Система зробила все, щоб зашкодити правим. Вже з 7.00 на Бесарабській площі стояли 10 автобусів, набитих міліцією. І хоча була субота, автомобільний рух по Хрещатику не було перекрито, як зазвичай це робиться. На Майдані і біля Європейської площі стояло ще декілька автобусів, автозаків, а підземний перехід був набитий працівниками "правоохоронних органів". Комуністи почали збиратися з 9 годин, але це були у переважній більшості пенсіонери.
Патріоти почали збиратися у парку Шевченка невеликими групами десь з 9.30. Прибували люди зі всієї України - як україномовні, так і російськомовні. Ніхто нікому не робив зауваження, як потрібно розмовляти, чи який прапор піднімати. Вік учасників переважно був молодим, але були й люди в літах. Було багато дівчат. Серед присутніх були націонал-соціалісти, футбольні фанати, неформали, козаки, "братчики" ("Братство") та люди, які тільки цікавились правим рухом. Були такі праві, що жодного разу в Києві не були, як і не були на таких масових заходах.
Збір відбувався довго, а погода змінювалася то на краще то на гірше. Постійний вітер дещо заважав і декотрі замерзли, але коли почався марш, всі якось забули про погоду. Тривав збір десь до 13 годин. В цей час організатори та голови організацій підтримували бойовий дух патріотів закликами і речівками: "Слава Україні! Героям слава!", "Слава Нації! Смерть ворогам!", "Кому належить Україна? Українцям! Кому належить Київ/Харків/Крим/Донецьк/Миколаїв/Львів/Чернівці/Європа/Весь світ? Нам!", "Героям України тричі: Слава, Слава, Слава!", "Одна Раса, одна Нація, одна Батьківщина, це - Україна!", "Комуняки - пси, підібгніть хвости!" тощо. Активісти "Братства" декілька разів наголошували, що акція носить мирний характер, хоча за декілька днів до того обіцяли знести пам’ятник Леніну.
На мітингу були присутні також Олесь Вахній, Юрій Іллєнко та чисельні представники ЗМІ. Мітинг проходив спокійно, в той час як по ту сторону пам’ятника Кобзарю готувалися бійці спецзагонів міліції та внутрішніх військ: одягали бронижилети, щитки, шлеми. Київський осередок "Патріоту України" підготувався до боїв також: було багато щитів з фанери та військових шлемів (як радянського виробництва так і сучасних). Ніяких балончиків чи кийків не було. Щити несли скоріш смислове навантаження і не були призначеними до бою - їх легко можна було поламати. Роздавали чорні хустки - або в’язати на руку або прикривати обличчя. Підняли прапори УНТП, "Патріоту України" та "Братства".
Коли прийшла остання частина "Патріоту України" (хлопці з Харкова) та козаки Свято-Андріївського куреня, патріоти, оточені з усіх боків спецпризначенцями, уже шикувалися у колону і починали свій марш. Стало відомо, що по бульвару Шевченка пройти не вдасться. Коли колона підійшла до бульвару, стало видно, що дорогу перекрили "Беркутівці" у бойовому спорядженні у декілька ланцюгів. Тому колона пішла по Володимирській вулиці далі, в надії потрапити на Хрещатик на наступному перехресті. Але і там і ще далі все було заблоковано спецпризначенцями ВВ у декілька рядів. Мало того, що марш не забороняли, патріотам не давали змоги навіть рухатися вільно. Уся колона з півтисячі патріотів рухалася "у коробці" з "Беркутівців", і не по дорозі, а по тротуару, крізь залишені на тротуарах автомобілі та інші перепони. Внаслідок цього колона сильно розтягнулася і навіть двох гучномовців не вистачало, щоб керувати маршем і підбадьорювати правих.
Хода теж супроводжувалася речівками і гаслами, що лунали на мітингу. Хіба що додалися речівки фанатів, типу "Батько Бандера знов до нас прийде", і замість слів "москалів на ножі" лунало "всіх жидів на ножі" та "ворогів на ножі", хоча декі товариші все-таки притримувалися традиційного варіанту речівки. Найцікавіше почалося біля будівлі СБУ, коли ті, хто йшли першими (а це в основному були "Патріоти України") знайшли слабке місце міліцейського кордону. Мелькнув мікрофон журналіста "Росія", який стояв за міліцейським кордоном. І в цей час розпочався гуркіт і тріск. Частина "Патріоту України", що йшла позаду, почала рватися вперед, але оскільки це все відбувалося на розі і у вузенькому проході спецпризначенцям швидко і легко вдалося розбити колону на декілька груп, оточити їх. Перші ряди били гумовими кийками по голові та по тілу. Бутафорські щити розліталися в щепки, ламалися щогли прапорів. Найактивніших бійців спецпризначенці повалили на землю до кучі і чекали автозаків. У цей час по Володимирській вулиці літав папір листівок і книжок, частини одягу, щити... Натовп у цей час почав вигукувати "A.C.A.B".
Міліція бігала за футбольними фанатами та іншими правими, які вирвалися з оточення. А оточені з усіх боків залишки колони, розбиті на декілька частин і притиснуті до стіни, підтримувалися вигуками і не збиралися добровільно здаватися у руки "Беркутівцям", які тримали напоготові кийки і балончики з газом (доречі на відео каналу "Інтер" видно, що саме міліція застосовувала газові балончики). Щоб не дати зламати дух патріотам, чоловік з мегафоном постійно підтримував хлопців і закликав до оборони в разі нападу спецпризначенців. Також вияснилося, що зараз на Майдані стоять комуністи. Врешті-решт головний міліціянт і ті організатори, що залишилися почали домовлятися. В цей час приїхали декілька автозаків і туди почали "у позі лебедя", як смертників заводити хлопців - з "Патріоту України", козаків з Криму, хлопців з УНТП, просто правих... У натовпі пролунало "Слава героям!". Людина, що координувала дії міліції (нажаль, я не місцевий і не знаю, хто то такий) поставила такі вимоги: якщо йдете спокійно і не провокуєте спецпризначенців, ніхто вас "пакувати" не буде. Маршрут домовилися прокласти далі по Володимирській до пам’ятника Хмельницькому, а потім далі по Андріївському узвозу до Контрактової площі.
Залишки колони були частково розблоковані і стало видно, що мабуть із тієї кількості, що була, залишилось трохи більше половини. Одних забрали менти, інші, щоб не потрапити в райвідділ, втекли і потім супроводжали колону під виглядом звичайних перехожих. Взявши у руки ті щити , що залишилися, але вже не з таким бойовим запалом, як раніше, колона пішла далі. По дорозі на Контрактову площу лунали всі ті самі лозунги, а перехожі зупинялися і спостерігали за просуванням правих. На Андріївському узвозі вдалося додзвонитися до затриманих. Частина їх була у Шевченківському райвідділі міліції міста Києва. Їм обіцяли допомогу юристів і людей з депутатськими "корочками". Туристи, що потікали в автобуси, коли на узвіз прийшла колона у всі вікна знімали на фото- і відеокамери марш українських правих. Закінчився марш біля пам’ятника Сагайдачному на Контрактовій площі. Перед залишками колони виступили Олесь Вахній та Євген Герасименко, який закінчив словами "Перемозі слава" і салютом.
Затримані хлопці у відділку знову піддалися побиттю. Постраждали "Патріоти України", як особливо небезпечні - бо були в камуфляжі. Хлопцям, що і зараз знаходяться у відділку, по закону світить максимум адміністративне стягнення, але невідомо, як система захоче їх покарати. Всі чекають понеділка. Повинен відбутися суд і визначено покарання патріотам.
Українські праві вже зробили потрібні висновки і тепер стало ясно, кого насправді підтримує влада. Коли комуністи кричать, що бандерівців-фашистів оберігає влада, знайте - це брехня. Просто порівняйте, як охороняють порядок на акціях лівих в Криму (звичайні міліціонери у фуражках та й то у невеликій кількості) і на акціях правих в Києві (це або Беркут або спецпризначенці у повному бойовому спорядженні). Просто порівняйте, кому влада дозволяє виходити на Майдан, а кого блокує. Система вчора показала в черговий раз своє обличчя і викрила свою суть. Тепер ми знаємо, що ми на правильному шляху і обіцяємо враховувати усе те, що було вчора і надалі. НАРОДНИЙ ОГЛЯДАЧ
Немає коментарів:
Дописати коментар