вівторок, 24 серпня 2010 р.

Голі FEMENістки розважились із байкерами і потрапили до міліції


Активістки жіночого руху FEMEN розпочали святкування Дня Незалежності топлес-мотопробігом по центру Києва, а закінчили у міліції - підрозділ Беркута затримав дівчат.


Жіночий рух FEMEN спільно з українськими байкерами провели альтернативне святкування Дня Незалежності України - активістки осідлали потужні байки і прокотилися по центру Києва, стартувавши з Софіївською площі.


Дівчата скандували: "Незалежність - це ми!", "Незалежність - свято вільних!".

Жіночий рух FEMEN вважає, що традиційне святкування із промовами не має нічого спільного з незалежністю української держави. Це пережиток радянського пафосу, який в сучасних умовах виглядає безглуздо і служить скоріше для прикриття зовсім антипатріотичних прагнень влади, стверджують дівчата.

"Незалежність - це свобода слова і волевиявлення, це верховенство права, це рівні можливості, перспективи розвитку. Ми щасливі бачити, що незважаючи на всі репресії, ми, український народ, не опускаємо руки і доводимо свою належність до "козацького роду", а не бандитського кодла. Тіла і душі FEMEN належать тільки незалежній Україні!", - заявила Олександра Шевченко, активістка руху.

Вона наголосила, що активісти її руху вітають українок, з "нашим національним святом Днем Незалежності, святом вільного духу!" .

Опісля дівчат затримали і доставили в Шевченківське відділення міліції. Активісткам інкримінували адміністративне правопорушення за статтею дрібне хуліганство. Однак до суду справа не дійшла і дівчат відпустили з нагоди свята.

ТСН

Розкрито феномен російськомовних бандерівців

В Україні з'явились люди, які у побуті користуються російською мовою, але мислять як західно-українці.

В Україні з'явилась нова категорія людей – російськомовні бандерівці. Про це заявив політолог і письменник Володимир Цибулько.


Як він пояснив, "це люди, які у побуті користуються російською мовою, але мислять як західно-українці".

"Стався дивний феномен, коли мова – це лише спосіб передачі інформації. За роки незалежності виробилась система коректного білінгвізму, коли люди поділяють ті ж цінності і не зважають на мову спілкування. Мова перестає бути кодифікатором ідентичності. Свого чи чужого визначає не мова, а однакові цінності. Комплекс Батьківщини важливіший, ніж те, хто ти на Батьківщині – українець чи росіянин. Ти просто патріот України", - наголосив Цибулько.

Відповідаючи на запитання, чи є ці люди прихильниками поглядів Степана Бандери, політолог відповів, що вони розуміють і можуть пояснити, чому Бандера діяв так.

"Коли постсовок говорить, щоб встановити порядок і справедливість не вистачає Сталіна, то людина української ідентифікації може сказати, що не вистачає Бандери", - зазначив він.

Причиною появи російськомовних бандерівців Цибулько вважає антиімперські настрої і радянську несправедливість до українців і їхньої землі.

"Росіяни, які приїжджали сюди, здатні відчувати спосіб мислення українців. Розуміючи несправедливість системи щодо цілої нації, вони стали спочатку співчуваючими. Потім ці люди вбачали в Україні гаранта ліберального і демократичного суспільства. Це робило нових патріотів", - розповів письменник.

Цибулько також зауважив, що "регіонали" зараз бавляться у пострадянську ідентичність, а вона не виробляє ніяких ідей.

"Ця ідентичність тупо паразитує на російському імперському культурному продукті, але він покликаний обслуговувати російську, а не українську державу. Цей світогляд і спосіб ведення політики приречений на поразку", - підкреслив він.

Появу такої категорії людей політолог назвав "дуже позитивним явищем".


ТСН

суботу, 21 серпня 2010 р.

"Кошерний" гімн України!!!)))



Українські євреї вітають Україну з Днем Незалежності та співають гімн України на рідній мові!

До свята Дня незалежності телеканал Інтер звернувся до 14 діаспор з проханням перекласти гімн України на їх рідну мову.

Україна - рідна Батьківщина для багатьох народів.
Ми різні, але ми єдині!
З Днем народження, Україно!

понеділок, 16 серпня 2010 р.

У Ющенка закликають до загальнонаціонального страйку

Про це повідомили у прес-службі партії «Наша Україна», а речник Президента України 2005-2010 Віктора Ющенка Ірина Ванникова прокоментувала останні події в медіа-просторі України.

За словами Ванникової, вперше в історії України відбувся попереджувальний ефірний страйк трьох телеканалів – «5 каналу», ТВі та ТРК «Чорноморська».

Вперше за останні п‘ять років в Україні зник головний редактор видання, що критикувало владу, – зокрема, українську міліцію: 15 серпня слідчий відділ Дзержинського райвідділу Харківського міськуправління ГУ МВС порушив кримінальну справу за статтею «умисне вбивство» за фактом зникнення головного редактора газети «Новий стиль» Василя Климентієва.

В той же день у Дніпропетровську невідомі побили журналіста Ю. Михайловича. На початку серпня була закрита його програма «Аргументи за та проти», яку він вів на «51 каналі». У зв’язку з цим він планував організувати прес-конференцію і оголосити про те, що керівництво області утискає свободу слова.

«Отже, немає жодного сумніву - війна влади проти незалежних ЗМІ перейшла на якісно новий рівень. Сьогодні йдеться вже не просто про можливість говорити правду в Україні, а про серйозну небезпеку для життя і здоров‘я журналістів, які насмілюються говорити правду», – наголосила Ванникова.

Вона зауважила, що сподіватися на владу, яка сама ж і нацьковує силові структури на ЗМІ, немає сенсу. «Тільки разом ми ще можемо не допустити остаточного знищення незалежних ЗМІ і журналістики в Україні. Тільки разом ми можемо не допустити нових загадкових зникнень чи нападів на журналістів», - підкреслила Ірина Ванникова.


«Самі журналісти також мають у своєму арсеналі достатньо засобів тиску на владу. Час використовувати їх – ігноруванням, бойкотом одіозних діячів, співпрацею у проведенні журналістських розслідувань і публікації їх результатів ставлячи владу на місце», - зауважила вона.

«Сьогодні вирішується майбутнє не тільки вільної журналістики. Сьогодні вирішується майбутнє України. Поки що медіа ще залишаються четвертою владою і тому мають пам‘ятати про свою відповідальність перед суспільством. Ті, хто думає відсидітися у провладних окопах, мають не обманювати себе. Сьогодні владі взагалі не потрібні журналісти. Тому усі, кому дорога Україна, демократія, свобода слова мають підтримати заклик Громадського руху «Стоп цензурі!» до загальнонаціонального страйку», - підсумувала речник Віктора Ющенка



Народний оглядач

суботу, 14 серпня 2010 р.

Ингерманландский повстанческий марш

Сосны рдеют кровью на закате
Ветер вольный мчится над Невой
С москалями на борьбу вставайте,
Чтоб свободным был наш край родной

Припев: Друзья, поднимем флаг наш славный
Нам время верность делом подтвердить
Исполнить долг наш самый главный
родимый Край навек освободить


Седые волны бьются о гранит
И по весне прекрасен яблонь цвет
Тайны веков Угрюмый лес хранит
Встает над Ингрией победный наш рассвет

Припев: Друзья, поднимем флаг наш славный
Нам время верность делом подтвердить
Исполнить долг наш самый главный
родимый Край навек освободить

Пусть небеса прольют огонь возмездья
С кургана витязь нас благословит
От власти зла добьемся избавленья
Господня воля нам благоволит

Припев: Друзья, поднимем флаг наш славный
Нам время верность делом подтвердить
Исполнить долг наш самый главный
родимый Край навек освободить.

Ингерманландия

Російськомовний гімн України обурив севастопольців (відео)

Севастопольці вважають, що телевізійний ролик, в якому росіяни співають гімн України, ображає російськомовне населення.


Лучшее видео на video.tochka.net - Русские поют гимн Украины

З 10 серпня на телеканалі "Інтер" транслюються соціальні ролики до Дня незалежності. За задумом авторів Марка і Ганни Гресь, представники 14 народностей, які населяють Україну, - євреї, вірмени, білоруси тощо - співають гімн України рідною мовою.

"Євреї показані в школі, вірмени за роботою, грузини на танцювальних підмостках, а цигани в полі, з гітарою, у всіх одухотворені, розумні обличчя і правильна мова. А росіяни навпаки - головний герой спить на вулиці, прокидається, чухає низ живота, сам зарослий, у сорочці й морському кашкеті, встає, йому підносять єндову з розсолом. А потім з'являється компанія з гармошкою. Гармоніст у якихось шортах, босоніж, неголений і обличчя в усіх, м'яко кажучи, неодухотворені", - скаржиться голова громадського руху" За єдину Русь "Володимир Тюнін.

Від імені жителів Севастополя організація вимагає від Віктора Януковича припинити трансляцію роликів на телеканалі "Інтер" і почати розслідування за фактом публічної образи національної гідності російськомовної частини України.

tochka

понеділок, 9 серпня 2010 р.

Вогонь вщент знищив базу ВМФ РФ під Москвою. Згоріло 200 літаків


Вогонь лісової пожежі знищив крупну базу Військово-морського Флоту Росії під Москвою. сталося це ще 29 липня, але відомо про це стало далеко не відразу. Першим про інцидент повідомило агентство Life News: за його даними, під Москвою знищено 200 одиниць авіатехніки на суму в 20 млрд рублів.

Сама база площею 100 га згоріла вщент, повідомляє агентство з посиланням на своє джерело.

«За фактом пожежі на базі ВМФ проводиться дослідча перевірка», — прокоментували цю інформацію у Військовому слідчому управлінні по Московському військовому округу, не уточнивши ні номера військової частини, ні розмірів заподіяного вогнем збитку.

Пізніше й ІТАР-ТАРС розповсюдив заяву Міноборони РФ: дійсно, «29 липня верхова пожежа перекинулася на територію однієї з військових частин в Коломенському районі».

«В результаті виник спалах на технічній території, де знаходилося списане майно і автотехніка. В результаті вжитих заходів того ж дня пожежа була локалізована і згашена», — повідомили у військовому відомстві.

«Вогонь охопив територію секретної частини площею у 100 га лише за 10 хвилин», — повідомило джерело Life News. При цьому, за його словами, це не єдине ЧП, від якого постраждали військові.

«Згоріла також одна будівля бази зберігання майна ВДВ. Там збиток на декілька порядків менший — близько мільйона рублів. На цій базі зберігалося майно, яке мали списати», — додав він.

Офіційний представник СКП Володимир Маркин підтвердив, що за фактом пожежі Військове слідче управління по Московському військовому округу проводить дослідчу перевірку. Пожежа відбулася в четвер 29 липня. Вона виникла близько 16 години на базі зберігання авіаційно-технічного майна ВМФ РФ, розташованій поблизу міста Коломни Московської області, сказав Маркин «Інтерфаксу».

Правда про 200 літаків і гвинтокрилів на 20 мільярдів рублів він промовчав, але відзначив, що згоріли штаб, фінансова частина, клуб, два бокси автомобільного парку, 13 сховищ з авіаційним майном різного призначення, 17 відкритих майданчиків для зберігання техніки з автомобілями, що знаходилися на них.

«30 липня вогнища пожежі були локалізовані. В результаті пожежі ніхто не постраждав», — заявив Маркин.

За неофіційними даними, Центральна авіаційно-технічна база (ЦАТБ) ВПС і ППО ВМФ Росії знаходиться на околиці міста Коломни (район Щурово).

Головними завданнями, які стоять перед службовцями військової частини, є приймання, зберігання і обробка авіаційного, гідрографічного і штурманського майна, що поступає від промислових підприємств, авіаційно-технічних частин, військово-карних закладів і ремонтних підприємств Військово-морського флоту.

Впродовж 60 років на забезпеченні ЦАТБ стоять Північний флот, Тихоокеанський флот, Балтійський флот, Чорноморський флот, Каспійська флотилія, Санкт-Петербурзька військово-морська база, частини Військово-повітряних сил ВМФ РФ.

Таким чином, пожежа знищила найбільшу військову базу ВМФ Росії.

За повідомленнями ЗМІ, «вогонь від лісових пожеж» знищив цехи секретного конструкторського бюро машинобудування в Коломні. Йдеться про ФГУП «КБ машинобудування» в Коломні, яке розробило комплекси «Іскандер» і «Голка».

«Вогнище спалаху знаходилося в цехах конструкторських підрозділів підприємства», суперечливо і ухильно передають російські ЗМІ.

Сам характер подачі інформації вказує на те, що пожежа могла бути організована і її причиною не є лісові пожежі.

Збиток, заподіяний банді «російська армія», становить не менше декількох мільярдів рублів.

Секретний об'єкт згорів в четвер, 5 серпня, проте росіяни повідомили про це тільки 8 серпня.

КЦ

неділю, 8 серпня 2010 р.

Ефект айсберга або ймовірний сценарій анексії Криму Російською Федерацією


Характерною рисою сучасної влади в Україні є її дволикість та непрозорість – ефект айсберга. За гарними словами на публіку криються ганебні вчинки «поза кадром». З огляду на це, національна безпека та територіальна цілісність України нині знаходиться під реальною загрозою. Поступливість у царині національних інтересів, що демонструє ця влада, є вкрай небезпечною, адже її наслідки Україна відчує вже у найближчому майбутньому.

Маскуючись зовні гарними та улесливими гаслами про економічну вигоду та соціальне благополуччя, влада намагається приховати справжню руйнівну сутність своїх антидержавних угод, які були укладені з Росією, щодо Криму та Севастополя. Більше того, є всі підстави говорити про свідому участь теперішніх найвищих очільників України у сумісному з Кремлем сценарії по відторгненню Криму від України та приєднанню його до Росії. Власне, свою пасивну роль вони вже майже відіграли, подовживши строк перебування Чорноморського флоту(читай: Росії) у Криму ще на 45 років, тепер їм залишилося пожиттєво отримувати дивіденди від Кремля, нам, українцям, спостерігати, як втрачається частина рідною землі, ну а Москві – активно діяти.

Що, власне, й спостерігаємо впродовж тих декількох місяців, що минули з моменту підписання сумнозвісного харківського пакту: нескінченні вояжі до України та Криму, зокрема, російських «місіонерів», починаючи від самих Медвєдєва та Путіна у купі з чисельною зграєю колишніх персон « нон-ґрата», аж до маргінальних московських байкерів. Ще рік не минув, а в Україну знову припхався «Кіріл». У цей же самий час Москва оголосила про збільшення чисельності Чорноморського флоту і вже доправляє два нові кораблі з Балтики.

Цілком очевидно, що Росія вже почала реалізацію свого сценарію анексії Севастополя та Криму. Цей сценарій вже неодноразово успішно відпрацьований Кремлем на теренах бувшого СССР, зокрема, у Придністров’ї, Абхазії та Південній Осетії. За цією ж схемою вони діятимуть цього разу й в Криму. Тому, ця передбачливість Москви, дає змоги більш-менш точно змоделювати подальший розвиток подій навколо українського півострова.

Отже. Ймовірний сценарій анексії Криму Російською Федерацією:

Крок перший
: Подовження терміну перебування Чорноморського флоту у Севастополі та Криму на невизначений строк. Виконане.

Крок другий : Збільшення кількісного складу кораблів та особового складу Чорноморського флоту у Севастополі та Криму. У процесі.

Крок третій : Витіснення українських ВМС з Севастополя до Одеси. На стадії підготовки.

Крок четвертий : Прихована поступова роздача російських паспортів мешканцям Севастополя та Криму з мовчазного потурання української влади. У процесі.

Крок п’ятий : Доведення відсоткової кількості мешканців Севастополя, що мають російське громадянство, до переважної над громадянами України. У процесі.

Крок шостий : Влаштування з допомогою ФСБ низки терористичних актів у Севастополі, провину у здійсненні яких буде покладено на українських націоналістів. Передбачається.

Крок сьомий : Ініціювання Кремлем звернення промосковської міської Ради Севастополя до уряду Російської Федерації з проханням захистити, переважаючих у місті, російських громадян від терору з боку українських радикалів у зв’язку з нездатністю київської влади зробити це. Передбачається.

Крок восьмий : Офіційний Кремль дає наказ, згідно з Законом РФ «Про захист громадян по за межами Росії» командуванню Чорноморського флоту взяти під свій контроль усю територію Севастопольського регіону. Передбачається.

Крок дев’ятий : До Ради Безпеки ООН Москвою ставиться вимога визнати Севастополь черговою «гарячою точкою» з наданням мандату миротворців російським військам. Передбачається.

Крок десятий : Влада офіційного Києва де-факто вже не розповсюджується на Севастополь. Російські громадяни – мешканці Севастополя ініціюють референдум на якому висловлюються за входження міста до складу Росії. Москва визнає легітимність волевиявлення мешканців Севастополя. Передбачається.

Крок одинадцятий : Реалізація сценарію з Севастополем по відношенні до усього Криму. Передбачається.

Власне, за такою схемою, як уже зазначалося, було відтято від Молдови Придністров’я, а від Грузії Абхазію та Південну Осетію. У тім, що Росія по відношенні до Севастополя та Криму йде за таким самим сценарієм, сумнівів немає.

Нам , українцям, залишається тільки одне – зробити так, аби цього разу російський ненажерливий ведмідь зламав собі шию на українській землі.

Борітеся - поборите!

ОНЗ "Південний Щит"

пʼятницю, 6 серпня 2010 р.

Грузини відзначають другу річницю російської інтервенції

Червоні польові маки стануть символом пам’яті про жертви грузинськоросійської війни за Південну Осетію. Таку ідею запропонували журналісти грузинської англомовної газети «Прайм тайм».

На ніч із 7 на 8 серпня припадає друга річниця нападу Росії на Грузію, який обернувся кривавим конфліктом на Північному Кавказі. Журналісти висунули ініціативу: щороку, починаючи з цього літа, відзначати перший тиждень серпня як "тиждень пам’яті жертв війни з Росією".

Починаючи з 3 серпня, в усіх редакціях грузинських газет, радіостанцій та телеканалів можна придбати штучні червоні маки - кожна квітка має шпильку, щоб її можна було причепити на одяг. "Маки - це квіти, що в багатьох країнах світу символізують кров захисників вітчизни, якою просякла земля", - пояснює журналістка "Прайм тайм" Тако Пхакадзе. Символічна макова квітка коштує 10 тетрі (це близько 40 українських копійок). Усі прибутки від продажу значків підуть на допомогу родинам загиблих у дні російської інтервенції.

Україна Молода

четвер, 5 серпня 2010 р.

«Принуждение» до єдності?

Минає тиждень, як Патріарх Московський Кирило завершив свій візит в Україну. Влягаються пристрасті, вгамовуються емоції, знижується, так би мовити, градус кипіння, що супроводжували його. Натомість у релігійному, експертному, політичному та журналістському середовищах продовжується аналіз цього візиту: що приніс він Україні та якими будуть його наслідки?


Залишимо поза увагою оцінки апологетів Російської православної церкви в Україні: там все однозначно — візит називають не інакше як «історичним», стверджують, що Кирило — «наш патріарх»... Але якщо без цієї патетики, то є над чим поміркувати і задуматись.

Найперше, візит в Україну Патріарха Московського настійно анонсувався як суто пастирський. Предстоятель РПЦ сам стверджував, що їде в Україну «до своєї пастви — Московського патріархату Російської право–славної церкви». І мав на це повне право. Тому й жодна з українських церков не протестувала проти нього. Єдине, про що застерігав московського гостя Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет, щоб він не перетворював цей візит у політичний і не займався пропагандою своєї ідеї «русского мира». Але саме це, попри молитви, і робив Патріарх Московський.

Не лише Українська православна церква Московського патріархату, а й влада організували Патріарху Кирилу царський прийом. Найвищі почесті, зустрічі з першими особами держави, почесна варта, потрійне кільце міліції, два дипломи доктора «honoris causa», білі голуби, дорогі доріжки, посипані пелюстками троянд... Вочевидь, до візиту Патріарха Московського Київміськ–рада перейменувала більшу частину вулиці Мазепи, на якій лавра, а Кабмін пообіцяв виселити з території останньої усіх, хто не має стосунку до заповідника і церкви. А яким було інформаційне забезпечення візиту!

І все ж, попри цей ажіотаж, візит Патріарха Московського в Україну не був таким безхмарним, як запевняють. Незалежні експерти відзначають, зокрема, невідповідність очікуваної та реальної участі віруючих у патріарших богослужіннях. Так, в Одесі організатори заявляли, що збереться до двохсот тисяч паломників, а було їх до десяти тисяч, разом із чотирма тисячами міліціонерів, що охороняли богослужіння. Те ж і в Дніпропетровську: заявляли від сорока до вісімдесяти тисяч паломників, а зібралося, за різними підрахунками, від 2,5 до 10 тисяч. І це при тому, що міська рада організувала безкоштовне підвезення людей до місця служби та збільшила кількість транспортних засобів. У Києво-Печерській лаврі, за офіційними даними, молилися разом із Патріархом Московським близько трьох тисяч вірян. Не густо для візиту, який так широко рекламувався і якому було максимальне сприяння владних структур.

Не став цей приїзд Патріарха Кирила і кроком до єдності православних України, як стверджують прихильники Московського патріархату. Навпаки, він ще більше поглибив розкол. Важко не погодитись із львівським релігієзнавцем Людмилою Филипович: якби Патріарх Кирило справді хотів об’єднання, він зустрівся б із представниками інших православних конфесій, вивчав би їхню точку зору. А що ми бачили і чули? Різку критику «розкольників», заклики до вірних РПЦ бути їх «абсолютним антиподом». Предстоятель РПЦ настійно закликав їх повернутися «в лоно Христової церкви». На що УПЦ Київського патріархату вустами владики Євстратія Зорі відповіла: її вірним сумно від того, що «такий відомий богослов як Патріарх Кирило постійно плутає поняття єдності Церкви у Христі і єдності Церкви під владою Московського патріархату». «Ми, Київський патріархат, — сказав єпископ Євстратій, — є частиною єдиної святої соборної апостольської Церкви, не зважаючи на те, що не підпорядковуємось Московському патріархату».

А це оцінка Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета: «Патріарх Кирило поставив собі політичну мету — збудувати нову Російську імперію, але таку, де головним центром буде Московський патріарх, який стоятиме над державами і їхніми президентами. Для цього йому потрібно зміцнювати вплив Росії на Україну». Тому-то в своєму зверненні з нагоди 1022-ї річниці Хрещення Руси-України предстоятель УПЦ КП закликав православних України об’єднатись навколо «першого престолу — Київського патріаршого престолу».

І так, як Патріарх Філарет, думають багато українців. Через те так масово готувалися вони до Києва на Хресну ходу 28 липня, щоб засвідчити: вони аж ніяк не збираються каятися і повертатися в лоно Московського патріархату. В них є свій патріарх — Київський, і вони прагнуть мати свою — Українську — помісну православну церкву, а з Російською, як і з іншими помісними церквами, хочуть жити в християнській любові та злагоді. Але не так просто було вірним УПЦ КП потрапити того дня до столиці. З якогось дива масово відмовлялись перевізники везти людей до Києва, пояснюючи це тим, що їм пригрозили забрати ліцензії. А тих, хто все ж виїхав, по кілька разів зупиняла міліція, а під Києвом довелось годинами стояти і вести безконечні перемовини з людьми в погонах. Паломники були готові на крайнощі — перекрити трасу...

Уже повернувшись додому, православні Київського патріархату, які таки взяли участь у Хресній ході, попри всі дорожні пригоди і втому, захоплено розповідали, яка дивовижна атмосфера панувала там. Складалося враження, що ті тисячі людей, котрі з’їхались з усіх кінців України, були з одного села чи міста. Раділи одне одному, розпитували, хто і звідки, тішились, що їх так багато і що в Україні є вже своя помісна церква. За офіційними даними, в Хресній ході взяло участь п’ять тисяч чоловік, а речник УПЦ КП єпископ Євстратій стверджує, що їх було близько двадцяти тисяч і священиків щонайменше півтори тисячі. Із вірними своєї Церкви йшов і Патріарх Філарет. Він вже дещо подався, вік є вік, але був щасливим, що, попри все, так багато людей зібралось на Хресну ходу. Дуже принципову з огляду на ситуацію, яка розгортається в Україні.

Прикро, що в ті хвилини поруч з українським Патріархом було так мало українських політиків, котрі, принаймні на словах, виступають за Українську помісну церкву. Не було екс-президентів Леоніда Кравчука і Віктора Ющенка, не було Юлії Тимошенко та очільників Комітету захисту України, не було цілого ряду впізнаваних народних депутатів. У колоні наші прочани бачили лише Олега Тягнибока, Миколу Томенка, Лілю Григорович, Петра Ющенка, Василя Овсієнка, а на Володимирській гірці поруч з Патріархом стояв багаторічний політв’язень Левко Лук’яненко. Розумію: літо, відпустки... Хтось піднімається на Говерлу, хтось відпочиває біля моря. Але переконана: є моменти, коли треба полишити все і знайти можливість бути зі своїм народом, зі своїми виборцями, зрештою, там, де передній край захисту України. Уже вкотре народ виявився і прозорливішим, і патріотичнішим за тих, хто часто-густо говорить від його імені.

А попереду представників українських православних церков, схоже, чекають нелегкі часи. «Новим підпалом рейхстагу» назвала одна з газет вибух у храмі УПЦ МП у Запоріжжі. Президент України зібрав керівників силових відомств і зажадав знайти й покарати винних і дати відповідь, «який мотив цього злочину, що бандити хотіли сказати цим вибухом». Колишній заступник голови СБУ Олександр Скипальський схиляється до версії, що «вибух є нічим іншим як провокацією, щоб виставити церкву Московського патріархату в ролі жертви...» О. Скипальський наголошує: «У цьому контексті дуже важливо, щоб українці зрозуміли: вибухи почали лунати після зміни влади в країні, з переорієнтацією держави саме в бік Москви, зі зміною курсу нашої держави. У свою чергу, чинна українська влада теж має усвідомити, що дехто намагається кинути Україну на смугу нестабільності, й замислитися над тим, кому це вигідно».

На тлі резонансного вибуху в Запоріжжі майже непоміченою пройшла інформація УПЦ МП, що на Вінниччині до неї перейшло кілька священиків з Київського патріархату разом із храмами та паствою. Натомість УПЦ КП стверджує, що ці храми просто захопили. Скільки ще таких переходів-захоплень буде попереду? Адже переговорна комісія між двома найбільшими українськими православними церквами перестала працювати. В ній уже немає потреби, принаймні для однієї з них. Але ж РПЦ не відмовляється від ідеї єдності українського православ’я — з нею і на її умовах. Отже, в хід підуть інші засоби. Мимоволі виникає асоціація: нас постараються примусити до єдності, як Грузію примушували до миру. «Принуждение» (так звучить це слово російською) було й залишається незмінним «аргументом» у стосунках із сусідами як Російської держави, так і, на жаль, російської церкви.

Ганна ЯСІНСЬКА.

«Вільне життя плюс», №59 (15171) від 04.08.2010 р.
Пам’ятай про Крути Молодь пам’ятає Шухевича