У попередньому матеріалі було розглянуто варіанти початку збройної російської агресії проти України, обмежившись лише півостровом Крим, але результат в такому випадку не може задовольнити росіян. Бо Крим все одно залишиться хоч і не потопленим, але блокованим «авіаносцем», і розміщені в такому разі на ньому російські аеродроми та стартові позиції ракет залишаться під ударом авіації і ракет України, а також третьої сторони. І не тільки ракет тактичних та оперативно-тактичних «земля-земля», але й зенітних (типу С-200 та С-300). Будь який бомбардувальник, винищувач або й гелікоптер, що спробує злетіти, буде збитий.
Військове судноплавство також буде віддалено нагадувати Другу Світову. З 3 кораблів «вскочити» чи «вискочити» з севастопольської бухти зможе лише один. Тому Росія спробує змобілізувати сили і розпочати агресію проти всієї України. Для Росії цілком по можливостях зосередити сили на 2, а то й 3 напрямках, щоб по ситуації привернути увагу українського командування лише до 1-2 другорядних напрямків і примусити наше командування перекинути туди всі сили, а самім вдарити на третьому, неочікуваному напрямку.
Проте приготування росіян є можливість частково розкрити своєчасною розвідкою прилеглої території супротивника – де і на який момент виявиться (зосередиться) найбільше угруповання російських сухопутних військ. Наприклад, таким напрямком можливо вважати Київ (столиця держави!), якщо росіяни зможуть використовувати частину території Білорусі для зосередження механізованого угруповання для завдання глибокого удару по найкоротшій відстані на Київ за напрямком «Північ-Південь» уникнувши форсування такої серйозної перешкоди, як Дніпро. Атакувати з Чернігівської області дещо довше, і форсувати Дніпро обов’язково доведеться.
Другим напрямком можна вважати такий найкоротший до цілі, як харківський. Там, в Харкові, виробляється значна, якщо не сказати більша кількість української військової, та й взагалі високотехнологічної продукції. До того ж Харків є одним з центрів сепаратистських настроїв, там загарбникам легко сподіватись на колабораціонізм не лише влади, а й переважної частини міського населення. Допоміжні та відволікаючі удари при цьому доречно наносити з Таганрога на Маріуполь та в Крим. Основний же удар наноситься на «кинджальній» відстані Білгород – Харків. В такому випадку проводити допоміжні удари на Донбасі та в Криму росіяни спробують раніше за основний на тиждень-два. Навіть зосередження сил поблизу кордону росіяни почнуть приховано і лише після того, як надійно привернуть увагу українського командування до другорядних напрямків. На київсько-харківському будуть зосереджені війська Московського округу, розгорнуті наскільки це можливо до штатів воєнного часу, посилені частинами Петербурзького та частково Приволзького військового округу.
Проти Донбасу і Криму буде проведено мобілізацію (хоча б часткову) Північно-Кавказького військового округу, а також посилення за рахунок внутрішніх округів. Така напруга сил може тривати півтора-два місяці. Тобто росіяни будуть намагатися здійснити «бліцкриг по-російськи» на зразок грузинського. Цей варіант вже спробували, і їм сподобалось. На Україну вони просто виділяють більше сил і засобів відповідно до території та довшої лінії кордону. Хоча війна в Грузії, як можна судити з закритих джерел, не дуже вдала: понесені високі бойові втрати, які невдало приховуються російськими ЗМІ та владою. А керівництвом країни в очах якого такі втрати цілком прийнятні, вважається, що війська цілком (і навіть більше) виконали своє завдання. Існує навіть міф, що Путін хотів обмежитись Південною Осетією, але генерали, не зважаючи на розпорядження політичного керівництва намагались ліквідувати Грузію взагалі. Головне – росіянам (в т.ч. осетинам та чеченцям) добряче пограбувати. Україна ж бо значно заможніша за Грузію! Пам’ятаєте «Свадьбу в Малиновке»: «Мої хлопці, всі як один стоять за сва-а-а-абодную личность» –каже Гриціян Тавріческой. Дід: «Значить будуть грабувати!…».
За кількісним складом росіяни зосередять проти України всю свою нечисленну, порівняно з радянськими часами, силу. Вони, швидше за все, посилять Сухопутні війська за рахунок утворення зведених підрозділів з внутрішніх округів. Певна річ, втрати у росіян будуть відносно великі, але й кількість військ буде доведена до такого рівня, що вони мали змогу задавити кількістю. Тільки так росіяни можуть розраховувати на успіх: відразу взяти нахрапом – навалитись кількістю, прорватися, продавити трупами. І вже потім стрімко рватись всередину України. Якщо, певна річ, не отримають відсічі всередині, на проміжних рубежах.
Але, в усякому разі, для Росії ця війна буде останньою в її історії, навіть в разі її перемоги. Навряд чи світ буде терпіти подібні вивідки й надалі.
Що ж робити Україні? Чи так вже мізерні її шанси не те що на перемогу, а щоб хоч відстояти свою незалежність та державний суверенітет. Уявімо собі на мить, що вітренки, волги, симоненки, регіонери – всього лиш обмежена, хоч і дещо чисельна політична тусовка. Що всі ці «п’яті колонки» в разі реального конфлікту лише потиняються десь по майданах та виступатимуть самі перед собою. А Збройні Сили України та дієва частина українського народу дадуть достойну відсіч нахабному ворогу. В тому, що росіяни «посміють» напасти, ніякого сумніву не може бути. Головне, щоб нам «посміти» захищатись. Ото ж розглянемо зараз той ідеальний варіант, коли українці такі посміють захищатись. Тобто знищувати ворога, що вдерся на їх державну територію.
Ото ж , українські Збройні сили провели у серпні-вересні низку навчань на південно-східному напрямку. Також почалось зміцнення ППО, особливо в частинах ЗРК, у східних районах України, на Донеччині та Слобожанщині а також в Криму. Але без наземного прикриття вони «одноразового» використання. Так само як у Чорноморського флоту історичний хрест – бути потопленим або запертим у власних бухтах, так у зенітників – вступати в бій з наземним супротивником. Здається, наш український Генштаб вважає всі напрямки, окрім кримського, другорядними. І це можна було б вважати в основному вірним, коли б ворог мав доволі обмежені сили. Наскільки вірна оцінка супротивника Генеральним Штабом України, покаже лише час, але на поточний момент практичними заходами відредаговано – продемонстровано міць та боєздатність українських збройних сил, проведені навчання в Криму з перекиданням великої кількості військ на великі відстані. Проведені масштабні військово-морські маневри ВМСУ з виконанням практичних стрільб з усіх видів зброї: ракети всіх класів, артилерійські та торпедні стрільби, мінні постановки та глибинне бомбометання. Відпрацювали, як кажуть, на «відмінно» українські ВПС (чи те, що від них залишилось). Будемо сподіватись, що найбільш боєздатна частина військ й залишилась в Криму зимувати.
Іржи Холєк,
спеціально для УНА-УНСО
Немає коментарів:
Дописати коментар