Звернення Координаційної Ради ГО «Українська патріотична Асоціація»

Координати: вул. Ярославів вал, 9, м.Київ, 01034, Україна
Тел\ф: +38.044.279-8201 8.0673227116, 80952741704, E-mail: i_lisodid@ukr.net

7 жовтня 2009 року


Звернення
Координаційної Ради ГО «Українська патріотична Асоціація»,
яка об’єднує двадцять п‘ять українських громадських патріотичних організацій
щодо збереження міжконфесійної толерантності, національної єдності, політичної стабільності в державі та прискорення формування Української Помісної Церкви


Українське суспільство, яке тривалий період знаходилося під тиском тоталітарного і антинаціонального, формально комуністичного релігійного вірування залишається в свій основі з стереотипами свідомості, нав‘язаними минулою системою антиукраїнської пропаганди, через що перестало бути толерантним і віротерпимим, легко піддається на провокації.. Перебіг подій як в Україні так і навколо неї вказує, що з відновленням Незалежності України боротьба за її державність не скінчилася, а з кожним роком все більше загострюється. Інерція світоглядних стереотипів використовується противниками державності України застосовують будь-які методи та можливості чи найменші зачіпки для досягнення своєї мети.
Координаційна Рада ГО «Українська патріотична Асоціація» наголошує: для збереження незалежності Української держави та її демократичного розвитку між українцями має бути злагода. До цього мають прагнути влада, Церква, українська громада. Найвищим суддею в наших духовних прагненнях та потребах має бути чинне законодавство, яке визначає права та свободи кожного українця.
Розбрат в нашій українській родині потрібен нашим одвічним ворогам, які готують нові концтабори, щоби примирити нас на лісоповалах Сибіру чи в арміях «визволителів». А нам потрібна злагода й любов до українського й у першу чергу до українця. Історія дала нам гіркий урок, який ми маємо пам‘ятати й скористатися у подальшому житті. Закон окупанта – «Розподіляй й пануй» не повинен живитися вадами нашої недосконалості й викривленої свідомості. Навіть за межами України, навіть з іншим світоглядом українці залишаються нашими братами, які потребують нашої допомоги й підтримки.
У цьому контексті нагадуємо, що 1686 року Православна Церква на східних землях України опинилася під владою Московського патріархату. Невдовзі після укладання Переяславської Угоди, у 1667 р. Московський цар віддав Польщі Правобережні землі України, . Київський митрополит був позбавлений свободи діяння і впливу на свою паству. Спекулюючи на християнській єдності Московії та України у добу Гетьманщини, Москва насаджувала в Україні промосковськи налаштованих гетьманів, що постійно воювали поміж собою за булаву, проливаючи море крові, зруйнувала Запорожську Січ, що унеможливило процес державницького усамостійнення України аж до проголошення у 1917 р. ІV Унівесалу Центральної Ради.
Пізніше використовувалася теорія панславізму, як однієї з форм расизму яка розширювала межі російської імперії й пригнічували опір московському окупантові.
Сьогодні, під впливом Російської Православної Церкви, яка керує в Україні УПЦ Московського патріархату, знаходяться мільйони наших співвітчизників.
Отже, боротьба Московського патріархату за утримання Української Церкви в своєму підпорядкуванні – це не релігійна, не міжконфесійна, а політична боротьба за відновлення Російської імперії: всі розмови про канони – це фарисейське прикриття імперських інтересів, заради яких Московська церква власні релігійні канони завжди грубо порушувала, коли йшлося про повне й остаточне поневолення України.
Служителі РПЦ в Україні (УПЦ Московського патріархату), не зважаючи на церковні догми, що забороняють священнослужителям займатися політикою, але у той же час виконуючи завдання імперської ідеології нинішньої Росії щодо відновлення «єдінаго отєчества», нагородила своїм «відомчим» орденом відомого марксиста-атеїста - Першого Секретаря ЦК Компартії України Петра Симоненка; під час президентських виборів 2004 р., виставляли в церкві, поруч з іконою Богоматері портрет кандидата у Президенти України московської орієнтації - Віктора Януковича. Нещодавно в Одесі знову відбувся молебень, під час якого служителі РПЦ (УПЦ Московського патріархату) закликали парафіян підтримати В.Януковича на чергових президентських виборах 2010 р.
Нині супроти Української Державності ведуть відкриту та «підкилимну» боротьбу спецслужби московських імперо–реваншистів, УПЦ Московського патріархату, як «п’ята колона» Московського імперіалізму в Україні, численні промосковські партії та рухи в Україні: блок лівих партій – вірних прислужників Москви, російські засоби масової інформації заполонили теле - й радіоефір нашої держави.
Отже українські патріотичні та національно–демократичні сили мають спрямовувати свої зусилля не супроти руху рідновірів як окремої релігійної проукраїнській конфесії чи українського православ‘я, а зосередитися на системній праці, спрямованій на захисті Української нації та держави від внутрішніх та зовнішніх антиукраїнських політичних формувань. Маємо утриматися від будь яких зіткнень між прибічниками українського православ’я та рідновірів. Неможна допускатися конфлікту, який явно роздмухують і на який розраховують внутрішні та зовнішні вороги Української Держави з метою використати таку нагоду для подальшого знекровлення українства та приниження авторитету України у світі.
Отже, в умовах незалежного розвитку, маємо консолідуватися для створення Української Помісної Церкви, що сприятиме духовному відродженню українства та становленню національної єдності.
Дороговказом на цьому тернистому шляху для наших сучасників є ідеологічні засади діяльності ОУН і УПА, як найуспішнішого українського визвольного руху ХХ століття.
До боротьби у лавах ОУН долучалися всі українці незалежно від їх приналежності до тієї чи іншої української релігійної конфесії. На перший план чільні діячі руху українського національного опору, висувалися спроможність члена ОУН боротися за ідею здобуття Української Соборної Самостійної Держави, як вищої цінності для всіх її громадян. До ОУН залучалися всі здатні до жертовної, героїчної боротьби за Державну Незалежність України. ОУН на всіх етапах боротьби, усіма засобами, підтримувала усі гілки українського християнства. На етапі збройної боротьби з окупаційними військами гітлерівської Німеччини та СРСР, у загонах ОУН і УПА спільно воювали представники українського православ’я, католики, юдеї, мусульмани та атеїсти. Усіх їх гуртувала спільна боротьба заради досягнення великої мети – здобуття національної та соціальної свободи для всіх поневолених народів.
Позитивний досвід, накопичений ОУН і УПА маємо використати і в процесі побудови Української Держави і в ХХІ столітті.
Для уникнення можливого конфлікту поміж вірними українському православ’ю та прибічниками Об’єднання Рідновірів, збереження міжконфесійної злагоди, ГО «Українська патріотична Асоціація» до 14 жовтня 2009 року пропонує здійснити наступні кроки до порозуміння:
- Лідерам Об’єднання Рідновірів рекомендуємо підготувати до Міністерства Культури і туризму, МВС України та КМДА обґрунтовані пропозиції щодо зарахування скульптурного зображення Перуна, до переліку нерухомих пам’яток культури, що мають національне історико–культурне значення;
- Православній Церкві Київського Патріархату пропонуємо зосередити зусилля на об’єднавчих процесах та створенні Української Помісної Православної Церкви
Всі дії та акції, плани і задумки антиукраїнського та антидержавного спрямування, з якого б боку вони не з’явилися, не будуть залишені осторонь, а будуть зупинені.

Слава Україні!

За дорученням Координаційної Ради
ГО «Українська патріотична Асоціація»

Голова Української патріотичної Асоціації Ігор Лісодід
Член Центрального Проводу ОУН (д) Віталій Матяш
Українська партія Георгій Лук‘янчук
ГО Українська духовна республіка Валентина Бердник-Сокоринська
Звичаєва громада Українського козацтва Євген Петренко
Голова молодіжного крила ОУН(д) Анатолій Левченко
Заступник голови КО СОУ Фелікс Редько
Заступник голови КО КУН Володимир Манько
Всеукраїнська Ліга українських жінок Наталія Осьмак
Київська міська ОУН Анатолій Ціпко
Голова Міжнародної ліги «Матері і сестри
молоді України Галина Яблонська
ВУТ «Просвіта» Микола Оцун
Київське міське відділення ВОВ Олесь Гриб
Собор українських звичаєвих громад Сергій Смірнов
Собор українських звичаєвих громад Валентина Іванішина
Собор українських звичаєвих громад Олександр Глущенко

м. Київ, 7 жовтня 2009 року

СВАРГА

З двох зол… не обирають жодного!

Часто доводиться чути від «пересічних» українців відому приказку про більше і менше зло. Зазвичай її застосовують у контексті виборів до різних органів влади. Але чому ми сьогодні маємо вибір без вибору? Чи маємо ми цей вибір? Навіщо свідомо обирати хоч і «менше», але все ж таки «зло»? І що є тим «злом»?

Сьогодні Україна стала полігоном для змагання між двома світами - західним та східним. Західний світ упевнено перемагає, адже раніше цей полігон пролягав через території Західної та Центральної Європи, і, на сьогодні, значно просунувся на схід. А сама ця боротьба ведеться вже нашими власними руками у нашій державі. І найбільше вона відчувається під час виборів Президента.

Який же шлях обрати нашій країні? Кого підтримати в цій боротьбі? Давайте оцінимо обидві альтернативи.
1. «Західний світ». У цю категорію можна віднести такі країни, як Сполучені Штати Америки, Канада, Австралія, Швейцарія, Ізраїль, країни Євросоюзу та НАТО.
2. «Східний світ». До цієї категорії можна визначити, зокрема, Росію, Китай, Північну Корею, країни Ташкентського договору та більшість мусульманських держав.
У стародавній Індії суспільство поділялось на 5 варн: брахмани, кшатрії, вайші, шудри та «недоторканні». Брахмани презентували духовну частину суспільства - вони були вершиною суспільної ієрархії. Це були філософи, митці, вчителі та священнослужителі. На них рівнялась вся решта людності. Наступною за ієрархією були кшатрії - воїни та керівники. Вони виконували адміністративну функцію у суспільстві. Вайші - це були торговці та виробники. Шудри ж були найманими працівниками - найчисельнішою варною. Всі ці люди були корисні та потрібні суспільству - кожен на своєму місці. Дозволявся і перехід з однієї варни в іншу - у випадку вияву виняткових талантів у людини, народженої не в тій варні. Найнижчою ланкою суспільства були «недоторканні». Це були злочинці, жебраки, раби, безумці, збоченці та інші декласовані елементи. До них було заборонено навіть торкатись.
Хто ж керує Західним суспільством? Брахмани? Ні! Західне суспільство відрізняється надзвичайною бездуховністю. Церква вже давно поступилась своєю панівною роллю світському життю. Західна філософія возвеличує ницість суспільства і виводить всю мотивацію дій людини від сексуального потягу, ненависті та заздрощів. Західна культура потурає тим самим низьким почуттям і тим самим створює морально низький примітивний продукт.
Тоді, може, кшатрії? Навряд! Поняття честі, слави, героїзму вже давно знівельовано в західному суспільстві. Якщо ти маєш інтелект, силу, вроду, сміливість, це аж ніяк не гарантуватиме тобі успіх. На місце цих якостей прийшли лицемірство, пиха, нахабність, підлість, ницість, розпуста та збочення. Конфлікти вирішуються не в чесному бою - обличчям до обличчя, а кулуарно, за лаштунками - шляхом змов та зрад.
Отож, сьогодні ми маємо таку ситуацію, при якій панівною верствою західного світу є вайші. Все купується і все продається. Суспільство виробників і споживачів. Торгівлю піднесено в ранг державної політики. Головне його завдання - отримання найбільшого прибутку при найменших затратах. В жертву такій цілі приноситься все - і духовність, і культура, і мораль, і, що ще гірше - природа. Споживацьке, грабіжницьке ставлення до природних ресурсів вже призводить до невідворотних жахливих глобальних наслідків.
Хто ж керує східною «цивілізацією»? На перший погляд також схоже на вайші. Однак, тут варто вказати на певні особливості. Якщо в західному суспільстві прихід до влади тих чи інших сил відбувався в рамках законів тогочасних держав, то на сході на ці закони ніхто навіть не звертав і не звертає уваги. І прихід до влади, і її утримання там відбувається за рахунок жорстокості і неприхованого насильства. Лідери цих держав, в основному, не мають відповідної освіти та відрізняються низьким рівнем культури. Багато хто з них мав відверто кримінальне минуле. В Україні їх досі, щоправда, дещо з інших причин, називають «недоторканними». Так, цей світ, в результаті різних революційних подій, захопили декласовані елементи, які ним і керують, передаючи владу у спадок собі подібним.
То кому ж ми маємо надати владу? Торговцям, чи криміналітету, що «косить» під бізнесменів? Хто зможе краще і ефективніше керувати? За логікою, начебто, вайші, адже вони знаходяться на вищому щаблі суспільної ієрархії, ніж «недоторканні». Їхня цивілізація досягнула більшого розвитку в економіці, в науці, вона значно багатша від східної. Однак, насправді, саме тим вони і є ще небезпечнішими для світу. Їхня бездуховність розкладає людські душі, позбавляє їх сенсу існування, а споживацьке ставлення до оточуючого середовища робить непоправну шкоду для всієї планети. Не можна довіряти управління державою тим, хто апріорі до цього не здатен.
Насправді, ми маємо всі ресурси та можливості для створення правильного суспільного ладу, де найвищими ланками будуть брахмани та кшатрії. Адже ми сьогодні знаходимось у стані трансформації, де переваги ще не має жодна зі сторін. Наші душі відкриті для сприйняття істинних ідей. Ми маємо вдосталь енергії та бажання здійснити правильні зміни, в першу чергу, в собі.
З двох зол... не обирають жодного! Давайте, врешті-решт, знайдемо, або створимо й оберемо добро!

Дух волі

Єврей став міністром закордонних справ України

Кандидатуру Петра Порошенка таки пропхали на посаду міністра закордонних справ України. 240 депутатів Верховної Ради висловились «за», 200 нардепів - не голосувало, жодного не було «проти» і ніхто не «утримався». Підтримали Порошенка фракції БЮТ, «Наша Україна» та блок Литвина. Партія Регіонів та комуністи дали лише по одному голосу. Петро Порошенко відомий громадськості більше як бізнесмен. У суспільній свідомості він асоціюється з влучною назвою «Шоколадний заєць». Він є власником декількох кондитерських фабрик і, зокрема, знаної торгової марки «Рошен» (подейкують, що це його справжнє прізвище). Вважається одним з найбагатших людей України (недарма Сергій Ратушняк нещодавно заявив, що всі олігархи в Україні євреї).
За освітою Петро Порошенко дійсно економіст-міжнародник. Але після закінчення факультету Міжнародних відносин Київського Національного Університету 20 років тому, він жодного дня не працював по спеціальності. Отож, втратив кваліфікацію, не набувши практичного досвіду.
Політичні переконання Петра Порошенка впродовж десяти років змінювались діаметрально протилежно. То він входив до керівництва СДПУ(о) - «обрізаних» як кажуть в народі, то був одним з лідерів партії Регіонів (зверніть увагу - обидві партії є антиукраїнськими за суттю). То очолює виборчий штаб кандидата у Президенти Віктора Ющенка і стає одним з керівників «Нашої України». Такі метаморфози не викликали б поваги до жодного політика. Але для «любих друзів» це не береться до уваги.
Згадується, коли після успішної виборчої компанії Ющенка, Петро Порошенко між іншим заявив, що він дуже пишається, що його діти вдома і повсюдно розмовляють російською мовою!
То ж чого можна очікувати від нового міністра закордонних справ України? Очевидно всього, що завгодно. Тільки не принципової державницької проукраїнської позиції. Невже у Президента настільки малий кадровий вибір?

Дух волі

Примара близької війни

Перед началом каждой войны, в обществе есть немало тех, кто не верит в ее вероятность. "Все это ерунда! Этого не может быть", – так говорят они. Но грохот взрывов и выстрелов вскоре заставляет их изменить свою точку зрения.

"Война с Украиной начнется в ближайшее время" – листовками такого содержания недавно был обклеен Севастополь от имени российского политэмигранта профессора Михаила Хомякова.

Несмотря на грозные предупреждения, украинские обыватели – от шахтера до исполняющего обязанности министра обороны Украины – не верят в такие перспективы.

Зато в российскую угрозу для Украины верят западные обозреватели. Швейцарская газета Neue Zurcher Zeitung отмечает нарушения Россией международного права, прямые угрозы Москвы Киеву – такие же, как и в отношении Грузии накануне российского вторжения.

Также не скрылась от внимания иностранных обозревателей массовая выдача российских паспортов в Крыму, как и в Абхазии и Южной Осетии, перед конфликтом.

Россия реализует в отношении Украины сценарий, который уже эффективно сработал в Грузии.

В последние несколько лет Россия вложила большие средства в поддержку пророссийских организаций Крыма, Одессы, Донбасса, Харьковщины. Только в 2005 году Москва была готова выделить на дискредитацию идеи вступления Украины в НАТО до 15 миллионов долларов.

Пять лет информационно-пропагандистская машина России не устает возлагать на Украину вину за ухудшение двусторонних отношений. В то же время, в российском обществе достигнуто устойчивое восприятие Украины в качестве врага России – в одном ряду с Грузией.

По некоторым неофициальным оценкам в кругах украинских военных, вероятность войны между Украиной и Россией в ближайшие полгода составляет не 20, и не 50, а порядка 70%!

Период информационных, газовых и дипломатических обострений подходит к концу. Холодное противостояние плавно перерастает в горячий конфликт.

11 августа президент России Дмитрий Медведев своим беспрецедентно жестким заявлением по поводу Украины подорвал веру миллионов украинцев в "дружеские" и "братские" отношения двух государств. Характер и тон заявления не предполагал возможность полюбовного разрешения противоречий между сторонами.

В сентябре Государственная дума РФ утвердила поправки в закон "Об обороне". Теперь Россия может переправлять свои войска за границу для ведения боевых действий.

По закону – с целью отражения или предотвращения агрессии против другого государства и защиты граждан России на территории чужого государства.

Украинские наблюдатели практически упустили из внимания один важный факт. С 1 сентября начал действовать указ президента России о подчинении Черноморского флота (ЧФ) командующему Северокавказским военным округом (СКВО).

Таким образом, черноморские силы России отныне будут действовать в одной связке с 58-й общевойсковой армией – наиболее боеспособным общевойсковым соединением России, которое прошло вторую чеченскую войну и закалку в Южной Осетии.

Очевидно, централизация командования 58-й армией и Черноморским флотом в рамках СКВО необходима для улучшения координации. Что это, как не подготовка к совместной операции?

Теперь, географическая зона ответственности Северокавказского военного округа проходит от Севастополя, Ялты, Симферополя и Феодосии, где в Крыму расположены основные объекты флота, пересекает Керченский пролив, проходит через Новороссийск, Геленджик, Гудауту и далее по территории России.

29 сентября этого года Украинская община Севастополя выступила с заявлением, информация которого подтвердилась также из других источников.

"Как стало известно из источников в ЧФ, штабом Черноморского флота Российской Федерации завершена дежурная плановая рекогносцировка территории крымского полуострова для планирования и подготовки ее захвата воздушным десантом и морской пехотой ЧФ РФ с привлечением части сил Новороссийской воздушно-десантной дивизии с учетом опыта последней войны на Кавказе.

Соответствующими специалистами штаба ЧФ РФ были определены и нанесены на оперативные карты путевые сообщения Севастополь – Ялта – Феодосия, Севастополь – Симферополь – Феодосия – Керчь, а так же учтены все придорожные здания и сооружения с бетонными подвалами, которые, по мнению российских военных экспертов, могут быть использованы украинской стороной в качестве опорных пунктов.

Поступает информация о переброске сил 58-й армии России в непосредственную близость к украинским границам – к Ростову-на-Дону и Таганрогу.

Эксперты не исключают, что её возможное участие в украино-российском конфликте предполагает выход театра боевых действий за пределы Крымского полуострова с возможной оккупацией Восточной Украины.

Военное командование Украины, в отличие от политиков, увлеченных предвыборной кампанией, осознает реальность и близость российской угрозы.

В 20-тых числах сентября по всей Украине прошли широкомасштабные учения. В Крыму учения проходили с условной целью выбить с полуострова русского захватчика, который угрожает территориальной целостности Украины. В них приняли участие более 480 военнослужащих и почти 80 единиц военной техники.

Стоит отметить, что предположительные силы России значительно больше. В составе ЧФ РФ в Крыму помимо 55 боевых кораблей, подводных лодок и катеров находятся 810-тый отдельный полк морской пехоты и 382-той отдельный батальон морской пехоты, береговые подразделения.

Всего – до 25 000 личного состава, 132 ББМ и 24 артиллерийских единиц калибра 100 миллиметров и выше. Также насчитывается 20 самолетов Су-24М и Су-24МР, Ан-26, и до 10 вертолетов Ка-27.

58-я общевойсковая армия России насчитывает около 70 тысяч человек личного состава. В арсенале армии находятся 609 танков, почти 2 тысячи БМП и БТР, 125 миномётов и орудий, 190 установок "Град" и 450 зенитных систем.

Одна только эта армия превышает по количеству основного вооружения все украинские войска, которые находятся в непосредственной приближенности к России и в Крыму.

Бюджетное недофинансирование украинской армии практически поставило ее на колени. Украинским солдатам денег попросту не хватает на одежду, питание и мыло. Но военным запрещено жаловаться на свое положение.

Если в 1991 году Украина владела достаточным потенциалом для обеспечения более чем пятимиллионной армии в течение трех лет войны, то теперь, по экспертным оценкам, Украина не выдержит даже недели полномасштабных боевых действий.

Ситуация в Украине усугубляется политической неразберихой, приближением президентских выборов и практическим безвластием. Вряд ли в Кремле могли мечтать о лучшем моменте для силового решения крымского вопроса.

Безусловно, "силовой вариант" не начнется на пустом месте.

Ему будет предшествовать ряд провокаций – возможно, протесты и бунты пророссийских организаций (при активном участии граждан РФ из числа разных казачьих организаций и лиц с двойным гражданством) в проблемных регионах Украины, вплоть до гражданского кровопролития.

Может ли Украина еще что-то изменить, вопреки плачевному положению дел? Может!

Украинское общество, которое не верит в реальность войны, должно осознать ее раньше, чем об этом заговорят пушки.

Украина должна нанести превентивный информационный удар, предупредив об угрозе мировое сообщество. Единственная возможность сохранить status quo – создать условия, при которых агрессия станет невыгодна России.

Тогда каждый выпад против Украины будет оборачиваться для Кремля пусть даже и победой, но пирровой.

Угроза реальна. А для тех, кто в этом сомневается, стоит напомнить известный разговор Уинстона Черчилля с писателем Андре Моруа, который состоялся еще до начала активных боевых действий на Западном фронте Второй мировой войны.

Черчилль спрашивал, о чем тот пишет. "Вы знаете, я пишу о жизни, о смерти, о любви, о высоком, о вечном", – отвечал Моруа. Черчилль заметил: "А я бы на Вашем месте так не делал, я бы писал только об одном: у Франции нет самолетов".

"Боже мой, какой недалекий человек", – подумал Андре Моруа после встречи с Черчиллем. Но через 70 дней немцы были уже в Париже.


Алексей Толкачев, специально для УП

Росія приводить усю свою армію в повну бойову готовність

Усі частини Збройних Сил РФ з 1 грудня будуть укомплектовані за нормами військового часу, тобто «знаходитися в повній бойовій готовності». Про це повідомив начальник Головного організаційно-мобілізаційного управління Генштабу Збройних Сил РФ Василь Смирнов.

«Це обумовлено формуванням нової зовнішності Збройних Сил РФ. Цей процес знаходиться зараз на завершуючому етапі», — пояснив В.Смирнов, повідомляє Флот2017.

За його словами, «раніше тільки 15–17% від загальної чисельності Збройних Сил РФ становили частини повної бойової готовності».


Український погляд

Ющенко не дозволить Турчинову закрити газету

Президент Віктор Ющенко не допустить закриття у Криму україномовної газети "Флот України".

"Я не дозволю закрити цю газету", - сказав він на прес-конференції в Криму, де відбулися тактичні навчання Військово-Морських Сил ЗСУ, повідомляє прес-служба глави держави.

Ющенко доручив командувачу ЗСУ і в.о. міністра оборони категорично відхилити пропозицію першого віце-прем’єра щодо ліквідації цього видання.
Президент підкреслив, що за всіх обставин, які є у Криму, зокрема, присутності українського флоту, уряд мав би навпаки робити все для збільшення україномовних видань, у тому числі відомчих.

"Це зворотна політика, ніж та, яку проводить президент країни, і якої потребують, переконаний, громадяни України, що проживають у Криму", - сказав Ющенко.

Він висловив переконання, що джерела фінансування газети "Флот України" будуть знайдені поза урядом.

Президент наголосив, що без утвердження в країні державної мови не буде безпосередньо і самої держави.

"Паралель проста: той, хто працює проти мови, працюватиме в опозиції до політики президента, в опозиції до свого народу", - переконаний Ющенко.

За його словами, видання в Криму газети українською мовою є принциповим з точки зору демонстрації української присутності на цій території.

Українська правда

9 жовтня - суд над українськими патріотами! Прохання підтримати!

У п’ятницю, 09 жовтня о 9 год.00 хв. в приміщенні Шевченківського районного суду м.Києва (вул. Смірнова-Ласточкіна, 10-б) відбудеться судове засідання за скаргою адвоката на постанову про порушення кримінальної справи щодо Миколи Коханівського, Андрія Тарасенка, Олександра Задорожного, Івана Срібного та Богдана Франта, які звинувачуються у пошкодженні пам’ятника Леніну на Бесарабці.




Українським патріотам пред’явлено обвинувачення за ч.2 ст.296 (Хуліганство) та ч.2 ст. 298 (Незаконне пошкодження пам’ятки Національного значення). Санкція статей передбачає до 5 років позбавлення волі.

Адвокатом подано скаргу до суду з вимогою про скасування незаконних постанов про порушення кримінальної справи, оскільки мотиви обвинувачених є не хуліганськими, а ідейними, а сам пам’ятник ніколи не був занесений до Державного реєстру Національних пам’яток, а згідно з Постановою КМУ від 03.09.2009 року взагалі позбавлений статусу пам’ятки.

Прохання підтримати українських патріотів особистою участю, та залучити представників преси і громадськості.

Представникам громадськості - вхід вільний.

Народний оглядач

"Чому КОЛОМОЙСЬКИЙ фінансує СВОБОДУ???" - цікавилися львів'яни на вічеві Тягнибока

19 вересня у Львові, у центрі міста, біля пам’ятника Тарасові Шевченкові, о 17:00 мало розпочатися віче ВО "Свобода". Напевне більшість львів'ян були свідками, як на місцевому телебаченні миготіли реклямівки із закликом на нього прийти. Однак захід, який, власне, важко назвати вічем через жменьку учасників - розпочався зі значним запізненням. Це й не дивно, оскільки організатори напевно сподівалися, що "масовка" дозбирається хоча б коштом випадкових перехожих. Та люди байдуже сиділи на довколишніх лавках у сквериках. Лише. заздалегідь, чітко сформований гурт, у футболках та куртках зі свободівською символікою (до 250 осіб) та з пів сотнею партійних прапорів бавовнів перед сценою.

Найцікавіше сталося перед початком імпровізованого віче, молоді люди біля пам’ятника Шевченкові розповсюдили листівки із досить незручним для Свободу запитанням:

"Чому КОЛОМОЙСЬКИЙ фінансує СВОБОДУ???"

Чому це питання виникло вони обґрунтували у самій листівці (подається із дотриманням стилістики авторів):

"відповідь Тягнибока на "5 копійок" -
" Ну, раз, раз п’янка пішла, ну, то я відповім дуже просто. «Свобода» організувала революційний соціально-націоналістичний податок, так що нам платять всі."

Якщо людина фінансує СВОБОДУ і паралельно КПУ та ПСПУ, то це нічого? Як з позицій світогляду усвідомити, що політична сила, яка позиціонує себе з захистом титульної нації може існувати коштом тих, хто під маячневими ідеями механо-ламаркізму цю саму націю по суті зневажає.

Щось лукавив Тягнибок в ефірі "5 копійок". Адже конкретики на запитання не було жодної. Це називається втечею від прямої відповіді.

Виглядає вкрай підозріло, що громадянин Ізраїлю, який входить до складу ради єврейських общин Дніпропетровська і володіє кількома російськомовними газетами, вирішив раптом спонсорувати націоналістично партію. Може Коломойський хоче зробити її своєю кишеньковою структурою. Може проросійські сили фінансують СВОБОДУ з метою розколоти націоналістичний рух. Якщо меценатами партії є люди, далекі від націоналізму, які навіть не є українцями і громадянами України, то це явно кидає тінь на партію. Перша думка що виникає - вся ця націоналістична риторика Тягнибока нещира, бо людина просто відробляє гроші, а друга, що комусь з антиукраїнських авторитетів можливо вигідно роздрібнити націоналістичний рух шляхом створення багатьох націоналістичних за риторикою партій. Адже це веде до розпорошення націоналістичного електорату. Тож логіка зрозуміла...

ЗАДУМАЙСЯ...

Галицьке Козацтво"

У багатьох львів'ян виникає логічне запитання - звідки Свобода бере стільки коштів на саморекламу на телебаченні, на масове заклеювання бігбордів, на випуск сотень тисяч газет, календариків, партійної символіки. Але відповідь на поставлене питання у листівці, присутні, ясна річ - не почули...

Може через це Свобода поступово втрачає своїх прихильників а їхні мітинги вже обмежуються лише партійним контингентом, який слухняно плеще підчас виступу лідера...

http://una-unso.org/av/mainview.asp?TT_id=5&TX_id=1627

28 02 2011 відповідь на коментар:
а за чий рахунок фінансується "свобода"? партія регіонів? чи безпосередньо федеральна служба безпеки російської федерації
бо місцеві бариги такий проект не потягнуть,вони тільки можуть руйнувати дитячі майданчики .

Литовці покарають кожного, хто заперечить московську окупацію Литви

Литовський парламент схвалив поправки до кримінального кодексу цієї країни, що вводять покарання за заперечення або виправдання радянської (російської) агресії проти цієї держави.




За ухвалення даних поправок, ініційованих консерватором Вілією Алякнайте-Абрамікене, в першому читанні проголосував 41 парламентар.

Згідно змінам в КК, штраф, арешт або позбавлення волі строком до двох років загрожує тому, хто публічно висловив «схвалення агресії СРСР проти Литви, заперечував або применшував її».

Також пропонується ввести аналогічні покарання за наклеп на учасників литовського опору, які в 1944–1953 роках здійснювали організований збройний опір радянській (російській) окупації.


Блог Олександра Білецького

Лукашенко жорстко розкритикував Путіна

Президент Білорусі Олександр Лукашенко виступив з безпрецедентними звинуваченнями на адресу прем'єр-міністра Росії. Він звинуватив Путіна в перешкоджанні військовій співпраці Росії і Білорусі, тиску на Мінськ і зриві інтеграційних процесів в Союзній державі. Опитані «Ъ» експерти вважають, що тим самим Олександр Лукашенко намагається виправдати фактичну відмову визнати Абхазію і Південну Осетію і крен у бік Заходу, проте така риторика може дорого обійтися Білорусії.

Жорсткий випад відносно прем'єра РФ Олександр Лукашенко зробив в п'ятницю на зустрічі з представниками російських регіональних ЗМІ. На новинні стрічки ці слова президента Білорусії не потрапили. Зате пізно увечері в п'ятницю матеріал про зустріч показало білоруське телебачення, видавши в ефір всі скандальні вислови пана Лукашенка. Оскільки це навряд чи могло бути зроблено без його згоди, президент Білорусі, схоже, свідомо пішов на конфлікт з російським прем'єром.

За визнанням пана Лукашенка, вороже ставлення з боку Путіна до Мінська виявилося ще в лютому 2004 року. Тоді Білорусь, невдоволена підвищенням ціни на російський газ, відмовилася підписати з Росією новий договір по його постачаннях і затримала виплату заборгованості перед «Газпромом». У відповідь Росія припинила постачання газу до Білорусі. У результаті Мінську довелося підписати новий контракт і погасити заборгованість.

Минулої п'ятниці Лукашенко оголосив, що рішення про відключення газу ухвалював особисто Путін. «Путін летів тоді до Києва, у нас відбулася розмова ця, — повідав президент.- Ну, він говорить: «Олександр Григорович, не переживай, ми розберемося». За годину знову мені дзвонить і говорить: «Ось тут мої мені говорять, що це не так, і так далі. Ми ось вимушені». Я говорю: «Не роби цього, тому що це призведе до страшних втрат в білорусько-російських відносинах. Цей рубець потім не зарубцюєш. Нічим». Вже на підвищених тонах йшла розмова. «Ні, ось, я не можу»… Я кинув трубку. І вночі був перекритий природний газ. От як це було в деталях».

На думку Лукашенка, Путін організував «газову змову» проти Білорусі, щоб прибрати з російського ринку білоруських конкурентів. Після цього, продовжив президент Білорусі, Мінськ перекрив постачання російського газу до Європи через свою територію. За словами Олександра Лукашенка, для Москви це було настільки серйозним ударом, що через декілька днів, коли в Кремлі побачили, що більше втрачає Росія, Путін сам передзвонив йому, вибачився і попросив відкрити транзит газу. «Він мені подзвонив і говорить: «Олександр Григорович, давай забудемо. А? Ну відкрийте там на захід»… Я говорю: «Розумію, тобі треба обличчя зберегти, але мені теж. Адже за мною теж країна стоїть, і народ стоїть». Ну, сперечалися, сперечалися. Я говорю: «Гаразд». Я відступив. Були відкриті всі канали на захід, і він відкрив засувку на Білорусь», — пригадав Олександр Лукашенко.

Екскурс в історію російсько-білоруських відносин виявився тільки початком. Після цього Лукашенко, по суті, звинуватив Путіна в підриві військової співпраці Росії і Білорусії, що, на його думку, поставило під загрозу загальну безпеку двох країн. Як доказ президент Білорусії пригадав осінь 2007 року, коли тодішній президент РФ відмовився приїхати на спільні військові навчання, які Лукашенку довелося «проводити самому». За його словами, тільки з приходом президента Дмитра Медведєва військова співпраця зрушилася з «мертвої точки».

Далі Лукашенко оголосив, що Путін перешкоджає постачанням «дешевого і якісного білоруського продовольства до Росії» і дорікає білорусам в тому, що вони «за цінами демпінгують, внаслідок чого російські аграрії зазнають збитків». «Як це ми примудряємося демпінгувати, отримуючи газ дорожче, ніж російські виробники? — обурився білоруський лідер.- У Росії ціни піднімають посередники, вам треба з ними розібратися, добитися зниження цін на російську продукцію, а не піднімати на білоруську».

Відділ моніторингу
КЦ