субота, 27 червня 2009 р.

"КиРИЛО суне в Україну!"



25 червня, в УНІАНі відбулася прес-конференція, присвячена майбутньому приїзду в Україну московського патріарха Кірілла (Гундяєва). Учасники: народний депутат, голова «Просвіти» Павло МОВЧАН, доктор богословських наук, професор Дмитро СТЕПОВИК, голова виконкому УНА-УНСО Руслан ЗАЙЧЕНКО, голова ГК «Пора» Євген ЗОЛОТАРЬОВ, голова Братства Андрія Первозванного Олександр ГУДИМА.

«До нас їде Патріарх!
З низки його виступів та інтерв'ю - 8 лютого в інтерв'ю програмі "Вести недели" на телеканалі "Россия": "Я хотел бы посетить мать городов русских - Киев, нашу древнюю столицу и центр русского православия" та 22 березня у Калінінграді, РФ: "Украина - это очень важная часть исторической Руси, которая сегодня проходит через огромные испытания. Но это наш народ, и я должен быть вместе со своим народом и в испытаниях, и в скорбях».



Цитую далі розданий під час прес-конференції текст (він же складав основу виступу Руслана Зайченка):
«За нашого пасивного споглядання відбувається дуже потужна ідеологічна диверсія. Чекають, чи витремо плювок в обличчя, чи банально обсихатимемо. Бо Україна вже не Русь, а лише її частина, Київ вже не наша столиця, а мордвина Кірілла Гундяєва. Котрий має настільки широку душу, що гамузом нас усіх всиновлює. Лякає роздвоєність свідомості людини, яка набивається до нас у рідню. Уявіть румуна, котрий заявляє, що Рим є древньою столицею Румунії, а Італія їх земля, бразильця - що Лісабон їх столиця, а Португалія їхня. Чи мексиканців, перуанців, аргентинців, кубинців - що Мадрид є древньою столицею їх усіх одночасно. А коли згадати, що Кірілл Гундяєв не етнічний росіянин, а мордвин, то спостерігаємо унікальний випадок розтроєності. Якщо має бажання "быть вместе со своим народом и в испытаниях, и в скорбях", то їхати потрібно не до нас, а в село Оброчноє, що в околицях міста Лук'янова, Республіка Мордовія. І попросить у своїх предків прощення за те, що зрадив їх пам'ять і зрікся своєї нації, древньої і прекрасної. Раз зрадник завжди зрадник, ви бажаєте мати такого родича? Прямо "здравствуйте, я ваша тетя", Калягін просто відпочиває.
Його народ, його земля? Ющенко у приймах, а Тимошенко — наймичкою? У всьому світі такі вислови сприймаються як образа і виклик, але лише чомусь не у нас. І це продовжуватиметься до того часу, поки ми доконечно не усвідомимо, що саме ми є прямими, безпосередніми та єдиними нащадками Київської Русі, її історії, її культури, її слави.
І будемо тієї слави достойні!».



Особисто мені пофіг, мордвин він, росіянин, татарин чи хрещений єврей – достатньо того, що ворог. Але є думка, що Руслан Петрович має рацію, зробивши акцент на походженні московського патріарха – інородців що у нас, що в Росії не полюбляють… ;)
А ще - суть не в тому, хто є спадкоємцем Київської Русі. Яка різниця, має наша держава тисячолітню історію чи створилася тільки вчора?
Є суверенна держава, визнана всім світом. Не визнаєш її, не поважаєш - забирайся геть. Отак все просто :)


Павло МОВЧАН:
- Наш «добрий сусід» всіляко намагається підкреслити, що як контролював, так і далі буде контролювати Україну в усіх найважливіших ідеологічних її пунктах. Візит патріарха може розворохобити українське суспільство. Задля чого це робиться, не приховує сам патріарх. На відміну від візиту Папи Римського, який мав домішки української крові, мав до України великі сентименти, виокремлював її роль у світовій цивілізації і дуже шанобливо поціновував участь українців у світовому християнському русі – новообраний патріарх обрав іншу лінію поведінки. Акценти ставляться на тому, що це історично російська земля, «Київ - мать городов русских». «Це моє, я їду до свого». Відкидається присутність нас на цій землі.

Як нас потрактовує «старший брат»? Відомий богослов Андрєй Кураєв напередодні виборів, коли реально міг бути українець на патріаршому престолі у Москві, каже: «Может даже показаться, что избрание украинца на патриарший престол сблизит наши народы, устранит угрозу окончательного отрыва православной Украины от России. Я полагаю, что это иллюзия. Во-первых, для идеологов не важны перемены в стане врага. Враг поступил умно – значит, он стал хитрее и опаснее, и тем скорее надо (закцентовую вашу увагу) надо его добить». Це говорить богослов, християнин. (Схоже все-таки, що за допомогою слова «добить» Кураєв пояснює, як, на його думку, українські націоналісти-«розкольники» ставляться до «канонічної церкви»– О.Б.). «Во-вторых, националистические украинские идеологи понимают, что украинский патриарх в Москве – явление временное. Пройдет еще 10-15 лет, закроется ли за это время расчесываемая ими тема многовековой борьбы украинцев с московским засильем? Нет».
Нас потрактовують як ворогів. Російське видавництво «Имперский дом» видало величезний фоліант під назвою «Украинская болезнь русской нации». Всі ми, 48 мільйонів, хворі на українську хворобу. Нас просто не існує – для Гундяєва, для Путіна. Але ми є і будемо.


Професор Дмитро СТЕПОВИК висловив сумнів, чи варто було у поважному інформаційному центрі присвячувати цій особі цілу прес-конференцію. Але якщо зібралися, то треба говорити. «Може, це запрошення – спеціально для того, щоб ми подивилися на того чоловіка зблизька і оцінили його нікчемність, яку й так знаємо з попередніх заяв. Розумі цієї людини звернений не у майбутнє, а в минуле. Він мені нагадує псковського монаха Феофіла, хворого трошки на епілепсію, який жив наприкінці 15 століття».
Д. Степовик казав, що Москва демонструє нам повну відсутність християнської любові. Причому вона не просто відсутня, а заміняється лютою ненавистю і пропагандою на кшталт геббельсівської (при цьому шановний професор помилково назвав Йозефа Пауля Геббельса Йоахімом, переплутавши, вочевидь, з фон Ріббентропом – О.Б.).
Розказував, як вчився у радянські часи на факультеті журналістики. Їх там учили, що може бути тільки 5% правди, а решта – що хочеш, те пиши, може бути і брехня.
- За комуністичного режиму цього постулату не дотримувалися, намагалися, щоб хоча б 50% було правдою. А зараз практично одна брехня. За радянських часів була постанова ЦК КПУ – «Наукова думка» повинна видавати 45% наукових праць українською мовою. Її не дотримувалися, але вимога така була. Зараз – неймовірний, тотальний, брехливий наступ на все українське.

Всі пам’ятають візит попередника Гундяєва – Алєксія ІІ Рідігера. Вже будучи тяжко хворою людиною, він розпинався – «раскольнікі, безблагодатниє, нєканоничніє». Поїхав у Москву – і сам розколовся. І як – як Катерина ІІ, в калюжі крові знайшли його голим. Це смерть християнина? Мало б це бути уроком для цього, який приїздить ще з гострішими заявами.
Пам’ятаєте ті білборди: «До нас їде НАШ патріарх!». Цього я навіть соромлюся назвати патріархом, бо то святе слово. Це не друг, і їде він не до нашого народу, і «наш» він не був і ніколи не буде.


Руслан ЗАЙЧЕНКО:
- Їде-то їде, тут дуже значна частина його пастви, але мав би так і говорити: «Я їду до своєї пастви».
У мордвинів – прекрасна вишивка, прекрасна архітектура, відновлюється мова, перекладаються на їхню мову класики світової літератури. Наш товариш, Володя Чемерис, мордовська кров у ньому є, прекрасна людина, боєць! У Богдана Хмельницького було декілька підрозділів з мордвинів, і вони були самі затяті.
Це вже не роздвоєння, а розтроєння особистості. Він зраджує пам'ять свого діда. У нього ж дід був священиком, 46 пройшов тюрем, 47 етапів. Я пройшов 2 чи 3, а запам’яталося.
Може, він хоче українцем побути? Побув «русскім» трошки, хай побуде українцем. Ми, за їхніми звичаями, дамо йому від нашої організації документ про «безбоязнєнноє» пересування по Україні. Ну, а хоче – то ярлик дамо. Хай працює від Києва на Москву. Вони звикли, вони споконвіку так на Орду працювали.
Це моя земля, мої предки тут споконвіку на палю сідали, рубалися з усім світом за цю землю. Не йшли туди під Москву, тут були. Якраз ми і будемо зі своїм народом, коли він приїде.

Якщо людина зреклася свого коріння, вона вже не може бути духівником. У Латинській Америці ряд президентів оголосили, що є індіанцями. Вони не соромляться своєї культури, а цей соромиться. Все одно що матір зрадив.
За Совєтських часів віршик такий був: «Партия мне мать родная, Комсомол отец родной, Для чего семья такая, лучше буду сиротой!». Я не хочу, щоб ФСБ була моєю мамою, а Кірілл моїм папою. Краще вже бути сиротою, ніж мати такого патріарха.


Олександр ГУДИМА розповів, що його Братство Андрія Первозванного щочетверга пікетуватиме об 11-ій російське посольство. Вчора пікетували під гаслом «Кирило – посол релігійної війни в Україні».
- Після видіння, яке йому було в Астрахані, Алєксій ІІ боявся потикатись в Україну. Ткнувся - і Господь, за пророцтвом Феодосія Печерського, відправив його туди, куди було йому вказано. Тому ми біля російського посольства нагадували Кирилу, що пророцтво Феодосія Печерського залишається в силі для московських патріархів.
Також Братство щонеділі служить молебні біля Києво-Печерської лаври, а зараз поєднає їх з інформаційними пікетами.

- З чим їде – те й отримає, іншого не може бути. Ми докладемо всіх зусиль, щоб нарешті змусити російську владу і російську церкву призначати на вищі посади церковних людей, а не якихось махінаторів, корупціонерів, політиків, інородців, для яких рідний дім є околицею.
Україна в їхніх очах є колонією, московський патріарх – колонізатор. Він їде, аби утримати в своєму полоні українські православні душі. Тобто їде людолов.


Коротко переповідаю промову Євгена ЗОЛОТАРЬОВА:
Представник дочірньої церкви їде туди, де зародилося православ’я. Цей «московський прочанин» черговий раз завезе до нас вірус канонічності, яка означає ортодоксальність, заскорузлість, ретроградство і занепад православної церкви як такої. Православна церква переживає кризу, одна з причин якої - на відміну від західних церков, вона не пройшла реформації і контрреформації. Зараз є шанс пройти – чи то шляхом перетворення на помісну церкву, чи шляхом автокефалії. Але наша церква не зможе пройти цей шлях, якщо постійно інфікуватиметься від своєї дочірньої церкви цією канонічністю, «благодаттю» і почвєннічеством, цим минулим, яке колись було славним, а зараз вже давно неадекватне.
Через цю кризу багато українців ідуть до не традиційних для України церков.
Їхня (російської церкви) любов до інших християн – до так званих «розкольників» - висловлюється у таких виразах, що краще б мене так не любили! :)


Далі почалися питання журналістів. Наталка ЧАНГУЛІ (СТБ) спитала, наскільки суттєвий розкол в УПЦ МП (кажуть, що у Почаївській лаврі вже навіть дві плащаниці виносять, бо частина священиків за помісну церкву), і чи не їде Кирило в Україну як каратель?

На це МОВЧАН відповів, що Кірілл їде як політик, напередодні наших політичних випробувань, щоб схилити мирян на бік того чи іншого кандидата у президента. Супутно буде розв’язувати і кадрові питання. Буде тримати лінію Агатангела.
Д.СТЕПОВИК конкретизував, що реально зафіксованого розколу нема, але йде дуже жорстка внутрішня боротьба. Більше половини віруючих і до половини єпископату, особливо молоді, виступають за києвоцентричність – щоб УПЦ МП проголосила автокефалію на зразок зробленої у 1992 році, коли об’єдналися УАПЦ Патріарха Мстислава і УПЦ Патріарха Філарета.

Всі пам’ятають, хто є головним розкольником в Україні. Розкол відбувся з ініціативи Харківського собору, архітектором якого був Гундяєв, і це він формував той потяг, який прибув до Києва і захопив Лавру. І це він «зґвалтував» Рідігера, щоб той у 1997 році виніс Філарету анафему. Хоча Філарет брав участь у його висвяченні.
Влада віддала їм дві лаври, а зараз вони створили третю «лавру», яка і не лавра ніяка, це колишній Святогорський невеликий монастирець, у них плачуть і кровоточать ікони, мощі… Це відьмацтво у православ’ї, яке існує здавна, зараз вони його підіймають. Там духовність і не ночувала. Подивіться, скільки там було єресей – і двуперстники, і жидовствующіє, і стригольники… А знайдіть хоч одну єресь в Українському Православ’ї! Хоча у нас дуже складна історія – ми і Берестейську унію пережили, і 20 років не було у нас єрархії православної на початку 17 ст. А який чудовий у нас іконопис!

- Цей процес бродіння в УПЦ МП, - сказав Дмитро СТЕПОВИК, - він дуже обнадійливий, і дійде до того, що вони без покаяння (не вимагаємо!) возз’єднаються з нами. Бо чим російська церква наступає нам на мозолі? Газом, так само, як і в політиці. У Росії ніхто нічого не купує, крім газу, нафти і пушнини. Якщо це все вичерпається, ви, молодші, та й середнього віку, побачите, скільки держав виникне на території Росії. Першою навіть не Мордовія буде, а Якутія, до якої зараз дуже активно придивляється Китай.

(+1 пану професору ;) - О.Б.)

Друге питання пані Наталки ЧАНГУЛІ – «Оскільки вас не все влаштовує у християнській любові РПЦ, наскільки вам відомо – чи будуть фарбуватися, варитися, чи сирими подаватися на зустріч Кирилу якісь яйця, чи може, якісь спеціальні помідори виростили десь?». Відповідь на це питання поки що залишили у таємниці, повідомили лише, що раз він політик, то й зустрічатимуть його як політика ;)

Олена Білозерська

Немає коментарів: