понеділок, 31 травня 2010 р.

Міліція відповість за вбивство!

У вівторок, 1 червня, о 10.20 біля Тернопільського обласного управління МВС України за адресою м. Тернопіль, вул. Валова, 11 свідома громадськість розпочне акцію протесту проти свавілля вітчизняних міліціонерів, які катують та вбивають людей в Україні. Активісти також протестуватимуть проти як фактичних, так і законодавчих спроб влади та міліції обмежити право на мітинги в Україні.

ЗБІР о 10.00 БІЛЯ ПАМ'ЯТНИКА І.ФРАНКОВІ!!!

Студенти пройдуть траурною ходою до Тернопільського обласного управління МВС України, під який покладуть траурні вінки та квіти в пам'ять хлопця, вбитого Київським нелюдами в погонах.

Паралельно 1 червня о 10:00 пройдуть акції в Києві, під відділком де вбили хлопця, та обласними управлінням УМВС у містах: Рівне, Івано-Франківськ, Кіровоград, Ужгород, Хмельницький, Донецьк, Житомир, Львів, Євпаторія, Харків та ін.

Ці акції – попереджувальні. Якщо вимоги виконані не будуть, доведеться через тиждень переходити до більш масових та агресивних форм протесту по всій Україні.

Нагадуємо, що днями дільничний міліціонер забрав 19-річного студента у районний відділок міліції Шевченківського району, а вже на ранок батькам запропонували забрати тіло хлопця з моргу. Цей нажаль далеко не поодинокий випадок ілюструє справжню ситуацію, яка склалася в Україні з міліцією.

Під час акції активісти також висловлять свій протест проти законопроекту №2450 «Про порядок організації і проведення мирних заходів», який зараз готується до другого читання. Проект Закону пропонує узаконити механізми заборони мирних зібрань громадськості, що сприятиме ще більшому свавіллю міліціянтів щодо як громадських активістів, так і простих громадян.

Всі ми об’єдналися навколо цього, адже вже завтра трагедія може повторитися з будь-ким, а нам навіть протестувати заборонять.

Організатори акції: громадські організації, активні люди, журналісти, одногрупники та сусіди вбитого хлопця. Приєднуйтеся!

http://vkontakte.ru/event18069090

За цим посиланням список регіональних співкоординаторів, сценарій та прес-реліз заходу
https://spreadsheets.google.com/pub?key=0AoHMr1s52mfCdHRtVUllR0JpaGliZFpaSDVsRzNBQ3c&hl=en&output=html

неділю, 30 травня 2010 р.

Янукович на Евровидении


В эти дни в Норвегии проходил песенный конкурс Евровидение. «Балаган » представил, чтобы было, если б Украину на нем представлял главный артист нашей страны – Виктор Федорович Янукович. Итак:

Янукович выходит на сцену Осло, произносит «Привет, Осличане» и срывает, не только первые аплодисменты, но и смех.

Чтобы поразить европейского слушателя Янукович поет на русском и украинском языках. Причем поёт одновременно.

Особенностью выбранной Януковичем песни для конкурса, является то, что слова к ней никто не писал. А смысл? Все равно он их перепутает….

Во время номера из рояля вылезает Анна Герман, символизируя балерину из номера Димы Билана, и Наталья Витренко, символизируя монстров из финской группы «Lordi».

Затем на сцену выходит Яценюк и играет на скрипочке, что символизирует, не только прошлогодний номер Александра Рыбака, но и национальность Арсения.

Касательно самого пения - Янукович попадает в ноты. Причем в ноты абсолютно всех песен на земле.

Виктора Януковича зрители провожают аплодисментами. Причем на протяжении всей песни. Несмотря на это, Виктору Федоровичу все-таки удается допеть.

После выступления Россия и Белоруссия дают Украине 10 баллов, остальные страны дают Украине совет таких больше не присылать.

Ведущие оглашают результаты и объявляют Януковича победителем. И это неудивительно – так как подсчетом голосов руководит Кивалов.

По правилам, следующее Евровидение должно проходить на родине победителя, поэтому следующий песенный конкурс пройдет в Москве. Ведь, судя по последним поступкам, украинцем нашего президента его назвать очень тяжело.

В Україні можуть заборонити мітинги, - міжнародні експерти

В Україні з’явилася нова тенденція - загроза свободи мітингів і зборів. Такий висновок міститься в доповіді про дотримання прав людини в країнах світу в 2009 році, опублікованому Міжнародною організацією Amnesty International.

На думку представників організації, вона з'явилася після прийняття 3 червня 2009 року в першому читанні закону "Про порядок організації і проведення мирних зборів", що посилює вимоги до організаторів мітингів, демонстрацій і пікетів, повідомляє УП.

З висновками AI погодилися й українські правозахисники. Так, глава вінницької правозахисної групи Дмитро Гройсман згодний з оцінками AI із приводу загрози свободі зборів.

Одним із виявів цієї загрози правозахисник назвав розгін мітингувальників міліцією у Львові під час візиту Віктора Януковича у четвер.

ZAXID.net

четвер, 27 травня 2010 р.

Янукович у Львові: аби тільки тих галичан не бачити?

27 травня 2010-го року. Президент України Віктор Янукович приїхав до Львова, аби провести засідання створеної ним Ради Регіонів. У той самий день у 1722-му році російський цар Петро І створив Малоросійську колегію в Україні, котра, по суті, перебрала на себе усі владні повноваження у тоді ще автономній державі. Виступаючи під час акції протесту депутат Львівської обласної ради Ростислав Новоженець, наголосив на дивному збігові дат.

Загалом візит Януковича до Львова не передвіщав нічого доброго. Аналітики робили чимало припущень із приводу того, що Президент їде в Галичину, аби «дати хабара» галичанам, які досі опираються його владі. І схоже, у цьому є чимало правди. Віктор Федорович взявся опікуватися проблемами «Євро-2012», посприяв підписанню угоди про економічну співпрацю між Харковом та Львовом, а також – запропонував подати заявку до МОК, аби зимова олімпіада 2022-го року проводилася у Карпатах. Напередодні російське Інтернет-видання «Росбалт» опублікувала матеріал, у якому стверджувало, що Янукович взяв на озброєння політику Путіна. Зважаючи на те, що відбувалося у Львові, у це важко не повірити. З одного боку, маємо задобрювання місцевої влади та різні цяцянки для громади. З іншого, львів’яни мали нагоду переконатися, чим насправді є в уяві нової державної влади демократія.

Місцеві засоби масової інформації вже на початку візиту Президента повідомили про два дивних факти. «До тіла» в аеропорту не допустили львівських журналістів, які зі значної відстані за спеціально натягнутою стрічкою мали спостерігати за приїздом головного керманича. Поруч могли бути лише київські представники ЗМІ. Закрема, львівські журналісти здалеку впізнали Мустафу Найєма.

Але основні події почали розгортатися біля Національного університету «Львівська Політехніка», де, власне, Віктор Федорович проводив Раду Регіонів. Усе почалося з того, що місцеві мешканці через безпрецедентні заходи безпеки (задіяно біля 800 міліціонерів) не могли ані зайти, ані вийти зі своїх під’їздів. Перекрито рух, люди запізнюються на роботу. Навіть якби когось отой візит не турбував би зовсім, і він би відчув, що візит влади – то справжнє стихійне лихо. Політично активні галичани, що бажали таки поспілкуватися з Президентом, були розчаровані іще більше. Не зважаючи на велику юрбу народу, яка зібралася біля «Львівської Політехніки», ніхто з офіційних осіб до людей так і не вийшов. Януковича із компанією бачили лише мить – здалеку. Зате міліція поводила себе у стандартах «демократії» колишнього СРСР – тримала та не пускала.

Партія «Свобода» напередодні подала заявку на проведення протесту у вигляді театралізованого дійства про «Царя Медведа та його холопів». Свободівців відтіснили на протилежний бік вулиці та заштовхали у провулок, аби їх і не видно, і не чути було. Українська Республіканська партія, яка трохи пізніше прийшла на цілком законне пікетування, також мала проблеми з правоохоронцями.

Як розповів голова секретаріату ЛОО УРП Роман Семчишин, активісти підійшли до «Львівської Політехніки», аби зайняти визначене їм напередодні місце на площі перед будівлею. Однак, тут з’ясувалося, що там усе зайнято сотнею прихильників Партії Регіонів, яких, до всього, відгородили кордоном з міліції. Побачивши республіканців, міліціонери спробували відтіснити їх вслід за свободівцями. Втрутився депутат Ростислав Новоженець. Чому нам забороняють провести законну акцію, на яку ми подали заявку у встановленому порядку? Чому перешкоджають здійсненню наших конституційних прав? Чому на нашому місці стоять якісь люди, котрі ніяких заявок про проведення акцій не подавали? Ці запитання та депутатський значок Новоженця трохи остудили міліцейський запал. І все ж пікетування довелося проводити аж ніяк не у зручних умовах. Та, не зважаючи на це, а також на те, що під час акції двічі пройшла хоч короткотермінова, але рясна злива, пікетувальники не розходилися.

Ростислав Новоженець обурений діями правоохоронців та обіцяє, що на найближчій сесії облради поставить питання про відповідальність львівської міліції за незаконні дії під час приїзду Президента. До речі, всіх організаторів пікетування напередодні викликали на співбесіду до міліції. Це демократія і свобода волевиявлення? Під час пікету з мегафону УРП виголошували свої промови відомі у Львові люди: Михайло Барбара, Михайло Фуканчик, Мирослав Фіцеляк. Слово брав Ігор Калинець. Невже хтось звинувачуватиме їх у порушенні громадського порядку? Чи відтепер їх слово має супроводжуватися міліцейськими кийками?

Роман Семчишин, виступаючи перед громадою, пояснював, чому він та його однодумці не хочуть омоскалення і чому принесли гасла «Янукович – губернатор Малоросії!», «Ні омоскаленню України!», «Раби, подножки, грязь Москви!», а також «Любіть Україну або забирайтеся геть!». Тому, каже Р.Семчишин, що ніхто не хоче бути в ролі чемпіона світу із шахів Каспарова, котрого, як опозиціонера, тягають у Москві по міліціях, тому, що ніхто не хоче, аби щодня у державі щось вибухало і гинули люди, зрештою тому, що нікому не потрібна путінсько-медведєвська модель авторитаризму.

У своєму виступі Ростислав Новоженець підкреслив, що після того, як Львівська облрада оголосила вимогу імпічменту Президентові, його перебування на Львівщині можна вважати незаконним. Крім того, Віктору Януковичу «світить» черговий термін позбавлення волі на 10-15 років за статтею 111-ю Кримінального Кодексу України (державна зрада). Створену Раду Регіонів Р.Новоженець порівнює із Малоросійською Колегією, а самого Януковича із генерал-губернатором Румянцевим. Щоправда, нашому Президентові генеральський мундир не пасуватиме, говорить Р.Новоженець, адже в армії він не служив. Насторожує й те, що приїхавши до Львова, Президент одразу не поїхав покладати квіти до пам’ятника Тарасу Шевченку, чим образив мешканців культурної столиці України. А що казати про званий обід на честь Президента? – продовжує Новоженець. Адже він організований у ресторані на Цитаделі – у тому місці, де німецькі загарбники влаштували під час окупації концтабір. Саме там, до речі, було замордовано чимало і радянських військовополонених. За словами Р.Новоженця, львів’яни вже відкрили відлік до пенсії Януковича. 9 липня йому виповнюється 60 років, тож залишається віднині 42 дні…

Дух волі

Януковича зустріли на Львівщині «театральними дійствами»



Президент Віктор Янукович відвідав Львівщину в рамках засідання Ради регіонів. Як і очікувалося, представники опозиції та львівське студентство супроводжували візит президента акціями протесту. Не обійшлося без сутичок.


Уже двічі президент скасовував свої візити на Львівщину. Політичні оглядачі пояснювали це тим, що, мовляв, Янукович не те, щоби боїться, але емоційне напруження в нього таки присутнє. Як і очікувалося, політичні опоненти зустріли президента акціями протесту, супроводжуючи їх жартівливими флеш-мобами та театральними дійствами. Студенти зустріли Януковича в аеропорту з повітряними кульками, до яких прив’язали написи «бомба сповільненої дії». Акцію назвали «Літаючі яйця». Інші студенти влаштували «майстер-клас» з плетіння ялинкового вінка, до якого прив’язали чорні стрічки, пропонуючи перехожим сфотографуватися.







Але «найспекотніше» було біля одного з найбільших вузів Львівщини – університету «Львівська Політехніка», де, власне, й засідала Рада регіонів. Тут представники кількох політичних партій вийшли з гаслами висловити своє обурення політикою президента. Вони вигукували «Зека – геть!» і «Янукович – губернатор Малоросії!». Їм на противагу демонстрували прихильники Партії регіонів з національними прапорами, які вийшли на захист президента.


З наближенням президентського кортежу, сотні міліціонерів і «беркутівців» силоміць виштовхали критиків президента на одну з бічних вулиць, у той час, як прихильники регіоналів залишилися поблизу навчального закладу. Міліціонери, які кількісно переважали протестувальників, пояснили свої дії «необхідністю стримування натовпу» й «агресією учасників протесту». Ті в свою чергу показали виставу з дійовими особами: Царя Медведєва, Вітьки Ялинковича, Діми Собачника та Коляна Хазарова.

До засідання Ради регіонів президент Віктор Янукович ознайомився з ходом будівництва аеропорту та стадіону до «Євро-2012», а також побував у спеціальному аеромобільному полку, якому пообіцяв додаткове фінансування. Він запевнював, що зробить усе можливе задля залучення інвестицій на Львівщину. Візит супроводжувався безпрецедентними для Львова заходами безпеки.

http://www.dw-world.

вівторок, 25 травня 2010 р.

Сім куль у Симона Петлюру


25 травня 1926 року у Парижі був убитий Симон Петлюра . Як тоді, так і зараз, навколо постаті нашого земляка та його ролі у єврейських погромах продовжуються політичні суперечки

Симон Петлюра був убитий 25 травня 1926 року анархістом С.-Ш. Шварцбардом, який, нібито, таким чином здійснив акт помсти за єврейські погроми в Україні. Утім, вважають, що Шварцбард був агентом НКВС, а помста була лише приводом для вбивства. Сам Шварцбард у перших свідченнях французькій поліції розповідав, ніби лише чув про погроми від одновірців, коли в 1917 році їздив спільно з французькою військовою місією з Петрограду до Одеси. Про це, зокрема, свідчать публікації тогочасної французької преси: «Еко де Парі», «Парі-Міді» та інших.

Шварцбард розстріляв Петлюру на розі вулиці Расін та бульвару Сен-Мішель. Була друга година дня. Отаман зупинився біля книгарні та роздивлявся книжки. Пересвідчившись, що перед ним саме Симон Петлюра, Шварцбард розрядив у нього сім куль. Перехожі, які стали свідками убивства, заходилися бити вбивцю, доки не втрутився поліцейський та не відвів нападника до дільниці. Петлюру ж швидко переправили до найближчої лікарні «Шарите». Але врятувати не змогли.

Слідство і обвинувачення не висунули жодних переконливих доказів особистої причетності Петлюри до погромів. Жоден факт не підтвердив антисемітських нахилів Петлюри, не вказав на його будь-яку причетність до організації погромів. Утім, слідство, яке тривало понад 16 місяців, виправдало вбивцю.

Похований Петлюра на кладовищі Монпарнас у Парижі.

Майдан

пʼятницю, 21 травня 2010 р.

Відео допиту вінка, що напав на Януковича



Нагадаємо, що напередодні арешту вінок встиг дати інтерв’ю.Судячи з нього, він не такий безневинний, яким прикидається.

Інші версії замаху на президента Януковича

Народний оглядач

І це опозиція? – У них нічого не вийде


Ну хіба балакуни можуть щось путнє зробити? Хіба людина, якій пішов дев’ятий десяток і яка все життя моталася між совістю і достатком, особистою славою великого поета і славою КПРС, може бути лідером опозиції? З Дмитра Павличка буде такий же лідер опозиції, як недавно з Олександра Мороза вийшла совість нації. І взагалі, всі ті, хто створює беззубі комітети спасіння, гризеться за лідерство в опозиції, пробує зібрати під свої прапори велелюдні мітинги, є зовсім непереконливими. Відчувається, що вони всі скоріше виглядають ображеними на те, що так легко були позбавлені влади і всіх пов’язаних з нею благ. І тільки це є їхньою головною спонукаючою силою хоч щось робити.

Ну не можуть, не можуть бути дієвою опозицією ті, хто був при владі і програв. Навіть останні події у Великобританії показують, що хто програв, той іде з політики. Так в цивілізованому світі роблять всі. Невже Гордон Браун не хотів би залишитись на посаді прем’єра чи голови партії? Теоретично би міг. Але не зробить таке ні він, ні будь-хто. Програв? Будь добрим, дай дорогу тим, хто переможе.

В Україні так не відбувається. В радянській, совковій Україні сучасного розливу одні й ті самі люди мутять воду і збирають бариші, нічого не змінюючи по суті. Після 2004 року програвший Янукович повинен би був передати місце в своїй партії молодшим і агресивнішим, але якщо партії побудовані по прикладу злочинної організації, тобто лідер партії – це автоматично пахан, для якого його партія є його власністю, то всі вони завжди залишаються лідерами партій, і тому політичних партій в Україні станом на сьогоднішній день аж 180, але толку від них нема. Партії роблять так само, як відкривають ларьок біля дому, - я хазяїн, а ти у мене купляєш сигарети і пиво.

Тому і витягнув в 2005-му з нафталіну Ющенко Януковича, призначивши прем’єр-міністром, бо така система всім вигідна. І вся теперішня боротьба так званої офіційної опозиції з антиконституційною владою, де легітимно прийшов до влади тільки Янукович, але ніяк не Азаров-Пахло зі своїм Кабінетом Міністрів, є слабкою. Уряд і коаліція у Верховній Раді є незаконними. Ця хунта під час незаконного захоплення влади, правда, нікого не вбила, а просто підкупила чи залякала, але від цього їхній злочин не стає менш суспільно небезпечним. За допомогою корупції прийшли до влади, тепер кажуть, що з корупцією будуть боротися. Ця опозиція їх не поборе і не переможе хоча би тому, що не всі дії їхніх лідерів, коли вони ще керували державою, були законними і правильними.

Боротьба влади і опозиції зразка 2010 року, як і в попередні роки незалежної радянської України, - це боротьба нанайських хлопчиків, де один актор одягнутий в такий костюм і так танцює, що виникає ілюзія ніби там хтось один з одним дуже бореться, а насправді переможця там немає, кого актор захоче, той і буде переможцем. Бо реально в Україні немає ні влади, ні опозиції. Є група людей, яка бездарно втратила доступ до матеріальних благ, які дають владні важелі, і тих, хто дорвався до цього корита і доки ще є запал, роблять все, щоб втримати в своїх руках ці самі матеріальні блага.

Не можна вірити тим, хто був у владі і нічого не зробив, що, якщо вони знову будуть при владі, то на цей раз обов’язково щось зроблять. Вони нічого не зроблять. В країнах розвиненої демократії давно це зрозуміли і тому виробили механізми, які оновлюють систему насамперед кадрово, бо, як відомо, кадри вирішують все. А яке оновлення може бути з пенсіонерами Азаровим-Пахлом та Януковичем? Яка може бути сучасна, розвинута, процвітаюча Україна, якщо за всю коротку історію нашої держави нею керували виключно вихідці з КПРС? І всі вони, кожний з них, від Ющенка до Кравчука будували в Україні свій совок. І тільки нувориші-олігархи, що паразитують на тілі народу, підкидують трохи грошей одним та іншим, гарантуючи собі безпеку зі сторони держави, якою як керували, так і керують клоуни, ідіоти, злодії, наперсточники, кидали та гопники.

Боротьба за лідерство в опозиції – це ділення шкури невбитого ведмедя. Не називатиму імен, але кожний з них бачить себе президентом в майбутньому, та за рахунок чого ця влада має перейти до них, вони не кажуть. Напевно, демократично, тобто без всяких-там збройних повстань чи перетягненням гнилих «тушок», а через вибори. Спочатку парламентські через два роки, а через 5 років вже і президентські. Але, спостерігаючи за свавіллям тих, хто дорвався до державних споруд на Банківській і Грушевського, є великі сумніви, що хтось спокійно добровільно віддасть цю владу, особливо тим, вибачте, «лузерам», які так успішно її прос…проґавили.

Кажуть, що надія у людей на те, що ті, що прийшли до влади, підуть геть тільки в одному випадку: «І тільки смерть розлучить нас». А на що ще надіятись, як не на знаки, які дають вищі сили? То двері зачиняються перед носом Януковича під час інавгурації, то могильний вінок падає на обличчя Президента. Хіба це не причина зловтішатись і сподіватися, що ця влада якось сама розсмокчеться? Можливо. Але я переконаний, що пасивне вичікування нічого не дасть, як нічого не дасть і сподівання на тих, хто був при владі і хоче собі її повернути. Всі вони заражені егоїзмом. А значить, за ними немає правди. Ті, що дорвались до влади, мають егоїзм награбувати те, що ще залишилось для грабежу; ті, що позбулися влади, хочуть реваншу, - як одним, так і іншим на народ наплювати.

Перевернути ситуацію може тільки опозиція з низів, точніше, не вертикальна, а горизонтальна опозиція, де ніхто не преться в лідери і не мріє, щоб біля нього чи неї запопадливо прислужували і зрештою на своїх плечах внесли в Адміністрацію Президента прямо в тепле, після Януковича, крісло Президента. Чесних людей більше, ніж підлоти, хоч по телевізору показують переважно тільки останніх. Але якщо людей не заганяти в якусь ієрархію, структуровану опозицію і не вичавлювати з них енергію аж до наступних виборів, то тоді, коли потрібно, у них будуть сили, щоб повалити антиконституційну владу коаліції регіоналів, тушок і комуністів, – вони будуть, і люди будуть готові до боротьби. І ми переможемо.

Головне не розпорошуватись, але і не давати януковичам розпродувати Україну на догоду своїм «гражданінам начальникам» з Кремля чи іншим закордонним структурам, як це було з відмовою запасів високозбагаченого урану. В цих випадках треба реагувати рішуче і цілеспрямовано. Бо тоді їм не допоможе ні розвалена армія, ні деградована міліція, ні 33% населення, які проголосували за Януковича на виборах. Їхня влада хитка і, сподіваємося, нетривала. Вони вже були при владі і керували державою, і керівництво їхнє було бездарним і шкідливим. Та тільки шкода, що на сьогоднішній момент в Україні ще немає справжньої опозиції, яка би не танцювала під гармошку олігархів і не була б заплямована перебуванням у владі. Україні потрібні люди, які би змогли з неї зробити велику, сильну, процвітаючу державу.


СТОПКОМ

четвер, 20 травня 2010 р.

Наш кімнатний песик


Усе те, що відбувається навколо, нагадує якщо не страшний, то, очевидно, аж ніяк не солодкий сон. Кожного ранку, прокидаючись, ніхто з нас не може бути впевнений, що і далі живе у незалежній державі, а не у черговому, аж ніяк не найбільшому за територією, суб’єкті федерації РФ. Чим Україна стала сьогодні? Фактично – васалом більшого сусіда. А формально? Хіба в теперішньої влади виникають хоч найменші проблеми з формальностями?

Досі ми ще чуємо, що в Україні ні за що на світі не відбудеться російська модель авторитаризму. Ми ж, мовляв, уже відчули смак свободи та будемо боротися за неї до кінця. Але хто такі ми? «Ми» - це опозиція, котра за останні місяці жодного разу не змогла ефективно протистояти відверто антиконституційним діям теперішньої влади, а тепер ходить по прокуратурах та дає покази? Чи «ми» - це нація, котру минулого року вкотре пограбували, залишивши на голодному пайку, а тепер намагаються якнайбільше розколоти, затуманюючи голову різноманітними нісенітницями?

Візьму на себе сміливість стверджувати, що нація сьогодні знаходиться навіть у гіршому моральному кліматі, ніж двадцять років тому. Тоді розвалювалася ненависна імперія, і всі, або, принаймні, більшість українців, були сповнені оптимізму. Ми знали, що попереду важкі часи, але й бачили світло у кінці тунелю. Пізніше ми мали приклади сусідніх європейських країн, які, хоч і з труднощами, але вилізли із радянського болота. Ми вважали, що на нас чекає подібна доля. Тепер – суцільний туман. Якихось двох місяців перебування при владі Януковича було достатньо, аби створити враження, ніби останніх двох десятиліть взагалі не було. Патріоти в шоці – це зрозуміло. А решта? Якби, ідучи на вибори, Партія Регіонів спиралася лише на купку проросійськи налаштованих реваншистів, на Януковича б у кращому разі очікувала доля Вітренко. Вони, натомість, вели свою пропаганду «для людей», яким, за великим рахунком, байдужа національна ідея. А таких у нас – мільйони. І що тепер ці мільйони отримують від власноруч обраної влади?

Спробуємо опуститися на рівень людини, котру цікавлять лише її особисті, суто побутові та сімейні проблеми. Чи знає вона до школи з якою мовою викладання слід віддати дитину, аби та по її закінченні не почувалася чужою у власній державі? Ні. Чи може вона сама бути впевненою у завтрашньому дні й планувати власне життя бодай на кілька років наперед? Ні. Якого б питання ми не торкнулися, «ні» буде усюди – це стосується кар’єрного зростання, бізнесу, навіть дрібних кредитів та планування відпочинку цього літа. Хто знає, чи дадуть візу на закордонну поїздку або чи не вибухне громадянський конфлікт у вітчизняних курортних районах…

Щоправда, дехто досі стверджує, ніби це попередня влада до такого стану довела, а новій треба дати час, щоб відновити стабільність та виконати власні обіцянки перед народом. Наївна думка! Теперішня влада вже не раз говорила, що уже виконала свої обіцянки. Ви голосували за поліпшення стосунків із Росією – маєте. Ви хотіли дешевшого газу – маєте. Ви бажали підвищення соціальних стандартів – уже прийнято рішення про підвищення зарплат та пенсій. У тому, що пересічний українець в результаті отримає дулю з маком, ніхто й не сумнівається. Зате влада Януковича може переможно рапортувати, що вони усі свої обіцянки виконують. І мабуть, саме цим вони завтра виправдовуватимуть свої репресії, які поки що стосуються лише опозиційних політиків, але потім, хто знає… Ми ж разом із Медведєвим взялися СРСР відновлювати, а там із легкістю мільйонами жертвували.

Зрештою, може відбутися й не настільки жахливий, хоча – також не вельми привабливий сценарій розвитку подій. Чому в Україні влада досі не каже людям, що так звана світова економічна криза, на яку весь час списують половину негараздів (бо інша половина, звісно ж, завжди на совісті попередників), закінчилася рік тому? Мабуть тому, що об’єктивний процес відновлення вітчизняної економіки хочеться через деякий час видати за результат ефективних дій власного уряду та великої дружби із РФ. Імовірно, колись саме для цього бюджетникам та пенсіонерам справді дадуть більше грошей. Але не радійте. Країна, що обирає шлях між олігархічним чи державним капіталізмом, середнього класу не потребує. Широкий загал однаково житиме в бідності, але тоді, можливо, чимало людей таки будуть вдячні президентові за те, що він «самотужки подолав світову кризу». Така ось перспективка.

А що ж Захід? У суспільстві досі побутує думка, що ЄС та США не дозволять зруйнувати незалежність України. Звідки взялося таке переконання, достеменно невідомо. Утім, сьогодні воно може нашкодити самим українцям. Адже коли ви щиро переконані, що Захід ні за що не допустить нашого аншлюсу, ви автоматично байдуже ставитися до небезпеки втрати незалежності, бо в неї просто не вірите.

І Євросоюз, і Сполучені Штати вустами своїх високопосадовців багато разів повідомляли нам, що розбудова Незалежної України – це клопіт самих українців. Інакше кажучи, ніякі натівські авіаносці не підуть виганяти російський флот із Севастополя. З іншого боку, саме зараз ми чуємо чимало так званих позитивних сигналів і з приводу інтеграції в ЄС, і щодо вступу до НАТО. Чи не тому вони звучать саме зараз, що Захід остаточно переконався у проросійській політиці Києва і добре знає – ніяких заявок на вступ влада Януковича не подаватиме?

Нас не може не турбувати і той факт, що останнім часом західні ЗМІ стрімко втрачають інтерес до України. Іще місяць-два тому вони принаймні намагалися аналізувати події у нашій державі та робили певні прогнози. Зараз серйозний матеріал про Україну – рідкість навіть у польських засобах масової інформації. У кращому разі лунає інформація про те, яку ще дурість утнули їхні східні сусіди. Нижчий за нас рівень мають хіба білоруси. Про них говорять і пишуть лише одне – як Лукашенко переслідує одну і ту ж групу опозиціонерів. Янукович, звісно ж, мав замало часу, аби здобути такий же одіозний імідж. Утім, процес вже пішов, і про це яскраво свідчать цитати з останніх номерів європейських газет:

Австрійська газета Wirtschaftsblatt порівнює параметри Віктора Януковича і Дмитра Медведєва: «Розміри – поняття відносне. Так, український президент Віктор Янукович при вазі понад 110 кілограмів має зріст 1,95. Але поруч з порівняно щуплим російським колегою Дмитром Медведєвим (1,58 ) політичний важковаговик перетворюється на кімнатного песика. Дивно спостерігати, як Янукович перед Москвою в переносному сенсі «стоїть на задніх лапках... Медведєв пообіцяв, крім дешевого газу, також представляти інтереси Києва на міжнародній арені. От тільки інтереси Києва нині, схоже, лише в тому й полягають, щоб подобатися Москві».

Польська газета Rzeczpospolita дивується несподівано слабким протестам опозиції та громадян під час візиту Медведєва до Києва. Водночас, видання акцентує на тому, що у Європі усе менше розуміють Україну і починають боятися можливої антиєвропейської політики нашої держави. Зокрема, такі страхи випливають з угоди про спільну безпеку з РФ, із підозри, що Україна збирається зіграти деструктивну роль у сепаратистському Придністров’ї і з заяв російського президента про те, що тепер РФ буде представляти українські інтереси…

Зі свого боку «Голос Америки» видав в ефір власне бачення ситуації в Україні, яке до певної міри, узагальнює тональність західних ЗМІ: «У США кажуть, що Янукович «поклонами» Росії «перекреслив» перспективу».

Здавалося б, на цьому можна було б ставити крапку. Ми за крок від того, щоб нас припинили сприймати як суверенну державу. Далі з Україною може статися усе, що завгодно. Вочевидь, лише самі українці, залишені напризволяще «однодумцями» із Заходу, зневірені в опозиції та задурені владою, мали б відступити від прірви та врятувати власну державу. Але чи зможуть, і, головне, чи захочуть вони зробити те, чого вимагає ситуація?

Дух волі

Суд визнав свастику історичною спадщиною Литви

Свастика - це не символ нацистської Німеччини, а історична спадщина арійських народів. Не можна забороняти давній символ сонця, який був знайдений на численних археологічних артефактах

Суд литовського міста Клайпеда припинив справу про адміністративне правопорушення, порушене відносно чотирьох жителів міста, які прийшли на мітинг із зображеннями свастики. Як повідомляє "Литовський кур’єр", у вердикті було сказано, що свастика - це не символ нацистської Німеччини, а історична спадщина Литви.


Арійський оберіг: Свастя – Сварга – Свастика. Українська традиційна вишиванка з символами Центру. Історико-археологічний музей “Прадавня Аратта – Україна” в с. Трипілля.

На думку суду, не можна забороняти давній символ сонця, який був знайдений на численних археологічних артефактах. "Це не нацистські атрибути, а цінні символи культури балтів - стародавні знаки наших предків, які пізніше у наших предків вкрали і віроломно використовували інші народи. Вони символізують не фашизм, а устрій всесвіту", - пояснив свідок захисту житель Вільнюса Мільвідас Юшкаускас.

Він також продемонстрував довідки міністерства культури про знайдені в Литві стародавні перстені, брошки, браслети, на яких була зображена свастика.

Розгляд у цій справі почався після того, як 16 лютого - у День відновлення незалежності Литви - група молодих людей прийшла на святковий мітинг з плакатами, на яких була зображена свастика. Це сподобалося далеко не всім учасникам заходу - люди викликали поліцію, яка й затримала чотирьох осіб. Суд у цій справі тривав з квітня.

Народний Оглядач

середу, 19 травня 2010 р.

ДОЛУЧАЙТЕСЬ! Ялинковий спротив. Це серйозно. Без іронії.

Утиски нового режиму перейшли людські межі - Ялинку (в народі – Йолка), яка впала на нашого Гаранта Конституції, була вчора затримана правоохоронними органами. Йолку зараз допитують і катують в застінках СБУ, вимагаючи свідчень щодо організаторів замаху.

Ми розуміємо, що однією Ялинкою-героїнею все не закінчиться. Руки каральних органів дійдуть до Карпат і Полісся, знищуючи всі ялинки та смереки на захист Гаранта Конституції від майбутніх замахів.

В Адміністрації Президента вже підготовлено указ, який заборонить встановлювати ялинки на Новорічні та Різдвяні свята. На Майдані Незалежності вже за 2 тижні почнеться спорудження найбільшої в світі пальми Мєрцалова – нового символу Новорічних свят.

У зв‘язку з цим закликаємо весь чесний люд приєднатись до порятунку Ялинки. Сьогодні знищать одну, а завтра підуть під ніж всі інші! Здамо її – здамо всі наші ліси.

Що ти можеш зробити вже сьогодні:
- посади Йолку в своєму подвір‘ї
- купи ялинкову гірлянду, і вистав в себе на балконі чи у вікні
- посипай ялинковою хвоєю шлях Президентського кортежу
- принеси до Адміністрації президента гірлянду, і прив‘яжи до огорожі
- прив‘яжи ялинкову гірлянду до антени автомобіля
- пришпиль гілочку ялини до свого одягу, постав вазон з ялинкою на вікні
- домалюй до свого аватара (юзерпікчі) гілочку ялинки чи цілу ялинку
- придумай свою цікаву акцію в захист Ялинки

Збережемо Карпати і Полісся від перетворення на донецькі степи!

Вся країна повинна сказати: «НІ КРИВАВОМУ РЕЖИМУ! НІ КАТУВАННЮ ЯЛИНКИ»!

Варіянти футболок і юзерпіків ось: http://kotyhoroshko.livejournal.com/448056.html

Будемо вдячні за перепости, ретвіти та іншу інформаційну допомогу!

І, на цю ж тему: "щойно він перестав бути Яйцуковичем, як став Ялинковичем. Дійсно, фаталізм якийсь...." (http://hvylya.livejournal.com/63438.html )

І ще: "В Карпатских лесах обнаружена база подготовки венков-террористов" (http://img.ly/1fxM )

І НЕ ЗАБУВАЙТЕ ПРО ЯЙЦЯ! Яйце в нашій країні - накраща прикраса і доповнення до ялинки, як відомо.


Майдан

вівторок, 18 травня 2010 р.

Міліція затримала сестру Парубія

Депутат від НУНС Андрій Парубій називає затримання його сестри Олени репресією проти його родини з боку влади.

"Сьогодні о 10 ранку була арештована моя молодша сестра у Львові. Це сестра, яку виховував, бо коли вона була, маленькою загинула наша матір в автокатастрофі, тому фактично я її виховував. Влада знає, що це одна з найдорожчих мені людей", - наголосив він.

"Як мені стало відомо, за нею (сестрою) давно ведуть спостереження. Сьогодні була здійснена провокативна дія з метою дискредитації. Появилась інформація, що вона звинувачується в отриманні хабаря, але інформація не є достовірною", - заявив Парубій.

"Достовірна інформація, що в кабінеті не знайшли ані копійки. Кошти, про які говориться, лежали в громадському туалеті за сміттєвим бочком. Вони не знайшли жодних відбитків пальців її рук", - підкреслив депутат.

Він наголосив, що затримання проводилося не при передачі хабаря.

Парубій також повідомив, що його сестра перебуває під арештом протягом всього дня.

"Моя сестра має донечку двомісячну. Я сподіваюся, що вони не запроторять її за грати вже сьогодні... Я переконаний це широкомасштабні репресії. Я хочу сказати владі, якщо хочете вдарити по мені - бийте по мені. Не чіпайте моєї рідної людини. Це не по чоловічому!" - заявив Парубій.

"Очевидно, що репресії, які вони почали проти мене, вони сьогодні перекинули на мою родину, вони хочуть знищити мою родину. Вони побачили, що не можуть залякати мене, вони пробують залякати мою родину", - заявив він.

"Просто у влади здали нерви і вони фабрикують цю білими нитками шиту справу для того, щоб вдарити по мені", - вважає депутат.

Як відомо, генпрокуратура завела на двох депутатів Парубія та Гримчака справу за події у Верховній раді 27 квітня під час ратифікації угоди про перебування ЧФ РФ в Криму.

Генпрокурор також вимагає зняття недоторканності з цих двох депутатів.


ГазетаУа.

понеділок, 17 травня 2010 р.

ЯНУКОВИЧА ЛЕДЬ НЕ ЗБИЛО ВІНКОМ. ФОТО



Під час покладання вінків президентами України та Росії Віктором Януковичем та Дмитром Медведєвим пам'ятнику невідомому солдату у Києві стався неприємний інцидент.

Як повідомляє кореспондент "Української правди ", під час церемонії розпочалася сильна злива з вітром і градом.

У цей час Янукович і Медведєв саме йшли до пам'ятника.

Коли Янукович поклав свій вінок, той раптом відірвався і полетів на нього.


Президент кілька секунд самостійно боровся з вінком, аж поки йому не допомогли охоронці, які встановили вінок на кріплення.



пʼятницю, 14 травня 2010 р.

ГПУ порушила кримінальну справу проти двох нардепів, що намагалися завадити Литвину здати Крим Росії

Проти двох депутатів від НУ-НС порушено кримінальну справу в зв'язку з подіями, які відбулися в парламенті 27 квітня.

Про це в п'ятницю повідомляє прес-служба прокуратури Києва.

"Слідчим прокуратури столиці 14.05.10 р. порушено кримінальну справу стосовно народних депутатів Юрія Гримчака та Андрія Парубія за фактом незаконного впливу на голову ВР та депутатів з метою перешкодити виконанню ними службових обов'язків, вчиненого особою з використанням свого службового становища, за попередньою змовою групою осіб", - зазначається в повідомленні.

Генеральний прокурор Олександр Медведько, відповідно до закону про статус депутата та регламенту, підтримав подання слідчого прокуратури Києва про надання згоди Верховною Радою України на притягнення до кримінальної відповідальності народних депутатів Юрія Гримчака та Андрія Парубія.

Додамо, що Кримінальним кодексом України за даний злочин передбачено покарання до п'яти років позбавлення волі.

Як відомо, 27 квітня опозиція намагалась завадити коаліції проголосувати ратифікацію угоди про перебування ЧФ РФ в Україні до 2042 року.

Експрес

четвер, 13 травня 2010 р.

Від Струсова до Бучача розтягнулася колона. І раптом налетіли радянські літаки, на голови біженцям посипалися бомби

Армія Радянського Союзу, 250-мільйонної держави, півтори тисячі кілометрів, від Перемишля до Москви, втікала від 70-мільйонної Німеччини. Ганьба!

Ганьба всім, від єфрейтора до головнокомандувача Сталіна, усьому командному складу Червоної армії. Майже чотири роки вона не вмінням воювала, а грудьми рядових бійців повертала територію, яку ворог легко зайняв за чотири місяці.


Ганьбою покрила себе й Німеччина, що розпочала ту війну. Ні, війна не закінчилася взяттям Берліна й підписанням договору про беззастережну капітуляцію. Її закінченням було насильство над німецькими жінками й народження дітей від того насильства. Нема відомостей, скільки їх народилося від воїнів Червоної армії, бо то були білі діти, ніхто не зміг би відрізнити їх від представників «чистої арійської раси». Та й потреби такої Німеччина не мала. А ось від американських воїнів чорної раси народилося три тисячі дітей, які Німеччина віддала Сполученим Штатам, бо не може бути чорного німця, представника такої славної «арійської раси». І Америка прийняла цих дітей беззастережно, визнала їх своїми громадянами, народженими поза межами США. Мені довелося зустрітися з такою чорною жінкою, і вона мені про все це розповіла.

Тепер пригадаємо, хто розпалив ту війну, страшну бійню, в якій загинуло десять мільйонів німців і сорок вісім мільйонів — з нашої сторони. Почав її Гітлер з дозволу Сталіна, і не в 1941, а ще в 1939 році відповідно до договору, підписаного Молотовим і Ріббентропом начебто про ненапад, а фактично про напад Німеччини на Польщу. Цим ганебним пактом Сталін дозволив Гітлеру розпочати війну проти братнього нам слов’янського народу.

Поляки почали відступати від ворога на схід, до Львова. За військом вирушили польська еліта, уряд — усі, хто боявся репресій від німців. Та цивільна колона 15 вересня 1939 року прибула зі Львова до Тернополя. А оскільки далі відступати було нікуди, то вирішили рухатися в Румунію. Колона, в складі якої були й польські урядовці, розтягнулася від Струсова до Бучача, і раптом радянські літаки почали її бомбити. Про пересування поляків доповіли троє розвідників Червоної армії, частини якої розмістилися в Старій Брикулі й відразу почали мародерствувати, на очах польських утікачів. Одна жінка в колоні не могла того стерпіти, витягнула з дамської сумочки пістолет і стала стріляти по мародерах. Одного застрелила, двоє втекли.

Отже, Гітлер і Сталін напали на Польщу разом і тим самим розпочали велику війну, безглузду й нікому не потрібну, в якій загинуло безліч людей. Але що для Сталіна та Гітлера чужі життя? Перший любив повторювати, що смерть однієї людини — трагедія, а смерть мільйонів — статистика. Другий же, коли його більш помірковані прибічники радили не розпочинати війну, бо загине багато людей, відповів: «Вони все одно колись помруть».

Пактом про ненапад, чи пак, про напад на Польщу Сталін ще й наблизив Німеччину до кордонів із своєю країною. Після цього вже ніщо не заважало Гітлеру напасти на Радянський Союз.

А як реагували на всі ці події інші держави? Франція побудувала так звану «Лінію мажор», плекаючи надію з її допомогою захиститися від нападу Німеччини. Це був виритий і заповнений водою канал на кордоні між двома країнами. А Гітлер навіть не думав лізти в той рів і мочити штани. Він пішов на Францію через Бельгію по рівній дорозі й без жодного пострілу захопив обидві країни. Може, хто скаже, що Англія, маючи на той час найбільшу в світі агентурну розвідку, не знала про агресивні наміри Гітлера? Знала! Але думала, що раз вона за водою, то війна до неї не дійде.

А що робила Америка? По всьому світі збирала людей, колись у ній народжених, пояснювала їм, що в Європі незабаром буде страшна війна й закликала перебиратися в США, оплачуючи туди дорогу. Щоб не бути голослівним, розповім таке. У 1939 році до нас у село Різдвяни Теребовлянського району приїхав агент-вербувальник і забрав Броніслава Лату, який колись народився в США. Розтлумачив Бронику, що війни, яка незабаром почнеться, йому тут не пережити.

Отож, про майбутню бійню знали і в Європі, і за океаном, але ніхто нічого не робив, бо кожен думав, що саме його вона обмине. А можна було в тривожний час об’єднати військовий потенціал і поставити Гітлеру ультиматум: не виведе військ з Франції — оголошують йому війну. І, якщо б не виконав вимоги, розпочати її. Завдати удари з повітря по всіх заводах та фабриках Німеччини, спричинити таку розруху, щоб Адолько не опам’ятався і за сім літ. Але всі мовчали й тим самим подавали Гітлеру надії, що за війну йому не доведеться відповідати. Одне слово, керівники європейських держав виростили й виплекали Гітлера.

А тим часом німці стягували воєнну техніку до кордону з Радянським Союзом. Про це постійно доповідала розвідка, і всі знали, тільки Сталін не хотів нічого знати. Якби він ужив адекватних заходів проти нападу Німеччини, то ворога можна було б стримати на Дніпрі, спорудивши там оборонну лінію та стягнувши на лівий берег усі ті бойові снаряди, які Червона армія залишила на Західній Україні при відступі. Якби вони не потрапили до рук ворога, а були випущені на його голову, становище німців виявилося б не з легких. Але шизофреніку Сталіну розуму на це не вистачило, і він допустив Гітлера до Москви, Ленінграда й Сталінграда. Щастям для Союзу стала його велика територія — було куди відступати. І Урал з його запасами металу врятував. Було куди евакуйовувати заводи й там, у глибокому тилу, кувати ту Велику Перемогу, 65-річчя якої ми сьогодні відзначаємо. Уралу можна присвоїти звання тричі Героя, бо без нього перемогти у війні було б важко.

Євген МИСЬКІВ.

м. Тернопіль.

ВІЛЬНЕ ЖИТТЯ

середу, 12 травня 2010 р.

РЕЗОЛЮЦІЯ мітингу української громадськості Великої Британії, що відбувся в Лондоні 11 травня 2010 року біля монументу Володимира Великого

Вельмишановний пане Президенте України!

Українська спільнота Великої Британії вкрай стривожена і обурена діями очолюваної Вами влади, які не відповідають чинній Конституції України і несуть в собі загрозу втрати Україною реальної незалежності, за яку віддали своє життя мільйони українців. Швидко і віроломно впроваджується політика, яку важко навіть назвати державницькою чи політикою національних інтересів.

Не сприйняття такої політики половиною виборців фактично ігнорується владою: Ви навіть не намагаєтеся стати Президентом всієї України. Над Україною реально нависли декілька глобальних безповоротних загроз.

Загроза економічна. В результаті останніх рішень, частина з яких вже прийняті, а частина – готується до схвалення, Україна може втратити контроль над національною економікою, на можливість самостійно впливати на соціально-економічну ситуацію, а народ ризикує перетворитися на злиденних найманих працівників у господарів-чужинців.

Обмін практично довічного перебування бази ЧФ РФ на тимчасові примарні знижки на газ, запланована передача Росії контролю над українською трубою і “Нафтогазом” та контрольних пакетів акцій найбільш рентабельних українських підприємств: видобутку урану, ядерної енергетики, авіабудування, суднобудування та інших — це ланки одного ланцюга, котрі в найближчий час перетворять Україну на придаток до російської економіки. Всі ці дії прикриваються гаслами про дружбу з Росією і тому отримують підтримку населення східних областей. Хоча насправді, ця економічна анексія з боку Росії не має нічого спільного з дружбою. Чого варті лише отримані ціни на газ для України, що вищі від західноєвропейських!

Маємо дуже повчальний приклад такої “дружби” між Росією та Білоруссю, коли після невеликого періоду “возз'єднання” і максимальної інтеграції РФ в білоруську економіку почалися митні війни і “братерські відносини” стали значно прохолодніші. Економічна незалежність є основою існування будь якої держави і тому повинна захищатися керівництвом країни. На жаль, - спостерігаємо протилежне.

Загроза політична. Консолідація влади шляхом поштучного створення парламентської більшості (а не шляхом проведення позачергових парламентських виборів), закритість процесу прийняття найважливіших державних рішень, бюджету, фактичне підпорядкування всіх судів (включно з Конституційним) та всієї правоохоронної системи одній політичній партії, а точніше - її почесному голові, очевидно не сприятиме становленню громадянського суспільства та розвитку демократії, збереження права громадян на свободу слова.

Ми вважаємо глумлінням над пам'яттю мільйонів мучеників спроби нав'язати українцям вшанування ідола Йосипа Сталіна – кримінального злочинця, винного у вбивстві мільйонів українців – через встановлення йому пам'ятників в Україні.

Загроза гуманітарна. Національна українська ідея є найвагомішим захисником української незалежності і, відповідно, найбільшою перепоною для тих, хто з хоче покінчити з “українським проектом”. До поки українці відчувають себе українцями, знають і шанують свою історію, мову, культуру доти держава Україна існуватиме на карті світу. Останні Ваші дії в гуманітарній сфері дають зрозуміти, що влада чудово розуміє всю важливість питання.

Ми висловлюємо своє обурення з приводу призначення Вами на керівні державні посади таких одіозних осіб, як Д. Табачник, Семиноженко, які не приховують своєї ненависті до українства і несуть в собі загрозу впровадженню українських національних орієнтирів та цінностей, перегляду історичної правди на догоду Росії. Ми вважаємо не гідним Президента України висловлювати позицію сусідньої держави щодо Голодомору на сесії ПАРЄ, до права українців на визнання і нагородження своїх національних героїв – С. Бандери та Р. Шухевича.

Українська громадськість Великої Британії стривожена фактами фізичної розправи представників Вашої політичної сили над опонентами в парламенті, побоями та каліченням ними просто громадян України. Такі вчинки не повинні залишатись без покарання винуватців.

Ми сприймаємо таку Вашу політику, як зневагу до нас, українців, як шлях до громадянської війни і цією резолюцією застерігаємо Вас від подібної практики на посту Президента та декларуємо свою готовність до адекватних дій задля захисту соборності і честі України. Нагадуємо, що Ви були обрані президентом НЕЗАЛЕЖНОЇ держави і такою вона має залишатись.


Націоналістичний портал

вівторок, 11 травня 2010 р.

БЮТ погрожує паралізувати рух транспорту


Народний депутат України (фракція БЮТ), голова Тернопільської обласної організації партії «Батьківщина» Василь Деревляний на мітингу біля стін управління МВС в Тернопільській області заявив, що активісти його політичної сили можуть паралізувати всі транспортні магістралі краю.

«Ми висловлюємо своє невдоволенн діями новоназначенного начальника УМВС в області генерал-лейтенанта Василя Поліщука, — заявив під час виступу Деревляний.

Також він додав, що «вперше за час новітньої національно-визвольної боротьби представники правоохоронних органів не випустили тернополян для участі в акції протесту під стінами Верховної Зради України».

«Працівниками обласного ДАІ і особисто його керівником чиниться тиск на перевізників, щоб жителі області до Києва не виїхали. Сьогодні ми вимагаємо від генерала Поліщука припинити політичні переслідування. Якщо такі дії повторюватимуться і надалі, наступним нашим кроком буде блокування роботи всього транспорту Тернопільського області. Можливо, навіть і залізничного руху», — відзначив Деревляний.

Як повідомив Деревляний, учора ввечері на сьогоднішні акції протесту під стінами парламенту з усіх куточків Тернопільської області повинні були виїхати 12 автобусів з прихильниками БЮТ. В цілому, близько 500 осіб. Проте жодному автобусу ДАІ не дало дозволу здійснювати рейси в столицю. Перевізникам під будь-яким приводом не видавали відповідні довідки. Два автобуси, які виїхали з райцентрів Чортків і Борщів, працівники ДАІ зупинили на межі з Хмельницькою областю і відбуксирували на штраф-майданчик.

Після закінчення акції протесту заступник голови Тернопільської обласної організації партії «Батькивщина» Володимир Бойко оприлюднив заяву, в тексті якої за порушення конституційних прав громадян вимагається усунути з посад начальника Управління МВС України в Тернопільській області і керівника обласного ДАІ і притягнути їх до відповідальності. Копію звернення направили до Генеральної прокуратури України.



Пікет »бютівців” біля обласної міліції тривав менше години. Активісти скандували — «Геть Поліщука», «Ганьба!», «Міліція з народом», «Зелену дорогу на Київ», «Янукович, твоя мрія — чумайдан, вокзал, Росія».

КЦ

неділю, 9 травня 2010 р.

Слава переможеним???




Громадяни рабської імперії! Вас чекає прекрасне свято зі сльозами на очах ...

Ми теж до сліз веселилися, дивлячись на ваші нові супер-патріотичні плакати.

Хай живе Гітл ... тьху, Совки на вічні віки!

Ура, товариші!








Гулаг

Ольга Герасимьюк: 9 мая Москва будет принимать в Киеве парад капитуляции Украины

– Украинцы сегодня живут под оккупацией, Москва будет принимать капитуляцию Украины на предстоящем параде 9 мая в Киеве.

Об этом в эфире программы телекомпании TVI «Правда Романа Скрыпина» заявила нардеп-НУНСовец Ольга Герасимьюк.

«Мне позвонил, – со вздохом начала свое выступление она, – знакомый, и сказал, что мы себя должны вести себя как на оккупированной территории».

На ремарку Романа Скрыпина, что за украинцами пока еще никто не бегает с автоматами, экс-ведущая канала «1+1» ответила: «Пока еще».

«Я абсолютно не драматизирую ситуацию, – пояснила она, – уже в течение нескольких десятков дней фактически ежедневно мы можем подсчитывать сдачи национальных интересов, монтажа нашей жизни в ту кальку, которая быстро воспроизводится Кремлем. Каждый день – это выполнение отдельного пункта».

Скрыпин и Герасимьюк посетовали, что майские каникулы расслабляют народ, а парламент не работает.

«Тихо, конечно, – отметил Скрыпин, – Ваших коллег пригласить в эту студию чрезвычайно сложно».

«Вы не удивляйтесь, – согласилась Ольга Герасимьюк, – Я приехала с парламентской ассамблеи СЕ, у меня личное чувство, что когда ты вернешься, уже твоя хата горит».

Депутат не верит, что Госдума не работает, идет активная отработка каждого пункта московского плана:

«Вот мы сейчас готовимся к 9 мая. Мы видим, как все хорошо готовятся, как люди гуляют, смотрят на репетиции. На самом деле мы знаем, что это будет. Это будет демонстрация Победы. Это будет, как, знаете, прием капитуляции. Это на самом деле Византия, которой является Российская империя».

«Когда 9 мая на парад выйдет та воинская часть России, которая проверила себя в Грузии, прогулялась до самого Тбилиси, у меня возникает вопрос: мы отдаем дань памяти тем, кто погиб на войне, мы празднуем Победу, чествуем ветеранов, или, на самом деле, к нам приехали принимать капитуляцию?" – озадачена народная избранница.

Стоит отметить, что и Скрыпин, и Герасимьюк – выходцы из воспетой Гоголем «малороссийской» Полтавской губернии.


Новый Регион

Сражавшиеся против рабов

ФАКТ №1. Георгиевскими наградами в СССР НИКОГО не награждали. Мало того, они были запрещены к ношению до 1943 года. При том Орден Славы который имел Гвардейскую леточку схожую с Георгиевской, был утвержден только в конце 1943 года, то есть самые известные битвы войны, такие, как Московская, Сталинградская и Курская, проходили без подобных лент. Медаль За Победу над Германией и вовсе была утверждена только в 1945 году, при этом напоминаю, что лента считалась ГВАРДЕЙСКОЙ, а не ГЕОРГИЕВСКОЙ.

ФАКТ №2. Георгиевские награды всё же вручались участникам Великой войны, но вручались они не солдатам СССР, а воинам воюющим по другую сторону, то есть против существующего в СССР строя уголовников у власти и рабов.


Список Георгиевских кавалеров
Русского Освободительного Движения:



1. Начальник отдела пропаганды штаба ВВС КОНР майор АЛЬБОВ Александр Павлович. Умер в эмиграции в 1989 г.

2. Командир 1-го батальона 5-го полка Русского Корпуса полковник ГАЛУШКИН Николай Васильевич. За подвиг, совершенный в составе партизанского отряда в годы Великой войны, награжден Георгиевским оружием. Умер в Лос-Анджелесе 6.07.1964 г.

3. Боец 6-й сотни 1-го казачьего полка Русского Корпуса генерал-майор ГОЛОЩАПОВ Николай Иванович. В 1917 г. за боевые заслуги награжден Георгиевским оружием и орденом Св. Георгия 4-й ст. Умер 4.01.1963 г. в Сан-Пауло (Бразилия).

4. Врач 1-го полка Русского Корпуса ГОЛУБЕЕВ Н.А. В ноябре 1941 г. ранен в бою с красными бандитами в Сербии, несмотря на это продолжал под огнем перевязывать раненых. Пока не был ранен вторично, на этот раз тяжело. За этот подвиг награжден Георгиевским крестом 4-й степени.

5. Командир 3-го полка Русского Корпуса Генерального штаба генерал-майор ГОНТАРЕВ Борис Викторович. Орден Св. Георгия 4-й ст. Умер 27.10.1977 г. в Зальцбурге (Австрия).

6. Командир XV кавалерийского казачьего корпуса, Походный Атаман генерал-майор ДОМАНОВ Тимофей Иванович – повешен коммунистами в Москве в 1947 г.

7. Командир 1-го казачьего полка Русского Корпуса генерал-майор ЗБОРОВСКИЙ Виктор Эрастович. Награжден Георгиевским оружием. Умер в военном госпитале 9.10.1944 г. в Граце (Австрия) от ран, полученных в бою с красными бандами.

8. Командир 3-го батальона 5-го полка Русского Корпуса генерал-майор ИВАНОВ Евгений Васильевич. Награжден Георгиевским оружием. Умер 11.05.1972 г. в Каракасе (Венесуэла).

9. Походный Атаман Терского казачьего войска полковник КУЛАКОВ Николай Лазаревич – замучен чекистами в Австрии в 1945 г.

10. Начальник личной канцелярии генерал-лейтенанта А.А. Власова полковник КРОМИАДИ Константин Григорьевич – умер в эмиграции в 1990 г.

11. Обер-фельдфебель 2-й роты 3-го полка Русского Корпуса полковник ЛЮБОМИРОВ Николай Иванович. Награжден орденом Св. Георгия 4-й ст. за то, что командуя ротой 13.02.1915 г. в ходе боя взял в плен 5 офицеров, 416 солдат и 2 пулемета. Умер 9.09.1972 г. в Каннах (Франция).

12. Боец 3-го полка Русского Корпуса корнет МИХАЙЛОВСКИЙ Александр Александрович. В годы 1-й Гражданской войны награжден двумя Георгиевскими крестами. Умер 17.05.1964 г. в США.

13. Командир артиллерийского взвода 3-го полка Русского Корпуса полковник МУРЗИН Николай Николаевич. Награжден Георгиевским оружием. Умер 16.12.1978 г. в Нью-Йорке.

14. Командир роты 4-го полка Русского Корпуса подполковник НЕВЗОРОВ Андрей Геннадьевич. Награждун Георгиевским оружием. Умер 30.04.1978 г. в Австралии.

15. Командир 9-й роты 2-го полка Русского Корпуса полковник НЕСТЕРЕНКО Александр Михайлович. Награжден Георгиевским оружием. Погиб во время работы на руднике в Аргентине 28.02.1952 г.

16. Полковой священник 4-го полка Русского Корпуса о. НИКОДИМ (в миру – НАГАЕВ Николай Васильевич). Генерал-майор. Награжден Георгиевским оружием и орденом Св. Георгия 4-й ст. за участие в Брусиловском прорыве. Умер 17.10.1976 г. в Англии.

17. Начальник отдела материально-технического обеспечения штаба Вооруженных Сил КОНР генерал-майор СЕВАСТЬЯНОВ Андрей Никитич – расстрелян уголовниками-коммунистами в Москве в 1947 г.

18. Генерал-лейтенант СЕМЕНОВ Григорий Михайлович. Георгиевское оружие (1914). Орден Св. Георгия 4-й ст. (представлен 11.11.1914, за дело под Сахотином). В 1945 г. объявил о своем подчинении ВС КОНРа генерала Власова. 30.08.1946 г. повешен большевиками в Москве.

19. Командир 2-го батальона 2-го полка Русского Корпуса генерал-майор СКВОРЦОВ Михаил Алексеевич. Награжден Георгиевским оружием. Умер 19.04.1967 г. в Лос-Анджелесе.

20. Командир Русского Корпуса генерал-майор СКОРОДУМОВ Михаил Федорович. Награжден Орденом Св. Георгия 4-й ст. Умер 15.11.1963 г. в Лос-Анджелесе.

21. Младший офицер 6-й сотни 1-го казачьего полка Русского Корпуса генерал-майор СТАРИЦКИЙ Владимир Иванович. Награжден Георгиевским оружием. Умер 16.05.1975 г. в г. Дорчестер (США).

22. Командир II корпуса Вооруженных Сил КОНР генерал-майор ТУРКУЛ Антон Васильевич. Умер в 1957 г. в Мюнхене.

23. Командир 3-го батальона 1-го полка Русского Корпуса генерал-майор ЧЕРЕПОВ Александр Николаевич. Награжден орденом Св. Георгия 4-й ст. (за взятие Ужокского перевала в Карпатах) и Георгиевским оружием. Умер 15.02.1964 г. в Нью-Йорке.

24. Командир роты ПАК (противотанковых орудий) Русского Корпуса полковник ШАТИЛОВ Борис Николаевич. Награжден Георгиевским оружием. Умер 20.03.1972 г. в Нью-Йорке.

25. Юнкер 4-го пулеметного взвода 1-й юнкерской роты 1-го полка Русского Корпуса ШАУБ Сергей Владимирович. В декабре 1941 г. тяжело ранен в легкое при обороне рудника Столице в Сербии. Награжден Георгиевским Крестом 4-й степени. Проживает в Швейцарии.

26. Начальник штаба 1-го авиационного полка ВВС КОНР майор ШЕБАЛИН Сергей Константинович – умер в эмиграции в 1964 г.

27. Командир 1-го батальона 1-го полка Русского Корпуса Генерального штаба капитан ШЕЛЛЬ Евгений Адольфович. Награжден Георгиевским оружием. Умер 9.10.1963 г. в Западной Германии.

28. Командир Русского Корпуса Генерального штаба генерал-майор ШТЕЙФОН Борис Александрович. Награжден Георгиевским оружием. Умер 30.04.1945 г. в Загребе.

29. Командир 10-й роты 2-го полка Русского Корпуса полковник ЯКУБОВСКИЙ Николай Михайлович. Награжден Георгиевским оружием. Умер 23.01.1974 г. в США.



Гулаг

В.О.В.


И было так: четыре года
В грязи, в крови, в огне пальбы
Рабы сражались за свободу,
Не зная, что они - рабы.
А впрочем - зная. Вой снарядов
И взрывы бомб не так страшны,
Как меткий взгляд заградотрядов,
В тебя упертый со спины.
И было ведомо солдатам,
Из дома вырванным войной,
Что города берутся - к датам.
А потому - любой ценой.
Не пасовал пред вражьим станом,
Но опускал покорно взор
Пред особистом-капитаном
Отважный боевой майор.
И генералам, осужденным
В конце тридцатых без вины,
А после вдруг освобожденным
Хозяином для нужд войны,
Не знать, конечно, было б странно,
Имея даже штат и штаб,
Что раб, по прихоти тирана
Возвышенный - все тот же раб.
Так значит, ведали. И все же,
Себя и прочих не щадя,
Сражались, лезли вон из кожи,
Спасая задницу вождя.
Снося бездарность поражений,
Где миллионы гибли зря,
А вышедшим из окружений
Светил расстрел иль лагеря,
Безропотно терпя такое,
Чего б терпеть не стали псы,
Чтоб вождь рябой с сухой рукою
Лукаво щерился в усы.
Зачем, зачем, чего же ради -
Чтоб говорить бояться вслух?
Чтоб в нищих селах, все отдавших,
Впрягались женщины в ярмо?
Чтоб детям без вести пропавших
Носить предателей клеймо?
Ах, если б это было просто -
В той бойне выбрать верный флаг!
Но нет, идеи Холокоста
Ничуть не лучше, чем ГУЛАГ.
У тех - все то же было рабство,
А не пропагандистский рай.
Свобода, равенство и братство...
Свободный труд. Arbeit macht frei.
И неизменны возраженья,
Что, дескать, основная часть
Из воевавших шла в сраженья
Не за советскую-де власть,
Мол, защищали не колхозы
И кровопийцу-подлеца,
А дом, семью и три березы,
Посаженных рукой отца...
Но отчего же половодьем
Вослед победе в той войне
Война со сталинским отродьем
Не прокатилась по стране?
Садили в небеса патроны,
Бурлил ликующий поток,
Но вскоре - новые вагоны
Везли их дальше на восток.
И те, кого вела отвага,
Кто встал стеною у Москвы -
За проволоками ГУЛАГа
Поднять не смели головы.
Победа... Сделал дело - в стойло!
Свобода... Северная даль.
Сорокаградусное пойло,
Из меди крашеной медаль.
Когда б и впрямь они парадом
Освободителей прошли,
То в грязь со свастиками рядом
И звезды б красные легли.
Пусть обуха не сломишь плетью,
Однако армия - не плеть!
Тому назад уж полстолетья
Режим кровавый мог истлеть.
И все ж пришел конец запретам,
Но, те же лозунги крича,
Плетется дряхлый раб с портретом
Того же горца-усача.
Он страшно недоволен строем,
Трехцветным флагом и гербом...
Раб тоже может быть героем,
Но все ж останется рабом.
И что ж мы празднуем в угоду
Им всем девятого числа?
Тот выиграл, кто обрел свободу.
Ну что же, Дойчланд - обрела.
А нас свобода только дразнит,
А мы - столетьями в плену...
На нашей улице - не праздник.
Мы проиграли ту войну.

Юрий Нестеренко 2002 год

пʼятницю, 7 травня 2010 р.

ПРАВДА О WW-II


Людей гнали с голыми руками на немецкие пулеметы,а теперь генералы-вруны уверяют, что потери сравнимы с немецкими.

Кого не учитывают московские вруны:

1.РККА отступая и наступая мобилизовывала мужское население призывного возраста и гнало перед собой в атаку, в потери их не засчитывали.

2. Формирования ополчения полегли идя в атаку почти без оружия. Их тоже не учитывают. Ополченцев учитывают только после того, как из выживших сформировали регулярные части.

3. Дивизии сформированные из ЗЭКов тоже не учитывают в потери РККА.
N 34 (562) 3 — 9 сентября 2005

Владислав ГРИНЕВИЧ (кандидат исторических наук).
Военные мобилизации в Украине в 1943—1944 годах.

«Вы должны смыть своей кровью вину перед Родиной и ее великим вождем товарищем Сталиным»

«...после первого взятия Харькова весной 1943 г. было мобилизовано в Красную армию до 15 тысяч человек в возрасте от 15 до 45 лет, которых без подготовки послали на фронт. Эти мужчины были одеты в гражданскую одежду и практически не имели оружия (1 винтовка приходилась на 5—10 человек).

Не случайно этих людей, насильно загнанных в Красную армию, немцы называли «Beutesoldatenen» (трофейными солдатами).

Проведя в 1943 году исследование среди пленных красноармейцев, немцы пришли к парадоксальному выводу: «Советы» окончательно исчерпали свои людские ресурсы и теперь бросают в бой подростков и людей преклонного возраста, мобилизованных из числа местного населения...

Согласно подсчетам, проведенным на основании выявленных документов, всего в 1943—1944 гг. в Украине в РККА было мобилизовано до 2,5 млн. чел. (такую же цифру привел в своих мемуарах М.Джилас).

Однако в УССР проводились и другие мобилизации-призывы: так называемые досрочные — 17-летних (почти 250 тыс. чел.), женские, трудовые, этнических меньшинств (поляков в Войско Польское), «добровольцев» из числа закарпатских украинцев.

Вероятно, в целом можно говорить о более 3 млн. Мобилизованных только в Украине за период с 1943 по 1945 г. — то есть о 10% населения.

В республике была проведена всеобщая мобилизация. В ряде областей, прежде всего западных, мобилизация носила тотальный характер. Например, в Волынской области, согласно данным партийных органов, было мобилизовано 16% населения.

Количество украинцев в Красной армии значительно возросло. В 1944 г. каждый третий военнослужащий действующей армии был украинцем. В войсках 1 — 4 Украинских фронтов в строевых, преимущественно пехотных частях и соединениях, украинцы составляли 60—80% и принимали самое активное участие в освобождении своей родины от фашистских захватчиков.

В то же время сталинская военная стратегия, сущность которой сводилась к заваливанию врага трупами своих солдат, привела к значительным потерям среди мужского населения Украины. Не менее трети мобилизованных жителей УССР погибло в этот период...

60 ЛЕТ НАЗАД БЫЛА СНЯТА БЛОКАДА ЛЕНИНГРАДА

Товарищ! Вступай в ряды народного ополчения. Винтовку добудешь в бою!

Так, с голыми руками, шел на фронт знаменитый Ижорский батальон. В 1941-м на 30 ополченцев - 1 винтовка!

"Под ногами началось какое-то месиво, как густое болото. Я был уже в полузабытьи и не смотрел вниз. А когда взглянул под ноги, увидел - земли нет, мы идем по телам"

Обреченные на подвиг.

... В Музее политической истории России хранятся документы, свидетельствующие: в 1941 году оружия едва хватало для снаряжения регулярных соединений, для ополченцев пропорция нередко была таковой - 30 человек на одну винтовку.
Юлия КАНТОР, доктор исторических наук

60 лет прорыву блокады Ленинграда — Во имя чего советские люди проявляли чудеса героизма?
Владимир Волков
31 января 2004 г.

...большинство ополченцев шли в бой практически безоружными... с голыми руками, шел на фронт знаменитый Ижорский батальон. В 1941-м году на 30 ополченцев в среднем приходилась лишь 1 винтовка.

Хрущев документально описывает в своих воспоминаниях, как по приказу Москвы на Украине в 1941 гнали в бой совсем без винтовок.

Украинские историки тоже описывают эти события.

Причем, они пишут,что советские части делали это, как в начале войны, так и при освобождении Украины. Части РККА мобилизовывали призывного возраста мужчин и гнали их безоружных перед собой в атаку на немцев.

Вот так, сначала Родина мобилизовала людей, они отдали свои жизни, а потом разная мразь в генеральских погонах, типа Гареева в институте военной истории, отказывается учитывать их в советских потерях.

А разные лже-патриотические ублюдки уверяют, что не было такого.

Интересно и то, СКОЛЬКО погибло от так называемых "своих" в кожаных тужурках, и учитывается ли гибель в советских лагерях в период войны, или все на Гитлера списали?

Гулаг

четвер, 6 травня 2010 р.

Українська діаспора у США показала Грищенку, яка вона зла

Акцію протесту проти продовження перебування російського флоту в Криму провела українська громада у США.

Протест відбувся під час дводенного візиту Міністра закордонних справ України Костянтина Грищенка до США.





Як передає власний кореспондент УНІАН, кілька сотень протестантів зібрались перед будинком Постійного представництва України при ООН, де у Грищенка повинна була відбутися зустріч із представниками української громади.

Гасла, під якими проходив мітинг, були вкрай драматичними: "Незалежність України в небезпеці!", "Українська свобода не продається". Не обійшлося, зрозуміло і без червоно-чорного прапора та слоганів:"Степан Бандера і Роман Шухевич - герої України!".

"Ми протестували навпроти Місії, щоб пан Грищенко зрозумів, що українська громада і українська діаспора тут дуже зла", - пояснила незадоволення українським зовнішньополітичним курсом одна з організаторів акції, президент Українського конгресового комітету Америки (УККА) Тамара Олексі.


Міністр до співвітчизників так і не прийшов. Коли стало зрозуміло, що зустріч української громади з Грищенком не відбудеться, демонстранти перемістилися до російської Місії при ООН. Спостерігачами українських політичних демонстрантів стали пересічні американці, які часто зупинялись і розпитували причину протесту.

Ініціатором акції був УККА, до нього долучилося чимало інших громадських організацій: "Українська нова хвиля", Союз українок Америки, Організація української молоді "Суста". Публіка зібралась досить різноманітна: були і такі поважні представники старшого покоління діаспори, як Аскольд Лозинський, прийшли і діти американських українців, які уже майже не говорять українською.

Було багато молодих людей, які нещодавно приїхали у США на навчання чи на роботу.

"Це великий біль для всіх, відчуття втрати суверенності і незалежності України. В Україні згортається демократія, іде порушення Конституції, відбувається продаж України Страшно, що ми втрачаємо навіть те, що було здобуто за останні 20 років", - поділилась відчуттями голова "Української нової хвилі" Мирослава Роздольська.

"Дії влади спонукають до об`єднання усіх громадських сил, сьогодні це не такий великий виступ, але це початки серйозного громадянського спротиву", - вважає пані Мирослава.

Як повідомляв УНІАН, міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко у Нью-Йорку взяв участь у Конференції з виконання Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, організованій ООН. Міністр виступив на конференції, зустрівся з рядом колег-міністрів з інших країн, взяв участь у робочому ланчі, організованому Державним секретарем США Хіларі Клінтон для глав делегацій ряду впливових країн-учасниць Конференції. Також глава дипломатичного відомства країни мав зустріч з Верховним представником ЄС із закордонних справ і безпекової політики, Віце-президентом Європейської Комісії Кетрін Ештон.

УНІАН

СМОЛОСКИПНИЙ МАРШ




2 травня у неділю у Копичинцях відбулась Смолоскипна хода, присвячена одразу двом подіям - переможному бою Січових стрільців на горі Маківці та з нагоди Дня Пам'яті Героїв.

Маршрут маршу починався біля пам'ятника Т.Г.Шевченку і закінчився на могилі Січових Стрільців на міському цвинтарі.

Власне розпочався захід із поминальної панахиди по вбитих у тому бою січовиках, котру відправив о.Любомир. Окрім отця, перед людьми виступав також і міський голова В.С.Пеляк, депутати обласної ради від ВО "Свобода". Окрім того в смолоскипній ході взяли участь представники УНСО, члени ВСО "Пласт", та прості жителі міста.


середу, 5 травня 2010 р.

В Запорожье памятник Сталину открывали трупами и тухлыми яйцами




5 мая, в Запорожье все-таки открыли памятник Сталину. Несмотря на отсутствие на мероприятии националистов – они в последний момент передумали портить коммунистический праздник и отправились протестовать к мэрии - мероприятие получилось больше, чем просто скандальным: на митинге в честь его открытия скончалась одна пожилая женщина, еще двоих пожилых людей госпитализировали. Также коммунисты явно не ветеранского возраста, напали на представителей СМИ и чуть не поразбивали им камеры.

Коммунисты начали митинг в самую жару, в 12.00, когда людям со слабым сердцем вообще не рекомендуется выходить на улицу. Перед зданием запорожского обкома КПУ партийцы расставили несколько сотен ветеранов (на самом солнце), нескольким десяткам из них предоставив пластиковые стулья.

Начать митинг коммунисты никак не могли: народный депутат Алексей Бабурин, открывающий мероприятие, задерживал торжество, давая комментарии с громкими заявлениями журналистам. А в это время ветераны, ради которых, по утверждениям коммунистов, это все и затевалось, жарились на солнце.

Митинг начался с громких речей Алексей Бабурина, харьковчанина Ивана Шеховцева, пожертвовавшего на памятник 50 тысяч гривен, других ветеранов, глав ветеранских организаций. Торжественное мероприятие затянулось на целый час, и это значительно повлияло на состояние ветеранов: они еле стояли на ногах. У одной участницы митинга, пожилой женщины, не выдержало сердце: она скончалась на месте.

Фоторепортаж: В Запорожье памятник Сталину открывали трупами и тухлыми яйцами
Еще двое людей потеряли сознание прямо перед офисом КПУ еще до открытия памятника: женщине стало плохо и она просто «съехала» на землю, опершись на стену. Госпитализировали ее только спустя некоторое время. Буквально через 10 минут после ее обморока сознание потерял еще один дедушка, и на тот момент у офиса коммунистов свободных врачей уже не оказалось: приводить в чувство его начали правоохранители.

Запорожские журналисты пытались вызвать скорую, но диспетчер отказывалась присылать машину до тех пор, пока ей не сообщат точный адрес. А этого сделать не могли: коммунисты, знающие точный адрес, были заняты другими, «более важными» делами: проведением митинга. В результате, машина «Скорой помощи» приехала на место только спустя 25-30 минут, и то, подать ее прямо к пострадавшему было невозможным: проезду мешали стоящие на дороге люди и военная техника.

Когда операторы и фотографы местных и всеукраинских телеканалов пытались заснять пострадавшего мужчину на видео, коммунисты чуть не затеяли драку, угрожая поразбивать им видео и фотокамеры. На обращения журналистов к сотрудникам милиции правоохранители не реагировали и просто разводили руками: мол, ничего противозаконного не происходит и милиция вмешиваться не намерена.

Также разъяренный коммунист (явно не пенсионного возраста) крикнул в ответ на информацию об умершей на митинге пожилой женщине: «Она умерла достойной смертью, перед Сталиным!» Такого цинизма Запорожье не видело еще никогда.

Фоторепортаж: В Запорожье памятник Сталину открывали трупами и тухлыми яйцами
А в то время, пока врачи не успевали оказывать первую помощь пенсионерам и ветеранам (по сути – виновникам торжества), митинг продолжался в полную силу. А когда памятник все-таки открыли, главные коммунисты города – Алексей Бабурин и Александр Зубчевский, ринулись не к умирающим участникам митинга, а организовывать для ветеранов праздничный стол. К машине «Скорой помощи» никто из них так и не подошел.

В итоге, пострадавших пенсионеров госпитализировали, а коммунисты спокойно пошли отмечать свой «праздник», который уже успел унести одну жизнь. И это только то, что известно журналистам.

Кстати, перед началом марша-протеста националистов, которые собирались под Областной библиотекой, коммунисты обкидали их яйцами.

ПОЛИТСОВЕТ

вівторок, 4 травня 2010 р.

Ющенко: проект Путіна перекреслює всі напрацювання України за 18 років

Колишній Президент, лідер “Нашої України” Віктор ЮЩЕНКО закликає українські патріотичні сили вжити усіх законних заходів щодо захисту національних інтересів, не допустити здачі української стратегічної власності і упередити виникнення напруженості й протистояння в українському суспільстві.

Про це йдеться у його заяві з приводу пропозиції прем’єр-міністра Росії Володимира ПУТІНА про об`єднання «Газпрому» і «Нафтогазу», повідомили УНІАН у прес-службі “Нашої України”.

На думку В.ЮЩЕНКА, відповідна пропозиція В.ПУТІНА “означає створення «Газпрому» зразка часів «холодної війни», коли газ і нафта використовувалися як інструменти тиску на всю Європу”.

«Такий імперський проект суперечить українським національним інтересам і перекреслює всі успішні напрацювання України за останні 18 років щодо інтеграції української енергетики в цивілізований європенйський енергетичний простір, де кожна людина має вільний доступ до енергії за справедливими правилами і нормами”, - заявив В.ЮЩЕНКО.

На його переконання, “це шлях до відновлення в українському, а відтак - європейському енергетичному секторі корупції і диктату монополіста».

При цьому він зазначив, що «раніше подібні пропозиції з російського боку не могли озвучуватися, бо в Україні їх ніхто б навіть не слухав”. “Нинішня ж влада в Україні, - сказав Президент України 2005-2010 років, - на жаль, готова розглядати пропозиції, а насправді – вказівки, за якими у українців хочуть забрати національну власність, яка створювалася десятиліттями важкої праці багатьох поколінь наших громадян і є ключовим інструментом утвердження української державності».

На його думку, «початок цьому процесу рейдерського захоплення української ГТС було покладено під час підписання кабальних для нашої держави газових контрактів 19 січня 2009 року», а «сьогодні ця гра без правил отримує продовження на новому якісному рівні».

Президент України 2005-2010 років наголошує: «В разі реалізації ініціативи ПУТІНА щодо створення нового «Газпрому», українцям не знайдеться в ньому місця».

«Тепер, після антидержавного рішення Верховної Ради України 27 квітня 2010 року щодо фактично вічного базування ЧФ РФ на нашій території, майже очевидно, що разом з газпромівськими інженерами і техніками на підприємства ГТС по всій території нашої держави прийдуть російські гарнізони для так званого захисту російських громадян і власності на українській території. Такий потенційний сценарій повністю вкладається в логіку сучасної російської воєнної доктрини і загрожує державності України», - застерігає В.ЮЩЕНКО.


УНІАН

Хроніка пікіруючого бульдозера

Це не просто два місяці, які змінили країну. Це маховик, який розкручується і безжально трощить все, що ми вважаємо Україною. Це машина часу, яка за відчуттями відкинула нас у 2004 або навіть у 1991.

Це пора, коли зникають ілюзії і стискаються кулаки. Це час, коли розлогі коментарі зайві.

Отже, хроніка перших двох місяців нової влади - просто факти.

25 лютого

* Янукович набув повноважень президента України
* СБУ скасувала заборону на в'їзд в Україну Затуліну
* З сайту президента зник розділ про Голодомор
* НБУ випустив срібну монету, присвячену інавгурації

2 березня

* Литвин оголосив про ліквідацію коаліції БЮТ-НУНС-БЛ. Визначену Регламентом процедуру порушено

3 березня

* Верховна Рада відправила у відставку уряд Тимошенко

5 березня

* Янукович та Медведєв домовились про спільні військові паради 9 травня. Янукович: "Всі дороги ведуть у Москву"

9 березня

* Янукович зменшив Шевченківську премію зі 170 до 130 тисяч грн
* Рада змінила Регламент, дозволивши формувати коаліцію "тушками"

10 березня

* Генпрокуратура закрила кримінальну справу проти Цушка

11 березня

* Оголошена коаліція "тушок"
* Рада затвердила уряд Азарова. В уряді - жодної жінки. 29 членів Кабміну - рекорд Європи

15 березня

* Розпочалися студентські бунти проти міністра Табачника

17 березня

* Уряд перебрав на себе управління НТКУ і призначив її нове керівництво - Бенкендорф, Арфуш

19 березня

* Азаров: "Реформи - не жіноча справа"
* На посади начальників обласних УВС повертаються одіозні Сало, Варцаба, Русин

20 березня

* Оргкомітет на чолі з Герман відправляє на "Євробачення" співачку Альошу. Україну штрафують за порушення процедури. Альошу викривають у плагіаті

24 березня

* Печерський райсуд закрив усі кримінальні справи проти Бакая

25 березня

* Уряд доручив КМДА вжити заходів для "недопущення акцій протесту біля приміщень адміністрації президента та Кабінету міністрів"
* У Запоріжжі заявили, що до 9 травня поставлять пам'ятник Сталіну

26 березня

* Демонтаж зовнішнього тестування: 200-бальний атестат, скасовано обов'язкові тести українською

27 березня

* Янукович нагородив Фіделя та Рауля Кастро орденами
* Семиноженко запропонував союз Росії, України та Білорусі

30 березня

* Табачник скасував державний іспит з української для бакалаврів

31 березня

* У Києві вкрали документи про приватизацію за останні 4 роки

1 квітня

* Генпрокуратура зупинила розслідування справи про отруєння Ющенка.

2 квітня

* Донецький окружний адмінсуд скасував указ про присвоєння звання Героя України Бандері

3 квітня

* Янукович ліквідував Нацкомісію зі свободи слова, Нацкомісію з верховенства права

6 квітня

* Янукович надіслав подяку за підтримку на виборах Президента громадянину Нігерії, пастору Сандею Аделаджі
* Перший канал припинив переклад "синхронів" на українську
* Тимошенко викликали до Генпрокуратури

7 квітня

* Мін'юст представив законопроект "Про столицю", який скасовує прямі вибори мера Києва. Раніше Верховна Рада скасувала місцеві вибори 30 травня

8 квітня

* Конституційний Суд узаконив коаліцію "тушок"
* Мінпаливенерго оголосило про збільшення закупівлі газу в Росії
* Міносвіти України та Росії домовилися про спільний "Урок пам'яті" до Дня Перемоги. Рекомендовано зосередитися "на героїчних сторінках спільної історії країн СНД"

9 квітня

* Сутичка в "Українському домі". Міліція та люди в цивільному затримують журналістів та активістів "Свободи"
* Боделан повернувся до Одеси. З 2005 року він переховувався від розшуку в Росії.

10 квітня

* Зустріч Азарова та Путіна. Путін: "Україна зробила цікаві пропозиції"

12 квітня

* Візит Януковича у США. Україна погодилася віддати всі запаси високозбагаченого урану Росії та США

13 квітня

* Верховна Рада затвердила нових керівників комітетів. Вимога Регламенту про передачу "контрольних" комітетів опозиції проігнорована

16 квітня

* "Репортери без кордонів" заявили про погіршення ситуації зі свободою слова в Україні

17 квітня

* Уряд підготував рішення про передачу поставок газу облгазам Фірташа

19 квітня

* Азаров і La Scala. Охорона прем'єра заблокувала вхід у партер палацу "Україна" глядачам, що запізнилися

20 квітня

* Керівник слідчої групи у справі про отруєння Ющенка Климович подала у відставку

21 квітня

* Кортеж Януковича по дорозі в Бориспіль потрапив у ДТП. Загинула людина
* Янукович та Медведєв підписали угоду про продовження на 25 років терміну перебування Чорноморського флоту в Україні
* Домовленість про українсько-російське СП в авіаційній галузі: 51% належатиме Росії, АНТК Антонова передається до статутного фонду
* Підписана угода про будівництво мосту Керч-Кубань

22 квітня

* Конституційний Суд відмовився перевіряти законність розташування баз Чорноморського флоту в Криму
* Прес-конференція Януковича. Представників регіональних мас-медіа за дорученням АП відбирали облдержадміністрації. Журналістам київських медіа ставити запитання не дозволили
* Табачник: в середні школи потрібно повернути курс російської літератури

23 квітня

* Азаров: "Ми готові продати газову трубу"

26 квітня

* У ВР зареєстровано законопроект про скасування 50%-ої квоти на український продукт у теле- та радіоефірі

27 квітня

* Верховна Рада ратифікувала угоду про ЧФ. Жорстока бійка в сесійній залі. Засідання пройшло без кворуму у 226 голосів
* Під Верховною Радою масові демонстрації на знак протесту проти ратифікації чорноморських угод. Сутички між міліцією та демонстрантами
* Верховна Рада затвердила бюджет-2010 - без обговорення і без дотримання процедури розгляду
* Верховна Рада змінила регламент: опозицій може бути декілька
* Янукович у Страсбурзі: "Визнавати Голодомор геноцидом - неправильно"
* Гаванський міст у Києві переобладнали для проїзду кортежу Януковича

28 квітня

* Луценко: нардеп Пінчук (ПР) та його двоє помічників жорстоко побили сусіда
* Генпрокуратура порушила кримінальні справи проти посадових осіб Кабміну Тимошенко
* Северинсен (екс-доповідач ПАРЄ у питаннях України): "В Україні йде зосередження влади в руках однієї особи. Відбувається систематичне порушення Конституції"
* Грищенко: до візиту президента Медведєва Україна готує більше 10 угод

29 квітня

* У Луганську з‘явилися біл-борди з портретом Сталіна
* Відкритий лист "Репортерів без кордонів" до Януковича: заяви президента не відповідають реальній ситуації зі свободою слова в Україні
* Семиноженко: "Обов‘язковий дубляж фільмів українською не приніс користі"
* Уряд запропонував змінити назву ракетного крейсера "Україна"

30 квітня

* Азаров та Путін домовилися про спільну модернізацію української ГТС
* Путін запропонував об‘єднати "Газпром" та "Нафогаз України". Азаров готовий "вивчити" пропозиції
* Росія та Україна обговорюють питання об‘єднання "Атоменергомашу" (Росія) та "Турбоатома" (Україна)
* Заява Євросоюзу: ЄС стурбований ситуацією, яка складається в Україні зі свободою слова
* Президент доручив розробити і внести до ВР пакет змін до Конституції

Далі буде?!.

Андрій Шевченко
Українська правда


Пам’ятай про Крути Молодь пам’ятає Шухевича