неділя, 12 грудня 2010 р.

У Тягнибока серйозні проблеми

Екс-керівник луганських "свободівців" Дмитро Снєгирьов звинуватив керівництво "Свободи" у співпраці з владою.

"Свобода" має проблеми: цими днями саморозпустилася Луганська обласна організація партії, один з найбільш активних осередків у Східній Україні. Тамтешні соратники Тягнибока зважилися на такий крок після того, як їхній шеф, Дмитро Снєгирьов, склав зі себе повноваження голови парторганізації і вийшов зі "Свободи".

Центральна прес-служба об"єднання, що пан Снєгирьов покинув партію через тиск на нього влади та правоохоронних органів. Сам же екс-керівник луганських "свободівців" пояснив, що на нього і членів його родини справді чинили неабиякий тиск. Але не це стало причиною демаршу, а організаційні та ідеологічні розбіжності з керівництвом об"єднання. Докладніше про це Дмитро Снєгирьов розповів в інтерв"ю "Експресу".

- Що підштовхнуло вас до виходу з партії Тягнибока?

- Підстав було чимало. По-перше, через підкилимні ігри у вищому партійному керівництві "Свободи" Луганська обласна організація фактично була позбавлена участі у місцевих перегонах. Річ у тому, що очільники партії за рік часу не спромоглися ухвалити рішення про реєстрацію низки районних організацій, хоч мали на руках протоколи їх загальних зборів. Як наслідок – не було можливості висувати кандидатів у депутати.

По-друге, за весь період існування облорганізації не було затверджено жодного профільного заступника її керівника. Притім, що я не раз скеровував подання та особисто зустрічався з керівниками з цього питання. Члени ж політради у присутності голови партії та членів виконкому сміли заявляти, що немає відповідних документів на затвердження профільних заступників.

По-третє, керівництво партії через своє боягузтво відмовилося подати низку моїх заяв на офіційному сайті "Свободи". Зокрема, тих, що містили критику на адресу влади.

- Про які саме заяви йдеться?

- Скажімо, я написав відкритий лист до Президента Януковича з вимогою закрити Російські центри в Україні у відповідь на закриття Федеральної національно-культурної автономії в Росії. Його розмістили на сайті Луганської облорганізації "Свободи", передрукували інші інтернет-видання. Але керівництво не наважилося подати це звернення на центральному сайті партії.

Крім того, було проігноровано моє звернення до генпрокурора України щодо народного депутата від Партії регіонів Рината Ахметова. Я, зокрема, просив перевірити інформацію про те, що картка нардепа Ахметова голосує в парламенті, тоді як він перебуває за кордоном.

Чаша ж мого терпіння переповнилася після того, як відреагувало керівництво на мій виступ під час мітингу-реквієм до річниці Голодомору, що відбувся у Луганську.

- Що, власне, ви тоді сказали?

- У своїй промові я наголосив, що проблема визнання Росією Голодомору як геноциду українського народу полягає в наявності у складі сучасної Російської Федерації етнічних українських земель, а саме Білгородської, Курської областей, частини Воронезької та Кубані. Жертвами Голодомору на цих землях були громадяни Росії, але українці за походженням, які виступали як носії української етнокультури, побуту та звичаїв. Таким чином, визнаючи Голодомор як геноцид саме українського народу, Росія буде змушена визнати наявність у своєму складі історичних українських земель.

Порушив я тоді і тему, яку старанно оминають своєю увагою історики та дослідники Голодомору. Це питання національної належності командного складу каральних органів НКВС. Зокрема, підкреслив, що 80 відсотків з них – представники однієї нації, себто євреї. Відповідно, держава Ізраїль має відповідати за цей злочин та попросити вибачення перед українським народом, як це зробила Німеччина перед євреями за голокост.

- Якою ж була реакція керівництва?

- Олег Тягнибок особисто мені заявив, що треба бути обережним у своїх висловлюваннях та лише натякати на причетність євреїв до Голодомору. Я не розумію, як людина, яка закликала у своїй промові на Яворині вішати автомат на шию і йти боротися "з москалями та жидвою", так швидко могла змінити свої погляди.

Виступ Тягнибока на Яворині був тим поштовхом, який привів мене у лави "Свободи". Але нинішні події та жорстка реакція партії (що вважає себе ультранаціоналістичною!) на мій мій виступ у Луганську, який порівняно з виступом Тягнибока був взірцем толерантності й расової терпимості, дають мені підстави вважати: знаменита промова Тягнибока у 2004 році є нічим іншим, як провокацією, спрямованою на дискредитацію національно-патріотичних сил.

- Після місцевих виборів Олег Тягнибок говорив про те, що "Свобода" набрала на Сході України стільки голосів, скільки чотири роки тому на Заході. Виявляється, могло бути й більше...

- Так, Луганська обласна організація була найбільш структурована не лише на Сході. Деякі міські та районні парторганізації на Луганщині за чисельністю не відставали від осередків на Львівщині. За "Свободу" в Луганську проголосувало людей стільки, скільки за всі решта партії, разом взяті.

Але тенденція до зростання популярності націоналістичної ідеї на Луганщині, яка вважається "батьківщиною" Партії регіонів та її одіозного лідера Олександра Єфремова, злякала не тільки владну партію, а й самого Тягнибока...

- Коментуючи свій вихід зі "Свободи", ви та ваші соратники заявили про те, що не бажаєте боротися з окупаційним режимом за гроші самого режиму. Що мали під цим на увазі?

- Не секрет, що Партія регіонів має намір вивести Олега Тягнибока як єдиного представника націоналістичної сили до другого туру майбутніх президентських виборів і виштовхати Тимошенко на узбіччя політичного життя.

Тому Олегові Ярославовичу надають усіляку матеріальну і моральну допомогу. Зауважу, що на момент останнього приїзду Тягнибока до Луганська не було жодних пікетів ідеологічних противників, саму зустріч з виборцями анонсували у ЗМІ, тобто йому максимально сприяли у робочій поїздці. Щоправда, лідера "Свободи" чекав провал: якщо в січні у Луганську на побачення з ним прийшло 500 симпатиків "Свободи", то тепер – лише 50... До речі, кандидатами на посаду голови Луганської облорганізації партії нині є етнічна росіянка, єврей, комуніст і колишній карний злочинець.

- Як вам досі вдавалося популяризувати "Свободу" на Сході?

- Передусім ми робили реальні справи, а не лише виголошували декларації. Наполягали на тому, що східні території є пріоритетними у розвитку партії. Бо без Великої України неможливе підняття національно-соціальної революції, про яку каже сам лідер Тягнибок.

При цьому відходили від гасел "Слава – нації, смерть – ворогам!", "Україна для українців". Адже наша країна багатонаціональна. Керувалися постулатом Міхновського, який писав, що українець – кожен, хто живе на її теренах і працює на її благо. І не показували звіряче обличчя націоналізму, як це робили на Львівщині.

Погодьтеся, що на Сході України складно було коментувати висловлювання Ірини Фаріон, яка закликала називати дітей не Альонами і Мішами, а Оленками та Михайликами. Щоправда, цю позицію наш філолог зуміла роз"яснити. Але висловлювання Юрка Михальчишина, який у прямому ефірі в розмові з керівником партії "Родина" заявив, що за два роки буде громадянська війна і що ми в ній переможемо, – цілковита дурня. Годі із цим погодитися й важко було це коментувати.

- Помсти тепер не боїтеся?

- Знаєте, не хочу кидати тінь на Олега Тягнибока, але чомусь після виходу з партії зріс інтерес до мене правоохоронних органів. В офісі вже встигли побувати співробітники карного розшуку і прокуратури. Приходять з надуманою проблематикою, яка нічого, крім посмішки, в мене не викликає.

Я не збираюся нікого обливати брудом. Виходячи зі "Свободи", відверто на політраді людям сказав, що вчинки керівників партії не відповідають не лише націоналістичним постулатам, а й принципам загальнолюдської моралі. Якщо прокоментувати їхню поведінку, то буде черговий удар по людях, які вірять "Свободі" як єдиній націоналістичній силі...

З-за спини я не битиму, а казатиму все лиш в обличчя. Якщо є до мене якісь претензії, то хай подають на мене до суду. Буду захищатися. Я ж людина непроста. Пройшов з ними шлях становлення, знаю, звідки беруться гроші, чому Тягнибока часто запрошують на телеефіри, як організовують масові акції на кшталт маршів УПА і хто їх фінансує...

- Якими бачите перспективи українського націоналізму на Сході?

- Нормальними і дієвими. Нині ми ведемо перемовини з усіма побратимами у східних регіонах. Адже та ситуація, яка склалася в Луганській обласній організації, характерна для всіх організацій ВО "Свобода" на Сході України. Щоправда я, як камікадзе, вирішив своїм вчинком привернути увагу керівництва до проблематики розвитку націоналістичного руху. Після мого виходу голови облорганізацій східного регіону також готові покинути "Свободу" – в них ті самі проблеми. Плануємо на перших етапах створити не політичне, а якесь громадське об"єднання, яке згуртує навколо себе всіх здорові націоналістичні сили і захищатиме інтереси українців на Сході.

- Але чи притаманна ідея націоналізму на східних теренах України?

- Авжеж. Націоналізм як ідеологія народилася саме тут. Досить згадати Міхновського, Липу, Донцова, які були вихідцями зі Сходу. Націоналізм – це ідеологія здобуття державності.

На жаль, на 20-му році незалежності у Східній Україні доводиться здобувати українську державність, захищати українську мову, історію й культуру. Для нас націоналізм – це не тільки ідеологія ідей. Це ідея і чин, який відповідає високому званню націоналіста.

Народна правда

Немає коментарів: