НЕ ЗАБУЛИ!!!

УНА-УНСО составила список антиукраинских интернет-СМИ

Организация УНА-УНСО в Киеве представила аналитическую записку, где фигурирует ряд ведущих российских интернет-СМИ, которые, по мнению националистов, используются для продвижения российских интересов в Украине. "Пророссийские интересы равны предательству Украины", - заявил на пресс-конференции глава киевского отделения УНА-УНСО Игорь Мазур.
Следует отметить, что в представленном националистами документе фигурируют РИА Новый Регион, РИА Новости, Лента.Ру, Росбалт и другие ресурсы.
"Они определенным образом освещают события в Грузии по торговле оружием, по НАТО и другим темам. Есть сайты, которые более или менее объективно подают информацию, пытаясь учесть интересы Украины, а другие открыто демонстрируют пророссийскую позицию", - подчеркнул Мазур.
"Думаю, что у наших спецслужб не хватает финансов, чтобы поработать над ними", - отметил представитель УНА-УНСО.
По его словам, депутат Верховной Рады Валерий Коновалюк, который возглавляет парламентскую Комиссию по расследованию фактов незаконной продажи оружия Грузии, является предателем Украины, а наряду с ним и издания, которые публикуют информацию о ходе расследования.

Ми не забули!

22 листопада о 12.00 біля Російського консульства у Львові розпочнеться акція „Ми не забули…”, присвячена 75-ій річниці Голодомору. Організатором акції є громадська організація Молодіжний націоналістичний конгрес. Метою заходу є не лише вшанування цієї сумної сторінки в історії України, але й вимога до Москви, як спадкоємиці Радянського Союзу, визнати жахливий злочин супроти українського населення.  У ті часи мільйони українців гинули від голоду з вказівки кремлівської верхівки. Та навіть тепер, коли цивілізований світ вважає голодомор 1932-1933 рр. геноцидом, московське керівництво не визнає злочинів своїх попередників.
Львівська молодь прагне відновити історичну справедливість. На знак протесту проти невизнання Росією голодомору 32-33 років геноцидом українського населення, під гаслом „принеси жменю зерна голодній Москві” пройде збір і передача зерна Російському консульству. У роки голоду ця пшениця врятувала б життя. А скільки ешелонів хліба вивозилось з України? „Ми можемо зібрати це зерно, та ніхто не поверне втрачені життя мільйонів українців” – говорить один з організаторів Демчук Іван.
Щоб краще зрозуміти становище людей у ті важкі часи та вшанувати пам’ять жертв комуністичного режиму о 13.00 почнеться голодування, що триватиме 33 години і закінчиться в неділю о 22.00.

Життя і смерть Князя Святослава

Постать героїчного воїна-аристократа є символом України, що бореться
Зацікавлення харизматичною постаттю київського Князя Святослава особливо посилилося останнім часом як в світлі пошуків шляху поновлення національної величі, так і з огляду на перманентну антиукраїнську істерію. Жодних проблем по двох цих напрямках за часів його правління не спостерігалося. Тільки-но щось десь починало ворушитися, оперативно висувався аргумент, що заперечень зазвичай не викликав в силу своєї переконливості.
Перший військовий похід княжої дружини датовано 964 роком. Його наслідком стала переорієнтація племені вятичів з Хазарії на Київ. До візиту Святослава мешканці міжріччя Оки й Волги справно платили данину ласим до грошей хазарам. Князь довів вятичам, що набагато корисніше дружити з Києвом, а тому будь-які контакти з хазарами варто припинити.
Взагалі історія боротьби Києва з Хазарським каганатом стане ключовим моментом подальшого розвитку України.
На той час Хазарія обіймала терени Північного Кавказу, Приазов'я та Донського степу. Каганат був єдиною, окрім Ізраїлю, країною, де державною релігією вважався іудаїзм. І вже тоді хазари перебували з українцями в стані постійного антагонізму. Хтось один мав перемогти.
Навесні 965 року Святослав відправив хазарському кагану своє знамените послання "Іду на ви!". Після чого, не гаючи часу, вступив з власною армією на підконтрольні ворогові терени. Подолавши декілька тисяч кілометрів, стерши з лиця землі хазарські міста-фортеці Семендер та Ітіль, розбивши аланську та касозьку кінноту, Князь Святослав сотворив акт вкрай важливого геополітичного значення. Хазарський каганат перестав існувати. Загрозу життю наших предків було ліквідовано. Київська Імперія підтвердила власне право на гідне свого історичного призначення існування. Народ відчув себе нацією.
Повернувшись до Києва, де увесь цей період від його імені правила Княгиня Ольга, із тріумфом, лаврами переможця та багатою здобиччю, Святослав чи не одразу почав розробляти план наступної компанії. Цього разу в полі зору давньоукраїнського політика-практика опинилися Херсонес та Візантія.
У відповідь візантійський імператор Нікифор ІІ Фока змушений був відкупитися - до Києва прибув заможний херсонесець Калокір із величезним на той час презентом, 15 центинаріями золота. Навзамін Калокір запропонував Святославу підкорити Болгарське царство, яке на чолі з царем Сімеоном досить вдало воювало з Візантією. Поміркувавши, київський Князь обрав варіант розширення кордонів держави з метою перетворення Болгарії на союзника у неминучому зіткненні з Візантією.
У 967 році армія Святослава у кількості 10.000 бійців рушила до дунайських берегів. Переважно це була піхота, яка долала неблизький шлях Дніпром та морським узбережжям на ладьях. Кінноту склали союзники - угорці та печеніги.
Ладьї без пригод увійшли до гірла Дунаю та почали підніматися вгору проти течії. На берег зійшли поблизу міста Переяславець. Там і відбулася масштабна масакра. Переміг Київ. Святослав із своїм воїнством осів у Переяславці, маючи задум перетворити місто на столицю гигантської імперії. Однак ножа у спину вструмили зрадливі печеніги.
Орди степовиків оточили Київ, зпустошуючи його околиці. Кур’єри спромоглися донести погану звістку до Князя, і той, не довго думаючи, зорганізував і очолив фантастичний з технічної точки зору марш-кидок на підмогу землякам. Печеніги схопилися за голову, але було вже запізно. Кара була страшною. Вщент розбивши противника, військо Святослава карбувало маршовий крок київською бруківкою.
Вбивство Нікифора ІІ Фоки привело не престол Візантії полководця Іоанна Цимісхія. У повітрі знов запахло війною.
Навесні 970 року відбулася битва під Аркадіополем. Візантійці вкотре програли, і вкотре змушені були сплатити викуп. Але від агресивних планів не відмовилися.
Вже через рік їхня величезна армія взяла в облогу болгарську столицю Преславу. Захисників міста, українських і болгарських дружинників на чолі з київським воєводою-варягом Свенделем нараховувалося лише 8.500 бійців. Що не завадило їм виграти у агресора першу ж битву під мурами фортеці, винищивши передовий загін малоазійської кінноти. Тим часом сила силенна візантійського війська заповнювала людською масою рівнину перед Доростолом.
Піхота Святослава прикрила фортецю по периметру міцною шеренгою червлених щитів та довгих гострих списів. Іоанн Цихімський наказав розпочати фронтальну атаку. Таранний удар важкоозброєної панцирної кінноти було відбито. Візантійці повернулися до свого табору, українці та болгари - до фортеці. Почалася виснажлива облога Доростолу. Тривала вона від 24 квітня по 22 червня 971 року. За цей період захисники фортеці втратили 15.000, а опоненти - до 20.000 чоловік.
Останнє побоїще під мурами Доростолу відбулося 22 червня. Князь Святослав наказав зачинити за собою ворота, аби в разі поразки без його команди ніхто не відступив. Вже перший удар союзників призвів до відступу візантійців. Настав критичний момент. І тут Цимісхій особисто підняв в атаку полк Безсмертних - елітний підрозділ фанатичних і вишколених воїнів. На полі бою знов встановилася рівновага. Раптом налетів шквальний вітер, почалася суцільна холодна злива. Битву було призупинено.
Наступного дня обидві сторони сіли за стіл переговорів. Загальна виснаженість диктувала необхідність миру.
У гирлі Дунаю військо розділилося. Кінна дружина на чолі з Свенельдом рушила до Києва степами і лісами. А ладейний флот, на якому з-поміж іншого було багато поранених в боях воїнів, під командуванням Святослава попрямував Дніпром. Перед порогами його зустріли підступні печеніги.
В останньому бої з набагато переважаючими силами печенігів полегли усі до одного дружинники Святослава. Жоден не здався у полон. Жоден не просив пощади. Всі відійшли до Вальхалли із зброєю в руках. Загинув і Князь Святослав. З його черепа хан Куря виготовив собі чашу, з якої пив терпке, наче кров, червоне вино.
В наш час, коли під маскою ліберального проекту здійснюється масштабна руйнація національної традиції та історичної пам’яті, коли масам пропонують сприймати минуле, сучасне і майбуття у форматі MTV, коли легше ширятися, аніж зберігати вірність, Князь Святослав стає прапором боротьби. Прапором залізної волі, перемог і звитяги.
Слава Героям! НАРОДНИЙ ОГЛЯДАЧ

В Україні з"явився суспільний запит на Вождя

Про це 19 листопада в ефірі авторської програми Дмитра Корчинського Четверта влада, ТРК Київ, прямим текстом заявив Тарас Стецьків, фракція НУНС.  Тарас Стецьків: "В умовах хаосу неминуче з'явиться новий авторитарний лідер, порівняно з яким Олег Тягнибок виглядатиме гнилим лібералом... Існують прямі аналогії між ситуацією в Німеччині 30-х років минулого століття та сучасною Україною... За цього нового лідера голосуватимуть спеціально назло всім існуючим політикам... В Україні з'явився суспільний запит на Вождя".

Демократія проти білих

Ліберальна Європа повністю вбиває будь-яку думку про те, що уряди «європейських» країн хоч трохи дбають про корінне населення, ба навіть дотримуються проголошуваних ними демократичних цінностей. Полісмен із британського Мерсісайду став першою жертвою публікації в Інтернеті списку членів ультраправої Британської національної партії, повідомляє The Tіmes. Скарга на нього надійшла в Незалежну комісію з розгляду скарг на поліцейських.
З 2004 року британським полісменам заборонено бути членами партії, що приймає у свої ряди тільки людей з білим кольором шкіри (однак звісно, при цьому, не заборонено приймати ліваків, педерастів та шаманів вуду). Незважаючи на це в списку членів БНП, опубліковуваному в Інтернеті, виявилися імена колишніх і чинних працівників поліції. Усього список нараховує близько 10 тисяч прізвищ.
Пізніше було повідомлено про звільнення ді-джея радіостанції TalkSport, ім'я якого також було в списку. Лідер Національної партії Нік Ґріффін заявив в ефірі однієї з радіостанцій, що точно знає, хто посприяв оприлюдненню переліку членів його партії. Він заявив, що провиною цьому колишній високий чин партії, що виявився незгодним з новим курсом організації і покинув її лави в 2007 році. У квітні 2008 року БНП виграла позов проти свого колишнього члена. Верховний суд наклав заборону на публікацію списку членів партії.
Однак через кілька годин після заяви Ґріффіна інший представник партії Саймон Дарбі заявив, що бачить у цих подіях результат діяльності Лейбористської партії і її прихильників. Він заявив, що ім'я людини, що опублікувала список у мережі, може незабаром стати відомим, якщо він не захистив свою ІP-адресу. Згодом керівництву партії довелося спростовувати те, що в цих словах Дарбі була погроза.
Міністр внутрішніх справ Об'єднаного Королівства Джекі Сміт лицемірно заявила, заявила, що якщо люди не хочуть, щоб інші довідалися про їхнє членство в БНП, те це багато говорить про партію. Звісно тут варто задуматись, чому людей які являються членами партії, що прагне о величі Британії та майбутнього корінних британців звільняють з роботи. Ґріффін тим часом заявив, що скарга, подана на поліцейського - члена БНП, порушує права людини й закон про захист персональних даних. При цьому він визнав, що БНП негативно ставиться до британського закону про права людини, прийнятого в 1998 році, однак відкинув обвинувачення в лицемірстві. "Якщо цей закон є, то чому б ним не скористатися", - сказав Гріффін.
Раніше в листопаді члени парламенту від партії лейбористів почали спробу законодавчо закріпити право профспілок не приймати у свої ряди членів БНП. УНТП

Злочинці-інородці бояться справедливої розплати

Всі принади ліберастичних порядків вже починають з’являтися і в Україні. Одне з таких нововведень це приховування національності злочинців. Почалося воно з одного з найтолерантніших міст України, з Харкова. 18 листопада відбулось чергове засідання Громадської ради при ГУМВС України в Харківській області з питань забезпечення прав людини.

На черговому засіданні цього окозамилювального органу, що відбулось 18 листопада, були розглянуті зокрема і такі питання, як: «запобігання зазначенню «етнічної злочинності» як вияву мови ворожнечі в практиці ВЗГ та ЗМІ» та «презентація дослідження Харківського інституту соціальних досліджень щодо стану розповсюдження расизму та ксенофобії на Харківщині». Визначення («мова ворожнечі» і т.д.) ну прямо таки з рекомендацій Фонду Сороса.

Це значить, що для того щоб поширенню інформації про національність злочинців (серед яких очевидно українців ба навіть слов’ян вкрай мало), яка може спричинити справедливий народний гнів проти інородців, відділу зв’язків з громадськістю ГУМВС надано рекомендацію у своїх повідомленнях замість етнічного походження правопорушників зазначати лише їх характеристику за категоріями «громадянин України» та «не громадянин України». Міліцією спільно з прихильниками толерантності заплановано й цілу низку інших заходів, які ставлять за мету «профілактику розповсюдження расизму та ксенофобії на Харківщині». Що мається на увазі під цими словами страшно навіть подумати, але можливість репресій проти здорової української молоді очевидні. УНТП

Мойсей Фішбейн: Чекістська настирливість дезінформаторів

Вступне слово Мойсея Фішбейна на брифін’у в Міністерстві закордонних справ України 3 листопада 2008 року
Високошановні пані й панове!
Древні казали: «De mortuis aut bene, aut nihil» — «Про мертвих або добре, або ніяк». Упродовж останніх років російські політики, дипломати, політологи, журналісти, ба навіть артисти естради, либонь, уподобали інший вислів: «De Ukraina aut male, aut nihil» — «Про Україну або погано, або ніяк». І не залежить їм ні на логіці, ні на здоровому глузді, ні на чесності, ні на порядності — Україна у них, як та невістка в лютої свекрухи, як євреї в антисемітів, винна в усьому. У своєму імперському шаленстві, замішаному на хронічному комплексі меншовартості, російське керівництво намагається зомбіювати власною українофобією і світову спільноту, й російську громадськість, і — через підконтрольні ЗМІ та а’ентів впливу — певну частину населення України.
Сьогодні дедалі більше громадян Росії вважає найвидатнішою постаттю Сталіна. Ікона Сталіна з'явилася у храмі на околиці Петербурга.
Відомий російський журналіст, редактор газети «Завтра» Алєксандр Проханов, про якого його співвітчизники кажуть: «Что у Путина на уме — у Проханова на языке», — той Алєксандр Проханов, який відкрито називає себе імперіалістом, 17 вересня заявив в інтерв'ю радіостанції «Эхо Москвы»: «Сталин становится лицом России». В тому-таки інтерв'ю він сказав: «Россия — потенциальная сверхдержава. В противном случае она рассыплется». Відтак Алєксандр Проханов заявив: «Мы добились вот этого кризиса на Украине». І на запитання журналістки «Что сейчас нужно делать?» відповів: «Нейтрализовать Ющенко».
Російські високопосадовці вголос висувають Україні територіальні претензії. Плекані й вітані російським керівництвом провокатори плюндрують українські національні святині на нашій Говерлі, шматують і топчуть український прапор коло одного з посольств України. Відтак постійний представник Російської Федерації при ООН Віталій Чуркін на своїй прес-конференції 28 жовтня цього року, кажучи про Голодомор 1932–33 років, заявляє: «(…) украинское правительство использует этот вопрос с целью рассорить наши два братских народа, посеять международную рознь. (…) какие бы репрессии или действия ни проводились Сталинским режимом, его нельзя называть первопричиной Голода (…) И говорить, что сталинский режим был направлен против украинского народа, неверно». Не знаю, чи російський дипломат Чуркін читав книгу «Всё течёт» — книгу про Голодомор, що її написав видатний російський письменник Васілій Ґроссман. Не знаю, чи пан Чуркін узагалі читає щось, крім «інструкцій з Центру». Але ця його заява — безсоромне блюзнірство. Безсоромним блюзнірством і зухвалою брехнею є й інші його заяви, зроблені на цій прес-конференції в штаб-квартирі ООН. Цитую: «Второй вопрос, (…) имеющий, на мой взгляд, определенную логическую взаимосвязь с первым — это вопрос о героизации нацизма. (…) Президент Украины в приказе о награждении назвал героем одного из одиозных членов украинского нацистского движения господина Шухевича, который был нацистом. (…) Вы припоминаете, что на территории Киева были убиты тысячи евреев? Большинство из этих людей, которые убивали евреев в Бабьем Яру, были украинские нацисты». «Украинские нацисты»?
Себто якісь українці, що буцімто були членами гітлерівської НСДАП, а не німці з «айнзацкоманде» розстрілювали євреїв у Бабиному Яру? «Шухевич, который был нацистом»? Себто Шухевич, який буцімто був членом НСДАП й, перебуваючи в Галичині, в якийсь спосіб був причетний до розстрілів у Бабиному Яру? Сказати таке міг або невіглас, або свідомий дезінформатор. Сподіваюся, бодай невігласом пан Чуркін не є.
Нагадаймо панові Чуркіну, що саме СРСР, правонаступницею якого нині є Російська Федерація, з 39-го по 41-й рік був союз¬ником нацистської Німеччини. Чого варті бодай кадри кінохроніки зі спільними радянсько-німецькими військовими парадами! Нагадаймо й про те, як ведеться дезінформаційна спецоперація щодо Головного командира УПА генерала Романа Шухевича. Спочатку до ЗМІ закинули версію, буцімто Роман Шухевич був «капітаном СС». Дезінформаторам відповіли, що такого звання взагалі не існувало. Тоді дезінформатори перетворили Романа Шухевича на якогось «оберштурмфюрера». Їм пояснили, що для того, аби до 1944 року потрапити в «СС», треба було довго доводити своє «арійське походження», якого Роман Шухевич, звісно ж, не мав. Тоді дезінформатори закинули до ЗМІ версію, буцімто Роман Шухевич отримав військову нагороду з рук Гітлера. Дезінформаторам нагадали, що з рук Гітлера військову нагороду отримав лише Гімлер. Що ж до Головного командира УПА Романа Шухевича, то, згідно з інформацією Військового архіву Німеччини, котрий міститься в місті Фрайбурзі, Роман Шухевич взагалі не був нагороджений жодною німецькою нагородою.
Але дезінформаторам конче треба дискредитувати і генерала Шухевича, і УПА, і весь український національно-визвольний рух, і президента України Віктора Ющенка.
Тож вони вдалися до давньої чекістської провокації й розіграли «єврейську карту»: одних звинуватили у винищенні євреїв, а інших — у «героїзації» тих, хто буцімто винищував. Прийом відомий: відвернути євреїв від українського національного відродження, відвернути і євреїв, і весь цивілізований світ від тих, хто хоче відродити справжню, українську Україну. Українську за духом своїм, за мовою своєю, за пам'яттю про своїх геніїв та героїв. Українську — для всіх у ній сущих, незалежно від етнічного походження.
Я шаную Росію Бориса Пастернака, Андрія Сахарова, Андрія та Арсенія Тарковських, Васілія Ґроссмана. Росія Путіна з Медведєвим мені чужа.
І насамкінець. 1942–43 років дружина Головного командира УПА Романа Шухевича пані Наталія Шухевич переховувала в себе єврейську дівчинку Іру Райхенбер’. Генерал Шухевич зробив дівчинці фальшивий паспорт на ім'я Ірини Рижко. Коли Ґестапо заарештувало пані Наталію Шухевич, дівчинку переправили до сиротинця при жіночому монастирі в селі Куликів, що на Львівщині. Там дівчинка пережила нацистську окупацію, пережила війну. Ось її фотографія. Типове єврейське обличчя. Торік Ірина Рижко померла в Києві. В цій залі перебуває її син Володимир.   Мойсей Фішбейн — визначний український поет і перекладач, лауреат премії імені Василя Стуса, член Українського Центру Міжнародного PEN-клубу та Національної спілки письменників України. Академік Іван Дзюба назвав його Поетом з Божої ласки. Про Мойсея Фішбейна пишуть світові енциклопедії. В Україні його нагороджено орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня й орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ ступеня. Майдан

УНА-УНСО подаcт в суд на создателей "Война 08.08.08"

Украинская националистическая организация УНА-УНСО будет в судебном порядке добиваться опровержения информации об участии членов организации в августовском конфликте на Кавказе, заявил глава УНА-УНСО Юрий Шухевич на пресс-конференции в четверг.
По его словам, речь идет о фильме "Война 08.08.08. Искусство предательства", в котором говорится, в частности, об участии граждан Украины в конфликте на стороне Грузии.
Попытка организовать премьерный показ российского фильма в Киеве была сорвана после вмешательства службы безопасности Украины. СБУ направило письмо руководству отеля "Хайят", где должен был состояться кинопоказ, письмо с предупреждением о возможных беспорядках, после чего руководство отеля отказалось от намерения предоставить зал для демонстрации фильма.
"То что сделал Валерий Коновалюк (председатель парламентской следственной комиссии по выяснению обстоятельство продажи украинского оружия в Грузию, инициатор показа фильма на Украине) иначе как провокацией ФСБ не назовешь. Когда произошла грузино-российская война, Украину любыми путями хотели втянуть в этот конфликт", - сказал Шухевич. По его словам, "истинные причины конфликта состоят в стремлении России восстановить империю и не допустить поставок нефти в обход российской территории".
Как отметил Шухевич, "ФСБ предприняло попытку завербовать некоторых членов УНА УНСО для участия в конфликте". По словам одного из руководителей организации Руслана Зайченко, от тех, кого вербовали, требовалось иметь при себе украинский военный билет со специальностью подрывник и иметь при себе свой украинский паспорт. "Хотя ребятам предлагали большие деньги, эта попытка сорвалась", - сказал Зайченко.
Шухевич заявил, что Украина как организованная сила не принимала участия в конфликте и УНСО тоже никого в Грузию не посылала.
"Не исключено, что в конфликте принимали участие один-два украинца, но ведь возможно, что и несколько россиян могли принимать участие в войне на стороне грузин. Никто ведь не обвинил по этому поводу Россию", - сказал Шухевич. По словам руководителей УНСО, они подадут в суд не только на создателей фильма, но и на тех украинских политических деятелей, которые "продвигают такие фильмы в Украине". Грузия-новости

У грудні буде проголошена незалежність Татарстану від Росії

Міллі Меджліс приволзьких татар в грудні готується проголосити незалежність з виходом зі складу Російської Федерації.
Національний рух Татарстану збирається звернутися до міжнародної громадськості з проханням визнати незалежність. Це рішення ухвалене на засіданні президії Міллі Меджліса приволзьких татар в Казані.
Про це засідання в російських засобах масової інформації ніякого повідомлення не було, інформація з'явилася лише в українських і азербайджанських ЗМІ.
Останніми днями російські спецслужби розгорнули переслідування прихильників незалежності Татарстану.
Звертає на себе увагу той факт, що за рішенням президії Міллі Меджлісу була відновлена влада Міллі Назарату, обрані голова і члени уряду.
Національний уряд Татарстану очолить видний вчений і громадський діяч Вив Мірзаянов, що мешкає в США. До складу уряду обрані журналіст Сайретдін Кулечюз з Німеччини, історик Ікліл Курбан і письменниця Роза Курбан з Туреччини, політолог Зульфія Кадир, письменник Фанзман Батал, письменник Гусман Гумер з Татарстану, журналіст Карим Яушев з Башкирії.
Також обраний один заступник голови Міллі Меджлісу, ним став видний громадський діяч Фанк Тазієв.
Припускають, що в грудні на черговому засіданні Міллі Меджлісу буде прийняте звернення до світової громадськості про визнання незалежності Татарстану.
Татари просять по допомогу Україну і Європу. Вони вважають, що лідери європейських країн повинні підтримати прагнення приволзьких татар до власної державності.
«Ці країни повинні вчинити вплив на Російську Федерацію, яка систематично проводить репресії відносно неурядових організацій Татарстану», — заявив голова громадького центру Татарстану, політв'язень Рафіс Кашапов.
Заслуговує уваги і те, що неурядові організації Татарстану звернулися з проханням до Організації Об'єднаних Націй, щоб голодомор, організований Радянською владою у 1921–1922 роках проти приволзьких татар, був визнаний геноцидом.
За словами політолога Рамаза Сакварелідзе, всі чекали, що дії Росії бумерангом обернуться для неї самої, але важко було уявити, що це станеться так швидко. КАВКАЗ ЦЕНТР