Широко розрекламований «Русский маршъ» в Одесі таки відбувся. Причому відбувся він в обоймі з таким новаторством для політичного життя міста, як „Марш свободи”. Справа в тому, що напередодні цієї вистави „городскіх сумасшедших”, син пана-отамана Грицяна Тавріческого – Артік Дрямін розіслав по усіх ЗМІ України запрошення на перший в Одесі гей-парад „Марш свободи”, де любителі одностатевого кохання, і подібні їм сексуальні збоченці мали роздавати людям різнокольорові стрічки. Щоправда, навздогін, Артік Дрямін, мабуть злякавшись того, що активні представники гей-товариства будуть конфліктувати, та домагатися шанувальників російської мови, розіслав другу депешу, де російською по білому написав, що геї не відстоюватимуть свої права, а, фактично – дублюватимуть гасла проросійських сепаратистів. Зрозуміло, що за таких обставин: з одного боку – паразити-сепаратисти з гей-підтанцьовкою, з іншого – патріоти, влада зробила все, аби не допустити в Одесі масових заворушень. Патріоти вирішили триматися осторонь збоченців, і провели свій багатолюдний мітинг в зрозумілому місці – поблизу пам’ятника Тарасу Шевченку. Всього нас зібралося більше трьох сотень. Цього разу - були не лише одесити, а й наші друзі з Миколаєва, Запоріжжя, Криму, Києва... Тобто – з Південного Сходу, де паразити так люблять хизуватися своїми прихильниками.
Натомість, на Соборній площі в зоопарку – тобто за міліцейськими турнікетами зібралося ,чоловік сорок, сепаратистів та їх супутників – геїв. Було досить важко розібратися, хто з них не належав до сексуальних меншин, оскільки палітра їхніх прапорів: від Андріївського – через аквафреш , чомусь прапор Одеси, прапори ПСПУ, ЗУБРу, Партії Регіонів, імперський триколор – до прапору... Донецької республіки. А як відомо – саме різнобарвність кольорів і є одним символом гей-руху.
Трохи повештавшись під пам’ятником масону Воронцову (мабуть палкому „прихильнику” російського самодержавства, оскільки його масонський медальйон експонується в Одеському краєзнавчому музею), і отримавши з рук судовиконавця постанову Приморського суду про заборону будь-яких маршів – колона голубих сепаратистів рушила до головної „ідолиці” сексуальних збоченців Одеси – пам”ятника відомій зоофільші, німфоманці та шльондрі, водночас – імператриці Російській, німкені Катерині ІІ. Там активісти сумнівних організацій остаточно спростували всі сумніви щодо їхньої адекватності та сексуальної орієнтації: перед бронзовою скульптурою ідола гріха – вони стали навколішки.
Проспівавши свої маловідомі широкому загалу мантри – вони, очевидно, організовано пішли в свій штаб постійної дислокації – клуб „Тема” – улюблене місце одеських педерастів. Відомо ще й те, що одеситів серед учасників секс-параду було не так вже і багато. Більшість з тих, хто насмілився відкрито заявити про свої сексуальні збочення – були непрошені гості з Миколаєва, Донецька, Херсона. Як стало відомо пізніше, через проблеми з обміном валют на парад не зміг добратися ще один активіст - з Ізмаїла.
Тим часом, представники незрозумілого крила Партії регіонів на чолі з відомою божевільною бабусею а-ля „Амеріка заметаєть следи”, людиною-мегафоном Ніною Кочановською – зробили унікальний, як для літніх бабусь "марш-бросок" з Соборної площі – в Аркадію до Генконсульства РФ в Одесі. Там, скоріше за все, з рук консула Грачова бабулі отримали „кровно-зароблену” получку, нажившись трохи на тих, хто просто вирішив продемонструвати свою нетрадиційну сексуальну орієнтацію.
Словом, голубі сепаратисти так і не зуміли переконати суспільство в тому, що Одеса – це хоч трохи проросійське місто, натомість, як репетиція „Гуморини-2009” з місцевим Love Parad – як на мене – вдалася. .
Немає коментарів:
Дописати коментар