пʼятниця, 16 вересня 2011 р.

Hаша пісня гарна – нова


84_ruthenia_cd_01Без перебільшення можна сказати, що вихід недавно нового спільного альбому гурту Рутенія та УНА-УНСО під назвою “Хто живий”, є не аби якою культурницькою акцією, однаково цікавою як з мистецького, так і з політичного боку.
Цей альбом приурочений 20-й річниці УНСО, складається з двох в одній обоймі, платівок, на кожній з яких по 14 треків. Загальний час звучання кожного диску більше години. У першому переважають композиції Рутенії, в другому більше співають унсовці. Вдалими є дизайн та оформлення. В цілому забабахано добротно.
Якщо говорити про твори рутенійців, то деякі з них виконує колишній лідер гурту, славної пам’яті Кость Єрофеєв, частину інші, нині сущі його колеги, учасники колективу. Зауважимо при цьому, що якась частина композицій у тій або іншій мірі уже трохи відомі в колах шанувальників їх творчості та прихильників УНА-УНСО, що часом збігається. Деякі з них ще в 90-х виконувались на біс на концертах і поширювались на аудіокасетах ставши хітами. Також до альбому увійшли й абсолютно нові композиції, старі ж отримали нове звучання.
У незаангажованих може виникнути питання про причини такого поєднання здійсненого в проекті. Все просто. Музика Рутенії завжди була близькою по духу унсовцям. Єрофеєв, ще в 94-му році став автором та першим виконавцем Маршу УНСО. Цей колектив, разом із небагатьма іншими, такими як Вій та ін., не раз брав активну участь в мистецьких заходах організованих УНА-УНСО. Врешті їхні пісні, такі як “Я Крук, чорний сотник УПА”, чи “Четверте століття палає Бердичів” та інші, давно стали для стрілецтва своїми. Тому цілком природнім виглядало б зробити щось спільне. Але оскільки творчість Рутенії явище самодостатнє, все ж хлопці професіонали, більше уваги хочеться звернути на унсовські композиції. Здебільшого це творчість аматорів, так би мовити “окопна лірика” , що подекуди і відчувається.
До сьогодні в Організації, не рахуючи кількох старих магнітофонних записів та пари кліпів, нічого подібного ще не було. Тепер завдяки Рутенії унсовські пісні вперше представлені у формі аудіозбірки.
Цікавою закономірністю є те, що в історії нашої співочої нації, любе більш-менш помітне явище, від козацтва до УПА, обов’язково лишає по собі певний слід у пісенній творчості народу. Тож якщо за 20 років якась вояцька спільнота могла дорости до такого явища, то напевно і її слід десь також мав би проявитись у музиці. Саме це і розкриває даний проект. Таки невмирущі наші традиції…
Пісні що увійшли до альбому, супроводжували бійців в походах, на війні, під час різного роду маршів-демаршів, дефіляд, підбадьорювали і кріпили дух у часи важких випробувань. Умовно їх можна розділити на три категорії.
1.  Це традиційні народні, або ставші ниими пісні, перейняті від старших поколінь борців за волю України;
2.  Сучасні композиції близькі по духу членству УНСО. Наприклад творчість Рутенії або Кому вниз ;
3. І твори породжені в ході революційного процесу в лавах Організації. До таких можна віднести той же Марш УНСО, Реквієм, Абхазький вальс представлені в альбомі.
Звичайно нормальних творів такого роду вже зараз набереться дещо більше ніж представлено тут. Хоч і не всі вони звісно одного рівня. Сюди можна було б сміливо включити полтавський Марш УНС (Восени без чобіт, навесні без пальт…), або скажімо “Маю честь мадам” А.Шептицького. Але не все зразу. З технічних причин цього поки цього не вдалося зробити.
До збірки також невипадково потрапили переспіви деяких повстанських та народних пісень. Наприклад “Ішли ми до бою”, з якою відділ “Арго” в 93 р. шпацірував по прифронтовому Сухумі, або “Ясени” – улюблена пісня Руслана Зайченка, що супроводжувала його все життя до самої смерті, і на війні, і в кучмівських застінках. Завдяки студії Рутенії, ці пісні були вперше виконані з якісним музичним супроводом що трохи несподівано навіть для самих виконавців – людей простих і щирих як і їхня творчість. На прохання Руслана, нарешті були замінені слова останнього куплета унсовського маршу, переспіваного тепер Андрієм Бондаренком.
Напевно через брак часу не всі композиції були доведені до ідеального звучання, в плані вокалу. Але якщо відкинути музичний супровід і аранжування, саме такими вони колись і були в бойових умовах, чим зараз і цінні.
На дисках звучать живі голоси Лупиноса, Єрофеєва, Зайченка, яких нажаль уже немає з нами. Проте ці записи створюють відчуття їхньої незримої присутності. Найкраща пам’ять про них для всіх хто їх знав.
Слід віддати належне упорядникам і звукорежисерам студії Рутенії. Особливий респект Григорію Лук’яненку, що чи не найбільше попрацював над цією збіркою, в яку увійшли і кілька композицій у його виконанні.
Попри всі шерохуватості, які втім лише дещо додають, “Хто живий”. безумовно є помітним кроком вітчизняної контркультури, така собі відповідь російській попсі та шансону. Слід сподіватись у подальшому в середовищі Організації ще з’являться нові пісні та мелодії, старі отримають нові звучання та шанувальників. Головне щоб пісня не переставала лунати допомагаючи йти вперед, надихала на звитягу та будила дух нації.
Свирид Пацанівський
УНА-УНСО Київщина
Фотографії гурту “Рутенія” різних років

Немає коментарів: