середу, 30 вересня 2009 р.

У Криму діяла УПА

У сімферопольському видавництві «Таврія» вийшла книга «Повстанчий Крим» про діяльність ОУН-УПА на території півострова в 1941-1945 рр. Автором книги є голова Севастопольського відділення товариства «Просвіта» Володимир Проценко.






На думку автора, вихід книги є «дуже важливим для Криму, щоб місцеві жителі знали, що тут існували ОУН і УПА, зокрема, три упівських загони бійців, одним з яких керував наш севастопольський провідник, сотник Василь Чмига, а також Кримський український революційний комітет з підготовки повстання». При цьому він додав, що такі комітети існували у великих населених пунктах і селах півострова, а саме: Сімферополі, Євпаторії, Джанкої, Ялті, Українці, Петрівці, Севастополі, Старому Криму, Керчі, Феодосії, Алушті, Михайлівці та багатьох інших.

Крім того, як зазначив Проценко, існувала «сильна господарська інфраструктура, потужний виробничий відділ, зокрема, універсальний магазин «Консул», хлібопекарня, кіоски, гончарне виробництво, майстерня української вишивки, художня, швейна майстерні, стіл допомоги». Функціонували також українські школа, театр, церква.

За повідомленням єдиної у Криму україномовної газети «Кримська світлиця», вихід у світ книги «Повстанчий Крим» спричинив ажіотаж антиукраїнських сил, що зацікавлені за будь-яку ціну скупити весь наклад книги аби не допустити розповсюдження правди про діяльність кримської УПА.

Найцінніше, що у книзі вперше подано схему дійових структур формування УПА у Криму в 1941-1944 рр., що складена за спогадами кримських комбатантів УПА та матеріалами цілком таємної кримінальної справи.

Дух волі

Коротенька історія виникнення Московії

вівторок, 29 вересня 2009 р.

Точка зору. У випадку збройного конфлікту в Криму пріоритетними цілями є інфраструктура ЧФ РФ


Спроба зробити російсько-український збройний конфлікт локальним і обмежити його винятково Кримом приречена. Якщо війна трапиться, вона стане тотальною, заявив фахівець із «гарячих точок» на території колишнього СРСР Юрій Кудрєв, пише Бандерівець

Тому до запропонованих останнім часом українськими військовими аналітиками заходів він додає ще кілька першочергових завдань, «що підлягають реалізації в перші ж години конфлікту:

1. Знищення ударами з повітря й артилерією інфраструктури ЧФ — у першу чергу злітно-посадочні смуг, радарів ППО, складів ПММ. На літаки й кораблі можна спочатку навіть не відволікатися.

2. Одночасно зі знищенням інфраструктури ЧФ необхідно знищити штаб СКВО в Ростові-на-Дону (авіа-, або ракетним ударом).

3. Авіаударом знищити інфраструктуру Новоросійського порту, ліквідувавши тим самим можливість постачання севастопольського угруповання.



Війська без керування й постачання швидко (буквально на очах) перетворюються на дезорганізовані банди мародерів ( тим більше на чужій землі), на боротьбу з якими підніметься населення, причому самостійно».



У якості додаткових заходів він не виключає проведення диверсійних акцій на залізничних і автомобільних мостах, вузлах зв'язку, телевишках, об'єктах энерго- і газопостачання на території РФ. «Населення РФ повинне зрозуміти, що війна йде не в далекому Криму, війна на порозі кожного будинку. Це буде гарна психологічна підмога для її якнайшвидшого припинення», — відзначає експерт.



Швидке й рішуче застосування вищевказаних заходів військового характеру в комбінації із іншими заходами «дозволить досягти швидкої, малокровної й беззастережної перемоги над московською імперією», підкреслює він.



Напевне, до списку пріоритетних завдань можна було б також дописати знищення трьох залізничних і трьох автомобільних мостів через Дон в Ростові-на-Дону, що практично блокує наземне сполучення центральної Росії з Північним Кавказом.

Відділ моніторингу
КЦ

понеділок, 28 вересня 2009 р.

Яценюк не просто єврей, а єврей знаменитий



24 вересня в УНІАН відбулася презентація видання «Знамениті євреї України». До книги внесені розповіді про життя і діяльність п’ятидесяти видатних євреїв. Авторами видання є професор Академії історії і культури євреїв ім. Шимона Дубнова, президент Львівської обласної єврейської общини Рудольф Мірський і виконавчий директор Академії історії і культури євреїв Олександр Найман.

Зі слів авторів, п’ятдесят осіб, які жили і живуть на території України, розглядаються і оцінюються за мірою їх знаменитості і з врахуванням рейтингу, який був складений на основі результатів інтернет-голосування на сайті «Знамениті євреї України».

«Всі вони зробили значний внесок у розвиток мистецтва і науки, літератури, релігії, військової справи, політики і спорту. Також серед героїв книги є авантюристи і кримінальні авторитети», — повідомив Найман.

Як знаменитий єврей України в книзі є і Арсеній Яценюк, екс-спікер Верховної Ради України.




Найман відзначив, що видання цієї книги є вимушеним кроком, оскільки, за його переконанням, в Україні діють потужні шовіністичні сили, метою яких є нанесення шкоди міжнаціональному світу в суспільстві. «Виданням цієї книги ми виступаємо з контрпропагандою, з метою довести, що євреї є такими ж людьми, які принципово не відрізняються від інших етносів», — сказав Найман.

Сварга

четвер, 24 вересня 2009 р.

Нова редакція Закону України «Про порядок організації і проведення масових заходів» може призвести до нових політичних репресій



23 вересня в м. Києві в Центрі національного відродження відбулася прес-конференція, присвячена проекту Закону України № 24/50 «Про порядок організації та проведення мирних заходів».

В заході взяли участь народні депутати України Юрій Гнаткевич та Андрій Парубій, політв’язні акції «Україна без Кучми!» Ігор Мазур (член проводу УНА) та Руслан Зайченко (голова виконкому УНА) та керівник УІС Андрій Левус.

Нагадаємо, що проект закону № 24/50 був прийнятий Верховною Радою України 3 червня 2009 р в першому читанні. Ним передбачено ряд обмеження прав і свобод громадян і громадських об’єднань, зокрема, обмеження місць для мітингів, встановлення термінів для проведення акцій, збільшення повноважень міліції та чиновницького апарату для перешкоджання волевиявлення громадян і т.д.

«Оскільки на Україну невдовзі чекають президентські, а, можливо, і дострокові парламентські вибори, караючі положення цього закону можуть призвести до політичних репресій і появи нових політв’язнів. Положення про те, що тепер згоду на проведення акції буде давати не суд, а представник місцевої адміністрації, фактично дає можливість окремим політичним силам через своїх представників забороняти громадянам проводити мітинги», - висловив свої побоювання учасник акції «Україна без Кучми» Ігор Мазур.

«Положення проекту закону порушують норми Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вже давно ратифікована Україною. Абсолютно ненормальним є підтримувати проект закону в його нинішній редакції, адже він може стати засобом для реалізації політичних задач двох найбільших політичних сил в Україні», – наголосив Народний депутат України Андрій Парубій.

Інший представник депутатського корпусу, Юрій Гнаткевич, повідомив, що, крім фундаментального доопрацювання вищезазначеного нормативно-правового акту, конче необхідно внести поправки до Закону «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні», через який фактично поза законом є багато колишніх політв’язнів, а учасники акції «Україна без Кучми!», які відсиділи за неї декілька років за гратами, взагалі є прирівняними до кримінальних злочинців.

«Проект Закону України № 24/50 є втіленням подвійних стандартів нашої системи законодавства. З одного боку ми заганяємо власних громадян в жорсткі рамки, вихід за які загрожує їм вкрай неприємними наслідками, з іншого – іноземці або особи з подвійним громадянством можуть себе поводити на власний розсуд і проводити у нас, в Україні, свої антидержавницькі акції», – підкреслив Руслан Зайченко.



Вуличні акції під загрозою!

23 вересня, у Центрі Національного Відродження відбулася прес-конференція, присвячена новому закону «Про порядок організації та проведення мирних заходів».
Власне, це ще не закон, а законопроект № 24/50, запропонований Кабміном і прийнятий Радою у першому читанні кількістю 228 голосів.
У прес-конференції взяли участь народні депутати України Андрій Парубій (НУНС) та Юрій Гнаткевич (БЮТ), лідери УНА-УНСО Руслан Зайченко та Ігор Мазур (Тополя), політв’язні акції «Україна без Кучми», та керівник новоствореної Української інформаційної служби Андрій Левус.
На їхню думку, з якою я повністю згодна, законопроект є дуже небезпечним (жахливим, якщо казати відверто), адже суттєво обмежує і ускладнює проведення масових акцій.

Весь час, поки йшла прес-конференція, на великому екрані транслювали знаменитий документальний фільм «Обличчя протесту» - про акцію «Україна без Кучми». Цікаво було спостерігати за Тополею. Фільм ішов без звуку, але він ніби спиною відчував найцікавіші моменти і повертав обличчя до екрану.


Спочатку Андрій ПАРУБІЙ окреслив основні негативні моменти нового закону:

- Цілий ряд положень цього закону не тільки не впорядковує, а ускладнює механізм проведення масових заходів і обмежує права громадян України. Зокрема, в даному законі так і не регламентується, яким чином організатори заходів мають подавати заявки щодо проведення. У законі зазначено, що мирний захід може проводитись в придатному, заздалегідь визначеному для цього місці. Раніше таких обмежень не існувало. Якщо місцева влада буде дозволяти проводити заходи лише у заздалегідь визначених місцях, ми усвідомлюємо, що якщо цей захід буде небажаний для влади, це спеціально відведене місце може знаходитись далеко від центру міста, куди імовірні учасники і активісти не матимуть змоги прибути.
(Не стільки активісти, скільки журналісти. Якщо акція буде не в центрі - на ній не буде журналістів, а не буде журналістів – можна і «Беркутом» розігнати, а потім брехати, що активісти на «Беркут» напали – О.Б.)



- Також у проведенні акції може бути відмовлено під приводом, що місце вже зайнято лояльною до влади організацією.

- У пункті 7 законопроекту зазначено, що уповноважений представник органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування може на свій розсуд зупинити мирний захід. Не регламентується, за яких умов він може прийняти таке рішення. (Нічого собі! У законі закладено готовий механізм для провокації: зібрати разом людей небажаної політичної орієнтації, далі чиновник зупиняє захід і всіх в’яжуть – О.Б.)

- У ст. 18 зазначено, що організатори заходу мають відшкодовувати збитки, нанесені під час його проведення (Елементарно: поки йде захід, поруч невідомі трощать дороге авто… - О.Б.)

- Повноваження по забезпеченню порядку під час проведення масових заходів покладається на організаторів, а не на міліцію. (Що, міліція тепер не буде розводити опонентів? Це означає, що всіх пов’яжуть за бійку, після чого «своїх» швидко відпустять – О.Б.).
Зрозуміло, що організатори для того і подають заявку на проведення акції, щоб органи державної влади могли залучити правоохоронні органи і забезпечити порядок. В даному ж разі організатори повинні володіти охоронними чи парамілітарними структурами.

Два останні пункти дають широкий простір чинити вплив на організаторів, змушувати їх відмовитись від проведення масових заходів.

З усього цього А.Парубій робить висновок, що за нового закону Майдан-2010 неможливий. Тут я не згодна – той Майдан теж був незаконним. Просто якщо незаконно збереться 10 людей, їх поб’ють і пов’яжуть. А якщо 10 тис. – буде інша розмова.



- Разом з тим, в законі є невиправдані ліберальні моменти. Наприклад, немає жодних обмежень для негромадян України брати участь у масових заходах. Хоча Конституція гарантує право на мирні масові заходи саме громадянам.
(То що, тепер можна буде не платити газорублі запроданцям з українським громадянством, а можна одразу гнати автобуси через північно-східний кордон? Парубій теж сказав про це, а також про дипломатів-шпигунів, прямим текстом – О.Б.)

- У парламенті часто намагаються прийняти законопроекти, які носять відверто корупційний або лобістський характер. Зупинити їх прийняття можна лише шляхом посиленого суспільного розголосу і громадського інтересу до цієї проблеми. Так було і з тендерною палатою, і з ринковим збором.

Нардеп Юрій ГНАТКЕВИЧ (БЮТ):
- Моя ситуація інша, ніж в Андрія Парубія, бо я відстоюю інтереси уряду. У фракції є дисципліна, і якщо виносяться якісь законопроекти від уряду, то є повна свобода їх обговорення у комітетах, але партійна і фракційна дисципліна змушує нас голосувати так, як запропоновано урядом.
Я виходжу з того, що будь-яка проблема, яка може викликати гострі ситуації, потребує упорядкування. Як голова підкомітету ВР з питань етнополітики і попередження конфліктів, а також з питань репресованих, я мушу реагувати на те, що чую.



- Я погоджуюсь з Андрієм Парубієм, що слабка і непродумана позиція у законопроекті, згідно з якою не суд вирішує проблеми заборони масових акцій, а представник конкретної влади (наприклад, у Києві – представник Черновецького, у Луганську – представник відомого українофоба Левченка).
Ситуація на мітингах і пікетах часто є некерованою. Якщо хтось спробує заборонити людям проводити захід, люди можуть його і не послухати. Це призведе до сварок і непорозумінь між учасниками демонстрації, бо одні скажуть, давайте послухаємо представника влади, а інші не погодяться.

- Я погоджуюсь з тим, що відповідальність має бути на організаторах. Але організатори теж різні бувають. Хтось вміє поставити на місце своїх підлеглих, а хтось не вміє. (Ну, це несерйозно. Не вмієш керувати своїми людьми – то не керуй, іди з посади. Інша річ – провокацію можуть вчинити зовсім не свої люди. Або «колишні свої», перекуплені – О.Б. ). І ось такого організатора заарештують. А ми що тоді будемо робити? Ми підемо з новим мітингом його визволяти.
Є ще така річ, як спонтанні масові заходи. Щось трапилося, когось побили… Ці питання не розв’язані.

- Як представник підкомітету з питань міграції – я коли прочитав, що вони мають з нами рівні права – мені зробилося погано. Я минулої осені був з офіційним візитом у Німеччині, нас приймала жінка, яка у Берліні займається питаннями міграції. І вона висловлювала велике занепокоєння, що в Німеччині вже кожен 9-й є не німець, в основному турки. Вони організовуються в громади, вимагають собі прав, в т.ч. служити у поліції. А вони мають властивість народжувати дітей у великій кількості, що ж це далі буде? Нещодавно були ми у Бельгії – так там людей у чадрах мало не більше, ніж у нормальному європейському одязі. Європа поступово приходить до того, що права мігрантів мають бути не такими, як права корінного населення і громадян цієї країни.



В Одесі на акції під час встановлення пам’ятника Катерині були громадяни Росії. До втечі убивці Максима Чайки теж мають відношення представники інших держав.

Але наприкінці пан Гнаткевич всіх утішив: «Закон був прийнятий у першому читанні ще в червні, але з огляду на ту ситуацію, яка складається у ВР, можливо, дасть Бог, що його й не встигнуть прийняти «ввиду его революционной нецелесообразности». Це він, як літня досвідчена людина, так тонко натякнув, що Майдан може початися раніше :) Назвав себе, до речі, «рядовим прагматичним націоналістом з Блоку Юлії Тимошенко». Ну, там у неї всі прагматичні :)

Щодо того, чи можливий новий Майдан, Гнаткевич сказав, що БЮТ на вулиці людей не покличе. Ющенко і його прихильники могли б, але не зможуть цю ідею повністю реалізувати. Сказав, що при певній ситуації піде на Майдан Ющенка і голосуватиме за Ющенка (Юля, мабуть, вже й прагматичних допекла :).

На останок він згадав Закон про реабілітацію жертв політичних репресій – що реабілітовувати слід не тільки тих, кого засудили ще «тройки-двойки», бо це і політв’язні УБК, і діти репресованих, і ті, кого вигнали з роботи за «неблаговидные высказывания», і ті, чиї книжки вилучили з бібліотек…



Ігор МАЗУР (Тополя):
- Після 1991 року в Україні не один десяток, а може, й не одна сотня людей відбувала покарання за свої політичні погляди – чи це була кримінальна відповідальність, чи місяці і роки в СІЗО. Зміни стосуються того, що Верховний суд має ще раз переглянути – була це кримінальна чи все-таки політична справа – по учасниках «України без Кучми», по «Самостійній Україні», що захопила офіс Компартії, по одеських комсомольцях… Слово «кримінал» не повинно заміняти «політична справа». Що я, що Руслан – ми досі обмежені в правах, не можемо бути навіть депутатами райрад, не можемо працювати на державних посадах, навіть десь у комітеті по справах сім’ї і молоді, бо ми «погані», ми можемо чомусь не тому навчити молодь.


Тополя з екрану (2002 рік, тюрма) дивиться на сьогоднішнього Тополю

Дивно, що в законі про масові заходи не передбачено, що коли йде агітація проти конституційного ладу чи територіальної цілісності держави, захід слід заборонити – зате є про приниження честі людини і громадянина.

Ще одна хитрість в тому, що багато чого, що стосується цього закону, розписано не в самому законі, а у пояснювальній записці. А люди, які хочуть провести акцію, – вони не читають пояснювальних записок, вони читають закон. А в записці сказано, що подати заявку про акцію слід не пізніше ніж за 5 календарних днів до її проведення.

Чому у 2004 році все пройшло мирно, без кримінальних справ? Тому що людей було багато на вулицях. Тому що були мільйони людей, і Кучма розумів, що це не кілька сотень унсовців під час «України без Кучми», коли можна було підігнати 5 автозаків і всіх туди запакувати.

Тому, якщо зараз люди зневірені у владі і політичних лідерах, на вулиці спочатку вийдуть кілька сотень чоловік. Вони можуть розбудити десятки тисяч, але на перших порах цих кілька сотень знову можуть «під білі рученьки», в автозак, потім в СІЗО, тим самим залякати і студентів, і громадських діячів… Хотілося б, щоб цей закон не давав владі можливості задушити громадянське суспільство, яке в нас почало народжуватись.



Руслан ЗАЙЧЕНКО:
- Коли цей закон буде прийнято, кількість кандидатів у політв’язні збільшиться у геометричній прогресії. Складається враження, що цей закон рекомендували у Міністерстві юстиції РФ – ви знаєте, які там драконівські умови для проведення мітингів і демонстрацій.
Якщо цей закон приймуть, наступним кроком згортатимуть і свободу слова («і в’язатимуть журналістів», - докинув Тополя).
Ми небезпечні для навколишніх тоталітарних режимів, бо даємо зразок, як жити вільно. Так, зараз у країні безлад, але ми принаймні дихаємо вільно. А зараз почали мавпувати те погане, що відбувається в РФ.

У законі є «віддушина»: що масові акції не треба попередньо узгоджувати у разі зустрічі виборців із кандидатами у депутати та обраними депутатами, зустрічей з кандидатами на посаду Президента України, весільних процесій та похорон. Можливо, українці почнуть одружуватись тільки для того, щоб нормально провести масовий захід. Якщо це так буде, то слава Богу, хай це зберігається :) (Не вийде. Бо заяву до загсу теж треба подавати завчасно – за місяць :) – О.Б.).

Якщо цей закон приймуть, Майдан можливий буде тільки на «Чайці». Тобто, вихолощується і дебілізується саме поняття протесту. Ми перестаємо бути самими собою.

Стосовно громадян інших держав: ми пам’ятаємо Покрову 2005-го року, коли було 60 автобусів з Росії і 40 з Білорусі. З російськими і імперськими прапорами вони розгулювали по Хрещатику і кричали «Ето наш город!». Ми тоді попередили правоохоронців, що наступного разу будемо по ходу слідування цього транспорту проколювати їм колеса. Лісів багато на Чернігівщині… Наступного року їх було вдвічі менше, а потім вони зовсім геть згинули. Ну, було трошки з Криму цих, «Прориву», але ж це свої, що зробиш, в сім’ї не без урода….

Цікава теза про те, що мають відповідати організатори. У юрбі завжди є певний відсоток тих, які самі перелякані, але юрба їх п’янить, і вони як «заєць во хмелю», стають буйними і можуть робити неадекватні вчинки. Я вже не кажу про організованих провокаторів – побити вітрини, машини, а відповідати мають організатори – за тих, кого вони не закликали на цей мітинг. Це домінування не закону, а кругова порука.



ВИСНОВОК: Наступні «майданівці», скоріше за все, будуть біло-голубі. Бо Ющенко не зможе зібрати новий Майдан, а Юлі немає сенсу, бо вона при владі. От Юля і готується їх розганяти та створювати їм всілякі інші неприємності. Ото Януковичу наука, як з нею ПРиБЮТом займатися :).
Але ж не можна приймати закон, якому ще діяти і діяти, під конкретні вибори! А раптом переможе Янукович? Тоді ж умовний Майдан всім іншим доведеться збирати.

Так що давайте не чіпати існуючий закон. Конституцію у 2004-му вже зачепили.

Олена Білозерська

середу, 23 вересня 2009 р.

Росіян готують до війни проти України.


К зомбированию российских граждан на предмет неотвратимости войны с Украиной подключился купленный «Газпром-Медиа» телеканал РЕН-ТВ. В минувшие выходные там вышла телевизионная программа «Военная тайна», в которой нападение на «вражескую» республику преподносится как уже свершившийся факт.
ЗА начало войны в ближайшее время канал дает 60%.
Военный эксперт некто Виктор Баранец утверждает: «Я на сегодняшний день говорю, что будет – 60 к 40».
Под словом «будет» подразумеваются тысячи, а то миллионы челоевеческих жизней мирного «братского» украинского народа.
«Будет» - решено в Кремле.
Обжалованию не подлежит…
Такова суть первой части программы. Будет-не будет, решили почему-то, что все-таки будет и нарисовали 60%. В следующих программах, очевидно, будут каждый раз добавлять процентов по десять. А там и, глядишь, русский Ваня в Крыму появится.
Вторая часть 15-минутной программы - обработка массового сознания россиян на предмет развития физиологической ненависти к украинцам, националистам и президенту Ющенко.
Для изготовителей данного информационного продукта все эти понятия абсолютно тождественны. Вместе со словами «УПА», «бандеровцы», «мазепинцы», «Роман Шухевич».
Цель – убедить телезрителей в том, что украинцы постоянно воюют против Российской Федерации и это ОНИ ПЕРВЫМИ ЕЩЕ НЕСКОЛЬКО ЛЕТ НАЗАД НАЧАЛИ ПРОТИВ НАС ВОЙНУ, служа наемниками
1993 г. – в Абхазии (якобы свыше 500 лиц, 14 погибло)
1994-95 гг. в Чечне
2008 г. – в Грузии
«Эти профессиональные убийцы отличались жестокостью и беспощадностью. Ведь за голову убитого русского солдата они получали деньги», - говорит голос диктора.



НАША АЛЬТЕРНАТИВА

вівторок, 22 вересня 2009 р.

У Кременчуці знову закидали синагогу банками з фарбою


У Кременчуці Полтавської області в ніч з суботи на неділю невідомі знову закидали синагогу банками з фарбою.

За інформацією з Кременчуцького міськвідділу міліції, про напад невідомих до чергової частини міліції повідомили керівники об'єднання іудейських релігійних громад і організацій Кременчуцького регіону.

За їхніми даними, охоронець синагоги заявив, що ближче до ранку невідомі розбили об стіни синагоги скляні ємності з червоною фарбою і розкидали на її території листівки з антисемітськими гаслами.

Затримати невідомих не вдалося. Міліція почала слідство.

Нагадаємо, в червні цього року в Кременчуці вже закидали синагогу банками з коричневою фарбою.

Тоді невідомі розбили одне вікно, забруднили фасад. Внаслідок цієї події влада вирішила відремонтувати вуличне освітлення.

Radical

неділю, 20 вересня 2009 р.

Старі пісні на новий лад

Сергій Ратушняк став героєм серпня. Спочатку виступив у ролі хулігана, а потому — антисеміта. Народ кинувся вивчати родовід Арсенія, етимологію слова «жид» і дискутувати про правомірність боротьби ужгородського мера зі світовою єврейською змовою. І що цікаво: серед його прихильників виявилися не тільки западенці, а й східняки.

Водночас окремі автори, як-от Михаїл Дубінянскій на «Українській правді», твердо впевнені, що Ратушняк антисеміт і юдофоб. Але, поклавши руку на будь-яку частину тіла, скажемо чесно: чи є у висловлюванні «жидок» антисемітизм? Відколи це слово «жид», яке прийняте геть у всіх західних слов’ян і зокрема в українців та взагалі в європейців (згадаймо французького письменника Андре Жіда), трефне?

Я не захищаю Ратушняка, але окремі його висловлювання не можуть викликати жодних заперечень. Наприклад про те, що більшість олігархів — євреї, що телебачення в нас у руках не українців. Хіба це неправда? Хіба татарин Ринат Ахметов не є ненависником усього українського?

Про неукраїнське телебачення писав і я не раз, але чи вважаю себе антисемітом? Зовсім ні.

Але є один нюанс. Коли поцікавитися в людини, хто вона: чех чи поляк? іспанець чи каталонець? швед чи фінн? — це нормально. В Америці, спілкуючись із журналістом на прізвище О’Флаерті, я запитав, чи він часом не ірландець. Журналіст тільки зрадів, що я розпізнав у його прізвищі ірландця. Так само повів себе німецький перекладач і професор Александр Кратохвіл — за походженням чех.

Але спробуйте поцікавитися в людини на прізвище Портнов, Шапошнік, Табачнік, Півовар, Угольнік або в Бродского, Бєрдічєвского, Канєвского, Дубінянского, Каламойского (з Коломиї), не кажу вже про Шустера, чи він часом не єврей? Вас обов’язково звинуватять в антисемітизмі. Хоча довідники з етимології українських прізвищ однозначно вказують на їхнє єврейське походження.

Але Дубінянскій впевнений: «Антисемитизм в Украине распространен повсеместно, и отечественные политики этим активно пользуются». Це, звісно, підленька брехня, бо ненависть до олігархів, власників ЗМІ, мільйонерів, які є євреями, здебільшого, чомусь прихованими — має з антисемітизмом стільки ж спільного, скільки ненависть українців часів козаччини до орендаторів, які були намісниками магнатів на селах.

«В западных и центральных областях Украины политический антисемитизм тесно связан с националистической традицией, — твердить наш знавець традицій. — Он укладывается в известную формулу оуновца Ярослава Стецько: «Москва и жидовство — самые большие враги Украины».

Якби товариш Міша не висмикував фрази (скоріш за все не з першоджерела, а з якого-небудь опусу Діми Табачника), то було б зрозуміло, що мав на увазі Стецько. Бо під жидівством розумілися не геть усі євреї, а євреї-чекісти і комісари, процент яких у 20-30-х роках просто зашкалював. Про те, що в 1938-39 рр. більшість із них розстріляли, Стецько знати не міг.

«Все украинские евреи оскорблены диким антисемитизмом Ратушняка, и я не понимаю, почему по этому поводу молчат генпрокурор и министр внутренних дел», — заявляє Євгеній Червоненко, віце-президент Всеукраїнського єврейського конгресу.

Та, виявляється, аж ніяк не всі. Засновник благодійної організації «Праведників народів світу. Праведників України» Сергій Гаєвой з Ужгорода заявив щось зовсім протилежне: «Если, действительно, сегодня Рабинович, Абрамович, Пинчук, Ахметов, Коломойский, Червоненко, Яценюк и многие-многие другие представляют и позиционируют себя как патриоты и борцы за права простых евреев, то почему они не оказывают моральную и материальную поддержку в благотворительной деятельности нашей организации? Уважаемые господа, сегодня, к сожалению, нашу благотворительную организацию поддерживает существенными средствами только мер города Ужгорода господин Ратушняк».

Відомий «знаток» з клубу «Что? Где? Когда?» Анатолій Вассерман зайнявся тепер читанням просвітянських лекцій для московських студентів. Одна з них починалася так: «Сегодня одна радиостанция назвала тему моей лекции — взаимоотношения русского и украинского народов. Я сказал, что лекции с таким названием не будет. Ее не может быть в принципе! Украинский народ — такая же составная часть русского, как народ курский или архангелогородский.

Сама идея «украинского народа» разработана полтора века назад противниками России. На воплощение этой идеи положено много сил и человеческих жизней. Например. Австрийская империя после полувека усиленного заболачивания мозгов жителям Галичины вынуждена была просто уничтожить большую часть русского населения в концлагерях. Причем самый известный среди них Тарельгоф мало чем уступал Освенциму.

Цель формирования украинского народа тоже была провозглашена открыто в 1863 году поляками — надо ослабить русский народ, расколоть его и противопоставить эти части друг другу».

Дуже вигідно, мабуть, молоти таку ахінею студентам, які цим питанням не володіють, то вони й Тарельгоф замість Талергофу проковтнуть, і те, що тих концтаборів було багато, хоча, крім Талергофу, про інші досі відомо не було. Про яку «большую часть русского населения» йдеться, важко сказати. Справді, австрійська влада на догоду і на прохання поляків загнала до Талергофу москвофілів, які симпатизували Росії і на російські гроші дурманили народ. Але так чинили усі країни. Під час Другої світової у США ув’язнили всіх японців, у СРСР виселили всіх німців. Твердження про те, що Талергоф «мало чем уступал Освенциму» взагалі не витримує критики. То був невеликий табір, в якому наприкінці 1914 р. перебувало 8000 в’язнів, а вже у 1916 — тільки 2717. Загалом же від 1914 до 1917 року — 14000. Ніхто там нікого навмисне не катував і не страчував, але нестерпні санітарні умови спричинили спалах епідемії плямистого тифу, від чого померло понад 2000 осіб.

Наостанок, аби нарешті знову об’єднати псевдоукраїнців із росіянами, новітній Валуєв з таким типово російським прізвищем Вассерман запропонував Україну просто купити, як яку-небудь курву на трасі. Пікантно в цьому всьому те, що Вассерман має українське громадянство.

На День Незалежності стався деякий конфуз для Партії регіонів. У той час, як проффесор «искренне поздравлял украинцев» з великим державним святом, перший замісник Кримської республіканської організації ПР і голова Русской общіни Криму Сєргєй Цеков називав цю дату «днем огромной трагедии» і крокував на чолі колони по Сімферополю під лозунгами «Долой бандеровскую «самостійность», «Долой бандеро-галичанскую нэзалежность и ее холопов!!!», «Украина — раковая опухоль на истории и территории Руси», «Крым не Украина, а незаконно (?) в ее составе».

Янукович натхненно волає: «У нас одна Украина. А гордость за Украину — это наше будущее. Вот такой наш выбор!», а його кримський прихвостень на мітингу «сторонников «Русского мира» закликає до об’єднання України, Росії і Білорусі: «Сегодня самостийники и националисты всех мастей празднуют День Независимости Украины, но мы, стоящие на этой площади, понимаем, что 24 августа 1991 года — это день разрушения нашего единого Отечества, день тотального наступления на права русских и русскокультурных граждан.

Сегодня киевские власти продолжают методично уничтожать нас. Поэтому мы заявляем, что с сегодняшнего дня наш протест, русский протест, будет нарастать».

Так що, виходить, наш проффесор теж націоналіст. Але як же тоді Цеков став депутатом від блоку «За Януковича!»? І яким чином державному службовцю високого рангу вдається організовувати антидержавні мітинги?

Інна Богословська вирішила в черговий раз сплюндрувати Крим. І наплела такого, що ні в кут ні в двері. Татарам, каже, не можна повертатися до Криму, бо лише 75% їхніх сіл забезпечено водогоном. Оце дала! Та в Україні може 25% сіл забезпечені водогоном, то що? Може, виселити українців на Сибір, де проблем зі снігом і водою не буде?

«В то время, когда прєзідєнти Россіі і Украіни пікіруютса между собой, прєдставітєлямі славян», за її словами, є Росія. Ось хто стоїть на сторожі слов’янства. Правда, поляків Росія за слов’ян не має, бо воліла їх тримати в неволі, а в 1939 р. нахабно напала і знищила десятки тисяч так званих братів. А про голодомор для слов’ян-українців Інна Бе воліє не згадувати. Севастополь вона б віддала у спільне користування. А я так собі думаю, що б то з нею було, якби вона запропонувала Росії «управлять» Далеким Сходом у спілці з Китаєм?


Юзьо ОБСЕРВАТОР
Вільне життя

пʼятницю, 18 вересня 2009 р.

В Умані злобний хасид вкусив українського міліціонера за палець


В Умані Черкаської області хасид вкусив міліціонера за палець, захищаючи від знесення незаконно встановлений кіоск з кошерною їжею.



Про це повідомила радник міського голови Умані Світлана Ліпинська.



Хасид прокусив палець черговому міліціонеру та розбив відеокамеру уманської телекомпанії «Сатурн» під час демонтажу незаконно встановлених торгових кіосків на території паломництва хасидів в місті Умань Черкаської області. Кілька паломників без дозволів встановили об`єкти з продажу кошерної їжі та кілька гаражів.



Як повідомила С.Ліпинська, мерія звернулася до організатора паломництва хасидів Міжнародного благодійного фонду імені ребе Нахмана, у зв'язку з ситуацією, що склалася. Представник фонду Даніель Даян відповів, що це питання не його компетенції, і якщо є порушення законодавства, то місцева влада має діяти відповідно. Тому комунальні служби Умані спробували демонтувати об'єкти, оскільки їх власники не мали дозвільних документів.



С.Ліпинська зауважила також, що Д.Даян звернувся до місцевої влади з проханням не зносити ці малі архітектурні форми, щоб не провокувати конфлікт. Він пообіцяв, що один з кіосків хасиди знесуть самі, а дерев`яну споруду попросили залишити на період святкування юдейського Нового року.

Бандерівець

четвер, 17 вересня 2009 р.

Минута за год

В Киеве на Майдане незалежности вчера почтили память пропавшего девять лет назад журналиста Георгия Гонгадзе, а также всех журналистов, погибших за годы независимости Украины. Вспомнить о Георгии Гонгадзе пришли его коллеги, политики, а также участники акции "Украина без Кучмы", которая началась после исчезновения журналиста. За траурным мероприятием наблюдал АРТЕМ СКОРОПАДСКИЙ.
Начало акции было назначено на 19.00. Однако еще за час до этого ее организаторы и некоторые участники начали собираться возле Главпочтамта. Там был установлен большой плакат с силуэтом погибшего журналиста, датами его жизни и надписью "Украина, тебе не стыдно?". Под плакатом из нескольких сотен свечей, помещенных в пластиковые стаканчики, было выложено слово "Гия" – именно так называли Георгия Гонгадзе друзья и близкие. Вокруг были расставлены еще 63 свечи с именами журналистов, погибших за годы независимости Украины.

К зданию Главпочтамта начали подходить молодые люди в футболках с надписью "Мы не забыли!".

– Кого не забыли? – спросила у одного из них девушка школьного возраста.

– Гонгадзе.

– А кто такой Гонгадзе? – снова задала она вопрос. Молодой человек не нашел что ей ответить.
Стоявший неподалеку пожилой мужчина рассказывал на английском группе иностранцев, заинтересовавшихся происходящим, о том, что "Гонгадзе был самым известным и правдивым журналистом, за что его и убили". Туристы послушно кивали головами и, взяв свечи, которые раздавали организаторы, присоединились к акции.

Вскоре к месту события начали съезжаться журналисты и политики. Почтить память Георгия Гонгадзе пришли член правления общественной организации "Институт 'Республика'" Владимир Чемерис, бывший журналист, а ныне депутат Андрей Шевченко (БЮТ), члены УНА-УНСО Олег Бойко и Игорь Мазур, шеф-редактор интернет-издания "Телекритика" Наталья Лигачева, журналист Роман Скрыпин. Всего на небольшом пятачке у Главпочтамта собралось около 250 человек.

– Вот мы собрались, вспомним, а что толку? Я – пессимист. Думаю, Пукач (главный подозреваемый в организации убийства Георгия Гонгадзе, генерал-лейтенант милиции Алексей Пукач.–Ъ) заявит, что заказчиками убийства были бывший глава МВД Юрий Кравченко, и на этом все закончится. Для меня эта дата важна тем, что ценой своей жизни Гонгадзе дал начало украинской национальной революции,– сказал Ъ господин Чемерис.

– Точно на Кравченко свалят,– поддержал его Игорь Мазур.

В толпе появился экс-майор Госохраны Николай Мельниченко, которого мгновенно окружили журналисты.
– Надо расследовать преступления старой власти,– тихим голосом говорил он. А за его спиной громко возмущался лично знавший Георгия Гонгадзе член УНА-УНСО Олег Бойко, который провел несколько лет в заключении за участие в акции "Украина без Кучмы":

– Ни одного участника событий 2001 года нет. Они все министры и депутаты, они про Гонгадзе давно забыли! – негодовал господин Бойко.

Перед самым началом акции всем желающим раздали черные ленты с надписью "Требуем правосудия" и наклейки с силуэтом Георгия Гонгадзе. Многие повязывали ленты на голову или на рукав, а наклейки – прямо на одежду. Ровно в 19.00 ведущий мероприятия прочел имена всех погибших с 1991 года журналистов, после чего объявил символическую "минуту молчания". Длилась она, правда, не минуту, а целых девять – ровно столько лет прошло со дня исчезновения Георгия Гонгадзе.

http://ua.for-ua.com/press/2009/09/17/095114.html

вівторок, 15 вересня 2009 р.

Дмитрий Анатольевич, да извинитесь вы перед этим Ющенко!

«Президент» «Украины» Ющенко наконец показал своё истинное лицо – злобного, бандерствующего палача-убийцы, для которого человеческая кровь – водица.

Когда Дмитрий Анатальевич Медведев выступил со своим мудрым обращением к Ющенке, тот поначалу затравленно притих. Знает кошка, чьё сало съела – подумали все представители прогрессивного человечества! Ведь справедлив Медеведев, ни дать ни взять – всё, что он сказал, правда! И Черноморский флот Ющ гнобит, и русский езык запретил, и про Хохломор всё понапридумал, и в НАТО лыжи навострил и газ весь поворовал!

Дмитрий Анатольевич своим обращением нанёс разящий удар по позициям «прэзыдынта Украйины» и его кровавой проамериканской клики.

Но как раненый лютый зверь, Ющенко залёг в нору зализывать раны, а зализав их, стал придумывать планы ответной мести. Вначале для отвода глаз он опублековал какую-то дурацкую цыдулку, в которой больше рассуждал о лошадиных бегах, чем каялся. Но потом он начал действовать!

Вначале по указке Ющенко украинский лётчик-камикадзе Ткаченко, прикинувшись Русским Витязем, совершил таран в небе над Жуковским. Целью хохляцкого шахида было омрачить россиянам радость от демонстрации её грозных крыльев на авиасалоне МАКС-2009. Узнав о свершённой мести, Ющенко радостно потирал лапы в своей карпатской резиденции! Но этого ему показалось мало!

И грянул взрыв на Саяно-Шушенской ГЭС! Известно, что украинский фашистский режим имеет разветвлённую специально обученную резидентуру, хитростью внедрённую на ответственные посты в России. В данном случае непосредственным исполнителем диверсии был директор Саяно-Шушенской ГЭС Неволько Н.И., внештатный полковник СБУ. Пролившаяся кровь только раззадорила Ющенко!

Обратившись к своим покровителям в Вашингтоне, Ющенко договорился с США о нападении проамериканских чечено-ингушских боевиков на городское управление МВД Назрани. И вновь пролилась кровь, которая полностью на совести Ющенко! Его руки ничего не крали, но они по локоть в крови!

Но ещё более ужасное злодеяние было впереди! Его цинизм поражает воображение! Псевдо-российская спортсменка Исинбаева, которая чуть ли уже не живёт в малороссийском Донецке, и понятное дело, боится неадекватного урода Ющенко, по наущению последнего, демонстративно отказалась принести России золотую медаль чемпионата мира в Германии!

Но это ещё не самое страшное! Дело было обстряпано таким образом, что чемпионкой стала представительница враждебной всем нам Польши, погрязшей в НАТО!!! И всё это, на радость укрофашистам, происходило на стадионе, на котором их кумир Гитлер принимал Олимпиаду 1936 года! Оправдания Исинбаевой после своего демарша были настолько нелепы, что, уверен, должны дать пищу для размышления соответствующим органам!

Таким образом, за всеми напастями, свалившимися на Россию, стоит мрачная фигура Ющенко, до глубины своей злобной души уязвлённого справедливым выступлением Д.А.Медведева на фоне грозного неба. Ющенко в очередной раз показал своё истинное лицо, вернее, звериный оскал украинского фашиствующего империализма! Уверен, что оценка его действий всем мировым сообществом будет однозначной: Ющенко – под трибунал!!! Но пока правосудие разбирается, этот горе-нацист способен натворить кучу злодеяний!

Поэтому сегодня хочется обратиться к Президенту Великой России Д.А.Медведеву:

Дмитрий Анатольевич, да извинитесь вы перед этим Ющенко! Вы же видите, что он невменяемый! Он же зомби, он же сейчас пол-России подорвёт!!!!

Сделайте вид, что вы раскаялись и просите прощения. Он же дурной, он поверит, а как только поверит, вы исподтишка – танками его, танками!!!

И только так – победим!



Кавказский конфликт

понеділок, 14 вересня 2009 р.

Гриценко: Війна між Україною і Росією стане катастрофою для всієї Європи

Голова Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки і оборони, голова Всеукраїнської громадської організації «Громадянська позиція» Анатолій Гриценко вважає, що сьогодні варто більше говорити про належне фінансування української армії, а не про ухвалення Росією закону про захист своїх громадян на території інших держав, повідомляє прес-служба політика.

«Нинішній рівень фінансування армії і плани, які закладені урядом на 2010 рік, можна назвати злочином по відношенню до українського війська і держави. У цьому найбільша проблема», — заявив Гріценко на прес-конференції в Дніпропетровську.

Голова парламентського Комітету з питань нацбезпеки і оборони підкреслив, що відсутність відповідного закону про захист військ і громадян на території інших країн рік тому не утримала Росію від війни з Грузією.

«Проблема не в ухваленні закону, а в тому, що будь-яка сильна держава може застосувати силу і ввести військових», — вважає Гриценко.

Сам же ж закон Російської Федерації екс-міністр оборони характеризує позитивно, оскільки президент зможе застосувати війська тільки після схвалення такого рішення Радою Федерації, що дає час поміркувати, одуматися, а комусь підготуватися до відбиття удару.

«Останнім часом з'явилося багато публікацій і навіть спекуляцій в західній пресі, де різні експерти міркують про те, чи нападе Росія на Україну, коли це відбудеться і т.д. Хочу охолодити ці гарячі голови і пропоную порахувати, скільки на території України і європейської частини Російської Федерації знаходиться атомних станцій, гребель, дамб, хімічних та інших підприємств. Війна між Україною і Росією це катастрофа для всієї Європи, і тому завдання всіх політиків не допустити такого варіанту розвитку подій», — переконаний голова парламентського Комітету з питань нацбезпеки і оборони.

Водночас Гриценко запевнив, що Україна навіть при існуючому стані армії зможе себе захистити.

«Не можна розраховувати на здатність якої-небудь країни відбити удар тільки за кількістю бригад, корпусів і дивізій, — переконаний голова парламентського Комітету з питань нацбезпеки і оборони. — Є можливість діяти асиметрично, перш за все силами спецназу».

Гриценко нагадав, що в свій останній день на посаді міністра оборони 17 грудня 2007 року підписав Програму розвитку сил спеціальних операцій.

«Але не зважаючи на існування такої програми, її реалізація була провалена. На розвиток сил спецоперацій у 2008 і 2009 роках на цілий рік коштів було виділено менше, ніж на парад - одну година шоу для верховного головнокомандувача в нинішньому році, — повідав голова «Громадянської позиції». — Це злочин уряду і президента».

Керувати армією, ставити їй завдання і виконувати функції верховного головнокомандувача, на думку екс-міністра оборони, повинні люди, які перш за все розуміють проблеми Збройних сил і готові їх вирішувати.

Відділ моніторингу
КЦ

суботу, 12 вересня 2009 р.

Україна готується до можливої агресії Росії

Рада національної безпеки і оборони України стурбована ухваленням в першому читанні російською структурою «державна дума Росії» поправок до закону «Про оборону», які дозволяють «оперативно використовувати» російські війська за межами країни.

У Радбезі стверджують, що російська ініціатива не пройде для України непоміченою.

За словами першого заступника секретаря Ради нацбезпеки і оборони Степана Гавриша, найближчим часом СНБО «серйозно обговорить» ініціативу російського бандватажка Медведєва, що втілюється в життя.

«Ініціатива Медведєва суттєво змінила військову політику Росії. Вона направлена не на підвищення обороноздатності Росії, а на зменшення боєготовності держав, де є російська військова присутність, — заявив Гавриш.

«Зважаючи на те, що Україна знаходиться в зоні прямих російських інтересів, зараз потрібно вести дискусію про оборонну політику України», — підкреслив Гавриш.

У Радбезі впевнені, що тепер «необхідно виробити концепцію стратегії реформування збройних сил з урахуванням всіх загроз, які будуть оцінені як найбільш небезпечні для України».

Тим часом українська інтелігенція просить мир захистити Україну від російського агресора

Українська інтелігенція закликала уряди США, Франції, Великобританії і Китаю скликати міжнародну конференцію для забезпечення реальних гарантій безпеки України. В обігу інтелігенції вказується, що Україна внесла вагомий внесок до світової і європейської безпеки своєю відмовою від ядерної зброї.

При цьому Будапештський Меморандум 1994 року був закріплений відповідними гарантіями держав-членів Ради безпеки ООН.

«В той же час, сьогодні важко не помітити недостатню дієздатність цих гарантій. Російське керівництво свідомо узяло курс на демонтаж чинної системи безпеки, ключовим напрямом якого стало прагнення підпорядкувати Україну виконанню геостратегічних інтересів Росії.

Безпрецедентного загострення набула інформаційна війна проти України. У російському суспільстві з українців формується образ ворога, на Україну накидається ярлик головного дестабілізатора у відносинах ЄС і Росії», — сказано в обігу.

«Ми шкодуємо, що російське керівництво наполегливо відкидає уроки історії і сподіваємося, що першочерговим завданням нової еліти сусідньої нам країни стане опіка свободами, правами і добробутом народів власної федерації. Немає сумнівів, що існуюча напруга, інспірована російською правлячою верхівкою, є поверхневою і тимчасовою», — відзначають автори звернення.

«В той же час, недавнє послання Медведєва президентові України Ющенка показує якісно іншу фазу ставлення російської влади до України. Вперше за багато років з'явилися ознаки того, що Кремль не виключає з арсеналу своїх зовнішньополітичних інструментів щодо України і силові методи», — сказано в тексті.

«Ми звертаємося до керівництва США, Великобританії, Франції і Китаю з пропозицією скликати міжнародну конференцію, забезпечити реальні гарантії безпеки України, задекларовані Будапештським Меморандумом.

Звертаємося також до керівних органів ЄС щодо необхідності зайняти чітку і однозначну позицію в питанні забезпечення державного суверенітету України, висловити застереження щодо будь-яких форм втручання Росії у внутрішні справи України», — сказано в заяві.

«Окремо звертаємося також до держав Вишеградської групи (які завжди прихильно ставилися до України і її євроінтеграційних прагнень) з проханням виробити спільну або висловити окрему позицію з приводу загострення російсько-українських відносин», — мовиться в посланні.

Під заявою підписалися українські письменники, академіки НАН України, політологи, а також народні депутати України Тарас Стецьків і Володимир Філенко.

Відділ моніторингу
КЦ

пʼятницю, 11 вересня 2009 р.

Пісня Rebell (Повстанець) німецької групи Landser




Я був повстанцем у шотландській визвольній війні.
З Вільямом Уолессом від перемоги до перемоги.
Навіть на дибі я не втратив мужності.
Я був повстанцем, за свободу текла моя кров.

Я був сержантом у генерала Лі.
У сірій кавалерії Півдня.
В болотах Луїзіани, у лихоманці.
Я був повстанцем, за свободу текла моя кров.

Я був вервольфом, побідним до тіні.
В останні дні Великонімецького Рейху.
Ви, з білими прапорами, забирайтесь геть.
Ось йде повстанець, значить потече ваша кров.

Я був повстанцем в Україні.
Червона армія драпала від нас.
Несамовита від ненависті і безсилої злоби.
Вже йде повстанець, зараз потече ваша кров.

Мені було 17 у травні.
Проти совецьких танків і народної поліції.
Коктейль Молотова палав дуже добре.
Я був повстанцем, за свободу текла моя кров.

Я повстанець і залишусь ним.
Я не дозволю вигнати себе з моєї країни.
До пекла зі зрадницьким кодлом.
Я повстанець і для свободи кипить моя кров.

Так я є повстанцем, для свободи кипить моя кров.
Я повстанець, за свободу ще потече колись моя кров.

Пісня тут:http://rid.org.ua/Landser_Rebell.mp3



На русском:

Я был повстанцем в шотландской освободительной войне
С Уильямом Уоллесом от победы к победе.
Даже на дыбе я не утратил мужества.
Я был повстанцем, за свободу текла моя кровь.

Я был сержантом у генерала Ли,
В серой кавалерии Юга.
В болотах Луизианы, в лихорадке.
Я был повстанцем, за свободу текла моя кровь.

Я был "вервольфом", похожим на тень,
В последние дни Великого немецкого Рейха.
Вы, с белыми флагами, убирайтесь вон!
Вот идет повстанец, значит, потечет ваша кровь.

Я был повстанцем в Украине.
Красная Армия бежала от нас
Вне себя от ненависти и бессильной злобы.
Уже идет повстанец, сейчас потечет ваша кровь.

Мне было 17 в мае
Против советских танков и народной полиции.
Коктейль Молотова горел очень хорошо.
Я был повстанцем, за свободу текла моя кровь.

Я был повстанцем и останусь им.
Я не позволю выгнать себя из своей страны.
К черту предательскую свору!
Я повстанец и для свободы кипит моя кровь.

Да, я повстанец и для свободы кипит моя кровь.
Я повстанец и за свободу еще потечет когда-нибудь моя кровь.

середу, 9 вересня 2009 р.

Шведська газета закликає заборонити євреям вивчати ядерну фізику

В той час, як Швеція забороняє іранським студентам вивчати ядерну фізику з побоювання, що знання в цій області можуть бути використані для створення ядерної зброї в Ірані, на Близькому Сході є значно небезпечніша країна, що вже має в своєму розпорядженні більше 200 ядерних зарядів.

Шведська газета Hela Halsingland опублікувала статтю, що закликає уряд Швеції заборонити ізраїльтянам і євреям інших країн вивчати ядерну фізику в шведських вузах, пише NEWSru.com.

В той час, як Швеція забороняє іранським студентам вивчати ядерну фізику з побоювання, що знання в цій області можуть бути використані для створення ядерної зброї в Ірані, на Близькому Сході є значно небезпечніша країна, що вже має в своєму розпорядженні більше 200 ядерних зарядів, пише автор статті.

У тексті наголошується, що Ізраїль відмовляється допускати на свої ядерні об’єкти інспекторів МАГАТЕ і не бажає підписувати конвенцію про нерозповсюдження ядерних технологій. Автор згадує також арешт Мордехая Ваануну, який провів 18 років в ізраїльській в’язниці за те, що намагався розповісти світу про ізраїльську ядерну програму.

На закінчення автор нагадує, що Ізраїль розбомбив в 1981 році ядерний реактор в Іраку і погрожує зробити те ж саме в Ірані.

"Ізраїль накопичує все більше і більше знань в ядерній сфері. Прийшов час заборонити ізраїльським євреям і євреям інших країн, що підтримують Ізраїль, вивчати ядерну фізику. Ізраїль є загрозою для всього світу і може спровокувати ядерну світову війну", - мовиться в статті.

Автор статті підписався псевдонімом G-son. Як повідомляє в своєму блозі шведський журналіст Дмитро Вассерман, справжнє ім’я автора Гуннар Улофссон, голова спілки солідарності з Палестиною в Гетеборзі, другому за величиною місті Швеції. Слід зазначити, що Спілка солідарності з Палестиною фінансується урядом Швеції.

Напередодні Вассерман подав в міністерство юстиції Швеції позов проти Улофссона і Hela Halsingland, звинувативши їх в розпалюванні расової ненависті.

Це вже другий "виток" шведсько-ізраїльських проблем. Нагадаємо, 17 серпня в одній з найпопулярніших шведських газет Aftonbladet вийшла стаття журналіста Дональда Бустрема під заголовком: "Вони крадуть органи наших дітей". В опублікованому матеріалі автор, посилаючись на свої джерела серед палестинців, написав, що ізраїльські військові вбивають палестинців для того, щоб продавати їх органи.

Прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху закликав уряд Швеції засудити дану статтю і заявив, що чекає не вибачення перед ізраїльтянами, а засудження і вживання відповідних заходів. Ізраїльський прем’єр також наголосив, що стаття, про яку йде мова, нібито явно перекликається з середньовічним наклепом, що звинувачує євреїв в тому, що вони підмішують в тісто для маци кров християнських немовлят.

У Стокгольмі ізраїльську вимогу виконувати відмовилися.

неділю, 6 вересня 2009 р.

ШУКАЙ ДОРОГУ ДО УНСО

Шукай дорогу до УНСО.
УНСО – надія й допомога.
Єдина й праведна дорога –
Це та, котра веде в УНСО!

Образи й кривди біль тупий
Коли почне тебе душити,
Коли нестерпно стане жити,
УНСО - твій друг,це зрозумій.

Знайди дорогу до УНСО,
Скоріш знайди свою дорогу.
Тримай твердіше, друже, ногу
Коли крокуєш до УНСО!

Іди, мій друже, до УНСО,
Іди, ти це зробити взмозі.
Тремтіти будуть мафіозі,
Коли у бій піде УНСО!

Липень 1995р.
Ю. Ярун-Мотронюк

До уваги тернополян і жителів області!
Хто бажає вступити до лав УНСО писати мені на аську:
581043254

суботу, 5 вересня 2009 р.

09.09.09.

«Время», ОРТ.
Сегодня ночью, с целью предотвратить геноцид русскоязычного населения в селе Червона Зирка (Красная Звезда) Луганской области, по селу был нанесен упреждающий удар установками «Град». По предварительным данным полностью уничтожено одно подразделение «Просвиты» и бюст Тараса Шевченко. Жителям села российскими солдатами оказана гуманитарная помощь, их обеспечили временным жилищем в виде палаток. После прекращения работы российских установок «Град», на месте кровавых злодеяний украинских боевиков из «Просвиты» обнаружены многочисленые жертвы мирного населения. Прокуратурой РФ возбуждено криминальное дело по статье «Геноцид».

«Сегодня», НТВ
….На данный момент, миротворческие силы РФ, при поддержке артилерии и авиации проводят операцию по принуждению Украины к принятию посла Российской Федерации. Бронетанковые подразделения российских войск двигаются по направлению к Харькову, Луганску, Донецку. Наши корреспонденты передают об уличных боях в Севастополе, где вероломному нападению украинской Госавтоинспекции подверглись части Черноморского флота России… Российская авиация работает по аэродромам Львова, Ивано-Франковска, Винницы…

«Вести», РТР.
Депутат Верховной Рады Украины (БЮТ) Валерий Писаренко отозвал свой букет цветов, которым он приветствовал российские танки утром. Вместо цветов Писаренко послал торт солдатам-освободителям от оранжевой чумы-Ющенко.


Михаил Леонтьев, «Однако»:
Однако, здравствуйте! Нельзя сказать, что события развиваются непрогнозированно. Ющенко и его клика показали, что терять им нечего. Крыса, загнанная в угол будет вести себя именно как крыса. Демонстративное нежелание ввести с первого сентября в школьную программу на Украине Закон Божий (Московского Патриархата) никак иначе, чем военная провокация, цивилизованными странами не квалифицируется.

Однако, дело совсем не в Ющенке. Черной не только душой, но и телом администрации Белого Дома придется хорошенько подумать о том, как дальше строить свои отношения с такой страной, как Россия. Тут мало будет перезагрузки, совершенно ясно, что лидер всего православного и славянского мира, даже без помощи ядерного оружия способен эффективно указать зарвавшимся шакалам облезлого тигра на их место в новом геополитическом раскладе. Не лишним, также будет помнить и тем, кто вооружал и поддерживает политических банкротов в Киеве, о справедливом возмездии. Аляксандр Лукашенка может бесконечно долго лгать о том, что на Украине не пахали против россиян белорусские трактористы, а Беларусь поставляла украинским агрессорам боевые трактора, и прочую технику, включая тяжелые самосвалы и автопоезда в рамках международного права и абсолютно законно, однако, мораль (значение сего слова в Минске надло полагать забыли вовсе) выше чем закон. И аморальность, вместе с предательством наказывают! И наказывают жестоко.

Максим Кононенко, Mr.Parker, блоггер
…Я давно говорил и буду повторять – всех хохлов надо убить. Просто потому, что ублюдочнее хохлов только британцы. И если бы, в 2004-м, хохлы послушали меня и просто убили Ющенко, всего этого могло бы и не быть. Так что – сами виноваты. Вот такой вот пиздец.


Генерал Наговицын, из интервью новостным телеканалам:
«Также обнаружены в огромных количествах дипломатические молдавские, польские, венгерские и румынские номера. Особый интерес представляют дипломатические тракторные белорусские номера…»

Аркадий Мамонтов, для тех, кому виднее будет, откуда дать в эфир (Рабочие наброски: материал строится на противопоставлении ужасных злодеяний и варварства т.н. «украинцев» и спокойной силы, морального облика и культуры русского солдата. В материале должно быть: много гуманизма, оптимизма и немножко жизнеутверждающего юмора.):

«…Она плачет чистым русским языком, которого ее лишили в кинотеатре больше года назад. Над Ксенией Бочаровой издевались методично и зверски, почти с рождения. По злому украинскому умыслу, ее, еще беззащитным ребенком, паспортист записал Оксана Бочарив. Невозможно передать всю глубину страданий и унижений в полуфашистском государстве, на Украине, девочки, чья мать русская из под Фастова, а отец – русский из Хырова (Хырив – так, в период более чем 900 летней западенской оккупации Червонной Руси, называли древний русский Херов-град). Дочь двух русских людей носила фамилию и паспорт, с которой невозможно без проблем пройти мимо московского милиционера…
…Кирилл еще слишком маленький, чтобы понимать, что его спасли от пожизненного проклятия писать каноничное «Кирилл» не только с одним «л», но и с неприличным звучанием - «Кырыло». Спасли вот эти самые, простые русские парни, сидящие на броне БМПшки. Он играет и смеется возле своего разрушенного до основания, в котором не осталось даже унитаза, дома. Когда сильно приспичит – Кирилл без проблем ходит в туалет к российским солдатам, простым русским парням, несущим культуру, мир и цивилизацию. Парни соорудили красивый походно-полевой туалет, в котором есть даже унитазы. Говорят, чтобы создать столь культурный обьект, унитазы собирали по всему селу…»

Владимир Жириновский, из интервью:
«Всех выслать! Всех! Хохляцкая мафия! Со времен Екатерины ни к чему не пригодны! Только разбойничать, воровать. Вы посмотрите – вся преступность в России, кто? Да хохлы! Только они. Все маньяки – Чикатило, например. Они воруют, они воруют рабочие места! Куда пойти русскому работать? Одни хохлы и таджики кругом. У русского выхода нет! Он от того и пьет. Они спаивают великий русский народ!»

«Комсомольская правда», боевой репортаж с места событий:
«Генерал Х-улев принимает решение:
- Колонну поведу я!

…прыгаем на броню. Возле нас садится сам генерал. С другой стороны – капитан в майке маскировочного грязно-белого цвета и начищеных кирзачах. Капитан ловит мой взгляд на кирзачи. Угрюмо цедит сквозь зубы:
- Туфли были ахуенные, но пришлось продать…

Идем колонной. Довольно быстро. Успеваю разглядеть яблони, нагнувшие свои ветви под тяжестью плодов над самой дорогой. Мой приятель Гена яблонь разглядеть не успевает – его буквально сносит с башни БМДшки украинская ветка с многочисленными яблоками!
- Хохлы! - страшно орет над ухом капитан в начищеных кирзачах.

Колонна останавливается, падаем в мягкую пыль на траву возле дороги. Пальба со всех сторон. Краем глаза замечаю, как в меня целится граненым стаканом со смещенным уровнем самогона здоровенный детина в веночке и с оселедцем!
- Я журналист! Пресса! – кричу из последних сил.
- А я – киллер! – отвечает детина.

Успеваю наговорить на диктофон последнее «прости» жене, детям, теще, тестю, главному редактору, нашему бухгалтеру, еще нескольким десяткам друзей и знакомых, Дмитрию Анатольевичу Медведеву и Владимиру Владимировичу Путину (Медведеву, впрочем, успеваю только написать маленький комент в блог).

Вдруг, капитан в начищеных кирзачах прыгает на детину и, буквально своим телом закрывает меня, принимая в себя весь губительный заряд страшного стакана! Опешивший детина стоит возле дороги и я наконец-то разглядываю в умиротворенных чертах, того кто в меня целился, девушку…

Повсюду валяются безжизненные тела, молоденького лейтенанта рвет с непривычки в придорожный кювет, возле гусеницы БМДшки, люто бьет рукой по земле и плачет седой прапорщик:
- Я ж говорил! Нахрена соваться! Колонной!... Нет больше колонны! Нет!!! Из самогона! Всех положили…

Остатки штабного батальона стягиваются к командирской машине. Она без гусениц, без пушки, без двигателя – украинский 1-й, отдельный Харьковский батальон истр*бителей танков полностью прет из танка все без промаха, влет продавая… Сбоку стонет генерал Х-улев, потирая отбитое ниже поясницы место. Вторая война. Второе ранение. В то же место. Герой!...»

Автор Канарис
взято з ФУПу.

FrauSieg


середу, 2 вересня 2009 р.

18 років назад Придністровська Молдавська Республіка оголосила повну незалежність від Молдови.



Придністровська Молдавська Республіка (ПМР, Придністров'я) — державне утворення в південно-східній Європі, незалежність якого проголошена, але досі не визнана іншими державами. На заході ПМР межує з Молдовою по річці Дністер, на сході — з Україною.

До 1940 року Придністров'я (без міста Бендери) перебувало у складі Української РСР. У 1924 за ініціативою Г. І. Котовського, П. Д. Ткаченка та інших, тут була створена Молдавська Автономна Радянська Соціалістична Республіка (МАРСР) у складі Української РСР. Вона повинна була стати плацдармом для повернення молдавських районів, розташованих на правому березі Дністра, приєднаних до Румунії в 1918 році. Радянський Союз не визнав їх відторгнення, мотивуючи це, зокрема, тим, що радянські вимоги про проведення на території колишньої Бессарабської губернії всенародного плебісциту про приналежність цієї території були двічі відкинуті румунською стороною. Офіційними мовами МАРСР були оголошені молдавська, українська і російська. Столицею республіки стало місто Балта, але з 1928 її перенесли в Бирзул (нині Котовськ), а в 1929 році - до Тирасполя, який зберігав цю функцію до 1940.

Після поразки Польщі у війні проти Німеччини та СРСР, вступу радянських військ на території Західної України і Білорусі у вересні 1939 і капітуляції Франції в травні-червні 1940-го, 26 червня 1940 СРСР в ультимативній формі зажадав від Румунії повернути СРСР територію Бессарабії, а також Північну Буковину і район Герца. Втративши підтримку Франції та зіткнувшись з територіальними претензіями Угорщини на заході, королівська Румунія була змушена прийняти висунутий Сталіним ультиматум. Повернута територія Бессарабії (за винятком Південної Бессарабії, включеної до Одеської області, і Північної Бессарабії, яка разом з Північною Буковиною і районом Герца утворили Чернівецьку область УРСР) була приєднана до частини МАССР і перетворена в Молдавську Радянську Соціалістичну Республіку зі столицею в Кишиневі. Балта і прилеглі до неї райони залишилися у складі УРСР, але без автономного статусу.

Після створення МРСР у Придністров'ї попрямували численні переселенці з Росії та України, допомагаючи створювати місцеву промисловість. Більшість промислових підприємств Молдавської РСР (нині Молдова) спочатку була зосереджена на території Придністров'я, оскільки економіка іншої частини Молдавії (Бессарабії) під час перебування у складі Румунії (1918-1940) мала, в основному, аграрний характер і була найбільш відсталою з усіх провінцій Румунії , а промислові підприємства, в основному, займалися переробкою сільгосппродукції (частка продукції харчової промисловості в 1937 році становила 92,4%).


Нова геополітична ситуація зберігалася недовго - вже в 1941 році почалася війна, і Румунія отримала можливість знову повернути собі території, приєднані рік тому Радянським Союзом. Крім що увійшли до складу Великої Румунії Бессарабії і північної Буковини, під контролем румунської адміністрації виявилася вся область між річками Південний Буг і Дністер (включаючи міста Балта, Вінниця, Одеса та правобережну частину м. Миколаєва), яку назвали Трансністрії ( «Задністров'я»).

У 1944, з виходом Червоної армії на Балкани, межі повернулися до положення, що існував на початок війни.


Придністровська Молдавська Радянська Соціалістична Республіка була проголошена як радянська республіка у складі СРСР на II-му Надзвичайному З'їзді депутатів всіх рівнів Придністров'я, що відбувся в Тирасполі 2 вересня 1990.

22 грудня 1990, президент СРСР Михайло Горбачов підписав указ «Про заходи щодо нормалізації обстановки в РСР Молдова», в 4-му пункті якого ухвалювалося «вважати не мають юридичної сили ... рішення II з'їзду депутатів Рад різних рівнів з деяких населених пунктів Придністров'я від 2 Вересень 1990 про проголошення ... Придністровської Молдавської Радянської Соціалістичної Республіки ». [8]

25 серпня 1991 Верховна Рада ПМССР прийняв «Декларацію про незалежність ПМССР».

27 серпня 1991 РСР парламент Молдови прийняв закон № 691 «Про декларації про незалежність», який оголошував що не має юридичної сили закон 2 серпня 1940 «Про утворення союзної Молдавської РСР», в результаті чого МАССР стала частиною Молдавської РСР, підкреслюючи, що « не запитавши населення Бессарабії, півночі Буковини і області Херц, насильно захоплених 28 червня 1940, а також населення Молдавської АРСР (Задністров'я), утвореної 12 жовтня 1924, Верховна Рада СРСР, в порушення своїх конституційних повноважень, прийняв 2 серпня 1940 закон " Про утворення союзної Молдавської РСР "». [9]

5 листопада 1991, у зв'язку з розпадом СРСР, ПМССР була перейменована в Придністровську Молдавську республіку.
Пам’ятай про Крути Молодь пам’ятає Шухевича