субота, 7 травня 2011 р.

Дранг нах Лємберг

ХОТЯТ ЛИ РУССКИЕ ВОЙНИ, або Дранг нах Лємберг
В сучасних умовах теперішньої історії ми маємо можливість спостерігати шалене розширення сектору психологічної війни не лише у військовий, а, здебільшого, і в мирний час. Йдуть агресивні кампанії, не лише рекламні, але й пропагандистські. І якщо рекламна кампанія є війною з людьми за їхній гаманець, щоб примусити їх купувати різне лайно, то пропагандистська кампанія є підготовкою до війни звичайної, збройної. За території, примислові та господарські об’єкти. Наприклад, у пропагандистській війні Росії проти України йдуть в хід усі засоби інформаційно-психологічної війни: агресивно-монотонне повторювання прямої брехні, підміна понять, маніпулювання свідомістю, підтасовка фактів, розповсюдження чуток, особливо методом нашіптування в церквах та, осбливо, в допоміжних установах московського патріархату. “Всьо смєшалось в домє “Обломскіх”-як жартував один поціновувач Подерв’янського. Німці стали товстосракими демократами. Отрута нацизму покинула їх схоже назавжди й інфільтрувала переможців, які виявились переможцями тільки у бойових діях. Хоча, втім, чи була Росія колись нетоталітарною? “Отнюдь!..” Ніколи!
То ж не дивно, що вірус нацизму добре привився на російському грунті. Просто замість червоного прапору зі свастикою в білому колі росіяни сприйняли хто червоного прапора з серпом і молотом, чи жовтими, чи також чорними, як свастика, і також на білому колі,  хто триколор з птахом-мутантом. І тепер “рускій мір” нав’язує свою маячню, свої “фантомні болі” близькому оточенню, що звільнилось, нарешті від російського імперського ярма.
Активізація неофашистської російської кампанії на території прикордонних держав, в тому числі і України, приходиться зараз як раз на номінальній, прийнятій в російській міфології даті — 9 травня.
З кіл, близьких як до телевізійного каналу АТВ, інтернет-сторінок “Ревізор” та “Таймер”, так і беспосередньо від функціонерів ОПГ “родина” та оточення її керівництва нам стало відомо, що “партія” російського агента І.О. Маркова, депутата одеської міської ради, готує не просто російсько-фашистських марш Львовом на 9 травня, а взагалі планує здійснити там вуличні зіткнення з загибеллю людей та масові заворушення з захопленням державних установ та органів державного управління. Росіянам потрібен труп, щоб розгорнути ще більш верескливу психічну кампанію проти України. Для цього озброюються як звичайні бойовики, так і оператори трьох ( щонайменше) телевізійних знімальних груп від марківського телеканалу АТВ, що також будуть напрвлені з масовкою до Львова з Одеси. Одним з варіантів розв’язання  вуличного силового конфлікту керівництвом “Родини” передбачається саме через провокування або місцевих мешканців, або правоохоронців, або навіть “третіх осіб” саме “особовим складом” цих знімальних груп. Вважається, що в разі оточення “маніфестантів” щільним очепленням правоохоронців “телевізійники” будуть знаходитись поза межами очеплення, серед львівян, і виступлять в разі чого “жертвами нападу”, наприклад як це було в Одесі 30 вересня 2009 року, коли спеціально найняті “нападники” інсценували напад, неначебто відняли телекамеру а потім поранили руку оператору АТВ Дмитру Докунову, який побіг “слідом” за нападниками і на якийсь час “зник за рогом” звідки вийшов вже з порізаною рукою. Поріз був виконаний з тим же професіоналізмом, який притаманний ув’язненим, що “вскриваються” ( наносять собі порізи) на знак незгоди з або в’язничним гнітом, або з сваволею слідчих та оперативників. Так, шкіра відтягається таким чином, щоб не постраждали кровоносні судини, а ріжеться тільки тіло та поверхневі шари шкіри та підшкірна дрібна кровоносна мережа.  За таким та іншими зразками збираються діяти “родинці” у Львові.
Крім того, покладається велике сподівання на організацію, співдію і прикриття (т.зв. бандпособницьтво) на проросійських депутатів Верховної Ради Вадима Колісніченко, Олену Бондаренко таще двох-трьох, що мають дорученим їм завданням здійснювати тиск на правоохоронців та особисто вчиняти ріноманітні злочинні діїї проти громадського порядку та порядку управління, користуючись депутатською недоторканністю. Очікується присутність і деяких російських громадян, помітних совїми шовіністичними, ксенофобськими, антиукраїнськими нацистськими висловлюваннями і діями. Зокрема, має намір приїхати і ще один Марков, тільки Сергій — антиукраїнський лоббіст російської Держдуми. Можлива присутність декількох найбільш антиукраїнськи налаштованих каналів російського телебачення, які попережено про можливі конфліктні ситуації та місця їх виникнення. За сприятливого розвитку подій та у випадку запізнілої реакції львівської влади росіяни планують влаштувати у Львові “другий Таллін”. За даними кримських інформаційних джерел, кримською масовкою неначебто призначено керувати колишнього заступника начальника політвіддділу бригади морської піхоти Олександра Кочеткова, одного з представників Костянтина Затуліна в Криму, та також колишнього радянського морпеха О.Ю. Рослякова, одного з колишніх комбригів Козачинських морпехів. Його роль, вочевидь, зводитемиться до спроб керувати “полем бою”. Також російськими інтервентами продумуються й інші способи провокацій, більш серйозних, ніж порізана лапа чи гудзиця якогось забіглого-заїджого маймуна.
Тому, напевне, не дивлячись на судову заборону проводити будь які акції чи демонстрації у Львові 9-го травня, керівництвом “родини”, та , вочевидь, і кримських психопатів зовсім не полишено думку про “дранг нах Лємберг”. В такому разі, з одного боку розв’язані руки у міліції ( і привітно відкриті двері усіх ІТТ арйонів області), але на боці інтервентів прикриття депутатів (до певної міри) та можливість міняти маршрут руху. Але тут збільшуються складності керування, оскільки всім їм треба десь зібратися перед “построєнієм” і якось хоча б приблизно компактно рухатись маловідомим чи й поготів невідомим містом.
Якщо звернутися до досвіду правоохоронців тієї ж Одеси, набутого при забезпеченні бесперешкодного проведення щорічних навчаннь “Сі Бриз”, то він приблизно такий. Десь за два тижні до початку заходів більш-менш звільняються усі ІТТ не лише Одеси, але й районних центрів області, в готовності до прийому великої кількості адмінистративно заарештованих, та тримання їх там відносно невеликий строк від двох тижнів до півтора місяці. Іноземні автобуси зупиняються на всіх кордонах області і ставляться на ретельну перевірку. Проходять її далеко не всі і завертаються назад, “восвоясі”. Тих, що дісталися все ж міста, щільно супроводжують   міліціянти з різних підрозділів. При будь якій спробі чинити якісь нахабні протизаконні дії такі особи заарештовуються. Наприклад, в 2007-му році севастопольські автобуси заїхали під заборонний знак на Приморський бульвар, в той час, як він був як раз пішоходною зоною, підїхали попід самого Дюка (!), розвантажили намети та спробували встановлювати їх на Потьомкинських сходах та в Лунному сквері. Працівники Приморського райвідділу чемно попросили їх забратися геть. На що отримали досить нечемну відповідь, яку почули службовці “Беркуту”, що “випадково” опинилися поруч і відразу застосували спецзасоби та силу проти нахабних зайд. Затримані залишились чекати рішення Приморського суду, самого гуманного в Одесі, а решту “інтервентів” відправили геть. Вони обрали версію, що приїхали на відпочинок (наче в Севастополі море гірше?), але не могли показати ні отеля , де зупинились, ні взагалі “приймаючої сторони”. При кожній зупинці автобуса екіпаж ДАЇ, що їх супроводжував на даний момент (а даїшники завбачливо змінювались, щоб не втомлюватись) настійливо і прискіпливо цікавився, що вони тут зібрались робити, коли заберуться геть і яким маршрутом. Так їх випхали поступово поза Одесу.
Щодо останнього моніторингу ситуації ( чутки, бесіди між знайомими журналістами, прослуховування звичайних проросійських базікал, похвальків, задавак, проглядання www.forum.od.ua, тощо) спостерігається деякий спад агресивної риторики, в першу чергу з причини доволі невдалого рекрутингу масовки. Носились чутки, що платитимуть тільки статистам по 300 а.д., не рахуючи бойовиків. Але всі ( і “друзі”, і “вороги”) цілком розуміють, що платити цих грошей ніхто не збирається — вже стількох “родина” в Одесі “кидонула”, що доводити нікому нічого на цей рахунок не потрібно. Останній “рефрен” марківських на одеському інтернет-форумі:”…Так, нас поїде вісімдесят чоловік, але не всі є членами партії “Родина”… Десять чоловік не є в списках партії… Але от з Криму приїде орда…І вони там всім покажуть!..” Дехто з модерів “форуму.од.уа” поза інтернет -спілкуванням на умовах анонімності визнали, що гілка, присвячена цьому “дранг нах Лємберг”–не зовсім некомерційна і що справи з рекрутінгом на Львів у Марадони, м’яко кажути, далеко не блискучі. Але від того відмінити свій вояж вони не можуть. Обізвався грибом — лізь у кошик! Ото ж, хоч тушкою, а хоч опудалом, а їхати їм таки доведеться.
Щодо рішення суду, то також рано йому вірити остаточно. Його ще спробують змінити в останній момент. Недаремно Вадим Колысныченко спеціалізується на тискові на судові та слідчі органи. Що ж до Сергія Ківалова, то ні для кого в Одесі не секрет, що Марадона, нічтоже сумняшеся, зіпсував з ним відносини, вочевидь йдучи на поводу у когось іншого. Як висловися якось досить (!) обізнаний в одеських політичних “катакомбах” журналіст і аналітик Олександр Камєнний:”…Уяви, Марков слухає, кого б ти думав, Кваснюка!! А Кваснюк слухає Бовбалана! А от кого слухає Бовбалан?!..”
До того , хоч марадонівська банда і може рішитися на відкритий злочин, як, наприклад, 2 вересня 2007 року при побитті благенького пікетика націонал-патріотів, але вони не звикли бути  жертвами. До того ж, на багатьох із них ще не закриті кримінальні справи, як і на самого Марадону-Маркова. Так що чекатимемо на 9 травня.
А про поточні зміни ситуації ми будемо повідомляти вас додатково.
Вадим Савенко (колишній спецназовець) – начальник особистої охорони Маркова.
   
Морди основних вуличних бойовиків та потенційних найманих вбивць.
Морда №1 “Бик”
    
Морда №2 “Піп”
 
Морда №3 “Хряк”
 
 

УНА-УНСО Одеса

Немає коментарів: