субота, 20 червня 2009 р.

Росія стала сировинною провінцією Китаю



У Кремлі чільник КНР Ху Цзіньтао і формальний ватажок Кремля Дмитро Медведєв підписали угоду, яку деякі російські коментатори назвали «абсолютно епохальною».

Вони підписали контракт на 20 років на постачання Росією Китаю 300 млн. тон нафти загальною ціною 100 млрд. дол.

Враховуючи, що в тоні нафти 5,7 барелів, це означає, що Росія протягом 20 років постачатиме Китаю нафту за ціною 57 дол. за барель. Це означає, що Росія відтепер — сировинний придаток Китаю, пише в зв'язку з цим «Щоденний журнал».

Медведєв назвав цей контракт «операцією століття», а також висунув пропозицію відмінити долар як світову валюту. У відповідь Ху Цзіньтао сердечно подякував Росії за допомогу під час ліквідації наслідків землетрусу в Сичуані.

Щодо долара чільник КНР промовчав, тим більше що контракт китайці передбачливо номінували в доларах, єхидно помічає видання, не без злостивості нагадавши, що «57 доларів за барель — це та ціна, яку перший віце-прем'єр Ігор Сечин публічно оголосив «справедливою». Тепер ми знаємо, що таке справедлива ціна — це ціна, за якою Росія продає нафту Китаю».

Далі видання нагадує -

«Для того, щоб продавати цю нафту, треба побудувати нафтогін до Китаю — ВСТО. Нафтогін до Дацина, який хотів будувати ЮКОС, коштував за планом близько 4 млрд. дол. Заявлена в березні 2008-го року загальна вартість ВСТО — 29 млрд. дол. При такому стані справ транспортування нафти цим нафтогоном окупатиметься при ціні нафти понад 80 дол. за барель. Ми підписали по 57.

Коли держава продає щось собі у збиток, це не є ні випадковістю, ні геополітикою. Це є абсолютно іншим, конкретним вчинком, за який, до речі, в Китаї засуджують до страти.

Якщо Кремль планує вразити Захід контрактом, за яким ми нестимемо декілька мільярдів доларів збитків на рік, то Захід, звичайно, буде вражений. Але не зовсім в тому сенсі, на який сподівалися в Кремлі.

Якщо Кремль вважає, що деяких нафтотрейдерів, через яких держава продає нафту, можуть на Заході узяти за дупу, тому зручніше вирішувати такі питання з китайцями — це вірно тільки до певного часу.

Якщо що і можна сказати після цього контракту — це те, що втрата Далекого Сходу стала неминучою. Просто тому, що з лівого боку Амура стоїть скособочений Благовєщєнськ, а напроти нього — ростуть хмарочоси Хейхе.

Просто тому, що Кремль добиває Далекий Схід, забороняючи то експорт лісу-кругляку, то імпорт іномарок, а Китай вважає, що збагачення бізнесменів є національним завданням.

Абсолютно не виключений в осяжному майбутньому серйозний конфлікт з Китаєм — коли Кремль, зміркувавши, що він надів на себе нафтогазовий зашморг, почне, за звичаєм, плюватися, брикатися і влаштовувати «газові» або «молочні» війни, тим самим тільки глибше затягуючи зашморг на шиї.

Неважко відмітити, що стратегія Кремля по відношенню до Китаю повністю повторює те, що робив колишній голова Юкосу Михайло Ходорковський. З однією тільки різницею.

Якщо ви будуєте нафтогін за 4 млрд. дол, освоюєте родовища і продаєте нафту за ринковою ціною — це означає створення щонайпотужнішого економічного району в Східному Сибіру, району, де відбувається ринкова дифузія Росії і Китаю так, що економіка обох країн виявляється спаяною, як сіамські близнята, і війна між Росією і Китаєм автоматично стає неможливою, тому що принесе обом сторонам дуже багато збитків.

Якщо ж ви будуєте найдорожчий в світі нафтогін за 29 млрд. дол., якщо ви укладаєте контракти на збиток державі (а прибуток — кому?), якщо ваша діяльність з освоєння родовищ Східного Сибіру при цьому зводиться до відбирання ліцензій в добитого Юкоса — втрата цих територій — не обов'язково в ході війни — автоматично стає невідворотною».

Відділ моніторингу
КЦ

Немає коментарів: