Звернення Координаційної Ради ГО «Українська патріотична Асоціація»

Координати: вул. Ярославів вал, 9, м.Київ, 01034, Україна
Тел\ф: +38.044.279-8201 8.0673227116, 80952741704, E-mail: i_lisodid@ukr.net

7 жовтня 2009 року


Звернення
Координаційної Ради ГО «Українська патріотична Асоціація»,
яка об’єднує двадцять п‘ять українських громадських патріотичних організацій
щодо збереження міжконфесійної толерантності, національної єдності, політичної стабільності в державі та прискорення формування Української Помісної Церкви


Українське суспільство, яке тривалий період знаходилося під тиском тоталітарного і антинаціонального, формально комуністичного релігійного вірування залишається в свій основі з стереотипами свідомості, нав‘язаними минулою системою антиукраїнської пропаганди, через що перестало бути толерантним і віротерпимим, легко піддається на провокації.. Перебіг подій як в Україні так і навколо неї вказує, що з відновленням Незалежності України боротьба за її державність не скінчилася, а з кожним роком все більше загострюється. Інерція світоглядних стереотипів використовується противниками державності України застосовують будь-які методи та можливості чи найменші зачіпки для досягнення своєї мети.
Координаційна Рада ГО «Українська патріотична Асоціація» наголошує: для збереження незалежності Української держави та її демократичного розвитку між українцями має бути злагода. До цього мають прагнути влада, Церква, українська громада. Найвищим суддею в наших духовних прагненнях та потребах має бути чинне законодавство, яке визначає права та свободи кожного українця.
Розбрат в нашій українській родині потрібен нашим одвічним ворогам, які готують нові концтабори, щоби примирити нас на лісоповалах Сибіру чи в арміях «визволителів». А нам потрібна злагода й любов до українського й у першу чергу до українця. Історія дала нам гіркий урок, який ми маємо пам‘ятати й скористатися у подальшому житті. Закон окупанта – «Розподіляй й пануй» не повинен живитися вадами нашої недосконалості й викривленої свідомості. Навіть за межами України, навіть з іншим світоглядом українці залишаються нашими братами, які потребують нашої допомоги й підтримки.
У цьому контексті нагадуємо, що 1686 року Православна Церква на східних землях України опинилася під владою Московського патріархату. Невдовзі після укладання Переяславської Угоди, у 1667 р. Московський цар віддав Польщі Правобережні землі України, . Київський митрополит був позбавлений свободи діяння і впливу на свою паству. Спекулюючи на християнській єдності Московії та України у добу Гетьманщини, Москва насаджувала в Україні промосковськи налаштованих гетьманів, що постійно воювали поміж собою за булаву, проливаючи море крові, зруйнувала Запорожську Січ, що унеможливило процес державницького усамостійнення України аж до проголошення у 1917 р. ІV Унівесалу Центральної Ради.
Пізніше використовувалася теорія панславізму, як однієї з форм расизму яка розширювала межі російської імперії й пригнічували опір московському окупантові.
Сьогодні, під впливом Російської Православної Церкви, яка керує в Україні УПЦ Московського патріархату, знаходяться мільйони наших співвітчизників.
Отже, боротьба Московського патріархату за утримання Української Церкви в своєму підпорядкуванні – це не релігійна, не міжконфесійна, а політична боротьба за відновлення Російської імперії: всі розмови про канони – це фарисейське прикриття імперських інтересів, заради яких Московська церква власні релігійні канони завжди грубо порушувала, коли йшлося про повне й остаточне поневолення України.
Служителі РПЦ в Україні (УПЦ Московського патріархату), не зважаючи на церковні догми, що забороняють священнослужителям займатися політикою, але у той же час виконуючи завдання імперської ідеології нинішньої Росії щодо відновлення «єдінаго отєчества», нагородила своїм «відомчим» орденом відомого марксиста-атеїста - Першого Секретаря ЦК Компартії України Петра Симоненка; під час президентських виборів 2004 р., виставляли в церкві, поруч з іконою Богоматері портрет кандидата у Президенти України московської орієнтації - Віктора Януковича. Нещодавно в Одесі знову відбувся молебень, під час якого служителі РПЦ (УПЦ Московського патріархату) закликали парафіян підтримати В.Януковича на чергових президентських виборах 2010 р.
Нині супроти Української Державності ведуть відкриту та «підкилимну» боротьбу спецслужби московських імперо–реваншистів, УПЦ Московського патріархату, як «п’ята колона» Московського імперіалізму в Україні, численні промосковські партії та рухи в Україні: блок лівих партій – вірних прислужників Москви, російські засоби масової інформації заполонили теле - й радіоефір нашої держави.
Отже українські патріотичні та національно–демократичні сили мають спрямовувати свої зусилля не супроти руху рідновірів як окремої релігійної проукраїнській конфесії чи українського православ‘я, а зосередитися на системній праці, спрямованій на захисті Української нації та держави від внутрішніх та зовнішніх антиукраїнських політичних формувань. Маємо утриматися від будь яких зіткнень між прибічниками українського православ’я та рідновірів. Неможна допускатися конфлікту, який явно роздмухують і на який розраховують внутрішні та зовнішні вороги Української Держави з метою використати таку нагоду для подальшого знекровлення українства та приниження авторитету України у світі.
Отже, в умовах незалежного розвитку, маємо консолідуватися для створення Української Помісної Церкви, що сприятиме духовному відродженню українства та становленню національної єдності.
Дороговказом на цьому тернистому шляху для наших сучасників є ідеологічні засади діяльності ОУН і УПА, як найуспішнішого українського визвольного руху ХХ століття.
До боротьби у лавах ОУН долучалися всі українці незалежно від їх приналежності до тієї чи іншої української релігійної конфесії. На перший план чільні діячі руху українського національного опору, висувалися спроможність члена ОУН боротися за ідею здобуття Української Соборної Самостійної Держави, як вищої цінності для всіх її громадян. До ОУН залучалися всі здатні до жертовної, героїчної боротьби за Державну Незалежність України. ОУН на всіх етапах боротьби, усіма засобами, підтримувала усі гілки українського християнства. На етапі збройної боротьби з окупаційними військами гітлерівської Німеччини та СРСР, у загонах ОУН і УПА спільно воювали представники українського православ’я, католики, юдеї, мусульмани та атеїсти. Усіх їх гуртувала спільна боротьба заради досягнення великої мети – здобуття національної та соціальної свободи для всіх поневолених народів.
Позитивний досвід, накопичений ОУН і УПА маємо використати і в процесі побудови Української Держави і в ХХІ столітті.
Для уникнення можливого конфлікту поміж вірними українському православ’ю та прибічниками Об’єднання Рідновірів, збереження міжконфесійної злагоди, ГО «Українська патріотична Асоціація» до 14 жовтня 2009 року пропонує здійснити наступні кроки до порозуміння:
- Лідерам Об’єднання Рідновірів рекомендуємо підготувати до Міністерства Культури і туризму, МВС України та КМДА обґрунтовані пропозиції щодо зарахування скульптурного зображення Перуна, до переліку нерухомих пам’яток культури, що мають національне історико–культурне значення;
- Православній Церкві Київського Патріархату пропонуємо зосередити зусилля на об’єднавчих процесах та створенні Української Помісної Православної Церкви
Всі дії та акції, плани і задумки антиукраїнського та антидержавного спрямування, з якого б боку вони не з’явилися, не будуть залишені осторонь, а будуть зупинені.

Слава Україні!

За дорученням Координаційної Ради
ГО «Українська патріотична Асоціація»

Голова Української патріотичної Асоціації Ігор Лісодід
Член Центрального Проводу ОУН (д) Віталій Матяш
Українська партія Георгій Лук‘янчук
ГО Українська духовна республіка Валентина Бердник-Сокоринська
Звичаєва громада Українського козацтва Євген Петренко
Голова молодіжного крила ОУН(д) Анатолій Левченко
Заступник голови КО СОУ Фелікс Редько
Заступник голови КО КУН Володимир Манько
Всеукраїнська Ліга українських жінок Наталія Осьмак
Київська міська ОУН Анатолій Ціпко
Голова Міжнародної ліги «Матері і сестри
молоді України Галина Яблонська
ВУТ «Просвіта» Микола Оцун
Київське міське відділення ВОВ Олесь Гриб
Собор українських звичаєвих громад Сергій Смірнов
Собор українських звичаєвих громад Валентина Іванішина
Собор українських звичаєвих громад Олександр Глущенко

м. Київ, 7 жовтня 2009 року

СВАРГА