У Запоріжжі невідомі добродії відрізали голову від пам’ятника кату України і міжнародному терористу Йосипу Сталіну, встановленого у дворі будинку, в якому розташований офіс обласного комітету Комуністичної партії України.
Як повідомили у Центрі громадських зв’язків Запорізького главку міліції, повідомлення про подію на території обкому КПУ надійшло до чергової частини Жовтневого райвідділу міліції сьогодні о 16:50.
Невідомі патріоти вдосконалили погруддя Сталіна, відрізавши від архітектурної форми (у документах пам’ятник оформлений, як "мала архітектурна форма") голову.
Зараз на місці події працює слідчо-оперативна група, вживаються заходи для встановлення осіб, причетних до події. Сам пам’ятник накритий тканиною, і до нього нікого не допускають. Офіційних коментарів від представників КПУ поки що немає.
Разом з тим, сьогодні всеукраїнська організація "Тризуб" імені Степана Бандери розповсюдила повідомлення, в якому сказано, що нещодавно встановлений пам’ятник "кату українського народу і міжнародному терористу Йосипу Джугашвілі-Сталіну сьогодні знищив мобільний підрозділ ВО "Тризуб" ім. С. Бандери".
Нагадаємо, 5 травня у Запоріжжі був встановлений перший за часи незалежності України пам’ятник Сталіну. Пам’ятник у вигляді погруддя Сталіна у військовій формі із Зіркою Героя відкрили біля будівлі Запорізького обкому КПУ в Жовтневому районі Запоріжжя.
вівторок, 28 грудня 2010 р.
неділя, 26 грудня 2010 р.
ГЕНПРОКУРАТУРА ЗАТРИМАЛА ЛУЦЕНКА
У неділю близько 13 години був затриманий колишній міністр внутрішніх справ Юрій Луценко.
Про це "Українській правді" повідомив його помічник, передзвонивши з телефона Луценка після затримання.
За його словами, затримання відбулося біля квартири Луценка на вулиці Старонаводницькій в Печерському районі Києва.
"Приїхав представник прокуратури та в присутності співробітників СБУ затримав Луценка, як він сказав, у зв’язку з інкримінованими йому статтями", - зазначив помічник політика.
Він додав, що Луценко віддав йому телефон, аби той зв’язався з журналістами, щоб повідомити цю новину.
За словами помічника, після затримання Луценка посадили в автомобіль та відвезли, однак він не знає куди саме.
Свідком затримання Луценка був його син, який розповів про таке: "Батько вийшов з будинку прогулятися разом із собакою. Коли він зайшов за ріг будинку, де не знімають камери спостереження, з мікроавтобусу вискочили співробітники прокуратури та 11 бійців "Альфа" СБУ. Затримавши батька, вони посадили його в мікроавтобус та відвезли. Куди саме мені невідомо".
Українська правда
Про це "Українській правді" повідомив його помічник, передзвонивши з телефона Луценка після затримання.
За його словами, затримання відбулося біля квартири Луценка на вулиці Старонаводницькій в Печерському районі Києва.
"Приїхав представник прокуратури та в присутності співробітників СБУ затримав Луценка, як він сказав, у зв’язку з інкримінованими йому статтями", - зазначив помічник політика.
Він додав, що Луценко віддав йому телефон, аби той зв’язався з журналістами, щоб повідомити цю новину.
За словами помічника, після затримання Луценка посадили в автомобіль та відвезли, однак він не знає куди саме.
Свідком затримання Луценка був його син, який розповів про таке: "Батько вийшов з будинку прогулятися разом із собакою. Коли він зайшов за ріг будинку, де не знімають камери спостереження, з мікроавтобусу вискочили співробітники прокуратури та 11 бійців "Альфа" СБУ. Затримавши батька, вони посадили його в мікроавтобус та відвезли. Куди саме мені невідомо".
Українська правда
понеділок, 13 грудня 2010 р.
Керівництво УНА-УНСО почали викликати на допити
Сьогодні, 13 грудня, до ГУ МВС у м. Києві було викликано на допит у справі щодо акцій протесту проти прийняття Податкового Кодексу голову Виконкому УНА-УНСО Руслана Зайченка. На допиті Зайченко відмовився давати свідчення, заявивши, що, як українець він солідарний зі своїми співвітчизниками, котрі піднялися на захист своїх прав. Допит пройшов у рівній невимушеній обстановці.
Руслан проходив по «справі 9 березня» як один із організаторів протестних акцій. Пробув за гратами два з половиною роки, Парламентською Асамблеєю Ради Європи визнаний політв’язнем.
Українська національна асамблея
Руслан проходив по «справі 9 березня» як один із організаторів протестних акцій. Пробув за гратами два з половиною роки, Парламентською Асамблеєю Ради Європи визнаний політв’язнем.
Українська національна асамблея
неділя, 12 грудня 2010 р.
У Тягнибока серйозні проблеми
Екс-керівник луганських "свободівців" Дмитро Снєгирьов звинуватив керівництво "Свободи" у співпраці з владою.
"Свобода" має проблеми: цими днями саморозпустилася Луганська обласна організація партії, один з найбільш активних осередків у Східній Україні. Тамтешні соратники Тягнибока зважилися на такий крок після того, як їхній шеф, Дмитро Снєгирьов, склав зі себе повноваження голови парторганізації і вийшов зі "Свободи".
Центральна прес-служба об"єднання, що пан Снєгирьов покинув партію через тиск на нього влади та правоохоронних органів. Сам же екс-керівник луганських "свободівців" пояснив, що на нього і членів його родини справді чинили неабиякий тиск. Але не це стало причиною демаршу, а організаційні та ідеологічні розбіжності з керівництвом об"єднання. Докладніше про це Дмитро Снєгирьов розповів в інтерв"ю "Експресу".
- Що підштовхнуло вас до виходу з партії Тягнибока?
- Підстав було чимало. По-перше, через підкилимні ігри у вищому партійному керівництві "Свободи" Луганська обласна організація фактично була позбавлена участі у місцевих перегонах. Річ у тому, що очільники партії за рік часу не спромоглися ухвалити рішення про реєстрацію низки районних організацій, хоч мали на руках протоколи їх загальних зборів. Як наслідок – не було можливості висувати кандидатів у депутати.
По-друге, за весь період існування облорганізації не було затверджено жодного профільного заступника її керівника. Притім, що я не раз скеровував подання та особисто зустрічався з керівниками з цього питання. Члени ж політради у присутності голови партії та членів виконкому сміли заявляти, що немає відповідних документів на затвердження профільних заступників.
По-третє, керівництво партії через своє боягузтво відмовилося подати низку моїх заяв на офіційному сайті "Свободи". Зокрема, тих, що містили критику на адресу влади.
- Про які саме заяви йдеться?
- Скажімо, я написав відкритий лист до Президента Януковича з вимогою закрити Російські центри в Україні у відповідь на закриття Федеральної національно-культурної автономії в Росії. Його розмістили на сайті Луганської облорганізації "Свободи", передрукували інші інтернет-видання. Але керівництво не наважилося подати це звернення на центральному сайті партії.
Крім того, було проігноровано моє звернення до генпрокурора України щодо народного депутата від Партії регіонів Рината Ахметова. Я, зокрема, просив перевірити інформацію про те, що картка нардепа Ахметова голосує в парламенті, тоді як він перебуває за кордоном.
Чаша ж мого терпіння переповнилася після того, як відреагувало керівництво на мій виступ під час мітингу-реквієм до річниці Голодомору, що відбувся у Луганську.
- Що, власне, ви тоді сказали?
- У своїй промові я наголосив, що проблема визнання Росією Голодомору як геноциду українського народу полягає в наявності у складі сучасної Російської Федерації етнічних українських земель, а саме Білгородської, Курської областей, частини Воронезької та Кубані. Жертвами Голодомору на цих землях були громадяни Росії, але українці за походженням, які виступали як носії української етнокультури, побуту та звичаїв. Таким чином, визнаючи Голодомор як геноцид саме українського народу, Росія буде змушена визнати наявність у своєму складі історичних українських земель.
Порушив я тоді і тему, яку старанно оминають своєю увагою історики та дослідники Голодомору. Це питання національної належності командного складу каральних органів НКВС. Зокрема, підкреслив, що 80 відсотків з них – представники однієї нації, себто євреї. Відповідно, держава Ізраїль має відповідати за цей злочин та попросити вибачення перед українським народом, як це зробила Німеччина перед євреями за голокост.
- Якою ж була реакція керівництва?
- Олег Тягнибок особисто мені заявив, що треба бути обережним у своїх висловлюваннях та лише натякати на причетність євреїв до Голодомору. Я не розумію, як людина, яка закликала у своїй промові на Яворині вішати автомат на шию і йти боротися "з москалями та жидвою", так швидко могла змінити свої погляди.
Виступ Тягнибока на Яворині був тим поштовхом, який привів мене у лави "Свободи". Але нинішні події та жорстка реакція партії (що вважає себе ультранаціоналістичною!) на мій мій виступ у Луганську, який порівняно з виступом Тягнибока був взірцем толерантності й расової терпимості, дають мені підстави вважати: знаменита промова Тягнибока у 2004 році є нічим іншим, як провокацією, спрямованою на дискредитацію національно-патріотичних сил.
- Після місцевих виборів Олег Тягнибок говорив про те, що "Свобода" набрала на Сході України стільки голосів, скільки чотири роки тому на Заході. Виявляється, могло бути й більше...
- Так, Луганська обласна організація була найбільш структурована не лише на Сході. Деякі міські та районні парторганізації на Луганщині за чисельністю не відставали від осередків на Львівщині. За "Свободу" в Луганську проголосувало людей стільки, скільки за всі решта партії, разом взяті.
Але тенденція до зростання популярності націоналістичної ідеї на Луганщині, яка вважається "батьківщиною" Партії регіонів та її одіозного лідера Олександра Єфремова, злякала не тільки владну партію, а й самого Тягнибока...
- Коментуючи свій вихід зі "Свободи", ви та ваші соратники заявили про те, що не бажаєте боротися з окупаційним режимом за гроші самого режиму. Що мали під цим на увазі?
- Не секрет, що Партія регіонів має намір вивести Олега Тягнибока як єдиного представника націоналістичної сили до другого туру майбутніх президентських виборів і виштовхати Тимошенко на узбіччя політичного життя.
Тому Олегові Ярославовичу надають усіляку матеріальну і моральну допомогу. Зауважу, що на момент останнього приїзду Тягнибока до Луганська не було жодних пікетів ідеологічних противників, саму зустріч з виборцями анонсували у ЗМІ, тобто йому максимально сприяли у робочій поїздці. Щоправда, лідера "Свободи" чекав провал: якщо в січні у Луганську на побачення з ним прийшло 500 симпатиків "Свободи", то тепер – лише 50... До речі, кандидатами на посаду голови Луганської облорганізації партії нині є етнічна росіянка, єврей, комуніст і колишній карний злочинець.
- Як вам досі вдавалося популяризувати "Свободу" на Сході?
- Передусім ми робили реальні справи, а не лише виголошували декларації. Наполягали на тому, що східні території є пріоритетними у розвитку партії. Бо без Великої України неможливе підняття національно-соціальної революції, про яку каже сам лідер Тягнибок.
При цьому відходили від гасел "Слава – нації, смерть – ворогам!", "Україна для українців". Адже наша країна багатонаціональна. Керувалися постулатом Міхновського, який писав, що українець – кожен, хто живе на її теренах і працює на її благо. І не показували звіряче обличчя націоналізму, як це робили на Львівщині.
Погодьтеся, що на Сході України складно було коментувати висловлювання Ірини Фаріон, яка закликала називати дітей не Альонами і Мішами, а Оленками та Михайликами. Щоправда, цю позицію наш філолог зуміла роз"яснити. Але висловлювання Юрка Михальчишина, який у прямому ефірі в розмові з керівником партії "Родина" заявив, що за два роки буде громадянська війна і що ми в ній переможемо, – цілковита дурня. Годі із цим погодитися й важко було це коментувати.
- Помсти тепер не боїтеся?
- Знаєте, не хочу кидати тінь на Олега Тягнибока, але чомусь після виходу з партії зріс інтерес до мене правоохоронних органів. В офісі вже встигли побувати співробітники карного розшуку і прокуратури. Приходять з надуманою проблематикою, яка нічого, крім посмішки, в мене не викликає.
Я не збираюся нікого обливати брудом. Виходячи зі "Свободи", відверто на політраді людям сказав, що вчинки керівників партії не відповідають не лише націоналістичним постулатам, а й принципам загальнолюдської моралі. Якщо прокоментувати їхню поведінку, то буде черговий удар по людях, які вірять "Свободі" як єдиній націоналістичній силі...
З-за спини я не битиму, а казатиму все лиш в обличчя. Якщо є до мене якісь претензії, то хай подають на мене до суду. Буду захищатися. Я ж людина непроста. Пройшов з ними шлях становлення, знаю, звідки беруться гроші, чому Тягнибока часто запрошують на телеефіри, як організовують масові акції на кшталт маршів УПА і хто їх фінансує...
- Якими бачите перспективи українського націоналізму на Сході?
- Нормальними і дієвими. Нині ми ведемо перемовини з усіма побратимами у східних регіонах. Адже та ситуація, яка склалася в Луганській обласній організації, характерна для всіх організацій ВО "Свобода" на Сході України. Щоправда я, як камікадзе, вирішив своїм вчинком привернути увагу керівництва до проблематики розвитку націоналістичного руху. Після мого виходу голови облорганізацій східного регіону також готові покинути "Свободу" – в них ті самі проблеми. Плануємо на перших етапах створити не політичне, а якесь громадське об"єднання, яке згуртує навколо себе всіх здорові націоналістичні сили і захищатиме інтереси українців на Сході.
- Але чи притаманна ідея націоналізму на східних теренах України?
- Авжеж. Націоналізм як ідеологія народилася саме тут. Досить згадати Міхновського, Липу, Донцова, які були вихідцями зі Сходу. Націоналізм – це ідеологія здобуття державності.
На жаль, на 20-му році незалежності у Східній Україні доводиться здобувати українську державність, захищати українську мову, історію й культуру. Для нас націоналізм – це не тільки ідеологія ідей. Це ідея і чин, який відповідає високому званню націоналіста.
Народна правда
"Свобода" має проблеми: цими днями саморозпустилася Луганська обласна організація партії, один з найбільш активних осередків у Східній Україні. Тамтешні соратники Тягнибока зважилися на такий крок після того, як їхній шеф, Дмитро Снєгирьов, склав зі себе повноваження голови парторганізації і вийшов зі "Свободи".
Центральна прес-служба об"єднання, що пан Снєгирьов покинув партію через тиск на нього влади та правоохоронних органів. Сам же екс-керівник луганських "свободівців" пояснив, що на нього і членів його родини справді чинили неабиякий тиск. Але не це стало причиною демаршу, а організаційні та ідеологічні розбіжності з керівництвом об"єднання. Докладніше про це Дмитро Снєгирьов розповів в інтерв"ю "Експресу".
- Що підштовхнуло вас до виходу з партії Тягнибока?
- Підстав було чимало. По-перше, через підкилимні ігри у вищому партійному керівництві "Свободи" Луганська обласна організація фактично була позбавлена участі у місцевих перегонах. Річ у тому, що очільники партії за рік часу не спромоглися ухвалити рішення про реєстрацію низки районних організацій, хоч мали на руках протоколи їх загальних зборів. Як наслідок – не було можливості висувати кандидатів у депутати.
По-друге, за весь період існування облорганізації не було затверджено жодного профільного заступника її керівника. Притім, що я не раз скеровував подання та особисто зустрічався з керівниками з цього питання. Члени ж політради у присутності голови партії та членів виконкому сміли заявляти, що немає відповідних документів на затвердження профільних заступників.
По-третє, керівництво партії через своє боягузтво відмовилося подати низку моїх заяв на офіційному сайті "Свободи". Зокрема, тих, що містили критику на адресу влади.
- Про які саме заяви йдеться?
- Скажімо, я написав відкритий лист до Президента Януковича з вимогою закрити Російські центри в Україні у відповідь на закриття Федеральної національно-культурної автономії в Росії. Його розмістили на сайті Луганської облорганізації "Свободи", передрукували інші інтернет-видання. Але керівництво не наважилося подати це звернення на центральному сайті партії.
Крім того, було проігноровано моє звернення до генпрокурора України щодо народного депутата від Партії регіонів Рината Ахметова. Я, зокрема, просив перевірити інформацію про те, що картка нардепа Ахметова голосує в парламенті, тоді як він перебуває за кордоном.
Чаша ж мого терпіння переповнилася після того, як відреагувало керівництво на мій виступ під час мітингу-реквієм до річниці Голодомору, що відбувся у Луганську.
- Що, власне, ви тоді сказали?
- У своїй промові я наголосив, що проблема визнання Росією Голодомору як геноциду українського народу полягає в наявності у складі сучасної Російської Федерації етнічних українських земель, а саме Білгородської, Курської областей, частини Воронезької та Кубані. Жертвами Голодомору на цих землях були громадяни Росії, але українці за походженням, які виступали як носії української етнокультури, побуту та звичаїв. Таким чином, визнаючи Голодомор як геноцид саме українського народу, Росія буде змушена визнати наявність у своєму складі історичних українських земель.
Порушив я тоді і тему, яку старанно оминають своєю увагою історики та дослідники Голодомору. Це питання національної належності командного складу каральних органів НКВС. Зокрема, підкреслив, що 80 відсотків з них – представники однієї нації, себто євреї. Відповідно, держава Ізраїль має відповідати за цей злочин та попросити вибачення перед українським народом, як це зробила Німеччина перед євреями за голокост.
- Якою ж була реакція керівництва?
- Олег Тягнибок особисто мені заявив, що треба бути обережним у своїх висловлюваннях та лише натякати на причетність євреїв до Голодомору. Я не розумію, як людина, яка закликала у своїй промові на Яворині вішати автомат на шию і йти боротися "з москалями та жидвою", так швидко могла змінити свої погляди.
Виступ Тягнибока на Яворині був тим поштовхом, який привів мене у лави "Свободи". Але нинішні події та жорстка реакція партії (що вважає себе ультранаціоналістичною!) на мій мій виступ у Луганську, який порівняно з виступом Тягнибока був взірцем толерантності й расової терпимості, дають мені підстави вважати: знаменита промова Тягнибока у 2004 році є нічим іншим, як провокацією, спрямованою на дискредитацію національно-патріотичних сил.
- Після місцевих виборів Олег Тягнибок говорив про те, що "Свобода" набрала на Сході України стільки голосів, скільки чотири роки тому на Заході. Виявляється, могло бути й більше...
- Так, Луганська обласна організація була найбільш структурована не лише на Сході. Деякі міські та районні парторганізації на Луганщині за чисельністю не відставали від осередків на Львівщині. За "Свободу" в Луганську проголосувало людей стільки, скільки за всі решта партії, разом взяті.
Але тенденція до зростання популярності націоналістичної ідеї на Луганщині, яка вважається "батьківщиною" Партії регіонів та її одіозного лідера Олександра Єфремова, злякала не тільки владну партію, а й самого Тягнибока...
- Коментуючи свій вихід зі "Свободи", ви та ваші соратники заявили про те, що не бажаєте боротися з окупаційним режимом за гроші самого режиму. Що мали під цим на увазі?
- Не секрет, що Партія регіонів має намір вивести Олега Тягнибока як єдиного представника націоналістичної сили до другого туру майбутніх президентських виборів і виштовхати Тимошенко на узбіччя політичного життя.
Тому Олегові Ярославовичу надають усіляку матеріальну і моральну допомогу. Зауважу, що на момент останнього приїзду Тягнибока до Луганська не було жодних пікетів ідеологічних противників, саму зустріч з виборцями анонсували у ЗМІ, тобто йому максимально сприяли у робочій поїздці. Щоправда, лідера "Свободи" чекав провал: якщо в січні у Луганську на побачення з ним прийшло 500 симпатиків "Свободи", то тепер – лише 50... До речі, кандидатами на посаду голови Луганської облорганізації партії нині є етнічна росіянка, єврей, комуніст і колишній карний злочинець.
- Як вам досі вдавалося популяризувати "Свободу" на Сході?
- Передусім ми робили реальні справи, а не лише виголошували декларації. Наполягали на тому, що східні території є пріоритетними у розвитку партії. Бо без Великої України неможливе підняття національно-соціальної революції, про яку каже сам лідер Тягнибок.
При цьому відходили від гасел "Слава – нації, смерть – ворогам!", "Україна для українців". Адже наша країна багатонаціональна. Керувалися постулатом Міхновського, який писав, що українець – кожен, хто живе на її теренах і працює на її благо. І не показували звіряче обличчя націоналізму, як це робили на Львівщині.
Погодьтеся, що на Сході України складно було коментувати висловлювання Ірини Фаріон, яка закликала називати дітей не Альонами і Мішами, а Оленками та Михайликами. Щоправда, цю позицію наш філолог зуміла роз"яснити. Але висловлювання Юрка Михальчишина, який у прямому ефірі в розмові з керівником партії "Родина" заявив, що за два роки буде громадянська війна і що ми в ній переможемо, – цілковита дурня. Годі із цим погодитися й важко було це коментувати.
- Помсти тепер не боїтеся?
- Знаєте, не хочу кидати тінь на Олега Тягнибока, але чомусь після виходу з партії зріс інтерес до мене правоохоронних органів. В офісі вже встигли побувати співробітники карного розшуку і прокуратури. Приходять з надуманою проблематикою, яка нічого, крім посмішки, в мене не викликає.
Я не збираюся нікого обливати брудом. Виходячи зі "Свободи", відверто на політраді людям сказав, що вчинки керівників партії не відповідають не лише націоналістичним постулатам, а й принципам загальнолюдської моралі. Якщо прокоментувати їхню поведінку, то буде черговий удар по людях, які вірять "Свободі" як єдиній націоналістичній силі...
З-за спини я не битиму, а казатиму все лиш в обличчя. Якщо є до мене якісь претензії, то хай подають на мене до суду. Буду захищатися. Я ж людина непроста. Пройшов з ними шлях становлення, знаю, звідки беруться гроші, чому Тягнибока часто запрошують на телеефіри, як організовують масові акції на кшталт маршів УПА і хто їх фінансує...
- Якими бачите перспективи українського націоналізму на Сході?
- Нормальними і дієвими. Нині ми ведемо перемовини з усіма побратимами у східних регіонах. Адже та ситуація, яка склалася в Луганській обласній організації, характерна для всіх організацій ВО "Свобода" на Сході України. Щоправда я, як камікадзе, вирішив своїм вчинком привернути увагу керівництва до проблематики розвитку націоналістичного руху. Після мого виходу голови облорганізацій східного регіону також готові покинути "Свободу" – в них ті самі проблеми. Плануємо на перших етапах створити не політичне, а якесь громадське об"єднання, яке згуртує навколо себе всіх здорові націоналістичні сили і захищатиме інтереси українців на Сході.
- Але чи притаманна ідея націоналізму на східних теренах України?
- Авжеж. Націоналізм як ідеологія народилася саме тут. Досить згадати Міхновського, Липу, Донцова, які були вихідцями зі Сходу. Націоналізм – це ідеологія здобуття державності.
На жаль, на 20-му році незалежності у Східній Україні доводиться здобувати українську державність, захищати українську мову, історію й культуру. Для нас націоналізм – це не тільки ідеологія ідей. Це ідея і чин, який відповідає високому званню націоналіста.
Народна правда
субота, 4 грудня 2010 р.
пʼятниця, 26 листопада 2010 р.
понеділок, 22 листопада 2010 р.
СУД ЗАБОРОНИВ МАЙДАН. Його розженуть?
Окружний адмінсуд Києва заборонив проведення мітингів у центрі Києва з 22 по 26 листопада.
Про це УНІАН повідомляє з посиланням на джерело в суді.
Таким чином, суд задовольнив позов Київміськдержадміністрації до низки громадських організацій, які подали заявку на проведення мітингів.
Суд встановив обмеження у вигляді заборони проведення заходів 22-26 листопада в центральній частині Києва.
"Тобто, громадські організації мають звільнити центр міста", - пояснив співрозмовник.
Дивіться фоторепортаж із мітингу тут .
Організатори акцій протесту проти податкового кодексу закликають активістів залишитись на Майдані Незалежності на ніч.
вівторок, 16 листопада 2010 р.
У Хмельницькому підприємці зламали двері до облдержадміністрації
У Хмельницькому в акції протесту проти ухвалення Податкового кодексу взяли участь близько 10 тисяч підприємців. Пікетувальники ще з 9 ранку зайняли майдан біля облдержадміністрації.
Підприємці тримали траснпоранти з гаслами: "Податковий кодекс Тігіпка - Азарова — геноцид підприємців", "Ні — податковому рабству".
Також вони скандували прізвище губернатора Ядухи та вимагали від нього залишити високий кабінет і вийти до народу.
Водночас, ніхто з облдержадміністрації не відреагував на такі дії, тому підприємці вирішили вдатися до крайніх заходів.
Спочатку делегували кількох людей, щоб передати звернення голові облдержадміністрації. Водночас, міліція, яка сховалася у приміщенні облдержадміністрації, їх не пропустила. Тоді розбурханий тисячний натовп ринув до дверей ОДА. Із застосуванням сили вони зламали вхідні двері облдержадміністрації. Далі їх не пустила міліція.
Між тим, з початку акції губернатора Василя Ядуху та ще деяких чиновників було виведено через чорний хід Будинку Рад і ті, за інформацію поінформованих джерел, залишили приміщення.
За словами голови профспілки "Захисту підприємців Хмельницького" Надії Кнець, підприємці обласного центру не будуть виконувати Податковий кодекс, якщо його ухвалить Верховна Рада.
"Ми не будемо виконувати такий ганебний Податковий кодекс до тих пір, поки влада не сяде за стіл переговорів з підприємцями й не врахує наших пропозицій. Я впевнена, що у Президента Януковича є здоровий глузд, щоб заветувати цей документ", - наголосила вона. Пані Кнець додала, що керівництву ОДА недовго залишилося керувати областю. Маса підприємців підтримала її скандуванням "Владу — геть!".
Народний оглядач
Підприємці тримали траснпоранти з гаслами: "Податковий кодекс Тігіпка - Азарова — геноцид підприємців", "Ні — податковому рабству".
Також вони скандували прізвище губернатора Ядухи та вимагали від нього залишити високий кабінет і вийти до народу.
Водночас, ніхто з облдержадміністрації не відреагував на такі дії, тому підприємці вирішили вдатися до крайніх заходів.
Спочатку делегували кількох людей, щоб передати звернення голові облдержадміністрації. Водночас, міліція, яка сховалася у приміщенні облдержадміністрації, їх не пропустила. Тоді розбурханий тисячний натовп ринув до дверей ОДА. Із застосуванням сили вони зламали вхідні двері облдержадміністрації. Далі їх не пустила міліція.
Між тим, з початку акції губернатора Василя Ядуху та ще деяких чиновників було виведено через чорний хід Будинку Рад і ті, за інформацію поінформованих джерел, залишили приміщення.
За словами голови профспілки "Захисту підприємців Хмельницького" Надії Кнець, підприємці обласного центру не будуть виконувати Податковий кодекс, якщо його ухвалить Верховна Рада.
"Ми не будемо виконувати такий ганебний Податковий кодекс до тих пір, поки влада не сяде за стіл переговорів з підприємцями й не врахує наших пропозицій. Я впевнена, що у Президента Януковича є здоровий глузд, щоб заветувати цей документ", - наголосила вона. Пані Кнець додала, що керівництву ОДА недовго залишилося керувати областю. Маса підприємців підтримала її скандуванням "Владу — геть!".
Народний оглядач
неділя, 31 жовтня 2010 р.
Свобода слова від гаранта. Від студентів зажадали розкаятися за календар для Януковича
Студентів, які готували календар для президента Віктора Януковича, викликали до керівництва Київського інституту журналістики і примусили розкаятися.
Як стало відомо сайту "Дуся ", викладачі на чолі з директором інституту Володимиром Різуном були незадоволені, що їм навіть не повідомили про намір випустити календар для Януковича. І дійшли висновку, що активістів треба покарати.
Причому, з чуток, директор не сам здогадався запровадити серед студентів цензуру, а йому натякнули йому про це "згори".
У п'ятницю тим студентам, які не брали участі в акції, на першій парі роздали анкети з питаннями на кшталт "Чи не прикро вам, що однокурсники зробили календар, а вас узяти участь не запросили?" або "А раптом образиться Янукович?".
А студентам-ініціаторам, за даними "Дусі", натякнули, що добре було би вибачитися - кожному особисто написати лист президентові про те, як їм "шкода, дуже шкода".
Коли студенти висловили готовність відповідати за свої слова, розчарований проректор КНУ Володимир Бугров нібито сказав: "Краще б вони роздягнулись, а так - це політичний проект!".
Нагадаємо, студенти Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка презентували календар з 12 запитаннями до президента, наслідуючи приклад своїх російських колег – московських студенток, які створили еротичний календар для Путіна.
Однак у календарі для Януковича дівчата були одягненими, і задали Януковичу досить гострі запитання:
• Коли з'явиться доступне житло для молодих сімей?
• Що робити з президентом, який не виконує своїх обіцянок?
• Коли українські вузи будуть давати практичні знання?
• Де інфраструктура до Євро-2012?
• Коли чиновники нестимуть відповідальність за хабарі?
• Смерть Ігоря Індила - службова недбалість?
• Як забезпечити чесний вступ до вузів?
• Хто вбив Георгія Гонгадзе?
• Чому Україна в рейтингу свободи преси опустилася на 131 місце?
• Скільки ми ще будемо знущатися над Конституцією?
• Чи залишиться українська мова єдиною державною?
• Журналістика - не проституція. Правда?
До речі, в Адміністрації Януковича появу календаря розцінили як ознаку наявності свободи слова в Україні.
"Це свідчить про те, що в Україні є свобода слова, що б там не говорили. Це ознака демократичності українського суспільства", - заявив Денис Іванеско, керівник прес-служби глави держави.
Аратта
понеділок, 25 жовтня 2010 р.
Звернення Ради Сибірського Народу до Українців
Рада Сибірського Народу - політична організація, яка прагне до побудови майбутнього процвітаючого Сибіру і щастя всіх сибірських народів, зокрема українців і сибіряків.
Брати українці!
У цей історичний момент пробудження сибірської нації ми, сибіряки, простягаємо вам руку дружби. Наші народи мають схожу історичну долю. Століттями колонізатори грабували наші землі, забороняли рідну мову, переслідували борців за свободу. Але українці відстояли своє право бути нацією. Сьогодні про свої національні права заявляємо і ми, сибіряки.
Ми прагнемо будувати своє майбутнє в дружбi та співробітництвi з усіма народами, поважаючи право кожної нації на самовизначення. У Сибіру з першої половини XIX століття iснує багатотисячна українська діаспора, є навiть регіони компактного проживання українців, відомі як Сірий Клин і Зелений Клин. Сьогодні всі ці люди позбавлені права навіть на шкільне навчання рідною мовою. Російські власті вважають будь-якого громадянина РФ "русским", нехтуючи права всіх інших народів. У цьому сибіряки і українці Сибіру перебувають в однакових умовах.
Рада Сибірського Народу - політична організація, яка прагне до побудови майбутнього процвітаючого Сибіру і щастя всіх сибірських народів, зокрема українців і сибіряків. Наша програма передбачає захист прав сибірських українців, в першу чергу, права на навчання рідною мовою. І тому ми звертаємося до вас, браття українці, з проханням поширювати інформацію про Раду Сибірського Народу і нашу боротьбу за сибірську націю і вільний Сибір. Повірте, цим ви надасте нам велику допомогу. Якщо хтось із вас хоче взяти активну участь у нашій роботі або зв’язатися з нами з інших питань, просимо писати на адресу sibveche@gmail.com.
Слава Україні! Слава Сибіру! За вашу і нашу свободу!
Бандерівець
Брати українці!
У цей історичний момент пробудження сибірської нації ми, сибіряки, простягаємо вам руку дружби. Наші народи мають схожу історичну долю. Століттями колонізатори грабували наші землі, забороняли рідну мову, переслідували борців за свободу. Але українці відстояли своє право бути нацією. Сьогодні про свої національні права заявляємо і ми, сибіряки.
Ми прагнемо будувати своє майбутнє в дружбi та співробітництвi з усіма народами, поважаючи право кожної нації на самовизначення. У Сибіру з першої половини XIX століття iснує багатотисячна українська діаспора, є навiть регіони компактного проживання українців, відомі як Сірий Клин і Зелений Клин. Сьогодні всі ці люди позбавлені права навіть на шкільне навчання рідною мовою. Російські власті вважають будь-якого громадянина РФ "русским", нехтуючи права всіх інших народів. У цьому сибіряки і українці Сибіру перебувають в однакових умовах.
Рада Сибірського Народу - політична організація, яка прагне до побудови майбутнього процвітаючого Сибіру і щастя всіх сибірських народів, зокрема українців і сибіряків. Наша програма передбачає захист прав сибірських українців, в першу чергу, права на навчання рідною мовою. І тому ми звертаємося до вас, браття українці, з проханням поширювати інформацію про Раду Сибірського Народу і нашу боротьбу за сибірську націю і вільний Сибір. Повірте, цим ви надасте нам велику допомогу. Якщо хтось із вас хоче взяти активну участь у нашій роботі або зв’язатися з нами з інших питань, просимо писати на адресу sibveche@gmail.com.
Слава Україні! Слава Сибіру! За вашу і нашу свободу!
Бандерівець
Підписатися на:
Дописи (Atom)
