Дивно якось у нас ведеться зі зброєю. От хочу купити собі доброго ножа на риболовлю чи в турпохід. Іду до мисливської крамниці, вибираю підходящий, а мені кажуть, що цей ніж мисливський, а це вже холодна зброя! Отож потрібен дозвіл. У міліцейських паперах пишеться: “До холодної зброї належать пристрої та предмети, конструктивно призначені для ураження живої чи іншої цілі за допомогою м’язової сили людини чи механічного пристрою”. Ну і що з цього приводу сказати?.. Поряд із забороненим мисливським ножем на прилавку лежать улюблений стилет Наполеона (копія) і ще багато подібних знаменитих ножів і кинджалів. Цей стилет я можу купити без спеціального дозволу. І сталь непогана, а вигляд просто хижий! Купуйте, добродії. Хоч десять. А ще без усякого дозволу можна купити лицарський дворучний або самурайський меч. Трохи підгострити — і вперед! А через дорогу у господарському магазині можна закупити цілий арсенал холодної зброї — з томагавками включно (залежно від того, як трактувати кухонну сокирку). Японський кухонний набір, де ножі — із спеціальною пилоподібною заточкою. З міліцейського погляду — комплект для убивства і розчленування трупа...
Вогнепальна мисливська зброя у нас має дивний поділ. Гладкоствольна (дробовики) вважається благішою і дозвіл на неї отримати легше. А от нарізні стволи — вони ой які небезпечні! І дальність більша, і влучність краща. Та чомусь штурмові загони віднедавна почали озброювати зброєю благішою (в українському розумінні) — дробовиками. Дивно, правда? Та просто картечним зарядом вражаєш ворога і не цілячись. За раз вилітають аж 9 куль. А якщо картеч не свинцева, а вольфрамова? Для неї дверцята “Жигулів” — не перешкода. А ще, вважається, дробовик погано стріляє кулею: більш-менш прицільно — на 50 метрів. Та це було колись. Куля “BRI-Sabot” (і не тільки вона) зрівняла рушничні шанси. Відстріл таких куль у 1990 р. здійснила фірма “Mossberg”. Професійні стрільці стріляли кулями “Sabоt” з одноствольних гладких рушниць середнього класу якості. Стріляли з позиції “сидячи” без оптичних прицілів на дистанції 100 ярдів (91,4 м). Результат? Кращі серії вклалися в коло діаметром 10-12 см. А які ж тоді будуть результати при застосуванні оптики?.. Ну і маленька деталька: така куля важить 25—30 грамів. Ось вам і благенький дробовичок, на який дозвіл у нас отримати легше. (Для стрільби кулями з гладких стволів стрільцям, звиклим до нарізної зброї, треба переучуватися, адже швидкість руху кулі у такому стволі нижча.)
З погляду нормальної логіки, газовий балончик — зброя безшумна, а отже, це зброя атаки. Зброя захисту повинна бути дуже гучна, щоб привернути увагу оточуючих людей. Отже, логічний висновок: балончики треба заборонити (вони ж бо є дуже “вирубаючими”).
Пневматичні рушниці з швидкістю виліту кулі більше 300 м/сек (звуковий бар’єр) стріляють гучно. А менше 300 — майже безшумно. Пневматична куля може нести на собі отруту кураре (привезену літаком або аналогічну синтетичну) і ще багато чого неприємного. А на рушничці може стояти і глушничок. Висновок: безшумну пневматику — заборонити.
Коли б голодні шахтарі гримали не 500-ма касками по асфальту, а залпами з 500 рушниць у повітря (щоб не настрашити, а просто розбудити депутатів), то їхня зарплата швиденько повернулася б із Кіпру.
В одне село, де завелося кілька фермерів, унадилися рекетири. У кого кабанчика забрали, кого на “счьотчік” поставили, кому — просто “по морді”... А село було не з лякливих — козацьке. Четверо мисливців з рушницями ночами почали патрулювати. Потім зброю передавали іншим односельцям, і ті теж патрулювали. Рекетирів хтось попередив, і вони не заявлялися. Зате заявився молодий прокурор з району. Звісно ж — ходили вночі із зарядженими рушницями, передавали зброю іншим, а ті інші не мали права ту зброю носити і т. д. Але у долі з почуттям гумору все гаразд. Через кілька днів, увечері, юний прокурор прийшов до вже останнього фермера — мисливця, щоб опечатати зброю і оформити каральні документи. Аж гульк — прийшли “гості” з бейсбольними битами... Побили всіх. І прокуророві зуби повибивали, бо рушниця була вже розібрана і опечатана...
У Швейцарії на родину — п’ять стволів. Стрільба — майже народний вид спорту. Стріляють добре. У контексті безпеки це виглядає так: коли до Швейцарії заходять війська агресора, на них чекають снайпери у кожному вікні. І ще й із класними рушницями — не армійськими. Що таке снайпер — відчули ще англійці в англо-бурській війні. А Чечня підтвердила. Окрім усього іншого, народ, який добре стріляє, економить державні кошти. У В’єтнамі, щоб убити одного партизана, американці витрачали 50—200 тисяч куль! НАРОДНИЙ ОГЛЯДАЧ
Немає коментарів:
Дописати коментар