суботу, 9 березня 2013 р.

Украина без Кучмы 9.03.2001…(Фото, Видео)


9 марта 2001-го года, на Банковой произошло столкновение между оппозиционерами и «Беркутом», в результате которого 16 человек получили сроки от 2,5 до 4 лет. Это был пик протестов, после которого они пошли на спад. Подборка воспоминаний участников Акций.
ПАТРОН ДЛЯ ВЛАСТИ. Боец УНСО Влад Мирончук был одним из тех, кто отсидел за участие в акции. И поскольку был коллекционером оружия, срок ему добавили: «У меня нашли два незарегистрированных охотничьих ружья, артиллерийский снаряд во дворе (без детонаторов, без взрывчатки), немецкий патрон середины ХХ века, который нельзя было использовать в современном оружии. Но срок мне добавили. Правда, Апелляционный суд его скостил, и в 2003 году я вышел из тюрьмы». Спустя год Мирончук стоял на Майдане: «Хотя ни Тимошенко, ни Ющенко не были нашими кумирами. Мы их поддержали ситуативно. Боролись не за них, за себя», — говорит Мирончук. Сегодня он работает охранником в автосалоне, хочет написать историю УНА-УНСО, в политику не рвется, хотя говорит, что акции протеста против власти готов поддержать.
$400 ЗА ОТСИДКУ. Его однопартиец Олег Бойко тоже отсидел за акцию «Украина без Кучмы». «Я даже поджигал себя в зале суда, а Руслан Зайченко (его тоже посадили после акции. — Авт.) иголки глотал в знак протеста, ему потом операцию делали. У жены конфисковали квартиру, она две недели жила на вокзале. Мы то думали, что боремся за демократию, — вздыхает Бойко. — Кстати, трое политзаключенных умерли сразу после тюрьмы еще мальчишками». Бойко был из тех унсовцев, кто изначально поставил на Тимошенко: «Я тогда готов был отдать жизнь за Юлию Владимировну. Мне казалось, что она не простит Кучме ни своей отсидки, ни то, что над ее мужем поиздевались». Но уже теперь он разочаровался и в Леди Ю., и в ее окружении. «Недавно ко мне приходили нардепы, просили взять Луценко на поруки. Я ответил, что он мне ничего хорошего не сделал. Во-первых, он меня сдал. На допросах в суде я говорил, что толком не знаю, кто он и что. А он прямо на меня указал как на куратора акции. А когда я вышел из тюрьмы, мы встретились с Луценко, он дал мне $200 и сказал: «Ты — националист, а я — социалист, нам с тобой не по пути». Еще $200 мне дал Турчинов. Поначалу, когда я вышел из тюрьмы, меня не хотели брать на работу. Я клал асфальт, работал дворником (сегодня работает в жэке. — Авт.). Уже при Ющенко встречался и с Балогой, и с самим президентом, мне обещали дать звание Героя Украины, чтобы я мог вернуть квартиру. Но дали лишь Орден за мужество — он мне даст 50 грн. добавки к пенсии, если я до нее доживу. Позже бютовцы сделали меня депутатом Днепровского райсовета по Киеву — без денег, в качестве благодарности. Я был главой комитета по борьбе с коррупцией. Тогда же с удивлением узнал, что главные коррупционеры — сами бютовцы. И я года три назад передал Тимошенко компромат на ее окружение. Но мне передали, что она сказала: «Я солдат на генералов не меняю». Вот пускай теперь генералы, которые каждый день от нее по 5—7 человек уходят, и борются за нее. Я мог бы много рассказать о ее окружении», — говорит Бойко. «Унсовцы — это была лишь часть активистов, — говорит Владимир Чемерис, один из организаторов акции 2001 года. — Значительно больше было социалистов. Мы сразу договорились, что не будет партийных флагов, не видели лидера. Хотя, конечно, были те, кто поддерживал Ющенко или Тимошенко. Но в основном люди не хотели нового царя. Соцопрос в мае 2001 г. показал, что большинство украинцев были за парламентскую республику. Я вообще считаю, что, когда у движения появились лидеры в 2004 г., оно выдохлось. Все, чего они хотели, — это «Ющенко так». А надо было не просто лидера менять, а систему менять. Поэтому я на Майдане и не стоял. Что касается моего отношения к Ющенко и Тимошенко, то Ющенко до конца поддерживал Кучму и назвал нас фашистами, а Тимошенко так часто меняла свои взгляды, что я могу лишь вспомнить выражение «юлить».
«БЫЛ ПОТЕРЯН ШАНС НА РЕФОРМЫ»
К чему привела акция «Украина без Кучмы»? «Вся эта цепочка акций, начиная с 2000 года, идеологически и психологически готовила Майдан. Но тогда, в 2001-м, для Леонида Кучмы это был определенный реванш. Если до этого оппозиционеры считали, что такими акциями его можно заставить уйти в отставку, то после 9 марта протесты перешли в глухое недовольство, которое через ряд акций и переросло в Майдан-2004. Мы, украинцы, долго запрягаем. Ну а генеральной репетицией «оранжевой революции» стал сентября 2002-го. Это был единственный раз, когда на митинге на Европейской площади собрались вместе коммунисты, социалисты, националисты — там были и Ющенко, и Симоненко, и Мороз, и Тимошенко, и несколько десятков тысяч людей», — говорит политолог Владимир Фесенко.
«Акция «Украина без Кучмы» изменила политику самого президента, — описывает последствия политолог Михаил Погребинский. — Те реформы, которые сейчас проводит власть, — это то, что хотел делать Кучма в 2000 году. В начале его второго срока начался экономический подъем, была возможность реформирования социальной системы, но после «Украины без Кучмы» он стал больше думать, как сохранить власть, чем о реформах. В итоге страна потеряла многие годы». «Но все-таки эти акции изменили власть изнутри, — полагает Вадим Карасев. — Она стала осторожной: понимает, что люди могут выйти на улицы в случае чего. Понимает, что нельзя закрывать политические ток-шоу, хотя то, что там говорят, может и не радовать слух власти. Кроме того, власть решает свои конфликты через прессу, чего в 1990-е не было. А вот понимание того, что с народом надо делиться, к ней так и не пришло».
ШТУРМ ИЛИ ПРОВОКАЦИЯ?
К акции «Украина без Кучмы» подтолкнуло обнародование пленок майора Мельниченко. Плана действий у активистов не было, решили идти по стопам революции на граните 1990 г. 15 декабря установили на Майдане палатки. 19-го декабря провели первую массовую демонстрацию у правительственных зданий. 1 марта палаточный городок снесли. 9 марта, после того, как у оппозиционеров не получилось помешать Кучме возложить цветы к памятнику Шевченко, они направились к Администрации президента, где их и встретили силы МВД. Власти утверждали, что демонстранты предприняли штурм АП, а потому к ним пришлось применить силу. Сами оппозиционеры говорят, что их спровоцировала милиция. Уже к вечеру того же дня было задержано до 500 участников протестов. В декабре 2002 года 16 из них получили сроки. После 9 марта акция «Украина без Кучмы» больше не возобновлялась.
Автор: Рафал Анастасия. Сегодня
Фото: Цензор, Укрправда, panoramio.com
Немного Истории(Укрправда):
15 декабря 2000 года – первые палатки на Майдане, поставленные с целью привлечь внимание к информации, обнародованной Александром Морозом, о причастности высших должностных лиц государства к исчезновению журналиста Георгия Гонгадзе.
19 декабря – первая большая демонстрация к правительственным зданиям.
27 декабря – завершение первого этапа акции, после которого власть оперативно начала реконструкцию Майдана.
14 января 2001 года – начало второго этапа акции, когда палатки стояли уже вдоль Крещатика
Февраль 2001 года – массовые провокации со стороны власти и подконтрольных ей сил.
1 марта 2001 года – снесение палаток демонстрантов по решению Старокиевского суда г. Киева (сейчас учреждение ликвидировано в связи с админреформой в столице)
8 марта – заявления Форума национального спасения (ФНП) о том, что протестанты планируют не пустить президента Кучму возложить цветы к памятнику Шевченко.
Ночь с 8 на 9 марта – парк Шевченко окружает несколько тысяч милиционеров.
Утро 9 марта – Кучма возлагает цветы, демонстранты толкаются с милицией, которая окружила парк.
9:30 – милиция задерживает нескольких демонстрантов.
10:45 – митинг, часть демонстрантов колонной идет на Михайловскую к столичному управлению МВД, туда привозят задержанных и отпускают.
12:00 – продолжение митинга в парке Шевченко, во время которого милиция опять ловит людей
13:45 – марш к МВД с требованием освободить задержанных
15:00 – массовые столкновения с “Беркутом” на подступах к АП
17:00 – учредительный съезд движения “За правду!” в Доме учителя
18:00 – жестокая “зачистка” милицейским спецназом офиса УНСО на улице Димитрова
Вечер и ночь 9 марта – массовые задержания на киевских вокзалах и станциях метро украиноязычных людей и студентов с государственной символикой.
Отголоском событий стало так называемое “дело 9 марта” – в декабре 2002 года судья Голосеевского райсуда Киева Иван Волык осудил по абсурдным обвинениям наподобие “ударил по шлему, в результате чего потерпевший получил повреждение сустава левой ноги” 16 человек (преимущественно членов УНСО) на 2-5 лет заключения.
Михаил Свистович: “Меня схватили за руки, и здесь я слышу голос “Сломайте ему позвоночник…”


понеділок, 4 березня 2013 р.

Як зробити коктейль Молотова


Чомусь усе більше мешканців українського інтернету говорять про коктейлі Молотова. Тож мабуть, буде справедливо, якщо вони знатимуть у деталях про те, про що говорять.
Отже.
Коктейль Молотова: необхідні компоненти; виготовлення; ФОТО І ВІДЕО; за і проти; зауваження.

Що потрібно?
1. Скляна пляшка, 0.5 або навіть 0.7 літра чи 1 літр. Пляшки з тонкими стінками легше розбиваються - а це необхідно для того, щоб коктейль Молотова спрацював. Добре підходять пляшки від горілки радянського типу, гірше - пляшки від вина чи пива.
2. Бензин.
3. Ганчірка. Зазвичай це смуга завтовшки сантиметрів 10-15 і завдовжки 20-35 см. НЕСИНТЕТИЧНА тканина
Щоб коктейль був більш дієвим і горів довше, гарячіше та концетрованіше - потрібно зробити не бензин, а щось на кшталт напалму. В такому разі, потрібні також
3. Ацетон.
4. Пінопласт. Його треба ламати на дрібні шматки. Добре підходить пінопласт, який уже складається з невеликих кульок.
Або замість 3 і 4. Машинне масло.
Якщо процес виготовлення та запуску коктейлю Молотова передбачається безпечним, знадобляться також
5. Корок. Бажано щільний.
6. Скотч.

Виготовлення коктейлю
У найпростішому випадку використовують просто бензин. У цьому разі він швидко вигоряє, не налипає до поверхні об'єкту.
Щоб підвищити час та температуру горіння, а також прилипання запальної суміші до об'єкту, роблять так званий
напалм. Найпростіший спосіб його виготовлення:
В ацетон додають пінопласт і помішують до розчинення. Близько 100 г ацетону для початку достатньо, а пінопласт додають до утворення густого сиропу. Пінопласту може бути потрібно значно більше, ніж здається на перший погляд. Потім до «сиропу» додають бензин у співвідношенні 1:1. Суміш дуже добре і довго горить, налипаючи в місці влучання «снаряду», щільно налипаючи практично до будь-якої поверхні. Деякі види пінопласту краще й рівномірніше розчиняються одразу в суміші бензину й ацетону.

Треба зауважити, що саморобний «напалм» буквально за один день розкладається на шари: більш тяжкі елементи осідають внизу, легші опиняються вгорі. Тоді він перетворюється просто на суміш своїх елементів.

Інші рецепти «напалму»:
Бензин+скипидар (без пінопласту)
Бензин+машинне масло (проблема в тому, що масло все ж дорожче)
Бензин+мазут (проблема в тому, що суміш потрібно підігрівати для розчинення мазуту - виключно на електричній плитці й повільно - а це все ж небезпечно)

Техніка безпеки
Основне: поблизу не повинно бути джерел відкритого вогню. Здається, це очевидно. Друге - випари бензину й ацетону небезпечні для здоров'я. Тому виготовлення рекомендують проводити на відкритому повітрі, у крайньому разі - в провітрюваних приміщеннях. І ще таке. Про процес не повинні знати правоохоронні органи (про це нижче).

Виготовлення «снаряду»


Пляшку заповнюють обраною рідиною - наприклад, приблизно на три чверті. Або менше в разі нестачі суміші.Для зберігання, якщо снаряд не призначено для використання одразу, після цього пляшку щільно закривають корком або металевою кришкою-закруткою. Пластикові кришки не дуже підходять, оскільки суміш може розчинити пластик.

Оскільки зі зберіганням суміш розпадається - з кожною годиною коктейль Молотова стає все менш дієвим.

Виготовлення запалу:
Як уже говорилося, тканина має бути несинтетичною - синтетика може частково розчинитись у запальній суміші. Крім того, просякнута запальною сумішшю, синтетика після запалювання згоряє дуже швидко і може догоріти ще до того, як коктейль долетить до цілі.
Смуга тканини вставляється так, щоб приблизно половина була всередині. Тоді вона просякає сумішшю.Іншу половину слід просякнути тією ж рідиною окремо. В найпростішому випадку, вільний кінець гноту просто звисає і підпалюється.

Техніка безпеки
Для збільшення безпеки того, хто користується снарядом, смуга тканини змочується не повністю. Залишається сухою та частина, що йде біля горла (ручки ;) пляшки.
Змочену ж частину можна примотати скотчем до пляшки, щоб не обпектися при киданні.За наявності, замість гноту можна також використати мисливські сірники - це такі великі сірники, що не гаснуть за будь-якого вітру. Вони також примотуються до пляшки скотчем. Це значно безпечніше, ніж «класичний» простий запал. Саме так виготовлявся свого часу коктейль Молотова фабричним способом.
Не пошкодить готовий «снаряд» обтерти спиртом і дати підсохнути. По-перше, тоді нічого не горітиме прямо на пальцях того, хто використовує коктейль. По-друге, це стирає відбитки тих самих пальців.
І ще таке. Руки після цього варто добре вимити, щоб не пахли бензином. А при використанні вдягати рукавиці.
Для фітіля також використовують просякнуті жіночі тампони.

Як він діє
Тут усе дуже елементарно. Тканина легко запалюється й не гасне на вітрі, тому що її просякнуто запальною сумішшю. (Або тому, що це спеціальний пристрій на кшталт мисливських сірників) Запалювати треба хорошою запальничкою - краще такою, яка не гасне на вітрі.

При попаданні в твердий об'єкт пляшка розбивається й вивільняє енергію 0.5-1 літра суміші. Кидати треба сильно і по твердому. Пляшка повинна розбитися від удару. Бензин вигоряє дуже швидко, розтікається й не прилипає до об'єкту. Саме тому було вироблено кілька рецептів (власне «коктейлю») для підвищення температури, часу горіння, а також в'язкості та зчеплення з поверхнями.

«Плюси» та «мінуси»
Плюси:
- коктейль Молотова насправді доволі безпечний у використанні, за умови дотримання правил безпеки.
- його використання, на відміну від інших форм протесту, важче використати політикам для власного піару. Тобто, цей засіб не кооптується владою.
- за умови виготовлення суміші, здатен знищити техніку.
- водночас, малоймовірне випадкове підпалення будинків: коктейль не здатен завдати значної шкоди (крім естетичної) зовнішнім стінам будинків сучасного великого міста.
- «снаряд» випадково може нашкодити людині не більше, ніж пляшка: при польоті вона об людину не розіб'ється.

Мінуси:
Тут питання іншого характеру - але дуже важливі.
- Настільки радикальні засоби майже ніколи не знаходять громадської підтримки.
Поки залишаються суто ненасильницькі методи - вони є, як правило, більш дієвими у стратегічному плані.

Недоречне застосування надто радикального методу може стати зрадою мети заради засобу.

- І нарешті, виготовлення і тим більше застосування коктейлю Молотова загрожує не тільки адміністративною, але й кримінальною відповідальністю (який сюрприз!)

Так, виготовлення і зберігання може підпасти під ч.1 ст.263 Кримінального кодексу:
Носіння, зберігання, придбання, виготовлення, ремонт, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної
мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу - караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років. Власне кажучи, коктейль Молотова не є ані вибуховою речовиною (сам коктейль), ані вибуховим пристроєм («снаряд») - як було вказано вище, він діє як запал. Але ймовірно, доводити це доведеться вже адвокатові ;)

Використання коктейлю може спричинити до ще серйозніших юридичних наслідків, за ч.2 ст. 194 Кримінального кодексу:
Умисне знищення або пошкодження майна ... вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, або заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах, або спричинило загибель людей чи інші
тяжкі наслідки, - карається позбавленням волі на строк від трьох до п'ятнадцяти років.
Тут адвокатові доведеться доводити, що загальної небезпеки не було, а заподіяна шкода не перетнула межу між цивільною й адміністративною та кримінальною відповідальністю... але це може виявитися складним завданням.
Власне, в Україні юридично все виглядає розпливчато. Але те, що нагляд з боку правоохоронних органів забезпечений - гарантовано.

Трішки про назву
Суміш, а потім і «снаряд» іронічно названо «коктейлем Молотова» фінськими партизанами на честь міністра (народного комісара) закордонних справ СРСР Вячеслава Молотова. Під час Зимової війни 1939-1940 за його допомогою фінни боролися проти Радянських військ, які вторглися до Фінляндії.
Молотов у радіозверненнях заявляв, що СРСР не напав на Фінляндію, а допомагає фіннам проти голоду. Тоді фінни стали іронічно називати радянські бомби «продуктовими кошиками Молотова», а основний засіб боротьби з радянськими танками - коктейлями Молотова. Їх навіть промислово виготовляла фінська національна алкогольна компанія Alko. Дані про те, що коктейлі Молотова зупиняли танки, видаються скоріше міфами, ніж правдою.
Втім, вигадали цей засіб не фінни. Імпровізовані запальні снаряди використовували вже під час громадянської війни в Іспанії в 1936-1939 роках. За однією з версій, назва виникла ще тоді - адже інтернаціоналісти, зокрема за наказом Молотова, допомагали республіканцям-анархістам.
А вже в 1941 році й радянський нарком оборони підписав постанову, за якою горілчані заводи перекваліфікувалися на виробництво «Протитанкових запалювальних гранат-пляшок».
А ось листівка, яку в 1980-х розповсюджувало в Нікарагуа американське ЦРУ:
Автор: Артем Чапай

http://molotoff.info/

Пам’ятай про Крути Молодь пам’ятає Шухевича