Відомий американський журналіст, який представляє Республіканський інститут політики, Джефрі Кухнер пророкує «жахливу криваву бійню в Європі», коли Росія і Україна зіткнуться між собою.
Постійний колумніст Washington Times вважає, що Європа перебуває на порозі нової великої війни. Її центром і жертвою Кухнеру вбачається Україна, яку він порівнює з Польщею у 1939 році, — напередодні вторгнення Німеччини.
По аналогії з Другою світовою війною роль агресора виконає не Адольф Гітлер, а нинішній прем'єр і реальний ватажок кремлівського режиму Путін.
При ньому Росія перетворилася на державу-гангстера, пише Кухнер. За допомогою притоку нафтодоларів Москва прагне відновити російську імперію. Вона є загрозою для сусідів і Заходу.
За словами журналіста, Путін — це апаратник КДБ, що назвав крах Радянського Союзу «найбільшою геополітичною катастрофою XX століття». Ці слова відображають його кровожерливість і моральну розбещеність.
Незалежна Україна, навпаки, повстала з попелу. Але суверенітет і демократія, що зароджується, дісталися Україні за дуже високою ціною, вважає Кухнер: країна зіштовхнулася з російською агресією.
Москва наступає. Після вторгнення до Грузії і встановлення панування Росії в Південній Осетії і Абхазії, Путін тепер прагне розділити Україну. Російський ватажок не приховує свого презирства до незалежності Києва.
На саміті НАТО в квітні він повідомив президенту Бушу, що Україна не є справжньою державою і що значна частина території була надана їй Росією. Путін попередив, що українська державність закінчиться, якщо вона зважиться на вступ до НАТО.
Ксенофобна еліта Кремля зневажає Україну, як і Грузію, — вона прагне вирватися з тоталітарної хватки Москви. У відповідь Росія намагається дестабілізувати Україну.
Але Україна — це не Грузія, це велика, добре озброєна країна, яка чудово пам'ятає роки російської гегемонії. Будь-яка спроба Москви розділити її зустріне лютий опір. Це призведе до кровопролитної російсько-української війни. У неї неминуче втягнуться Польща і прибалтійські держави — усі вони члени НАТО. Войовничий шовінізм Путіна може розпалити конфлікт в Європі, прогнозує журналіст Washington Times.
Путін і його прихильники мріють про створення «союзу слов'ян» за участю Росії, Білорусі і України, вважає журналіст. Вони виступають за відродження російського імперіалізму, який прагне домінування над своїми сусідами, встановлення своєї зони впливу в Східній Європі і на Балканах і до підриву американського впливу за кордоном.
Проте демократична і єдина Україна стоїть на шляху Путіна. Україна є стратегічним бастіоном проти експансії Росії — східним оплотом західної цивілізації. Київ — це не регіональна столиця російської імперії, а невід'ємна частина Європи. Саме тому Україна прагне вступити в НАТО і Євросоюз.
Процвітаюча і плюралістична держава православних слов'ян на кордоні з Росією стала б привабливою альтернативою брутальной диктатурі Кремля. І Путін готовий на все, щоб не дати цьому відбутися, навіть якщо для цього доведеться влаштувати нову жахливу криваву бійню в Європі. Тепер усі ми українці, резюмує Кухнер.
Відділ моніторингу
КЦ
понеділок, 13 жовтня 2008 р.
Українська цивілізація
В Україні виникла перша земна цивілізація і звідси вже поширилася по всій планеті. Тут уперше з’явилося сільське господарство і промисловість. Уперше приручили коня, корову й інших тварин. Уперше винайшли колесо й воза, і це для людства мало більше значення, ніж вся ядерна фізика. Зорали першу ріллю і посадили злаки, городину й сади. Випекли рукотворне сонце – пшеничну паляницю.
Уперше винайшли колесо й воза - мажу. Від слова "мажа" або "мажара" (велика мажа) походить слово "машина".
Нікуди не дітися від того історичного факту, визнаного нині ученими всього світу, що саме з Придніпров’я пішла в світи вся індоєвропейська культура, що тут коріння індоєвропейських мов. Як і те, що в Україні виникла перша земна цивілізація і звідси вже поширилася по всій планеті.
На небосхилі національної ментальності найяскравішою зіркою палахкотить розум народу. Саме він творить матеріальний і духовний світ нації і визначає її місце в міжнародному табелі про ранги. Тому-то наш великий патріот Пантелеймон Куліш і вбачав у розумі українців запоруку їхнього національного відродження:
Промовляє – оживає
Згнічений морозом,
Не позичений у німця
Український розум,
Схаменуться, стрепенуться
Стуманілі люде:
Рідне слово, рідний розум, –
Рідна й правда буде.
І сьогодні, коли ми на великому національному руйновищі з-під тяжких надмогильних імперських плит видобуваємо наші нетлінні духовні скарби, маємо чи не в першу чергу поцінувати саме наш національний інтелект. Адже століттями кремлівські психохірурги вживляли нам у мізки ідейки нашої розумової недолугості, неповноцінності, вторинності, хуторянства. «Несамовитий Віссаріон» висловив це на такому жаргоні: «...Здравый смысл в Шевченке должен видеть осла, дурака и пошлеца... Ох эти мне хохлы. Ведь бараны – а либеральничают во имя галушек и вареников с свинным салом!» І ще: «Хороша литература, которая только и дышет, что простоватостью крестьянского языка и дубоватостью крестьянского ума!» (В.Г. Белинский. Собрание сочинений в десяти томах. – т. 9. – с. 689 – 690. – т. 4. – с. 418).
Щоправда, це україножерство йшло не тільки від захланного великодержавного мотивізму, але й від неуцтва. Бєлінський зовсім не знав України. І варто йому було лише раз побувати тут, як одразу став писати дещо інше. Так, у листі до дружини він сповідується: «Вёрст за 30 до Харькова я увидел Малороссию, хотя еще и перемешанную с грязным москальством. Избы хохлов похожи на домики фермеров – чистота и красивость неописанны. Вообрази, что украинский борщ есть не что иное, как зеленый суп (только с курицею или бараниною и заправленный салом), а о борще с сосисками й ветчиной хохлы и понятия не имеют. Суп этот они готовят превкусно и донельзя чисто. И это мужики! Другие лица, смотрят иначе – эти очень милы, тогда как на русских смотреть нельзя – хуже и гаже свиней» (В.Г. Белинский. Полное собрание сочинений в тринадцати томах. – т. 12. – с. 288).Отже, не тільки охайність і естетика українців вразила великого критика, але й інтелектуальність і духовність, особиста й національна гідність дорослих і дітей: «інші обличчя, дивляться інакше». І наскільки ще українофобів поменшало б, якби вони знали краще і нас, і нашу культуру.
Зокрема нашу давню культуру. Зараз, коли перед нашим зачудованим зором сяйнула неозора глибочінь української історії й культури, коли перед цим зором звелися величні хоромини трипільської цивілізації, ми тепер по-інакшому сприймаємо і розум, і душу наших пращурів. У підручниках з історії й археології кроманьйонця зображено як дрімучого дикуна. А от наш пращур – кроманьйонець із Мізинської стоянки (тепер Коропського району Чернігівської області), що жив 20 тисяч років до нової ери, виявляється, вже був неабияким інтелектуалом і витворив у зародку всі основні духовні напрями майбутньої цивілізації – науку (астрономія – місячні календарі тощо), релігію (культова магія, поняття про душу), систему знаків-символів (піктографічне письмо, числа, серед них і магічні: сакральна симірка і т. ін.), мистецтво (ансамбль музичних інструментів з мамутових кісток), побутову естетику (браслети меандри, що переважали за своєю красою античні меандри), високо-естетичне гончарне мистецтво, що вже мало всі прикмети знаменитої опішнянської кераміки – і ще, і ще. У всьому цьому мав передовсім виявитися інтелект цих піонерів української духовності. Адже до всього цього треба було додуматися, треба було потужно й глибоко мислити.
Подумати тільки! – до народження Ісуса Хреста ще цілих двадцять тисячоліть, планета ще необжита, навколо звірячість і дикість, а наш чоластий пращур із придеснянського городища вже втуплює свій допитливий, палахкотливий зір у космічні нетрища, осягає не тільки видимий, але й невидимий езотеричний світ (магію, душу, потойбіччя), поринає у світ абстракцій (поняття божества, числа, ієрогліфи), починає жити за законами краси, естетизує свій побут (тамтешні чепурихи вже знали косметику й біжутерію), до самозабуття музикує в інструментальному гурті. То сурмила, наближаючись, цивілізація.
А що вже говорити про апогей трипільської культури (V-ІІ тисячоліття до н.е.) і її інтелектуальні й інші духовні засяги настільки приголомшливі, що час від часу у вчених зринає припущення про те, що якісь позаземні цивілізації передали нам свій духовний спадок. Звідси легенда про золотого плуга й золоте ярмо, спущені з небес нашим краянам, аби вони понесли в світи мистецтво землеробства. Звідси і міф про змішані шлюби праукраїнок з небожителями аби людство одержало додаткову космічну генетичну потугу для свого розвою. Не заперечуючи, а навпаки, підтверджуючи можливість отримування землянами інформації «з небес», слід усе-таки замислитися над тим, а чому саме нам випала така благодать, чому саме праукраїнців небесні сили (та ж ноосфера) обрали в якості місіонерів людства, аби передати їм ці богоспасенні знання і вміння? Відповідь напрошується сама собою: либонь, тому, що саме придніпрянці тоді були єдині, здатні за рівнем свого інтелектуального й іншого розвитку для сприйняття цих базових знань. Значить, тут, особливо в причорноморській Атлантиді, вже існувало досить розвинене суспільство.
Справді, нікуди не дітися від того історичного факту, визнаного нині ученими всього світу, що саме з Придніпров’я пішла в світи вся індоєвропейська культура, що тут коріння індоєвропейських мов. Як і те, що в Україні виникла перша земна цивілізація і звідси вже поширилася по всій планеті. Тут уперше з’явилося сільське господарство і промисловість. Уперше приручили коня, корову й інших тварин. Уперше винайшли колесо й воза, і це для людства мало більше значення, ніж вся ядерна фізика. Зорали першу ріллю і посадили злаки, городину й сади. Випекли рукотворне сонце – пшеничну паляницю.
Причому не з дикої пшениці, а з культурної, яка була виведена в результаті складної селекційної роботи, коли було злучено в гармонійну сув’язь корисні хромосоми кількох диких форм. Уперше на планеті розпочалося дво-, триповерхове містобудування, зведено храми, обсерваторію, магістральні траси, піраміди українських степів – скіфські могили, циклопічні фортифікаційні споруди (Змієві вали – задовго до Китайської стіни). Була витворена дивовижно багата трипільська мова, що налічувала 20 тисяч слів. Перша писемність і перша поезія, різні види мистецтва. Зродилась незбагненно досконала наука й інженерна техніка. Тут з’явилася перша космогонія, астрономія, математика, медицина, агрономія, релігія, магія і т.д. Тут точно обраховано радіус Землі, орбіти планет, з точністю 0,9 сек. – тривалість місяця і 0,4 сек. – тривалість сонячного року і т. ін.
Трипільські астрономи досконало знали зоряну карту неба і його закономірності, виходячи з закону періодичності небесних явищ і руху небесних світил. Космогонія древніх базувалася на тривалих спостереженнях за зірками й планетами. Примітивні обсерваторії були ледь не в кожному селищі – як правило, при храмах. Мислителі Трипілля впритул універсально підійшли до закону явищ природи періодичності, зокрема на основі поміченого ними на базі поширеного явища семикратного повторення різних феноменів – семиелементної характеристики зодіакальних рушень, семибарвної палітри музичних нот і т.д. Трипільці першими створили магію чисел, кабалу, астрологію. Спираючись на езотеричні, сакральні уявлення пелазгів, які вони принесли до Стародавньої Греції, Піфагор створив своє вчення про числа. Цьому могла посприяти і його мати-пелазгійка, яка служила піфією при храмі у Дельфах.
Багато видатних людей Еллади й Риму були праукраїнцями – етрусками або пелазгами. Таку ж провідну роль у державному й духовному житті вихідці з нашого краю відігравали і на всіх інших материках. На наших теренах постійно панувало явище перенаселення. Дітей було дуже багато, життя дуже заможним, і трипільці постійними потужними еміграційними хвилями розходилися по всіх частинах світу, несучи свою високу, чисту науку справедливого, духовного життя. Володарями й зберігачами вищих знань у Стародавньому світі були волхви, жерці. Прийняття іудохристиянства супроводжувалося винищенням волхвів, і вони змушені були піти в підпілля. Цей потаємний орден жерців проіснував протягом усіх наступних поколінь, беручи личину то козаків-характерників, то народних цілителів, чаклунів, мольфарів, кобзарів, ворожбитів, віщунів.
Останні три тисячі років інтелектуальний розвиток українців було утруднено. Наш край з усіх сторін шматували хижі орди завойовників. В останньому тисячолітті Україна була колонією. Із неї викачували не тільки матеріальні, але й духовні, інтелектуальні багатства. В останні століття масове викачування кращих українських мізків було поставлено на рівень державного психовампіризму. Кращі інтелектуальні сили і сьогодні залишають країну.
В усіх країнах українська діаспора є найінтелектуальнішою, духовнішою. У Стародавній Греції нашого земляка мислителя Анахарсиса було визнано одним із семи найвеличніших мудреців античного світу. З праукраїнців походили Піфагор, Анаксагор, Демокріт, Гераклід, Архімед, Геракл – і маса інших.
З етрусків чи пелазгів вийшли і всі видатні грекині – Гіпатія, Сафо та ін. Усі піфії й гетери також були з наддніпрянок. Гречанки не могли бути ними, їх нікуди не випускали з жіночої половини дому, і вони просто не мали належного розвитку. Праукраїнки ж були блискуче освіченими, мали гострий розум, прекрасну мову, і вони в Елладі створили унікальну духовну касту гетер, їх запрошували знатні греки на свої зібрання, аби вони прикрашали їхнє товариство своїми піснями, грою на музичних інструментах і високоінтелектуальними розмовами. Гетери задовольняли лише їхні духовні потреби. Фемістоклу належить: «Дружина – для родини, гетера – для інтелектуального задоволення». Так само наддніпрянки-піфії були віщунками-оракулами при храмах, віщуючи долю відвідувачів. Вони не лише мали дар яснобачення, але й також були висококультурними, інтелектуально розвиненими. Саме поетеси-піфії з Придніпров’я придумали грекам їхній знаменитий поетичний розмір гекзаметр.
І в усі наступні століття, незважаючи на всі страхітливі випробування та фізичне винищення десятків і десятків мільйонів українців (причому здебільшого саме їх інтелектуальної, духовної еліти), наші краяни завжди продовжували залишатися однією з найінтелектуальніших націй світу. Яку б царину розумової діяльності ви не взяли, серед першого десятка найвидатніших корифеїв світу майже завжди знайдете українця. Хто заперечить, що Шевченко має бути в десятці найкращих поетів планети? І хіба не є беззаперечним, що Леся Українка утримує пальму першості серед поеток світу?
Або взяти хоча б найабстрактнішу науку математику. Геніальним математиком вважається Микола Гулак, який ще в XIX ст. відкрив теорію відносності. Георгія Вороного названо найвидатнішим алгебраїстом XX ст. Гідний бути в десятці кращих і Михайло Кравчук.
Серед кращих творців космічної техніки й космогонічної теорії традиційно повно українців – Едуард Ціолковський, Микола Кибальчич, Юрій Кондратюк, Сергій Корольов та ін. У десятку кращих істориків світу входить Михайло Грушевський, а в десятку лінгвістів – Агатангел Кримський – і несть їм числа...
Відомий психолог і психіатр Іван Сікорський так писав про переваги українського розуму: «Тип малоруса і великоруса різняться між собою в тому відношенні, що у малоруса меншою мірою створилися ті нові риси, які набуті від фіннів, і більше зберігся природний слов’янський розум і почуття. Таким чином малорус виявився більш ідеальним... більш схильним до роздумів (розвинений розум)... Його почуття більш тонкі й глибокі; він більш поетичний і схильний до внутрішнього аналізу» (И.А. Сикорский. Всеобщая психология с физиогномикой в иллюстрированном изложении. – К., 1904. – с. 85).
Високий інтелектуальний потенціал учнівської молоді України засвідчили й експериментальні дослідження українських психологів. Зокрема автор цих рядків понад 30 років вивчав дослідним шляхом розумові здібності українських школярів, і вони виявилися значними. Доцільно провести за цими методиками порівняльні дослідження в інших країнах. Але й так уже зрозуміло, що ні про які принизливі судження про розум нашого народу не може бути й мови.
Навпаки, самі ж зарубіжні вчені надають нашій молоді переваги. Так, професор Каліфорнійського університету Дональд Рой, який уже тричі приїздить в Україну і викладає тут антропологію, психологію, соціологію та інші науки у Києво-Могилянській академії та Київському політехнічному університеті, у своєму інтерв’ю кореспонденту тижневика «Освіта» зауважував: «І в академії, і в політехнічному – надзвичайно високий рівень підготовки студентів. Вони розмовляють англійською, а ця демонструє високий клас українського суспільства. Українські студенти виявляють неабияку зацікавленість у ролі Америки у світі на відміну від американських, яких зазвичай мало цікавить те, що відбувається за межами США. І якщо запитати американського студента, де знаходиться Україна, він не відповість, бо не знає. Українські студенти виявляють більше поваги до професорів. Інтелектуальний рівень українських студентів набагато вищий від рівня їхніх американських ровесників. Той курс, що я викладаю, вимагає високого рівня підготовки, й українці його мають, чого про американців не скажеш».
Досить промовистим є заголовок книги, що вийшла у США: «Те, що знає Іванко, Джонні не знає». І справді, коли наші навіть посередні учні й студенти виїздять разом з батьками до США, вони відразу стають там відмінниками. І навіть в елітних закладах, куди потрапляють після великого конкурсу.
Тож Україна входить до планетарної родини народів не зашмарованою Попелюшкою, а високоінтелектуальною грандесою, яка ще вразить світ і змусить поважати себе навіть наших ворогів. Тож шануймося, бо ми того варті!
Уперше винайшли колесо й воза - мажу. Від слова "мажа" або "мажара" (велика мажа) походить слово "машина".
Нікуди не дітися від того історичного факту, визнаного нині ученими всього світу, що саме з Придніпров’я пішла в світи вся індоєвропейська культура, що тут коріння індоєвропейських мов. Як і те, що в Україні виникла перша земна цивілізація і звідси вже поширилася по всій планеті.
На небосхилі національної ментальності найяскравішою зіркою палахкотить розум народу. Саме він творить матеріальний і духовний світ нації і визначає її місце в міжнародному табелі про ранги. Тому-то наш великий патріот Пантелеймон Куліш і вбачав у розумі українців запоруку їхнього національного відродження:
Промовляє – оживає
Згнічений морозом,
Не позичений у німця
Український розум,
Схаменуться, стрепенуться
Стуманілі люде:
Рідне слово, рідний розум, –
Рідна й правда буде.
І сьогодні, коли ми на великому національному руйновищі з-під тяжких надмогильних імперських плит видобуваємо наші нетлінні духовні скарби, маємо чи не в першу чергу поцінувати саме наш національний інтелект. Адже століттями кремлівські психохірурги вживляли нам у мізки ідейки нашої розумової недолугості, неповноцінності, вторинності, хуторянства. «Несамовитий Віссаріон» висловив це на такому жаргоні: «...Здравый смысл в Шевченке должен видеть осла, дурака и пошлеца... Ох эти мне хохлы. Ведь бараны – а либеральничают во имя галушек и вареников с свинным салом!» І ще: «Хороша литература, которая только и дышет, что простоватостью крестьянского языка и дубоватостью крестьянского ума!» (В.Г. Белинский. Собрание сочинений в десяти томах. – т. 9. – с. 689 – 690. – т. 4. – с. 418).
Щоправда, це україножерство йшло не тільки від захланного великодержавного мотивізму, але й від неуцтва. Бєлінський зовсім не знав України. І варто йому було лише раз побувати тут, як одразу став писати дещо інше. Так, у листі до дружини він сповідується: «Вёрст за 30 до Харькова я увидел Малороссию, хотя еще и перемешанную с грязным москальством. Избы хохлов похожи на домики фермеров – чистота и красивость неописанны. Вообрази, что украинский борщ есть не что иное, как зеленый суп (только с курицею или бараниною и заправленный салом), а о борще с сосисками й ветчиной хохлы и понятия не имеют. Суп этот они готовят превкусно и донельзя чисто. И это мужики! Другие лица, смотрят иначе – эти очень милы, тогда как на русских смотреть нельзя – хуже и гаже свиней» (В.Г. Белинский. Полное собрание сочинений в тринадцати томах. – т. 12. – с. 288).Отже, не тільки охайність і естетика українців вразила великого критика, але й інтелектуальність і духовність, особиста й національна гідність дорослих і дітей: «інші обличчя, дивляться інакше». І наскільки ще українофобів поменшало б, якби вони знали краще і нас, і нашу культуру.
Зокрема нашу давню культуру. Зараз, коли перед нашим зачудованим зором сяйнула неозора глибочінь української історії й культури, коли перед цим зором звелися величні хоромини трипільської цивілізації, ми тепер по-інакшому сприймаємо і розум, і душу наших пращурів. У підручниках з історії й археології кроманьйонця зображено як дрімучого дикуна. А от наш пращур – кроманьйонець із Мізинської стоянки (тепер Коропського району Чернігівської області), що жив 20 тисяч років до нової ери, виявляється, вже був неабияким інтелектуалом і витворив у зародку всі основні духовні напрями майбутньої цивілізації – науку (астрономія – місячні календарі тощо), релігію (культова магія, поняття про душу), систему знаків-символів (піктографічне письмо, числа, серед них і магічні: сакральна симірка і т. ін.), мистецтво (ансамбль музичних інструментів з мамутових кісток), побутову естетику (браслети меандри, що переважали за своєю красою античні меандри), високо-естетичне гончарне мистецтво, що вже мало всі прикмети знаменитої опішнянської кераміки – і ще, і ще. У всьому цьому мав передовсім виявитися інтелект цих піонерів української духовності. Адже до всього цього треба було додуматися, треба було потужно й глибоко мислити.
Подумати тільки! – до народження Ісуса Хреста ще цілих двадцять тисячоліть, планета ще необжита, навколо звірячість і дикість, а наш чоластий пращур із придеснянського городища вже втуплює свій допитливий, палахкотливий зір у космічні нетрища, осягає не тільки видимий, але й невидимий езотеричний світ (магію, душу, потойбіччя), поринає у світ абстракцій (поняття божества, числа, ієрогліфи), починає жити за законами краси, естетизує свій побут (тамтешні чепурихи вже знали косметику й біжутерію), до самозабуття музикує в інструментальному гурті. То сурмила, наближаючись, цивілізація.
А що вже говорити про апогей трипільської культури (V-ІІ тисячоліття до н.е.) і її інтелектуальні й інші духовні засяги настільки приголомшливі, що час від часу у вчених зринає припущення про те, що якісь позаземні цивілізації передали нам свій духовний спадок. Звідси легенда про золотого плуга й золоте ярмо, спущені з небес нашим краянам, аби вони понесли в світи мистецтво землеробства. Звідси і міф про змішані шлюби праукраїнок з небожителями аби людство одержало додаткову космічну генетичну потугу для свого розвою. Не заперечуючи, а навпаки, підтверджуючи можливість отримування землянами інформації «з небес», слід усе-таки замислитися над тим, а чому саме нам випала така благодать, чому саме праукраїнців небесні сили (та ж ноосфера) обрали в якості місіонерів людства, аби передати їм ці богоспасенні знання і вміння? Відповідь напрошується сама собою: либонь, тому, що саме придніпрянці тоді були єдині, здатні за рівнем свого інтелектуального й іншого розвитку для сприйняття цих базових знань. Значить, тут, особливо в причорноморській Атлантиді, вже існувало досить розвинене суспільство.
Справді, нікуди не дітися від того історичного факту, визнаного нині ученими всього світу, що саме з Придніпров’я пішла в світи вся індоєвропейська культура, що тут коріння індоєвропейських мов. Як і те, що в Україні виникла перша земна цивілізація і звідси вже поширилася по всій планеті. Тут уперше з’явилося сільське господарство і промисловість. Уперше приручили коня, корову й інших тварин. Уперше винайшли колесо й воза, і це для людства мало більше значення, ніж вся ядерна фізика. Зорали першу ріллю і посадили злаки, городину й сади. Випекли рукотворне сонце – пшеничну паляницю.
Причому не з дикої пшениці, а з культурної, яка була виведена в результаті складної селекційної роботи, коли було злучено в гармонійну сув’язь корисні хромосоми кількох диких форм. Уперше на планеті розпочалося дво-, триповерхове містобудування, зведено храми, обсерваторію, магістральні траси, піраміди українських степів – скіфські могили, циклопічні фортифікаційні споруди (Змієві вали – задовго до Китайської стіни). Була витворена дивовижно багата трипільська мова, що налічувала 20 тисяч слів. Перша писемність і перша поезія, різні види мистецтва. Зродилась незбагненно досконала наука й інженерна техніка. Тут з’явилася перша космогонія, астрономія, математика, медицина, агрономія, релігія, магія і т.д. Тут точно обраховано радіус Землі, орбіти планет, з точністю 0,9 сек. – тривалість місяця і 0,4 сек. – тривалість сонячного року і т. ін.
Трипільські астрономи досконало знали зоряну карту неба і його закономірності, виходячи з закону періодичності небесних явищ і руху небесних світил. Космогонія древніх базувалася на тривалих спостереженнях за зірками й планетами. Примітивні обсерваторії були ледь не в кожному селищі – як правило, при храмах. Мислителі Трипілля впритул універсально підійшли до закону явищ природи періодичності, зокрема на основі поміченого ними на базі поширеного явища семикратного повторення різних феноменів – семиелементної характеристики зодіакальних рушень, семибарвної палітри музичних нот і т.д. Трипільці першими створили магію чисел, кабалу, астрологію. Спираючись на езотеричні, сакральні уявлення пелазгів, які вони принесли до Стародавньої Греції, Піфагор створив своє вчення про числа. Цьому могла посприяти і його мати-пелазгійка, яка служила піфією при храмі у Дельфах.
Багато видатних людей Еллади й Риму були праукраїнцями – етрусками або пелазгами. Таку ж провідну роль у державному й духовному житті вихідці з нашого краю відігравали і на всіх інших материках. На наших теренах постійно панувало явище перенаселення. Дітей було дуже багато, життя дуже заможним, і трипільці постійними потужними еміграційними хвилями розходилися по всіх частинах світу, несучи свою високу, чисту науку справедливого, духовного життя. Володарями й зберігачами вищих знань у Стародавньому світі були волхви, жерці. Прийняття іудохристиянства супроводжувалося винищенням волхвів, і вони змушені були піти в підпілля. Цей потаємний орден жерців проіснував протягом усіх наступних поколінь, беручи личину то козаків-характерників, то народних цілителів, чаклунів, мольфарів, кобзарів, ворожбитів, віщунів.
Останні три тисячі років інтелектуальний розвиток українців було утруднено. Наш край з усіх сторін шматували хижі орди завойовників. В останньому тисячолітті Україна була колонією. Із неї викачували не тільки матеріальні, але й духовні, інтелектуальні багатства. В останні століття масове викачування кращих українських мізків було поставлено на рівень державного психовампіризму. Кращі інтелектуальні сили і сьогодні залишають країну.
В усіх країнах українська діаспора є найінтелектуальнішою, духовнішою. У Стародавній Греції нашого земляка мислителя Анахарсиса було визнано одним із семи найвеличніших мудреців античного світу. З праукраїнців походили Піфагор, Анаксагор, Демокріт, Гераклід, Архімед, Геракл – і маса інших.
З етрусків чи пелазгів вийшли і всі видатні грекині – Гіпатія, Сафо та ін. Усі піфії й гетери також були з наддніпрянок. Гречанки не могли бути ними, їх нікуди не випускали з жіночої половини дому, і вони просто не мали належного розвитку. Праукраїнки ж були блискуче освіченими, мали гострий розум, прекрасну мову, і вони в Елладі створили унікальну духовну касту гетер, їх запрошували знатні греки на свої зібрання, аби вони прикрашали їхнє товариство своїми піснями, грою на музичних інструментах і високоінтелектуальними розмовами. Гетери задовольняли лише їхні духовні потреби. Фемістоклу належить: «Дружина – для родини, гетера – для інтелектуального задоволення». Так само наддніпрянки-піфії були віщунками-оракулами при храмах, віщуючи долю відвідувачів. Вони не лише мали дар яснобачення, але й також були висококультурними, інтелектуально розвиненими. Саме поетеси-піфії з Придніпров’я придумали грекам їхній знаменитий поетичний розмір гекзаметр.
І в усі наступні століття, незважаючи на всі страхітливі випробування та фізичне винищення десятків і десятків мільйонів українців (причому здебільшого саме їх інтелектуальної, духовної еліти), наші краяни завжди продовжували залишатися однією з найінтелектуальніших націй світу. Яку б царину розумової діяльності ви не взяли, серед першого десятка найвидатніших корифеїв світу майже завжди знайдете українця. Хто заперечить, що Шевченко має бути в десятці найкращих поетів планети? І хіба не є беззаперечним, що Леся Українка утримує пальму першості серед поеток світу?
Або взяти хоча б найабстрактнішу науку математику. Геніальним математиком вважається Микола Гулак, який ще в XIX ст. відкрив теорію відносності. Георгія Вороного названо найвидатнішим алгебраїстом XX ст. Гідний бути в десятці кращих і Михайло Кравчук.
Серед кращих творців космічної техніки й космогонічної теорії традиційно повно українців – Едуард Ціолковський, Микола Кибальчич, Юрій Кондратюк, Сергій Корольов та ін. У десятку кращих істориків світу входить Михайло Грушевський, а в десятку лінгвістів – Агатангел Кримський – і несть їм числа...
Відомий психолог і психіатр Іван Сікорський так писав про переваги українського розуму: «Тип малоруса і великоруса різняться між собою в тому відношенні, що у малоруса меншою мірою створилися ті нові риси, які набуті від фіннів, і більше зберігся природний слов’янський розум і почуття. Таким чином малорус виявився більш ідеальним... більш схильним до роздумів (розвинений розум)... Його почуття більш тонкі й глибокі; він більш поетичний і схильний до внутрішнього аналізу» (И.А. Сикорский. Всеобщая психология с физиогномикой в иллюстрированном изложении. – К., 1904. – с. 85).
Високий інтелектуальний потенціал учнівської молоді України засвідчили й експериментальні дослідження українських психологів. Зокрема автор цих рядків понад 30 років вивчав дослідним шляхом розумові здібності українських школярів, і вони виявилися значними. Доцільно провести за цими методиками порівняльні дослідження в інших країнах. Але й так уже зрозуміло, що ні про які принизливі судження про розум нашого народу не може бути й мови.
Навпаки, самі ж зарубіжні вчені надають нашій молоді переваги. Так, професор Каліфорнійського університету Дональд Рой, який уже тричі приїздить в Україну і викладає тут антропологію, психологію, соціологію та інші науки у Києво-Могилянській академії та Київському політехнічному університеті, у своєму інтерв’ю кореспонденту тижневика «Освіта» зауважував: «І в академії, і в політехнічному – надзвичайно високий рівень підготовки студентів. Вони розмовляють англійською, а ця демонструє високий клас українського суспільства. Українські студенти виявляють неабияку зацікавленість у ролі Америки у світі на відміну від американських, яких зазвичай мало цікавить те, що відбувається за межами США. І якщо запитати американського студента, де знаходиться Україна, він не відповість, бо не знає. Українські студенти виявляють більше поваги до професорів. Інтелектуальний рівень українських студентів набагато вищий від рівня їхніх американських ровесників. Той курс, що я викладаю, вимагає високого рівня підготовки, й українці його мають, чого про американців не скажеш».
Досить промовистим є заголовок книги, що вийшла у США: «Те, що знає Іванко, Джонні не знає». І справді, коли наші навіть посередні учні й студенти виїздять разом з батьками до США, вони відразу стають там відмінниками. І навіть в елітних закладах, куди потрапляють після великого конкурсу.
Тож Україна входить до планетарної родини народів не зашмарованою Попелюшкою, а високоінтелектуальною грандесою, яка ще вразить світ і змусить поважати себе навіть наших ворогів. Тож шануймося, бо ми того варті!
пʼятниця, 10 жовтня 2008 р.
Росія не виконала умови угоди. Окупанти залишаються в Грузії
Голова МЗС Франції Бернар Кушнер заявив, що Росія вивела не всіх військових з Грузії, і на майбутніх російсько-французьких переговорах, які відбудуться 15 жовтня в Женеві, розглядатиметься питання подальшого виводу російських військових з території Грузії.
«Документ «Саркозі-Медведєв» не реалізований і нам належить ще попрацювати над продовженням процесу. Я знаю, що російські підрозділи вийшли, але не повністю. Мені відомо, що вони залишаються в Ахалгорському районі та інших місцях», — сказав Кушнер після зустрічі з президентом Грузії Михайлом Саакашвілі.
За словами міністра, в результаті неодноразових зустрічей президентів Саркозі і Медведєва сторони оголосили про те, що російські військові будуть виведені з прилеглих до конфліктних регіонів територій. «Хоча тоді ми помилилися», — додав Кушнер
«Так, росіяни вийшли з основних територій, але вони залишаються в Ахалгорському районі, і це проблема. На запланованій в Женеві зустрічі обговорюватиметься це питання», — сказав Кушнер.
Формальний ватажок Кремля Медведєв стверджував в п'ятницю, що Росія виконала всі зобов'язання за планом «Медведєв-Саркозі».
Росія повинна була за планом Медведєва-Саркозі 10 жовтня завершити виведення російських окупаційних підрозділів із зон, прилеглих до Південної Осетії і Абхазії.
Президент Саакашвілі заявив, що грузинська сторона працює з Євросоюзом щодо продовженн процесу виведення російських окупантів зі всієї території Грузії.
«Грузини ніколи не погодяться з варварським методом розчленування Грузії. Наша боротьба за свободу і деокупацію наших територій буде продовжена до останнього
російського солдата в країні», — заявив Саакашвілі.
Він зажадав від ЄС направити до країни місію для вивчення фактів «етнічного чищення грузинів».
КЦ
«Документ «Саркозі-Медведєв» не реалізований і нам належить ще попрацювати над продовженням процесу. Я знаю, що російські підрозділи вийшли, але не повністю. Мені відомо, що вони залишаються в Ахалгорському районі та інших місцях», — сказав Кушнер після зустрічі з президентом Грузії Михайлом Саакашвілі.
За словами міністра, в результаті неодноразових зустрічей президентів Саркозі і Медведєва сторони оголосили про те, що російські військові будуть виведені з прилеглих до конфліктних регіонів територій. «Хоча тоді ми помилилися», — додав Кушнер
«Так, росіяни вийшли з основних територій, але вони залишаються в Ахалгорському районі, і це проблема. На запланованій в Женеві зустрічі обговорюватиметься це питання», — сказав Кушнер.
Формальний ватажок Кремля Медведєв стверджував в п'ятницю, що Росія виконала всі зобов'язання за планом «Медведєв-Саркозі».
Росія повинна була за планом Медведєва-Саркозі 10 жовтня завершити виведення російських окупаційних підрозділів із зон, прилеглих до Південної Осетії і Абхазії.
Президент Саакашвілі заявив, що грузинська сторона працює з Євросоюзом щодо продовженн процесу виведення російських окупантів зі всієї території Грузії.
«Грузини ніколи не погодяться з варварським методом розчленування Грузії. Наша боротьба за свободу і деокупацію наших територій буде продовжена до останнього
російського солдата в країні», — заявив Саакашвілі.
Він зажадав від ЄС направити до країни місію для вивчення фактів «етнічного чищення грузинів».
КЦ
четвер, 9 жовтня 2008 р.
Росіяни і білоруси не ніякі брати, навіть не двоєрідні
Книга Анатолія Тараса «Історія імперських відносин: білоруси і москалі» тільки нещодавно вийшла з друку, до того ж маленьким накладом (150 примірників), але встигла наробити багато шуму.
У ній розкривається сутність російського шовінізму, розповідається про те, хто такі білоруси і як сильно вони відрізняються від своїх східних сусідів — історично, культурно, навіть генетично.
Про те, чому білоруській владі слід би було потиснути руки її авторам, і яке відношення до фіннів має російський президент, повідав виданню Салідарнасць укладач, перекладач і редактор книги Анатолій Тарас.
— Про що ця книга?
— Центральн ідея, яка поки що може показатися чудернацькою широкій публіці, хоча для вчених це вже доведений факт, — це те, що немає ніяких братів-народів. Москалі, білоруси і українці — три абсолютно разних етноса. Різні генетично, психологічно, історично.
Москалі — це народ, який сформувався на основі угро-фінських і тюркських народів. А російська мова, на якій ми зараз з вами говоримо, — це, по суті, штучна мова, створена стараннями Прокоповича, Сумарокова і Ломоносова, блиску якій додали Пушкін і його попередник Барков.
Ця мова виникла на основі, перш за все, фінської лексики (яскравий приклад: слово «Москва» з фінської переводиться як «чорна вода») і тюркської (наприклад, Карамзін, Сумароков, Кутузов — це татарські прізвища).
А білоруси — це балти, які змішалися зі слов'янами, що мігрували сюди під ударами німецьких племен з берегів Лаби (Ельби), — так звані балтські слов'яни. Українці — нащадки іраномовних племен сарматів, що підпали під вплив південних слов'ян.
Ми не ніякі брати. Навіть не двоєрідні. А ось хто пряма рідня москалям, так це марійці і естонці, над якими вони люблять потішатися (недобре сміятися над рідними братами!). Сучасні фінни — їм брати двоєрідні. А білоруси і поряд не були.
Інша наскрізна ідея полягає в тому, що вся історія Московської держави — це історія безперервної експансії, 800 років постійної агресії. Мінялися династії: Рюріковичи, Романови, — мінялися політичні режими: спочатку велике князівство, потім царство, потім імперія, потім нібито республіка робітників і селян, — але суть політики — ні!
Московія (що пізніше назвала себе Росією) весь час розвивалася за рахунок захоплення і пограбування нових територій і народів. Не шляхом внутрішньої інтенсифікації — нормальної економіки, нормального громадянського суспільства, — а за рахунок нестримної експансії. Все це ми показали на прикладі нас — білорусів.
Смоленськ — споконвічна білоруська земля, там живуть білоруси, яких московська влада вважає росіянами, хоча далеко не всі нинішні смоляни з цим згодні. Це наша земля.
Я вже не торкаюся того, що Москва теж повинна належати нам. Дарма ми її займали у 1612 році? Ну та гаразд, хай користуються.
— Не думаєте, що своєю книгою ви внесете розбрат до і так складних відносин Росії і Білорусі?
— Зараз, завдяки ситуації з Південною Осетією і Абхазією, в Росії піднявся потужний вал націонал-патріотизму, а правильніше сказати шовінізму. Нещодавно мені довелося розмовляти з чоловіком, яка тільки кілька днів тому повернувся з Москви. Він був такий приголомшений. До нього в районі Білоруського вокзалу причепився міліціонер. Слово за слово: а ти хто такий, звідки? «А-а! Білорус! І ти ще смієш відкривати рота? Ви завжди були нашими рабами, ними і залишитеся!» І це говорить звичайний постовий мєнт.
Інший приклад: нещодавно мій знайомий видавець повернувся з московського книжкового ярмарку. І він розповів, як якийсь представник московського видавництва біля одного з стендів гучно промовляв до усіх оточуючих: «От ці естонці, латиші, та інші лабуси роти свої повідкривали, ще й білоруси їм стали підспівувати. А хохли взагалі оборзєлі. Та це ж все наші колонії! Вони повинні нам руки цілувати за все, що ми їм зробили. Ми їх ще поставимо на місце! І з ними буде так само, як з Грузією».
У Росії таке давно вже говорять вголос. Отже ця книга з'явилася дуже вчасно.
Суть Московської політики — імперіалізм. Так завжди було у минулому, так є зараз і, думаю, так залишиться аж до того моменту, коли Росія розвалиться на свої складові частини. Вчені давно вже пророкують їй страшні соціальні катаклізми, з розпадом на певну кількість удільних князівств десь в районі 2018 — 2020 років.
У цьому плані, та і в багатьох інших, Білорусь в набагато кращому положенні. Про це я і пишу. Я так думаю, що влада нам за цю книжку повинна була б руку потиснути.
— Забиваєте ще один цвях в труну дружби з Росією?
— Немає у нас ніякої дружби з Росією. Все це вигадки. Просто об'єктивно так склалося, що ми повністю залежали від цієї країни — від ринку постачання енергоносіїв, від ринку збуту нашій продукції. Тому і були приречені дружити з нею, вибудовувати якісь особливі відносини. Але не секрет ні для кого, що період особливих відносин практично скінчився. Росіяни самі гучно заявили: дружба дружбою, а тютюнець нарізно. І правильно деякі наші товариші обурюються: чому, якщо у нас одна держава, газ нам продають не за ціною Смоленської області? Хочете, щоб ми з вами міцно дружили — давайте пільгу на все.
І взагалі, у нас офіційно проголошена багатовекторна політика. Інша справа, що проголосити легше, ніж зробити: адже стільки років молилися на одну країну.
Але процес пішов. І він в Європі зустрічає певне розуміння. У цьому сенсі я дивлюся в наше майбутнє із стриманим оптимізмом. А ось в майбутнє Росії дивлюся з крайнім песимізмом.
— Яких тем ви торкаєтеся в своїй книзі?
— Ми розглядаємо період з кінця 17 століття і до розпаду СРСР. У першій частині «Білоруси в тіні двоглавого орла» розповідається про поділ Речі Посполитої, друга називається «Білоруси в епоху революційного більшовизму», кінцем якої я називав би смерть головного більшовика тов. Сталіна. Третя частина — «Білоруси в епоху ліберального соціалізму» — тут «ліберальний соціалізм» треба брати в лапки, оскільки не було ніякого лібералізму. Але в порівнянні зі страшною епохою сталінщини, було якесь полегшення, в усякому разі, страти, масова «саджалівка» і спільне життя в бараках скінчилися. Хоча, на мій погляд, справжнє обличчя соціалізму — скотиняча харя.
Висновок я назвав: «Гомо советікус: білоруський варіант». У нім розповідається, що таке «Гомо советікус» взагалі і «білоруський гомо советікус» зокрема. Це людина, яка, не зважаючи на місце народження, етнічну приналежність і громадянство ототожнює себе не з білоруським народом, його культурою і традиціями, а живе російсько-радянськими цінностями. Тобто такий собі Іван, що не знає спорідненості.
Великий розділ присвячений знищенню білоруської національної інтелігенції в 30-і роки. Вперше автор розклав по поличках, чому це робилося, і який в тому був сенс. Раніше ніхто не спромігся розкласти репресії по хвилях, виділивши всередині кожної свої справи: наприклад, «справа БСДГ», «справа білоруської автокефальної православної церкви», «справа троцкістів-шкідників в тракторному центрі».
Чому це робилося? Сталін дуже добре розумів, що якщо не придушувати національний рух в усіх республіках, то Радянський Союз розвалиться як картковий будиночок. Він тоді повалився б ще влітку 1941 року.
Проте ні в одній національній республіці процес знищення інтелігенції не був таким масштабним, як в Білорусі. І ні в одній республіці процес русифікації, на жаль, не зайшов так далеко, як у нас.
— А для чого потрібно було перекладати авторські тексти на російську мову? Чи не логічніше було книгу про білорусів видати на білоруській?
— Я вважаю, що ті громадяни Білорусі, яких можна віднести до національно свідомих, в принципі, не потребують цієї книги. Вони більшою чи меншою мірою і так все це знають. Ця книга якраз для інших.
Mы сподіваємося, що її прочитають в колишніх союзних республіках, тому що проблема імперських відносин актуальна для всіх 14 країн колишнього Союзу. Хотілося б, щоб з нею ознайомилися і в Росії.
— Хочете утерти ніс російським ідеологам?
— Ми менше за все думали сперечатися з москалями, тому що ця справа абсолютно безнадійна — вони просто засліплені відчуттям своєї величі, хай ілюзорної. Тому ми лише позитивно і логічно висловлювали свою думку на величезному фактичному матеріалі. Врешті-решт, чому нас повинні хвилювати звинувачення російських ідеологів?
Відділ моніторингу
КЦ
У ній розкривається сутність російського шовінізму, розповідається про те, хто такі білоруси і як сильно вони відрізняються від своїх східних сусідів — історично, культурно, навіть генетично.
Про те, чому білоруській владі слід би було потиснути руки її авторам, і яке відношення до фіннів має російський президент, повідав виданню Салідарнасць укладач, перекладач і редактор книги Анатолій Тарас.
— Про що ця книга?
— Центральн ідея, яка поки що може показатися чудернацькою широкій публіці, хоча для вчених це вже доведений факт, — це те, що немає ніяких братів-народів. Москалі, білоруси і українці — три абсолютно разних етноса. Різні генетично, психологічно, історично.
Москалі — це народ, який сформувався на основі угро-фінських і тюркських народів. А російська мова, на якій ми зараз з вами говоримо, — це, по суті, штучна мова, створена стараннями Прокоповича, Сумарокова і Ломоносова, блиску якій додали Пушкін і його попередник Барков.
Ця мова виникла на основі, перш за все, фінської лексики (яскравий приклад: слово «Москва» з фінської переводиться як «чорна вода») і тюркської (наприклад, Карамзін, Сумароков, Кутузов — це татарські прізвища).
А білоруси — це балти, які змішалися зі слов'янами, що мігрували сюди під ударами німецьких племен з берегів Лаби (Ельби), — так звані балтські слов'яни. Українці — нащадки іраномовних племен сарматів, що підпали під вплив південних слов'ян.
Ми не ніякі брати. Навіть не двоєрідні. А ось хто пряма рідня москалям, так це марійці і естонці, над якими вони люблять потішатися (недобре сміятися над рідними братами!). Сучасні фінни — їм брати двоєрідні. А білоруси і поряд не були.
Інша наскрізна ідея полягає в тому, що вся історія Московської держави — це історія безперервної експансії, 800 років постійної агресії. Мінялися династії: Рюріковичи, Романови, — мінялися політичні режими: спочатку велике князівство, потім царство, потім імперія, потім нібито республіка робітників і селян, — але суть політики — ні!
Московія (що пізніше назвала себе Росією) весь час розвивалася за рахунок захоплення і пограбування нових територій і народів. Не шляхом внутрішньої інтенсифікації — нормальної економіки, нормального громадянського суспільства, — а за рахунок нестримної експансії. Все це ми показали на прикладі нас — білорусів.
Смоленськ — споконвічна білоруська земля, там живуть білоруси, яких московська влада вважає росіянами, хоча далеко не всі нинішні смоляни з цим згодні. Це наша земля.
Я вже не торкаюся того, що Москва теж повинна належати нам. Дарма ми її займали у 1612 році? Ну та гаразд, хай користуються.
— Не думаєте, що своєю книгою ви внесете розбрат до і так складних відносин Росії і Білорусі?
— Зараз, завдяки ситуації з Південною Осетією і Абхазією, в Росії піднявся потужний вал націонал-патріотизму, а правильніше сказати шовінізму. Нещодавно мені довелося розмовляти з чоловіком, яка тільки кілька днів тому повернувся з Москви. Він був такий приголомшений. До нього в районі Білоруського вокзалу причепився міліціонер. Слово за слово: а ти хто такий, звідки? «А-а! Білорус! І ти ще смієш відкривати рота? Ви завжди були нашими рабами, ними і залишитеся!» І це говорить звичайний постовий мєнт.
Інший приклад: нещодавно мій знайомий видавець повернувся з московського книжкового ярмарку. І він розповів, як якийсь представник московського видавництва біля одного з стендів гучно промовляв до усіх оточуючих: «От ці естонці, латиші, та інші лабуси роти свої повідкривали, ще й білоруси їм стали підспівувати. А хохли взагалі оборзєлі. Та це ж все наші колонії! Вони повинні нам руки цілувати за все, що ми їм зробили. Ми їх ще поставимо на місце! І з ними буде так само, як з Грузією».
У Росії таке давно вже говорять вголос. Отже ця книга з'явилася дуже вчасно.
Суть Московської політики — імперіалізм. Так завжди було у минулому, так є зараз і, думаю, так залишиться аж до того моменту, коли Росія розвалиться на свої складові частини. Вчені давно вже пророкують їй страшні соціальні катаклізми, з розпадом на певну кількість удільних князівств десь в районі 2018 — 2020 років.
У цьому плані, та і в багатьох інших, Білорусь в набагато кращому положенні. Про це я і пишу. Я так думаю, що влада нам за цю книжку повинна була б руку потиснути.
— Забиваєте ще один цвях в труну дружби з Росією?
— Немає у нас ніякої дружби з Росією. Все це вигадки. Просто об'єктивно так склалося, що ми повністю залежали від цієї країни — від ринку постачання енергоносіїв, від ринку збуту нашій продукції. Тому і були приречені дружити з нею, вибудовувати якісь особливі відносини. Але не секрет ні для кого, що період особливих відносин практично скінчився. Росіяни самі гучно заявили: дружба дружбою, а тютюнець нарізно. І правильно деякі наші товариші обурюються: чому, якщо у нас одна держава, газ нам продають не за ціною Смоленської області? Хочете, щоб ми з вами міцно дружили — давайте пільгу на все.
І взагалі, у нас офіційно проголошена багатовекторна політика. Інша справа, що проголосити легше, ніж зробити: адже стільки років молилися на одну країну.
Але процес пішов. І він в Європі зустрічає певне розуміння. У цьому сенсі я дивлюся в наше майбутнє із стриманим оптимізмом. А ось в майбутнє Росії дивлюся з крайнім песимізмом.
— Яких тем ви торкаєтеся в своїй книзі?
— Ми розглядаємо період з кінця 17 століття і до розпаду СРСР. У першій частині «Білоруси в тіні двоглавого орла» розповідається про поділ Речі Посполитої, друга називається «Білоруси в епоху революційного більшовизму», кінцем якої я називав би смерть головного більшовика тов. Сталіна. Третя частина — «Білоруси в епоху ліберального соціалізму» — тут «ліберальний соціалізм» треба брати в лапки, оскільки не було ніякого лібералізму. Але в порівнянні зі страшною епохою сталінщини, було якесь полегшення, в усякому разі, страти, масова «саджалівка» і спільне життя в бараках скінчилися. Хоча, на мій погляд, справжнє обличчя соціалізму — скотиняча харя.
Висновок я назвав: «Гомо советікус: білоруський варіант». У нім розповідається, що таке «Гомо советікус» взагалі і «білоруський гомо советікус» зокрема. Це людина, яка, не зважаючи на місце народження, етнічну приналежність і громадянство ототожнює себе не з білоруським народом, його культурою і традиціями, а живе російсько-радянськими цінностями. Тобто такий собі Іван, що не знає спорідненості.
Великий розділ присвячений знищенню білоруської національної інтелігенції в 30-і роки. Вперше автор розклав по поличках, чому це робилося, і який в тому був сенс. Раніше ніхто не спромігся розкласти репресії по хвилях, виділивши всередині кожної свої справи: наприклад, «справа БСДГ», «справа білоруської автокефальної православної церкви», «справа троцкістів-шкідників в тракторному центрі».
Чому це робилося? Сталін дуже добре розумів, що якщо не придушувати національний рух в усіх республіках, то Радянський Союз розвалиться як картковий будиночок. Він тоді повалився б ще влітку 1941 року.
Проте ні в одній національній республіці процес знищення інтелігенції не був таким масштабним, як в Білорусі. І ні в одній республіці процес русифікації, на жаль, не зайшов так далеко, як у нас.
— А для чого потрібно було перекладати авторські тексти на російську мову? Чи не логічніше було книгу про білорусів видати на білоруській?
— Я вважаю, що ті громадяни Білорусі, яких можна віднести до національно свідомих, в принципі, не потребують цієї книги. Вони більшою чи меншою мірою і так все це знають. Ця книга якраз для інших.
Mы сподіваємося, що її прочитають в колишніх союзних республіках, тому що проблема імперських відносин актуальна для всіх 14 країн колишнього Союзу. Хотілося б, щоб з нею ознайомилися і в Росії.
— Хочете утерти ніс російським ідеологам?
— Ми менше за все думали сперечатися з москалями, тому що ця справа абсолютно безнадійна — вони просто засліплені відчуттям своєї величі, хай ілюзорної. Тому ми лише позитивно і логічно висловлювали свою думку на величезному фактичному матеріалі. Врешті-решт, чому нас повинні хвилювати звинувачення російських ідеологів?
Відділ моніторингу
КЦ
понеділок, 6 жовтня 2008 р.
Кремль ставит 50/50: на Тимошенко и Януковича
Кремль сделает скидку на газ для премьер-министра Украины Юлии Тимошенко, чтобы усилить ее позиции по отношению к Президенту Украины Виктору Ющенко.
Об этом заявил генеральный директор Информационно-аналитического центра по изучению постсоветского зарубежья Алексей Власов, - сообщает УНИАН.
«Можно полагать, что заявление главы НАК «Нафтогаз» Олега Дубины близко к действительности, и цена газа в 2009 году не превысит планку 300 долл. за тыс. куб. Предложение «Газпрома» было продавать газ для Украины по 400 долл. – этот люфт в 100 долл. Тимошенко выиграла политически у нынешнего Президента Украины», - сказал Власов.
По его мнению, этот своеобразный бонус со стороны Кремля для поддержки кандидата на предстоящих президентских выборах, который будет вести по отношению к Москве более взвешенную политику, чем нынешний Президент Украины.
В тоже время эксперт отметил, что о политических договоренностях между Тимошенко и Владимиром Путиным можно только догадываться.
Он уверен, что Кремль распределит в определенной степени свои ставки на предстоящих выборах Президента Украины - не только на Тимошенко, но и представителя Партии регионов.
«Я думаю, что любой политик, который придет после Ющенко, так или иначе должен будет определиться в отношениях с Москвой, и эта уступка окупится во много раз», - сказал он.
Власов предполагает, что публичные выступления Тимошенко относительно западного курса отличаются от реальной политики.
«Придерживаясь движение в ЕС и западные структуры, она так или иначе будет удерживать баланс сил, усиливая российский вектор во внешней политики Украины. В какой-то мере это будет возврат к тем принципам, на которых строил свою политику Кучма – к многовекторности», - предполагает эксперт.
Он также отметил, что встреча Тимошенко с Президентом РФ Дмитрием Медведевым показала, что в российской элите существует полный консенсус во внешней политике на постсоветском пространстве.
«Важность этой поездки для Кремля была настолько очевидна, что решая вопрос на уровне премьера, необходимо было подчеркнуть, что отношения с Украиной – это глобальный политический вопрос России, поэтому была организована встреча с Президентом», - сказал эксперт.
Об этом заявил генеральный директор Информационно-аналитического центра по изучению постсоветского зарубежья Алексей Власов, - сообщает УНИАН.
«Можно полагать, что заявление главы НАК «Нафтогаз» Олега Дубины близко к действительности, и цена газа в 2009 году не превысит планку 300 долл. за тыс. куб. Предложение «Газпрома» было продавать газ для Украины по 400 долл. – этот люфт в 100 долл. Тимошенко выиграла политически у нынешнего Президента Украины», - сказал Власов.
По его мнению, этот своеобразный бонус со стороны Кремля для поддержки кандидата на предстоящих президентских выборах, который будет вести по отношению к Москве более взвешенную политику, чем нынешний Президент Украины.
В тоже время эксперт отметил, что о политических договоренностях между Тимошенко и Владимиром Путиным можно только догадываться.
Он уверен, что Кремль распределит в определенной степени свои ставки на предстоящих выборах Президента Украины - не только на Тимошенко, но и представителя Партии регионов.
«Я думаю, что любой политик, который придет после Ющенко, так или иначе должен будет определиться в отношениях с Москвой, и эта уступка окупится во много раз», - сказал он.
Власов предполагает, что публичные выступления Тимошенко относительно западного курса отличаются от реальной политики.
«Придерживаясь движение в ЕС и западные структуры, она так или иначе будет удерживать баланс сил, усиливая российский вектор во внешней политики Украины. В какой-то мере это будет возврат к тем принципам, на которых строил свою политику Кучма – к многовекторности», - предполагает эксперт.
Он также отметил, что встреча Тимошенко с Президентом РФ Дмитрием Медведевым показала, что в российской элите существует полный консенсус во внешней политике на постсоветском пространстве.
«Важность этой поездки для Кремля была настолько очевидна, что решая вопрос на уровне премьера, необходимо было подчеркнуть, что отношения с Украиной – это глобальный политический вопрос России, поэтому была организована встреча с Президентом», - сказал эксперт.
Ситуація в Інгушетії вийшла з-під контролю. Атакований кортеж Зязікова
Як повідомляє джерело з вілайяту Г1алг1айче (Інгушетія) Імарату Кавказ, ситуація в Інгушетії вийшла з-під контролю російських окупантів.
За даними джерела, напередодні у будинок ватажка банди «МВД РІ» увірвалася озброєна група з 15 осіб у масках в пошуках Муси Медова. Охорона не чинила ніякого опору. Медова вдома не виявилося.
Повідомляється, що ватажок «МВС РІ» знаходиться в лікарні у важкому шоковому стані після здійсненого на нього замаху. Його сім'я вивезена до Інгушетії, за деякими даними до Туреччини.
Тим часом напередодні пізно ввечері моджахеди атакували кортеж ватажка маріонеткового режиму Зязікова. Колона із Зязіковим була обстріляна поблизу ринку «Мархаба» у Назрані. Подробиці невідомі.
Очевидці повідомили, що колона на великій швидкості проскочила зону обстрілу, проте деякі автомашини отримали пошкодження. Точних відомостей про жертви обстрілу немає.
Після засідки, влаштованої на кортеж Зязікова, мобільні групи моджахедів обстріляли пости окупантів і маріонеток в межах міста.
До обстрілу у Назрані моджахеди атакували об'єкти і місця дислокації окупантів і маріонеток у Малгобеці і населеному пункті Орджоникідзевська. За деякими даними в Малгобеці знищений один з членів банди «РВВС», а в Орджоникідзевській підірвані окупанти поблизу «прокуратури».
В суботу, приблизно о 22 годині 30 хвилин за місцевим часом в селі Кантишева був обстріляний місцевий магазин, який торгував спиртним. Магазину завдано шкоди.
Тим часом, за даними антизязиківської опозиції ватажок муртадов Зязіков написав заяву про свою відставку. Джерела опозиції стверджують, що цю заяву Зязіков написав після того, як під час останньої зустрічі в Кремлі йому порадили «добровільно» піти з своєї посади.
За даними джерела, напередодні у будинок ватажка банди «МВД РІ» увірвалася озброєна група з 15 осіб у масках в пошуках Муси Медова. Охорона не чинила ніякого опору. Медова вдома не виявилося.
Повідомляється, що ватажок «МВС РІ» знаходиться в лікарні у важкому шоковому стані після здійсненого на нього замаху. Його сім'я вивезена до Інгушетії, за деякими даними до Туреччини.
Тим часом напередодні пізно ввечері моджахеди атакували кортеж ватажка маріонеткового режиму Зязікова. Колона із Зязіковим була обстріляна поблизу ринку «Мархаба» у Назрані. Подробиці невідомі.
Очевидці повідомили, що колона на великій швидкості проскочила зону обстрілу, проте деякі автомашини отримали пошкодження. Точних відомостей про жертви обстрілу немає.
Після засідки, влаштованої на кортеж Зязікова, мобільні групи моджахедів обстріляли пости окупантів і маріонеток в межах міста.
До обстрілу у Назрані моджахеди атакували об'єкти і місця дислокації окупантів і маріонеток у Малгобеці і населеному пункті Орджоникідзевська. За деякими даними в Малгобеці знищений один з членів банди «РВВС», а в Орджоникідзевській підірвані окупанти поблизу «прокуратури».
В суботу, приблизно о 22 годині 30 хвилин за місцевим часом в селі Кантишева був обстріляний місцевий магазин, який торгував спиртним. Магазину завдано шкоди.
Тим часом, за даними антизязиківської опозиції ватажок муртадов Зязіков написав заяву про свою відставку. Джерела опозиції стверджують, що цю заяву Зязіков написав після того, як під час останньої зустрічі в Кремлі йому порадили «добровільно» піти з своєї посади.
субота, 4 жовтня 2008 р.
В Цхинвалі підірваний штаб російських окупантів, знищений начальник штабу
В результаті теракту в Цхінвалі в п`ятницю загинув начальник об`єднаного штабу «сил з підтримки миру» в зоні конфлікту полковник Іван Петрик, повідомляє УНІАН з посиланням на газету «Комерсант». Про це газеті повідомив голова МВС Південної Осетії Михайло Міндзаєв. За його словами, Петрик був вбитий уламками в своєму кабінеті — замінована машина вибухнула прямо під його вікном.
У МВС Південної Осетії розповіли, що підозрілу машину ВАЗ-2109 з грузинськими номерами та ключами в замку запалення виявили в порожньому селі за 6 кілометрів від Цхінвалі. Місцеві ополченці, які патрулювали буферну зону на своїй «дев`ятці», вирішили відвезти автомобіль до міста. Дорогою їх зупинили військовослужбовці маневреної групи «миротворчих сил», які доставили обидві машини та чотирьох ополченців до штабу.
Автомобіль з грузинськими номерами вибухнув близько 16:30, через десять хвилин після того, як був припаркований під вікнами штабу миротворців. За даними командувача» миротворчими силами» в зоні конфлікту Марата Кулахметова, загинули семеро «миротворців» і ще семеро дістали поранення. Також повідомлялося про двох загиблих ополченців.
Потужність вибухового пристрою склала більше 20 кілограмів в тротиловому еквіваленті.
У МВС Грузії «Комерсантові» вказали на суперечливу інформацію про подію.
«З Цхінвалі приходить вельми суперечлива інформація про інцидент з вибухом, — заявив «Комерсантові» начальник інформаційно-аналітичного департаменту МВС Грузії Шота Утіашвілі. — Спочатку говорили, що то був УАЗ, потім що то були «Жигулі». Одні джерела стверджували, що цю машину купили, інші — що її знайшли, а треті — що вилучили, оскільки там нібито була зброя. Потім цю машину чогось привезли до штабу російських миротворців, де вона вибухнула. Нам здається, що це організовано російськими спецслужбами. Російські військові до 10 жовтня мусять вийти з території Грузії і нині шукають привід, щоб не виходити».
Раніше повідомлялося, що в результаті вибуху на території штабу «миротворців» в Південній Осетії сім осіб загинули, троє поранені, повідомляють російські джерела.
Були дані, що на території штабу вибухнув УАЗ. «Машина була припаркована безпосередньо біля будівлі, де знаходилося керівництво штабу», — відзначаєтьтся у повідомленні. Вибухом пошкоджена будівля штабу, а також вибиті вікна в сусідніх будинках в радіусі близько 500 м.
Додамо, що за вчора це не перший вибух в Південній Осетії, Раніше прогримів вибух під час руху автівки голови маріонеткової «адміністрації Ленінгорського району» Анатолія Маргиєва. В результаті інциденту постраждав водій вантажівки, що їхала за автомобілем маріонетки.
Маріонетковий «президент» Південної Осетії Едуард Кокойти звинуватив в організації вибухів грузинську владу.
«Автомобіль був начинений вибухівкою. Це цілеспрямований теракт, підготовлений МГБ Грузії. Цей той же ж почерк, нам він добре відомий», — заявив Кокойти.
У МВС Південної Осетії заявляють, що мають в своєму розпорядженні дані, що грузинські спецслужби нібито підготували 18 начинених вибухівкою легкових автомобілів для проведення диверсій на території Південної Осетії і Абхазії. Вибух в Цхинвалі аналогічний диверсії, здійсненій нещодавно в Сухумі біля будівлі Служби держбезпеки Абхазії, вважають в МВС Південної Осетії.
«Виявлений легковий автомобіль був доставлений в розташування російських окупантів для з'ясування його приналежності й інших обставин. На території розташування російських військових, видно, вибухівка, якою був начинений автомобіль, була приведена в дію за допомогою радіокерованого детонатора», — сказали в МВС Південної Осетії.
Раніше Кокойти заявляв, що УАЗ був придбаний на грузинській території і доставлений до штабу миротворців для перевірки. «Загинули, зокрема, люди, які придбали автомобіль на грузинській стороні і перегнали його в Цхінвал» — повідомив він.
КЦ
У МВС Південної Осетії розповіли, що підозрілу машину ВАЗ-2109 з грузинськими номерами та ключами в замку запалення виявили в порожньому селі за 6 кілометрів від Цхінвалі. Місцеві ополченці, які патрулювали буферну зону на своїй «дев`ятці», вирішили відвезти автомобіль до міста. Дорогою їх зупинили військовослужбовці маневреної групи «миротворчих сил», які доставили обидві машини та чотирьох ополченців до штабу.
Автомобіль з грузинськими номерами вибухнув близько 16:30, через десять хвилин після того, як був припаркований під вікнами штабу миротворців. За даними командувача» миротворчими силами» в зоні конфлікту Марата Кулахметова, загинули семеро «миротворців» і ще семеро дістали поранення. Також повідомлялося про двох загиблих ополченців.
Потужність вибухового пристрою склала більше 20 кілограмів в тротиловому еквіваленті.
У МВС Грузії «Комерсантові» вказали на суперечливу інформацію про подію.
«З Цхінвалі приходить вельми суперечлива інформація про інцидент з вибухом, — заявив «Комерсантові» начальник інформаційно-аналітичного департаменту МВС Грузії Шота Утіашвілі. — Спочатку говорили, що то був УАЗ, потім що то були «Жигулі». Одні джерела стверджували, що цю машину купили, інші — що її знайшли, а треті — що вилучили, оскільки там нібито була зброя. Потім цю машину чогось привезли до штабу російських миротворців, де вона вибухнула. Нам здається, що це організовано російськими спецслужбами. Російські військові до 10 жовтня мусять вийти з території Грузії і нині шукають привід, щоб не виходити».
Раніше повідомлялося, що в результаті вибуху на території штабу «миротворців» в Південній Осетії сім осіб загинули, троє поранені, повідомляють російські джерела.
Були дані, що на території штабу вибухнув УАЗ. «Машина була припаркована безпосередньо біля будівлі, де знаходилося керівництво штабу», — відзначаєтьтся у повідомленні. Вибухом пошкоджена будівля штабу, а також вибиті вікна в сусідніх будинках в радіусі близько 500 м.
Додамо, що за вчора це не перший вибух в Південній Осетії, Раніше прогримів вибух під час руху автівки голови маріонеткової «адміністрації Ленінгорського району» Анатолія Маргиєва. В результаті інциденту постраждав водій вантажівки, що їхала за автомобілем маріонетки.
Маріонетковий «президент» Південної Осетії Едуард Кокойти звинуватив в організації вибухів грузинську владу.
«Автомобіль був начинений вибухівкою. Це цілеспрямований теракт, підготовлений МГБ Грузії. Цей той же ж почерк, нам він добре відомий», — заявив Кокойти.
У МВС Південної Осетії заявляють, що мають в своєму розпорядженні дані, що грузинські спецслужби нібито підготували 18 начинених вибухівкою легкових автомобілів для проведення диверсій на території Південної Осетії і Абхазії. Вибух в Цхинвалі аналогічний диверсії, здійсненій нещодавно в Сухумі біля будівлі Служби держбезпеки Абхазії, вважають в МВС Південної Осетії.
«Виявлений легковий автомобіль був доставлений в розташування російських окупантів для з'ясування його приналежності й інших обставин. На території розташування російських військових, видно, вибухівка, якою був начинений автомобіль, була приведена в дію за допомогою радіокерованого детонатора», — сказали в МВС Південної Осетії.
Раніше Кокойти заявляв, що УАЗ був придбаний на грузинській території і доставлений до штабу миротворців для перевірки. «Загинули, зокрема, люди, які придбали автомобіль на грузинській стороні і перегнали його в Цхінвал» — повідомив він.
КЦ
четвер, 2 жовтня 2008 р.
В Інгушетії вбитий ватажок банди «Угро»
Як повідомляють джерела з Імарату Кавказ, в населеному пункті Орджоникідзевська знищений ватажок банди «Угро Сунженського РВВС»
Атака була проведена опівдні. Машину ВАЗ-2114, в якій знаходився ватажок «Угро» якийсь Мамієв, обстріляли з автоматичної зброї.
В результаті обстрілу ватажок був поранений і у важкому стані доставлений до лікарні. Від отриманих поранень він помер.
Диверсійна група моджахедів виїхала з місця спецоперації без втрат.
Тим часом в цей же час у Назрані майже одночасно був атакований блок-пост міліції і автомашини з окупантами.
На т.з. «Екажевському перехресті» моджахеди обстріляли машину з московитами з банди «внутрішні війська». Якщо вірити повідомленнями окупаційного командування, поранення отримали 2 окупанта.
Через деякий час на цій же ж ділянці дороги була обстріляна ще одна автомашина з окупантами, ВАЗ-2109. Двоє бандитів було знищено на місці, ще 1 важко поранений.
В результаті обстрілу блок-посту на околиці Назрані так само є вбиті і поранені. Проте точна їх кількість невідома.
КЦ
Атака була проведена опівдні. Машину ВАЗ-2114, в якій знаходився ватажок «Угро» якийсь Мамієв, обстріляли з автоматичної зброї.
В результаті обстрілу ватажок був поранений і у важкому стані доставлений до лікарні. Від отриманих поранень він помер.
Диверсійна група моджахедів виїхала з місця спецоперації без втрат.
Тим часом в цей же час у Назрані майже одночасно був атакований блок-пост міліції і автомашини з окупантами.
На т.з. «Екажевському перехресті» моджахеди обстріляли машину з московитами з банди «внутрішні війська». Якщо вірити повідомленнями окупаційного командування, поранення отримали 2 окупанта.
Через деякий час на цій же ж ділянці дороги була обстріляна ще одна автомашина з окупантами, ВАЗ-2109. Двоє бандитів було знищено на місці, ще 1 важко поранений.
В результаті обстрілу блок-посту на околиці Назрані так само є вбиті і поранені. Проте точна їх кількість невідома.
КЦ
середа, 1 жовтня 2008 р.
А. Илларионов: «Россия сама подготовила и начала войну против Грузии»
Как стало известно, бывший советник Путина по экономическим вопросам Андрей Илларионов некоторое время назад выступил с разоблачающим докладом об агрессии России против Грузии перед участниками школы Института Катона на Украине.
Этот доклад, по сути, остался незамеченным российской прессой. выдержки из доклада Илларионова.
Почему началась российско-грузинская война. Это была полномасштабная война с участием всех видов войск. Она продолжается, несмотря на соглашение о прекращении огня.
Российско-грузинская война — часть другой, очень крупной войны, которой Россия намеревалась нанести ответный удар Западу. Возникает вопрос, почему российские войска атаковали Грузию на трех фронтах и готовы были атаковать 12,13, 14 и 15 августа еще по двум фронтам, которые не были открыты. Версия официальной пропаганды России о признании Южной Осетии под мотивом защиты российских граждан не выдерживает никакой критики. Если бы целью России было признание народов, высказывающих желание быть независимыми, то Москва должна была бы первым делом признать независимость Чечни.
Чеченский народ неоднократно высказывал свое желание жить отдельно от России, в том числе с оружием в руках.
Чечня не была признана, на них были брошены танки, «Грады», артиллерия, химические войска. Значительная часть чеченских боевиков была уничтожена химическим оружием.
Когда мы сейчас говорим о потерях в Южной Осетии, то называются цифры — несколько сотен погибших. В Южной Осетии погибло 134 человека. Из них 80% военные, которые боролись с оружием в руках, а 20% мирные жители. Это, конечно, трагедия, независимо от того, мирные это жители или военные, но сравнивать с Чечней не стоит, потому что в Чечне с обеих сторон погибло около 200 тысяч человек.
С учетом всего этого российские власти должны были признать независимость Чечни, а потом независимость Косово, но этого не было сделано ни до, ни после признания независимости Абхазии и Южной Осетии. Для российского руководства главное не право наций на самоопределение, а политика двойных стандартов.
Поэтому утверждение, что Россия в Южной Осетии действовала в интересах защиты своих граждан, как минимум, неубедительно.
Да, 90% населения Южной Осетии — российские граждане. На территории бывшего Югоосетинского округа жили примерно 48 тысяч граждан осетинской национальности и 20 тысяч грузин. Около 10 тысяч осетин поддерживали прогрузинскую осетинскую администрацию Дмитрия Санакоева. Напомню, Санакоев в 90-х годах был одним из лидеров сепаратистского движения, который со своими 500 сторонниками разошелся с Кокойты и сформировал другую администрацию и контролировал не только грузинские, но и осетинские села.
Если бы российские власти отстаивали цель защиты российских граждан, то они должны были отстаиваться в Туркмении, где российские граждане были брошены, и где их права ущемлялись.
Заявления о защите российских граждан — это откровенное лицемерие, которое используется в качестве предлога для начала военных операций.
Третий предлог — это так называемый геноцид осетин грузинской армией. Заявления о геноциде с указанием цифр — 1400, 1600, 1800, 3000 впервые прозвучали 8 августа, в 5 часов вечера из уст Кокойты, который покинул Цхинвали до начала военной операции.
В течение нескольких недель официальные российские средства информации продолжали и сейчас продолжают повторять эти цифры, несмотря на то, что Путин, прибывший во Владикавказ 9 августа, с большим трудом выдавил фразу, что погибло несколько десятков человек.
Специальная группа российской Генпрокуратуры, которая была направлена на территорию Южной Осетии, после месяца работы сообщила о 134 погибших, 80% из которых были бойцами, а остальные — мирными жителями.
…Ключевой параметр определения геноцида — это использование государственной машины для уничтожения по этническому признаку. Даже случай Косово, где были уничтожены 30 тысяч косоваров, и около миллиона покинули страну, не считает геноцидом.
Этнической чисткой считается взаимное уничтожение абхазов и грузин. В 1992–93 гг. в Абхазии погибли 3000 абхазов и 17 000 грузин. На момент распада Советского союза абхазы составляли в Абхазии 17% населения, а грузины — 52%. В результате абхазской войны 250 тысяч грузин покинули территорию Абхазии. Сейчас грузины живут в Абхазии только на территории Гальского района. Таким образом, ни одно из официальных объяснений российско-грузинской войны не соответствует действительности.
Из-за чего началась российско-грузинская война? Один из ответов, это те процессы, которые идут в Грузии в течение последних 4 лет. Коротко — в Грузии создается современное, европейское, демократическое государство, ответственное перед населением. Я довольно давно занимаюсь экономическими реформами, которые проводились в разных странах в разные времена, и должен сказать, что нет ни одной другой страны в мире, где было проведено такое количество реформ, в течение такого короткого времени и с таким качеством.
Последние три года экономика Грузии росла от 11 до 13% в год, выше, чем в Китае. Надо сказать, не имея нефти и газа. До конфликта Грузия импортировала электроэнергию в Россию. Если бы кто-нибудь 3–5 лет тому назад сказал бы, что Грузия станет экспортировать электроэнергию в Россию, никто бы не поверил. Этого человека назвали бы фантазером. В экономической сфере в Грузии произошло чудо. Приток иностранных инвестиций в страну составил 17–18% ВВП, в России вес инвестиционного частного капитала чуть больше 1% ВВП. И это с учетом того, что Грузия маленькая страна, у которой есть неразрешенные конфликты и маленький рынок.
Надо сказать и о том, что представляют Абхазия и Южная Осетия с экономической точки зрения. Если коротко, это сталинские анклавы, особенно Южная Осетия. Последние 4 года население Южной Осетии нигде не работает и не стремится к этому особенно. Люди живут на субсидии из российского бюджета, которые постоянно возрастают и достигли 700 миллионов долларов США. Если разделить эту сумму на 40 тысяч человек, вы получите, что Москва ни один свой регион не субсидировала так, как Южную Осетию.
По распоряжению Путина для Южной Осетии было дополнительно выделено 10 миллиардов российских рублей. Сейчас в Джаве строится большая военная база. Именно туда была введена техника еще до конфликта.
Следует отметить, что до начала военных действий уровень милитаризации Южной Осетии и Абхазии был довольно высоким.
Российская пропаганда в течение последнего месяца рассказывала о том, что Грузия является чрезвычайно милитаризованной страной, военный бюджет которой в течение последних 4 лет вырос с 30 миллионов долларов до почти 1 миллиарда. Сейчас на военный бюджет Грузии уходит 8% ВВП, это приличная цифра. Но если мы сравним количество военных на 1000 человек, то в Грузии на 100 человек приходится 6 военнослужащих, в Абхазии — 60, в Южной Осетии — 65, это десятикратное превосходство. Количество резервистов на 1000 человек в Грузии составляет 22, в Абхазии — 165, в Южной Осетии — 326 человек. Здесь почти 15-кратное превосходство.
У Грузии на 100 000 человек было 4–6 артиллерийских орудий, у Абхазии 35, у Южной Осетии — 190. Аналогичное положение с бронетехникой. У Грузии на 100 000 человек было 5 единиц БТР, у Абхазии 75, у Южной Осетии — 391.
Таково соотношение без учета тех данных, что Россия ввела в Абхазию и Южную Осетию довольно много боевой техники. В мае и июле только в Абхазии было введено более 1500 единиц бротехники, артеллерийских орудий, танков и и других видов техники.
У нас нет данных о ВВП Абхазии и Южной Осетии, но косвенно можно судить об их возможностях. По самым приблизительным оценкам, в течение последних 4 лет Абхазия тратила на военную сферу 50% своего бюджета, а Южная Осетия — 60%. Это без закупки техники. Понятно, что Россия доставляла им оружие бесплатно.
Эти данные можно сравнить с военным бюджетом США на пике второй мировой войны, который составлял 52%, и Великобритании — 52–54%.
С учетом всего вышесказанного можно абсолютно точно сказать, что в Абхазии и Южной Осетии еще до начала конфликта 7 августа существовали российские военные базы. Абхазия и Южная Осетия еще до августа были самыми милитаризованными регионами в мире, если не считать Северную Корею.
Мы должны четко понимать, кто кому противостоял во время августовских военных действий в Грузии. Задачей российского руководства была смена режима Саакашвили. Этого не скрывал в России никто ни на каком уровне. Война против Грузии готовилась последние 4 года. После того, как грузинская власть безболезненно решила проблему Аджарии, в Москве начали думать о смещении Саакашвили.
В декабре 2005 года руководители российских энергокомпаний были вызваны в Кремль для организации энергетической блокады Грузии. Когда ответ энергетиков оказался неутешительным для властей, они сами приступили к делу и перешли на атаку. Вскоре все трубопроводы и линии электропередачи, которые шли из России в Грузию, были взорваны. Потом было заявлено, что это дело рук каких-то террористов, но следствие установило, что использовались взрывные устройства тех видов, которые применяют российские спецназовцы. После этого была попытка ликвидации лидера грузинской оппозиции. В 2006 году грузинские спецслужбы задержали нескольких российских агентов, но Грузия проявила дипломатическую этику и без шума передала их Москве.
Тем не менее, активность российских спецслужб не уменьшилась, а усилилась. В сентябре 2006 года были арестованы еще 4 русских агента, но уже публично. После этого началась блокада Грузии — транспортная, визовая, винная, боржомная…
В течение всего этого периода Россия усиливала свои военные анклавы в Абхазии и Южной Осетии. Российские дипломаты не скрывали, что военная операция в Грузии осуществится до сентября текущего года. Россия восстановила железнодорожный участок до Очамчире и построила вторую линию на 54-километровом участке Сухуми-Очемчире. По этой линии в мае-июне Россия ввезла в Абхазию 50 эшелонов военного груза. Складывалось впечатление, что удар будет нанесен со стороны Абхазии.
Обстрел расположенных на территории Южной Осетии грузинских сел начался 1-го августа. Если раньше осетины после ответного огня грузинской стороны прекращали стрельбу, на этот раз было не так. Осетинская сторона продолжала обстрел не только из автоматического оружия, а из артиллерийских орудий.
Департамент по информации Южной Осетии еще 6 августа не скрывал, что на территории Южной Осетии уже находились российские военные соединения. 3 августа в Цхинвали прибыли заместитель министра обороны России Николай Панько и начальник разведывательной службы. Они встретились с Кокойты. После их отъезда Кокойты перебрался в Джаву, началась эвакуация населения из Южной Осетии. В тот же день, 3 августа началась мобилизация наемников на Северном Кавказе, что означет, что Россия начала военные действия 3 августа.
К этому времени к границе Грузии уже были подтянуты не только 58-я армия, но еще и разные подразделения, 9 тысяч человек, 700 единиц бронетехники. 6 августа российские пограничники заняли Рокский тоннель с грузинской стороны. С 3 по 7 августа российские СМИ передавали информацию о начале войны, которая еще не начиналась.
7 августа грузинская сторона попыталась договориться с осетинской. Из Тбилиси в Цхинвали выехал государственный министр Грузии по вопросам реинтеграции Темур Якобашвили, который должен был встретиться с Кокойты при посредничестве посла России по особым поручениям Попова. Попов в Цхинвали не приехал, причиной была названа спустившая шина. Ему посоветовали воспользоваться запаской. Он ответил, что она негодная. Якобашвили встретился в Цхинвали с командующим миротворческими силами Маратом Кулахметовым, который посоветовал в одностороннем порядке прекратить огонь.
В 18:30 Якобашвили по телефону сообщил президенту Саакашвили о предложении генерала. В 19:00 Саакашвили выступил по телевидению и заявил, что грузинская сторона заинтересована в мире. Саакашвили человек с характером и гонором, но он просил, чуть не умолял договориться. Он объявил об одностороннем прекращении огня, но в 22:10 осетинская сторона начала массированную бомбежку сначала села Тамарашени, а потом остальных грузинских сел.
По информации находящихся тогда в Цхинвали российских журналистов, в Цхинвали практически не осталось населения, журналистов было больше, чем жителей. По их же информации, в городе много российских военнослужащих и гражданских лиц спортивного телосложения, с явной военной осанкой. По официальным данным, до начала военных действий из Цхинвальского региона в Северную Осетию были эвакуированы 34 тысяч человек.
К этому времени на территорию Южной Осетии из России вступили 150 танков и живая сила. После появления там танковой колонны Минобороны России грузинское руководство пришло к выводу, что война, о которой так долго говорили российские политики, началась.
После этого начались бои в трех направлениях — штурм Цхинвали, бои у Джавы и в направлении Роки. Обе стороны понесли большие потери. Следует отметить, что российские танки через Рокский тоннель прибыли вечером 10 августа. Параллельно российские соединения заняли Верхнюю Абхазию, Черноморский флот был уже у берегов Грузии.
Военные аналитики вычислили, что с учетом скорости кораблей, чтобы оказаться в Поти 9 и 10 августа, они должны были покинуть Севастополь вечером 7 августа, либо до атаки на Цхинвали, либо в тот самый момент. Надо отметить также, что Минобороны России мобилизовало вооруженные подразделения у Земо Ларси и около грузино-армянской границы.
Из того, что произошло и происходит, ясно, что война не закончена, она продолжается. Стратегической цели войны — смещения руководства Грузии — никто не отменял. Россия не скрывает, что для нее неприемлем западный выбор Грузии. Думаю, все только начинается. Российская власть поступила с Грузией так, как поступает шпана, когда нападает на слабого. На прибалтийские страны Россия напасть не сможет, Прибалтика под защитой НАТО.
Для России неприемлема также демократическая и европейзированная Украина. Москве очень не понравилась позиция Киева, которая в дни августовского конфликта открыто поддержала Тбилиси.
Отдел мониторинга
КЦ
Этот доклад, по сути, остался незамеченным российской прессой. выдержки из доклада Илларионова.
Почему началась российско-грузинская война. Это была полномасштабная война с участием всех видов войск. Она продолжается, несмотря на соглашение о прекращении огня.
Российско-грузинская война — часть другой, очень крупной войны, которой Россия намеревалась нанести ответный удар Западу. Возникает вопрос, почему российские войска атаковали Грузию на трех фронтах и готовы были атаковать 12,13, 14 и 15 августа еще по двум фронтам, которые не были открыты. Версия официальной пропаганды России о признании Южной Осетии под мотивом защиты российских граждан не выдерживает никакой критики. Если бы целью России было признание народов, высказывающих желание быть независимыми, то Москва должна была бы первым делом признать независимость Чечни.
Чеченский народ неоднократно высказывал свое желание жить отдельно от России, в том числе с оружием в руках.
Чечня не была признана, на них были брошены танки, «Грады», артиллерия, химические войска. Значительная часть чеченских боевиков была уничтожена химическим оружием.
Когда мы сейчас говорим о потерях в Южной Осетии, то называются цифры — несколько сотен погибших. В Южной Осетии погибло 134 человека. Из них 80% военные, которые боролись с оружием в руках, а 20% мирные жители. Это, конечно, трагедия, независимо от того, мирные это жители или военные, но сравнивать с Чечней не стоит, потому что в Чечне с обеих сторон погибло около 200 тысяч человек.
С учетом всего этого российские власти должны были признать независимость Чечни, а потом независимость Косово, но этого не было сделано ни до, ни после признания независимости Абхазии и Южной Осетии. Для российского руководства главное не право наций на самоопределение, а политика двойных стандартов.
Поэтому утверждение, что Россия в Южной Осетии действовала в интересах защиты своих граждан, как минимум, неубедительно.
Да, 90% населения Южной Осетии — российские граждане. На территории бывшего Югоосетинского округа жили примерно 48 тысяч граждан осетинской национальности и 20 тысяч грузин. Около 10 тысяч осетин поддерживали прогрузинскую осетинскую администрацию Дмитрия Санакоева. Напомню, Санакоев в 90-х годах был одним из лидеров сепаратистского движения, который со своими 500 сторонниками разошелся с Кокойты и сформировал другую администрацию и контролировал не только грузинские, но и осетинские села.
Если бы российские власти отстаивали цель защиты российских граждан, то они должны были отстаиваться в Туркмении, где российские граждане были брошены, и где их права ущемлялись.
Заявления о защите российских граждан — это откровенное лицемерие, которое используется в качестве предлога для начала военных операций.
Третий предлог — это так называемый геноцид осетин грузинской армией. Заявления о геноциде с указанием цифр — 1400, 1600, 1800, 3000 впервые прозвучали 8 августа, в 5 часов вечера из уст Кокойты, который покинул Цхинвали до начала военной операции.
В течение нескольких недель официальные российские средства информации продолжали и сейчас продолжают повторять эти цифры, несмотря на то, что Путин, прибывший во Владикавказ 9 августа, с большим трудом выдавил фразу, что погибло несколько десятков человек.
Специальная группа российской Генпрокуратуры, которая была направлена на территорию Южной Осетии, после месяца работы сообщила о 134 погибших, 80% из которых были бойцами, а остальные — мирными жителями.
…Ключевой параметр определения геноцида — это использование государственной машины для уничтожения по этническому признаку. Даже случай Косово, где были уничтожены 30 тысяч косоваров, и около миллиона покинули страну, не считает геноцидом.
Этнической чисткой считается взаимное уничтожение абхазов и грузин. В 1992–93 гг. в Абхазии погибли 3000 абхазов и 17 000 грузин. На момент распада Советского союза абхазы составляли в Абхазии 17% населения, а грузины — 52%. В результате абхазской войны 250 тысяч грузин покинули территорию Абхазии. Сейчас грузины живут в Абхазии только на территории Гальского района. Таким образом, ни одно из официальных объяснений российско-грузинской войны не соответствует действительности.
Из-за чего началась российско-грузинская война? Один из ответов, это те процессы, которые идут в Грузии в течение последних 4 лет. Коротко — в Грузии создается современное, европейское, демократическое государство, ответственное перед населением. Я довольно давно занимаюсь экономическими реформами, которые проводились в разных странах в разные времена, и должен сказать, что нет ни одной другой страны в мире, где было проведено такое количество реформ, в течение такого короткого времени и с таким качеством.
Последние три года экономика Грузии росла от 11 до 13% в год, выше, чем в Китае. Надо сказать, не имея нефти и газа. До конфликта Грузия импортировала электроэнергию в Россию. Если бы кто-нибудь 3–5 лет тому назад сказал бы, что Грузия станет экспортировать электроэнергию в Россию, никто бы не поверил. Этого человека назвали бы фантазером. В экономической сфере в Грузии произошло чудо. Приток иностранных инвестиций в страну составил 17–18% ВВП, в России вес инвестиционного частного капитала чуть больше 1% ВВП. И это с учетом того, что Грузия маленькая страна, у которой есть неразрешенные конфликты и маленький рынок.
Надо сказать и о том, что представляют Абхазия и Южная Осетия с экономической точки зрения. Если коротко, это сталинские анклавы, особенно Южная Осетия. Последние 4 года население Южной Осетии нигде не работает и не стремится к этому особенно. Люди живут на субсидии из российского бюджета, которые постоянно возрастают и достигли 700 миллионов долларов США. Если разделить эту сумму на 40 тысяч человек, вы получите, что Москва ни один свой регион не субсидировала так, как Южную Осетию.
По распоряжению Путина для Южной Осетии было дополнительно выделено 10 миллиардов российских рублей. Сейчас в Джаве строится большая военная база. Именно туда была введена техника еще до конфликта.
Следует отметить, что до начала военных действий уровень милитаризации Южной Осетии и Абхазии был довольно высоким.
Российская пропаганда в течение последнего месяца рассказывала о том, что Грузия является чрезвычайно милитаризованной страной, военный бюджет которой в течение последних 4 лет вырос с 30 миллионов долларов до почти 1 миллиарда. Сейчас на военный бюджет Грузии уходит 8% ВВП, это приличная цифра. Но если мы сравним количество военных на 1000 человек, то в Грузии на 100 человек приходится 6 военнослужащих, в Абхазии — 60, в Южной Осетии — 65, это десятикратное превосходство. Количество резервистов на 1000 человек в Грузии составляет 22, в Абхазии — 165, в Южной Осетии — 326 человек. Здесь почти 15-кратное превосходство.
У Грузии на 100 000 человек было 4–6 артиллерийских орудий, у Абхазии 35, у Южной Осетии — 190. Аналогичное положение с бронетехникой. У Грузии на 100 000 человек было 5 единиц БТР, у Абхазии 75, у Южной Осетии — 391.
Таково соотношение без учета тех данных, что Россия ввела в Абхазию и Южную Осетию довольно много боевой техники. В мае и июле только в Абхазии было введено более 1500 единиц бротехники, артеллерийских орудий, танков и и других видов техники.
У нас нет данных о ВВП Абхазии и Южной Осетии, но косвенно можно судить об их возможностях. По самым приблизительным оценкам, в течение последних 4 лет Абхазия тратила на военную сферу 50% своего бюджета, а Южная Осетия — 60%. Это без закупки техники. Понятно, что Россия доставляла им оружие бесплатно.
Эти данные можно сравнить с военным бюджетом США на пике второй мировой войны, который составлял 52%, и Великобритании — 52–54%.
С учетом всего вышесказанного можно абсолютно точно сказать, что в Абхазии и Южной Осетии еще до начала конфликта 7 августа существовали российские военные базы. Абхазия и Южная Осетия еще до августа были самыми милитаризованными регионами в мире, если не считать Северную Корею.
Мы должны четко понимать, кто кому противостоял во время августовских военных действий в Грузии. Задачей российского руководства была смена режима Саакашвили. Этого не скрывал в России никто ни на каком уровне. Война против Грузии готовилась последние 4 года. После того, как грузинская власть безболезненно решила проблему Аджарии, в Москве начали думать о смещении Саакашвили.
В декабре 2005 года руководители российских энергокомпаний были вызваны в Кремль для организации энергетической блокады Грузии. Когда ответ энергетиков оказался неутешительным для властей, они сами приступили к делу и перешли на атаку. Вскоре все трубопроводы и линии электропередачи, которые шли из России в Грузию, были взорваны. Потом было заявлено, что это дело рук каких-то террористов, но следствие установило, что использовались взрывные устройства тех видов, которые применяют российские спецназовцы. После этого была попытка ликвидации лидера грузинской оппозиции. В 2006 году грузинские спецслужбы задержали нескольких российских агентов, но Грузия проявила дипломатическую этику и без шума передала их Москве.
Тем не менее, активность российских спецслужб не уменьшилась, а усилилась. В сентябре 2006 года были арестованы еще 4 русских агента, но уже публично. После этого началась блокада Грузии — транспортная, визовая, винная, боржомная…
В течение всего этого периода Россия усиливала свои военные анклавы в Абхазии и Южной Осетии. Российские дипломаты не скрывали, что военная операция в Грузии осуществится до сентября текущего года. Россия восстановила железнодорожный участок до Очамчире и построила вторую линию на 54-километровом участке Сухуми-Очемчире. По этой линии в мае-июне Россия ввезла в Абхазию 50 эшелонов военного груза. Складывалось впечатление, что удар будет нанесен со стороны Абхазии.
Обстрел расположенных на территории Южной Осетии грузинских сел начался 1-го августа. Если раньше осетины после ответного огня грузинской стороны прекращали стрельбу, на этот раз было не так. Осетинская сторона продолжала обстрел не только из автоматического оружия, а из артиллерийских орудий.
Департамент по информации Южной Осетии еще 6 августа не скрывал, что на территории Южной Осетии уже находились российские военные соединения. 3 августа в Цхинвали прибыли заместитель министра обороны России Николай Панько и начальник разведывательной службы. Они встретились с Кокойты. После их отъезда Кокойты перебрался в Джаву, началась эвакуация населения из Южной Осетии. В тот же день, 3 августа началась мобилизация наемников на Северном Кавказе, что означет, что Россия начала военные действия 3 августа.
К этому времени к границе Грузии уже были подтянуты не только 58-я армия, но еще и разные подразделения, 9 тысяч человек, 700 единиц бронетехники. 6 августа российские пограничники заняли Рокский тоннель с грузинской стороны. С 3 по 7 августа российские СМИ передавали информацию о начале войны, которая еще не начиналась.
7 августа грузинская сторона попыталась договориться с осетинской. Из Тбилиси в Цхинвали выехал государственный министр Грузии по вопросам реинтеграции Темур Якобашвили, который должен был встретиться с Кокойты при посредничестве посла России по особым поручениям Попова. Попов в Цхинвали не приехал, причиной была названа спустившая шина. Ему посоветовали воспользоваться запаской. Он ответил, что она негодная. Якобашвили встретился в Цхинвали с командующим миротворческими силами Маратом Кулахметовым, который посоветовал в одностороннем порядке прекратить огонь.
В 18:30 Якобашвили по телефону сообщил президенту Саакашвили о предложении генерала. В 19:00 Саакашвили выступил по телевидению и заявил, что грузинская сторона заинтересована в мире. Саакашвили человек с характером и гонором, но он просил, чуть не умолял договориться. Он объявил об одностороннем прекращении огня, но в 22:10 осетинская сторона начала массированную бомбежку сначала села Тамарашени, а потом остальных грузинских сел.
По информации находящихся тогда в Цхинвали российских журналистов, в Цхинвали практически не осталось населения, журналистов было больше, чем жителей. По их же информации, в городе много российских военнослужащих и гражданских лиц спортивного телосложения, с явной военной осанкой. По официальным данным, до начала военных действий из Цхинвальского региона в Северную Осетию были эвакуированы 34 тысяч человек.
К этому времени на территорию Южной Осетии из России вступили 150 танков и живая сила. После появления там танковой колонны Минобороны России грузинское руководство пришло к выводу, что война, о которой так долго говорили российские политики, началась.
После этого начались бои в трех направлениях — штурм Цхинвали, бои у Джавы и в направлении Роки. Обе стороны понесли большие потери. Следует отметить, что российские танки через Рокский тоннель прибыли вечером 10 августа. Параллельно российские соединения заняли Верхнюю Абхазию, Черноморский флот был уже у берегов Грузии.
Военные аналитики вычислили, что с учетом скорости кораблей, чтобы оказаться в Поти 9 и 10 августа, они должны были покинуть Севастополь вечером 7 августа, либо до атаки на Цхинвали, либо в тот самый момент. Надо отметить также, что Минобороны России мобилизовало вооруженные подразделения у Земо Ларси и около грузино-армянской границы.
Из того, что произошло и происходит, ясно, что война не закончена, она продолжается. Стратегической цели войны — смещения руководства Грузии — никто не отменял. Россия не скрывает, что для нее неприемлем западный выбор Грузии. Думаю, все только начинается. Российская власть поступила с Грузией так, как поступает шпана, когда нападает на слабого. На прибалтийские страны Россия напасть не сможет, Прибалтика под защитой НАТО.
Для России неприемлема также демократическая и европейзированная Украина. Москве очень не понравилась позиция Киева, которая в дни августовского конфликта открыто поддержала Тбилиси.
Отдел мониторинга
КЦ
ПРИКЛАДНА КОНТРПРОПАГАНДА, АБО ЯК ОТРИМАТИ ЗАДОВОЛЕННЯ ВІД СПІЛКУВАННЯ ІЗ НОСІЯМИ ТОТАЛІТАРНОЇ СВІДОМОСТІ (РОСІЙСЬКОЮ МОВОЮ).
30 практических советов гражданам Украины по ведению политических споров в российском Интернете.
Если по какой-то неизъяснимой причине вы считаете себя «оранжевым» и даже «свидомым», то раньше или позже вы неизбежно зайдете на какой-нибудь российский Интернет-форум и ужаснетесь тому, что там пишут об Украине. Как порядочный «оранжевый», вы, разумеется, захотите вступить в спор, чтобы возразить, опровергнуть и раскрыть глаза.
Если вы патриот – лучше сразу откажитесь от этих намерений. У вас все равно ничего не получится, зато вы лишний раз напомните россиянам о существовании такой страны, как Украина, о чем им лучше забыть вообще.
Но если вы молоды и горячи, свято верите в свой дар убеждения и стремитесь просветить заблудших россиян, прочтите для начала эти советы. Они не научат вас побеждать, но помогут получить хотя бы минимальное удовольствие от общения с политически озабоченными украинофобами.
Российские политические форумы бывают разные – от «Ежедневного журнала», где окопались недобитые либералы, до совершенно невменяемого «Росбалта». Но поскольку отношение к Украине как государству на них примерно одинаковое, то и наши советы являются универсальными.
ОСНОВНЫЕ РЕКОМЕНДАЦИИ ПО ВЕДЕНИЮ СПОРОВ ОБ УКРАИНЕ
1. Не лезьте в спор, не изучив «матчасть». Оттого, что вы опозоритесь, Украине легче не станет.
2. Не проявляйте явную агрессию. В этом деле вы всё равно окажетесь слабее россиян.
3. Помните: россияне любят украинцев. Просто они не любят Украину.
4. Помните: самые закоренелые противники Украины как государства – переехавшие в Россию украинцы. Этот дивный феномен еще предстоит изучить специалистам.
5. Имейте в виду: 99% россиян имеют такое же представление о реальных событиях в Украине, как и вы о происходящем в Молдове. Даже те, кто «постоянно ездит к родственникам/по делам фирмы» (на самом деле – проезжал на поезде в 1997 году. Ночью. По Казахстану. И не сам, а сослуживец знакомого).
6. Не ссылайтесь без крайней нужды на украинские источники, даже на русскоязычные. Им все равно не поверят. Потому что – см. следующий пункт:
7. Россияне уверены в наличии в Украине мощной пропагандистской машины. В это трудно поверить, но это так. Не оспаривайте сей «факт» – в глазах россиян он вызывает уважение.
8. Не отрицайте достижений России, которые россияне считают реальными (рост экспорта оружия, триумф группы «Серебро», развитие нанотехнологий). Это тупиковый путь – собеседники сочтут, что говорят с идиотом.
9. Апеллируйте к «священной памяти предков», «делам отцов», «исконным традициям». Это они любят.
10. Запомните адреса статистических ведомств – www.gks.ru и www.ukrstat.gov.ua. Там вы найдете подтверждения любым своим идеям, особенно абсурдным.
11. Если вы не можете связно объяснить, зачем сносятся и ставятся памятники, почему Голодомор признается геноцидом, а Мазепа – героем и т. п., отвечайте простодушно: «Это нужно для укрепления Державы!». Они вас поймут, хотя и осудят.
12. Никогда не восклицайте «А ваш любимый Янукович (сам дурак/ворюга/редиска)!». Во-первых, Янукович не их, а наш. Во-вторых, в России Виктор Федорыч слывет тряпкой, флюгером, брехлом. Как и все прочие хохлы.
13. Пожалуйста, запомните: трипольцы не были предками украинцев. Никогда.
14. В головах многих россиян мирно уживаются абсолютно противоположные тезисы. Например, «Сталин разрушил Великую Россию» – «Сталин сделал Россию Великой», «Большинство стран ненавидит Россию» – «Большинство стран любит Россию» и т. п. Вы можете получить удовольствие, ловя россиян на противоречиях, хотя они этого не заметят.
15. Если в ответ на свои наезды вы получили – «уж лучше так, чем как у вас в Хохляндии!», – считайте, что добились небольшого успеха – собеседник признал, что и в России есть что-то не вполне идеальное. И от этого собеседнику стало тягостно.
16. Максимум, чего вы сможете добиться в форумном споре – сползания собеседника на другую тему или – о чудо! – его временного исчезновения. Именно это вы можете считать своей победой и рассказывать о ней друзьям, родным и потомкам.
СТАНДАРТНЫЕ ОТВЕТЫ НА ТИПОВЫЕ НАЕЗДЫ
Примечание: все доводы, приведенные ниже, в целом соответствуют действительности. Приводя их, вы не будете брать на душу грех бесстыжей лжи.
Начнем с простых наездов:
– Ющенко болен проказой.
Вы не поверите, но огромное количество форумных россиян в этом уверены. В ответ лучше всего воскликнуть: как?! но ведь проказа – заразная болезнь! Ющенко бы инфицировал пол-Киева. И даже – боже мой! – Януковича! И Черномырдина!!! И даже (тихо-тихо) самого Путина на саммитах СНГ...
– Украина управляется из Вашингтона.
В этом уверено 99,98% россиян, даже тамошних либералов. Не спорьте. Не отрицайте. Сочтут тупым лжецом. Отвечайте просто – украинцы настолько бардачны, что ими даже нельзя толком управлять. Все перекрутят, все перепутают. Потому влияние Госдепа плавно стекает в священные воды Днепра.
Здесь следует помнить – в действительности Россия никогда не управляла Украиной, скорее наоборот. Только не напоминайте об этом россиянам слишком часто.
– Оранжевые в 2005-2006 годах развалили экономику.
Помните, что к моменту окончания работы «оранжевого» правительства Еханурова рост ВВП «месяц-к-месяцу» почти достигал 10% (май 2006 к маю 2005 – 108,5%, июнь 2006 к июню 2005 – 109,3%).
– Тимошенко в 2005 году развалила экономику.
Ответьте скромно, но со вкусом: рост ВВП напрямую зависит от количества капитальных вложений в экономику. Основные «вкладчики» – местные олигархи, жадные и масонские. Такие как – тьфу-тьфу – Ходорковский и Березовский. Тимошенко их прищучила (совсем как Путин!!!), и они поджали хвосты (т. е. капвложения). Единственная ошибка воровки – она не смогла расправиться с мироедами так же жестко, как Великий Путин.
Вас должны понять.
– Экономика Украины развалена.
В этом уверено около 95% россиян. Ответ: рост ВВП Украины в 2007 году – около 7,2%, России – 7,6%. Неужели ваш уважаемый собеседник берет на себя грех предположить, что экономику России от развала отделяют 0,4%?!
Не мешает помянуть и динамику цен на нефть, которая совершенно по-разному влияет на Украину и Россию. Можно, в конце концов, напомнить, что рост промышленного производства Украины стабильно превышает российский. Хотя вам, конечно, не поверят.
– Без России Украине не выжить.
Даже не спорьте. Не подействует. Просто отвечайте: ага, будет ой как туговато.
В любом случае, нам такого счастья – жить совсем без России – на своем веку не дождаться.
– Древность украинской нации и украинского языка – миф!
Если вы не филолог и не историк – не ввязывайтесь, увязнете. Если филолог или историк – не ввязывайтесь, не поймут. Лучше всего ответить бодро и оптимистично: да, мы молодая нация – и у нас все впереди!
– Бандеровцы стреляли в спину нашим!
Спорить бессмысленно. Удивительный феномен «бандеровцы-в-российском-массовом-сознании» еще ждет своих исследователей, а самих исследователей – масса открытий чудных! А пока эти открытия еще не совершены, отвечайте, например, так: да, стреляли. Но то были войска НКВД, которые в составе заградотрядов сами стреляли в «наших». Т. е., они были плохими парнями.
– Бандеровцы убивали местное население.
Мягко осведомитесь: а могло бы просуществовать партизанское (по сути) движение более 10 лет без поддержки местного населения? Сами ответ не давайте – пусть пораскинут мозгами. В крайнем случае, намекните: а вот в Чечне, допустим, если б не было поддержки местных, неужто священная Российская Армия не расправилась бы с бандитами за пару недель?!
На восклицание о помощи мировой закулисы наивно спрашивайте: а как Вашингтон помогал бандеровцам? И так далее.
– Бандеровцы убивали присланных учителей и врачей.
Спорить бессмысленно. Лучше смиренно спросить: если Россия знала, что в Бандерии убивают присланных ею «миссионеров», не значит ли это, что она заведомо посылала своих лучших сынов и дочерей на верную смерть?
Сия мысль столь кощунственна, что немедленно последует сползание на тему жестоких коммунистов и сомнительного грузина Сталина. Но что отвечайте просто и строго: ну вот бандеровцы и не любили жестоких коммунистов и сомнительного грузина Сталина.
– Бандеровцы были жестокими изуверами! Это зафиксировали даже поляки! Есть фотографии!
В качестве фотографии вам скорее всего приведут ту самую, знаменитую. Между прочим, уже установлено, что она сделана в 20-х годах, в Польше, и на ней изображены жертвы сумасшедшей матери-цыганки.
Относительно польских историков можно отвечать бесхитростно: вы что, верите этим пшекам?! Это же недославяне, католики, враги России! Помните: обычный российский политфорумчанин совершенно не верит этим недославянам, католикам, врагам России.
– Западенщина мечтает присоединиться к Польше.
В это верит 90% россиян. Намекните им на сложные, мягко говоря, исторические отношения между западноукраинцами и поляками. В конце концов, скажите, что «западенцы» не любят поляков еще больше, чем россиян. Это должно успокоить собеседников. Чуть-чуть.
– Россияне живут богаче украинцев!
Подобные наезды можно смело игнорировать. На самом деле в глазах россиян благосостояние людей – ничто по сравнению с Внешнеполитическим Весом Державы.
– Путин поднял экономику Россию из пепла и сделал ее Великой!
Ответ: по какой-то непонятной причине основные макроэкономические показатели стран СНГ в последние годы изменяются подозрительно одинаково. Причем, вне зависимости от личности Верховного Вождя, характера государственной власти и политической обстановки. И (что совсем уж возмутительно), в некоторых зачуханных странах СНГ рост того же ВВП выше, чем в путинской России! А именно, в Азербайджане, Казахстане, Узбекистане, и даже (чур нас!) в Грузии! Во всех остальных государствах он сравним с российским в пределах 2-х процентов! (по данным на январь-октябрь 2007 г.)
(тихо-тихо) Так, может, не в Путине дело?...
Вам могут ответить, что экономика всех этих недогосударств растет вместе с российской, поскольку «присосалась». Спросите, опять-таки, тихо-тихо: как, и грузинская тоже?! Куда же смотрят Власти! Почему до сих пор полностью не отцепили от сияющего локомотива российской экономики этот гнилой деревянный вагончик? И ждите ответа. Он должен порадовать вас своей противоречивостью.
Если вы будете долго и упорно использовать эти стандартные ответы, то россияне окончательно уверуют в мощь нашей Мозгопромывочной Машины и станут уважать Украину чуть-чуть больше.
А разве не этого вы добиваетесь?
Если по какой-то неизъяснимой причине вы считаете себя «оранжевым» и даже «свидомым», то раньше или позже вы неизбежно зайдете на какой-нибудь российский Интернет-форум и ужаснетесь тому, что там пишут об Украине. Как порядочный «оранжевый», вы, разумеется, захотите вступить в спор, чтобы возразить, опровергнуть и раскрыть глаза.
Если вы патриот – лучше сразу откажитесь от этих намерений. У вас все равно ничего не получится, зато вы лишний раз напомните россиянам о существовании такой страны, как Украина, о чем им лучше забыть вообще.
Но если вы молоды и горячи, свято верите в свой дар убеждения и стремитесь просветить заблудших россиян, прочтите для начала эти советы. Они не научат вас побеждать, но помогут получить хотя бы минимальное удовольствие от общения с политически озабоченными украинофобами.
Российские политические форумы бывают разные – от «Ежедневного журнала», где окопались недобитые либералы, до совершенно невменяемого «Росбалта». Но поскольку отношение к Украине как государству на них примерно одинаковое, то и наши советы являются универсальными.
ОСНОВНЫЕ РЕКОМЕНДАЦИИ ПО ВЕДЕНИЮ СПОРОВ ОБ УКРАИНЕ
1. Не лезьте в спор, не изучив «матчасть». Оттого, что вы опозоритесь, Украине легче не станет.
2. Не проявляйте явную агрессию. В этом деле вы всё равно окажетесь слабее россиян.
3. Помните: россияне любят украинцев. Просто они не любят Украину.
4. Помните: самые закоренелые противники Украины как государства – переехавшие в Россию украинцы. Этот дивный феномен еще предстоит изучить специалистам.
5. Имейте в виду: 99% россиян имеют такое же представление о реальных событиях в Украине, как и вы о происходящем в Молдове. Даже те, кто «постоянно ездит к родственникам/по делам фирмы» (на самом деле – проезжал на поезде в 1997 году. Ночью. По Казахстану. И не сам, а сослуживец знакомого).
6. Не ссылайтесь без крайней нужды на украинские источники, даже на русскоязычные. Им все равно не поверят. Потому что – см. следующий пункт:
7. Россияне уверены в наличии в Украине мощной пропагандистской машины. В это трудно поверить, но это так. Не оспаривайте сей «факт» – в глазах россиян он вызывает уважение.
8. Не отрицайте достижений России, которые россияне считают реальными (рост экспорта оружия, триумф группы «Серебро», развитие нанотехнологий). Это тупиковый путь – собеседники сочтут, что говорят с идиотом.
9. Апеллируйте к «священной памяти предков», «делам отцов», «исконным традициям». Это они любят.
10. Запомните адреса статистических ведомств – www.gks.ru и www.ukrstat.gov.ua. Там вы найдете подтверждения любым своим идеям, особенно абсурдным.
11. Если вы не можете связно объяснить, зачем сносятся и ставятся памятники, почему Голодомор признается геноцидом, а Мазепа – героем и т. п., отвечайте простодушно: «Это нужно для укрепления Державы!». Они вас поймут, хотя и осудят.
12. Никогда не восклицайте «А ваш любимый Янукович (сам дурак/ворюга/редиска)!». Во-первых, Янукович не их, а наш. Во-вторых, в России Виктор Федорыч слывет тряпкой, флюгером, брехлом. Как и все прочие хохлы.
13. Пожалуйста, запомните: трипольцы не были предками украинцев. Никогда.
14. В головах многих россиян мирно уживаются абсолютно противоположные тезисы. Например, «Сталин разрушил Великую Россию» – «Сталин сделал Россию Великой», «Большинство стран ненавидит Россию» – «Большинство стран любит Россию» и т. п. Вы можете получить удовольствие, ловя россиян на противоречиях, хотя они этого не заметят.
15. Если в ответ на свои наезды вы получили – «уж лучше так, чем как у вас в Хохляндии!», – считайте, что добились небольшого успеха – собеседник признал, что и в России есть что-то не вполне идеальное. И от этого собеседнику стало тягостно.
16. Максимум, чего вы сможете добиться в форумном споре – сползания собеседника на другую тему или – о чудо! – его временного исчезновения. Именно это вы можете считать своей победой и рассказывать о ней друзьям, родным и потомкам.
СТАНДАРТНЫЕ ОТВЕТЫ НА ТИПОВЫЕ НАЕЗДЫ
Примечание: все доводы, приведенные ниже, в целом соответствуют действительности. Приводя их, вы не будете брать на душу грех бесстыжей лжи.
Начнем с простых наездов:
– Ющенко болен проказой.
Вы не поверите, но огромное количество форумных россиян в этом уверены. В ответ лучше всего воскликнуть: как?! но ведь проказа – заразная болезнь! Ющенко бы инфицировал пол-Киева. И даже – боже мой! – Януковича! И Черномырдина!!! И даже (тихо-тихо) самого Путина на саммитах СНГ...
– Украина управляется из Вашингтона.
В этом уверено 99,98% россиян, даже тамошних либералов. Не спорьте. Не отрицайте. Сочтут тупым лжецом. Отвечайте просто – украинцы настолько бардачны, что ими даже нельзя толком управлять. Все перекрутят, все перепутают. Потому влияние Госдепа плавно стекает в священные воды Днепра.
Здесь следует помнить – в действительности Россия никогда не управляла Украиной, скорее наоборот. Только не напоминайте об этом россиянам слишком часто.
– Оранжевые в 2005-2006 годах развалили экономику.
Помните, что к моменту окончания работы «оранжевого» правительства Еханурова рост ВВП «месяц-к-месяцу» почти достигал 10% (май 2006 к маю 2005 – 108,5%, июнь 2006 к июню 2005 – 109,3%).
– Тимошенко в 2005 году развалила экономику.
Ответьте скромно, но со вкусом: рост ВВП напрямую зависит от количества капитальных вложений в экономику. Основные «вкладчики» – местные олигархи, жадные и масонские. Такие как – тьфу-тьфу – Ходорковский и Березовский. Тимошенко их прищучила (совсем как Путин!!!), и они поджали хвосты (т. е. капвложения). Единственная ошибка воровки – она не смогла расправиться с мироедами так же жестко, как Великий Путин.
Вас должны понять.
– Экономика Украины развалена.
В этом уверено около 95% россиян. Ответ: рост ВВП Украины в 2007 году – около 7,2%, России – 7,6%. Неужели ваш уважаемый собеседник берет на себя грех предположить, что экономику России от развала отделяют 0,4%?!
Не мешает помянуть и динамику цен на нефть, которая совершенно по-разному влияет на Украину и Россию. Можно, в конце концов, напомнить, что рост промышленного производства Украины стабильно превышает российский. Хотя вам, конечно, не поверят.
– Без России Украине не выжить.
Даже не спорьте. Не подействует. Просто отвечайте: ага, будет ой как туговато.
В любом случае, нам такого счастья – жить совсем без России – на своем веку не дождаться.
– Древность украинской нации и украинского языка – миф!
Если вы не филолог и не историк – не ввязывайтесь, увязнете. Если филолог или историк – не ввязывайтесь, не поймут. Лучше всего ответить бодро и оптимистично: да, мы молодая нация – и у нас все впереди!
– Бандеровцы стреляли в спину нашим!
Спорить бессмысленно. Удивительный феномен «бандеровцы-в-российском-массовом-сознании» еще ждет своих исследователей, а самих исследователей – масса открытий чудных! А пока эти открытия еще не совершены, отвечайте, например, так: да, стреляли. Но то были войска НКВД, которые в составе заградотрядов сами стреляли в «наших». Т. е., они были плохими парнями.
– Бандеровцы убивали местное население.
Мягко осведомитесь: а могло бы просуществовать партизанское (по сути) движение более 10 лет без поддержки местного населения? Сами ответ не давайте – пусть пораскинут мозгами. В крайнем случае, намекните: а вот в Чечне, допустим, если б не было поддержки местных, неужто священная Российская Армия не расправилась бы с бандитами за пару недель?!
На восклицание о помощи мировой закулисы наивно спрашивайте: а как Вашингтон помогал бандеровцам? И так далее.
– Бандеровцы убивали присланных учителей и врачей.
Спорить бессмысленно. Лучше смиренно спросить: если Россия знала, что в Бандерии убивают присланных ею «миссионеров», не значит ли это, что она заведомо посылала своих лучших сынов и дочерей на верную смерть?
Сия мысль столь кощунственна, что немедленно последует сползание на тему жестоких коммунистов и сомнительного грузина Сталина. Но что отвечайте просто и строго: ну вот бандеровцы и не любили жестоких коммунистов и сомнительного грузина Сталина.
– Бандеровцы были жестокими изуверами! Это зафиксировали даже поляки! Есть фотографии!
В качестве фотографии вам скорее всего приведут ту самую, знаменитую. Между прочим, уже установлено, что она сделана в 20-х годах, в Польше, и на ней изображены жертвы сумасшедшей матери-цыганки.
Относительно польских историков можно отвечать бесхитростно: вы что, верите этим пшекам?! Это же недославяне, католики, враги России! Помните: обычный российский политфорумчанин совершенно не верит этим недославянам, католикам, врагам России.
– Западенщина мечтает присоединиться к Польше.
В это верит 90% россиян. Намекните им на сложные, мягко говоря, исторические отношения между западноукраинцами и поляками. В конце концов, скажите, что «западенцы» не любят поляков еще больше, чем россиян. Это должно успокоить собеседников. Чуть-чуть.
– Россияне живут богаче украинцев!
Подобные наезды можно смело игнорировать. На самом деле в глазах россиян благосостояние людей – ничто по сравнению с Внешнеполитическим Весом Державы.
– Путин поднял экономику Россию из пепла и сделал ее Великой!
Ответ: по какой-то непонятной причине основные макроэкономические показатели стран СНГ в последние годы изменяются подозрительно одинаково. Причем, вне зависимости от личности Верховного Вождя, характера государственной власти и политической обстановки. И (что совсем уж возмутительно), в некоторых зачуханных странах СНГ рост того же ВВП выше, чем в путинской России! А именно, в Азербайджане, Казахстане, Узбекистане, и даже (чур нас!) в Грузии! Во всех остальных государствах он сравним с российским в пределах 2-х процентов! (по данным на январь-октябрь 2007 г.)
(тихо-тихо) Так, может, не в Путине дело?...
Вам могут ответить, что экономика всех этих недогосударств растет вместе с российской, поскольку «присосалась». Спросите, опять-таки, тихо-тихо: как, и грузинская тоже?! Куда же смотрят Власти! Почему до сих пор полностью не отцепили от сияющего локомотива российской экономики этот гнилой деревянный вагончик? И ждите ответа. Он должен порадовать вас своей противоречивостью.
Если вы будете долго и упорно использовать эти стандартные ответы, то россияне окончательно уверуют в мощь нашей Мозгопромывочной Машины и станут уважать Украину чуть-чуть больше.
А разве не этого вы добиваетесь?
Підписатися на:
Дописи (Atom)
