Переслідування людей за те, як вони вдягнені, - один з проявів тоталітарного суспільства, яке наша недолуга влада вперто намагається у нас створити. 8 вересня за основу був прийнятий законопроект №4585 від 19.11.2010 «Про внесення змін до деяких законів України щодо носіння форменого одягу, використання знаків розрізнення та символіки».
У пояснювальній записці сказано, що прийняття цього акту сприятиме демілітаризації суспільства. За одне це їх прибити хочеться, бо наше суспільство, навпаки, недостатньо мілітаризоване. Чи, може, у нас так багато хлопців рвуться до армії чи хоча б у тири постріляти?
Також закон нібито має сприяти «упередженню злочинних дій, пов’язаних з використанням форменого одягу, упередженню випадкам зловживання громадськими особами своїм становищем з використанням звань, погонів, символіки, знаків розрізнення начальницького і рядового складу Збройних сил України та інших військових формувань».
Насправді ми всі чудово розуміємо, що цей законопроект спрямований лише проти деяких молодіжних організацій – тих, яких так боїться влада. Але рикошетом він може зачепити колосальну кількість людей.
Формально згідно цього закону під заборону (для пересічних громадян) потрапляє поки що лише той формений одяг, який носять представники українських силових структур. Тобто – наш рідний український камуфляж «дубок» з магазинів армійського одягу, який носять майже всі (крім хіба що реконструкторів), бо він зручний і дешевий, і ще кілька видів вживаних у нас одностроїв. Навіть за часів Сталіна демобілізований солдат спорював погони і нашивки і продовжував ходити у своїй військовій формі, і його за це не карали.
А от іноземні види уніформи поки що для громадян не заборонені. Тобто, замість того, щоб привчати молодь носити наші українські однострої, їх привчають до іноземних уніформ. Це ж із якою метою?
З організаціями справа ще гірша: "Не підлягають легалізації, а діяльність легалізованих об’єднань громадян забороняється у судовому порядку, які в своїй діяльності використовують носіння форменого одягу, знаків розрізнення, встановлених військових та спеціальних звань Збройних сил України ТА ІНШИХ ВІЙСЬКОВИХ ФОРМУВАНЬ, а також органів виконавчої та судової влади".
Ніде чітко не сказано, що ці «інші військові формування» - сучасні і українські. Отже, під цей пункт закону можна буде підвести будь-яку уніформу.
Наполягаю: це неточне формулювання - не від юридичної неграмотності авторів законопроекту. Це зроблено навмисно. Якщо «піпл схаває», тоді вийде якесь «відомче роз’яснення», що насправді невійськовим забороняється ходити у будь-якій уніформі, і воно цьому закону не протирічитиме.
Нардеп Анатолій Гриценко вже заявив, що вважає цей закон потрібним, бо він спрямований передусім проти ряджених козацьких генерал-полковників (насправді прапорщиків запасу), а різні сумнівні моменти, які дозволяють читати закон по-різному, до другого читання будуть прибрані, і навіть запропонував людям надсилати йому свої варіанти правок.
Читайте також: Заслані козачки
Заспокійливий тон його мені дуже не сподобався. Так міліціонери кажуть: «Заспокойтеся, громадяни. Все під контролем». Означає це виключно їхнє бажання, щоб зараз усе було тихо і їм ніхто не заважав.
Наведу кілька прикладів загроз для людей і організацій після прийняття цього законопроекту в його нинішній редакції. Підкреслю: усі вони реальні, тільки якщо на переслідування людини чи організації є замовлення. Інакше, звісно, ніхто нікого не чіпатиме.
1. Хлопець на вулиці вдягнений у різновид камуфляжу, який закон не забороняє. Працівники міліції не відрізняють на око, дозволений це одяг чи ні (або роблять вигляд, що не відрізняють), і забирають хлопця до відділку: «Там розберемося». Як максимум, адмінпокарання, як мінімум – три години в міліції хлопцеві забезпечені.
2. На акцію громадської організації прийшли двоє активістів у забороненому камуфляжі. Можливо, їм заплатили, можливо, залякали, можливо, вони мають зуб на керівництво організації, можливо – просто забули про існування цього закону. Але їх сфотографували і подали до суду, щоб зняти організацію з реєстрації. А суди в нас самі знаєте які.
3. Зверніть увагу на формулювання «які в своїй діяльності використовують носіння форменого одягу». Корпоратив на природі, туристичний похід чи гра на свіжому повітрі – це теж можна назвати діяльністю. Можна не продовжувати?
4. Дядечко у камуфляжних штанях вийшов з дому винести сміття. Вчора цей дядечко через щось сильно посварився з дільничним, а тут і цей дільничний…
І так далі, і тому подібне.
Ситуація із «камуфляжним» законопроектом, як прожектор чи збільшувальне скло, знову, вчергове висвітлила тяжку і потворну хворобу нашого українського суспільства: відсутність одностайності, по простому – «моя хата скраю».
Дізнавшись про прийняття цього закону у першому читанні, я одразу ж забила на сполох. Звернулася із закликом не допустити його остаточного прийняття до всіх, хто, не будучи військовослужбовцем, якось пов’язаний із військовим одягом: через своє хобі, роботу, бізнес… Це страйкболісти, пейнтболісти і реконструктори, мисливці і рибалки, туристи і працівники охорони, члени спортивних і молодіжних організацій, продавці військового одягу, просто люди, яким подобається носити камуфляж… Оскільки тема гаряча, у перші ж години з’явилося більше сотні передруків. На моєму і деяких «профільних» ресурсах почалися шалені дискусії. Переважна більшість дописувачів була обурена спробою обмежити їхні особисті свободи. Але, на жаль, багато хто з тих, що займаються, наприклад, страйкболом або продажем спортивно-мисливських товарів, відреагували спокійно і без обурення: ну, і що? Заборонять носити лише затверджені Кабміном однострої, тобто український камуфляж «дубок», а всі, хто вдягається в інші види «комків» - британський ДПМ, німецький «флектарн», американський «вудланд» тощо – їх не зачеплять.
Ці люди чудово зрозуміли справжню мету законопроекту: притиснути молодіжні праві організації з відтінком мілітарності – такі як УНСО, «Тризуб», «Патріот України» та інші. Страйкболісти, туристи, мисливці і рибалки, навіть ті, які ще не читали текст законопроекту, розуміють: він приймався не заради них, і вважають, що їм можна не перейматися.
Але ж це не так. Саме завдяки тактиці «розділяй і володарюй» людьми і правлять завжди ті, хто не повинні ними правити.
Зрозумійте, що буде. По-перше, починають завжди з тих, хто більше заважає, але потім, якщо це сходить з рук, добираються і до решти. По-друге, як ви гадаєте, куди подінуться члени отих самих молодіжних організацій, проти яких спрямовано законопроект? Правильно, закосять під мирних страйкболістів і туристів, ну, а що інакше їм залишиться? І через невеликий проміжок часу закон прийде туди за ними.
Приналежність людини до будь-якого військового формування визначається не за одягом, а за наявністю знаків розрізнення – таких як погони, шеврони тощо. Носіння цих знаків без відповідного права і має підлягати забороні, як і було досі. Все решта – це просто одяг, а влада не має права вирішувати, який одяг нам слід носити, а який ні.
Український ТИЖДЕНЬ
У пояснювальній записці сказано, що прийняття цього акту сприятиме демілітаризації суспільства. За одне це їх прибити хочеться, бо наше суспільство, навпаки, недостатньо мілітаризоване. Чи, може, у нас так багато хлопців рвуться до армії чи хоча б у тири постріляти?
Також закон нібито має сприяти «упередженню злочинних дій, пов’язаних з використанням форменого одягу, упередженню випадкам зловживання громадськими особами своїм становищем з використанням звань, погонів, символіки, знаків розрізнення начальницького і рядового складу Збройних сил України та інших військових формувань».
Насправді ми всі чудово розуміємо, що цей законопроект спрямований лише проти деяких молодіжних організацій – тих, яких так боїться влада. Але рикошетом він може зачепити колосальну кількість людей.
Формально згідно цього закону під заборону (для пересічних громадян) потрапляє поки що лише той формений одяг, який носять представники українських силових структур. Тобто – наш рідний український камуфляж «дубок» з магазинів армійського одягу, який носять майже всі (крім хіба що реконструкторів), бо він зручний і дешевий, і ще кілька видів вживаних у нас одностроїв. Навіть за часів Сталіна демобілізований солдат спорював погони і нашивки і продовжував ходити у своїй військовій формі, і його за це не карали.
А от іноземні види уніформи поки що для громадян не заборонені. Тобто, замість того, щоб привчати молодь носити наші українські однострої, їх привчають до іноземних уніформ. Це ж із якою метою?
З організаціями справа ще гірша: "Не підлягають легалізації, а діяльність легалізованих об’єднань громадян забороняється у судовому порядку, які в своїй діяльності використовують носіння форменого одягу, знаків розрізнення, встановлених військових та спеціальних звань Збройних сил України ТА ІНШИХ ВІЙСЬКОВИХ ФОРМУВАНЬ, а також органів виконавчої та судової влади".
Ніде чітко не сказано, що ці «інші військові формування» - сучасні і українські. Отже, під цей пункт закону можна буде підвести будь-яку уніформу.
Наполягаю: це неточне формулювання - не від юридичної неграмотності авторів законопроекту. Це зроблено навмисно. Якщо «піпл схаває», тоді вийде якесь «відомче роз’яснення», що насправді невійськовим забороняється ходити у будь-якій уніформі, і воно цьому закону не протирічитиме.
Нардеп Анатолій Гриценко вже заявив, що вважає цей закон потрібним, бо він спрямований передусім проти ряджених козацьких генерал-полковників (насправді прапорщиків запасу), а різні сумнівні моменти, які дозволяють читати закон по-різному, до другого читання будуть прибрані, і навіть запропонував людям надсилати йому свої варіанти правок.
Читайте також: Заслані козачки
Заспокійливий тон його мені дуже не сподобався. Так міліціонери кажуть: «Заспокойтеся, громадяни. Все під контролем». Означає це виключно їхнє бажання, щоб зараз усе було тихо і їм ніхто не заважав.
Наведу кілька прикладів загроз для людей і організацій після прийняття цього законопроекту в його нинішній редакції. Підкреслю: усі вони реальні, тільки якщо на переслідування людини чи організації є замовлення. Інакше, звісно, ніхто нікого не чіпатиме.
1. Хлопець на вулиці вдягнений у різновид камуфляжу, який закон не забороняє. Працівники міліції не відрізняють на око, дозволений це одяг чи ні (або роблять вигляд, що не відрізняють), і забирають хлопця до відділку: «Там розберемося». Як максимум, адмінпокарання, як мінімум – три години в міліції хлопцеві забезпечені.
2. На акцію громадської організації прийшли двоє активістів у забороненому камуфляжі. Можливо, їм заплатили, можливо, залякали, можливо, вони мають зуб на керівництво організації, можливо – просто забули про існування цього закону. Але їх сфотографували і подали до суду, щоб зняти організацію з реєстрації. А суди в нас самі знаєте які.
3. Зверніть увагу на формулювання «які в своїй діяльності використовують носіння форменого одягу». Корпоратив на природі, туристичний похід чи гра на свіжому повітрі – це теж можна назвати діяльністю. Можна не продовжувати?
4. Дядечко у камуфляжних штанях вийшов з дому винести сміття. Вчора цей дядечко через щось сильно посварився з дільничним, а тут і цей дільничний…
І так далі, і тому подібне.
Ситуація із «камуфляжним» законопроектом, як прожектор чи збільшувальне скло, знову, вчергове висвітлила тяжку і потворну хворобу нашого українського суспільства: відсутність одностайності, по простому – «моя хата скраю».
Дізнавшись про прийняття цього закону у першому читанні, я одразу ж забила на сполох. Звернулася із закликом не допустити його остаточного прийняття до всіх, хто, не будучи військовослужбовцем, якось пов’язаний із військовим одягом: через своє хобі, роботу, бізнес… Це страйкболісти, пейнтболісти і реконструктори, мисливці і рибалки, туристи і працівники охорони, члени спортивних і молодіжних організацій, продавці військового одягу, просто люди, яким подобається носити камуфляж… Оскільки тема гаряча, у перші ж години з’явилося більше сотні передруків. На моєму і деяких «профільних» ресурсах почалися шалені дискусії. Переважна більшість дописувачів була обурена спробою обмежити їхні особисті свободи. Але, на жаль, багато хто з тих, що займаються, наприклад, страйкболом або продажем спортивно-мисливських товарів, відреагували спокійно і без обурення: ну, і що? Заборонять носити лише затверджені Кабміном однострої, тобто український камуфляж «дубок», а всі, хто вдягається в інші види «комків» - британський ДПМ, німецький «флектарн», американський «вудланд» тощо – їх не зачеплять.
Ці люди чудово зрозуміли справжню мету законопроекту: притиснути молодіжні праві організації з відтінком мілітарності – такі як УНСО, «Тризуб», «Патріот України» та інші. Страйкболісти, туристи, мисливці і рибалки, навіть ті, які ще не читали текст законопроекту, розуміють: він приймався не заради них, і вважають, що їм можна не перейматися.
Але ж це не так. Саме завдяки тактиці «розділяй і володарюй» людьми і правлять завжди ті, хто не повинні ними правити.
Зрозумійте, що буде. По-перше, починають завжди з тих, хто більше заважає, але потім, якщо це сходить з рук, добираються і до решти. По-друге, як ви гадаєте, куди подінуться члени отих самих молодіжних організацій, проти яких спрямовано законопроект? Правильно, закосять під мирних страйкболістів і туристів, ну, а що інакше їм залишиться? І через невеликий проміжок часу закон прийде туди за ними.
Приналежність людини до будь-якого військового формування визначається не за одягом, а за наявністю знаків розрізнення – таких як погони, шеврони тощо. Носіння цих знаків без відповідного права і має підлягати забороні, як і було досі. Все решта – це просто одяг, а влада не має права вирішувати, який одяг нам слід носити, а який ні.
Український ТИЖДЕНЬ
Немає коментарів:
Дописати коментар