Померла рідна сестра головнокомандувача УПА

У неділю в місті Нальчик, що в Росії, померла рідна сестра головнокомандувача УПА Романа Шухевича Наталія. Жінка не дожила чотири дні до 88-річчя. Про це радіо “Свобода” розповів Юрій Шухевич, племінник померлої, син головнокомандувача УПА.

Наталія Шухевич народилася на Львівщині 25 лютого 1922 ро­ку, була третьою дитиною в родині Йосипа та Євгенії. Її брати Роман і Юрій були старшими. 7 версеня 1940-го студентку Львівського медінституту Наталію Шухевич заарештували й засудили “на процесі 59 членів ОУН” до десяти років каторжних робіт на лісоповалі на Уралі й п’яти років заслання в Казахстані. Молода дівчина провела сім років у таборах і відбула заслання в Казахстані. Саме там познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком, якого теж вислали на роботи. 1956 року Наталія Шухевич разом із чоловіком повернулася на Львівщину й оселилася неподалік Львова. Тут отримала диплом ви­пуск­ниці медичного училища. Але нікого з її рідних уже не було серед живих.

Уся родина Шухевичів зазнала переслідувань

Батько помер на засланні в Кемеровську 1948 року, мати –на засланні в Казахстані 1956-го, брата Юрія вбили в червні 1941-го в тюрмі на Лонцького, Роман Шухевич загинув у Білогорщі 1950 року. Радянські спецслужби ретельно стежили за родиною Наталії Шухевич. Сім’я не витримала такого тиску і переїхала в Нальчик (Кабардино-Балкарія, Росія), на батьківщину чоловіка.

Сестра Романа Шухевича у своїх спогадах зазначала, що “востаннє бачила брата Романа 1938 ро­ку. Роман був веселим, компанійським, дотепним, добрим. Грав на фортепіано. Захоплювався спортом. Він і брат Юрко належали до Українського спортивного та до Карпат­ського лещетарського (лижного) клубів.

Роман був дуже гарний, мав кучеряве, золотисте волосся, чудово танцював, любив ходити на бали, хоча не завжди мав можливість, бо вони були платні. Любили його дівчата”.

Він повідомив, що сестру батька поховають у Львові. Про дату наразі не відомо.

Спогади племінника про тітку

Наталія та її чоловік, балкарець, якого в числі інших вислали в Казахстан, мешкали в любові, пригадує племінник Юрій Шухевич. Упродовж чотирьох років, із 1968 року, він мешкав із ними в Нальчику, коли було заборонено проживати в Західній Україні. У сім’ї розмовляли лише українською мовою. Чоловік пані Наталії вільно говорив українською, навіть із галицьким акцентом. Юрій Шухевич розповів, що коли його тітка відбула покарання на Уралі, КДБ у Києві їй пропонувало співпрацю, але вона відмовилась і потрапила в Казахстан. Там на засланні перебувала її мама Євгенія.

Наталія Шухевич разом із чоловіком намагалися жити біля Львова, потім на Волині, але радянська спецслужба їм просто не давала спокою і, вочевидь, мала наміри знову запроторити до в’язниці. Тому вона з чоловіком виїхала в Нальчик, там обоє працювали в медицині. Удвох і дочекали старості.

Тітка була дуже веселою, доброю людиною, життєрадісною, холеричною – пригадує Юрій Шухевич. Вона мріяла повернутися до Львова, але життя склалося по-іншому. Зрештою, ніхто на офіційному рівні її не запросив повернутися до рідної України. Вона часто бувала на Батьківщині, навіть 2000 року спе­ціально приїхала на Літургію, яку відправляв Папа Римський Іван Павло ІІ.

Наталію Шухевич поховають у родинному гробівці на Лича­ків­ському цвинтарі, де спочивають її мама Євгенія, брат Юрій, дружина Романа Шухевича Наталія. До сьогодні не відомо місце вічного спочинку ні головного провідника УПА Романа Шухевича, ні його батька Йосипа.


Львівська газета