Знаменитому богослову д-ру Таддеусу якось приснилося, що він вмер і відправився на небеса. Весь шлях він проробив без усяких труднощів, оскільки богословські заняття навчили його запросто орієнтуватися в небі. Коли ж нарешті він прибув до місця і став стукатися в небесні ворота, то був здивований підозрілістю, з яким його зустріли.
– Прошу впустити мене, – звернувся він до воротаря. – Я доброчесна людина і усе своє життя присвятила працям у славу Божу.
– Людина? – здивовано перепитав воротар. – А що це таке? І потім, як може таке дивне, я б сказав, потішне створіння, як ви, підтримувати будь-чим славу Божу?
Д-р Таддеус був уражений.
– Ви не можете не знати про людину, – наполягав він. – Вам повинно бути відомо, що людина – це вищий витвір Творця.
– Мені дуже не хочеться скривдити вас,– сказав воротар,– але те, що ви говорите, повна новина для мене. І я сумніваюся, чи чув хтось у нас тут про таку істоту. Однак, оскільки ви так наполягаєте, я покличу нашого бібліотекаря, і ви можете довідатися в нього.
Бібліотекар, що незабаром з’явився, виявився великою кулястою істотою, у якого було не менш тисячі очей і один-єдиний рот. Декількома десятками очей він уп’явся на знаменитого богослова.
– Що це? – запитав він у воротаря.
– Так от прибув до нас і заявляє, – пояснив воротар, – що він з породи, що називається людина, і живе в місці, називаному Земля. При цьому в нього якісь дивні уявлення. Він стверджує, начебто Творець виявив особливу зацікавленсть до їх місця і до їх породи. Я подумав, можливо, ви щось знаєте про це?
– Ви не могли б пояснити мені, де знаходиться те місце, що ви називаєте Землею? – дуже люб’язно звернувся бібліотекар до богослова.
– О, – вигукнув д-р Таддеус, – це ж частина Сонячної системи!
– А що таке Сонячна система? – запитав бібліотекар.
– Ох, – трохи зніяковіло сказав д-р Таддеус, – моя царина – Священне писання, а те, про що ви запитуєте, відноситься до мирських наук. Однак від моїх друзів, знаючих в астрономії, я чув, що Сонячна система – це частина Чумацького Шляху.
– А що таке Чумацький Шлях? – відразу запитав бібліотекар.
– Чумацький Шлях – це одна з галактик, яких, як мені говорили, нараховується щось біля ста мільйонів.
– Раз їх так багато, – сказав бібліотекар , – то дивно, що ви могли припустити, щоб я пам’ятав про одну з них. Але я пригадую, що саме слово «галактика» мені доводилося чути. Дійсно, серед наших помічників бібліотекарів є один, котрий спеціально займається галактиками. Треба послати за ним, і, можливо, він зможе допомогти нам.
Після недовгого чекання з’явився помічник бібліотекаря, що займається галактиками. Це була істота у вигляді дванадцятигранника. Колись воно було світлим і блискучим, але пил із книжкових полиць, що постійно осідав на ньому, зробив його тьмяним і похмурим. Бібліотекар докладно розповів йому, що от прибулий до них д-р Таддеус, намагаючись пояснити своє походження, згадує галактики, і в зв’язку з цим хотілося б сподіватися, що належна інформація може бути отримана від секції бібліотеки, що займається цим питанням.
– Усе, що можна, буде зроблено, – відповів помічник бібліотекаря.– Однак прошу мати на увазі, що існує сто мільйонів галактик і про кожну на полиці стоїть один том. Тому буде потрібен якийсь час, щоб одержати потрібну довідку. А яку саме галактику просить знайти ця дивна молекула?
– Вона частина Чумацького Шляху, – запобігливо пояснив д-р Таддеус.
– Добре, – сказав помічник бібліотекаря, – я постараюся знайти її.
Через три тижні помічник бібліотекаря повернувся і повідомив, що тільки завдяки тому, що в їхнє секції є винятково повна, добре складена картотека, вони змогли нарешті розшукати галактику, що вимагається, під номером ХО 321762.
– Усі п’ять тисяч клерків секції галактик займалися цією роботою,– додав помічник бібліотекаря і запропонував: – Може бути, ви хотіли б переговорити з тим клерком, що відшукав цю галактику і спеціально займався нею?
Послали за клерком, і незабаром до них вийшов восьмигранник, у якого на кожній грані було по одному оку і всього лише один невеликий рот. У нього був збентежений вигляд, він щулився від незвично яскравого світла, тому що зазвичай завжди знаходився в похмурій напівтемряві своїх книжкових полиць. Опанувавши собою, він звернувся до д-ра Таддеусу:
– Що ви хочете знати про цю галактику? – досить ніяково запитав він.
– Мені б хотілося знати, що вам відомо про Сонячну систему, – голосно і самовпевнено заговорив д-р Таддеус. – Вона саме знаходиться в тій галактиці, що ви знайшли, і в ній небесні тіла обертаються навколо однієї зірки, що називається Сонце.
– Гм! – промурмотів клерк. – Було дуже важко відшукати одну з мільйонів галактик, але незрівнянно сутужніше знайти якусь зірку в цій галактиці. Я знаю, що в ній біля трьохсот мільярдів зірок, але як їх розрізнити одну від іншої, я не знаю. Мені відомо, однак, що за вказівкою нашої адміністрації були якось складені списки всіх цих трьохсот мільярдів зірок, і вони зберігаються в підвалах. Якщо ви вважаєте, що варто зайнятися пошуком зірки, що називається Сонцем, то для цього прийдеться залучити значну кількість співробітників з інших відділів.
Зрештою вирішили, що, оскільки питання уже виникло, а прибулий д-р Таддеус знаходиться в неспокійному стані і дуже мучиться, пошуки зірки, що називається Сонцем, варто почати.
Через кілька років сильно стомлений, сумовитого виду чотиригранник з’явився до помічника бібліотекаря, що відає секцією галактик.
– Мені вдалося відшукати зірку, що називається Сонце, – сказав він. – Але я зовсім не можу зрозуміти, чим викликаний такий особливий інтерес до неї. Вона така ж, як і більшість інших зірок у цій галактиці.
Середнього розміру, із середньою температурою й оточена невеликими тілами, їх називають «планети». У результаті дослідження я знайшов, що на деяких планетах є мікроорганізми, і думаю, що от це прибуле до нас створіння, що штовхнула нас на ці пошуки, можливо, одне з них.
У цьому місці д-р Таддеус не витримав і вибухнув гіркими й обуреними наріканнями.
– Чому, ох, чому, – вигукував він, – Творець сховав від нас, бідних мешканців Землі, що Він створив без нашого відома величезну кількість інших небес?! Усе своє довге життя я ретельно служив Йому, вірячи, що Він помітить мою службу і винагородить мене вічним блаженством. А тепер виявляється, що Він навіть і не підозрював про моє існування. І до того ж ви заявляєте, що я якась нескінченно мала мікроскопічна істота, що живе на малюсінькій планеті, що обертається навколо однієї з незначних зірок, яких тільки в нашій Галактиці нараховується триста мільярдів. Ні, я не можу винести цього і не можу більше вихваляти мого Творця.
– Дуже добре,– сказав воротар. – У такому випадку вам належить відправитися в інше місце. І отут знаменитий богослов прокинувся.
– Влада диявола над нашими сновидіннями воістину жахлива, – у великому збентеженні пробубонів він.
Бертран РАССЕЛ
Немає коментарів:
Дописати коментар