єрська школа у Кучми йому не допомогла навчитись цієї премудрості. А хто-хто, але Леонід Кучма кадрове питання ставив наріжним каменем свого панування, і зрештою пішов він з політики переможцем, а не переможеним, як Віктор Андрійович.
Тому оранжева чума - це ті політики, які довели країну до того, що урка-рецидивіст через якихось 5 років замінює Ющенка на його троні. Якби ж Ющенко не літав у хмарах і розбирався в людях, то такого би не було.
Синя слизь замінює помаранчевих у владі. Синя слизь - це переважно агресивний, фашиствующий совок, що тримає в кулаці тих злиденних, що все життя голосували за «блок комуністів і безпартійних», роль якого зараз поки що відіграє Партія Регіонів. Але на відміну від зазомбованих виборців Сходу, які є більше такими тому, що ті, хто повинен займатись державною ідеологією, пустили цю важливу для української державності справу на самоплив, ті, хто ними маніпулює, є такими ж безпринципними, як і ті помаранчеві вожді, які розсварилися між собою, як тільки прийшли до влади у 2004 році. Чим синя слизь таких же жадібних до грошей і влади оточення Януковича краща за брехливих політиків «помаранчевої революції», котрі зрадили Майдан? – Та нічим. Всі вони з одного комуністичного гнізда, в якому немає державних, а є тільки шкурні інтереси покидьків.
А нам треба дивитись у майбутнє. І народ України далеко не той, що був колись. І якщо новий президент не буде працювати на державу, а тільки на задоволення потреб оточення, то навряд чи народ України від Сходу до Заходу терпітиме його бездіяльність і брехню. Поживемо – побачимо.
Володимир Човган-Соколівський
Стопком
Янукович – Президент частини України. Тобто кожний другий може сказати: «Це не мій президент, я його зневажаю, бо я його не вибирав» і тільки кожний третій може сказати навпаки. Ніхто з кандидатів другого туру так і не зміг набрати 50% плюс один голос, щоб заявити – мене вибрав український народ. Тобто, будь-хто з цих кандидатів набрав голоси менше половини народу, які не полінилися піти на вибори.
Українофоби радіють остаточній поразці «помаранчевої революції». Ті, хто вважає, що все тоді в 2004-му було недаремно, кажуть: «А чого ви радієте? Ми ще побачимо, чи вашому двічі несудимому з його чорноротою командою з Ганни Герман (Галини Стеців), Колі Азарова (Пахло) чи ефесбешних Коновалюка та Колісниченка вдасться забезпечити громадян європейським рівнем життя, подолати безробіття в країні, побудувати дороги, підняти соціалку, примусити своїх олігархів платити робочим нормальну зарплату, а не жебрацькі подачки. Ну і таке всяке. Президент - це той, хто повинен пахати на народ, а якщо такого не буде, а він буде собою самозакохано милуватись, то програє, як Ющенко чи Тимошенко.»
Оранжевою чумою були не люди, які вийшли на Майдан відстоювати свої права. Це сміливі і сильні люди. Оранжева чума - це всі ті політики, чиновники, перебіжчики, це вся та мерзота, яка примазалась до тих подій. Всі ті, що стояли на трибуні і тиснулись поближче до Ющенка, щоб потім після перемоги вимагати собі тепле місце. А якщо хтось з них не мав доступу запхати своє рило до державного корита так, як йому того хотілося, то тут же починав співати пісеньку про те, що Ющенко є нікчема, пасічник, глечечник, бандерівець, трипілець і так далі, і тому подібне. Оранжева чума - це ті, що прилипли, примазались до так званої «помаранчевої революції» і отруїли всі ці починання зсередини. Якщо я почну писати список всіх цих негідників, то це вже буде не стаття, а велика плахта розстрільного протоколу. І тому найголовніша помилка Ющенка, яка його згубила, - це питання роботи з кадрами. Він за своє життя так і не навчився працювати з людьми. Навіть його прем’єрська школа у Кучми йому не допомогла навчитись цієї премудрості. А хто-хто, але Леонід Кучма кадрове питання ставив наріжним каменем свого панування, і зрештою пішов він з політики переможцем, а не переможеним, як Віктор Андрійович.
Тому оранжева чума - це ті політики, які довели країну до того, що урка-рецидивіст через якихось 5 років замінює Ющенка на його троні. Якби ж Ющенко не літав у хмарах і розбирався в людях, то такого би не було.
Синя слизь замінює помаранчевих у владі. Синя слизь - це переважно агресивний, фашиствующий совок, що тримає в кулаці тих злиденних, що все життя голосували за «блок комуністів і безпартійних», роль якого зараз поки що відіграє Партія Регіонів. Але на відміну від зазомбованих виборців Сходу, які є більше такими тому, що ті, хто повинен займатись державною ідеологією, пустили цю важливу для української державності справу на самоплив, ті, хто ними маніпулює, є такими ж безпринципними, як і ті помаранчеві вожді, які розсварилися між собою, як тільки прийшли до влади у 2004 році. Чим синя слизь таких же жадібних до грошей і влади оточення Януковича краща за брехливих політиків «помаранчевої революції», котрі зрадили Майдан? – Та нічим. Всі вони з одного комуністичного гнізда, в якому немає державних, а є тільки шкурні інтереси покидьків.
А нам треба дивитись у майбутнє. І народ України далеко не той, що був колись. І якщо новий президент не буде працювати на державу, а тільки на задоволення потреб оточення, то навряд чи народ України від Сходу до Заходу терпітиме його бездіяльність і брехню. Поживемо – побачимо.
Володимир Човган-Соколівський
Стопком
четвер, 18 березня 2010 р.
Шухевич вимагає порушити проти Табачника кримінальну справу
17 березня у Львові під час мітингу щодо відставки міністра освіти і науки України Дмитра Табачника Герой України Юрій Шухевич заявив, що проти міністра освіти треба порушити кримінальну справу.
"Навіть регіонали кажуть, що це дрібний жулік, який обкрадав музеї", – заявив Шухевич.
За словами Шухевича, Табачник має намір поділити Україну між Польщею, Румунією і Угорщиною. "Йдучи на вибори, Янукович заявляв, що хоче об’єднати Україну. То хіба призначення Табачника є об’єднанням України? Ми не маємо права ділити і нищити Україну, роздавати її на право і наліво", – наголосив Шухевич.
Нагадаємо, 17 березня у Львівської облраді проходить позачергова сесії облради, на якій мають прийняти звернення до Президента України щодо відставки Дмитра Табачника.
ZAXID.NET
субота, 13 березня 2010 р.
Тарас Рондзістий: «З призначенням Д.Табачника міністром науки і освіти розпочнеться наступ на все українське»
«Останні дії Януковича і його команди розставляють всі крапки над «і». Немає значення, що він балакав в Брюсселі, Москві, Каневі протягом останнього тижня. Сформований ним Кабінет Міністрів не залишає жодних сумнівів шодо його проросійського курсу. А призначення Дмитра Табачника є прагненням опустити всіх українців у кращих кримінальних традиціях. Про це в своєму коментарі Українській інформаційній службі зазначив директор Центру Національного Відродження Тарас Рондзістий.
«Можна спрогнозувати, що на своїй посаді Табачник візьметься за ревізію і переписування української історії, зрозуміло, що виключно в той манер, який вигідний Росії. Своє негативне ставлення до концепції національно-патріотичного виховання, прийнятої чотирма міністерствами наприкінці минулого року, він не приховує. Також цілком може бути відмінено зовнішнє незалежне оцінювання, що призведе до стрімкого росту корупції та хабарництва в українських вишах», - наголошує Тарас Рондзістий
«Д.Табачник є закоренілим українофобом, що він неодноразово підтверджував своїми діями і висловлюваннями. І сьогодні українцям проковтнути його призначення - це не мати ні честі, ні гідності», - підкреслив виконавчий директор ЦНВ. «Впевнений, що українська молодь, насамперед студенти, як це було під час студентського голодування в буремних 90-х роках або акції на Сумщині в недалекому 2004 році., має виступити з рішучим протестом проти цього брутального призначення. Батькам учнів має бути за сором відправляти до школи своїх дітей, поки міністерством освіти керуватиме Табачник і йому подібні».
Націоналістичний портал
«Можна спрогнозувати, що на своїй посаді Табачник візьметься за ревізію і переписування української історії, зрозуміло, що виключно в той манер, який вигідний Росії. Своє негативне ставлення до концепції національно-патріотичного виховання, прийнятої чотирма міністерствами наприкінці минулого року, він не приховує. Також цілком може бути відмінено зовнішнє незалежне оцінювання, що призведе до стрімкого росту корупції та хабарництва в українських вишах», - наголошує Тарас Рондзістий
«Д.Табачник є закоренілим українофобом, що він неодноразово підтверджував своїми діями і висловлюваннями. І сьогодні українцям проковтнути його призначення - це не мати ні честі, ні гідності», - підкреслив виконавчий директор ЦНВ. «Впевнений, що українська молодь, насамперед студенти, як це було під час студентського голодування в буремних 90-х роках або акції на Сумщині в недалекому 2004 році., має виступити з рішучим протестом проти цього брутального призначення. Батькам учнів має бути за сором відправляти до школи своїх дітей, поки міністерством освіти керуватиме Табачник і йому подібні».
Націоналістичний портал
Підписатися на:
Дописи (Atom)