суботу, 30 січня 2010 р.

Одесити згадали Героїв Крут та наваляли путінським задротам.



29-го січня близько 150-ти осіб пройшлися центральними вулицями Одеси, тримаючи в руках запалені свічки. Так представники одеських націоналістичних рухів відзначили День Героїв Крут, - передає кореспондент "Мегафону".

В акції взяли участь представники партій УНА, ВО "Свобода", громадської організації "СіЧ", автономні праві.

Молоді люди почали свій шлях в 18.00 від пам'ятника Т. Г. Шевченка (в однойменному парку), а завершили - у Старобазарном сквері, біля пам'ятника отаману Головатому. Демонстранти тримали в руках державні та червоно-чорні прапори, скандуючи гасла: "Слава Героям Крут!", "Слава Україні - Героям Слава!", "Слава Нації - смерть ворогам!", "Слава Степану Бандері, Роману Шухевичу, Євгену Коновальцю", "Слава Максиму Чайці".

Націоналісти зупинились на Олександрівському проспекті, на місці загибелі молодого одеського націоналіста Максима Чайки, вшанувавши його пам'ять хвилиною мовчання. Там молоді люди залишили запалені свічки, виклавши ними герб України.

Цього разу, проводити акцію представникам молодіжних правих сил Одещини не заважав ніхто, не прийшла, навіть, легендарна Ніна Кочановская з незмінним мегафоном. Правда, правоохоронці не дозволили йти по проїжджій частині, і націоналістам довелося крокувати по тротуарах.

На завершення акції, в Старобазарном сквері активісти запалили фаєр.


Наступного ж дня - 30 січня, декілька педиків з "Колоколу" та інтернет-задротів з "Дозору" мали на меті спалити "опудало Бандери" на вічному вогні Алеї Алави (фетешисти, мать їх так:).
Проте, група одеських патріотів швидкого реагування вирішила покарати путінських сраколизів, розбивши об їх мордяки курячі яйця (аж бризки летіли) та навалявши їм жосткіх люлей. Акція одеських націоналістів набула широкого розголосу - сюжет про бійку на алеї слави у випуску новин о 19.30 на телеканалі "1+1" був найпершим.

Наша альтернатива

пʼятницю, 29 січня 2010 р.

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 75/2010

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 75/2010
Про вшанування учасників боротьби за незалежність України у XX столітті


Ураховуючи результати проведених наукових досліджень, визнаючи на державному рівні видатну роль учасників боротьби за незалежність України у XX столітті, з метою їх вшанування, відновлення історичної справедливості та правдивої історії українського визвольного руху XX століття постановляю:

1. Визнати учасниками боротьби за незалежність України у XX столітті осіб, які брали участь у політичній, партизанській, підпільній, збройній боротьбі за незалежність України, в тому числі у складі формувань Української Центральної Ради, Української Народної Республіки, Західно-Української Народної Республіки, Української Держави (Гетьманату), Української військової організації, Організації народної оборони «Карпатська Січ», Організації українських націоналістів, Української повстанської армії, Української головної визвольної ради та інших військових формувань, партій, організацій та рухів, що ставили за мету здобуття Україною державної незалежності.

2. Кабінету Міністрів України розробити разом зі Службою безпеки України та за участю Національної академії наук України і внести в установленому порядку на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про правовий статус учасників боротьби за незалежність України у XX столітті».

3. Міністерству освіти і науки України, Українському інституту національної пам'яті розробити за участю Національної академії наук України для навчальних закладів методичні, просвітницькі та інші матеріали, присвячені боротьбі за незалежність України у XX столітті.

4. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям уживати в установленому порядку заходів щодо гідного вшанування учасників боротьби за незалежність України у XX столітті, в тому числі з активізації патріотичного виховання молоді та просвітницької роботи, найменування у населених пунктах вулиць, площ, бульварів, парків та скверів, навчальних закладів та закладів культури на честь визначних учасників боротьби за незалежність України у XX столітті та подій, пов'язаних з українським визвольним рухом XX століття.

5. Запропонувати органам місцевого самоврядування здійснювати заходи щодо вшанування учасників боротьби за незалежність України у XX столітті.

Президент України Віктор ЮЩЕНКО

28 січня 2010 року

суботу, 23 січня 2010 р.

В Чорному морі потопає черговий корабель ЧФ РФ


З Севастополя на допомогу потопаючому кораблю Чорноморського флоту (ПМ-138) вийшов морський буксир «Шахтар».

Як стало відомо «ФЛОТ2017 » з джерел в штабі ЧФ Росії, плавуча майстерня ПМ-138 сьогодні вранці, набравши води в паливні цистерни, втратила хід у 100 км. південніше Севастополя.

Офіційних заяв командування ЧФ із цього приводу поки не було.

ПМ-138 втрапила в халепу, повертаючись з пункту базування ВМФ Росії в порту Тартус (Сірія) до місця постійної дислокації у Севастополі.

Відділ моніторингу
КЦ

пʼятницю, 22 січня 2010 р.

Ющенко присвоїв Бандері звання Героя України (відео)

Сьогодні 32 роки від дня самоспалення Олекси Гірника

Сьогодні у Калуші Івано-Франківської області біля меморіальної дошки Олексі Гірнику відбулося віче пам’яті, приурочене 32-м роковинам вчинення ним акту самоспалення на Чернечій горі у Каневі.

Про це повідомили УНІАН у Калуській міській раді.

У віче взяли участь представники міської і районної ради, представники правих партій, родичі загиблого, жителі міста. Хвилиною мовчання вшанували пам’ять Героя України і поклали вінки та квіти до меморіальної дошки.

Промовці говорили про жертовний подвиг свого земляка, який «будив націю до волі і незалежності України». На думку виступаючих, Олекса Гірник пробудив націю, і його самопожертва не була даремною. Вони закликали присутніх «берегти національні інтереси і зберегти українську незалежність, яка нині вкотре під загрозою».

Довідка УНІАН . Український патріот з Калуша (життєпис на Вікіпедії) в ніч з 21 на 22 січня 1978 року спалив себе на Чернечій горі біля могили Тараса Шевченка в Каневі на знак протесту проти політики русифікації України.

У листівках, які він розкидав довкола себе, О.Гірник писав: «Протест проти російської окупації в Україні! Протест проти русифікації українського народу! Хай живе Самостійна Соборна Українська Держава! Радянська, та не російська Україна – для українців! З приводу 60-річчя проголошення самостійності України Центральною Радою 22 січня 1918 року 22 січня 1978 року на знак протесту спалився Гірник Олекса з Калуша. Тільки в цей спосіб можна протестувати в Радянському Союзі!»…

Олексі Гірнику присвоєно звання Герой України (посмертно).

Ющенко присвоїв Бандері звання Героя України

Президент України Віктор ЮЩЕНКО присвоїв звання Героя України провіднику ОУН Степану Бандері.

Як передає кореспондент УНІАН , про підписання відповідного указу він сказав, виступаючи з промовою з нагоди Дня Соборності у Національній опері України

Нагороду з рук Президента отримав онук С.Бандери.






УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 46/2010

Про присвоєння С.Бандері звання Герой України

За незламність духу у відстоюванні національної ідеї, виявлені героїзм і самопожертву у боротьбі за незалежну Українську державу постановляю:

Присвоїти звання Герой України з удостоєнням ордена Держави БАНДЕРІ Степану Андрійовичу – провідникові Організації українських націоналістів (посмертно).

Президент України Віктор ЮЩЕНКО

20 січня 2010 року

середу, 20 січня 2010 р.

Ющенко: Я залишаюся в політиці


Заява Президента України Віктора Ющенка про підсумки першого туру президентських виборів.

Як Глава держави приймаю волю Українського народу, висловлену на виборах 17 січня 2010 року.

Саме головне – вибори відбулися вільно, демократично, законно. Україна і українці продемонстрували високі виборчі стандарти, які дають приклад на всьому пострадянському просторі. Це визнано численними міжнародними спостерігачами. Наш народ вкотре продемонстрував вірність європейським цінностям.

Вільний і демократичний характер виборів вважаю винятково важливим нашим досягненням, яке є наслідком п’яти років мого Президентства. Я як Президент, як українець пишаюся цим фактом.

Я зробив все як Президент для гарантування вільного волевиявлення в Україні і забезпечив свободу слова і вибору без жодного адміністративного тиску. Свобода вибору – найважливіший інструмент та головна ознака демократії в нашій державі.

Факт вільних виборів означає, що Помаранчева революція справді перемогла, при чому перемогла не словом, а ділом.

Хочу ще раз підкреслити: як Президент я виконав свої гарантії стосовно свободи слова, забезпечення законності виборчого процесу і рівності прав учасників перегонів. У виборчому процесі не було шантажу з боку влади, не було переслідувань і адміністративних втручань, кожен кандидат мав доступ до засобів масової інформації, усі мали рівні виборчі можливості, які використали, і загалом докорінно іншою, значно толерантішою за попередні у нашій країні голосування була атмосфера першого туру виборів.

Дякую представникам органів місцевого самоврядування, які у критичних економічних, фінансових умовах забезпечили діяльність виборчих дільниць. Місцева влада виконала настанови Президента по даному питанню. Я вдячний усім організаторам виборчого процесу і членам дільничних комісій за напружену роботу в цей час. Я дякую правоохоронцям і представникам Служби безпеки, які забезпечили порядок, запобігли загрозам і не допустили зриву виборів.

Дякую усім громадянам, які взяли участь у цих виборах.

Дякую виборцям, які проголосували за мене. Я ціную ваше сумління. Ваш голос – це голос на користь української європейської демократичної України. Глибоко переконаний, нам не потрібно сезонних настроїв.

Ми знаємо: українська національна, демократична, європейська ідея належить мільйонам людей, усьому нашому народові. Так є і так завжди буде. Маємо незмінну політичну позицію, на якій Україна залишається Україною. На цій позиції Україна тільки буде посилюватися.

Попереду дуже складний другий тур виборів.

Його складність у тому, що Україна має вільні вибори і водночас не має належного вибору.

Як свідчить минулий досвід, для обох кандидатів, які претендують на посаду Глави нашої держави, національні, європейські та демократичні цінності є, по суті, чужими, незрозумілими і дуже далекими.

Висловлюючи думку як громадянин України, не бачу принципової різниці поміж обома претендентами.

Я виконав свої демократичні зобов’язання на посаді Президента України, але зобов’язання національні і державні не дають мені морального права полишити політичне життя України.

Головний захист України – демократія. Я про це багато разів в останній час говорю. Лише демократія дає нам просвіт і перспективу. Цей принцип має бути захищений будь-якою ціною.

Як Президент України я залишаюся гарантом дотримання Конституції та докладу всіх зусиль, щоб другий тур виборів відбувся вільно, законно і демократично.

До толерантності і зваженості закликаю кандидатів на посаду Президента – перед вами стоїть завдання гідно провести підготовку до другого туру і з такою ж гідністю прийняти результати волевиявлення виборців.

Дякую за увагу

Офіційний сайт Віктора Ющенка


Нові реалії патріотичного руху

Що ж, у другий тур вийшли кандидати - прихильники "сильної руки". І не так важливо хто з них переможе. Важливо те - що буде потім, а саме спроби новоспеченого Президента перетворити Україну на своє феодальне князівство. Однак таким спробам заважатимуть права і свободи, добуті нами за каденції Ющенка: свобода слова, думки, вільна преса, право обирати та контролювати владу й інші зародки громадянського суспільства. Тому дуже ймовірно, що новий Президент невдовзі розпочне згортання демократичних процесів в Україні. В цих умовах актуальні до сьогодні питання вступу в НАТО і ЄС втрачають свій пріорітет. Тепер завданням для нас стає не розширення прав і свобод, не євроінтеграція, а ЗБЕРЕЖЕННЯ здобутих досягнень. Не допустити відкат назад, у кучмізм з відрубленими головами, - ось наша найближча мета.

Більше всього "вожді" бояться, що їх лінчує власний народ. Як Саддама, наприклад. Тому новий Президент обов*язково робитиме кроки по приборканню некерованих ЗМІ і НГО. Адже згадуваний ІІІ сектор, а також ІV влада здатні істотно впливати на суспільну думку.

Ще один аспект нових реалій: скоріше за все УПА, Бандера, Петлюра, Мазепа і Герої Крут знову перейдуть у режим державного табу. Адже програми двох претендентів на президентське крісло не обіцяють нам нічого у цьому напрямку. Для БЮТу тема відродження національної свідомості давно вже являється ТАБУ. ПР використовує героїчні сторінки історії як жахалку для свого пенсійного електорату. Забудьте про державну підтримку патріотизму.

То що цьому протиставити? Поки що нам дозволяють створювати недержавні громадські організації. Ті, що справді недержавні і незалежні, які можуть натиснути на свободожерські амбіції свіженьких "вождів". Умовно кажучи, "дати по руках". Також на III сектор знову лягає ноша з підняття національної свідомості громадян.

Коротше: нам дають ящик з інструментами і дірявий як решето корабель. Хочте - ремонтуйте, не хочте - топіться. Новий Президент все рівно матиме запасний човен, навіть цілу баржу. Бо "економіка - понад усе!" (з передвиборчої програми одного з кандидатів). А українська нація - це так, гурт матросів, які латають дірки та драють підлогу.

ВІН і ВОНА поставили нас в такі умови: латати ЇМ нашу українську державу. Бо ми з НИМИ - "на одному кораблі" і не маємо щляхів до відступу. Тут наші сім*ї, родичі, діти, культура, тут наше ЖИТТЯ.

То ж, патріоти! Не складаймо руки, бо інакше склеємо ласти, давайте об*єднуватися. "Гуртом і батька легше бити!" - мовить народна мудрість.

ТІЛЬКИ РАЗОМ! Від серця до серця передаватимемо один одному наші переживання за майбутнє України. Не будьмо байдужими, йдемо латати цей корабель...


Україна понад усе!

Сейм Литви зобов’язав уряд вимагати в РФ компенсації за агресію СССР в січні 1991 року

19 січня, Сейм Литви без поправок прийняв резолюцію, якою зобов'язав уряд країни офіційно звернутися до Росії як до правонаступниці СССР з вимогою виплатити компенсації сім'ям загиблих і поранених під час січневих подій 1991 року у Вільнюсі.

За проект резолюції "Про компенсації сім'ям загиблих і пораненим 13 січня 1991 року", ініціатором якого виступив парламентар від партії Союз вітчизни - Християнські демократи Литви Рітас Купчинськас, проголосували 65 депутата. Лише один народний обранець утримався.

У документі, адресованому російському уряду, пропонується приступити до вирішення питання компенсацій і закрити його до січня 2011 року, коли в Литві відзначатимуть 20-у річницю трагічних подій.

Передумовою для виплати компенсацій, на думку литовських парламентарів, є "здійснена 11–13 січня 1991 року збройними силами СССР агресія проти незалежної Литовської держави і її жителів".

Оскільки 29 липня 1991 року Договором про основи міждержавних відносин Росія визнала незалежність Литовської Республіки з 11 березня 1990 року, той напад 11–13 січня 1991 року розцінюється обома країнами як агресія проти суверенної Литовської держави" - стверджується в резолюції.

У тексті резолюції також наголошується, що в результаті дій влади і армії СССР були вбиті і важко поранені багато беззбройних захисників свободи, громадян Литви.

При цьому підкреслюється, що, "оскільки 29 липня 1991 року Договором про основи міждержавних відносин Росія визнала незалежність Литовської Республіки з 11 березня 1990 року, той напад 11–13 січня 1991 року розцінюється обома країнами як агресія проти суверенної Литовської держави".

Депутатам Сейму Литви вже пропонували розглянути подібний документ в 2007 році, проте тоді більшість парламентарів проголосували проти. Зараз владу в Литві мають не соціал-демократи, а коаліція з чотирьох партій, і проект резолюції схвалили без особливих проблем.

Нагадаємо, після того, як парламент Литви оголосив про відновлення незалежності, центральна влада СССР оголосила це рішення таким, що суперечить конституції. У січні 1991 року в Литві почалися акції протесту, після чого в республіку були перекинуті бійці спецпідрозділів, частини ВДВ, які зайняли ряд стратегічних об'єктів.

У ніч з 12 на 13 січня колона радянської бронетехніки попрямувала в центр Вільнюса. При штурмі телевізійної башти загинуло 14 беззбройних людей, понад 600 було поранено. На згадку про ті події 13 січня відзначається в Литві як День захисників свободи.

Національний Альянс

понеділок, 18 січня 2010 р.

Україна, яку ми втратили


Результати першого туру президентських виборів засвідчують, що українські виборці з тріском провалили іспит на громадянську відповідальність та вірність національним ідеалам. Зробили вибір, від якого ніяк не натішиться Росія, аж пищить від задоволення. Ну що ж, значить така в України доля.

Тепер ті, кому набрид Ющенко з «його», як вони кажуть, голодоморами, Мазепою, Конотопом, Батурином, Крутами, ОУН-УПА, Биківнею, Мистецьким Арсеналом, європейським вибором, НАТО, свободою слова і демократичними цінностями, можуть бути задоволеними. Найближчі роки нічого подібного від майбутнього очільника чи очільниці держави, хто б з цих двох не став президентом, і близько не почуємо. Хіба що, в найкращому випадку, - пустопорожні слова на цю тему, смислові імітації та галюцинації. Насправді ж, вони принесуть із собою зовсім інший зміст як у внутрішню, так і зовнішню політику держави, яка буде відповідати російським забаганкам, а не українським інтересам.

Досить показовими в цьому плані видаються слова російського, точніше сказати, кремлівського політтехнолога Сергія Маркова, який, прибувши в Україну цього разу на святкування поразки Ющенка, був, як завжди радо зустрітий провідними телеканалами України – він був нарозхват, переходячи зі студії до студії. Так от, російський гість в притаманній йому «люб’язній» до всього українського манері в одному з телеефірів заявив: «Нам (себто Росії та Україні) нужно развивать общее экономическое пространство, совместно осваивать новые рынки, заниматься наращиванием экономических связей, а не про ОУН-УПА говорить». Мабуть, так воно і буде.

Власники наших каналів, здається, вже привчили до того, щоб українцям було головне не те, що вони про себе чи когось скажуть, а почути, що про них інші говорять і в першу чергу наші люті брати-слов’яни – росіяни.

Слід зазначити, перед тим, як матеріалізуватися у вигляді результатів голосування виборців, ідея необхідності зміщення Ющенка з президентської посади була добре підготовлена і артикульована в інформаційному полі країни. Глядачам, слухачам, читачам вперто і цілеспрямовано нав’язували, що Ющенко не такий як треба, що він втратив відчуття реальності, позаяк більше дивиться у минуле, ніж у майбутнє та й взагалі поводиться як неадекватна людина. Про це казали глашатаї як доморощеної п’ятої колони, так і посланці з Білокам’яної, що спеціально приїжджали для цього в Україну або мовили про це у телемостах, влаштованих провідними політичними ток-шоу країни.

Отже, роль вітчизняних ЗМІ в наближенні України до прірви важко недооцінити. Кожен як міг докладався до ганебної справи. Агресивна інформаційна русифікація свідомості українця призвела до того, що в когось і справді зародилися сумніви з приводу доречності і вигоди для України перебування Віктора Андрійовича на президентській посаді.

Отже, замість «ющенківських базікань» протягом наступних 5-10-20 років матимемо можливість чути недолугі мукання Віктора Федоровича Януковича в стилі «балалайка - два струна, я хазяїн всей страна», про «Україну для людей» (це він так уточнив, що не для мавп, чи що?), поезію Анни Ахмєтової та Косово, що десь на кордоні між Чорногорією й Гондурасом; або ж переможні реляції Юлії Володимирівни про чергові вікопомні перемоги її кААліцИйної кАманди над кризою, інфляцИєю, про те, який класний чувак путін і кАмпанія і т.д. і т.п, а також… сукні, сукні, сукні.

Часто-густо буває так, що цінність чогось проявляється лише з його втратою. Чи не надто жорстокий урок отримає країна, аби дізнатися справжню ціну своєї, важко підібрати більш підходяще слово, розправи над Ющенком. Бо виглядає так, що ми дружньо і з задоволенням розтоптали його, не пропустивши навіть на підступ до другого туру. Оце так «молодці», здорово потрудилися.

Свого часу навіть Ісусу Христу судилося бути розіп’ятим. Ніхто б його, якби навіть хотів, не зміг врятувати. Це повинно було статися, позаяк таким був задум Господній. Голгофа мала відбутися… Можливо і на те, що трапилося в Україні, теж є замисел?

Це не для того, аби порівняти когось з Сином Божим. Одначе, у Віктора Андрійовича все ж таки був свій хрест, який він ніс на собі, а багато хто з нас, українців, лише потішалися з цього, вишукуючи зручного моменту, аби плюнути в нього чи пнути, щоб подивитися – встоїть чи ні.

17 січня пнули так, що тому вже не піднятися. Принаймні, найближчого часу. Тепер на арену активних дій повилазили дві диявольські сили, одна страшніша за другу.

Відтак Україна завдяки нам, українцям, занурюється в темряву національного забуття, морок денаціоналізації і демонтажу державного суверенітету. Україна впадає в затяжну кому, з якої не відомо, чи зможе коли-небудь вийти.

Розвиток подій навіяв автору матеріалу варіант майбутнього України, грізні чорні контури якого вже проступили на обрії.

Отже, хто б цих двох кандидатів не переміг - і в цьому справжня трагедія для України - її майбутнє після 2010 року мені видається наступним.

Демократичні перетворення, яким наприкінці 2004 року відкрив шлях Майдан, будуть згорнуті. Свобода слова знову стане удаваною, оскільки вона залишиться лишень для певного кола політиків - представників правлячої сили. На телевізійних каналах, як і нині, все ще залишатиметься безліч ток-шоу, але на них як в "старі добрі" кучмівські часи будуть ті ж самі обличчя й жодного представника опозиції!

Хоча, можливо, і траплятимуться винятки, та якщо й запросять когось з опозиціонерів, в студії зроблять все, аби політики з колишнього помаранчевого табору були сприйняті глядачами як невдахи, клоуни, неадекватні люди. Над цими запрошеними відверто глузуватимуть та насміхатимуться як їхні опоненти, яким зазвичай на таких програмах забезпечуватиметься чисельна перевага, так і відповідним чином підібрані хронікери, експерти, журналісти. І все це - під гучні оплески студійної аудиторії.

Докорінних змін зазнає історія України. В "найкращому" варіанті, тема ОУН-УПА зійде з телевізійних екранів, наукових видань та представницьких форумів, знову опинившись в глибокому підпіллі, в найгіршому - воїнів-упівців щосили тавруватимуть як фашистів й гітлерівських поплічників у телерадіоефірі, на освітянських зібраннях, в друкованій пресі та в наново складених підручниках з історії.

Голодомор 1932-33 років визнають за суто природне лихо і то з наслідками, значно перебільшеними "фальсифікаторами" від Ющенка. Нова інтелектуальна "еліта", що прийде на керівні посади у Міносвіти, Держкомархів та науково-дослідні інститути після зміни влади, рішуче заперечить штучний характер голоду 1932-33 рр. та його етнічну основу. Голодомор перестануть вважати навмисно зорганізованим, вживання слів "геноцид українців" опиниться під забороною.

Російській мові буде надано статус другої державної чи офіційної, що спричинить різке скорочення вживання української - фактично це рішення стане законодавчим оформленням нерівних можливостей для розвитку обох мов, воно підірве позиції української та закріпить панівний статус російської. Природно, що після цього різко зменшиться кількість українських шкіл і, натомість, значно побільшає російських. Російська мова отримає преференції в державних установах й культурних закладах, ЗМІ та інших сферах.

По країні підуть хвилі "фестивалів слов'янської культури й мистецтва", а також науково-практичних конференцій, присвячених спільній історії "братніх народів". Всі ці заходи з переважною більшістю російських учасників будуть об'єднані єдиною, сказати б, "просвітницькою", слов'янофільською тематикою.

Псевдомистецькі форуми, як от "Славянские песни", "Славянские голоса", "Мы - славяне!", "Славянское братство", "Братья-славяне", "Славянский стиль", "Славянская мозаика", "Славянская альтернатива", "Славянский мир", "Славянское единство" матимуть на меті всіляко підкреслювати спорідненість російської й української культур та нав'язувати українському суспільству їхнє сприйняття як чогось цілісного і неподільного.

На так званих науково-практичних конференціях з цілими десантами московських вчених насаджуватимуться лишень російські погляди та версії історичних подій, повністю відповідні офіційній лінії Кремля.

Це будуть такі собі антиєвроінтеграційні, антинатовські й антиамериканські дійства, на яких "славянский мир" протиставлятиметься західному - ворожому в розумінні організаторів заходів, й натомість оспівуватиметься воз'єднання братніх народів України, Росії і Білорусі задля противаги неслов'янам та "небратнім" слов'янам.

Зрадниками "слов'янської єдності" будуть проголошені болгари, чехи, словаки, словенці, поляки, македонці, хорвати - ті, чиї країни вступили до НАТО або впевнено йдуть до Альянсу. Таке практичне втілення отримає розгорнута офіційна державна пропаганда ідеї "слов'янської єдності" для України - курсу на подальше зближення з Росією, а насправді - цілковите й остаточне поглинання нею української держави .

Музей "Радянської окупації" якщо не ліквідують, то перетворять на музей "Радянської Слави". Буде розпочато кампанію з реабілітації Сталіна та виправдання сталінізму. По всій країні почнуть відновлювати пам'ятники комуністичним тиранам і більшовицьким катам, російським царям та імператрицям, політичним діячам різних історичних епох, пролетарським письменникам і знову заходяться перейменовувати вулиці на честь радянських вождів тощо.

Зрозуміло, що за таких умов на євроатлантичній інтеграції країни буде поставлено великий хрест, її відвернуть не лише від НАТО, але й Європейського Союзу. Україна фактично втратить самостійність у здійсненні зовнішньої політики, яка стане повністю залежною від Росії й підконтрольною Кремлю.

Газотранспортна система України через колосальні борги «Нафтогазу» таки буде передана Росії, що лишень зміцнить фактичну російську окупацію колись вільної демократичної країни з тотальним нав'язуванням їй російських стандартів у всьому: соціально-політичному житті, національно-культурній, історичній сферах.

Разом із втратою політичних та громадських свобод, євроатлантичного вектору розвитку країна повністю загубить і свою національну ідентичність, фактично перестане бути Україною.

Олексій Мазур, Дніпропетровськ

УКРАЇНСЬКИЙ ПОГЛЯД

М.Ставнійчук пропонує не поспішати ставити крапку на політичній кар'єрі В.Ющенка.


Заступник глави Секретаріату президента України Марина Ставнійчук пропонує не поспішати "ставити крапку на політичній кар'єрі Віктора Ющенка". Про це вона заявила на телеканалі ТВі.

"Ця поразка дасть можливість тим, хто дивився в різні боки, але рухався в одному напрямку, консолідуватися. Не кожна поразка є початком кінця, можливо поразка буває і початком перемог. Можливо, потрібна нова конфігурація в команді (В.Ющенка), нова тактика" - сказала М.Ставнійчук.

Вона не виключила, що команда В.Ющенка піде на дострокові парламентські вибори, бо провести фракцію до Верховної Ради України має шанс кожен, хто отримав більше 3% голосів на цих президентських виборах

Відносно другого туру президентських виборів заступник глави Секретаріату підкреслила: "Глава держави у такий складний виборчий період залишається главою держави, а відтак гарантом чесного виборчого процесу". М.Ставнійчук стверджує, що у В.Ющенка немає намірів залишитись Президентом всупереч результатам виборів в разі сценарію судового оскарження виборів після другого туру: "Не думаю, що в нього є такий настрій і таке переконання".

УКРАЇНСЬКИЙ ПОГЛЯД

Ющенко публічно не потішить ні Тимошенко, ні Януковича


Президент Віктор Ющенко навряд підтримає Юлію Тимошенко або Віктора Януковича в другому турі.

Про це в ефірі 5 каналу заявив заступник глави секретаріату президента Ігор Попов.

"Я не думаю, що президент буде надавати публічну підтримку жодному з цих політиків. Його ідеї відрізняються від того, що збиралися будувати вони", - зазначив Попов.

Він також зазначив, що Ющенко може вийти до преси після результатів підрахунку голосів.

УКРАЇНСЬКИЙ ПОГЛЯД

Кому Вниз - І ви покинули...

неділю, 17 січня 2010 р.

Біля центрального штабу Януковича затримано авто з півмільоном гривень на підкуп виборців

Служба безпеки України з метою недопущення підкупу громадян на виборах Президента України проводить загальнонаціональну спеціальну операцію з припинення діяльності незаконних комерційних структур, які намагаються переводити готівку у тіньовий обіг для незаконного використання її у виборчому процесі на користь окремих кандидатів, повідомляє прес-центр СБУ.



Як наголосив на брифінгу голова СБУ Валентин Наливайченко, головним завданням Служби на сьогодні є недопущення роздачі брудних грошей виборцям. «Ключовим питанням для спецслужби є процес припинення діяльності незаконних пунктів відмивання коштів і потрапляння готівки у виборчий процес», – зазначив В.Наливайченко.

Один такий пункт з «відмивання» грошей розташовувався на вулиці Московській у Києві.

13 січня ц.р. о 19:30 у рамках спеціальної операції співробітники СБУ затримали на гарячому членів організованого злочинного угруповання, які перевозили готівку. Під час особистого огляду в них вилучено понад півмільйона гривень, які були розфасовані у пачки і підготовлені до відправки у виборчий штаб одного з кандидатів.

При максимальній вартості в 500 грн. за один куплений голос цієї суми вистачило б для підкупу щонайменше однієї тисячі виборців.

За попередньою інформацією, цією тіньовою структурою на замовлення представників політичних сил через низку фіктивних комерційних фірм обготівковувалось до 5 мільйонів гривень щоденно. Отже, мова йде про регулярний підкуп як мінімум десяти тисяч осіб щоденно у містах або й того більше, як на сільську місцевість.

Матеріали документування скеровані до органів прокуратури для прийняття рішення згідно з чинним законодавством.

Варто зауважити, що центральний виборчий штаб кандидата в президенти Віктора Януковича також розташовано у місті Києві, по вулиці Московській 31/33 у приміщенні кінотеатру «Зоряний».

ZIK

ЮЩЕНКО ВПЕВНЕНИЙ У ВИБОРІ УКРАЇНЦІВ


Президент Віктор Ющенко впевнений у своїй перемозі.

Про це він сказав під час голосування на виборчій дільниці в Києві, відповідаючи на питання, що він має намір робити у випадку, якщо не буде обраний президентом.

"Я буду обраний", - заявив Ющенко.

Він також знову повторив, що в нього немає сумніву, що Україна вкотре продемонструє, що вона є "європейською країною, де є вільна нація, вільний народ і забезпечені вільні вибори".

"Процвітання європейського вибори у щастя на многая літа я бажаю країні, кожному з вас і українському народу", - зазначив він.

УКРАЇНСЬКИЙ ПОГЛЯД

суботу, 16 січня 2010 р.

Голодомор і вояків УПА визнавати не потрібно, - Янукович

Лідер Партії регіонів, кандидат у президенти Віктор Янукович переконаний, що УПА та Голодомор визнавати не потрібно. Про це Янукович заявив під час останнього передвиборчого ефіру на телеканалі «Інтер» 15 січня.

За його словами, Голодомор визнаний на рівні всіх міжнародних організацій. "Ми отримали відповіді Ради Європи, ООН на це. Відповідь справедлива, що від Голодомору тоді постраждали усі країни, що перебували на теренах колишнього Радянського Союзу. Постраждало Поволжя, Ставропольський край у Росії, Україна, Білорусія, Казахстан. Те, що сталінська влада допустила Голодомор, осудив весь світ. Але він ніде не названий геноцидом українського народу", - висловив своє ставлення до питання визнання Голодомору 1932-33 років геноцидом проти українського народу кандидат у Президенти Віктор Янукович.

Щодо питання визнання вояків Української Повстанської Армії ветеранами Другої світової війни, Янукович зазначив: "Українська Повстанська Армія існувала. Різні історичні факти зафіксовано. Були спроби відстоювати українську незалежність, а були спроби об’єднання з нацистською Німеччиною. Каральні акції, що відбулися на території України і Польщі доведені документально".

На його думку, до вояків УПА "потрібно зберегти те ставлення, яке було в історії України. По-іншому відноситися не можна. Спроби переписування історії ми не повинні допустити".

ZAXID.NET

четвер, 14 січня 2010 р.

Суд визнав Сталіна винним у геноциді українського народу


13 січня, Апеляційний суд м. Києва розглянув кримінальну справу, порушену і розслідувану СБУ за фактом вчинення Голодомору-Геноциду в Україні у 1932-1933 роках.

Суд констатував, що Сталін (Джугашвілі) Й. В., Молотов (Скрябін) В. М., Каганович Л. М., Постишев П. П., Косіор С. В., Чубар В. Я. та Хатаєвич М. М. вчинили злочин геноциду, передбачений ч. 1 ст. 442 КК України (геноцид), та закрив кримінальну справу на підставі п. 8 ч. 1 ст. 6 КПК України, у зв’язку з їхньою смертю. Про це ЗІК повідомив прес-центр СБУ.

Рішенням суду підтверджені висновки слідчих Служби безпеки України про організацію вчинення в 1932-1933 роках на території УСРР керівництвом більшовицького тоталітарного режиму – генеральним секретарем Центрального комітету Всесоюзної комуністичної партії більшовиків /ЦК ВКП(б)/ Сталіним (Джугашвілі) Йосипом Віссаріоновичем, членом ЦК ВКП(б), Головою Ради Народних Комісарів Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР) Молотовим (Скрябіним) В’ячеславом Михайловичем, секретарями ЦК ВКП(б) Кагановичем Лазарем Мойсейовичем та Постишевим Павлом Петровичем, членом ЦК ВКП(б), генеральним секретарем ЦК Комуністичної партії більшовиків України /КП(б)У/ Косіором Станіславом Вікентійовичем, членом ЦК ВКП(б), Головою Ради народних комісарів Української Соціалістичної Радянської Республіки (УСРР) Чубарем Власом Яковичем та членом ЦК ВКП(б), другим секретарем ЦК КП(б)У Хатаєвичем Менделем Марковичем, геноциду української національної групи, тобто штучного створення життєвих умов, розрахованих на її часткове фізичне знищення.

Згідно з висновком проведеної у ході досудового слідства судової науково-демографічної експертизи Інститутом демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи Національної академії наук України, внаслідок вчиненого геноциду в Україні загинуло 3 млн 941 тис. осіб.

ZIK

Кандидати в (п)резиденти







Віктор Янукович

Вибір без вибору. Або чому знову Ющенко




Ще в травні минулого року вголос заявити про намір на наступних президентських виборах голосувати за Ющенка було не те що сміливим, а більше навіть божевільним кроком.

А вголос висловлена думка про те, що Ющенко має попри все шанси знову стати президентом, викликала не те що посмішку на обличчі, а круговий рух вказівного палець біля скроні.

І хоча Ющенко як майбутній кандидат у президенти у колі його колишніх виборців наражався на публічне несприйняття і шквал критики, насправді часто ці ж виборці перебували у ролі таких собі партизанів. Вони боялися зізнатися на публіку, та й ,можливо, зізнатися самим собі, що таки знову проголосують за лідера Майдану-2004.

"За кого будете голосувати?", "Як думаєте, хто буде наступним президентом?" Обговорюючи ці запитання протягом літа-початку осені, часто одразу чулося у відповідь: "Та ну їх всіх".

Але подібна розмова часто закінчувалася доволі прогнозовано, якщо вона провокувалася наступною констатацією: "Як би це парадоксально не звучало, але знову голосуватиму за Ющенка" або "Якби це смішно не виглядало, але, дуже ймовірно, що Ющенко знову стане знову президентом. А просто іншого виходу немає".

І очікувано у відповідь часто чулося: "Ти теж?!", "Я думав (-ла), що то лише я так вважаю!".

"Партизанів" за цей період довелося нарахувати чимало. Йдеться про партизанів, які навряд чи фігурували у соцопитуваннях як виборці Ющенка. У найкращому разі - як такі, що не визначилися. Бо до кінця не хотіли вірити в те, що залишаться без вибору.

Але чим ближче час підводив українців до головного вибору 2010 року, все більше і більше прихильників Ющенка 2004 року активніше почали говорити про свою готовність підтримати Ющенка і в цій кампанії.

Проте серед цих "партизанів" досі лишаються такі, які навіть в останній тиждень перед виборами не готові зняти маски. Бо знімати їх не так приємно. Багато досі кажуть, що не визначилися. Не визначилися навіть у тому, чи підуть на виборчі дільниці.

Адже у президентській кампанії 2010 готовність віддати голос за Ющенка українцем оголошується далеко не з гордістю і вірою у завтрашній день, як це було п'ять років тому. У оголошенні такої готовності читається невпевненість і часто розгубленість.

Ця готовність - як констатація безвиході і вирок усьому українському політикуму. Адже за п'ять років "нового життя" України політикум так і не спромігся породити гідного кандидата на заміну лідеру Майдану, якого часто називали перехідним президентом.

Лідера, якому би хотіли повірити і довірити якщо не більшість українських виборців, то, принаймні, більшості з колишніх "помаранчевих".

Готовність голосувати за Ющенка - це подвійне дежа в'ю. І це знову вибір не за, а проти.

Дежа в'ю 2004 року, коли багато українців голосували на так за Ющенка, як проти системи, яка ототожнювалася на той момент з Януковичем. Сьогодні Янукович попри прогнозовану у 2004-му політичну смерть знову на коні, що є ще раз підтвердженням сумного вироку всьому українському політикуму.

Відчуття цієї загрози здатна акумулювати виборців Ющенка-2004. Тимошенко не має таких шансів, шансів об'єднати "помаранчевий електорат" довкола себе проти повторення "загрози", зважаючи на значно більшу свою одіозність, ніж в Ющенка. Адже Тимошенко як політика можна любити або на дух не переносити. Ставитися до неї нейтрально важко.

В Ющенка критиків більше, ніж достатньо. Але є доволі багато людей, які здатні закрити очі на всі його недоліки, аби тільки не гірше. Недоліки Тимошенко далеко не всі "помаранчеві" виборці готові пропустити повз пильної уваги, оскільки у цих недоліках багато хто бачить чіткі небезпеки.

Готовність голосувати за Ющенка - це дежа в'ю і 1999 року, коли теж більшість голосувала не за, а проти, не за Кучму, а проти комуністичної загрози у втіленні Симоненка.

Вибір 99-го і вибір 2004-го - це вибір за стабільність. У першому варіанті - аби не повертати Україну назад у минуле, у другому - аби не гірше, плюс відоме "лишь бы не было войны". Саме з гаслами "За стабільність" велася PR-кампанія Кучми десть років тому і Януковича п'ять років тому.

Саме зараз колишні виборці Ющенка готові віддати голос за стабільність: за стабільний політичний хаос, за стабільний надто повільний рух до Європи, за стабільну кволість реформ. Проте у цій невеселій стабільності, принаймні, проглядається чіткість у стратегічному курсі, хоча з відсутньою тактикою.

Ця стабільність має значну перевагу на фоні проросійського і "системного" Януковича і непередбачуваної та коньюктурної Тимошенко.

Вибір 99-го з червоним Симоненком - чітко продумана технологія. Вибори 2004 року з одіозним Януковичем, що передбачало як варіант третій термін Кучми, теж, найімовірніше, чіткий технологічний проект. У безальтернативності вибору 2010 року проглядається вже не технологія, а звичайна безпорадність та імпотентність українського політикуму.

Відтак, країну, її громадян, залишили без вибору.

Чи не вперше в Україні під час президентської кампанії спостерігається така байдужість серед людей. Вибори проходять ніби повз виборців. Ніхто за ними надто не спостерігає і не відчуває. Не відчувають великого азарту і ажіотажу навіть окремі кандидати в президенти, як самі і розповідають.

Залишилося менше тижня до виборів. Проте неодноразово можна почути: "Чи піду на вибори? Ще не знаю", "За кого голосуватиму? Ще не вирішив (-ла)."

Вибір 17 січня, насамперед, залежатиме від того, чи "партизани" знімуть маски. В першу чергу, перед самими собою.

А вже 18-го числа багато хто зможе згадати слова керівника львівського виборчого штабу нинішнього президента. Аргументуючи шанси Ющенка на перемогу у цій кампанії, він кілька місяців тому сказав: "У Страсну п'ятницю рейтинг Ісуса Христа був нуль відсотків, за тиждень в Єрусалимі він зашкалював".

Пригадати ці слова можна буде у двох варіантах.

Перший: рейтинг, точніше відсотки голосів за Ющенка, дійсно можуть подивувати.

Другий: його рейтинг зашкалюватиме, але не у виборчих протоколах, а у головах колишніх виборців. Серед них більшість, зіштовхнувшись з чітким вибором другого туру і зрозумівши безповоротність подій, скаже собі те, що вже зараз часто кажуть ті, хто зняли маски: "А вибору немає, бо ще ой як всі будуть жалкувати за Ющенком"... До речі, "єрусалимський" рейтинг стосувався уже неживого "Месії".


Мар'яна П'єцух, журналіст, редактор


Національний Альянс

Суд заборонив Майдан після першого туру

Окружний адміністративний суд Києва заборонив проведення масових акцій на Майдані Незалежності в період з 9 січня по 5 лютого.

Як повідомили УНІАН в Головному управлінні з питань внутрішньої політики Київської міської державної адміністрації, відповідне рішення суду було прийнято у зв’язку зі зверненням столичної влади з вимогою обмежити на період призиденських виборів проведення будь-яких акцій та заходів партіями та громадськими організаціями на центральній площі міста.

Як зазначили в управлінні, звернення до суду було оформлено через те, що заявниками були різні політичні сили і всі планували вивести в центр міста багато людей. Зокрема, мова йде про міські організації Партії регіонів і партії "Батьківщина", а також всеукраїнського об`єднання "Свобода". Таким чином, щоб уникнути “”нестандартних ситуацій” мерія вирішила просити суд про введення обмежень на проведення акцій у вказаний період виборів.
Звернення до суду було направлено в грудні минулого року і відповідне рішення прийнято в останні дні року.

В ГУ внутрішньої політики повідомили, що зараз до них надходять нові заявки на проведення масових акцій від політичних партій, блоків та громадських організацій з новими місцями їх проведення. Точну інформацію пообіцяли надати УНІАН пізніше.

“Станом на сьогодні підстав немає для нового звернення до суду”, - прокоментували ці нові заявки в столичному Головному управлінні внутрішньої політики.

Як повідомляв УНІАН, Київська міська організація Партії регіонів подала до КМДА заявку про проведення з 17 січня по 20 лютого “заходів з роз’яснення необхідності дотримання конституційних прав громадян під час проведення виборів Президента”. У цій заявці організатори акції вказали місця її проведення: вул. Михайла Грушевського: буд. №12/2 (біля будинку Кабінету міністрів України); вул. Михайла Грушевського, 5 (біля будівлі Верховної Ради України); вул. Банкова, 11 (біля будівлі Секретаріату Президента України); пл. Лесі Українки, 1 (біля будинку Центральної виборчої комісії); вул. Московська, 8 (біля будівель Вищого апеляційного адміністративного суду та Київського апеляційного адміністративного суду); Європейська площа; Софіївська площа; Михайлівська площа; Майдан Незалежності.

УНІАН

середу, 13 січня 2010 р.

Відкритий лист Ю. Шухевича до ієрархів християнських церков, священників, монахів, монахинь

Христос народився! З Новим роком!

Вельмишановні владики, священники, монаші згромадження! Просимо Вас відправити 14.01.2010 р. на Новий рік Службу Божу і закликати український народ, українську молодь, весь християнський люд до спільної молитви і жертвування Cвятого Причастія за Мудрість Українського Народу, за вибір Українського Президента в 2010 році, за здоров’я і перемогу на президентських виборах Віктора Ющенка.

Політична криза, створена Тимошенко, Януковичем і їхніми лакеями, спричинила велику загрозу нашій незалежності.

Прем’єр-міністр Тимошенко, проводячи багатомільйонні шоу, використовує державну казну для ведення власної виборчої кампанії на пост президента України, залучає до агітації підлеглих їй осіб, службовий транспорт, устаткування, приміщення.

Перемога на президентських виборах Тимошенко потрібна, щоб після цього об’єднатися з усіма олігархічними кланами, знищити державотворчі процеси в Україні, захопити на багато десятиліть владу і разом грабувати Державу, а нас вести в московське ярмо.

Такі кроки олігархічні клани і Тимошенко вже не раз пробували здійснити, але Український народ на чолі з Українським Президентом не дали їм цього зробити, поки що.

Тільки спільними діями проти підступних олігархічних кланів, Тимошенко і Януковича, ми ще зараз можемо зупинити ці ворожі сили.

Не даваймо обманути себе підступним, брехливим обіцянкам Тимошенко, Януковича, іншим проросійським лідерам.

Пам’ятаймо!!! Комуністи і аналогічні проросійські лідери на початку 20-го століття теж солодко обіцяли українцям хліб, землю, заводи, фабрики, а вчинили нелюдський голодомор, знищили селянство, духовенство, інтелігенцію, душили українську незалежність, загарбували наші запаси нафти, газу, карпатського лісу упродовж 70 років свого панування, при мовчазній згоді цивілізованої Європи, США і світу.

У своїх звертаннях до мирян просимо в ім’я жертв мільйонів українців, замучених голодоморами, сибірськими каторгами, розстріляних, тих, що віддали своє життя в нерівних боях за незалежність України, Церкви, закликати їх не залишатися байдужими, не давати викликати в себе безнадію, не піддаватися впливам зомбування, брехливим рейтингам, не відступати завчасно із поля бою, оскільки битва за незалежність не програна, битва продовжується!

Майдан – це тільки початок боротьби, а не її завершення!

Тимошенко використала Майдан, як трамплін, як п’єдестал для захоплення влади і збільшення своєї слави.

Шановне духовенство! Ми просимо Вас закликати народ не продаватися за іудині срібняки, бо Бог, який подарував Незалежність Україні завдяки великій жертві мільйонів українців нам цього не простить, і вічна ганьба від прийдешніх поколінь впаде за це на наше покоління.

Разом з нашим українським президентом Віктором Ющенком всім треба не переставати боротися за вільну самостійну Україну!

Хай героїчний приклад юних Героїв Крут зупинить український народ, нашу молодь, нашу інтелігенцію від ганебного відступу, продажництва, від зради Цінностям Майдану, а Святий Йордан хай скріпить, об’єднає наші сили!

Благаймо в єдності Всевишнього Бога, щоб просвітив нам розум!

Просимо зачитати наше звернення під час відправи святої літургії 14 січня 2010 року на Новий рік.

За дорученням ГПО «Галицький вибір» -
Голова політради ГПО «Галицький вибір»
Ю. Шухевич

Львів, 12 січня 2010 р.


Тонкі грані часу

понеділок, 11 січня 2010 р.

Вимагаємо звільнити Ахмеда Чатаєва!


Генеральному прокурору України
Медведьку Олександру Івановичу


ЗВЕРНЕННЯ
ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ


Як повідомили засоби масової інформації, в Україні у місті Ужгород декілька днів тому правоохоронними органами було затримано ветерана російсько-чеченської війни, інваліда 2-ої групи, політичного біженця Ахмеда Чатаєва.

Ахмед Чатаєв має офіційний статус біженця в Австрії, де мешкає багато років. В Україні він знаходився в особистих справах, ніяких законів України не порушував і мав намір повернутися до Австрії, проте був схоплений українськими силовиками.

Згідно оперативної інформації, Ахмед Чатаєв був заарештований на вимогу російських спецслужб. Москва вимагає від Києва якнайскоріше видати Ахмеда Чатаєва, тому що він „є учасником бойових дій в Чечні проти російських військ”.

Повідомляється, що представники Росії вже вилетіли до України з так званим „досьє на екстрадицію” з метою вчинити тиск на українську владу.

Такі дії владних структур України вступають у протиріччя не тільки з національними інтересами держави, але й зі здоровим глуздом, бо буквально нещодавно кремлівська маріонетка, що отримала від Путіна ярлик на правління Чечнею, Рамзан Кадиров, наслідуючи своїх московських господарів, відверто закликав до ліквідації державності України. І відразу після цього, агенти Кремля в Україні проводять акцію по затриманню чеченського патріота, який, у свій час, зі зброєю в руках протистояв російським агресорам та їх кадировським посіпакам.

Ми заявляємо рішучий протест проти холуйських дій представників „п’ятої колони” в правоохоронних органах України та вимагаємо негайного звільнення незаконно затриманого борця за свободу чеченського народу Ахмеда Чатаєва.

У випадку невиконання наших вимог, Міжнародний Антиімперський Фронт разом з організаціями-союзниками готовий розпочати масові акції протесту та громадянської непокори.

Геть кремлівських агентів з владних і силових структур України!

За вашу і нашу свободу!


Міжнародний Антиімперський Фронт
Організація Українських Націоналістів
Українська Національна Асамблея - Українська Народна Самооборона
ГО "Люстрація"
ВО "Тризуб" ім. С.Бандери
"Національний Альянс"
Українська Християнська Солідарність
Українська Партія
Українська Інформаційна Служба


УКРАЇНСЬКИЙ ПОГЛЯД

Тимошенко попалилася на підкупі виборців. ВІДЕО





вівторок, 5 січня 2010 р.

Чому я вдруге буду голосувати за Віктора Ющенка?




Безперечно, Віктор Андрійович Ющенко не Ангел, не Святий; він такий як Ви, як я, але водночас і не зовсім такий. З благословення Всевишнього, Вашою і моєю волею він став Президентом України, щоби на світлих глибинних засадах українськості разом зі всіма громадянами країни допомогти розвивати й утверджувати національну гідність, соборність, демократичність, соціальну справедливість, європейські стандарти у житті держави.

Обраний шлях до волі, свободи, особистої відповідальності Президента і кожного з нас за свою долю, долю родини, долю України досить важкий, але тільки цим будівничим курсом ми зможемо досягнути рівня розвитку таких країн, як Великобританія, США, Німеччина, Франція, Японія, Польща, Чехія... На жаль, не все в ідеальному варіанті вдалося здійснити з президентської програми „10 кроків назустріч людям”. Цей недолік злісно використовують внутрішні й зовнішні недруги України.

Прискіпуючись до дрібниць, опоненти Віктора Андрійовича цинічно й глумливо під час зустрічей з виборцями, у засобах масової інформації кепкують, принижують, паплюжать, заперечують будь-які здобутки під його керівництвом. Натомість, захлинаючись від самозакоханості, розповідають про свою „героїчну працю” та обіцяють нам „золоті гори”, „молочні ріки”, „медові криниці” тільки б ми віддали їм Україну, з якої хочуть зробити для себе та своїх північних друзів заповідну мисливську зону.

У вирі повсякденних клопотів ми не завжди пам’ятаємо, що саме завдяки Вікторові Ющенку незалежна Україна гідно відповідала на складні виклики часу. Він особисто з побратимами-очільниками не раз виводив країну з кризових ситуацій. На чолі Нацбанку успішно ввів українську гривню, на чолі Уряду – врятував Україну від дефолту, поклав крайганебній бартеризації економіки та повернув заборгованість з виплати пенсій та зарплат. Пригадаймо це, шановний читачу.

А хіба не Віктор Андрійович ініціював законодавче підвищення матеріальної допомоги при народженні дитини до 8400 гривень? Згодом виплати збільшено до 12000 гривень кожній родині за народження першої дитини, 25000 за народження другої дитини і 50000 за народження наступних дітей. За президентства В. Ющенка український експорт зріс удвічі – 32,7 мільярдів до 67 мільярдів доларів. Українська продукція завойовує нові ринки в Європі та Азії. Товарообіг між Україною та Росією зріс майже вдвічі з 17,7 млрд. доларів у 2004 р. до 35,15 млрд. доларів у 2008 р. Назву ще декілька важливих цифр. За неповні чотири роки було створено 3,6 млн. нових робочих місць. За чотири роки (з 2005 по 2008 рік включно) Державна служба зайнятості працевлаштувала 4,3 млн. громадян України. За цей же період кількість зайнятого населення у віці від 15 до 70 років збільшилася майже на 700 тис. осіб (з 20,3 млн. до 21 млн.).

Читаючи ці цифри, у Вас може виникнути резонне запитання: „А чому досі українці виїжджають за кордон на роботу?”, „Чому в сільському господарстві стільки проблем?”, „Чому тисячі гектарів родючої землі заростають бур’янами-чагарниками?”. Ще можна поставити з десяток гострих запитань, на які не тільки важко однозначно відповісти, а й окреслити оптимальні заходи щодо соціально-економічних проблем. Але, на мою думку, не чесно й аморально в усіх наших бідах звинувачувати лише В. А. Ющенка, як це робить чимало політиків і ЗМІ, маніпулюючи свідомістю населення. Якою Україна є нині, якою буде Україна завтра залежить від кожногоз нас (попередніх і нинішніх перших керівних осіб держави, коаліційних і опозиційних депутатів усіх рівнів, службовців), від кожного українця, де б він не жив, яку б корисну роботу не виконував, від кожного громадянина України. Канада є такою, якими є кожний канадієць, Росія – такою, яким є кожний росіянин, Іспанія такою, яким – кожний іспанець, Естонія – такою, як кожний естонець, Греція – такою, як кожний грек...

Вдумливий громадянин розуміє, що для Віктора Андрійовича найвищими цінностями є незалежність, соборність України, утвердження незалежної журналістики, громадський контроль за інформаційним простором, пріоритет для національного медійного продукту, свобода особистості, її духовний і матеріальний добробут. Тому він запропонував новий стандарт соціальної політики: зарплати, пенсії та інші виплати щороку підвищують. У 2008 році порівняно з 2004 р. середня заробітна плата в Україні зросла у три рази – з 590 до 1800 грн. З 2004 р. середня пенсія зросла майже в п’ять разів. У 2005 р. здійснено перший крок до диференціації пенсій шляхом введення доплати за понаднормовий стаж, вперше пенсії підвищено у зв’язку із ростом заробітної плати. Крім того, в 2007 р. Віктор Андрійович запропонував підвищити трудові пенсії за рахунок збільшення коефіцієнта страхового стажу з 1 до 1,35% з 1 січня 2008 року. Правда, більшість населення України справедливо незадоволена своїм життєвим рівнем, бо пограбоване олігархами-чужинцями та малоросами-перекиньчиками. Це дуже добре розуміє Віктор Андрійович, тому вживає заходів щодо подолання корупції; всупереч внутрішнім і зовнішнім перепонам дбає, щоби Україна була сильною державою. В останні роки вона демонструвала динамічне зростання економіки, виразну соціальну спрямованість її розвитку. Вдвічі зріс бюджет, вшестеро – прямі іноземені інвестиції, розпочалась дерегуляція підприємництва. Поза сумнівом, країна досягла б більшого, якби деструктивні зміни до Конституції не розбалансували державний механізм. Саме тому В. А. Ющенко ініціював конституційну реформу, що дасть Україні ефективну владу, яка буде здатна здатна здійснити глибинні реформи в усіх галузях державної структури.

Ми повинні усвідомити, що доля кожної людини, родини, народу, нації залежить від того, якою є влада (національна, шовіністична, імперська, космополітична, кримінально-олігархічна, колабораціоністська тощо), чиї інтереси вона захищає, який приклад показують чиновники, які взаємини між керманичами і громадянами. Президент В. А. Ющенко не поступається національними інтересами України заради прихильності чужих держав. Чи не тому йому довелось заплатити високу ціну особистим здоров’ям? Він всебічно дбає про відродження української національної історичної пам’яті, бо без правдивої пам’яті про минуле не може бути справедливого майбутнього. Віктор Ющенко за єдність і цілісність України, за утвердження української мови, культури, національно-духовних цінностей. Він усією своєю попередньою і нинішньою діяльністю підтверджує, що не хоче аби росіяни, євреї, поляки, угорці, болгари, румуни, греки, представники інших націй, які живуть в Україні, асимілювалися. Кожний з них нехай залишається сам собою. Українська держава створює їм належні умови для збереження своєї мови, культури, звичаїв, традицій. Але, народившись на гостинній українській землі, вони покликані бути її вірними синами і дочками – україноцентристами. На жаль, цього не розуміють проросійькі політики різних мастей, „п’ятиколонники”, які не перестають лити бруд на українського Президента. Москві також не подобається обраний Україною шлях розвитку; В. Путін, М. Медведєв та інші імпершовіністи роблять усе, аби втримати Україну в орбіті політики Росії. Вони ніяк не хочуть, щоби ми обрали В. А. Ющенка Президентом України на другий термін, бо він за рівноправні відносини України і Росії, за виховання національно-свідомих українців, за те, щоби і чужому научатись, й свого не цуратись (Т. Шевченко), щоби ґаздою, не слугою перед світом стати (І. Франко).

Суспільство взаємної любові може розвиватися лише на засадах культурного взаємодоповнення, а не взаємоподолання. Тільки висока духовність людини врятує цей знецінений і обайдужений світ, запобігатиме розгубленості українців і приведе до духовної гармонії людини і природи, політики, влади, поєднання їх з національними інтересами, моральними і правовими законами, ліквідації тих ерзац-цінностей, яких сьогодні через край у нашому суспільстві, та утвердження на духовних основах україноцентристського відчуття.

Я не ідеалізую нинішнього Президента України, не приховую своїх критичних зауважень щодо його деяких помилок, але повністю погоджуюся з єврейським поетом Мойсеєм Фішбейном, що не підтримувати сьогодні Віктора Ющенка – це національний мазохізм, якщо не національне самогубство. У світі поважають дбайливого, працьовитого, сильного господаря на своїй землі, здатного її захистити, справжнього, щирого носія національних і загальнолюдських цінностей. Політика В. А. Ющенка якраз спрямована на захист і розвиток української національної сутності, утвердження в Україні українського життєвого середовища, взаєморозуміння, взаємоповаги, дружби між людьми різних національностей, між великими і малими державами, між сильними і слабкими земної цивілізації.

Вдумливо оцінюючи нинішню надто складну суспільно-політичну, соціально-економічну, психолого-ідеологічну ситуацію в Україні, розуміючи, що і від мого голосу залежить, чи буде Україна українською, суверенною, соборною, незалежною державою, в якій би кожний громадянин був духовно багатим і матеріально заможним, я вдруге на президентських виборах буду голосувати за Віктора Андрійовича Ющенка.

Василь Лизанчук
Націоналістичний портал
Пам’ятай про Крути Молодь пам’ятає Шухевича