Відкриття пам’ятника Гонті у Христинівці

24 жовтня, у райцентрі Христинівка, що на Черкащині, відкрили пам’ятник герою українських національно-визвольних змагань, ватажку руху гайдамаків Іванові Гонті.









Більш докладно у блозі Олени Білозерської

Нардепа Андрія Шкіля не пустили до Папи Римського

Під час візиту Прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко до Ватикану трапився характерний для сучасної України випадок. Народного депутата від фракції БЮТ не пустили на заплановану офіційну зустріч українського прем'єра з Папою Римським Бенедиктом XVI і виставили його за двері. Справа в тому, що в списку делегації не було імені Андрія Шкіля і депутат добре про це знав. Проте звиклий в Україні до депутатської вседозволеності Шкіль вирішив, що і у Ватикані він може ногою відкривати будь-які двері, які трапляються на шляху депутата. І уявіть собі рівень його обурення, коли з’ясувалося, що Ватикан – це не Україна.


В списках імені Андрія Шкіля не було і, напевно, не мало бути, але хіба це колись зупиняло наших нардепів, коли дуже чогось хочеться? Особливо це стосується тих депутатів, які не одне скликання упиваються владою, котру дає їм депутатський мандат. Шкіль знав, що його немає в списках, але хіба це має бути проблемою. Папа ж, напевно, все життя мріяв познайомитись з політиком з України, який одночасно носить бороду Лева Давидовича Троцького і українську вишиванку під піджак.


Папська охорона, перевіривши те, що Андрій Шкіль є самозванцем і зайвим під час прем’єрського візиту, ввічливо попросила бютівця не прориватись до Папи, що дуже обурило нардепа, який ним став не за прямим народним обранням, а за партійним списком. Тоді прийшлось папській охороні виставити депутата за двері.


Подальша доля Андрія Шкіля на вулицях Риму – невідома. Можна припустити, що він взяв хорошого італійського вина і з горя й від образи на весь католицький світ напився до депутатських чортиків.

Стопком

Сатана править бал: сектанти Швеції дозволили одностатеві «шлюби»

«Шведська лютеранська церква» дозволила одностатевим парам брати «шлюби». Як повідомляє The Local, рішення прийняте на запит ради «церкви».


Відзначається, що тепер у «весільну церемонію» содомітів будуть внесені деякі зміни. Зокрема, даючи шлюб парі збочених нелюдей, замість слів "чоловік і дружина" сектантський шаман скаже «подружжя, що вступає у шлюб».


Швеція стала однієї з перших країн у світі, де шлюби сексуальних збоченців «благословляються» головною «церквою» країни.


Блог Олександра Білецького

«Українську армію знищують навмисне!»

22 жовтня в приміщенні Центру національного відродження відбувся Круглий стіл на тему: «Проблеми обороноздатності України: український погляд». Захід проходив у рамках Програми експертного обговорення «Національна безпека: український погляд».

Організаторами круглого столу виступили Українська Інформаційна Служба та Інститут Національного Державознавства

Доповідачами були Олександр Палій, експерт Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії при МЗС України, Олександр Галака, екс-начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Володимир Цибулько, політолог, Дмитро Панько, директор Агентства Стратегічних Досліджень, Борис Кожин, віце-адмірал ВМСУ, Юрій Юрчина, заступник голови правління Центру воєнної політики та політики безпеки, Андрій Левус, керівник Української Інформаційної Служби. Модератором Круглого столу виступив Михайло Ратушний, голова правління Інституту Національного Державознавства.На Круглому столі було обговорено стан Збройних Сил України, проблеми реформування ЗСУ, оборонна політика держави в контексті нових викликів та позиції кандидатів на посаду Президента України щодо проблем зміцнення обороноздатності країни.

Експерти зійшлися в тому, що стан Збройних сил можна характеризувати як катастрофічний, українська армія на даному етапі є не готовою вирішувати завдання захисту України від внутрішніх та зовнішніх загроз, в когорті яких основне місце посідає Росія.

Увагу доповідачів було сконцентровано не лише на мізерному фінансуванні ЗСУ, але й на проблемі підготовки резерву (за словами В. Цибулька, в Росії таку функцію покладено, зокрема, на козацтво), на проблемі престижності служби в армії, соціальних пільг, житла, гальмування процесів вступу до євроатлантичної системи колективної безпеки (НАТО) тощо.

Основною причиною такого жахливого стану українського війська експерти називають політику керівництва України, за винятком хіба що Президента В.Ющенка. За словами директора Агентства Стиратегічних Досліджень Дмитра Панька, політика діючого уряду може призвести до того, що невдовзі в країні не буде армії як такої.

"Тимошенко свого часу заявила, що для переходу на контракту армію нам потрібно всього лише 5 місяців і 60 млн. грн, тоді як в США процес переходу армію на професійну основу тривав 15 років! Про який ще прояв непрофесіоналізму уряду можна говорити? Мені задється, що така політика спрямована на свідоме знищення армії", - наголосив експерт.

"Однією з причин такого стану наших ЗСУ є те, що в України нема чіткої стратегії і бажання приєднатися до однієї з систем колективної безпеки, що дозволило б модернізувати нашу армію за стандартами одного з військових союзів. У нас зараз нема прийнятих стандартів, під які треба підганяти наше озброєння!", - наголоисв віце-адмірал ВМСУ Борис Кожин.

За словами експерта Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії при МЗС України Олександра Палія, в ситуації, коли українська армія не може з об’єктивних обставни гарантувати територіальну цілісність країни, ми повинні добиватися від провідних держав, в першу чергу – США, гарантій виконання положень Будапештської угоди, а також вимагнати подібних гарантій від блоку НАТО.

"Але в першу чергу ми повинні вирішувати питання, які торкаються політичної площини. Без патріотичного керівництва нам неможливо буде виконати окреслені задачі. Отже, в першу чергу ми маємо привести до влади реальних, а не декларованих патріотів", - підсумував О. Палій

Національний Альянс

«Хасиди нас ґвалтують і відлітають до Ізраїлю»

Українська жіноча організація Femen вимагає від спецслужб захистити жительок Умані від домагань паломників-юдеїв. «Хасиди вважають повіями всіх, хто носить короткі спідниці. Факти зґвалтувань хасидами українок не набувають розголосу», - скаржаться активістки Femen. Про це пише журналіст Шімон Брімон на порталі IzRus.co.il.


«До нас звернулись троє свідків з Умані, котрі розповіли про випадки сексуальних домагань зі сторони хасидів під час паломництва», - заявила порталу голова жіночого руху Femen Ганна Гуцол. З її слів, уманьські жінки щоразу під час напливу юдейських паломників зіштовхуються з їх «неадекватною» реакцією на звичний в Україні стиль жіночого одягу. «Короткі спідниці викликають у них думки, ніби всі місцеві жінки – повії», - відзначила Гуцол.


Місцеві мешканки розповіли їй, що вечорами бояться ходити містом через страх перед нападами євреїв. Мер Умані навіть звернувся до жіночої половини міста із закликом одягатися скромніше під час паломництва хасидів.


Рух Femen зажадав від Служби безпеки України (СБУ) розібратися в ситуації з сексуальними домаганнями хасидів. «Наплив представників ортодоксальної форми єврейської релігії, з особливостями культури і поведінковими стереотипами, тягне за собою певні загрози. Замість того, аби урезонити гостей, місто йде їм на поступки, ймовірно, мотивуючись прибутками від такої кількості приїжджих», - йдеться в заяві жіночого руху.


Представниці руху Femen нарікають: «Аби бути впевненими в безпеці дочок, батькам доводиться одягати їх в одяг «під хлопчика». Жінки вже не можуть вільно гуляти вулицями міста – вони, як злочинниці, повинні сторонитися гостей і сидіти вдома». Найголовніша претензія феміністок до хасидів носить вже кримінальний характер: «Часті факти домагань, нападів і навіть зґвалтувань хасидами українок не набувають розголосу і не розслідуються на догоду псевдо-толерантності та релігійній терпимості».


Гуцол вважає, що завдяки всьому вищевказаному складається вибухонебезпечна ситуація, яка розігріває радикально-націоналістичні та антисемітські настрої. Тим не менш, вона підкреслила, що її звернення до СБУ не пов’язане з якимось упередженим ставленням до євреїв, а має на меті лише захистити місцевих жінок.

Стопком

Коліївщина повертається

У суботу 24 листопада о 14:00 у м. Христинівка Черкаської області за ініціативи керівництва міста відбудеться відкриття пам’ятника видатному Вождю національно-визвольної боротьби українського народу проти недоторканих чужинських виродків уманському сотнику Івану Гонті.


Іван Гонта спільно з Максимом Залізняком у другій половині ХVIII століття очолили Коліївщину - яскраву сторінку вітчизняної історії, про яку й досі лякаються згадувати недоторкані паразити всіх рівнів.

За словами поважних експертів щороку зростаюче зацікавлення трудящих, селян, військових і молоді практичними аспектами Коліївщини свідчить про актуальність і нагальність ефективної нейтралізації ворогів народу в умовах екстремістської українофобської ліберальної тиранії.

Як відомо, Коліївщина розпочалася навесні 1768 року магічним ритуалом освячення ножів у Мотриному монастирі в Холодному Яру на Черкащині.

Творчою вершиною Коліївщини стало взяття Умані 10 червня 1768 року, коли протягом трьох діб люті і безжальні гайдамаки вирізали до 60 000 паразитів разом із сім’ями.

Народний оглядач

Чому Яценюк люто ненавидить вояків ОУН-УПА?

16 жовтня 2009 року під час дискусії в програмі “Велика політика з Євгенієм Кисельовим” самопроголошений “рятівник країни” – Арсеній Яценюк, очевидно, за нашіптуванням своїх московських політтехнологів, вдався до цинічних маніпуляцій щодо проблеми визнання Української Повстанської Армії.


З метою забалакати тему відновлення історичної справедливості щодо борців за державну незалежність України, Арсеній Яценюк цинічно ввів в оману аудиторію заявою про те, що УПА не потребує визнання, бо це питання вже вирішене Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Цей потішний генерал невидимого "фронту" у своїй полум’яній промові а-ля Лєв Троцький послався на статтю 6 Закону, в якій учасниками бойових дій визнані "вояки Української повстанчої армії, які брали участь у бойових діях проти німецько-фашистських загарбників на тимчасово окупованій території України в 1941-1944 роках, які не вчинили злочинів проти миру і людства та реабілітовані відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні".

Годі видумати більше блюзнірство у ставленні до вояків Української Повстанської Армії та підпільників Організації Українських Націоналістів. Адже Яценюк цинічно послався на статтю, під дію якої, по суті, не підпадає жоден вояк ОУН-УПА. Жоден український повстанець, який до 1944 року зі зброєю в руках воював проти німецьких окупантів, не склав зброї з приходом окупантів московських. В історії не зафіксовано випадків, коли хоча б найменший військовий підрозділ – боївка, тим більше рій чи чота перейшли на бік червоних "асвабадітєлєй". Вояки ОУН-УПА зі зброєю в руках вели боротьбу проти кремлівських агресорів аж до початку 1960 років. Навіть діти та жінки, які допомагали повстанцям і потрапляли до рук большевиків після 1944 року, не підпадають під дію Закону, на який послався Яценюк. Усі вояки, що потрапили у московсько-большевицькі лабета, були піддані нелюдським катуванням, пройшли пекло концтаборів ГУЛАГу, на десятиліття були позбавлені громадянських прав, а їхні родини виселені на сибіри. І сьогодні борці за державну незалежність України не визнані і не вшановані постсовєтською владою незалежної України.

Арсеній Яценюк для визнання вояків ОУН-УПА нічого не зробив, навіть перебуваючи на посаді голови Верховної Ради. Очевидно, у нього інші герої, про яких Яценюк під час передачі промовчав. Так згідно із тим самим Законом "Про статус ветеранів війни…", на який посилається Яценюк, учасниками бойових дій визнано: "військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, а також колишніх бійців винищувальних батальйонів, взводів і загонів захисту народу та інших осіб, які брали безпосередню участь у бойових операціях по ліквідації диверсійно-терористичних груп та інших незаконних формувань на території колишнього Союзу РСР і стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час виконання службових обов'язків у цих батальйонах, взводах і загонах у період з 22 червня 1941 року по 31 грудня 1954 року". Тобто нинішня українська держава надає значну соціальну підтримку карателям, які майже 10 років після закінчення ІІ Світової війни зі зброєю в руках боролись з українськими повстанцями та знищували мирне українське населення, займалися грабунком українців та ґвалтували жінок, чинили інші військові злочини. І незалежна Україна цих злочинців визнає і вшановує(!), а вони відкрито хизуються своїми "подвигами".

Арсеній Яценюк у своєму антиукраїнському проекті, який він чомусь називає "Україна", саме цих нелюдів називає героями. Натомість Яценюк засуджує усіх, хто боровся за Україну проти московських окупантів та погрожує "Нюрнбергом" українцям, які піднімають питання національної справедливості. Позиція самопроголошеного "рятівника країни" – це підмальований большевизм, за яким стоїть реабілітація сталінізму та заперечення права українців на відновлення своєї історичної пам’яті, встановлення історичної та національної справедливості. Не дивно, що гасла Яценюка співпадають з гаслами Сталіна 70-ти літньої давності. Іосіф, як і Арсеній, виступав за "продуктивне село" (колективізацію та Голодомор), "нову індустріалізацію" (концтабірну працю в’язнів ГУЛАГу), "здорових і освічених людей" (навчених прикладом Павліка Морозова). Попередник Арсенія здійснив геноцид української нації. Наступник Іосіфа намагається накинути "проект", в якому також немає місця українцям.

Віримо, що українці дадуть належну відповідь усім, хто заперечує їхнє право боронити вільне життя у своїй, Богом даній країні, як це робили Українська Повстанська Армія та Організація Українських Націоналістів.

АРАТТА

Кремль продовжує перекидання військ до кордону з Україною

Днями жителі гарнізонного міста Шаталова в Смоленській області були ознайомлені з розсекреченою директивою міністра оборони Росії під номером Д-011 про передислокацію 47-го розвідувального авіаполку на український кордон до Вороніжа.

Авіаполк повинен увійти до складу семитисячної авіабази.

Ні російське міністерство оборони, ні командування гарнізону ніяк не коментують ситуацію. Відеозйомки в містечку суворо заборонені.

Перекидання військ до українського кордону здійснюється несподівано і настільки швидкими, незрозумілими в мирний час темпами, що у Вороніжі нічого не встигли підготувати для прийому авіабази.

За наказом командування до Вороніжа переїхали тільки офіцери, без сімей. Шаталовські льотчики не уявляли, в яких жахливих умовах вони опиняться на новому місці служби. Їх навіть не вийшов зустрічати командир бази.

Льотчиків привезли і показали казарму — голі ліжка, навіть матраців немає. Інших льотчиків загнали в санчастину, де немає ні стелі, ні підлоги», передають російські ЗМІ.

partizan.net.ua

Росіянин і колишній воїн УПА: я пишаюся, коли мене називають бандерівцем

83-річний Володимир Чермошенцев, колишній упівець, каже, що пишається своїм минулим і ніколи б не зрадив тих, з ким "разом хліб їв".

Росіянин за національністю, українець – за власним бажанням, 83-річний Володимир Чермошенцев майже півстоліття приховував правду про своє життя.


Іще підлітком він став вояком УПА. Для цього навіть "накинув" собі два роки.

Володимир Чермошенцев народився на Поволжі. У 33-ому – під час страшного голоду – хлопцеві було 6 років. Рятував степ – їли мишей, ящірок. Батька, який намагався захистити своє майно, вбили на очах у хлопця.

Володимир Чермошенцев згадує: "Большевики убили. Они пришли, забрали все, даже, что было в печи – из печи вынимали, ну он стал сопротивляться".

Хлопець із тіткою та матір'ю вирішили втекти до України. Та замість ситого краю побачили страшне – голод.

Оселилися у родичів з Бахчисарайського району. 42-го Володя йшов Сімферополем, коли фашисти гнали колонну молоді на вокзал. Схопили і його. Вивезли до Німеччини.

Втік, сховався у собачій будці, де жила вівчарка з цуценятами. Кілька днів просидів там, їв разом із собаками. Фашисти схопили підлітка аж біля Дубного.

Знову збиралися відправити у табір, та полонених звільнили українські повстанці. Володимира, який розмовляв винятково російською, хлопці з УПА прийняли за шпигуна. Спочатку підліток дістав стусанів, потім його довго розпитували "хто і звідки". Зрештою повірили, і командир Дубенської сотні УПА Юрій Чуйковський взяв його своїм ординарцем.

Володимир Чермошенцев каже: "Воевала УПА со всеми, кто пришел на Украину не с добром. С советскими войсками не воевали, потому что это ж армия – что с ней сделаешь, а с НКВДистами воевали.

Під час одного такого бою НКВС і схопили Володимира. Катували, вибиваючи інформацію про решту бійців. Поламали ребра, вибили зуби.

Володимир Чермошенцев ділиться: "Вот пальцы, видите, откусанные, вот, вот так вот взял щипцами, сколько сил было, столько и кусал. Где хто находится? Как же я могу сказать, я с ними хлеб ел – я могу сказать, где они, что они? Лучше смерть!"

Володимирові знову вдалося втекти. Добіг аж до Криму, до матері, яка вже кілька років оплакувала сина. Та невдовзі хлопця знову затримали - за крадіжку винограду та ухиляння від служби в армії його посадили на 10 років. Про те, що був в УПА, не дізналися. Інакше – розстріляли би. Аж до смерті Сталіна Володимир валив ліс у Кіровській області.

Володимир Чермошенцев каже: "Я ничуть не жалею, я даже доволен, что я попал в УПА. Потому что отца убили – раз, голодовка, голод – два. Ничего хорошего я не видел при советской власти".

Коли Україна стала незалежною, Володимир Чермошенцев одним із перших заявив, що готовий розповісти правду про УПА. За його спогадами навіть написали книгу.

"Я клятву дал любить Украину, украинский народ. Я даже горжусь, когда меня называют бандеровцем. Да! Это же бандеровец, не хто-нибудь, не какой-то, понимаешь, за кого-то, а за Украину!", каже Володимир Чермошенцев.

Детальніше про росіянина-упівця в сюжеті ТСН .

Всеукраїнський тур зрадників “З грошима в кишені”

Багато в кого ця подія викликала шок, розчарування і злість. Здавалось би звичайний піар-хід, але факт участі у ньому ТАКОЇ кількості зірок, половина з яких на минулих виборах підтримувала інших кандидатів, дуже змінює ситуацію. Розумним людям, які вміють рахувати, зрозуміло в яку кругленьку суму це обійшлось прем'єрці. Порахували? Я вам допоможу - 50 млн.дол. ("Водночас, одразу декілька столичних продюсерських агентств, як пише "Сегодня", зійшлися на одній цифрі витрат на тимошенківський концертний тур - 50 млн дол (для порівняння - цієї суми вистачило б на 100 000 ампул хронічно дефіцитного у наший країні препарату куросурф, необхідного для врятування життя недоношених дітей). "Це і гонорари артистам, і переїзди, й інші витрати. Ніхто з найнятих поп-зірок безкоштовно не працює. Якщо виходити з того, що артисти дадуть 40-50 концертів, то вони обійдуться в середньому в 1 млн. доларів на людину. Тіна Кароль і Могилевська - 800 тис дол- 1 млн дол, Руслана і Пономарьов - 1 млн дол. Потап і Настя на контракті у М1 Баграєва, але їх також навряд чи образять, і десь до мільйона "зелених" вони піднімуть", - розповів один із продюсерів."). А тепер згадайте, що на дворі фінансово-економічна криза. Правда, виникає багато запитань? Організатори ж б'ються в груди кажучи, що всі ці зірки співають безкоштовно, «за спасибі». Ну що тут такого - хочеться їм співати, люблять Україну (дарма, що українською не спілкуються)... Що ж - може хтось й повірить. Співчуваємо цим наївним оптимістам.

Але повернемось до учасників. Отже, Пономарьов і Руслана в 2004 були затятими прихильниками Ющенка, і навіть близькими друзями родини. Але як і інше оточення Президента - зрадили. А от Могилевська клялася, що буде до кінця з професором. За нього ж надривали голос Білик та Ані Лорак (її любов до грошових мішків ми вже знаємо). Що ж до інших, то, мабуть, їх логіка - чом би не заробити... Співи-співами, а агітація на концертах це вже удар нижче пояса. Навіть суто з моральної точки артист не має права користуватись любов'ю своїх фанатів заради особистих цілей, а тим більше чужих і політичних. Завдяки ним Тимошенко раптом стала "сексапільною", "прекрасною мамою", "харизматичною", "найскромнішою", "найддобродунішою" і ще бозна-якою...

Чи виграє леді з косою від цього цирку? Мабуть ні, бо подібні концерти вже не мають колишнього впливу на виборців, та й більшість виборців - люди у віці, які скоріш за все на нього не потраплять. Негативу додає й розчарування фанатів у своїх кумирах, адже тепер всім зрозуміло, що вони далеко не святі. Завтра ми їх легко можемо чекати на концерті типу "Я люблю тебя Малороссия". Думаєте ні? Почекайте:) Гроші роблять дива...і моральних уродів. Сама ж Тимошенко показала народу куди поділися гроші МВФ - себто на її передвиборчу кампанію. І доки наївні громадяни будуть радіти концертам "месії", ВОНА далі буде ПРАЦЮВАТИ... на себе.

Іван Лендєл


Дух волі