Коли ж він виголосив слова -"Як же ви, французи, могли носити німецьку форму?" один з полонених не витримав і зухвало відповів
-"ТАК ЖЕ ЯК ВИ, ГЕНЕРАЛ, МОЖЕТЕ НОСИТИ АМЕРИКАНСЬКУ".

Після цих слів Леклерк вибухнув і наказав розстріляти полонених. За однією з версій настільки жорстокий , що перечить законам і Женевській конвенції , наказ генерал віддав, знаходячись під обтяжливим враженням від огляду табору смерті до Дахау, де начебто Леклерк був напередодні.
Як би там не було, наступного дня 8 травня 12 французьких СС-івців вивели на розстріл. На їх прохання з ними поспілкувався католицький священик. Далі засуджені навідріз відмовилися від зав'язування очей і «гуманного" розстрілу в спину. Безпосередньо перед стратою вони почали співати Марсельєзу і кричати «хай жиє Франція!», дивлячись в обличчя розстрільної команди. Запеклий «нерозкаяними» норовистими «шарлеманьцамі», генерал наказав не ховати тіла, а залишити їх на галявині.
Лише три дні опісля, за заявою місцевого населення, їх поховали американці. У 1947 році німці перенесли прах до монумента. У декількох солдатів удалося з'ясувати імена. Їх вибили на гранітній дошці, де змальований один з символів Франції «королівська лілія», і написані слова «12-ти хоробрим синам Франції».
Ось прізвища тих героїв, у кого знайшли документи:
Оберштурмфюрер СС Серж Кротофф, (Serg Krotoff) нащадок білоемігрантів.
Унтерштурмфюрер СС Поль Бріффо, (Paul Briffaut)
Унтерштурмфюрер СС Робер Доффа (Robert Doffat).
Гренадери Жан Робер (Jean Robert) і Раймонд Пайра (Raymond Pairas)
Жак Панно (Jaques Ponnau)
Немає коментарів:
Дописати коментар