вівторок, 19 квітня 2011 р.

У мінському метро підірвали Білорусь

Голова Білоруської Партії Свободи Сяргєй Висоцкі – про версії теракту в метрополітені Мінська, майбутню національно-визвольну боротьбу сябрів та відгодованих опозиціонерів Лукашенка

Марина Ткачук “Україна Молода”

Сяргєй Висоцкі, керівник опозиційної Білоруської Партії Свободи, про вибухи в мінському метро й численні жертви дізнався у Києві – сюди він у справах приїхав за день до трагічних подій на Батьківщині. «Моє перебування в Україні фактично врятувало мене від арешту», – каже один із найактивніших патріотів Білорусі й прогнозує: тепер, після теракту в мінському метрополітені, «під шумок» прокотиться хвиля затримань незручних владі людей – уже це проходили.
Із Сяргєєм ми розмовляємо в порожньому київському кафе, і мій співрозмовник зауважує: у Мінську так не поспілкуєшся із журналістом. Інтерв’ю для преси білоруські опозиціонери дають у квартирах, на вулиці чи в машині. Бо у мінській кав’ярні за сусіднім столиком обов’язково хтось мовчки сидітиме й фіксуватиме розмову. «Ви одразу даватимете інтерв’ю для преси і КДБ», – сміється Сяргєй. Висоцкі принципово говорить білоруською, а на лацкані піджака носить знак своєї партії із зображенням лева. «Це на противагу «пернатим» російським двоголовим орлам», – жартує. Про слід тих «птахів» у мінському метро, версії теракту, кволу й відгодовану білоруську опозицію, репресії та національно-визвольну боротьбу Білорусі – Сяргєй Висоцкі розповів «Україні молодій».
Росія демонструє: «Білорусь – наша»
- Після подій у Мінську почали обговорювати різні версії щодо мотивів теракту: від участі білоруських спецслужб, до «руки» Москви. Яка версія вам видається найімовірнішою?
- Звісно, на ваше питання немає чіткої відповіді, бо ми не володіємо фактами повною мірою. Але потрібно розуміти: цей теракт стався у дуже складний для Білорусі час. По-перше, досі в тюрмі після президентських виборів перебуває більше 20 опозиціонерів. Деяким вже дали серйозні терміни – до 4 років позбавлення волі. Частина людей перебуває у розшуку й переховується. І, очевидно, що після виборів ситуація в державі погіршилася. Зачинені усі західноєвропейські центри, закрита місія ОБСЄ, не працює Єврокомісія. З іншого боку, відбувається зміцнення русифікаційного напряму, політика етноциду посилюється: заборонені усі білоруськомовні музичні гурти. Натомість ми бачимо тріумф російської бюрократії: підписано, як відомо, угоду про Єдиний економічний простір із Росією, Митний союз. Паралельно ведеться будівництво російської експериментальної атомної станції, що викликає серйозний спротив у населення… Плюс небачена економічна криза.
Моя версія: у цих подіях найбільше зацікавлена Росія. Тим самим Лукашенка, говорячи просто, беруть за зябра. Росія демонструє: «Білорусь – наша». Звісно, не можна відкидати вірогідність того, що це зробили самі білоруські спецслужби. І це буде видно по тому, якою мірою буде затискатися і добиватися білоруська опозиція.
Є ще третій варіант – працював психопат-одиночка. Але це найменш ймовірно. З іншого боку, навіть якщо це й так, влада використає цю ситуацію на свою користь.
«У Білорусі зараз панує тоталітаризм»
- Є ще версія, яку активно обговорюють в Інтернеті: мовляв, теракт
організований білоруськими спецслужбами, аби відвернути увагу населення від економічного колапсу.
- Ситуація у нас і справді нервозна: такої економічної кризи Білорусь ще не переживала. Лукашенко під вибори брав кредити в Росії, Китаю і має тепер відповідні наслідки. Населення панікує: люди стають у черги о 6-й ранку, щоб купити 100 доларів. Пройшла чутка, що будуть у кілька разів дорожчати машини. І зараз усі кинулися переганяти іномарки з-за кордону. Звісно, люди не задоволені ситуацією в державі.
Але хоча в мене немає підстав виправдовувати нинішній режим Білорусі, дуже не хочеться вірити, що влада могла піти на свідомий теракт, такий злочин проти власного народу.
- Одначе, з тою ж опозицією білоруська влада не дуже церемониться. Не боїтеся, що на вас, незручних режиму людей, намагатимуться повісити цей вибух?
- Не сумніваюся, що це буде черговий привід для зачисток. Уже зараз ми бачимо коментарі білоруського телебачення і натяки: мовляв, ми ж попереджали вас про опозиційних негідників. Після подібних подій трирічної давнини, коли на площі Незалежності відбувся вибух і постраждало близько 40 осіб, усіх більш-менш боєздатних молодих лідерів опозиції пропустили через жорна КДБ – затримували, знімали відбитки пальців, чинили тиск, обмежували виїзд, проводили обшуки. Забирали у людей комп’ютери, літературу. А якщо, не дай, Боже, щось знаходили українською мовою, то це класифікувалося мало не як міжнародний тероризм.
Я пройшов через це особисто: обшук провели у моїх батьків. І мама мала черговий серцевий напад. Перетряс був і в мене вдома: спеціально у пошуках свідків обійшли два під’їзди в моєму будинку, усім повідомили: я проходжу в справі про вибух. Особливо переживала моя дружина, яка працювала в гімназії, де вчилися постраждалі діти.
У суспільстві насаджувався «штамп»: ось, бачте, на що здатна опозиція. Мене теж затримали – кілька діб я провів в ізоляторі КДБ, «американці». Потім мене відпустили під підписку про невиїзд. Але тотальний контроль не припинявся – не було можливості влаштуватися на роботу навіть вантажником! Я проходжу до роботодавця, а через кілька хвилин з’являється офіцер КДБ і розпитує: «А що Сяргєй Висоцкі тут робив?»
Вони свою справу знали: принизили, знеславили. І зараз існує загроза такої ж ситуації – безсумнівно закручування гайок буде.
Мені насправді пощастило, що я опинився в ці дні в Україні. Якби я був у Білорусі, то вже був би вочевидь затриманий і обвинувачений. Тепер же спецслужбам буде складно щось «пришити» – мене фізично не було в Мінську.
- На вашу думку, до чого ці всі події можуть призвести?
- Важко прогнозувати. Може бути звичайний сценарій: знову пропустять через м’ясорубку КДБ – арешти, приниження, перетруси. Але я боюся гіршого: аби не почали нові страшні атаки, щоб остаточно залякати людей і зробити Лукашенка ще більш залежним. Уже найближчим часом стане все зрозуміло. Бо минулого разу, під час вибухів на майдані Незалежності Білорусі, репресії тривали до того часу, доки слід не привів на Росію. Після цього справу зразу зам’яли. Але цей вибух у метро – серйозніший злочин.
Тому важливо, аби світова громадськість (і Україна також) пильно стежила за цією ситуацією. Бо ж там, у метро, не просто підірвали невинних людей, там підірвали Білорусь. І це може відкрити нову сторінку, боюся, більш страшну для нашої країни. Розумієте, Білорусь перейшла й стадію оксамитового, і стадію суворого авторитаризму. І зараз у Білорусі тоталітаризм. І постає питання: що буде далі?
«Готуємося до боротьби за незалежність Білорусі»
- А чи накрапало вже відро народного гніву? Які настрої в білорусів?
- Ситуацію в державі доведено до абсурду. Наприклад, під час святкування Дня Незалежності Білорусі 25 березня спецслужби влаштували справжні лови – такий був прес! Якщо людина йшла центром міста й мала в руках кульок, це вже було підозріло: а раптом там якийсь стяг, листівки чи щось серйозніше? Тільки за одне це працівники КДБ затримували людей. Спецназівців тисячами нагнали в двори центру міста. Заарештували більше 60 людей. Ось така атмосфера: на одного мітингувальника – двоє людей «в цивільному».
Протестний настрій назріває і дуже помітно. Я постійно буваю у різних осередках і серед простих людей бачу це. І разом із тим ніколи в Білорусі ще не було таких патріотичних настроїв. На чому «виїхав» Лукашенко під час виборів? На патріотичних гаслах, які підтримали люди: «Білорусь – друга Швейцарія, незалежна від Росії та Заходу, міцна економіка, інвестиції, незалежність». Це потім він забував про обіцянки.
Але люди залякані. Причому білоруси бояться не тільки Лукашенка – вони бояться втратити державність.
- До чого готується білоруська опозиція? Зокрема, ваша політсила?
- Варто розмежовувати «офіційну» і народну опозицію до якої ми належимо. Тому готуємося до боротьби за незалежність Білорусі. Бо всі страшні дзвіночки нічого доброго не віщують. Зараз чимало опозиціонерів почне говорити, що Лукашенко винен. Фактор Лукашенка тут не єдиний. У нас під час президентських чотири кандидати від опозиції закликали за союз із Росією. І з нею, мовляв, у Європу. Геніально! І чим вони кращі від Лукашенка?
Зрозуміло, що ми не підтримували таких кандидатів. Проблема ж не в Лукашенкові. Проблема в тому, щоб розірвати пуповину колоніальної залежності від Росії, щоб Білорусь нарешті отримала національну свободу. І
демократизацію Білорусії не можна розглядати без національно-визвольного руху. Це самообман. Тому ми представляємо саме ту частину опозиції, яка ставить перед собою мету – формування нової політичної еліти, національної, білоруської.
- У вас та ж сама проблема, що й у нас: народ не задоволений владою, але й не у захваті від опозиції…
- Так і є. Крім того, слід враховувати, що Лукашенко свідомо нищив усі ці роки національно свідомі структури в Білорусі -  розкололи, роздавили, позбавили реєстрації. Із національно-демократичних партій лишилася насправді хіба що тільки наша партія, яка не може зареєструватися. Але ми принаймні є уособленням ідейності, маємо певну дієздатність.
До наших ліберальних опозиціонерів є багато питань. Не секрет, що на їхню підтримку виділяється величезні ресурси: США щороку надає по 40 мільйонів доларів – це офіційна інформація. За такої підтримки можна було зробити вже три демократичні революції! Але нічого не відбувається: у наших опозиціонерів немає навіть штабів, не можуть вони й організувати охорону демонстрацій, щоб не допустити бійні. Крім того, очевидні прояви корупції – у власності опозиціонерів, наприклад, шикарні джипи (а це ж навіть не Україна, у нас інші можливості, слід на це зважати). Люди ж все бачать і питають: звідки гроші?
- А як ви прокоментуєте історію навколо екс-кандидата на пост президента Білорусі Алеся Михалєвича, його втечу за кордон, надання політичного притулку в Чехії?
-        Михалєвич довгий час був улюбленцем західних політиків. Як відомо, після подій 19 грудня у Мінську його затримали. Згодом він заявив про катування.  Ймовірність того, що так і відбувалося, висока. Але з іншого боку, вийшов у світ відеозапис, де Михалєвич розказує про всіх учасників опозиційного руху. Каже: «Я можу бути корисним і готовий співпрацювати». Бог йому суддя – у кожної людини своя межа витривалості. Але такій людині більше не треба претендувати на роль політичного лідера. Він пішов на все, щоб здобути свою свободу і «здав» своїх людей. А далі буде знову «проїдати» західні гранти і претендувати на президентство? Так само відкритим лишається питання: як Михалєвіч зміг виїхати на Захід?  Ті, хто знають, як працюють спецслужби, сприймають історію про втечу Михалєвича в багажнику авто як легенду про Джеймса Бонда.
Але трагічно інше. Що саме такі люди склали більшість в білоруському політикумі, який підтримує Захід. І це теж питання: як можна було допустити, що в офіційній опозиції фактично немає білоруських патріотів, не задіяні до діалогу достойні діячі: духовенство, письменники, дисиденти – люди, які є підмурком будь-якої нації. Тепер маємо таку ситуацію. І неповага до політичної еліти серед народу обіцяє серйозні потрясіння для країни.

ДОСЬЄ «УМ»
Сяргєю Висоцкому 39 років, одружений. Народився в Мінську. Закінчив факультет історії та політології Мінського педуніверситету. У 1994 році заснував Білоруську Партію Свободи. Активісти цієї політичної сили, під безпосереднім керівництвом Висоцкого, брали активну участь у масовій акції у Курапатах в 2001 року, протестуючи упродовж восьми місяців  проти руйнування національного некрополю при будівництві мінської кільцевої дороги. Білоруські «свободівці» – активні учасники боротьби з російським фашизмом. Сяргєй Висоцкі – активіст Помаранчевої революції. Своїми українськими побратимами «свободівці» називають УНА-УНСО, УНП і КУН.
Сяргій Висоцкі переміг у виборах до Верховної Ради Білорусі в 1996 році. Але Лукашенко  анулював результати волевиявлення своїх громадян.

Немає коментарів: