неділя, 10 травня 2009 р.

Я помню!


















http://russkieland.wordpress.com/2009/05/04/congrats-on-9th-of-may-comrades/

Де були російські «патріоти», коли Медведєв ушановував винуватця блокади Ленінграда?


Не встигли охолонути сторінки Інтернету від коментарів про міфічні та реальні, проте – бутафорні, заходи „коричневих” вічновчорашніх, присвячених річниці народження богемського єфрейтора, як найвище російське керівництво нічтоже сумяшеся вкотре продемонструвало своє розуміння елементарної логіки.

І чомусь остання подія не знайшла відповідної, бодай якої, критичної реакції ні в аналітичних, ні в публіцистичних телевізійних, інтернетних та газетних матеріалах.

Лише в коментарях та на різних „блогах” не на жарт схрестилися списи.

А подія справді, як то кажуть, – знакова.

Президент РФ Медвєдєв поклав квіти до меморіалу Густаву Карлу Маннергейму. Тому самому, Маннергейму, який разом із Гітлером організовував блокаду Ленінграда під час Другої світової війни. Тому самому Маннергейму, під керівництвом якого літаки знищували вантажівки з хлібом для помираючих з голоду пітерців, у тому числі дітей, Ленінграда. Адже за даними Нюрнбергського трибуналу в Ленінграді загинуло близько 623 тис. людей (за іншими даними близько мільйона) і лише три проценти з них – від фашистських бомб і снарядів. При цьому вважається, що 93 відсотки загинуло від голоду. (Це з тих самих матеріалів Нюрнбергського трибуналу, посилаючись на які, так люблять брехати „кремлівські” та їхні адепти в Україні).

Проте в цей час Маннергейм позував з Гітлером перед штатними й позаштатними фотографами, схиляючись над картою Ленінграда та обговорюючи план спільних дій щодо блокади міста. Нагадаю, того самого міста, в якому щоденно вмирали від голоду тисячі мирних людей... “...В связи с выходом немецко-фашистских войск к р. Неве 30 августа 1941 г. движение по Неве было прекращено, а в первой декаде сентября, в связи с выходом финских войск к р. Свири, прервалась связь Ладожского озера с тыловыми районами страны... " – офіційна версія „не переписаної історії”.

І яка ціна всім репетуванням з Кремля про „посібників Гітлера” з ОУН–УПА?

Про недоведені факти вбивства саме ОУНівцями кількох професорів у Львові?

Ба, та навіть про чотирнадцяту дивізію СС „Галичина”? Скільки повстанців брало участь у Блокаді Ленінграда та взагалі в бойових діях – на території Росії?

Яка ціна істериці, пов’язаній з переносом (не знищенням) „Бронзового солдата”, пам’ятника радянським солдатам у Талліні й істеричних шабашів біля посольств Естонії?

Яка ціна істерики щодо увічнення пам’яті жертв Голодомору в Україні?

І до речі, чогось не почулося гнівного протесту з боку комуністів, дуже вразливих у питаннях щодо посібників Гітлера – комуністів як російських, так і наших, так би мовити – місцевого розливу.

Та якщо із Зюгановим усе давно зрозуміло, то чому промовчали Симоненко й тим паче Вітренко? Чи не тому, що з Газпрому харчуються як одні, так і другі? Адже ціна питання для „кремлівських” під час ушанування пам’яті фашистського маршала – так званий „Північний потік”. Адже гроші, як відомо, „не пахнуть”...

І яка ціна питання, точніше мовчання, симоненковців і вітренковців?

Проте в психології є таке поняття – „ефект когнітивного дисонансу”. Якщо коротко – то це ефект зіткнення двох протилежних знань, скажімо, про одну й ту саму подію. А ось і приклад: покладення квітів меморіалу фашистському маршалові, винному у блокаді Ленінграда, а тому й у смерті тисяч невинних людей ленінградцем Медвєдєвим так само викликав цей згаданий ефект у „рядових” російських „патріотів” (за сумісництвом – борців за пам’ять невинних жертв у Другій світовій війні від рук ОУН–УПА) і їхньої п’ятої колони в Україні. Чого тільки не пишуть і не кажуть. Наприклад: Маннергейм – „справжній російський офіцер, який не зрадив присязі!”, „історія Фінської держави міцно пов’язана з історією держави Російської!” Або ж – „дружні відносини важливіші за згадки про минуле”...

Останній аргумент можна було б і прийняти. Якби мала місце послідовність політики „кремлівських” у відносини з сусідами. Наприклад, у випадку покладання квітів тим самим Медвєдєвим бодай до меморіалу жертвам Голодомору. Про Мазепу, Крути та інше, що пов’язано з боротьбою українського народу за незалежність уже й не кажу. Але не тільки цього не було – навпаки, були галасливі заяви „кремлівських” про посів ворожнечі і навіть про переписування спільної історії. З боку українського керівництва.

Водночас цей крок керівництва Росії вкотре, але дуже яскраво, продемонстрував подвійні стандарти Кремля. Адже, повторю ще раз, ціна питання – „Північний потік”, а це – гроші, відкати, збагачення...

Олексій Ємець

http://www.unian.net/ukr/news/news-314771.html



В июне 1945 года, во время парада победы, власовский флаг был брошен к мавзолею Ленина вместе с фашистскими знаменами и штандартом Гитлера.

Немає коментарів: