неділя, 21 березня 2010 р.

Синя слизь замінила оранжеву чуму. Що далі?

Констатуємо результат: ніхто за підсумками виборів 2010 року не зміг би стати Президентом всієї України. Так воно сталося п’ять років тому, так воно залишилося і тепер. Переможець президентських виборів Віктор Янукович за офіційними результатами виборів переміг всього-навсього у дев’яти областях України. Той самий червоний пояс компактно проживаючих насильно зрусифікованих українців і українофобських росіян, яким нарешті перепало щастя, що їхній «зємєля» порулить Україною. За нього проголосувало в межах дванадцяти мільйонів, це при населенні в сорок шість мільйонів, з яких тридцять шість мають право голосувати, – результат чисто арифметичний, але не політичний.


Янукович – Президент частини України. Тобто кожний другий може сказати: «Це не мій президент, я його зневажаю, бо я його не вибирав» і тільки кожний третій може сказати навпаки. Ніхто з кандидатів другого туру так і не зміг набрати 50% плюс один голос, щоб заявити – мене вибрав український народ. Тобто, будь-хто з цих кандидатів набрав голоси менше половини народу, які не полінилися піти на вибори.


Українофоби радіють остаточній поразці «помаранчевої революції». Ті, хто вважає, що все тоді в 2004-му було недаремно, кажуть: «А чого ви радієте? Ми ще побачимо, чи вашому двічі несудимому з його чорноротою командою з Ганни Герман (Галини Стеців), Колі Азарова (Пахло) чи ефесбешних Коновалюка та Колісниченка вдасться забезпечити громадян європейським рівнем життя, подолати безробіття в країні, побудувати дороги, підняти соціалку, примусити своїх олігархів платити робочим нормальну зарплату, а не жебрацькі подачки. Ну і таке всяке. Президент - це той, хто повинен пахати на народ, а якщо такого не буде, а він буде собою самозакохано милуватись, то програє, як Ющенко чи Тимошенко.»


Оранжевою чумою були не люди, які вийшли на Майдан відстоювати свої права. Це сміливі і сильні люди. Оранжева чума - це всі ті політики, чиновники, перебіжчики, це вся та мерзота, яка примазалась до тих подій. Всі ті, що стояли на трибуні і тиснулись поближче до Ющенка, щоб потім після перемоги вимагати собі тепле місце. А якщо хтось з них не мав доступу запхати своє рило до державного корита так, як йому того хотілося, то тут же починав співати пісеньку про те, що Ющенко є нікчема, пасічник, глечечник, бандерівець, трипілець і так далі, і тому подібне. Оранжева чума - це ті, що прилипли, примазались до так званої «помаранчевої революції» і отруїли всі ці починання зсередини. Якщо я почну писати список всіх цих негідників, то це вже буде не стаття, а велика плахта розстрільного протоколу. І тому найголовніша помилка Ющенка, яка його згубила, - це питання роботи з кадрами. Він за своє життя так і не навчився працювати з людьми. Навіть його прем’єрська школа у Кучми йому не допомогла навчитись цієї премудрості. А хто-хто, але Леонід Кучма кадрове питання ставив наріжним каменем свого панування, і зрештою пішов він з політики переможцем, а не переможеним, як Віктор Андрійович.


Тому оранжева чума - це ті політики, які довели країну до того, що урка-рецидивіст через якихось 5 років замінює Ющенка на його троні. Якби ж Ющенко не літав у хмарах і розбирався в людях, то такого би не було.


Синя слизь замінює помаранчевих у владі. Синя слизь - це переважно агресивний, фашиствующий совок, що тримає в кулаці тих злиденних, що все життя голосували за «блок комуністів і безпартійних», роль якого зараз поки що відіграє Партія Регіонів. Але на відміну від зазомбованих виборців Сходу, які є більше такими тому, що ті, хто повинен займатись державною ідеологією, пустили цю важливу для української державності справу на самоплив, ті, хто ними маніпулює, є такими ж безпринципними, як і ті помаранчеві вожді, які розсварилися між собою, як тільки прийшли до влади у 2004 році. Чим синя слизь таких же жадібних до грошей і влади оточення Януковича краща за брехливих політиків «помаранчевої революції», котрі зрадили Майдан? – Та нічим. Всі вони з одного комуністичного гнізда, в якому немає державних, а є тільки шкурні інтереси покидьків.


А нам треба дивитись у майбутнє. І народ України далеко не той, що був колись. І якщо новий президент не буде працювати на державу, а тільки на задоволення потреб оточення, то навряд чи народ України від Сходу до Заходу терпітиме його бездіяльність і брехню. Поживемо – побачимо.

Володимир Човган-Соколівський

Стопком

Немає коментарів: