четвер, 5 березня 2009 р.

Роман Шухевич не стерпів би брехні, яка нині панує в Україні

Псевдоніми: Тарас Чупринка, Тур, Роман Лозовський, Чернець, Туча, Степан, Щука, Дзвін.

Народився 17-го липня 1907 в Краківцях Яворівського р-ну Львівської області. Син повітового судді, він ще з шостого класу гімназії, яку закінчив у 1925 році, став підпільником Української військової організації (УВО). У 1926-1929 роках брав участь, організовував і керував різними антипольськими акціями. У 1929-му вступив до ОУН як один з перших її членів. Був членом Пласту (курінь "Лісові чорти", пізніше "Чорноморці") у Львові (1922-30), а також УВО (1923-29); служив у Польській армії при артилерії (1928-29). У 1932-му закінчив Львівський політехнічний інститут. Член ОУН від 1929 р., у 1933-1934 був бойовим референтом Крайової Екзекутиви ОУН, яку очолював Степан Бандера. У 1934 році був ув'язнений поляками до політичного концентраційного табору Береза Картузька (1934-35), політичтний в'язень польської тюрми (1935-37), амністований у 1938 році. У 1938-1939 роках був старшиною у штабі Карпатської Січі в ранзі поручника.

Роман Шухевич був переконаним антикомуністом. Комуністична влада відправила на заслання його батьків і сестру. На початку радянсько-нацистської війни у 1941 році, коли більшовики "чистили" західноукраїнські в'язниці, було розстріляно його брата, арештовано його дружину, а дочку і сина відправлено до спеціального дитячого будинку.

В 1939-1941 роках у Проводі ОУН відповідав за організацію підпільної мережі на західноукраїнських землях. У 1941 році як політичний керівник Українського легіону "Нахтіґаль" ввійшов до Львова. Військовий референт Проводу ОУН від березня 1943, голова Бюра проводу ОУН від травня 1943, В серпні 1943 року обраний Головою Бюро Центрального Проводу ОУН. З осені 1943-го в ранзі підполковника очолив УПА.

В липні 1944-го на підпільному І Великому зборі Української Головної Визвольної Ради обраний Головою Генерального Секретаріату Військових справ УГВР. Іменований УГВР генерал-хорунжим УПА у 1946 році.

Після 1945 року Роман Шухевич разом із прибічниками по ЦП ОУН розробив тактичні основи, що дали змогу ще на кілька років активно протидіяти комунізації Західної України. У першій половині липня 1948 року в Іловському лісі тодішньої Дрогобицької області він провів нараду на базі Львівського крайового проводу, яким керував Зиновій Тершаковець ("Федір"). Члени ЦП ОУН Василь Кук, Василь Шелест, Роман Кравчук, Олекса Гасин ухвалили важливі рішення про перебудову підпільної роботи та посилення конспірації. Разом з тим вони були вражені, коли дізналися про те, що Р.Шухевич намагався знайти контакти із представниками комуністичного режиму, розпочати мирні переговори, щоб зменшити негативні наслідки протистояння у західноукраїнському регіоні.

Згідно рішення УГВР від 29.08.1949 р., з кінцем 1949 р. часово припинилась діяльність всіх підвідділів і штабів УПА. Роман Шухевич перебував у глибокому підпіллі. Але його кріївку було розкрито. Загинув смертю героя в перестрілці зі спeцгрупою МҐБ в с.Білогорща під Львовом 5 березня 1950 року.

Посмертно нагороджений УГВР Золотим Хрестом бойової заслуги 1-ого класу та Золотим Хрестом заслуги. Провід Пласту посмертно іменував Романа Шухевича Гетьманським пластуном Скобом.

ОУН-УПА


Зв’язкова Ольга Ільків, яка особисто знала Романа Шухевича, вважає, що муки та випробування через, які вона пройшла, – ніщо порівняно з теперішньою ситуацією в державі: «Муки, кров, через які ми пройшли – це було так, як у всіх людей, – боліло і страждали. Але те, що діється зараз: брехня, нечесність – набагато гірше», – розповіла вона вчора, 5 березня, під час відкриття пам’ятника генерал-хорунжому УПА Роману Шухевичу у Білогорщі.

Ольга Ільків також згадує, як перебували рік на одній квартирі з генерал-хорунжим УПА: «Квартира була строго конспіративна. Навіть у селі ніхто не знав, хто ми є. Ми виконували свою роботу совісно, щоб дати провідникові спокійно в цей час працювати, дбали про нього. Я його одного разу запитала: «Як ви думаєте, чи довго нам чекати незалежної України?», на що він відповів: «Довго. Думаю, не менш як 30 років, але ми маємо йти до кінця».

Ольга Ільків вважає, що Роман Шухевич не мовчав би в тій ситуації, яка склалася в Україні «Він не чекав би, він не дивився б, не дозволяв би красти».

Зв’язкова не шкодує ні за чим: «Ми посвятили все життя, майбутнє своїх сімей, все, що мали Україні. Але ми не жаліємо ніколи. Життя пройшло як один великий сон».


НАРОДНИЙ ОГЛЯДАЧ

Немає коментарів: