понеділок, 9 березня 2009 р.

9 березня. Вісім років після...


Сьогодні - не тільки день народження Тараса Шевченка, а ще й восьма річниця розгрому акції "Україна без Кучми" .
Після ліквідації наметового містечка я поїхав на тиждень до себе, на Тернопільщину.

У вечері 8 березня я сів на потяг "Лвів- Київ" і вирушив назустріч невідомому. Передбачалось не допустити (п)резидента Кучму до покладання квітів до памятника Т. Шевченку.

Коли я прибув до будинку вчителя побачив велику кількість ментів і пару невеликих груп унсовців. Ми побачили їх, а вони нас...
Нас на початку було десь сотні дві, ще сотня студентів з об’єднання «За Правду» і різні невеличкі групи опозиціонерів. Першими почали, як завжди "доблесні" менти. Звіри в пагонах побили народного депутата Валентину Семенюк . Менти не збиралися нікого не пропускати до памятника Т. Шевченка поки куЧмо не покладе квіти. Ми, звичайно, пробували прорвати ментовські кордони, але співвідношення сил було не на нашу користь. Вражає цинізм мусорського керівництва, яке поставило у перші ряди солдатів строкової служби в\ч 3030, в народі названої “ЗОЗО”. Мусорні бандити затримали кількох членів УНСО, в тому числі журналістку Тетяну Чорновіл. Коли куЧмо втекло нам вдалося пройти до памятника.
Після мітингу ми вирушили до Міністерства внутрішніх справ з метою звільнити затриманих побратимів.Дорогою скандувалися антикучмівські лозунги: "Кучму за грати і грати, грати, грати". Звучало і традиційне гасло: "Кучму геть". Біля будівлі МВС сталися чергові сутички між членами УНА-УНСО та міліцією. Було зламано дерев'яний паркан. Після того, як пікетуючих запевнили, що міліція відпустить затриманих зранку унсовців, ми пішли далі.
Близько 15.00 до Адміністрації президента підійшла десятитисячна колона учасників акції "Україна без Кучми". Спочатку будівлю почали закидувати тухлими яйцями, потім полетіло каміння. Пляшка напалму, яку кинули у ментів, горіла досить мляво, у відповідь мусорні пси почали кидати гранати зі сльозогіним газом. Правда вони, по своїй хронічній тупості, не врахували напрям вітру, він дув нам у спину, а їм в обличчя. Врезультаті газом правились вони, ми ще підбирали гранати й кидали у ментовську зграю.
Деякий час співкоординатори акції Юрій Луценко та Володимир Чемерис закликали учасників акції припинити бійку та організовано піти на Хрещатик. Володимир Чемерис постраждав під час бійки, коли намагався переконати унсовців залишити Адміністрацію президента.
Після цьго ми пішли на Хрещатик, потім на штаб УНА-УНСО, що заходився на Димитрова 6. Якраз там нас і накрили менти. Коли ми трохи розслабились і збиралися прохи перекусити, ми не їли з самого ранку, а дехто із вечора, на нас накинулись сотні озвірілих псів із шевронами МВС.
Мені пощастило уникнути арешту. Під ранок 10 березня я добрався до центрального офісу УРП. Там я трохи перепочив, поїв, а у вечері я і ще двоє тернопільских унсовців поїхала разом із лідером УРП Левком Лукяненком до Тернополя(у нього була планова поїздка до нашого міста у рамках акції "Україна без Кучми")
Нам знову пощастило. Через кілька днів на штаб УРП нагрянули бандити із МВС і СБУ. Вони заарештували члена проводу УНА-УНСО Руслана Зайченка і кількох унсовців. які там знаходились.


В ті часи УНА-УНСО як партія фактично не існувала, вона була паралізована. Було заарештовано чи не весь центральний провід партії, регіональних керівників.Але ми вистояли!

Немає коментарів: