14 років з дня «новорічного» штурму Джохара (Грізного)

Рано вранці 31 грудня 1994, роки російські броньовані армади почали штурм чеченської столиці. 90 тисячне угрупування агресорів, підтримане 6 тисячами одиниць важкої і легкої бронетехніки, артилерійських установок, реактивних ракетних систем і допоміжної техніки, під постійним повітряним прикриттям масованих авіаційних атак, увійшло до Грізного (Джохара) з трьох боків.

За наказом чеченського командування колони російської бронетехніки, як і 26 жовтня під час штурму Грізного (нині Джохара) промосковською опозицією, були пропущені в центр міста. Потім почалася знаменита чеченська контратака. Протягом дня передові частини і бронетехніка російських військ, що увійшли до міста, були знищені.
Запеклі бої розпочалися прямо перед Президентським палацом. Мобільні групи чеченських солдатів і сільських ополченців розстрілювали танки і БМП з гранатометів. Кілька одиниць чеченських танків періодично проривалися в центр міста і атакували ворога. Проте вже на третій день боїв, чеченське командування було змушене відмовитися від використання цієї бронетехніки, оскільки сільські ополченці кілька разів розстрілювали бронемашини, приймаючи їх за техніку ворога.

У Президентському палаці знаходилися віце-президент ЧРІ Зелімхан Яндарбієв, що здійснював загальне керівництво на місці і начальник Головного Штабу ЗС ЧРІ Аслан Масхадов, який безпосередньо керував обороною міста. Джохар Дудаєв знаходився в резервному штабі в селищі Алди на заході Грізного і координував дії Збройних Сил ЧРІ.

У боях 31 грудня 1994 чеченські солдати і сільські ополченці наголову розбили російські підрозділи, що штурмували Джохар. Потім послідувала безліч інших штурмів, в яких чеченські бійці і ополченці продемонстрували непохитну волю і мужність.

Сотні одиниць бронетехніки і тисячі тіл знищених агресорів валялися на вулицях чеченської столиці. Цілі полки і бригади були розгромлені в тих боях. Сотні окупантів були захоплені в полон.

Бої за Грізний продовжувалися два з половиною місяці. Загальні втрати російсіян в боях за Грізний склали від 18 до 22 тисяч солдатів і офіцерів. Більше 1200 одиниць бронетехніки було спалено чеченськими гранатометами. Лише в середині березня 1995 року останні великі підрозділи чеченських військ залишили столицю, підірвавши за наказом Шаміля Басаєва телевізійну вежу.

Російська пропаганда досі намагається принизити безумовний військовий успіх чеченських військ, які практично на 90% складалися з простих ополченців, що вперше узяли в руки автомат тими днями.

Окупаційне командування і російські генерали нагромадили купу брехні про неіснуючі «дудаєвкські доти і бункери», багатоярусні «оборонні рубежі», які доводилося «долати ціною неймовірних зусиль і героїзму російських солдатів», про міфічних найманців-професіоналів і балтійських біатлоністок-снайперш, які отримували від Дудаєва по 1000 доларів на день.

Автор цих рядків, як безпосередній учасник тих подій може з усією відповідальністю засвідчити, що дивізію Рохліна, наприклад, протягом півтора місяців стримувало кількадесят чеченських бійців (це не описка — саме кількадесят), які обороняли позиції по лінії, — Будинок піонерів, старий Обком, Радмін і готель Кавказ. І єдиним непереборним рубежем перед російською армадою був простій чеченський ополченець. Саїд Ірбахаєв
для «Кавказ-Центру»

---

Від себе скажу, що на допомогу чеченському народові прийшли добровольці із України.Це кадри з відеозйомки зробленої у січні 1995 року, у Грозному. Зверніть увагу на нарукавну повязку чоловіка з права. Це УНСОвець, псевдо - Білий, Консул.

"... Три вулиці були названі нашими іменами у Грозному: Степана Бандери, Олега Беркута та Сашка Білого..."
"... за те що я підбив 3 танки, більше 6 БТРів, БМП, та розстріляв СУшку..."

"... за то, что он самолично завел в засуду целий полк российских морских пехотинцев, Дудаев лично наградил его орденом "Честь нации..."