Ми - Трипільці,
Народ, що Європі,
Дав божествену кміть, перший міт,
Наші предки в Біблійнім потопі, не топились як "грішний семіт",
Наша рідна земля була раєм, де зродилась Орійська сім'я,
Нині правди цієї не знаєм.
ми свого відцуралися я.

Древня Індія знає, що роди,
Світлоокі, на конях швидких,
Покоряючи гори і води,
З-над Дніпра прилетіли до них.
І над Індом створили державу,
І назвали її тоді Кіш.
Поколінням майбутнім на славу, груз у землю давидську леміш.

Орь - великий і славний наш тато.
Незбагненна ніким його кміть.
Світ дивують як сонце і злато,сотні Орських буремних століть.
Німець хоче, щоб німець навчався, твердо вірити -
Орій - це Ґот,
Котрий Інд покорив, і почався, з нього Індо-германський народ.

Ні, не Німці були, це не Ґоти, Ґот боявся коней, як вовків,
І не Греки, скажім без турботи - чорні очі у грецьких богів.

Україно, це з лона твоєї, вогнедарної нені-землі,
Вийшов Орій, Трипільські антеї - перші в світі людські королі.
Україно, це ти колихала, Оріянських народів стару, славнозвісну колиску,
Навчала, серце й розум молитись добру.

Літ п'ять тисяч тому, наші предки,
В дикий шал загнуздавши коней, і шкіряні вдягнувши жилетки,
До індуських примчали дверей.
(Лев Силенко)