Особисто я приїхав на акція 5 лютого 2001р. Ситуація у наметовому містечку була дуже напружена, соціалісти, які приписали собі "безкомпромісну боротьбу із режимом", не знали, що робити. Саму ідею наметового містечка подали УНСОвці і охорона також лягла на наші плечі.
6 лютого на наметове містечко вчинили напад "невідомі" особи. Як згодом стало відомо це були переодягнені курсанти училищ МВС.
А 1 березня о 8.45 міліція оточила наметове містечко акції "Україна без Кучми" на Хрещатику. Члени УНА-УНСО вишикувалися у "живий ланцюг" навколо наметів. Учасники акції скандували: "Міліція така ж гола та боса, як народ, міліція з народом!". На Хрещатик прибуло близько 10 автобусів, у які і мали зібрати намети. Близько дев'ятої години міліція вирішила застосувати силу. "Правоохоронці" щільним кільцем оточили намети, перекрили Хрещатик, і пустили попереду себе жінок - судових виконавців. За ними йшли міцні мужики в помаранчевих жилетах, ніби то працівники комунальної служби.
Я був на самому краю містечка, біля "Макдональдса", коли мусора почали знімати намети і брутально рвати і топтати державні прапори . Мене "доблесні" співробітники МВС відтягнули за межі свого кордону (просто поблизу не було автозеків, а таскати мене пару сотень метрів ментам було впадло).
Я, із прапором, який вирвав в мусорів, скандуючи "Слава нації" , "Ганьба" пішов до початку наметового містечка. Там УНСОвці і пару соціалістів стали у ланцюг і героїчно захищали останні палатки від ментовського свавілля. Через пару хвилин мусора розірвали ланцюг і почали тягнути людей у автозеки. У фільмі "Обличчя протесту" на 26 хвилині видно як бандити в пагонах тягнуть жінку-соціалістку і активіста УНСО Олега Бурячка. Я почав скандувати "Ганьба міліції" "Бандити-фашисти", один ментовський офіцер порекомендував мені замовкнути. Я почав вимагати пояснень пояснень чому працівники МВС чинять наругу над державними символами України, товді вже у грубій формі мені було сказано "заткнутися, бо буде гірше". У відповідь я у тактовній формі сказав мусорам, що я про них думаю. Мусорні виродки взяли скрутили мене і запхали у автозек.
У машині вже знаходились пару соціалістів, один член партії "Собор" і кілька УНСОвців. Після мене у воронок вкинули, ще одного громадянина, який до акції не мав ніякого відношення, був на Хрещатику випадково і зробив зауваження бандитам із МВС, що вони топчуть прапори України.
Завезли нас у Печерський райвіділ, правда по дорозі ми трохи буянили, розхитали автозек так, що на повороті моло не перекинулись.
Нам пощастило, десь через годину приїхали чотири народних депутати і член Проводу УНСО Руслан Зайченко. І почали розбиратись з приводу нашого затримання. Працівники райвіділу до подій на Хрещатику відношення не мали, але по тупості, яка властива 99/9% співробітникам МВС почали складати протоколи. Там вони понаписували таку "ахінєю", що на суді народний депутат Юрій Кармазін, який був нам за адвоката, швидко спростував ментовські несенітниці.
Іншим протестувальникам, яких завезли в другі райвіділи пощастило меньше. Іх швидко "судили", визнали виними і прасудили невеликі штрафи.
Десь коло другої дня нас випустили. Ми сіли на метро, поїхали на Димитрова 6(товді там був штаб УНСО). У вечері нас відправили по домах, сказали приїхати на ранок 9 березня...
Немає коментарів:
Дописати коментар