Коли слова розходяться з діями, то нічого доброго з цього не вийде. Побачив я київські та львівські святкування до Дня Злуки і зайвий раз переконався, що перспектива того, що донецький кримінал дорвався до влади всерйоз і надовго, є правдивою реальністю. І причина навіть не в тому, що Тимошенко вірять все менше і менше людей, бо відчувають, що вона відстоює тільки свої шкурні інтереси і більш нічого, а тому в її БЮТ-і шкурників не менше, ніж у регіоналів, тому не дивно, що всі її структури розповзаються по швах. І не тому, що Ющенко виявився бездарним керівником держави. А ще й тому, що весь, абсолютно весь протестний опозиційний бомонд складається з одних і тих же осіб, з тих же пристосуванців, які одночасно ганьблять цю владу і тут же працюють на неї у різних службах, установах, навчальних закладах тощо. Список цих діячів величезний і сумний, вони належать до різних партій, але нутро їхнє одинакове.
І як таке можливо, щоб патріоти і навіть ті, котрі називають себе націоналістами, теперішню владу називають окупаційною, але тут же ці ж люди працюють в державних організаціях і одержують від всіх цих ненависних януковичів, табачників чи азарових зарплату? Як можна плювати в той колодязь, з якого п’єш, і гадити в те корито, з якого їсиш? Чому всі ці опозиційні діячі, які є вчителями, лікарями, викладачами у ВУЗ-ах, не пішли працювати в політичні партії, які вони представляють, а продовжують займатися тим, що давно в нормальних державах називається колабораціонізмом? Тобто співпраця з окупаційним режимом.
Якщо ще лікаря можна зрозуміти і його співпраця виправдана, бо він рятує людські життя, то ті вчителі і викладачі, які на мітингах плачуть за Україною і закликають на барикади, є лицемірами, бо і надалі служать «супостату», незважаючи на те, що їхню працю легко можна замінити іншими такими ж фахівцями. Заміні підлягають юристи, філологи, економісти, журналісти – та лишень руки хірурга не замінить ніхто. Проте найбільш за свої місця тримаються саме ті, чия користь суспільству дуже сумнівна, особливо якщо враховувати рівень хабарництва та здирництва в українських освітніх закладах.
Мабуть, у всіх цих патріотів та націоналістів шлунок важливіший за ідеологію, як це видно з практики подібних діячів. І у випадку реальної загрози вони не підуть на фронт, а будуть в штабах зі сторони, в тилу, розказувати про те, як треба любити Україну і якою мовою розмовляти. Чому вони не їдуть на схід вчити там зрусифікованих українців і піднімати національний дух? Двадцять років українській незалежності, а вони далі Києва свого носа не потикають, – їм і в Галичині тепло, комфортно і затишно любити всю Україну зі сторони. І чомусь не переходять в свої політичні партії на професійній основі боротися проти окупантів. Ні, як ж це можна? Без них університети заваляться, а студенти та учні здичавіють і як слухали монголо-татарську попсу – так і слухатимуть. Хіба так можна? Вони ж незамінимі в черзі до каси за зарплатою, хоча ні, тут я трохи перегнув – тепер ці білоручки і так звана національна свідома інтелігенція, як і всі інші, одержує зарплату на пластикові картки.
То, може, досить дурити людям голови і займатись демагогією? Може, досить однією рукою показувати пальцем, що режим у нас злочинний, а іншою рукою брати від цієї влади гроші за свою роботу, яка є чистої води колабораціонізмом? Панове націоналісти, не співпрацюйте з владою! Не отримуйте від них їхні брудні гроші. Бо, може, відірвавшись від корита, саме тоді ви нарешті розпочнете обіцяну національну революцію, а то вона ніяк не виходить. Інакше вам є що втрачати і насправді ви боїтеся за свою роботу більше, ніж любите Україну. Про які українські перспективи може йти мова, якщо вам хочеться, як кажуть в народі, встигнути одним задом на два празника? В класиці це називається – служити двом панам. Може, відірвавшись від кормушки, ви нарешті почнете робити те, про що говорите на мітингах та телевізійних ток-шоу, власниками яких є ті ж окупанти. Тобто розпочнете національну революцію. Двадцять років чекаємо, а ви все запрягаєте і запрягаєте. Стали професійними демагогами, але ніяк не професійними революціонерами.
Чи може віра в забобони і псевдопророцтва про можливу смерть Януковича (тільки лінивий про це не просторікував після випадку з ялиновим вінком Невідомому солдату), а головне про прихід після цього до влади світлої жінки, яку придумали в штабі попереднього прем’єра, так розслабила борців за етнічне щастя українців, що свою співпрацю з окупаційною владою навіть не вважають за таку? Надієтесь, що не прийдеться докладати ніяких зусиль, а воріженьки щезнуть самі по собі, як роса на сонці? – Не надійтесь. Бо наступного ж ранку та сама роса знову буде на траві. Так вже створено Богом і природою. І це вже не означає, що кожний день, як новий бій, а виглядає, як боротьба деградованого старпера з млинами. Бо знову буде сонце і без нас з вами тієї роси не стане. І так щодня. – Так от всім цим ряженим націоналістам, всій цій «гнилій інтелігенції», всім вчорашнім комсоргам і активістам, які з якогось дива почали примазуватися до Степана Бандери, хочу сказати, що вороги не щезнуть, як роса на сонці, а їх треба перемагати і перемагати тріумфально, а не співпрацювати з ними і одержувати від них зарплату.
І обов’язково такий крок має бути проанонсований і публічним. Малого того, – це має бути підготовленим в ідеологічному сенсі вчинком, щоб через непродуманість це не виглядало, як в приказці: «На зло кондуктору – піду ногами».
Але з іншого боку, може я даремно так. Можливо, вартує лишити всіх в спокої і насолоджуватись пустопорожнім базіканням про націоналізм і бандерівців в передачах політичних ток-шоу на Інтері, власником якого є Голова СБУ В.Хорошковський, чи на ТРК «Україна», власником якого є Р.Ахметов? Доречі, участь в подібних передачах теж є однією з форм колабораціонізму. Направду, уявіть собі, щоб на сталінському чи гітлерівському телебаченні мав би ефірний час Степан Бандера чи Роман Шухевич. Та світ би перевернувся. А у нас все нормально. Все чинно і спокійно. Припускаю, що неукраїнські власники телеканалів знають щось таке, що їм точно відомо, кого з опозиціонерів можна і треба запрошувати на телепередачі, а кого ні. Ну а те, що кого їм не вартує боятися, то це вже олігархи знають точно. Інакше б не запрошували.
Андрій Павловський
Стопком
Немає коментарів:
Дописати коментар