КАЗКА
Прим. перекладача: Обережно! В поданій казці міститься страшний вірус фашизму. Після одноразового прочитання лікування ще можливе, після дво- і трикратного - вірус остаточно захоплює мозок. Для дітей, віком до 1 року, статтю можна читати тільки в присутності батьків.
Казка містить заклики до здорового глузду, і розпалювання ворожнечі між правдою і брехнею. Пропагує не толерантне ставлення до представників чужинських спецслужб, заклики до знищення представників іноземних бандформувань. Казка не передбачає вікових чи статевих обмежень, також обмежень на основі національної української приналежності. Перешкоджання розповсюдженню цієї казки караються довічними докорами сумління через змарновані літа. Всіма правами знехтувано, жодні претензії від авторів, чи правовласників не приймаються до уваги (самі пішли у дупу!). Переклад не відповідає міжнародному стандарту ISO-9001, тому у випадку судового позову, претензії до перекладача є просто безглузді.
Усе почалося з того, що на перерві Іванко Оганесян з таємничим виглядом мовив: - Пішли, дещо покажу. Ми зайшли за школу, за кущі. Іванко обернувся довкола і нарешті дістав щось із кишені:
- Дивися!
На клаптику паперу був зображений дивний хрест із загнутими кінцями. Я здивовано підняв очі на Іванка і той змовницьки прошепотів:
- Це СВАСТИКА!
Я закляк. Я зрозумів, ЩО відбулося - демонстрація фашисткої символіки. Як жаба на вужа, я дивився на екстремістський малюнок, невзмозі відірвати від нього погляду, відчуваючи, як магічна сила невблаганно притягає мене, захоплює мій мозок. А Іван з пафосом повторював:
- Це СВАСТИКА! Вона була намальована на чолах німецьких солдатів, які вбивали євреїв! У мені все розривалося від внутрішнього лементу "Я пропав! Я пропав!", але я не міг вимовить ні слова, тільки вдивлявся в чарівне сплетення ліній. Раптом почулися кроки перехожого, що наближалися, Іванко, сховавши свастику в кишеню, утік. А я ще хвилин п'ять стояв у тій же позі не здатний поворухнутися...
А на наступній перерві трапилося страшне. Я стояв біля стіни, зовсім пригнічений, і кілька разів чихнув. Отут я помітив, що наш викладач Загальної історії Холокоста - Абрам Давидович Шмиг, старий, мудрий єврей, пильно на мене дивиться. Я витер ніс хусткою:
- Вибачите, Абрам Давидович, - застуда...
- Ні, Сашко, це не схоже на застуду.
У мене стислося серце:
- Чому ж не схоже?
- Як чхають при застуді?
- Ну, "апчхи"...
- А у твоєму чихании виразно чується "пчиХАЙЛЬ"...
- Абраме Давидовичу! Ви хочете сказати, що я ІНФІКОВАНИЙ?!
- Не можна стверджувати нічого певного, але симптоми очевидні...
- Що ж мені робити?
- Я випишу справку в Антифашистський центр. Там працюють справжні фахівці, вони оглянуть тебе й зроблять все можливе, щоб зупинити розвиток хвороби.
Мене трусило, з очей покотилися сльози. Погляд Абрама Давидовича наповнився співчуттям і теплотою. Він поплескав мене по плечу:
- Ну, не треба, не треба! Заспокойся! Зараза фашизму підступна, але й ми не вчорашні! Не дамо тобі загинути...
&&&
В Антифашистському центрі для початку мене підключили до детектора брехні й довго задавали питання. Всі мої відповіді заносилися в спеціальну справу, заведену на мене. Мені довелося все розповісти про Іванка й про демонстрацію фашистської символіки. Потім мене відвели в тихий кабінет, з повненькою людиною в білому халаті, схожою на доктора. Він привітно посміхнувся, сказав: "Нус-с-с!",- й уважно ознайомився з моєю справою.
- Ну, що можу сказати, хлопче, - у вас початкова стадія фашизації. Добре, що Ви вчасно звернулися по допомогу, поки хвороба не запущена. На цій стадії великий відсоток вилікованих. Головна умова успіху - бажання самого хворого...
- Воно в мене є! Я хочу видужати!
- От і славненько! Я випишу Вам рецепт, візьмете по ньому в нашій бібліотеці книгу "Толерантність і захват" і порнофільми.
- А... порнофільми навіщо?
- Фашизація захоплює уяву, тому його треба по вінця заповнити яким-небудь матеріалом. Порно - це надійний засіб. У більш важких випадках ми прописуємо наркотики. Але я думаю, у нас із Вами до цього не дійде.
Доктор ласкаво мені посміхнувся.
- Значить так: будете регулярно відвідувати нас і звітувати по виданим Вам матеріалам. Ми будемо Вас обстежувати і, залежно від Вашого стану, застосовувати різні способи лікування. І головне не хвилюйтеся - заразитися може кожний...
&&&
Іванка Оганесяна забрали того ж дня. За ним приїхали на машині суворі дядьки в сірому вбранні. Кажуть, що Івасика лікували в 13-му кабінеті Антифашистського центра, про який ходили страшні чутки. Вано після лікування повернувся якийсь дивний - увесь час посміхався, як ідіот, і мене не впізнавав. У школу він більше не ходив..
&&&
Незабаром мені наснився мій перший фашистський сон. Я виявився у величезному палаці, прикрашеному свастиками. Я йшов по чудовому килимі, наприкінці якого піднімався трон. На ньому сидів Цар із блакитними сяючими очами, і я зрозумів, що це - Гітлер. Цар ласкаво поплескав мене по щоці, сказав: "Гут хлопшік!" - і подарував шоколадку...
Я прокинувся в холодному поті й пролежав до ранку, уявляючи, як у газових камерах умирають євреї. Я зрозумів, що незважаючи на порно хвороба пустила коріння...
&&&
Наступного дня я купив у кіоску плитку німецького шоколаду й, поки їв його, намагався розібратися із собою. Я став іншим, моя свідомість змінилася, старий Сашко помер, його замінив таємний агент світової хвороби. Я втратив відчуття страху, мій розум став холодним і хитрим.
На перерві я нишком зайшов до класу і вклав у журнал папірець. На уроці Історії Холокоста Абрам Давидович готувався опитувати учнів і, відкривши класний журнал, виявив підкладене мною зображення свастики...
Погляд учителя став скляним. Він просидів уп'явшись у малюнок кілька хвилин, потім тремтячими руками відклав журнал і підійшов до вікна. Якийсь час він постояв біля нього, безглуздо вдивляючись у далечінь, а потім оголосив класу, що сьогоднішній урок скасовується. Хлопці з радісним лементом дременули до коридору...
Абрама Давидовича забрали ввечері ті ж похмурі дядьки в сірих одежинах. Півгодиною раніше наш добрий учитель намагався влаштувати Холокост своїй тещі - Сарі Йосипівні Доберман. Коли Абрама Давидовича виводили з під'їзду він голосно кричав: "Смерть жидам!!!" і суворим дядькам довелося надягти на нього наручники, а рот заклеїти скотчем... Я це все спостерігав звіддаля. Мій розрахунок виправдався: як і підказувала моя фашистська інтуїція - євреї найбільш схильні до вірусу фашизму...
&&&
Хвороба повністю й без залишку захопила й поглинула мою особистість. Я сам став хворобою й більше не сумнівався, не міркував, я діяв. Завдання полегшило те, що в Антифашистському центрі було багато дерев'яного й пластикового оздоблення. А змайструвати бомби було зовсім не важко. Будинок зайнявся відразу з декількох сторін. Я насолоджувався цим видовищем, я завжди любив спостерігати за полум'ям. Особливо мені сподобався волаючий добрий лікар, що у палаючому халаті вискочив з вікна. Я зігнувся від судом невтримного сміху...
Немає коментарів:
Дописати коментар