вівторок, 3 липня 2012 р.

ШУХЕВИЧ КЛИЧЕ ДО БОЮ


Спекотного дня 30 червня 2012 року у Калуші відбулось урочисте відкриття пам’ятника Головнокомандувачу УПА генерал-хорунжому Романові Шухевичу. Не вдаючись до високопарних і пафосних слів, якими щедро наповнили свої виступи більшість промовців, зазначу найістотніше на мій погляд.
Молебень і освячення пам’ятника, яскраво і майже аскетично виконані митрополитами УПЦ КП Йосафом і УГКЦ Софроном Мудрим, створили благодатну ауру священнодійства і спонукали не до парадності в дусі соцреалізму з довжелезними і втомливими промовами біографічного характеру, а до мудрого аналізу тривожної ситуації в Україні на тлі християнської самопосвяти і національно-визвольного чину крицевого лицаря України, талановитого організатора і чуйного, людяного побратима до своїх друзів і безпощадного до ворогів України, високоморального, шляхетного і високоінтелектуального борця за волю України славної пам’яті Романа Шухевича. Вельми промовистим свідченням народної шани і любові до генерала Чупринки (псевдо Р.Шухевича) було звідомлення про масовий і добровільний характер збору коштів на виконання пам’ятника (понад дві з половиною тисячі людей) і про безкоштовне створення проекту пам’ятника скульптором Ігорем Семаком. Віддаючи належну і заслужену вдячність Калуській міській і районній організаціям Української Національної Асамблеї і координаційній раді політичних партій та громадських організацій Калущини, Калуській міській раді за ініціативу і керівні дії при створенні цього справді мистецького, монументального, величного, виразного, промовистого, одне слово вдалого пам’ятника, не можу обійти байдужістю той факт, що перестарілих ветеранів ОУН-УПА , серед яких був і легендарний сотенний ОУН –УПА Мирослав Симчич («Кривоніс»), якому, до речі, так і не дали можливості виголосити бодай кілька слів, а він постать далеко не пересічна і мудріший за багатьох «довгограючих» на власну передвиборчу політичну програму, отож цих заслужених і героїчних мучеників долі пів дня морили під палючим сонцем, забувши створити для них заслін хоча б із парасольок. Дякувати Богу їхній упівський і каторжанський гарт виявився сильнішим за багатьох здорових і значно молодших сучасників, котрі під дією спеки змушені були вдаватись до лікарських засобів і передчасно покидали арену свята. Приміром, того ж дня ввечері в кінотеатрі «Люм’єр» в Івано-Франківську майже 90 літній сотенний Кривоніс , мов кінозірка з успіхом і навіть з тріумфом відбув ще й прем’єру документального фільму «Війна Мирослава Симчича».

Трьом визначним датам було приурочене відкриття пам’ятника: 71-й річниці проголошення у Львові націоналістами на чолі з Степаном Бандерою і Ярославом Стецьком Акту відновлення Української Самостійної Соборної Держави, 105-ї річниці від Дня народження Романа Шухевича і 70-й річниці утворення УПА. І ці три дати, мов священний наш тризуб поєднали в єдиному патріотичному пориві лідерів всіх провідних націоналістичних партій і організацій України. І Голова Проводу УНА-УНСО Герой України Юрій Шухевич, і Голова Проводу ОУН Богдан Червак, і Голова ВО «Свобода» Олег Тягнибок, і Голова КУНу Степан Брацюнь, і один з лідерів «Нашої України» народний депутат України Зеновій Шкутяк, і племінник Степана Бандери, син його рідної сестри Мирослави Микола Давидюк, і Голова Братства ОУН-УПА Карпатського Краю Фотій Володимирський, і Голова Всеукраїнського Братства вояків ОУН-УПА Михайло Зеленчук, і заступник Голови Івано-Франківської ОДА Роман Іваницький,і Голова Братства легіонерів 1-ої Української Дивізії «Галичина» Прикарпаття Володимир Мулик, і очільниця обласного телебачення Прикарпаття «Галичина» і журналу «Перевал», відома поетка, журналістка і громадська діячка Ольга Бабій і представник Світової Організації Українських Націоналістів Богдан Дубас і багато інших яскравих особистостей стояли пліч-о-пліч біля пам’ятника Романові Шухевичу і засвідчили у своїх виступах, усвідомлене історичною необхідністю прагнення об’єднати свої сили в один моноліт всенародної волі –діяти разом задля здобуття перемоги на виборах, задля здобуття справді Української України. І найкращою і найефективнішою формою такого об’єднання на думку Богдана Червака буде Другий Конгрес Українських Націоналістів (Перший Конгрес, на якому була створена ОУН, був проведений у Відні у 1929 році під орудою Євгена Коновальця), про проведення якого прийняв рішення ХІХ Позачерговий Великий Збір Українських Націоналістів у травні цього року.
Провокативні дії теперішніх можновладців щодо зняття звання Героя України з Романа Шухевича і Степана Бандери, щодо просування в парламенті закону про запровадження російської як другої державної мови в Україні, а фактично мовного лінгвоциту української мови (за визначенням вчених лінгвоцит — складова частина геноциду української нації), щодо викрадання і перекручення нашої історії, щодо моментального збагачення купки олігархів і членів родин можновладців на тлі прогресуючого збіднення українського народу, щодо утиску українських бізнесменів і фактичного знищення середнього класу, щодо маргіналізації і заганяння в резервації української культури і багатющих скарбів народнопісенної творчості, щодо відновлення переслідувань, дискредитацій і цькувань української творчої інтелігенції – все це та багато іншого призводить до роз’ятрювання рани на тілі української нації. Тому у відповідь, за словами Юрія Шухевича, українська нація скаже слова обурення, ненависті і заклику до бою. А Богдан Червак у своєму виступі не випадково пригадав історичний епізод коли лідери ОУН в часі Другої світової війни Роман Шухевич і Олег Ольжич обговорювали питання створення з числа бойовиків ОУН-УПА спеціального загону смертників як прецеденту Крутів-2 на випадок большевицької окупації. Відомо, що в часі московсько-большевицької окупації, як і під час німецької окупації, всі упівці діяли за першим пунктом Декалогу Українського Націоналіста: «Здобудеш Українську державу, або згинеш у боротьбі за неї».
І саме тоді біля витоків проголошення Української держави стояв Роман Шухевич, який ввів українські війська до Львова і боронив українців від всіх окупантів, які знищували нашу націю, будував, формував і творив Українську державу і боровся за нас з вами». Багато українців сьогодні розчаровуються в майбутньому України, зазначив далі промовець, але що було б якби такому розчаруванню піддався Роман Шухевич і ті хлопці і дівчата, які йшли пліч-о-пліч разом з ним у набагато складніших обставинах? Чи мали би ми сьогодні Україну? Звичайно, що ні. Тому Шухевич сьогодні дає нам наказ: йти вперед до перемоги, йти попри розчарування, попри зневіру у завтрашньому дні. Є в нас майбутнє! За Україну боролись Степан Бандера і Роман Шухевич і передали нам прапор цієї боротьби. І сьогодні нам треба приєднуватись до цієї боротьби за Україну і єдиною силою продовжувати цю боротьбу, не жаліючи абсолютно нічого. Лише боротись – значить жить! – ці крилаті слова Івана Франка мають на прапорі нашої боротьби і приведуть нас до кінцевої перемоги національного державотворення.
Микола СИМЧИЧ,
м.Калуш


УНА-УНСО Івано-Франківськ

Немає коментарів: